Автори /
Гриць Янківська (2012)
|
Рубрики
/ ЖОДНИХ ПЕРЕВТІЛЕНЬ. Заклики. Світ чарівний (2012-2015рр.)
Опис: "Заклики. Світ чарівний" – цикл поезій зі збірки "Жодних перевтілень" 2012-2015рр.
Картина Богдана Савицького "Минає день" з серії "Мідне літо" 2023р.
Картина Богдана Савицького "Минає день" з серії "Мідне літо" 2023р.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Подих червневого вітру / І я почну своє нове життя
•
Якби я знала
•
Не розумій мене
•
Завзяті дівчата
•
Декому
•
Несказанне
•
Чарівні бойківчаночки
•
Заклики й ознаки
•
Заклики любові
•
Заклики зцілення
•
Заклики пошуку
•
Могли б дивуватись
•
Жодних перевтілення
•
А якщо забуду
•
Я ніколи тобі не казала
•
Горлиця
•
Озватися
•
І на тихому-тихому обрії літ
•
Опале листя
•
На рідному плечі
•
Отак, як в пізні весни
•
П'яніти без вина
•
Дощ у Карпатах
•
Літо моє красне
•
Крилата
•
Яблука для сестри
•
Осипаються липи
•
Чудо з чуд
•
Там прохолодним розлилось туманом
•
Серп наливається
•
Зі скелі
•
Я не сама
•
Плакучі дощі
•
Березневі мрії
•
Оповили тумани високу гору
•
Заклики
•
Світ чарівний
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Тож, що це між ними було?
Чи подих червневого вітру,
Чи подих червневого вітру,
Якби я знала, як тепер болітиме –
Закрила б очі клаптем полотна!
Закрила б очі клаптем полотна!
Не розумій мене, не шануй мене,
Не вертайся додому з цілунками.
Не вертайся додому з цілунками.
Десь, у великих містах
У вікнах стоять
У вікнах стоять
Такому рідному, далекому!
У дар! На пам'ять! На віки!
У дар! На пам'ять! На віки!
Той екзамен вигадали Ви,
Пані Ліно, геній цього віку,
Пані Ліно, геній цього віку,
Чаруючи,
Лікують серце панночки
Лікують серце панночки
Читайте книги, пийте молоко,
Любіть вологу і шануйте землю!
Любіть вологу і шануйте землю!
Люби весну і не картай за зливи,
За польові роботи, талий сніг,
За польові роботи, талий сніг,
Не плач, не картай себе, дівчинко!
Така твоя думка розхристана,
Така твоя думка розхристана,
Шукай себе! А знайдеш, то не плач,
Бо вже запізно битись у тривозі.
Бо вже запізно битись у тривозі.
Могли б дивуватись. Та що дивуватись і з кого?
Бо ж завжди невірно були ми тлумачені світом.
Бо ж завжди невірно були ми тлумачені світом.
От якби була я гостродзьобим птахом,
Мала крила дужі та тендітний стан –
Мала крила дужі та тендітний стан –
А якщо забуду за весну –
Лебедино, отже, не любила.
Лебедино, отже, не любила.
Я ніколи тобі не казала
Найпотрібнішу кожному фразу.
Найпотрібнішу кожному фразу.
На три пори року приспали, на три пори.
І три рази ноги скували сухі вітри.
І три рази ноги скували сухі вітри.
Хочеться озватися у польоті птиці,
Променем яскравим в небесній блакиті,
Променем яскравим в небесній блакиті,
Впродовж всього життя на широких вітрилах
Пронесу я любов незбагненну свою.
Пронесу я любов незбагненну свою.
Опале листя гріє душу.
Грій, листя, грій!
Грій, листя, грій!
Я тільки хочу, щоб щоразу,
Коли на рідному плечі
Коли на рідному плечі
Я вдячна всім, хто стрінувся в житті,
Найперше тим, хто був в нім нетривало,
Найперше тим, хто був в нім нетривало,
Чи та любов, що є в мені, сама дорогу знає?
Чи так сміливо серце б'є, бо щось святе тримає?
Чи так сміливо серце б'є, бо щось святе тримає?
А у Карпатах знову дощ –
Карпати плачуть.
Карпати плачуть.
Літо моє красне, бий мене у скроні!
Висуши вітрами змучені вуста!
Висуши вітрами змучені вуста!
Не сумуй, моя пташко мила,
Ти – крилата, а я – безкрила.
Ти – крилата, а я – безкрила.
У коліно б'є трава, люба моя зелень,
Залоскоче по нозі – серденько веселе.
Залоскоче по нозі – серденько веселе.
Осипаються липи в одвічному розрізі днів,
Під гарячою парою золотом вкрили дороги.
Під гарячою парою золотом вкрили дороги.
Я брела просторими вулицями днів ранками.
Побачила, небо хмуриться на дощ.
Побачила, небо хмуриться на дощ.
Там прохолодним розлилось туманом
В весняну пору – соковиту, п'яну,
В весняну пору – соковиту, п'яну,
Спогади, спогади, пещені діти,
Як вас прогнати з закутків серця?
Як вас прогнати з закутків серця?
Часом буває, що зорі
Геть обмануть у дорозі,
Геть обмануть у дорозі,
Я не сама! Я з кожним, хто за мене
В молитвах просить, хто – на край світів!..
В молитвах просить, хто – на край світів!..
Плакучі дощі.
Дрімучі, замріяні роси.
Дрімучі, замріяні роси.
Березневі пробуджені мрії
Напоїли нам спраглі серця.
Напоїли нам спраглі серця.
Оповили тумани високу гору,
Обняли, розлилися по ній і дишуть.
Обняли, розлилися по ній і дишуть.
Не губіть серця! Не калічте долі!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!
Є світ близький та чарівний,
Неначе мрій чарівність тиха.
Неначе мрій чарівність тиха.