•  Дорога до серця

Дійшла, аж дивлюся –
там дівча справедливе,

•  Мій воїн гряде пісками

Мій воїн гряде по подвиг пісками, неначе прахом.
Осколками ломлять птаху маршрут на прямий політ.

•  Відпочинеш

Відпочинеш, прислонившись до святкових передзвонів,
щоб тілесність волі й духу вкарбувалася в іконі.

•  Слова твої – сливи

Слова твої – сливи доспілі, поточені сумнівом.
Розламую надвоє, м'якоть вергаю на віру.

•  Тиходзвін

До перемог не доведи!
Розтрать мене на півдорозі!

•  На здичавілих яблуньках

Цей півень з-поза ранку
горланить голосом предків:

•  І тільки думка

Я не сумую, просто – білий вальс,
а думка в пелюстках стоїть безвітрям.

•  Чорнильна троянда

І помолитися б хоч, бо за неї хтозна, чи є кому,
але у горло остання троянда чорнильна вилита,

•  Портрет світанку

Та не очікуй! Тільки не очікуй!
Портрет світанку залишай без ока.

•  Бо коли Тобі ще

Бо коли Тобі ще виявляти свою всесильність,
як не в час перетертої плоті з землею, пилом,

•  Слова-серпокрильці

Майстерно так триматися межі,
кришити побіч вічності хвилини.

•  Квітом на граніт

В твоїх очах, Маріє, повен світ.
Та що по лицях є тобі пролитим?

•  Давня прогулянка

Душе моя багряна, луки в маках,
як давня прогулянка, відголоском сюрчавим

•  Світло слова

Запалюють у мені
світло слова

•  Віра. Природа речей

Зневіра змовкає.
Те, для чого немає ні назви, ні втілення,

•  Навпомацки

Залишайся на лінії,
доки твої тіні

•  Перед світанком

Осягну, затуляючись рукавом,
від палючого сонця начебто,

•  Перед миттю отут

Сходить сонце по пагорбах вниз,
а у мене груди оголені,

•  Завтра приходитимуть люди

Бо не видно просвітку.
Темінь. Темінь темна я.

•  Молитва

Тримаюся за Твій голос,
як за намисто з битого скла,

•  Чоловік часів

Хто ти, –
зруйнований храм при дорозі

•  Я є слова

Я є слова, з яких стікає втома
густим чорнилом темряви душі!

•  Небом улюбленим

Сьогодні небо знову від мене втікало
кольором (улюбленим) жовтим,

•  Гострообрисно

Як доторкнутися до тебе, єдиний,
коли не вдається віршами?

•  Витята

Просто вирізана по олівцю.
Боже, нащо накреслив Ти долю цю?

•  Те, як дивишся прямо й руба

Та коли б ти отут стояла,
як примара, як пара, німб чи

•  Мені на ум

О сум! О сум! З якої ти комети
пилом спав

•  Віршів замки

Для того, хто зник чи хто просто замовк: привіт!
В Карпатах, говорять, вже сніг. Нескінченний лютий.

•  У м'якоть гнилого плоду

Нікому ніхто не згадається через вічність,
мов грона хисткі, позриваються в трави розсипом.

•  По тріщинах розлук

Тільки я також не гомінка.
Що ж, коханий, просто помовчімо.

•  Сотворіння

І сталася зброя.
І закінчено восьмий день.

•  Природи гості

На ока дно
опадає.

•  Thabor

– Добре бути нам тут, Господи!
Поставимо ж три намети:

•  Природа часу

Хіба ж багато ми вимагаємо від життя?
Не того, що прийнято згадувати у наріканнях,

•  Перетлінь війни

Перекотибог по липневій спеці.
П'ятий місяць біг, п'ятий місяць здох

•  Насічки нут

Лу‌но,
ти роздвоєний клич, я – лут.

•  Випалена трава

Гу...
Не хрущі покришили тишу, –

•  Поміж вогненних стріл

Перевіряй мої слова на зойк і правду!
Крізь сито обіцянок просівай!

•  Дощового дня

Дощового, здається, тридцять другого дня
я залишила правду для захмарного Бога.

•  Шлях на бескиди

Як лясне електрички бич
у чорну ніч, в безвидну ніч, –

•  Сьомий вітер

Атож, між маків зродиться душа!
Не перший рік, як обіцяла бути,

•  Забуду

І навіть слова...
І слова також!

•  В радості. Червоні тюльпани

Симптом повітряної тривоги в правому передсерді
загострюється опівночі та в прокльонах.

•  Кошик для Мойсея

Темне сонце сідає в човен і обирає курс.
Темні води несуть його, темні води.

•  Жива. І вмерла би

І вмерла би просто собі на полі
отут, отут!

•  Стокротки

Розбудили траву, але ж пальцями, не граблями!
Відігрілися врешті, та промені, як мечі.

•  Розумію

Слів назад не вернеш.
Пам'ять – град і чернеча хустка.

•  За нас страсти

прибийте ненависть свою до хреста!
А сама у собі: конайте!

•  Мирний голуб

В темну годину до Тебе білий голуб возноситься.
Господи, упокій!

•  З пригорщі птаха

Випускає із пригорщі птаху, мов перший постріл,
що застрягне в найближчому стовбурі, наче в горлі,

•  Вітер карбує

Вітер карбує портрети на даху.
Листя – провісник: фур!

•  Вечірня щастю

Вечір. Службу править вітер.
Хор: гу-гу, гу-гу...

•  Народженим біля ріки

Починайте свій тиждень з нами,
агов, ті, що народилися біля ріки!

•  Безсмертник

Скляні скарби

•  На чернетці життя. Боже милостивий

На чернетці життя – лиця, яких не забути.
На віршах – шрами від олівця.

•  Руман. Подай мені сили

Подай мені сили, Господи, і спаси!
Я вкотре втікаю, страхи – мої дикі пси.

•  Так помирає поезія

І здається мені...
Так, – здається мені!

•  Локомотив. Проба пера

Одуру.
Тратяться

•  Ступати в біле світло місяця

Так просто є
ступати в біле світло місяця

•  Дівчатка

Між нами – храми, поля і ріки,
старі образи, нові коханці,

•  Осіння сучукрліт

Вітряний день. Вистрільний. Так, прекрасний!
Здуй мене, вітре, геть!

•  Як полюбити котів

День, як риба у океані, глибоководна, –
пливе швидко, та не помітно оку,

•  Зрячість

Не бачити берегів
на які ти виходиш,

•  Старі вірші

Коли він нарешті щасливий,
коли вона врешті вільна –

•  Ніжності на слова

Чи вистачить ніжності на слова?
Жива, нежива, незнана...

•  Горошина

Перекочувати на долоні пророслу горошину,
аж доки вона не зачепиться корінцем

•  Перечекати зливою

Перечекати зливою слова,
холодний шквал у спину. І навіщо?

•  Кроку немає

Стоп! Кроку немає більше. Перше кліше
шляху пунктиром прострочено для нащадків.

•  Літер сонм

О дивний сон! О сміла ніч!
О вигадко!

•  Перші грози

Небо розтяли
перші грози.

•  Чорні перли ночі

Все в порядку, дівчино, все в порядку! –
ніч влягається кутиком простирадла,

•  Перевернути подушку холодним боком

Перевернути подушку холодним боком!
Медитувати на штучних цеглин стіну!

•  Час їсти їжу

А зранку проснуся з дірою в тілі.
За ніч не заштопали, бо не сміли.

•  Сумнівам ні

Помирати щоразу не зразу (разом би з ким?),
бо раба голови своєї.

•  Вже так молилися на сніг

Роздерте неба полотно
цвяхами пальців.

•  У віршах, що написані рік назад

У віршах, що написані рік назад,
у віршах, що написані вік назад,

•  Наче обійми кволі

Наче обійми кволі – б'ється в вікно галуза.
Березень докоряє: дужче бо, молода!

•  Щось крилате

Щось крилате вилетить з мого рота,
сяде онде скраєчку на галузу

•  Підліткові плакати. Трагедії сучасності

Відпустити сльозу. Крізь порізи стікати,
як березовий сік у чужі животи.

•  А на заході електрички. Карантинне

Вже повні калюжі, а очі – такі спустілі.
Повіє байдужістю, отже – пора втікати.

•  Близькі до прекрасного

Мов перед Пасхою стіни – забілимо
словом слова: мовчи!

•  SOS

Отак й зникає дужкою між слів,
що тятива напнута, пасмо нерва.

•  Марія

На згині й перетині всіх вітрів
стоїть Марія,

•  Хилить до сну

Це світло ліхтаря – медова ложка,
що вітру язики її оближуть,

•  Пташка крук

Сумні сади
в цей час передвесняний.

•  Неспинно в нікуди

Я далі йшов.
Високих трав буяли спини.

•  Блюз на вулиці

Надто багато років ми молилися Господу.
Це здавалося таким важливим!

•  Дівчата танцюють шимі

Дівчата танцюють шимі у бліндажі
під реви машин. Приблуда, мов ситий шейх,

•  Сніг на голову

І сипле сніг на голову і ніч,
на пелюстки торішнього бутона,

•  Євангеліста

Чому у стінах твоєго міста
так рідко просто, так часто пізно,

•  Пошук

У пошуку потрібних слів
з'являлись символи і рухи.

•  На гілці крук

Прочахли простори зими
і ми.

•  Дорога до серця

Не добре, кажу, – жалобне!
Серце твоє оздобне.

•  Принципи

І вони на мені напнули
білий прапор. А в білу книгу

•  Грубі сливи

Грубі сливи зриваються долу.
Сьогоніч не сплю.

•  Прокидатися зранку

Прокидатися зранку від щебету солов'їв,
солов'їною кликати долю з-за пишного світу

•  Недільний скарб

Мандрівник

•  Золото в огні

Що то є – слово?
Яка нагорода –

•  Ґрунт

Ви померли вчора, у сорокаденний дощ.
Небо сталось суворим, гортаючи вчинків книгу,

•  Яйце думок

Сонце, вколоте в Божий ріг,
витікає жовтком в таріль.

•  Пугач

Напишу слова про слова –
соло власних сумнівів, стом,

•  Вологі віти пізньої весни

Я хочу вийти, та не знаю як.
В моїй кімнаті – двері, двері, двері...

•  Задуха поміж чужих

Але ж, Боже, яка нестерпність
ці години поміж чужими,

•  Слів задуха

І най би було сонце згасло!
І най би квіти відцвіли!

•  Розколоті горіхи

Ці слова – розколоті горіхи,
марно кинуті.

•  Гірко-зелені

Травами забуяло
навкружжя з мого вікна.