Автори /
Гриць Янківська (2012)
![]() |
|
Рубрики
/ ПАМОРОЗОПОЕЗІЯ. Дорога до серця. Вітер карбує (2020-2024рр.)
Опис: "Дорога до серця. Вітер карбує" – цикл поезій зі збірки "Паморозопоезія" 2020-2024рр.
Картина Тетяни Молодої Автопортрет 2023р.

Картина Тетяни Молодої Автопортрет 2023р.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Повен добра і сміху
•
Дорога до серця
•
Мій воїн гряде пісками
•
Відпочинеш
•
Слова твої – сливи
•
На здичавілих яблуньках
•
І тільки думка
•
Чорнильна троянда
•
Бо коли Тобі ще
•
Мара. Куди підеш ти
•
Супутники тиші
•
Слова-серпокрильці
•
Квітом на граніт
•
Давня прогулянка
•
Світло слова
•
Природа речей
•
Навпомацки
•
Перед світанком / Місяць строкатий
•
Перед миттю отут
•
Завтра приходитимуть люди
•
Молитва
•
Чоловік часів / Гострообрисно
•
Витята
•
Те, як дивишся прямо й руба
•
Мені на ум
•
Віршів замки
•
На шпицях горожі
•
Абиякосінньо про втрату
•
Сотворіння
•
Природи гості
•
Thabor
•
Природа часу
•
Перетлінь війни
•
Випалена трава
•
Маки біля хрестів
•
Дощового дня
•
Сьомий вітер
•
Забуду
•
В радості. Червоні тюльпани
•
Кошик для Мойсея
•
Жива
•
Стокротки
•
Розумію
•
За нас страсти
•
Мирний голуб
•
З пригорщі птаха
•
Вітер карбує
•
Вечірня щастю
•
Народженим біля ріки
•
Безсмертник
•
На чернетці життя. Боже милостивий
•
Руман. Подай мені сили
•
Так помирає поезія
•
Хай храми горять
•
Fuga
•
Ступати в біле світло місяця
•
Дівчатка
•
Мої вірші та клен навпроти вікон
•
Осіння сучукрліт
•
Як полюбити котів
•
Зрячість
•
Старі вірші
•
Горошина
•
Кроку немає
•
Перші грози
•
Не бригантина
•
Квіти страху
•
Чорні перли ночі
•
Перевернути подушку холодним боком
•
Час їсти їжу
•
Сумнівам ні
•
Наче обійми кволі
•
Людина без жодних рис
•
Щось крилате
•
Підліткові плакати. Трагедії сучасності
•
А на заході електрички. Карантинне
•
Близькі до прекрасного
•
SOS
•
Марія
•
Хилить до сну
•
Пташка крук
•
Неспинно в нікуди
•
Перекреслені
•
В мене стало негусто друзів
•
Блюз на вулиці
•
Дівчата танцюють шимі
•
На серпневих галявинах
•
Сніг на голову
•
Євангеліста
•
Пошук
•
Надірвали вуха моїм садам
•
На гілці крук
•
Дорога до серця
•
Принципи
•
Грубі сливи
•
Недільний скарб
•
Ґрунт
•
Яйце думок
•
Пугач
•
Вологі віти пізньої весни
•
Задуха поміж чужих
•
Слів задуха
•
Розколоті горіхи
•
Діяманта нешліфована
•
Гірко-зелені / Соул / Бур'ян
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Господи всемогутній, повен добра і сміху,
викури тиш за мене, випий задум потіху,
викури тиш за мене, випий задум потіху,
Дійшла, аж дивлюся –
там дівча справедливе,
там дівча справедливе,
Мій воїн гряде по подвиг пісками, неначе прахом.
Осколками ломлять птаху маршрут на прямий політ.
Осколками ломлять птаху маршрут на прямий політ.
Відпочинеш, прислонившись до святкових передзвонів,
щоб тілесність волі й духу вкарбувалася в іконі.
щоб тілесність волі й духу вкарбувалася в іконі.
Слова твої – сливи доспілі, поточені сумнівом.
Розламую надвоє, м'якоть вергаю на віру.
Розламую надвоє, м'якоть вергаю на віру.
Цей півень з-поза ранку
горланить голосом предків:
горланить голосом предків:
"і стояла до тих пір, поки тяжкість її тіла не переважила цю звичку"
Г.Г.Маркес "Ісабель дивиться на дощ в Макондо"
Г.Г.Маркес "Ісабель дивиться на дощ в Макондо"
Пам'яті А. П.
Бо коли Тобі ще виявляти свою всесильність,
як не в час перетертої плоті з землею, пилом,
як не в час перетертої плоті з землею, пилом,
"Не звіть мене Ноомі, звіть мене Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній"
Рут 1:20
Рут 1:20
Чуєш покій? Тебе немає.
Ніколи тебе не було!
Ніколи тебе не було!
Майстерно так триматися межі,
кришити побіч вічності хвилини.
кришити побіч вічності хвилини.
В твоїх очах, Маріє, повен світ.
Та що по лицях є тобі пролитим?
Та що по лицях є тобі пролитим?
Душе моя багряна, луки в маках,
як давня прогулянка, відголоском сюрчавим
як давня прогулянка, відголоском сюрчавим
"і ті троє — одно" Ів. 5:8
Зневіра змовкає.
Те, для чого немає ні назви, ні втілення,
Те, для чого немає ні назви, ні втілення,
Залишайся на лінії,
доки твої тіні
доки твої тіні
"Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим"
Лк. 17:33
Лк. 17:33
"і вивели його, і поставили поза містом"
Бут.19:16
Бут.19:16
Бо не видно просвітку.
Темінь. Темінь темна я.
Темінь. Темінь темна я.
Тримаюся за Твій голос,
як за намисто з битого скла,
як за намисто з битого скла,
Хто ти, –
зруйнований храм при дорозі
зруйнований храм при дорозі
Просто вирізана по олівцю.
Боже, нащо накреслив Ти долю цю?
Боже, нащо накреслив Ти долю цю?
Та коли б ти отут стояла,
як примара, як пара, німб чи
як примара, як пара, німб чи
О сум! О сум! З якої ти комети
пилом спав
пилом спав
Для того, хто зник чи хто просто замовк: привіт!
В Карпатах, говорять, вже сніг. Нескінченний лютий.
В Карпатах, говорять, вже сніг. Нескінченний лютий.
Нікому ніхто не згадається через вічність,
мов грона хисткі, позриваються в трави розсипом.
мов грона хисткі, позриваються в трави розсипом.
Бо що зачинається восени – виживе лиш восени, тому триває недовго.
Натякає: облиш почуття, подібне на відчай, і далі вже іншим йди!
Натякає: облиш почуття, подібне на відчай, і далі вже іншим йди!
І сталася зброя.
І закінчено восьмий день.
І закінчено восьмий день.
На ока дно
опадає.
опадає.
"Бо не знав, що казати, бо були перелякані" Мк. 9:6
Хіба ж багато ми вимагаємо від життя?
Не того, що прийнято згадувати у наріканнях,
Не того, що прийнято згадувати у наріканнях,
Перекотибог по липневій спеці.
П'ятий місяць біг, п'ятий місяць здох
П'ятий місяць біг, п'ятий місяць здох
Гу...
Не хрущі покришили тишу, –
Не хрущі покришили тишу, –
Червень приносить спогади, як поразку,
маками осипається під хрести.
маками осипається під хрести.
Дощового, здається, тридцять другого дня
я залишила правду для захмарного Бога.
я залишила правду для захмарного Бога.
Атож, між маків зродиться душа!
Не перший рік, як обіцяла бути,
Не перший рік, як обіцяла бути,
І навіть слова...
І слова також!
І слова також!
Симптом повітряної тривоги в правому передсерді
загострюється опівночі та в прокльонах.
загострюється опівночі та в прокльонах.
Темне сонце сідає в човен і обирає курс.
Темні води несуть його, темні води.
Темні води несуть його, темні води.
І вмерла би просто собі на полі
отут, отут!
отут, отут!
Розбудили траву, але ж пальцями, не граблями!
Відігрілися врешті, та промені, як мечі.
Відігрілися врешті, та промені, як мечі.
"I see" Eliza
прибийте ненависть свою до хреста!
А сама у собі: конайте!
А сама у собі: конайте!
Пам'яті О. Р. (Роксани Ужван)
Випускає із пригорщі птаху, мов перший постріл,
що застрягне в найближчому стовбурі, наче в горлі,
що застрягне в найближчому стовбурі, наче в горлі,
Вітер карбує портрети на даху.
Листя – провісник: фур!
Листя – провісник: фур!
Вечір. Службу править вітер.
Хор: гу-гу, гу-гу...
Хор: гу-гу, гу-гу...
Починайте свій тиждень з нами,
агов, ті, що народилися біля ріки!
агов, ті, що народилися біля ріки!
Скляні скарби
На чернетці життя – лиця, яких не забути.
На віршах – шрами від олівця.
На віршах – шрами від олівця.
Подай мені сили, Господи, і спаси!
Я вкотре втікаю, страхи – мої дикі пси.
Я вкотре втікаю, страхи – мої дикі пси.
І здається мені...
Так, – здається мені!
Так, – здається мені!
Хай храми горять, коли храми горять. Ти – слухай:
на землю відчужену вкотиться жовте сонце,
на землю відчужену вкотиться жовте сонце,
Засинаєш на лівому боці, натягнена, мов струна,
а на ранок знаходиш під сходами серце птаха.
а на ранок знаходиш під сходами серце птаха.
Так просто є
ступати в біле світло місяця
ступати в біле світло місяця
Між нами – храми, поля і ріки,
старі образи, нові коханці,
старі образи, нові коханці,
Мої вірші та клен навпроти вікон
залишаться зі мною, ну а ти
залишаться зі мною, ну а ти
Вітряний день. Вистрільний. Так, прекрасний!
Здуй мене, вітре, геть!
Здуй мене, вітре, геть!
День, як риба у океані, глибоководна, –
пливе швидко, та не помітно оку,
пливе швидко, та не помітно оку,
Не бачити берегів
на які ти виходиш,
на які ти виходиш,
Коли він нарешті щасливий,
коли вона врешті вільна –
коли вона врешті вільна –
Перекочувати на долоні пророслу горошину,
аж доки вона не зачепиться корінцем
аж доки вона не зачепиться корінцем
Стоп! Кроку немає більше. Перше кліше
шляху пунктиром прострочено для нащадків.
шляху пунктиром прострочено для нащадків.
Небо розтяли
перші грози.
перші грози.
Перекроєні сни, перелатані все доношую,
з полотна найдорожчого, з яву та денних пошуків.
з полотна найдорожчого, з яву та денних пошуків.
Страх прилітає до мене щоночі сивавим птахом.
Знаю якого йому насипа́ти зерна і сміху.
Знаю якого йому насипа́ти зерна і сміху.
Все в порядку, дівчино, все в порядку! –
ніч влягається кутиком простирадла,
ніч влягається кутиком простирадла,
Перевернути подушку холодним боком!
Медитувати на штучних цеглин стіну!
Медитувати на штучних цеглин стіну!
А зранку проснуся з дірою в тілі.
За ніч не заштопали, бо не сміли.
За ніч не заштопали, бо не сміли.
Помирати щоразу не зразу (разом би з ким?),
бо раба голови своєї.
бо раба голови своєї.
Наче обійми кволі – б'ється в вікно галуза.
Березень докоряє: дужче бо, молода!
Березень докоряє: дужче бо, молода!
Людина без жодних рис проходила завжди повз,
щоранку в той самий час з-за рогу і далі вниз.
щоранку в той самий час з-за рогу і далі вниз.
Щось крилате вилетить з мого рота,
сяде онде скраєчку на галузу
сяде онде скраєчку на галузу
Відпустити сльозу. Крізь порізи стікати,
як березовий сік у чужі животи.
як березовий сік у чужі животи.
Вже повні калюжі, а очі – такі спустілі.
Повіє байдужістю, отже – пора втікати.
Повіє байдужістю, отже – пора втікати.
"Це сталося однієї сльотавої ночі в листопаді, коли я побачив що моя людина завершена"
Мері Шеллі "Франкенштайн, або Суча́сний Прометей"
Мері Шеллі "Франкенштайн, або Суча́сний Прометей"
Отак й зникає дужкою між слів,
що тятива напнута, пасмо нерва.
що тятива напнута, пасмо нерва.
На згині й перетині всіх вітрів
стоїть Марія,
стоїть Марія,
Це світло ліхтаря – медова ложка,
що вітру язики її оближуть,
що вітру язики її оближуть,
Сумні сади
в цей час передвесняний.
в цей час передвесняний.
“І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!” Вихід 3:5
Станеш, як речення вздовж перекреслене, між людьми.
Скажеш до Господа, наче до автора: де це ми?
Скажеш до Господа, наче до автора: де це ми?
Я – останнє ягня в отарі і від мене чекали шерсти.
Та згубила свою сережку, як не мічена, то нічийна.
Та згубила свою сережку, як не мічена, то нічийна.
Надто багато років ми молилися Господу.
Це здавалося таким важливим!
Це здавалося таким важливим!
Дівчата танцюють шимі у бліндажі
під реви машин. Приблуда, мов ситий шейх,
під реви машин. Приблуда, мов ситий шейх,
Попри мене тут люди стаються тихими.
Попри мене тут низько літають соколи.
Попри мене тут низько літають соколи.
І сипле сніг на голову і ніч,
на пелюстки торішнього бутона,
на пелюстки торішнього бутона,
Чому у стінах твоєго міста
так рідко просто, так часто пізно,
так рідко просто, так часто пізно,
У пошуку потрібних слів
з'являлись символи і рухи.
з'являлись символи і рухи.
Надірвали вуха моїм садам
божевільні, з півночі бо, чужі
божевільні, з півночі бо, чужі
Прочахли простори зими
і ми.
і ми.
Не добре, кажу, – жалобне!
Серце твоє оздобне.
Серце твоє оздобне.
І вони на мені напнули
білий прапор. А в білу книгу
білий прапор. А в білу книгу
Грубі сливи зриваються долу.
Сьогоніч не сплю.
Сьогоніч не сплю.
Мандрівник
Пам'яті В.О.
"Для чого ці пусті балачки?!" В. О.
"Для чого ці пусті балачки?!" В. О.
Сонце, вколоте в Божий ріг,
витікає жовтком в таріль.
витікає жовтком в таріль.
Напишу слова про слова –
соло власних сумнівів, стом,
соло власних сумнівів, стом,
Я хочу вийти, та не знаю як.
В моїй кімнаті – двері, двері, двері...
В моїй кімнаті – двері, двері, двері...
Але ж, Боже, яка нестерпність
ці години, що між чужими,
ці години, що між чужими,
І най би було сонце згасло!
І най би квіти відцвіли!
І най би квіти відцвіли!
Ці слова – розколоті горіхи,
марно кинуті.
марно кинуті.
____________________Жура______________________
____________понура, неприкаяна______________
____________понура, неприкаяна______________
Травами забуяло
навкружжя з мого вікна.
навкружжя з мого вікна.