ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не

Артур Курдіновський
2026.06.10 17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.

Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,

Борис Костиря
2026.06.10 13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.

Хтось уривається у сон,

Віктор Кучерук
2026.06.10 06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.

Борис Костиря
2026.06.09 19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.

Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,

Олена Побийголод
2026.06.09 13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)

Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.

Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,

Вячеслав Руденко
2026.06.09 11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.

Володимир Мацуцький
2026.06.09 09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лілея Дністрова - [ 2015.02.06 17:35 ]
    Вони вже Ангели
    Розхитується зоряна печаль
    Акордами мелодії світанку...
    І землю ще прикрила сіра шаль...
    Поверх тунік ранкового серпанку...
    Світає...і у обріях думок,
    Безсонням діб відлунюють зіниці...
    І світ заплутаний в тугий клубок,
    Не розмотаєш...та й потрібні спиці...
    І душу огортає мідний щем,
    За втрачений наш цвіт, що не розквітне...
    Стікають сльози...крижаним дощем,
    І панциром морозять млу досвітню...
    Безсонням віддзеркалюють зірки,
    Тужливість...у надраннім передзвоні.
    Шепочуться розчулені рядки:
    "Вони вже Ангели!.." Біль рине в скроні...
    Вони нас захищають в небесах...
    Вони - величні!.. Вічність обіймають...
    До рідних приходитимуть у снах...
    І крила над Вкраїною здіймають!
    Бійці загинули за рідний дім,
    За те, щоб ми жили під вільним стягом...
    За те, щоб канонади гучний грім
    Затихнув над калиновим китягом.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Микола Дудар - [ 2015.02.06 15:10 ]
    Кофеман.
    пусть нелюбимый, свержен, - пофиґ!
    пусть в бой, под танк… зубами в сталь…
    мне все равно, сначала кофе
    а без него - чертовски жаль.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 14:23 ]
    Протиріччя
    Камінь для каменя брпт
    Зірка для зірки - сестра
    Річка для річки рукав
    Я для тебе - тільки гра

    Камінь об камінь іскра
    Зірка в польоті - одна
    Річка у річці вода
    Ти для мене - висота

    Не підпускаєш в притул
    Не захищаєш - рубіж
    Тінями ходиш в обхід
    Все наражаєш - на ніж

    Камінь на серце візьму
    Зірці свій шлях - покажу
    В річці спочину на дні
    Тихо піду - наче в сні

    Доле моя молода
    Доле моя - і чужа
    Знаю не зможеш збагнуть
    Вірю - що зможеш забуть.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:58 ]
    Крик
    Мелодії - стрімка ріка
    Мене зненацька полонила
    Лунала - течії журба
    У голос тиші ворожила

    Поклич його , нехай прийде
    Почує - доленосну звістку
    Готуй йому вінець ченця
    Вже обрано - тернову свічку

    Швидкий потік , гірка вода
    Зів'яло все що не буяло
    У горі відчай - сіль земна
    Сеце сльозами пригощало...
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:55 ]
    Коханій
    Я люблю на весні - шепотіти тобі
    Потонувши в гарячих обіймах
    Подарунком нести - що живе в почутті
    Ароматним напоєм , у злаках

    Хай розстануть сніга , заіскриться земля
    Поплетуться плетіння по травах
    У туманах проснуться - долини , поля
    Журавлиною піснею , в тактах

    Де єднає душа - відчайдушні серця
    Сурми грають проникливим звоном
    Там завжди поряд ти , моя сильна рука
    Все окутує - відданим зором

    Я люблю на весні - шепотіти тобі
    Зустрічати палкі поцілунки
    Дарувати пісні , бути ціллю стрілі
    У мелодії ночі - кохати.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:18 ]
    Стіна
    Чому іду у спогад твій ?
    Чому не забуваю ?
    Тебе , і наш весінній вальс
    До нині пам'ятаю

    Картання серця весь цей час
    В собі я - відчуваю
    Коли забути зможу я ?
    Коли ? І сам не знаю

    Дні пролітають , йдуть роки
    Біль рани не лікує
    А прийде осінь - все рясніше
    У снах твоїх ночує

    Так дивно склалося життя
    Живем по різні боки
    Ти там , я тут - а почуття
    Між нас - такі глибокі...
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:26 ]
    Тандем
    Твої руки - пил гарячий
    Заворожений клубок
    Як обіймеш - тіло плаче
    Вир прихованих думок

    Твої ночі - сну видіння
    Океан , простору синь
    Не осяжна - серцю мила
    Невичерпна благодать

    Твої губи - плід солодкий
    Ніжний присмак мендалю
    Ліній плавних - чіткий контур
    Злаку квітка кришталю

    Ти моя - крилата муза
    Світ моїх завзятих спроб
    Все що може - поєднатись
    У найкращому сплелось

    Разом будемо - втішатись
    Пізнавати колорит
    Почуттями - пригощатись
    Один одного любить

    Я скажу - а ти поправиш
    Я зберу - а ти сплетеш
    Ти в вогонь - а я у воду
    Де не встигну - ти спасеш.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Маріанна Алетея - [ 2015.02.06 12:19 ]
    Триває час

    Триває час
    Повзе по вертикалі,
    І кличе нас
    За обрій або далі
    Забутий глас.

    Судилища скрижалі -
    То крові плач,
    Знемоги і печалі
    Знайде шукач
    На тій крутій спіралі.

    І час засне
    То запанує спокій,
    Усе мине
    На вежі тій високій
    Усе мине.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  9. Ганна Осадко - [ 2015.02.06 12:48 ]
    ***
    ***
    Знаєш, та лярва вже і у сни приходить до мене…
    Виганяє тебе з них – і хазяйнує, як собі хоче,
    Регоче на кутні, каже мені : - Дивись,
    Варто лише пальчиком отак поманити –
    І сотнями-сотнями-сотнями до мене найкращі йдуть!
    Хлопчики-горобчики, атики-батики-солдатики,
    Самозречено, із очима запаленими –
    Вони гріють мене своїми тілами білими, задубілими,
    Серце мені віддають, і руку, і другу, і ноги із головою,
    За ніч єдину (і це при живій дружині ) – зі мною,
    Бо війна – вона, мать, жіночого роду.

    Я її проганяю, а вона каже: – Збийся, падруга,
    Дай щось приміряти – червоне, чорне, на крайняк хакі...
    Перед дзеркалом крутиться, а тоді, як літавиця, через комин – шусть –
    І у поле голе – празникувати…
    Трохи тіл молодих-солодких і трохи вати –
    Вона не гурманка, усе згодиться сьогодні…

    Цинком присмачує, сльозами чужими кропить, які не водиця…
    Каже, що чим молодший – тим краще смакує…

    – Господи, – прошу Його у сні, – збави нас від лукавого і від лукавої теж…

    …гради чи градинки, як виноградинки…
    Схід сонця, сліди пожеж...
    Так, авжеж,
    воля Твоя, нині отут – а завтра іще (хай далеко ) десь,
    Ще десятину…сотню...хто більше... вибач і не карай…
    …тікати під обстрілом – не в бомбосховище – просто в рай…
    навпрошки…
    … ранкові новини сприймати як відповідь (чи відхилення) на молитву –

    І якось помітити випадкового, що із прапора над школою,
    Де вчиться моя мала,
    Ось вже півроку не знімають чорної стрічки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (5)


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:59 ]
    Щирість
    Пустив стрілу у саме серце
    Без просу душу полонив
    Накрив столи , налив бокали
    І до розмови запросив

    Слова його - по тілу струмом
    Торкали грані глибини
    Просили слізно , і благали
    Щоб згоду мали дать в займи

    Він слухав довго , дивувався
    Нарешті твердо заявив
    Категорично - протестую
    Не хист її любов ростив

    Тому - кому вона належить
    І без сторонніх нарікань
    Усю красу , ажур таланту
    У квітах - пахощах віддам

    Топитись буду у світанках
    Поїть росою , жить вогнем
    Коханням , зіркою горіти
    Завзятим стану - піснярем.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:39 ]
    Нереальність
    Так жадно п'ю твою присутність
    Приплив емоцій - буревій
    До долу опускаю очі
    Тримаюсь - із останніх сил

    Усе в секунду підірвалось
    Зірвало дах , знесло в кувейт
    Морозом , холодом , і паром
    На старт з розбігу - у курант

    Вже сталося - а розум ступор
    І тіло кволе , стан нірван
    Відключений , реальність нова
    Де тільки ми - і наш коран

    Мов свіжий сік - смак диких прерій
    Молочні ріки , щільність мас
    У невагомості у пропис
    Виводим - насолод романс


    Я знаю висоту оману
    Боюсь надію залишать
    Та поки поряд ти - я знаю
    Нас не радивим - не зламать.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:52 ]
    Доля
    Моє забуте почуття
    Кудись пішло , кудись поділось
    Воно не вміло , не могло
    Цвісти - де в безцінь дарувалось

    Знайти той рай не довелось
    А може просто - не судилось
    Так у народі повелось
    Як не зустрів - мабуть наснилось

    Тому не смійте нарікать...
    Такі бувають - пустоцвіти
    Зумій для інших віддавать
    Тобою вирощені - квіти.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:52 ]
    Мертва любов
    Солодка , кинута любов
    Розбитим серцем володіє
    За що ти повертаєш знов ?...
    Мої страхи - де жар не гріє

    Навіщо ? Ти даруєш час
    Що не повернеться ніколи
    Навіщо ? Огортає нас
    Спокусами - холодний голод

    Я буду гостем у тобі
    Коли так вирішила - доля
    Я кривду кину у краї
    Де душі - не ведуть двобоя

    Я з ним до віку пропаду
    Бо ми в розлуці - запоруки
    Ми дві дороги самоти
    Нас не зупинять - болю муки.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Кримська - [ 2015.02.06 00:30 ]
    Вії
    Ворожіння на віях, що не бачили сліз –
    Це блукання нічні у неходжений ліс…
    Це ожини цупкої колюча струна.
    Це у вересні соннім безлика стерна.

    Ворожіння на віях німотних очей
    Про байдужу твердиню незримих речей.
    Заборола такого несила звести –
    Квола я. В обладунки захований ти.

    Не здригнуться, не мИгнуть, не зойкнуть либонь.
    Не уразить їх біль, не поранить вогонь.
    І таке ворожіння тлумачить одно:
    Я не битиму серце об темне вікно.

    Опівночі 5-6 лютого 2015 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (12)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.05 23:55 ]
    Се ля ві

    Отой, хто взяв дівоцтво за букет,
    Був красивішим за Делона, Джонні Деппа.
    Її затис на хвилю турнікет...
    Сміялась подруга із пончиком:"Халепа"...

    Тепер у Люськи власний магазин,
    А Кіра ліпить кульчики із термоглини...
    На ній - красунчик-муж, свекруха, син.
    В клубок ізсукані борги, жалі, новини.

    - Задешево невинність оцінила... -
    Хихоче тлуста Люська в ароматі мила.

    Таке жіноче щастя. Се ля ві.
    А як горіли зорі між пелюстям у траві...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  16. Серго Сокольник - [ 2015.02.05 23:18 ]
    Тема КАРМЕН
    О Карменсите?.. Что ж... Скажу о Карменсите...
    О НИХ... О тех, что сдули ветры перемен...
    В мгновенья яркие мужской судьбы "в зените"
    Почти у каждого была своя Кармен...

    Она была... Была... А может, даже, БЫЛИ...
    Кого желали, кто приют нашел в судьбе...
    С кем распрощались мы... И те, что изменили...
    Хоть изменили мы единственно- себе...

    Но- эти ночи... Эти зрелые желанья,
    Что спелым яблоком падут тебе в ночи...
    Прости ей все за совершенный акт познанья!..
    Коснись душой ее... И с грустью помолчи.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115020600165


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  17. Вадим Бойко - [ 2015.02.05 22:42 ]
    Ти моя втіха
    Тривала мить і ми одні,
    Лиш ти і я у двох у долі,
    Кохана мить-завмерлий рух,
    Розгублені немов у полі.

    Тобі клонюсь, тебе люблю,
    Ти моя врода, віра втіха,
    З тобою тихо у віках,
    Я пронесусь неначе віха.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Олехо - [ 2015.02.05 22:30 ]
    Хворіє час
    Хворіє час і аура мутна.
    Немовби тіні устають із хлані
    (смердючої, разючої, без дна)
    і чорні руки тягнуть до гортані.

    І схлипує безсилля сліпоти,
    і хлюпає багно, лякає молох.
    Але... дорога і потрібно йти.
    І куриться услід до неба порох.

    Не осягнули вічності буття,
    та осягнули вміння убивати.
    Німіє час і навіть сам Суддя
    не відає, як лихо вгамувати.

    У зоряних очах ми – куца мить.
    До нас і після нас – безодня віку.
    Та тисне на курок безумна гидь
    (нещадних пішаків будь-де без ліку).

    У світі, де щоденно ллється кров,
    Грааля не знайти. А чи шукають?
    Ламаючи гуманності остов,
    бери АКа, добродію… Чекають…

    05.02.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (21)


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 22:28 ]
    Різні
    Забудь мене , прости себе
    Такі дороги долі
    Коли шепоче листу - лист
    Не ваблять світ простори

    Погасло світло у душі
    Вже скрипкою - не грає
    Іду по чистій , по воді
    А погляд дна шукає

    Гарячим попелом - сльози
    По різні боки стали
    Твої сади , мої сліди
    З ночами повінчали

    Холодних рук - твоє тепло
    Не може відігріти
    Сутани чорної - крило
    Усі зірвало квіти...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2015.02.05 21:19 ]
    Мурка Няша
    Ценятся и ныне
    куклы заводные
    и притом особенно в Крыму.
    Приютили зеки
    гомо-человеки
    дамочку с работой на дому.
    Как-то захотели
    прыщ на самом деле
    Гоблин и зелёный капитан.
    Но хотела раньше
    капитанша Няша,
    чтобы до колен висел наган.
    Урка с Пидораши
    обещал на Няше, –
    будешь прокуроршей, чтоб я жил.
    Но явилась сволочь
    типа Янукович
    и на Няшу глазик положил.
    И нашёлся Вовка
    в кожаной дублёнке
    чаще именуемый – Хелло.
    У гиганта секса, –
    говорила пресса –
    завсегда имеется бабло.
    Жабой опа-опа
    плюхает Жирьопа.
    Всем охота Няшу обнимать.
    Пыжится Лавруха,
    у него – непруха,
    урка отстрелялся, так сказать.
    Чтоб не шухериться,
    чё там мелочится?
    Шлёпнули чем надо по столу.
    Тухлые душонки
    Яныки и Пшонки
    подарили Таврию Хеллу.
    Взяли всю верхушку
    в Киеве на пушку.
    Армия оставила свой дом.
    Путя-император
    и дегенераты
    завладели крымским общаком.
    Путя – сексапильный.
    Ларион – дебильный.
    И на кассе некому рулить.
    За оплот и Рашу,
    и за Няшу нашу
    порешили Няшу отличить.
    Путя обаяньем
    отвлекал вниманье,
    превратив Донбасс в металлолом.
    Стала таки Няша
    ДОПРа отаманша
    управлять малиной и баблом.
    Стало очень плохо
    олигархам-лохам.
    Все же на дешёвку повелись.
    Кончилась рулетка,
    оробел Ахметка,
    Куче хоть возьми да застрелись.
    Наступает Раша.
    Веселеет Няша.
    Сходу заарканила татар.
    И решили урки
    сделать Няшу Муркой,
    чтобы отвечала за базар.
    Что же вы хотите?
    Как тут не судите,
    за неё ничё ни дать, ни взять.
    Рази шо Гаага
    вспомнит о Гулаге,
    где и ей век воли не видать.
    И за беспределы
    заведут ей дело.
    Дэнги пацанам давай-давай,
    или на парашу
    усадовят Няшу,
    а тады и Ялту поминай.
                                  02.2015


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.57) | "Майстерень" 5.63 (5.93)
    Коментарі: (4)


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:54 ]
    Стимул
    Бережи свою душу , бережи від негод
    Бережи від злорадства людського
    У рутинах своїх - спокій свій захищай
    Від недоброго духу людського

    Пламеній і гори , процвітай і цвіти
    Благородством добра утвердися
    Власну думку ціни - борони , пронеси
    Щоб цей світ у надії іскрився

    Хай у вчинках твоїх - височіє політ
    У промінні веселкою грає
    Веселун щирий сміх - посилає привіт
    Тим хто долі цей шлях обирає.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:21 ]
    Загублені серця
    Загублені серця - блукають небом
    Шукаючи дороги співчуття
    Загублені між хмар несуться вихром
    Їх огортає буревій життя

    Не спокушайтесь на таку свободу
    У тих піснях не чути голосів
    Не вірте в рай , у хибну позолоту
    Там скрізь панує віртуозність драм

    Я закликаю повертайте знову
    На рубежі де ціниться любов
    Відкрийте душу , привітайте долю
    І світ віддячить почуттями вам

    Загублені серця - сліпі потоки
    Пораду щиру пророкує час
    У помилках своїх шукайте нагороду
    Щоб не назвали сиротами вас...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:25 ]
    Новий
    Я вже не той відвертий свідок
    Слухач історій , і промов
    Я вже не той втікач від себе
    Заручник - закулісних змов

    Занадто опускав завісу
    Прийняв кошторис - митарів
    Стелив для них зігріту постіль
    Собою світ - новий відкрив

    Вони старалися аж мліли
    Хто що хотів - завжди те мав
    У них були і є потреби
    Проблеми , справи , компроміс

    Пройшов навчання на відмінно
    Диплом отримав , атестат
    Приніс у практику сумління
    У свою сторону - все дбать.
    2013р

    Усе гаразд , усе по гаслу
    З'явився стимул і глядач
    Одне дивує ще , бентежить
    Я не почув від них - пробач...



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:52 ]
    Засторога
    Не дивись на талу воду
    То оман , холодний біль
    Не дивись - засліпить розум
    Всюди ворог , стережись

    Не віддай у здобич вроду
    Бо пораниш - до крові
    Перетворять серце в камінь
    Ще й покотять - по землі

    Не дивись бо пожалкуєш
    Зачарує - хтивий звір
    Не полюбиш вже ніколи
    Стане світлий світ - чужий...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:21 ]
    Магія
    Ніжним запахом трав -
    струмковою водою
    Я до тебе пливу -
    у видінні нічному

    Приголублю любов -
    почуттями , словами
    Зачарую наш час -
    дарами , піснями

    Подарую тобі -
    неба , місяця мрії
    Всі скарби на землі -
    всі на світі - надії...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:56 ]
    Мати
    Білим птахом , синім небом -
    поспішала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    до своєї хати

    Заслужила , заробила -
    провідати діток
    Хоче бачить , хоче чути -
    чи вміють радіти...

    Чи сумують у скорботі ? ,
    чи ще пам'ятають ?
    Чи про неї не забули -
    в своїй гіркій втраті

    Сіла з краю на подвір'ї
    діточки радіють
    Всі біжать , усі по черзі -
    пташечку вітають

    А найменьшенький найперший -
    упізнав сердешну
    Усміхається , і плаче -
    повірив у казку

    Любувалась , милувалась -
    омила сльозою
    Як могла так обігріла -
    своєю душою

    Білим птахом , синім небом -
    відлітала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    журбу колихати...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Омелян Курта - [ 2015.02.05 19:24 ]
    Зіркопад
    Місяць серпень у розгарі
    Спека, буря, дощик, град,
    Наше жито вже в амбарі,
    Достигає виноград.

    Нічка тепла, ясна, ясна,
    Кожен сущий тому рад.
    А на небі так прекрасно,
    Розпочався зіркопад.

    Падуть зірки рясно, рясно,
    Та й згоряють на льоту.
    Це видовище прекрасне
    В літню пору золоту.

    То не зірка в небі згасла
    Не залишивши сліду,
    То життя чиєсь погасло
    Своїм рідним на біду.

    Зірки падуть бо так треба,
    Так влаштоване життя
    Людські душі йдуть на небо
    Заслуживши майбуття.

    Ну а ті, що віроломно
    Провели своє життя
    Їм би треба безумовно
    Просить в Бога каяття.

    А із неба голубого
    Нова зірка засвітилась.
    Це ж бо свідчить на знак того –
    Знову душа народилась.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Омелян Курта - [ 2015.02.05 19:35 ]
    Якби ж мені бог
    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    Як би ж розумів я ті ноти,
    Я б пісеньку склав,
    Ще й текст написав,
    Про дівчаток русинських чесноти.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    А в ньому хист малювання,
    Я б очі дівочі,
    Ще й стан малював,
    В очах тих гаряче кохання.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    Як би ж мені голос співочий,
    До неба б волав,
    В піснях оспівав
    Красу я русинську жіночу.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав
    Серце жіноче пізнати,
    Я б пиво не пив,
    Тютюн не палив,
    Пішов би служити в монахи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:14 ]
    Молитва
    На розсипаних колом просторах
    Колосяться безкраї поля
    Сам стою - серед жита живого
    Надихає родюча земля

    Підніму свої руки до неба
    Розступіться небес міражі
    Подаруйте - кохання палкого
    Що не бачили душі людські

    Буду камнем , рікою , і сонцем
    Понесу все що зможу піднять
    Ви є спільники - щастя у долі
    Тож дозвольте частиною стать

    Я не знаю якими словами
    Донести вам прохання своє
    Заповітом пісень , чи сльозами
    Де той колокол звонами б'є

    Прочитайте життєву палітру
    Зголосіться покровом своїм
    Ми плоди ваші - діти любові
    Розумінням прийдіть у наш дім.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Лідія Дружинович - [ 2015.02.05 18:51 ]
    Вечірнє. 1.02.2015

    місяць такий яскравий,
    зорі немов бурштин,
    туляться сиві трави
    у яблуневу тінь;

    моститься космос ницьма
    слухати магми сон,
    змерзла й тремтить криниця
    біля старих вікОн;

    пролісок набубнявів,
    а до весни іще
    довго; холоне кава;
    чиста сльоза тече;

    понад біленьку хату
    тихо снується дим;
    мріям своїм крилатим
    даймо живої води!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  31. Гуменюк Маріна Ювженко - [ 2015.02.05 18:12 ]
    В пам'ять Андрія Кузьменко!!!
    Чому все так???
    Навіщо, стільки болю???
    Скажи Андрію, як ти зараз там?
    Уся країна плаче за тобою!!!
    Твої пісні лунають тут і там!!!
    Це все безглуздя ,це усе не правда!
    Прошу скажіть , що це всього лиш сон!
    Ми разом всі проснемся завтра,
    А ти живий співаєш в унісон!!
    Проходять дні ,
    А сердце не на місті!
    ти так багато заспівать не встиг...
    ти патріот ти просто вічний!!!
    І в памяті для нас навік живий!
    Ми будем завжди,завжди пам'ятати ...
    Твої пісні , всі витівки і драйв!
    Ми так багато хтіли б ще сказати,
    та тільки біль увесь тепер в очах!!!
    Ти відчував,
    ну ось і "Кінець фільму"! А ми тебе не всилах вберегти!
    Покійся з миром наш кумире!
    І Вічна память,ти завжди живий!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 16:38 ]
    Сирота
    Світанком - променем зустріта
    Омита росами трави
    Туманом - чарами зігріта
    Плила в обійма пустоти

    Усе життя мов на долоні
    Зачитана - соната сліз
    Чужа , одна , сліпа родина
    Суцільний - компроміс інтриг

    Гіркий урок стандартних правил
    Звичайна доля - сироти
    Ніхто не пестить , не голубить
    Не знають - де образ шипи

    За всих отримала в достатку
    Свої , лихі , кому не лінь
    Завжди знаходились причини
    Щоб їй надати - стусанів

    Отак із малечку вбивали
    Людські презирство , і ганьба
    Нізащо кров ту проливали
    За іскорку- її добра

    Змолилась богу у проханні
    Дай крила янгола - мені
    Щоб біля тебе блище бути
    Сестрою стати - висоті

    Почув її молитву щиру
    Полився голос із небес
    Зі мною поруч - тобі бути
    Їм цих не бачити - чудес

    За що боролись - напоролись
    Хоч зрячі ходять , та сліпі
    Служать брехні , живуть в хоромах
    Подать не здатні - сироті...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Микола Дудар - [ 2015.02.05 15:48 ]
    ***
    был полон зал… в слезах дышал…
    кто в унисон, кто тихо… молча
    священник молвил: - Пусть душа...
    а смерть свое, как между прочим…
    и не спросив, не пожалев
    ни мать, отца, жену и дочку
    перемолов тебя в желе
    и безвозвратно… "между прочим"
    прости уж нас, односельчан
    за цинк… за гроб… за снег у гроба
    за то, что вновь горит Свеча --
    у твоего
    родного
    дома…
    05.02. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 13:40 ]
    До матері
    У зелених гаях , у широких ланах
    У безмежних просторах неба
    Я плекав , я жадав , у надіях зростав
    Віру в бога черпав лиш від тебе

    Цвіте гай , цвіте сад , все навколо буя
    Народилось в душі сподівання
    Віру в щастя людське ти вростила в мене
    У турботах завжди опікала

    Я вінок з квіточок одягну на тебе
    Вмию ноги твої , і обличчя
    Рідна мамо моя я прохання твоє
    Ти поглянь на усе з потойбіччя

    Своє серце тобі розгорну , покажу
    Щоб могла ти його сповідати
    Хай розкаже своє , як без тебе живе
    Що для нього є біль , і є втрати

    Причасти , захисти від зневаги і зла
    Від людської напасті , жадоби
    Научи як мені захищати себе
    У самотності дати всім ради

    Будь зі мною , будь поруч , мене надихай
    Не лишай сам на сам із юрбою
    Без підтримки твоєї розірвуть пополам
    Не поділять ніяк між собою

    Не журись я прошу , зможу я донести
    Все що ти не пройшла - подолаю
    Подивись , усміхнись , я дитя є твоє
    Чуєш мамо свіча ще палає

    Мати сину життя , кров від крові сльоза
    Серце в серці душа не роздільна
    Допиваю до дна я причастя твоє
    Вірю мамо , я мушу , я знаю...
    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Татьяна Квашенко - [ 2015.02.05 13:46 ]
    * * * * * * *
    Словно елочный шарик, свисаю на ниточке Бога.
    Словно шарик воздушный, куда-то привязанно рвусь.
    Упаду ли, взлетев, иль упав, я взлечу хоть немного -
    Полагаться на Бога у тоненькой нити учусь.

    Эта нить – вертикаль. В этой нитке пульсирует время -
    То, которого нет... Но часы я опять заведу.
    Я назад не смотрю - обернется находкой потеря.
    Я сама как часы: хоть и некуда вроде – иду.

    Сколько чувствую нить, столько я для нее – Ариадна.
    Это ею – моей! - перевязанный шарик земной.
    Завяжу посильней, чтобы не было после досадно,
    Когда с елок игрушки уложат в пакет по одной...

    05.02.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  36. Серго Сокольник - [ 2015.02.04 23:07 ]
    Вечная тема любви
    Эта вечная тема любви...
    Кто-то скажет- не к месту... Не время...
    В той стране, где посеяно семя
    Черных калл, что взойдут на крови

    Всех несбывшихся светлых надежд,
    Всех раздутых ветрами желаний,
    Что не к светлому таинству знаний
    Приведут, а к притону невежд...

    ...так неужто не время любить?..
    Неужели суровое время
    Наложило на нас это бремя-
    Тягу к счастью навек позабыть?...

    ...или- время?.. Взойди на порог,
    И коснись вдохновенно губами...
    Озарит нам поэзии пламя
    Иллюзорность житейских дорог,

    И сольются в порыве сердца,
    И развеет суровые зимы
    Мысль, что мы в этом мире любимы...
    ...этой теме не будет конца...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115020412261


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  37. Олена Кіс - [ 2015.02.04 22:23 ]
    * * *
    Як то буває як осінь розводить руками край обрію
    якір твій піднятий і наго спливає дощами
    якір вкорінений там десь під ребрами остругом
    брате, настала пора маякнути на інші причали

    як то буває як сльози штормлять
                                    під повіками гейзером
    яблука спілі гірчать полинами і градами
    та й ту роздвоєну партію виграти можуть
                                 лиш справжні гросмайстери
    ніжність не втопиш вином, а пристрасть           
                        завжди вимагає заплати

    біль наш німий у зеніті за межами простору
    хвиля зализує сіллю затовчені рани
    хто ж то зостанеться на білім безлюднім цім острові
    що після нас там крім вереску чайок зостанеться…

    впився остріг як регат на відпливі до берега
    кісткою в горлі що не ковтнеш і не виплюнеш
    партія патова партія зіграна але не виграна
    шахи не карти і королеви ніколи не краплені


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  38. Омелян Курта - [ 2015.02.04 22:46 ]
    На Івана Купала
    На Купала на Івана
    Все село гуляє з нами,
    Засвітилася поляна
    Полумяними вогнями.

    Там дівчата й парубки
    Веселяться. Залюбки
    Різнобарвнії квіточки
    Заплітають у віночки.

    Опівночі ці віночки
    Покидали у поточки.
    А вони – само собою
    Попливли униз водою.

    Горить ватра на узліссі
    Чути співи десь у лісі,
    Хороводи, ще й неначе
    Через ватру молодь скаче.

    Всі резвяться що є сили,
    Всю траву потолочили,
    Та я зла на них не маю,
    Гніву в серці не тримаю.

    А хіба ж то ми забули,
    Як самі такими були?
    Ой, ви літа молодії,
    Пора мрії та надії.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Омелян Курта - [ 2015.02.04 21:36 ]
    У садочку
    Черешенька зацвіла
    Цвітом біла, біла,
    Там вся молодь із села
    Всю ніч гомоніла.

    Місяць із-за хмари
    Тихо виглядає
    Нерозлучну пару
    Зіроньку шукає.

    Зіронька - зірниця
    З небес поглядає
    Прийшла подивиться
    Як молодь гуляє.

    Їй захотілося
    З неба спуститись,
    Щоб з близька на молодь
    Могла подивитись.

    Там пісенька лине,
    Там музика грає,
    В саду безтурботно
    Вся молодь гуляє.

    А місяць завчасно
    Ревниво пильнує,
    Як зіронька ясна
    З чужими танцює.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Остроух - [ 2015.02.04 21:38 ]
    Я всі відрубую кінці...
    Я всі відрубую кінці,
    Я кану каменем у воду,
    Моя душа шукає броду,
    Вода крізь пальці у руці.

    Я тану вранішним туманом,
    Життя - тяжкий корпоратив,
    І лиш один звучить мотив:
    Дорога встелена обманом.

    Я гасну зіркою у небі,
    В душі не засвітилось бра,
    І холод думкою пробравсь
    Куди не треба.

    Як навіжений десь іду,
    Гублюся, путаюсь, нервую,
    Мене ніколи не почують,
    Лише накликаю біду.

    На серці гояться рубці,
    Моє життя - правічна драма,
    Я знову зболений словами,
    І знов відрубую кінці.

    19. 01. 2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  41. Віктор Остроух - [ 2015.02.04 21:29 ]
    Гайлардії
    Сонячні квіти поближче до сонця
    Тягнуть голівки свої,
    Наче вогнем запалали у полі
    На дивовижній землі.
    Досі мені не вдалось розпізнати
    Їх втаємничену суть,
    Їм чарівним лиш рости й розцвітати,
    Хай свою радість несуть.
    Повз дивовижних ніяк не пройти
    Черствим, жорстоким, байдужим,
    Сонячні квіти у пору біди
    Віру несуть сильну-дужу.
    Хочеться квітів букетик нарвать,
    Тільки рука не здійметься.
    Жовті гайлардії - світла печать,
    Ніжна печаль в моє серце.

    01. 08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2015.02.04 20:15 ]
    Непоетичні ремарки
    ***
    Як не читаємо, то й не почують.
    Ліра і Муза взаємоіснують,
    не помічаючи пару свою.
    Рими, на щастя, не патентують.
    Щастя, до речі, не у раю.

    ***
    Копіюйте найбіліші вірші,
    забирайте рими у нікчеми,
    критикуйте оди і поеми...
    Я, не претендуючи на більше,
    патентую заборонні теми.

    ***
    Минає мрія. Тільки у поета –
    і воїна, і інколи – естета,
    вона минає гамою октав
    на партитурі іншого сюжету,
    який він сам собі намалював.

    ***
    Відомих люблять і читають.
    Нечитаних не помічають.
    Недоторка́них не чіпають,
    а оминають і мовчать.
    О, непомічені поети,
    як легко канути у Лету.
    І тільки наші силуети
    усе до ирію летять.

    ***
    Не забуваючи про Бога,
    прошу у неба лиш одного:
    – нехай скоромного зеро,
    але огрань моє перо
    супроти ворога земного.

    ***
    Душа поета ще на злеті
    міняє обриси свої.
    Так і поезія безсмертна.
    І як її, таку уперту,
    не взяти в лицарські рої?

                                  01.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  43. Володимир Сірий - [ 2015.02.04 19:53 ]
    Перша збірка.
    Серпом торкаючи крила,
    Мов не до речі,
    Буття ворота відкрива
    В літа старечі.
    Хоч тиші вишній супокій
    Стократ миліший,
    Як читача душі живій
    Доладні вірші,
    Та тим, хто прозою просяк
    Земної суті,
    Ліризм небес не просто так
    І осягнути
    Та хоч би раз дарує мить
    Живому вздріти,
    Як небо славою блищить
    У вічнім світі.
    Тому й не страшно на межі,
    Що медом згіркла,
    Бо це життя, яке прожив, -
    Лиш перша збірка.
    04.02.15.


    Рейтинги: Народний 5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  44. Аліса Коцюба - [ 2015.02.04 16:49 ]
    Заложники
    Мы закрыты тут наглухо. Надвое
    Мы узлов слишком сильно завязаны.
    Здесь пространства – ни шагу единого,
    А все звуки – биенье сердец.

    Между нами лишь страх. И рука твоя
    Долгожданным движением смазанным
    На губах моих линию длинную
    Чертит медленно. Это конец.

    Мы заложники собственной глупости.
    Мы наивно играли с доверием,
    Отдавая друг другу все ключики
    Ото всех неоткрытых дверей.

    Совладаем ли мы с этой трусостью
    Не побыть хоть бы раз слишком смелыми?
    Ведь в глазах наших зайчики-лучики
    Говорят все за нас: ну скорей.

    Я бежала бы прочь. Но мы связаны.
    Я искала бы выход. Но нет его.
    И кричать бы, что я равнодушна, но
    Мне фрезой режет голос. Нема.

    Асимптоты достигнуты. Сказаны
    Громким гулом молчанья ответного,
    И неровным дыханьем-удушием
    Все признания, мысли, слова.

    Лето 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.04 13:42 ]
    У млі


    Цей ветхий човен із потрійним дном
    Вже не спасти, втекли щурі та воші.
    Ти переміг, незримий сатано.
    Запахли сіркою бинти і гроші.

    Черниці кришать сало, вінегрет.
    Великі очі, номінальні втрати.
    Читай тропар чи споглядай балет...
    Перевдяглись у янголів пірати.

    Розкручуєш осмолену спіраль.
    Ні літака для втеч, ні парашута.
    До літа бовванів у млі Грааль.
    Та спраглі заволали: "Нам цикути!".

    Доп"ють, доб"ють...
    Помоляться на древо.
    Чималий гурт овець, бракує левів.

    Ось баркаролу змінює латино.
    Оповиває світ лиха година.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  46. Олександр Олехо - [ 2015.02.04 12:09 ]
    Півсвіту...
    Півсвіту плаче, півсвіту скаче.
    А що удієш? Таке життя.
    Ось тут весілля, ось плине кАча.
    Дороги щастя і небуття.

    Пирують гулі, дзвенять бокали.
    І п’яний гомін, веселий сміх.
    А поруч горе. Його портали
    відкриті навстіж у білий сніг.

    Нечулі цифри. За ними долі.
    Ядуха раю чи біль земний?
    Насип на рану дещицю солі.
    Пектиме яро – іще живий…
    04.02.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  47. Олеся Лященко - [ 2015.02.04 10:13 ]

    Пошерхлі лапи Лисої гори
    Мале забавлять, виточать колиску.
    Німотна квітка виросла так високо,
    Що не заколихай і не зірви.

    А ця гора ладна дитя до сну,
    У стежку сповива сліди і слідики.
    Малий принишк – стомився і заснув,
    І навіть відьма не шелесне віником.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  48. Віктор Кучерук - [ 2015.02.04 10:07 ]
    Весняне
    Гаснуть вранішні зорі,
    Забуваються сни, -
    Відкривається зору
    Одержимість весни.
    Голубами туркочуть
    Метушливі струмки
    І засліплює очі
    Синь яскрава ріки.
    Переповнений дивом,
    Прокидається світ.
    Од пташиного співу
    Можна просто здуріть.
    Зеленіє левада
    І густа ярина, –
    У душі моїй радість
    Шаленіє одна.
    Без весла і вітрила,
    У веснянім човні, –
    Переборю хвилі
    Ніжні, теплі, ясні…
    03.02.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  49. Микола Дудар - [ 2015.02.04 04:26 ]
    ***
    мы делили один посыл
    боль растущую боль бесполую
    потревожить твою посмел
    нежность белую полуголую
    а взамен проходя скулил
    злом невидимым за кулисами
    уплывающий образ мил --
    если берег и весла -- исповедь…
    04.02. 2015.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  50. Ростислав Нємцев - [ 2015.02.04 01:35 ]
    Гарніша за сльозу
    Дівчина гарніша за сльози
    що рясніш за квітневі зливи текли
    очі позичені водоморозом
    в яких відбивались бажання мої
    пам”яте, голубе в серця царині
    руки мої у безчассі вимкнутих мрій
    згадую човен стегна
    згадую трепет замріяних вій
    у лиха годину і радості час
    вітаю тебе найгарніша
    і пісню веду


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""



  51. Сторінки: 1   ...   681   682   683   684   685   686   687   688   689   ...   1826