•  Сором'язливістю крони

Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.

•  Золототліє

І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!

•  Сіється поле

Сіється поле поволе, поволе,
сиплим "довіку", виразним "ніколи".

•  Жовтий томик

Жовтий томик і три пера.
Просвітки подощеві.

•  Перші веснянки

Перші веснянки
на рожевих щічках-пелюстках

•  Як цвіт магнолій

Бо він сміється, як ллються ріки,
як цвіт магнолій спадає долу,

•  Аж раптом ніч

Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
бузкова мить не випускає з круга.

•  Де човен твій / До ріки та й назад

– Де човен твій і як пройшла крізь терня
до мене босою у цю безвидну ніч?

•  І в короткім осіннім дні

І в короткім осіннім дні
устигаю себе зустріти.

•  Тільки вісені право

Тільки вісені право писати такі листи –
переоране поле і віддих чужого гніву.

•  Не питайся чому

Не питайся, чому між слідами минулих тебе
порозсипано листя на бруку, де відгомін імені,

•  Бо люде людьом сьпівпют

Напередодні серпневих прощань порозквітали айстри
і дехто в масть чорнозему пильнує за цим віддалено.

•  І коли мені врешті забракне сил. Бистрина

І коли мені врешті забракне сил,
щоб озвучити рештки думок-марнот –

•  У загуслому небі

А зостав-но для мене цю тишу,
цей німотний клубок споминання!

•  Біла квіта

Я тебе знаю – повну світла
і мовчазної чистоти.

•  За пташиним співами

Відлітай, моя радосте, відлітай
за пташиними співами в гущаки!

•  Луками

Я почну прокладати весну
глиною,

•  Мов сльоза, що тривожно

Я чаруюся світом, а світ зачарований мною.
І ніхто, і ніщо не зруйнує цього, і не зрушить!

•  Уже і весни

Бо не існує життя без смерті, трави без сонця, людей без серця.
І кожна пляма на білій хмарі, неначе родимка, – їй належна.

•  Радісна

Коли чую слова твої: будь спокійною! –
розчиняюся легкістю, мов туман.

•  Перекричати світло ліхтаря

Але і я також, але і я
в останню ніч незвіданої згуби

•  Цьогорічні

Чи ти любиш мене? І зривається з крони: дуже!
Обійми хоч би шелестом, мій непорушний друже!

•  Зачекаюся

Зачекаюся.
А на ранок запіжить зливою.

•  Вільний переклад пісні сича

Я повертаюся до тихої ночі під повен місяць,
туди, де були промовлені такі оглушливі слова,

•  Абиякосінньо

Бо що зачинається восени – виживе лиш восени, тому триває недовго.
Натякає: облиш почуття, подібне на відчай, і далі вже іншим йди!

•  Смеркання

Це бій часів. Смеркання і розлука.
Очей не зводь до галузок пожухлих!

•  В оточенні ненайвірніших друзів

У тихій ночі, свіжій та затишній,
в оточенні ненайвірніших друзів

•  Відгук

Залишся тут! В потоці теплих слів
моя безвадність викупає думку

•  З яблуні

Та це ж для тебе думку розпочала
з отої яблуні, що виросла за край

•  Синя шаля. Під смирним гущаком бузку

... от тільки Ваша синя шаля
і п'ять надламаних гілок

•  Дай серце світу

Дай серце світу, а мені – лиш мить,
в якій зберу все золото від слова,

•  Пиши мені, моя любове

Пиши мені, моя любове,
нетлінну музику світання!

•  Легіт

Ти – ім'я на вустах, сипла істина вічного поклику.
Ти – негаданий легіт в тривожнім кружлянні розгуби.

•  Приворот

Зично кличу: велична діво, о,
лучним поглядом не губи!

•  Прощання з січнем

Не дивися за обрій! Забудь, що гряде світанок!
Не даремно ж цілують наосліп нічниці й час.

•  Загоюється стежка

Загоюється стежка. Хтось пішов
так гостро – в ніч, не вичекавши миті.

•  Бо пелюстки троянд

Бо пелюстки троянд оцих засушених
мене розбудять шурхотом падіння:

•  Спіраллю янгольських доріг

Цієї ночі білий пух
так обезкрилено кружляє

•  Задумливі круки

А потім – місяць вийшов до ріки.
Зима сіяла, наче чиста діва.

•  За некохння

Зірвалась з неба безйменна зірка
у листопадову темну ніч.

•  Дитячі сни

Коли мені страшний наснився сон –
зминали мухи білий круг довіри,

•  Вона чекала його на ґанку

Вона тримала його за руку, аж раптом – в вересні випав сніг.
Отак буває, що й по людині одежа висить на звичнім місці.

•  Хай храми горять

Хай храми горять, коли храми горять. Ти – слухай:
на землю відчужену вкотиться жовте сонце,

•  Fuga

Засинаєш на правому боці, натягнена, мов струна,
а на ранок знаходиш під сходами серце птаха.

•  Ступати в біле світло місяця

Ступати в біле світло місяця,
як під обличчя злого генія,

•  Мої вірші та клен навпроти вікон

Мої вірші та клен навпроти вікон
залишаться зі мною, ну а ти

•  Коли на горганах ватра

А він мені каже: коли на Горганах ватра
дотліє і зважиться горець зійти додолу, –

•  Кошик яблук

Злітає ніч й на крилах сеї ночі
підношуся над світом. Дивний чар,

•  Намолене поле

І ти, коли сила, змалюй це намолене поле,
його шрамування посівом і виразки голі,

•  Людина з чіткими рисами

Повна поглядів і цікавості
йде людина. Картуз при ній.

•  Коси повстяні вересу

Коси повстяні вересу –
нитка пурпурна з килиму,

•  Про землю риб

Він цілує, немов ковтає
бульбашки щастя з мого обличчя,

•  Маленький хлопчик закликає

Маленький хлопчик закликає нас
йти на веселку

•  З місяця олії

Злотаво стікають олії нічної лямпади
тонким мотузочком від місяця аж на чоло.

•  Не каріатида

І стоїш непорушно,
____мов каріатида.

•  Сонний час

Я падаю. Рими пливуть понад ямою. Сонний час.
Провалля у поперек дихає надто палко.

•  Не бригантина

Перекроєні сни, перелатані все доношую,
з полотна найдорожчого, з яву та денних пошуків.

•  Ангел

По шкірі твоїй – арабески й небесні карти.
По вірі твоїй – перманентні вогні зачину.

•  Квіти страху

Страх прилітає до мене щоночі сивавим птахом.
Знаю якого йому насипа́ти зерна і сміху.

•  Не менестрель

Просто людина середнього зросту
в сірому светрі, в порушенні посту

•  Людина без жодних рис

Людина без жодних рис проходила завжди повз,
щоранку в той самий час з-за рогу і далі вниз.

•  Маленькій рибині

Розстелю полотно весни.
Зачекалася на дитя.

•  Зима вирвиця / Зимна вода

Зима – вирвиця.
Ще раз вирветься

•  Молитва міжсезоння

Ненамолене місто зранку воістину чисте!
Дзеркала калабань для припухлих облич розклало.

•  Життя за Оккама

Недовго й зотліє знов,
пожухне, як пелюсток.

•  Мода на весну

Як вперіщить дощ – проросте трава і набрякнуть сни.
Вийде з моди кльош і вернеться знов, встигне до весни.

•  Мить

Наче гострять ножі.
Наче тягнуть по шкірі пальцем.

•  Білий звір

Тут нема ні богів, ні демонів, тут тільки сніги й сніги.
Тут всі вади гладко зализані, критик не підкопає.

•  Курява

Це ж бо уже й ох!
Синява на межі.

•  Перекреслені

Станеш, як речення вздовж перекреслене, між людьми.
Скажеш до Господа, наче до автора: де це ми?

•  В мене стало негусто друзів

Я – останнє ягня в отарі і від мене чекали шерсти.
Та згубила свою сережку, як не мічена, то нічийна.

•  Розбиті маленькі серця

Розбиті маленькі серця дзенькочуть вкупі.
Купили за N рупій.

•  На серпневих галявинах

Попри мене тут люди стаються тихими.
Попри мене тут низько літають соколи.

•  Далечіє причал

Далечіє причал.
Два рум'янці розділені обрієм –

•  Столітній лист

Столітній лист в запиленій шухляді
чекав тебе, як іноді у сні

•  Грудень. Верхів'я кленів

Холод сповзає привидом із гори. Та
ще не підкорена, приморозком укрита,

•  Голос муз

Він і досі в мені! Як напнута струна – бринить,
як джерельна вода, як з трибуни потужний вигук,

•  Осінь двадцятого . Карантинне

Осінь вигавкує коло воріт, а все ж
лащиться, просить м'яса.

•  Пташок у винограді

Пташку, пташку, відкрий ми душу!
Що воркочеш у винограді?

•  Під дугою густої галузи

До по колу вертає земля,
світло цідиться в світ поміж пальці,

•  Доброго ранку

Доброго ранку!
Теплої кави,

•  Дуже добре лице

Дуже добре лице все ще дивиться в ніч,
виглядаючи в ній силуети

•  А небо у сумнівах

А небо у сумнівах: вбратися нині сіро –
в сорочку з дощами, як з смугою бахроми,

•  Червневий грім

Бо усе, що я маю, – свобода сказати слово.
Ця свобода на дотик, як перший червневий грім.

•  Сильний вітер

Я розсипала душу на вітер, на сильний вітер,
щоб поніс її вгору – до сосен і вище них!

•  Первородство світанку

День потопає в обіймах з густою мрякою,
сонце відсунула з шляху, мов п'яти Якова*.

•  Ясному дню

Червень хрестиком вишивається на багнистій землі-канві.
Спочиває зело розмотане із клубка шерстяної нитки.

•  Старка неба

Хмариться. Парко. Вись затягнулася старкою.
Плівкою збрижиться неба сиваве дно, коли

•  Бузковий смичок

Всю ніч грала скрипка у мене в руках
сумний незнайомий твір.

•  Діяманта нешліфована

____________________Жура______________________
____________понура, неприкаяна______________

•  Прощання серед ночі

Я сумую за часом, коли скрипалі,
обступивши довкруж мою душу,

•  Меандри

М'яко:

•  В розлуці з горами. Карантинне

Синього заходу чайка лягає на плечі.
Як ти, розгорнутокрилий, без мене веснуєш?

•  Радісна

Сонце ранкове лягає у теплі води твоїх очей.
Дужі розгорнуті крила возносять тебе ген до сьомих небес.

•  Ягода

Не говори мені, Боже, що буде злагода,
наче і гріх мій додолу водою стік.

•  В ночі на п'ятницю

Знову надкушене ябко висить над містом.
Мить потаємна, як в п'ятничну ніч ворожка,

•  Смеркова невіста

Бог заплющує заходу око червоне
і чоло Йому хмарами густо йде,

•  Медитативне

Блаженних митей повнота
сповняє слух.

•  Навіки музика

Й нізвідки – музика, як вічності удар
по скронях несвідомої в любові.

•  Весна двадцятого. Карантинне

Горобці розклювали кинуте щедро й мене нема.

•  Сонми віршів

Сонми віршів і серед них є в дар світлому.
Осіла ніжність квітнем на вербі – котики.

•  Хлопчик шукає на небі

Хлопчик шукає на небі великий віз.
Нащо тобі, о мій хлопчику, стільки сліз?

•  Шпакам та іншим птахам

На білій пелюстці крокуса
зникає остання

•  Заручникам

Світло падає в тихі плеса моїх зіниць.
Скаламутить чи встромить голку в саменьке дно?

•  Дивні люди

Березень на мені закладає свої бруньки.
Ось тобі: в плечі – яблуню, в око – вишню!