•  Дорога до серця

Дійшла, аж дивлюся –
там дівча справедливе,

•  Сором'язливістю крони

Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.

•  Золототліє

І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!

•  Сіється поле

Сіється поле поволе, поволе,
сиплим "довіку", виразним "ніколи".

•  Мій воїн гряде пісками

Мій воїн гряде по подвиг пісками, неначе прахом.
Осколками ломлять птаху маршрут на прямий політ.

•  Відпочинеш

Відпочинеш, прислонившись до святкових передзвонів,
щоб тілесність волі й духу вкарбувалася в іконі.

•  Слова твої – сливи

Слова твої – сливи доспілі, поточені сумнівом.
Розламую надвоє, м'якоть вергаю на віру.

•  Жовтий томик

Жовтий томик і три пера.
Просвітки подощеві.

•  Тиходзвін

До перемог не доведи!
Розтрать мене на півдорозі!

•  Перші веснянки

Перші веснянки
на рожевих щічках-пелюстках

•  На здичавілих яблуньках

Цей півень з-поза ранку
горланить голосом предків:

•  Як цвіт магнолій

Бо він сміється, як ллються ріки,
як цвіт магнолій спадає долу,

•  І тільки думка

Я не сумую, просто – білий вальс,
а думка в пелюстках стоїть безвітрям.

•  Аж раптом ніч

Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
бузкова мить не випускає з круга.

•  Де човен твій / До ріки та й назад

– Де човен твій і як пройшла крізь терня
до мене босою у цю безвидну ніч?

•  І в короткім осіннім дні

І в короткім осіннім дні
устигаю себе зустріти.

•  Чорнильна троянда

І помолитися б хоч, бо за неї хтозна, чи є кому,
але у горло остання троянда чорнильна вилита,

•  Портрет світанку

Та не очікуй! Тільки не очікуй!
Портрет світанку залишай без ока.

•  Тільки вісені право

Тільки вісені право писати такі листи –
переоране поле і віддих чужого гніву.

•  Бо коли Тобі ще

Бо коли Тобі ще виявляти свою всесильність,
як не в час перетертої плоті з землею, пилом,

•  Мара. Куди підеш ти

Куди підеш ти – туди я піду.
Чужа, неповинна

•  Не питайся чому

Не питайся, чому між слідами минулих тебе
порозсипано листя на бруку, де відгомін імені,

•  Супутники тиші

Чуєш покій? Тебе немає.
Ніколи тебе не було!

•  Бо люде людьом сьпівпют

Напередодні серпневих прощань порозквітали айстри
і дехто в масть чорнозему пильнує за цим віддалено.

•  Насіниною пізніх гвоздики

І зникає у темному закутку
насіниною пізніх гвоздик

•  І коли мені врешті забракне сил. Бистрина

І коли мені врешті забракне сил,
щоб озвучити рештки думок-марнот –

•  У загуслому небі

А зостав-но для мене цю тишу,
цей німотний клубок споминання!

•  Слова-серпокрильці

Майстерно так триматися межі,
кришити побіч вічності хвилини.

•  Біла квіта

Я тебе знаю – повну світла
і мовчазної чистоти.

•  Тінь дерева

Мов паморозь на полотні світанку –
заледве видна, але ж студить як! –

•  Квітом на граніт

В твоїх очах, Маріє, повен світ.
Та що по лицях є тобі пролитим?

•  Ніхто для неї не пише віршів

Коли проходиш, від муз не гірша,
мене торкаючися зумисно

•  За пташиним співами

Відлітай, моя радосте, відлітай
за пташиними співами в гущаки!

•  Моєї музи, моєго сміху

Моєї музи,
моєго сміху

•  Луками

Я почну прокладати весну
глиною,

•  Мов сльоза, що тривожно

Я чаруюся світом, а світ зачарований мною.
І ніхто, і ніщо не зруйнує цього, і не зрушить!

•  Уже і весни

Бо не існує життя без смерті, трави без сонця, людей без серця.
І кожна пляма на білій хмарі, неначе родимка, – їй належна.

•  Після квітів

Я квіткою для тебе напишуся
на сонячному аркуші душі

•  Давня прогулянка

Душе моя багряна, луки в маках,
як давня прогулянка, відголоском сюрчавим

•  Світло слова

Запалюють у мені
світло слова

•  Віра. Природа речей

Зневіра змовкає.
Те, для чого немає ні назви, ні втілення,

•  Мої музи. Павутина в інеї

Паморозопоезія!
Павутина в інеї.

•  Навпомацки

Залишайся на лінії,
доки твої тіні

•  Перед світанком

Осягну, затуляючись рукавом,
від палючого сонця начебто,

•  В багряному перецвітті

Споглядаю, як падає осінь, мов темний янгол,
у густі хризантеми на мокре туманне ложе.

•  Радісна

Коли чую слова твої: будь спокійною! –
розчиняюся легкістю, мов туман.

•  Як таємниця на вершині світу

Як таємниця на вершині світу –
заманлива, виблискує віки,

•  Перекричати світло ліхтаря

Але і я також, але і я
в останню ніч незвіданої згуби

•  Перед миттю отут

Сходить сонце по пагорбах вниз,
а у мене груди оголені,

•  Завтра приходитимуть люди

Бо не видно просвітку.
Темінь. Темінь темна я.

•  Молитва

Тримаюся за Твій голос,
як за намисто з битого скла,

•  Чоловік часів

Хто ти, –
зруйнований храм при дорозі

•  Я є слова

Я є слова, з яких стікає втома
густим чорнилом темряви душі!

•  Небом улюбленим

Сьогодні небо знову від мене втікало
кольором (улюбленим) жовтим,

•  Гострообрисно

Як доторкнутися до тебе, єдиний,
коли не вдається віршами?

•  По видних слідах любові

Як скоїться осип крапель в раптовості сонцесходу
на інші холодні краплі, що злиються воєдино

•  Чужої музи

Скажи, чого тобі забракло до повних вигинів пітьми?
Чужої музи ймення світить у поєднанні літер чужо.

•  Я

Прийдеш у сні,
а ім'я тобі невідоме,

•  Витята

Просто вирізана по олівцю.
Боже, нащо накреслив Ти долю цю?

•  Цьогорічні

Чи ти любиш мене? І зривається з крони: дуже!
Обійми хоч би шелестом, мій непорушний друже!

•  Те, як дивишся прямо й руба

Та коли б ти отут стояла,
як примара, як пара, німб чи

•  Зачекаюся

Зачекаюся.
А на ранок запіжить зливою.

•  Мені на ум

О сум! О сум! З якої ти комети
пилом спав

•  Віршів замки

Для того, хто зник чи хто просто замовк: привіт!
В Карпатах, говорять, вже сніг. Нескінченний лютий.

•  У м'якоть гнилого плоду

Нікому ніхто не згадається через вічність,
мов грона хисткі, позриваються в трави розсипом.

•  В жмені твоїй кизил

Улюблена, кажеш, ця вітряна, до грози.
Зриваєш і ділишся – в жмені твоїй кизил.

•  По тріщинах розлук

Тільки я також не гомінка.
Що ж, коханий, просто помовчімо.

•  Коли запалає азалія

Лиш як зима відступить скраю,
між виноградником в саду

•  Вільний переклад пісні сича

Я повертаюся до тихої ночі під повен місяць,
туди, де були промовлені такі оглушливі слова,

•  Інші люди. Але іноді

А жовта троянда, що у вересні тільки лиш випустила пуп'янки,
нагадує: ти, може, і станеш ґрунтом, та життя, як таке, продовжиться

•  Абиякосінньо

Бо що зачинається восени – виживе лиш восени, тому триває недовго.
Натякає: облиш почуття, подібне на відчай, і далі вже іншим йди!

•  Смеркання

Це бій часів. Смеркання і розлука.
Очей не зводь до галузок пожухлих!

•  Сотворіння

І сталася зброя.
І закінчено восьмий день.

•  Природи гості

На ока дно
опадає.

•  В оточенні ненайвірніших друзів

У тихій ночі, свіжій та затишній,
в оточенні ненайвірніших друзів

•  Thabor

– Добре бути нам тут, Господи!
Поставимо ж три намети:

•  Відгук

Залишся тут! В потоці теплих слів
моя безвадність викупає думку

•  Природа часу

Хіба ж багато ми вимагаємо від життя?
Не того, що прийнято згадувати у наріканнях,

•  Музи мої. Хмариння душ

Мої музи – хмариння душ –
білі вівці,

•  Перетлінь війни

Перекотибог по липневій спеці.
П'ятий місяць біг, п'ятий місяць здох

•  Насічки нут

Лу‌но,
ти роздвоєний клич, я – лут.

•  Задума. Але ж оцей лілійник

Але ж оцей лілійник, Господи, так горить,
що і дощі липневі не зважуються згори

•  Випалена трава

Гу...
Не хрущі покришили тишу, –

•  Енотерт нектар

І не збагнути ще по хлипах –
це жовта річка Енотера.

•  Поміж вогненних стріл

Перевіряй мої слова на зойк і правду!
Крізь сито обіцянок просівай!

•  Маки біля хрестів

Червень приносить спогади, як поразку,
маками осипається під хрести.

•  Дощового дня

Дощового, здається, тридцять другого дня
я залишила правду для захмарного Бога.

•  З яблуні

Та це ж для тебе думку розпочала
з отої яблуні, що виросла за край

•  Шлях на бескиди

Як лясне електрички бич
у чорну ніч, в безвидну ніч, –

•  Сьомий вітер

Атож, між маків зродиться душа!
Не перший рік, як обіцяла бути,

•  Синя шаля. Під смирним гущаком бузку

... от тільки Ваша синя шаля
і п'ять надламаних гілок

•  Забуду

І навіть слова...
І слова також!

•  Троянди в передгроззі

Поснідай зі мною, бо травень – єдиний гість
цієї альтанки – уквітчаної омани

•  Купальниця. Ні, ще не знидів сад

Ні, ще не знидів сад і не зов'яв!
Обабіч снів – купальниця цвіте,

•  Дай серце світу

Дай серце світу, а мені – лиш мить,
в якій зберу все золото від слова,

•  Клубок крицевий

Не залишай для мене місця,
береговино!

•  В радості. Червоні тюльпани

Симптом повітряної тривоги в правому передсерді
загострюється опівночі та в прокльонах.

•  Кошик для Мойсея

Темне сонце сідає в човен і обирає курс.
Темні води несуть його, темні води.

•  Пиши мені, моя любове

Пиши мені, моя любове,
нетлінну музику світання!

•  Жива. І вмерла би

І вмерла би просто собі на полі
отут, отут!

•  Стокротки

Розбудили траву, але ж пальцями, не граблями!
Відігрілися врешті, та промені, як мечі.

•  Розумію

Слів назад не вернеш.
Пам'ять – град і чернеча хустка.

•  За нас страсти

прибийте ненависть свою до хреста!
А сама у собі: конайте!

•  Мирний голуб

В темну годину до Тебе білий голуб возноситься.
Господи, упокій!

•  З пригорщі птаха

Випускає із пригорщі птаху, мов перший постріл,
що застрягне в найближчому стовбурі, наче в горлі,

•  Вітер карбує

Вітер карбує портрети на даху.
Листя – провісник: фур!

•  Вечірня щастю

Вечір. Службу править вітер.
Хор: гу-гу, гу-гу...

•  Легіт

Ти – ім'я на вустах, сипла істина вічного поклику.
Ти – негаданий легіт в тривожнім кружлянні розгуби.

•  Стебло безвершника

Кажуть, бур'ян, як врвеш його,
дужчає серцем вглиб.

•  Зимовий сад

Вдивлявся в мене цей зимовий сад
так шпичасто і гірко, аж в утробі

•  Народженим біля ріки

Починайте свій тиждень з нами,
агов, ті, що народилися біля ріки!

•  Приворот

Зично кличу: велична діво, о,
лучним поглядом не губи!

•  Прощання з січнем

Не дивися за обрій! Забудь, що гряде світанок!
Не даремно ж цілують наосліп нічниці й час.

•  Квітка кентавра

І мов кентавра квітка, змерхла вись
бліде пелюстя струшує додолу.

•  Загоюється стежка

Загоюється стежка. Хтось пішов
так гостро – в ніч, не вичекавши миті.

•  Бо пелюстки троянд

Бо пелюстки троянд оцих засушених
мене розбудять шурхотом падіння:

•  Безсмертник

Скляні скарби

•  На чернетці життя. Боже милостивий

На чернетці життя – лиця, яких не забути.
На віршах – шрами від олівця.

•  Спіраллю янгольських доріг

Цієї ночі білий пух
так обезкрилено кружляє

•  Задумливі круки

А потім – місяць вийшов до ріки.
Зима сіяла, наче чиста діва.

•  Руман. Подай мені сили

Подай мені сили, Господи, і спаси!
Я вкотре втікаю, страхи – мої дикі пси.

•  Так помирає поезія

І здається мені...
Так, – здається мені!

•  Локомотив. Проба пера

Одуру.
Тратяться

•  Пробудження

Напрочуд білим видався світанок
опісля чорних

•  Супровід Nature

Тремтінням струн берези гілочки
скидають ноти, й кожна, нотабене, –

•  За некохння

Зірвалась з неба безйменна зірка
у листопадову темну ніч.

•  Дитячі сни

Коли мені страшний наснився сон –
зминали мухи білий круг довіри,

•  Пейзажна лірика

Осінь.
Ранок.

•  Вона чекала його на ґанку

Вона тримала його за руку, аж раптом – в вересні випав сніг.
Отак буває, що й по людині одежа висить на звичнім місці.

•  Передражники на стіні

Розколює мої слова
на страх, на два

•  Музи мої пурпурові

Музи мої –
пурпурові верхів'я далеких посадок,

•  Осіннє річкування

На верб'ї гаїчка.
Чи півперек свічка по ріці займеться сеї ночи,

•  Талалай

Нащо ти
замальовуєш сонце?

•  Брунатне перо на смарагдовім полотні

Ані час,
ані погляди,

•  Хай храми горять

Хай храми горять, коли храми горять. Ти – слухай:
на землю відчужену вкотиться жовте сонце,

•  Fuga

Засинаєш на правому боці, натягнена, мов струна,
а на ранок знаходиш під сходами серце птаха.

•  Ступати в біле світло місяця

Ступати в біле світло місяця,
як під обличчя злого генія,

•  Ступати в біле світло місяця

Так просто є
ступати в біле світло місяця

•  Музи мої. Оперезані волосиною

О музи мої, оперезані волосиною
з голови мудрого чоловіка, котрий пішов,

•  Дівчатка

Між нами – храми, поля і ріки,
старі образи, нові коханці,

•  На чорнобривцях іній

Це варте сліз –
на чорнобривцях

•  Мої вірші та клен навпроти вікон

Мої вірші та клен навпроти вікон
залишаться зі мною, ну а ти

•  Шкатулка

Доки зорі яскраві, скажи,
де ховаєш ключі

•  Камінь в річку

І викинеш камінь в річку, – жадаю злету!
А в руки навспак смерічки, хоч ще неспілі.

•  Осіння сучукрліт

Вітряний день. Вистрільний. Так, прекрасний!
Здуй мене, вітре, геть!

•  Гортаючи час навпаки

Як зготую для тебе листя,
забарилася, то присядь же!

•  Як полюбити котів

День, як риба у океані, глибоководна, –
пливе швидко, та не помітно оку,

•  Коли на горганах ватра

А він мені каже: коли на Горганах ватра
дотліє і зважиться горець зійти додолу, –

•  Кошик яблук

Злітає ніч й на крилах сеї ночі
підношуся над світом. Дивний чар,

•  Намолене поле

І ти, коли сила, змалюй це намолене поле,
його шрамування посівом і виразки голі,

•  Зрячість

Не бачити берегів
на які ти виходиш,

•  Daydream. Оберемки айстр

Злітай до мене у осінню вись,
понад пожухлих трав, зчорнілих парків!

•  Людина з чіткими рисами

Повна поглядів і цікавості
йде людина. Картуз при ній.

•  Старі вірші

Коли він нарешті щасливий,
коли вона врешті вільна –

•  Прикраса гір. Origanum vulgare

По цій стежі проходило багато,
та жоден з них не вмів мене кохати,

•  Туману. Фантомні болі

Хто це вийшов з-за хат?
Димність, як місце раті.

•  Над горами темно

Терни й терни. Над горами темно.
Поле стерпло в холодних сутінках.

•  Над помірними поясом падають сливи

Зберігайте тепло!
Метушня над помірним поясом.

•  Дві гарденії для тебе

Дві гарденії для тебе – білий сум –
у долонях, та без стебел принесу.

•  Коси повстяні вересу

Коси повстяні вересу –
нитка пурпурна з килиму,

•  Ніжності на слова

Чи вистачить ніжності на слова?
Жива, нежива, незнана...

•  Горошина

Перекочувати на долоні пророслу горошину,
аж доки вона не зачепиться корінцем

•  Музи мої. Жарінь і хворість

Мої музи – жарінь і хворість –
повертаються, мов до рідної.

•  Ґербери в темряві

Хмари над островом.
Перекотинебиці.

•  Кипіння гортензії

Забудь же його, забудь!
Аж раптом кипить гортензія.

•  Музи мої. Поквіття й сон

Мої музи – поквіття й сон –
помінялися врешті ролями.

•  Оберемок золотушника

Чи золотушник вхопився, чи зов'яль, чи дрему сяєво?
Кинусь й впаду босоного, пантрую, лихе вискубую.

•  Перечекати зливою

Перечекати зливою слова,
холодний шквал у спину. І навіщо?

•  Дикі айстри

– Лови мій голос!
– Не втрачай

•  Кущі лаванди

Стужилася за сном, іншу собі обжив.
Хто мені, хто мені наворожив?

•  Довгі ночі

Бережи його, Боже, для мене пустої й байдужої!

•  З астільбою у руках

Марю.
Ніч безмісячна. Темінь висічена

•  Ожинні ріки

Руки – ожинні ріки; чорні в'юнкі гілляки.
Очі – брудні потьоки. Вірші – кряки.

•  Про землю риб

Він цілує, немов ковтає
бульбашки щастя з мого обличчя,

•  Розкажи про квіти мені

Розкажи про квіти мені
у неділю зранку.

•  Бреши про квіти

У пізню ніч між шумовитих злив
слова розлив.

•  Півонії

Серце – вітер північний, беру в долоні і
заспокоюю: буйне, тихо ти!

•  Кроку немає

Стоп! Кроку немає більше. Перше кліше
шляху пунктиром прострочено для нащадків.

•  Дощ над трояндою

І що мені тепер робити, що мені,
аби знайшлися всі заблудлі промені?!

•  Полотно гвоздик

На велюр гвоздик
у червневу ніч

•  Маленький хлопчик закликає

Маленький хлопчик закликає нас
йти на веселку

•  Сірий шум

У сірий шум далекого дощу
кричу своє: мовчи, мовчи, мовчи!

•  Єви в саду

І ще там щось про суд і насолоду.
І вибирають дві руки зісподу

•  Сальвії під вікном

Сальвії під вікном.
Сальвії палахкотять!

•  Замкнуті потоки

І стікає вже
з потічків руки

•  Не проглядайся в білім цвіті

Не проглядайся в білім цвіті, моя розтрачена любове!
На цім травневім литім полі ще чутно дзвони янголині.

•  Літер сонм

О дивний сон! О сміла ніч!
О вигадко!

•  Коли розлітаються пелюстки

Клинцями, п'ядями душі чи пелюстки
рівновільно влягаються.

•  Коли нарциси піднімають голови

Коли нарциси піднімають голови –
повний тягар власної краси –

•  Докучним жалом

Докучним жалом, точеним жалем
повидиться спробунок мій – забути

•  Вечірня Сонцю

Це суголосся щебетів пророчих,
ці променів тремких страсні свічки,

•  Порічки

Вбзивається тільки в стумі, як пальцями гасить свічку,
мов свідку мою, сестрицю, і бавиться теплим воском.

•  Перестала весна

Перестала весна.
Ще у просторі виснула нота останньо узята,

•  Прихильність

Мов перстень з пальця – зіслизає,
тонка печаль бо,

•  З місяця олії

Злотаво стікають олії нічної лямпади
тонким мотузочком від місяця аж на чоло.

•  Звістка між гіацинтів

Ніби й не боляче поступом по землі.
Звістка, мов пташка, ходить по підвіконню.

•  Не каріатида

І стоїш непорушно,
____мов каріатида.

•  Сонний час

Я падаю. Рими пливуть понад ямою. Сонний час.
Провалля у поперек дихає надто палко.

•  Перші грози

Небо розтяли
перші грози.

•  Не бригантина

Перекроєні сни, перелатані все доношую,
з полотна найдорожчого, з яву та денних пошуків.

•  Музи мої. Пропащість й тьма

Мої музи – пропащість й тьма –
налякалися вкотре білого.

•  Родимки

Ніч ця
_____видуває кільця

•  Ангел

По шкірі твоїй – арабески й небесні карти.
По вірі твоїй – перманентні вогні зачину.

•  Музи мої. Безвісність й сніг

Мої музи – безвісність й сніг –
так вдивлятися вміють в очі,

•  Музи мої. Любов і біль

Мої музи – любов і біль –
аж навіки мене покинули.

•  Квіти страху

Страх прилітає до мене щоночі сивавим птахом.
Знаю якого йому насипа́ти зерна і сміху.

•  Запахом молока

Ніч назбиралася, прибула
запахом молока.

•  Не менестрель

Просто людина середнього зросту
в сірому светрі, в порушенні посту

•  За його радощі та жалі

Марець спіє. Когут запіява.
Вже народжують Тимофія!

•  Мімоза соромлива

І подув потаємно, й покликав мене: ходи!
І манив повним яблуком, що відбуло морози.

•  Букет нагідок

Заголоси в мені! Заголоси!
Світнеш, мов наголосом пробитий.

•  Чорні перли ночі

Все в порядку, дівчино, все в порядку! –
ніч влягається кутиком простирадла,

•  Перевернути подушку холодним боком

Перевернути подушку холодним боком!
Медитувати на штучних цеглин стіну!

•  Час їсти їжу

А зранку проснуся з дірою в тілі.
За ніч не заштопали, бо не сміли.

•  Сумнівам ні

Помирати щоразу не зразу (разом би з ким?),
бо раба голови своєї.

•  Вже так молилися на сніг

Роздерте неба полотно
цвяхами пальців.

•  У віршах, що написані рік назад

У віршах, що написані рік назад,
у віршах, що написані вік назад,

•  Наче обійми кволі

Наче обійми кволі – б'ється в вікно галуза.
Березень докоряє: дужче бо, молода!

•  Людина без жодних рис

Людина без жодних рис проходила завжди повз,
щоранку в той самий час з-за рогу і далі вниз.

•  Маленькій рибині

Розстелю полотно весни.
Зачекалася на дитя.

•  Зима вирвиця / Зимна вода

Зима – вирвиця.
Ще раз вирветься

•  Щось крилате

Щось крилате вилетить з мого рота,
сяде онде скраєчку на галузу

•  Молитва міжсезоння

Ненамолене місто зранку воістину чисте!
Дзеркала калабань для припухлих облич розклало.

•  Життя за Оккама

Недовго й зотліє знов,
пожухне, як пелюсток.

•  Мода на весну

Як вперіщить дощ – проросте трава і набрякнуть сни.
Вийде з моди кльош і вернеться знов, встигне до весни.

•  Підліткові плакати. Трагедії сучасності

Відпустити сльозу. Крізь порізи стікати,
як березовий сік у чужі животи.

•  А на заході електрички. Карантинне

Вже повні калюжі, а очі – такі спустілі.
Повіє байдужістю, отже – пора втікати.

•  Син пожеж

Це яре вугля – плід пожеж.
З новонародженим ночую.

•  І хай пломеніють маки

І ти у мені не зійдеш
ні сонцем, ні талим снігом,

•  Мить

Наче гострять ножі.
Наче тягнуть по шкірі пальцем.

•  Близькі до прекрасного

Мов перед Пасхою стіни – забілимо
словом слова: мовчи!

•  SOS

Отак й зникає дужкою між слів,
що тятива напнута, пасмо нерва.

•  Марія

На згині й перетині всіх вітрів
стоїть Марія,

•  Солом'яна троянда

На панно соло́м'яна троянда
загубила з часом пів листка.

•  Хилить до сну

Це світло ліхтаря – медова ложка,
що вітру язики її оближуть,

•  Білий звір

Тут нема ні богів, ні демонів, тут тільки сніги й сніги.
Тут всі вади гладко зализані, критик не підкопає.

•  Курява

Це ж бо уже й ох!
Синява на межі.

•  Пташка крук

Сумні сади
в цей час передвесняний.

•  Неспинно в нікуди

Я далі йшов.
Високих трав буяли спини.

•  Перекреслені

Станеш, як речення вздовж перекреслене, між людьми.
Скажеш до Господа, наче до автора: де це ми?

•  Дві риски рота

Нитками шию черленими, шерстяними
дві риски рота твоєго, скупі на ласку.

•  Срібний пес

Чи се не славно? – Срібний пес
стоїть високими ногами

•  Не Стоунгендж

Талі, Талі, мрії твої зухвалі!
Як ти пишеш пальцем медові далі!

•  В мене стало негусто друзів

Я – останнє ягня в отарі і від мене чекали шерсти.
Та згубила свою сережку, як не мічена, то нічийна.

•  Блюз на вулиці

Надто багато років ми молилися Господу.
Це здавалося таким важливим!

•  Розбиті маленькі серця

Розбиті маленькі серця дзенькочуть вкупі.
Купили за N рупій.

•  Дівчата танцюють шимі

Дівчата танцюють шимі у бліндажі
під реви машин. Приблуда, мов ситий шейх,

•  На серпневих галявинах

Попри мене тут люди стаються тихими.
Попри мене тут низько літають соколи.

•  Сніг на голову

І сипле сніг на голову і ніч,
на пелюстки торішнього бутона,

•  Євангеліста

Чому у стінах твоєго міста
так рідко просто, так часто пізно,

•  Пошук

У пошуку потрібних слів
з'являлись символи і рухи.

•  Квіти в її волоссі

Перли в її волоссі!
Птиці в її очах!

•  Надірвали вуха моїм садам

Надірвали вуха моїм садам
божевільні, з півночі бо, чужі

•  Зернятко

Ти в мені – як зернятко в спілім яблуці
калатаєш. Виплюнуть – може зродишся.

•  Далечіє причал

Далечіє причал.
Два рум'янці розділені обрієм –

•  На гілці крук

Прочахли простори зими
і ми.

•  Дорога до серця

Не добре, кажу, – жалобне!
Серце твоє оздобне.

•  Принципи

І вони на мені напнули
білий прапор. А в білу книгу

•  Грубі сливи

Грубі сливи зриваються долу.
Сьогоніч не сплю.

•  Столітній лист

Столітній лист в запиленій шухляді
чекав тебе, як іноді у сні

•  Грудень. Верхів'я кленів

Холод сповзає привидом із гори. Та
ще не підкорена, приморозком укрита,

•  Голос муз

Він і досі в мені! Як напнута струна – бринить,
як джерельна вода, як з трибуни потужний вигук,

•  Осінь двадцятого . Карантинне

Осінь вигавкує коло воріт, а все ж
лащиться, просить м'яса.

•  Пташок у винограді

Пташку, пташку, відкрий ми душу!
Що воркочеш у винограді?

•  Під дугою густої галузи

До по колу вертає земля,
світло цідиться в світ поміж пальці,

•  Прокидатися зранку

Прокидатися зранку від щебету солов'їв,
солов'їною кликати долю з-за пишного світу

•  Доброго ранку

Доброго ранку!
Теплої кави,

•  Недільний скарб

Мандрівник

•  Дуже добре лице

Дуже добре лице все ще дивиться в ніч,
виглядаючи в ній силуети

•  Золото в огні

Що то є – слово?
Яка нагорода –

•  А небо у сумнівах

А небо у сумнівах: вбратися нині сіро –
в сорочку з дощами, як з смугою бахроми,

•  Червневий грім

Бо усе, що я маю, – свобода сказати слово.
Ця свобода на дотик, як перший червневий грім.

•  Сильний вітер

Я розсипала душу на вітер, на сильний вітер,
щоб поніс її вгору – до сосен і вище них!

•  Первородство світанку

День потопає в обіймах з густою мрякою,
сонце відсунула з шляху, мов п'яти Якова*.

•  Ясному дню

Червень хрестиком вишивається на багнистій землі-канві.
Спочиває зело розмотане із клубка шерстяної нитки.

•  Старка неба

Хмариться. Парко. Вись затягнулася старкою.
Плівкою збрижиться неба сиваве дно, коли

•  Ґрунт

Ви померли вчора, у сорокаденний дощ.
Небо сталось суворим, гортаючи вчинків книгу,

•  Квітникарка

Краплі дощу на пошерхлій бруківці грають в шум.
Шелехом стишеним листя гортензій грає у краплі дощу.

•  Яйце думок

Сонце, вколоте в Божий ріг,
витікає жовтком в таріль.

•  Сади півоній

І стане дощ. І пуп'янки півоній
підставлять лиця сонцю до очей.

•  Пугач

Напишу слова про слова –
соло власних сумнівів, стом,

•  Вологі віти пізньої весни

Я хочу вийти, та не знаю як.
В моїй кімнаті – двері, двері, двері...

•  Задуха поміж чужих

Але ж, Боже, яка нестерпність
ці години поміж чужими,

•  Слів задуха

І най би було сонце згасло!
І най би квіти відцвіли!

•  Бузковий смичок

Всю ніч грала скрипка у мене в руках
сумний незнайомий твір.

•  Розколоті горіхи

Ці слова – розколоті горіхи,
марно кинуті.

•  Діяманта нешліфована

____________________Жура______________________
____________понура, неприкаяна______________

•  Прощання серед ночі

Я сумую за часом, коли скрипалі,
обступивши довкруж мою душу,

•  Меандри

М'яко:

•  Любов як вірш

Любов як вірш – читаєш і болить.
Шипами в серце б'є троянда слова.

•  В розлуці з горами. Карантинне

Синього заходу чайка лягає на плечі.
Як ти, розгорнутокрилий, без мене веснуєш?

•  Гірко-зелені

Травами забуяло
навкружжя з мого вікна.

•  Радісна

Сонце ранкове лягає у теплі води твоїх очей.
Дужі розгорнуті крила возносять тебе ген до сьомих небес.

•  Ягода

Не говори мені, Боже, що буде злагода,
наче і гріх мій додолу водою стік.

•  В ночі на п'ятницю

Знову надкушене ябко висить над містом.
Мить потаємна, як в п'ятничну ніч ворожка,

•  Любов, як світло

Любов як світло – згасне і нема.
Очей зоря не вийде попрощатись.

•  Смеркова невіста

Бог заплющує заходу око червоне
і чоло Йому хмарами густо йде,

•  Медитативне

Блаженних митей повнота
сповняє слух.

•  Навіки музика

Й нізвідки – музика, як вічності удар
по скронях несвідомої в любові.

•  Весна двадцятого. Карантинне

Горобці розклювали кинуте щедро й мене нема.

•  Сонми віршів

Сонми віршів і серед них є в дар світлому.
Осіла ніжність квітнем на вербі – котики.

•  Конюшинка

Шум дощу і стара бруківка, і весна як мур,
й даром зірвана конюшинка у руці,

•  Хлопчик шукає на небі

Хлопчик шукає на небі великий віз.
Нащо тобі, о мій хлопчику, стільки сліз?

•  Шпакам та іншим птахам

На білій пелюстці крокуса
зникає остання

•  Заручникам

Світло падає в тихі плеса моїх зіниць.
Скаламутить чи встромить голку в саменьке дно?

•  Дивні люди

Березень на мені закладає свої бруньки.
Ось тобі: в плечі – яблуню, в око – вишню!

•  Про усе й одно

Я наснюсь тобі весною,
Не вставай зі сну!

•  Ирій

Виходжу в світ, пробуджена зі сну,
Сягаю зором тихе верховіття.

•  Діалоги

Здається, все оце колись було –
Той самий стіл і розчерк на папері,

•  Зіткнення

Колір твоїх очей – трава.
Запах твоїх слідів – гіркий.

•  Зірниці

Та як, скажи мені, зірнице,
Далека і незнана,

•  Мороз

Криється за Карпатами
У кожусі картатому.

•  Дирижаблі

Мені снилися тої ночі
Дирижаблі над тихим морем

•  Небо над містом

Небо над містом таке присоромлене!
Очі ховає за віями з променів.

•  Скеля

Я – скеля.
Я – скеля і скоро мене проб'ють.

•  Грудневий фон

Ну от, саме час написати чудовий вірш
Про те, що людина пішла і не прийде більш,

•  В снігах

Прикро, коли вогні
Тонуть межи вогнів.

•  Передсвяткове

Вже блимають вогні старих гірлянд,
Вже джаз стає мотивом невід'ємним

•  Як осінь пощезне

Як осінь пощезне під блиском льоду
І кане вглиб –

•  Чужа любов

О намалюй! О намалюй для нас
Прощання час –

•  Грішниця. До роковин голодомору

Онде зоря світиться,
Ділить наполовину

•  Тридцятий вірш

Мій тридцятий* вірш
У осінню ніч

•  Допоки сон

Чую пхикання в праве вухо –
Те, що тиснеться в центр Землі.

•  Листопад запізнілий

Листопад запізнілий приходить додому, як в гості,
Роззувається чемно і одіж скидає в кут.

•  Pop Kuzinatry*

Ніхто не читає маленької Кузі,
Її листів.

•  Червоний светр

Що ж, якщо ви вже тут присутні
І на вас – ваш червоний светр,

•  Луна зі слів

Луна висить.
І ніч, мов киця, муркотлива.

•  1,6 льє

Дощ по мені, як рука по струні, б'є
Із висоти вниз один кома шість льє.

•  Київ

Сягаєш плечима неба,
А стопами – пекла.

•  Світанки

Пломенить.
Так спалюють фенікса або ж останню чаклунку.

•  Штрих

Ти кажеш: неначе в казці! А я киваю.
Ці ночі на перше пробуджують в нас художників.

•  Блакитна пташка

Блакитна пташка не помічає моєї втоми.
Блакитній пташці усюди тепло, усюди – вдома.

•  Що ти знаєш про осінь цю

Що ти знаєш про осінь цю? Золото, молоко?..
Для грабіжників сховок – ранкові її тумани.

•  Небесний страж

Чому така рясна твоя печаль, о небо?
Останні теплі дні добігли до обриву,

•  За класиком

Тиша така, як вірші про тишу.
Вірші такі, що пора облишити.

•  Зречені вічності

Навіть в цьому мільйонному місті
Серед інших – знаходиш мене.

•  Маестро

Про що Ви марите
У світлі осені,

•  В погідну днину

Ну навіщо тобі ці записки? – Скрутив, підкинув...
Я коханка твоя улюблена – цілуй нестримно!

•  З Венери до Марсу

Я роздягаю для тебе душу,
У непорушну ступаю тишу,

•  Осінній вітер

Ти вимагаєш: золота! Золота! Направду немовби циган,
Та ж я восени крутився, мов дзига, зриваючи урожай.

•  Поруч вітру

І осінь... Осінь...
І листя... Листя...

•  Мій довершений образ

Я пливу, я пливу, я тікаю завзято від тебе,
Мій доконаний час, моя явносте серед людей!

•  Коротка ніжність

Під ліхтарем – метелик згас.
Коротка ніжність.

•  Я вітер

Здіймається лист у вир прощальний.
Натужний свист.

•  Від води

Я колись давно когось любила, –
Так зречуся клятви і біди,

•  Осінні янголи

Все поміщається на дні
Осінньої пісні,

•  Голуб / І гасне день

Цілі океани байдужої води
Вилизують дахи і ринви,

•  Палаюче коло життя

Напевне, усі ці пожежі заради диму.
Ітиму, куди повзтиме, куди вестиме.

•  Жовтий метелик

Жовтий метелик кружляє, кружляє у моєму сні.
Я не впізнаю тебе, метелику, як проснуся.

•  Вістрям слів

Вістря гостре внизати у м'якіть серця...
Масло топлене – вся ця душа, і все тут.

•  Перейти на сторінку автора

Перейти на сторінку автора і залишитись там у приймах –
Це така ж забаганка зниділа, як от гуцати поміж хмар.

•  Під обличчям гранітних дів

Містом лине гулка тривога.
Гріх на груди – так грузне день.

•  Мова риб

Я – мова риб –
Німію від власних хиб.

•  Верес

Як верес чіпляє голінне коріння за схили цієї гори,
Як сосни виприскують пряні рідини в легені всього живого –

•  Поєдинок

Зважніла з квіткою рука.
Короткий рух.

•  Двадцять один грам

Вітер пестить мене нагу –
Мій безликий приватний бог.

•  Серпневий дощ

Спроквола ступить на підвіконня,
Збентежить тишу,

•  Митець

Ви любили поезію і передвечірню даль.
Ви різьбили по дереві обриси незнайомки.

•  Серпню

Ось же, серпню, падіння твоє на пошерхлу земну твердь
Передує (чи скажеш, що вісник ти або ж пророк?) поразкам!

•  Осінній сад

А літо сяде на ослоні і зів'яне.
Осінній день. Осінній листопад.

•  Неділі

А на серці – зима
Заморожує світло й тінь,

•  Між зуб'ятами обрію

Літо грає на вилиця хрускотом кісточок.
Зрубу першого іскорки-трісочки розлітаються.

•  В сивім небі тривожна пташка

В сивім небі тривожна пташка
Точить крила в ялиці кінчик.

•  Весна молодиця

А далі, як далі – весна піддається літу,
Зриває сновиддя із сонних галузок світу.

•  Тривога

Тривога
З дня на день, як невідступна ідея,

•  Осяйний

Осяйний, розкажи, як вершини ведуть попід хмари, як мирно там!
Нас до бою життя повертає обличчям і ми воюємо.

•  І ти також

І ти також, коханий мій, і ти
Змовчиш, коли слова покине сила?

•  Мій пес не гавкає

Мій пес не гавкає. Мій пес – покинута статуя.
І як відтерти з нього усю життя чорноту?

•  Нота ми

Нас мільярди, та ми самі.
Місто гасить сірник об п'яти.

•  Часи моєї дружби з ними

Пташки шугнуть понадо мною, лиш закурличуть.
Цією ранньою весною мене не кличуть

•  Шляхи усіх

В мені немає ні високих нот,
Котрі беруть естети цього світу,

•  Кохання не стидайсь

І що воно таке? І як цьому не бути?
Найменша із прикрас, остання із прикрас –

•  Хтось боїться дивитись в очі

Хтось боїться дивитись в очі,
В когось вічно лячна говірка,

•  Як покличу тебе за собою

Як покличу тебе за собою, – ти просто йди!
Все, що має ціну, те ніколи не стане втратою.

•  Орієнтири

Ми – одинокі орієнтири
На мапах долі щоденних стрічних.

•  Вишні в січні

А вишні в січні такі морозні!
А груди – білі, як плахта снігу.

•  Вікно навпроти

Буває, – день докотиться до ночі
І так собі безжурно позіхне!

•  В повноті себе

Душе моя, мій полудневий промене,
Осяйно так у ці святкові миті!

•  Крапом кроку

На чистих сторінках нового дня
Все – вперше, несміливим крапом кроку.

•  Про паперового змія

Що ти, літуне, видів за горизонтами –
Грізними швами двох неосяжних твердей?

•  Ніч на Андрія

В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому. Випаде чи забудеться?

•  На вітер слова злетять

Богине моя, не плач! Я гину в твоїх сльозах.
Сніги мерехтять на знак величчя твого і гніву.

•  Моїми губами

Як ти, коханий? Чи гинеш без мене? Привіт!
Сонце блукає захмареним небом Полісся.

•  Стань у мені молитвою

Небо таке, наче Бог простягає руку
І відкидає локон з людських очей.

•  Сніги метуть

І все, у що я вірила, пройшло.
Сніги метуть – завбачливо безжурні.

•  Трохи музики

Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки –
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.

•  Вигнанка осінь

Ця вічноголодна вигнанка осінь гризе галуззя,
Висмоктує все найпоживніше і найсмачніше.

•  Це не дощ

Це не дощ, це не дощ, це освячення душ!
Пробуди і мою, – попрошу.

•  Намалюй мені шлях

Намалюй мені шлях і осипаних листям нас,
І холодний пейзаж, що його не зігріє час,

•  Риками водоспадів

І я люблю тебе, як звичку найганебнішу,
Як сон, що бавиться зі мною й не приходить,

•  Як мисливець іде до пастки

Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки!
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.

•  Чи цвіркуни

Чи цвіркуни за вікном, чи малі чортенята, чи голос чий?
Місяць виманює з хати тебе – заплутанокосу.

•  Цвітуть матіоли поночі

Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою.
Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки,

•  Благословення Сізіфа

Сізіф штовхає свою каменюку і підлаштовує плечі.
Пилюка січе, як металу стружка, поглиблює борозни п'ят.

•  Щось більше

Я сьогодні не встигла дещо.
Може – жити, а мо – щось більше.

•  Ніжності

Ніжносте, перепроси!
Стань мені за осу –

•  Алича

Небо суне, неначе стадо сивих буйволів до водопою.
Лоб до лоба скрегочуть колії і колеса товарняків.

•  Надщерблене небо

Надщерблене небо літеплом повного горизонту,
Як медом у молоці, напоює змучений день.

•  І ненародженому

Залиш собі мої присвяти!
Покинь на мене нашу вічність!

•  Ковзаниця

Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,

•  На видноколі

Стає душа на виднокраї.
За нею – смута і полин.

•  Датермінізм

Гір нема! –
Як вирок, як холодна долі відплата.

•  Червневі чола

Вдаряються об вітряне крило
Високі чола нашого мовчання.

•  Всеневідпущення

У провулках хиткого міста
Зримо падають на людей

•  Стерво

Вона досі в'яже з мене вузли і плаче, що стерла пальці.
Перейдем на "ти", пропонує. Нехай. Вогні полотніють, страх!

•  Дмухає

Я кажу, мені без тебе легко і солодко, і співається, кажу. А він мовчить.
Я кажу, мені без тебе точно так, наче крила шкіру прорізали, тільки лиш не пече.

•  Ароматом півоній

В привідкрите вікно крадеться вечірня свіжість,
Околяса одежі торкає рельєфи шкіри,

•  Кити

І коли моя земля стає плоскою,
А кити хвостами хмари наганяють –

•  Остання із висот

І буде це остання із висот,
Коли шляхи подивляться у спину.

•  Істерія. Сад душі

Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила

•  Циганська королева

Ще мить і зникну в мареві, як в сонця полум'ї.
Пекуча манить синява очей притомлених.

•  Сивоголосі

Що розказати тобі, моя одинокосте?
Гавкають пси і свистять по шосе машини –

•  Вогненна квітка

Він стояв, як примара, на тім мосту, весь прозорий і світлий.
Я боялась торкнутися крапель дощу, не проснули б!

•  Плине по небу пташечка

Плине по небу пташечка,
Ріже вітрилом борозни.

•  І радість стала осадом в вині

І радість стала осадом в вині.
І туга стала сном, що забуваєш.

•  Свободі

А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося!

•  Прекрасне в руці

Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
Я у зело увібралася – пишне, квітчасте.

•  І не вірші

Нехай не день,
Нехай не ніч,

•  Амортизація весни

Ця сіра смуга нескінченних днів
І незліченних поворотів долі

•  Це прозріння прийде

Це прозріння прийде опісля плачевних втрат.
Нам не раді тут! Нам не раді! О, нам не раді!

•  Місяць зайшов за хмари

Місяць зайшов за хмари.
Ніч – невесела подруга.

•  Фантом

Хто цей фантом, що позаду з лівого боку?
Думоньки, коси, доріжечки нам покручені.

•  Лиш очікуй його

Заясніло довкіл. Ти – місто.
Ти готуєш йому оселю.

•  Кинь мені тінь на п'яти

Сотні причин, щоб покинути в тобі батьківщину.
Дощенту зруйноване сонце.

•  Після поразки

Після поразки, прийшовши в мою оселю,
Стомлено вивертатимеш із кишень

•  Шлях до страти

Вона прийшла – каратись і карати!
Насильно інша, сильна через силу.

•  Васильки

А потім із мене посходили васильки.
Вже сон добігав кінця, як гроза насунулась.

•  Мені від тебе не весело

Вона мене – вічно холодними пальцями по лиці
І дико кричить, аж судини від тиску тріскають.

•  Дівич-вечір

Стрепенулась. Ніч гуде натужно,
Витинає місяцем фату

•  Він повертає мене до тями

Він повертає мене до тями,
Як забуває про мене просто.

•  Спалене крило

Скільки ще спалених крил і сердець обезкровлених
Зможе в собі помістити вселюдська історія?

•  Бо такі не лишають слідів

Бо такі не лишають слідів, а просто ідуть у вічність.
Відпускаючи пам'ять, бентежне беруть з собою.

•  Сліди в пустелі

Та пустелі цієї сльозами не розмочити,
Хоч грозися, а хоч зарікайся, хоч тягни на шнурку корабля.

•  Доки не Остання

І знаючи, як важко нависають
Суворі стіни у твоєму домі,

•  Із серцевини

Заговори до мене нині вітрами світу,
Із серцевини дерева життя витесаний!

•  Медоносні

Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
Димкою мисль розстилається з домішками квітковими.

•  Не янголиця

Я дочекаюсь променів різких,
Що відшарують явне і таємне.

•  Найкращі люди

А скільки тої правди поміж нами!
А скільки облюбованих речей!

•  Вийди на волю

Вийди на волю! Вийди із мене геть!
Голою правдою тулишся ти до дзеркал,

•  На окрайчику перестороги

Я прощаю тебе. Я прощаюсь з тобою. Бувай!
Нам не стрітитись вже на окрайчику перестороги.

•  Музика зими

Бачиш, зима квітує блідо,
Та аромат різкіший на морозі

•  Вже тіні випускають

Вже тіні випускають із очей
Пожовклості мого важкого серця

•  Соколиним позирком

Ти тільки поглянь, крилатий мій,
Безмежжя взялось окрайцями.

•  Білим маревом вкрита дорога

Білим маревом вкрита дорога –
Це не сніг, – це моя душа.

•  Романтик він. Пташина забаганка

Облиш оце леліяння порожнє
Смішних скарбів, пташиних забаганок,

•  Пів страти

Ще пів години до зими, пів страти.
Розпатлане гілля у вікна б'ється.

•  Однокрилі

І злітають до неба янголи однокрилі,
І співають пісні хвалебні у одкровенні.

•  Височінь

Ти – височінь.
Тобі болить

•  Ніч проростає

Ніч проростає чарами навсібіч,
Плетивом у вікно моє. В плетиві плечі.

•  Мій світе

Мій світе безгранично чарівливий,
Це ти мене чи я тебе творила?

•  Вічний

Так буває –
Стрепенешся і зрониш сльозу:

•  Я зірвала увесь виноград

І допоки я тут дочитуюсь вашої правди –
Замітає погаслим листям дороги мої однобокі.

•  А я тебе взуваю у кришталь

А я тебе взуваю у кришталь,
Осінній день, не квапся по бруківці!

•  Цвірінь

Думкам потрібен простір,
Словам – слухач.

•  Листопадиться

Літепло. Любий, а вкрий мене доторком!
Вже листопадиться, купчаться равлики,

•  Що нам боятися вітру

Що нам, боятися вітру чи проливних дощів?
Трощені, вже й перетрощені перенасичені душі.

•  І віск покрапав на папір

І віск покрапав на папір.
І вітер розірвав фіранку.

•  Перната

Закохалася.
Аж крила мені з пожовклого листя виросли.

•  Човник

В тиші, якої не терпить ні глузд, ні вуха –
Знаки питання і паперовий човник.

•  Першопрохідник

П’яниця,
Як в колесі шпиця,

•  Спалахи

Спалахи. Іскри. Спалахи.
Хочеш, мене зігрій

•  Крізь жовтолистий осип

Осиротілосте моя, о осене!
Осоння душ засмагою орошене,

•  Осіння ритміка

Досить холодних поглядів! Помахів скутих рук
Промахи досить впевнені. Подумки і навпаки

•  Навіки певні

Якщо ти справді вмієш мене читати,
То де підкреслюєш тонко, майже прозоро?

•  Романтик він. Ніжна туманність

Літо скінчилося. Наче квіток пелюстки,
Вії твої облетіли і відлетіли.

•  Жмут

А у неї, бувало, стіни стискались в жмут.
І примкнути би в кут, та у жмуті кутів нема.

•  Ожила

Що ж, здається, ти ожила.
Так невчасно і так невтішно.

•  Чари-погляди

Очі дівчини-чарівниці.
Чи позбирано, як зірниці,

•  Цілісні

Відлетіло голубкою чи билиною.
Не зі зла обмануло нас, видить Бог!

•  А іноді просто

А іноді просто стискало груди.
Боліло? Не знаю. А що є болем?

•  Місячна ружа

Гавкаєш, друже? Он яка тяга дужа!
З місячних кратерів кличуть тебе на чай.

•  Смутно-сіро

Ні, не буде вже так, як було!
Цю маленьку, довірливу дівчинку

•  Цілована, мальована, маніжна

Цілована, мальована, маніжна,
Леліяна, то сонячна, то сніжна,

•  Серед білих веж

Серце моє, серденько, ти охолодилося.
Так завзято билося. Та чи ще буде́ш?

•  Я спадала додолу

Я спадала додолу вологою томного, бляклого літа,
Проникала промінням крізь шиби у ваші суворі доми,

•  Нехай не я

Нехай не я сьогодні задихатимусь
Від простоти твоїх просторих слів,

•  Четвергові

Знаєш, які ми були до того, як стали ніякими? –
Розуму непідвладними, хоча й з усіма однаковими.

•  Як сполотніють очі від невдач

Як сполотніють очі від невдач –
У волошковім полі збліднуть барви.

•  Серед злих доріг

Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент – не дивуйся їм.

•  В ріках молочних

Сирість така, коханий, – стратитись можна.
Густо лягли тумани – правда безбожна.

•  В очах у статуї

Ніч закрила мене на замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.

•  Немислимі

Надішли мені того листа, що залишився недописаним.
Пів вірша мого – пів життя у півкроках немислимих.

•  Паперовий літавець

Бам-бам-бам.
Добре бути нам

•  О тісняво

О тісняво очей, вкінець помилуй!
Миліших, аніж милі нам, не бачим.

•  Обезсилені

Чуєш, як між містами нашими
Поїздами, вітрами, римами

•  На злобу дня

І ти мене, і я тебе, і сонце нашу правду
Від злих очей не вбереже. Що не згорить – зотліє.

•  Молитвами пречистих

Молитвами пречистих начисто пересіяна.
Все просипане поспіхом не перед тими, не...

•  Це стриноження

Це стриноження другого "я" на поверхні свідомості,
Обезглавлення обездоленості погрішності.

•  Торочки

Чого тобі, моя задухо?
Розбурхай душу й придави

•  Несповідані ночі

Я не можу, не можу, не можу, не можу, пробачте.
Я не я, і побий мене грім, тільки я вже не я.

•  Ці сльози котяться

Ці сльози котяться без дозволу і права,
Прогірклі маревом: якби ж, якби, якби...

•  Романтик він. Докір

Ото й таке... Як хочеш, так і думай,
Пиши листи, забарвлені у докір,

•  Лілова глибочінь

Люблю, коли ти дивишся ось так.
Я – талий сніг, лілова глибочінь,

•  Плачу цьогоріч

Плачу цьогоріч.
Плачеш? Дурна, чого ж?

•  Романтик він. Лінійні

Пробач!
Ці площини стрімкі підкоритися нам не змогли.

•  Наготою душі

І нехай то не я воскресатиму тут під світанки,
І нехай не мене чаруватимуть співи пташат –

•  Чайки голодні

Чайки голодні над річкою
(Чайки кормилися річкою

•  Розірване намисто

Весна моя опала пелюстками
Зів’ялими, затоптаними. Душно.

•  Коли високі стають низькими

Коли високі стають низькими,
Коли зневага калічить душу –

•  Романтик він. Брикливо

Отже, бузковою гамою,
Граминкою солодкавого соку,

•  Переступити цю межу

Переступити цю межу.
Обмежуючи, певно, втратиш.

•  Несумне літо

Пахло бузком й покосом.
Вибились з сил гризоти.

•  І прибило мене до берега

І прибило мене до берега, як віночок.
Позавчора ж іще сміялася та раділа,

•  Грозовито так

Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
Ніч задухою загустилася у цвіту.

•  В тиші тиш

В тиші тиш – шелестіння любові.
Шумом, шурхотом крил, мій янголе,

•  Вже визначено все

Вже визначено все, читай по небу!
Поблідли весни, наче налякались,

•  Мов тумани густі осідали

Мов тумани густі осідали мені на душу –
Розмокала в листах недописаних і недоречних.

•  В барвінку

Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.

•  Як трепетно у тиші громіздкій

Як трепетно у тиші громіздкій
Цієї ночі помислоп'янкої

•  Я прийду у твій дім

Я прийду у твій дім, почеплюсь у куті, як одна зі святих.
Не дочитуй до дна, не дивися навскіс, не молися на них!

•  Як в скронях гуде твоя пісня

Ти, серце, підводиш – болиш, стискаєшся.
Чи каєшся в цьому опісля,

•  На одній галузі

Отак на одній галузі сиділи з тобою вдвох,
І ти мені пісню співав, і слухав цю пісню Бог.

•  Розніжені

Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було –
Червень строкато виписував наші дороги?

•  Зачаровані

Зачаровані, замиловані, заворожені
Позирали все: зазбирати би та й у жменьки!

•  Синіють звично мої вершини

Синіють звично мої вершини.
Чому ж ви, любі, такі далекі,

•  Віриш чи ні

Віриш чи ні, та у нас тут такі світанки!
Бачив колись, як у паренім молоці

•  Сорок вітрів

Сірою пасткою, вовчою пащею, шкіриться, лащиться небо.
Триста покірних, як триста пропащих, тонші від висохлих стебел,

•  Ти лементуєш

Ти лементуєш, моя мовчанко,
Гудеш, як поїзд перед дощем.

•  Де алеї живі не сходжено

Де алеї живі не сходжено,
Вбрані в вишні солодкий цвіт,

•  Котилося сонце руслами

Котилося сонце руслами
Усіх чотирьох стихій.

•  Пурпурово

Нас не видно
Ні тепер

•  Весняному

Подув так звично, з заходу. Привіт!
Ввесь світ розбурхав? Як воно – без мене?

•  Кутали мене коцом

Кутайте мене коцом з сивого павутиння!
Ціпом-прокльоном збийте зернята без лушпиння!

•  Лебедина туга

Це лебедина туга
Понад захланним морем.

•  Ніби я із твого ребра

Ніби я із твого ребра.
Знаєш, зорі за нас молилися

•  Заспівайте мені

Заспівайте мені, музиченьки, про дорогу у світ далеку,
Сумовитої, тихої пісні скорботно мені заспівайте,

•  Серце пустелі

Я зневірена,
Та звільни мене

•  Бентежна. Про відвагу

Ти така бентежна!.. Замовчи!
Загуло, мов дзвони хтось сполохав.

•  Коли ти пішов

Слухай,
Яка почалась заворуха, коли ти пішов!

•  Тільки для тебе цей блиск

Тільки для тебе цей блиск у моїх очах.
Стоплене сонце мої взолотило коси.

•  Народитись сьогодні заново

Народитись сьогодні заново,
Щоб для тебе, щоб ще чистішою.

•  Словом чавунним

Ні, не налякана, просто розчавлена словом чавунним.
Цукру до правди і часу до досить – не додаю.

•  А у тебе подушка з пір'я

А у тебе – подушка з пір'я,
А у мене – одне крило.

•  І тоді я злякалась

І тоді я злякалась – Боже,
Чи годиться мені радіти?

•  Вимальовуй її

Вимальовуй її на полотнах лукавої ночі.
Чорно-білим "люблю" заштриховуй розріджені риси.

•  Небо вляглося

Небо вляглося в маленькі мої долоні.
Небо сповите пеленкою із молитов.

•  Розквітають магнолії

Розквітають магнолії в місті моїх ненадій,
Фіолетовим небом вдягаючи мрію забуту.

•  Ніченько

Ніченько, ясочко, вислухай, та змовчи.
Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.

•  Несумна весна

Крок, два –
Вчора була зима.

•  Стариці

Ця весна принесла нам багато лиха у повенях.
Я навчилася бути тихою – мудро й завбачливо,

•  Так сонячно

Так сонячно, немов пролито мед.
Думки прозорі, мов безгрішні діти.

•  Радуйся

Ти – серця мого надія.
Я – серця твого покров.

•  Обірвало мій берег

Обірвало мій берег. Стою, як жива, нежива.
Все ще гупає в скронях, та це вже не пульс, а повінь.

•  Кришталем

Кришталем, дзвоном його невагомим
З першим снігом розталим у душі ввійшли спогорда,

•  Прикривши посмішкою лихо

Прикривши посмішкою лихо –
Фарбуєш губи у червоний.

•  Не розбурхати

Я не грію твоєї душі ні вогнем, ні жалем, ні словом,
Не кидаю з очей турбуючі погляди, мов блискавиці.

•  Поназбирувані крапельки

У півтон одягнувши оклик душі – зачекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються

•  Не з'єднати повік полюсів

Ти так глибоко в серці засів
І болиш, і болиш, і болиш...

•  Поет

Ти хворієш, поете! Глупо.
Зануряєш перо в отруту.

•  У горіхову ніч

Тепло-карим у горіхову ніч,
Коли вітри колисанки свистіли

•  Виходила в поле

Виходила в поле й просила у вітру сили.
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!

•  Скрапує ніжність

Ні, не буває так!
Серце з грудей – додолу.

•  Світові боляче

Світові боляче знатися з цим жалем.
Навіть сніжинки від гніву не тануть, шкваряться.

•  Романтик він. Інеєм

Дико отак вкриватися інеєм, коли ти не поруч.
Вабити бджіл нектаром солодким при твоєму найменшому усміху.

•  Думка

Ти тлієш, згасаєш зі мною.
Зубожієш даремно, приймаючи пишні дарунки.

•  Гіркотою нічною

Гіркотою нічною при світлі настільної лампи
Упивалася жадно. О спраго, цю жертву прийми!

•  Пам'ять

Так палало й тоді, коли ти переходив за тло.
Відпливали човни, перегружені тоннами згадок.

•  Пишу тебе по стінах

Тож, ти мене удосвіта згадаєш,
Коли проснешся й глянеш у вікно?

•  Романтик він. Мережевий

Ти десь тут, поміж інших, ти десь
На перетині меж, на відстані,

•  Романтик він. Захват

Світ на хвилину завмер.
Захват –

•  Як несповідана тисячу літ

Як несповідана тисячу літ.
Як неприкаяна грішна душа.

•  Лиш не питай

Лиш не питай, чи навчилась чужих любити!
Я поміж них все частіше зі зла мовчу.

•  Гойдайте мою колиску

Спиняють мою колиску
Нічного безумства діти.

•  Ось перелічую

Ось перелічую сонця зернята,
Сію в серця. Чи зійде із них слово?

•  Доки не я

Я – зерня. Я на твоїй долоні.
Лиш не втрать, виронивши у трави!

•  То ви читали цю мить полинну

То Ви читали цю мить полинну в моїх очах?
Полинув янгол, перо зронивши. Мабуть, пора.

•  Чи написати тобі листа

Чи написати тобі листа,
А чи змовчати на віки-вічні?

•  Серце не спить

Серце не спить. У серця давно безсоння.
Мить, наче вічність, а вічність – коротка мить.

•  В барвінці

Просто будь поруч! Скресли сніги в барвінці.
Кригою яви чи недобаченим сном!

•  Не зникай

Не зникай!
Щось сповнило очі їдким і пекучим.

•  Засяяла

Засяяла!
Дивись, як високо і як недосяжно!

•  Ніч перед Різдвом

Серед ночі
Проснулась, похнюпилась, сніг – в коліно.

•  Білішає

Я малюю ногою, мов пензлем, за слідом слід,
Заплітаю у косу світло нічних ліхтарів.

•  І мрії чужі

І мрії чужі твоїх доторкаються вій.
І вії твої завертаються ввись від мрій.

•  Вітрів дороги

Вітрів дороги.
Ночей тривоги.

•  Два міста

Місто мрій не моїх, місто чужого болю,
Місто левів і кави, місто надмірної втоми,

•  Романтик він. Кіт

Ніч надміру рвана.
Я надміру п'яний,

•  Романтик він. Льоди

Бо коли ти отак на мене дивишся, –
Я не хлопчак, не механік і навіть не твій сусід.

•  Романтик він. Приналежний

Соло твоїх солов'їв заколисує й будить одразу.
Ти для мене готуєш свою найкоротшу фразу.

•  Крихтами хліба

Крихтами хліба, небесною манною
Землю вкриває сніг.

•  Простоокі

Постій отут.
Помовчи.

•  Лічені-перелічені. Як приступити до тебе

...як приступити до тебе, якщо ти – мій ковчег заповіту?
Святощі сховані в ньому: пахощі та скрижалі.

•  Двадцять перший вік/ По заборонених стежках

Ллються ріки,
Воложать повіки

•  Заздрість пройме

Заздрість пройме до чужого таланту,
Ревність пробудить в тобі голоси.

•  Збивала краплини

Збивала краплини сльози і роси
Заточеним кінчиком слова-коси.

•  Gebo

Істинно: світ чужий
Не промине жоден!

•  Непізнаному другу

В зимову ніч бринів лиш сніг-скрипаль
У такт словам моїм в листі останнім.

•  Пегас і вічність

Ідучи нога в ногу з невпинним циклічним часом,
Пам'ятай: неможливо прокласти у нім двосторонню трасу.

•  Світ невколисаний

Вітре мій дужий,
Давній мій друже,

•  По білому білим

По білому – чорним. По білому і... пробіл.
Слова, як ворони. Словам-воронам не вір!

•  А мені до сонця

А мені до сонця, а мені до сонця би дотягнутись!
Хай би соки всі, хай би соки мої осушило.

•  За крок до прірви

За крок до прірви, найхиткіший крок,
Чи втримаюсь, чи полечу додолу?

•  Едельвейси

Мій едельвейсе, ти і досі там –
Над прірвою, яку не перетнути

•  Полковник

Начисть-но до блиску, полковнику, свої черевики!
Ніхто не повинен дізнатись всю тугу твоєї втрати.

•  Псевдоніми

Називай так, як хрещена. Не для тебе мої псевдоніми,
Не для тебе ці: дякую, прошу, заходьте у гості...

•  Якби ж то змовчав

Якби ж то змовчав той осінній дощ,
Що відбиває ритми в стилі джазу

•  Опівночі

І ти – не ти, і я – не я,
І вітер знає втому.

•  Але ж і я не маю

Але ж і я не маю тої волі,
Щоби при всіх тебе назвати так,

•  Повік двом любкам

А ти крізь час ім'я моє взивай!
Спивай із нього найсолодші звуки!

•  Слова

Кричиш? Не варт! Слова не мають моці,
Коли, мов град, вдаряються об землю.

•  Щоб не стати одним із тих

Щоб не стати одним із тих,
Що на берег, як мокрі дрова,

•  Приходь в мій дім

Приходь в мій дім біду заколихати.
Надворі дощ – злякає і собаку.

•  Коли б то крихтою жалю

Коли б то крихтою жалю
В твоєму серці поселитись,

•  Я до тебе приходила

Я до тебе приходила пізньої ночі
І тремтіла всім тілом, немовби з морозу.

•  Безжальна круговерть

О підла ноче, змилуйся над нами!
Чому вичікуєш під урвищем сердець?

•  Колисанки лунають

Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем

•  Підливаю у чашу

Підливаю у чашу медово солодкого трунку.
Спий до дна, мій коханий, це від смутку найкращі ліки!

•  Січе

Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем?
Будеш мені миротворцем чи палачем?

•  Ґави

Знов моє безсоння п'є студену воду
І рахує вівці, проклинає ніч.

•  Не читай моїх віршів

Застрягає в горлі ніч
Підла і самотня.

•  І гірчить на губах

Я занадто звичайна, занадто звичайна, пробач!
Я невдачі твої пожинаю і сама ж їх сію.

•  Не випадкова зайшла

Не випадкова зайшла, –
Я прочанка, що знала куди вона йде і до кого буде молитися.

•  Я б порізала осінь

Я б порізала осінь, як халву, на великі шматки
Й роздавала злиденним: смакуйте, солодка ж!

•  Де дві дороги сходяться в одну

Де дві дороги сходяться в одну,
Щоби з'єднати заблукалі долі,

•  Змучений вірш

Я трошки змучилась. Я полежу ось тут,
Накриюсь коцом так, щоб з головою.

•  Маленьке дитя

Я – маленьке дитя, позавчора дощами народжене.
Серце в п’ятах дрімає, воно ще тремтливе, несходжене.

•  Пізнє натхнення

Жодного слова. І тиша така громовержна.
Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.

•  В кожнім невільнім

Не кожен є другом, хто хоче таким здаватися,
Та з жодним не варто прощатися!

•  Альпініст і Поетеса

Поетесі ніколи не стати коханням життя Альпініста,
Пристрасть серця його поведе на хребти і льоди Евересту.

•  Мій впертий гонор

Мій впертий гонор, злісна непокора
Кипить рудим, проте, вже зовсім скоро,

•  Дрібненький слід

Дрібненький слід відбитком золотим –
лю-

•  Дим у очах

Дим у очах.
Сизого повно, не перейти.

•  Перелякана

Дивилася на них, мов перелякана,
А потім довго, дуже довго плакала.

•  Ніжна

При свічках надвечірків сніжних
Я занадто відверто ніжна.

•  Виключно незряча

Маленька планета однієї маленької людини.
З її серцевини струменить блакитна лава.

•  Пересмішниця

Приймеш ким мене, як постукаюсь?
Наша зірка на небі скраєчку.

•  Горе йде. Про несвідомість

Боле мій,
Боле глибокий, злісний,

•  І стояла самотня людина

І стояла самотня людина на порозі у завтра.
І дивилась на пустку життя, й було їй сумно.

•  Очі

Ох, не ховай лиш очей своїх,
Срібно-ясних, сяйливих!

•  Ти сказав. Останній із

Ти сказав: я останній із...
Ти мені позавчора снилась.

•  Між ялицями зозуля

Няньку мій солодкий, ой нянечку!
Не віддайте ня старому за панночку,

•  Самоти сто років

Я була б твоєю самотою
В опівнічних серця закавулках,

•  Перехворію осінь

Я переплачу! Я перехворію!
Слова не здатні зважити в мені

•  Істеричне. Поетом бути не хочу

Поетом бути не хочу!
Впихаю цю думку в риму

•  Покинути все. Про віру

Покинути все й летіти, летіти... Куди?
У вирій – далеко, не здужають відстані крила.

•  Актриса

Про неї поети складають солодкі вірші,
Пахучість букетів пилком осідає на віях,

•  Багряніло

Лоскотало імли мереживо. Багряніло.
Ваша дівчинка вмить збентежилась. Так несміло

•  Втрачаючи вагомість

Я Вас люблю. Втрачаючи вагомість,
Рівняюся до Ваших сивих скронь.

•  Тихим голосом пересторог

Тихим голосом пересторог
Дивна істина просто відкрилась:

•  Перелітні

Перелітні птахи... Перелітні здавались найкращими.
Ми раділи їм так, наче вісників Бога стрічали.

•  Ніхто не хотів вогню

Ніхто не хотів вогню.
Палили з усіх сторін

•  Ланню пораненою. Хто як не ти

Хто, як не ти,
Розіпне мої вибрики солодкогранним дотиком?

•  Надто схожі

Здається, ми з тобою надто різні.
Чи по ночах у тебе сонця схід?

•  Вві сні

Колись я прокинусь вві сні,
Бо дні розминуться з ночами,

•  Спали мене

Спали мене! Рве душу скрипки плач.
Струною-іскрою, бенгальськими вогнями,

•  Бути не твоєю

Залиш мене в цій тиші помирати!
Чи я щаслива бути не твоєю?

•  Не здолаю більше. Про чужу мету

Не здолаю більше цього потоку
І поштова скринька моя пуста.

•  Кізкоріг

До життя нове причастя –
Це січневий кізкоріг.

•  Ріки смутку

Не перелити ріки смутку
З бокалу втрат в бокал набутку.

•  Переспівуй мене

Переспівуй мене, перевершуй!
Ти ж потіха моя найперша.

•  Преніжність

І звідки ти тільки взялась,
Преніжносте і прелюбове,

•  Не останній вірш

Отже, це не останній, авжеж не останній вірш.
Отже, рима ще довго мою проїдатиме пліш.

•  На перехрестях доміно

На перехрестях доміно –
Крихких, лякливих, покрапле́них

•  Любові свідки

Кричала вічність тишею вітрів,
Грозились грози струмом блискавиці,

•  Пісня пропащої

Не знервована, не засмучена,
Просто змучилась.

•  Дурна й пропаща

Вийти за тебе? Ступити на стежку кращу?
Мудра пішла б, ну а я – і дурна, й пропаща.

•  Реготи причинних

Ти прийшов в мій монастир
Зі своїм уставом

•  Всі мої примари

Всі мої примари зникають,
Коли приманюєш мене до себе,

•  Бігом василіска

Скрашую тишу цим незбагненним дивовижжям.
Стишую голос. Ш! Мовчу умисно.

•  Як котилося сонце з неба

Як котилося сонце з неба –
Всі святі затулили очі.

•  На обривах чуттєвих фаз

Наша казка – це жменька фраз,
Що твоя нашкребла авторучка.

•  Буревісно. Морська історія

За мої зачепившись крила,
Набив ґульку собі об німба.

•  Маленькому принцу

Впізнаєш? – Це слона проковтнула змія.
Намалюю, хоча й не вмітиму.

•  На розсипах вій. Про зневіру

Куди мені йти, коли йти немає куди?
Моє друге "я" залишається тут безіменним.

•  Не молись на свої долоні. Про долю

Це не доля лежить на твоїх долонях –
Це туманність доріг і примарність днів.

•  Вічний оберіг

Моя мама – гроно допомог,
Дужі, спомагаючі вітрила!

•  Полум’ям

Як мить – роки тепер пролітають Божою волею.
Здається, все, що кому боліло, не раз відмолено,

•  Химерами гротеску

Ми дописали свій роман.
Сюжет – на видиху, мінорний,

•  Правнук ворожки

Я виходжу з хати, прочиняю фіртку.
Стежка – в камнескоки, небо – в зоредірку.

•  Я пробуду з тобою

Я пробуду з тобою до перших злив.
Не потрібно гадати, що стане після.

•  Знаю хто ти

Знаю, хто ти, і знаю точно, як тебе звати.
Твоїм обрисом сльоти важко лягли на плечі.

•  Найкоротші Його вірші

Може, я не така пречиста,
Як причастя усіх святих,

•  Квити

Мені нудно. Мені хочеться помирати
В той час, коли інші хочуть просто любити.

•  Пів вірша

Я з літа написала пів вірша.
А що то є? – Як пів життя й пів смерті.

•  Глупий присмерк

Коли мій смак міняє знову присмак,
Пергамент білий огортає глупий присмерк,

•  Грім і блискавиця

Показуюсь тобі та відкриваю
Усе, що мучить, ріже і пече.

•  Далі буде

Буває, що світ минає.
Буває – минають люди.

•  Ненароджені діти

Усе продовжило бути,
Хоча й кораблем тонути.

•  Місто довіри

Стоячи на порозі свого смеркання,
Місто жовто-гарячим вогнем палало.

•  Ненастя

Сміливі завжди мають щастя.
Кмітливі п'ють лиш чисту воду.

•  Людина була не дарма

І скільки б часу не минуло –
Людина спомином жива!

•  В дорозі

Ти в дорозі, кожен день в дорозі,
Серед місць шукаючи свого.

•  Коли помру

Вмирати треба лиш нажившись досить.
Смерть, як й народження, священна таїна.

•  Подих червневого вітру / І я почну своє нове життя

Тож, що це між ними було?
Чи подих червневого вітру,

•  Якби я знала

Якби я знала, як тепер болітиме –
Закрила б очі клаптем полотна!

•  Бути уразливими

Як боїмося бути уразливими!
Як ганьбимося стати нав'язливими!

•  Не розумій мене

Не розумій мене, не шануй мене,
Не вертайся додому з цілунками.

•  Боса

Я стою перед вами боса,
З непокритою головою,

•  Завзяті дівчата

Десь, у великих містах
У вікнах стоять

•  Віщий сон

І сон оцей дрімучий, віщий сон
Убрав у себе злості стільки, стільки,

•  Кпини

І кричав мій глузд здоровий щогодини:
Чи озветься хтось і хто вже це припинить?!

•  Декому

Такому рідному, далекому!
У дар! На пам'ять! На віки!

•  Мій дух

Я не помру до вірної пори,
До певної зазначеної миті.

•  Несказанне

Той екзамен вигадали Ви,
Пані Ліно, геній цього віку,

•  Спочинок

Я б щоночі помирала,
Щоб вони були живі,

•  Вчорашній день

Чому так ллються сльози навесні,
Мов у берізки, що пускає соки?

•  Чарівні бойківчаночки

Чаруючи,
Лікують серце панночки

•  Заклики й ознаки

Читайте книги, пийте молоко,
Любіть вологу і шануйте землю!

•  Заклики любові

Люби весну і не картай за зливи,
За польові роботи, талий сніг,

•  Заклики зцілення

Не плач, не картай себе, дівчинко!
Така твоя думка розхристана,

•  Чорна стрічка і чорний цвіт

Він хворів. Він не спав, а марив.
Все життя пережив за мить.

•  Заклики пошуку

Шукай себе! А знайдеш, то не плач,
Бо вже запізно битись у тривозі.

•  Писати вірші

Я люблю писати вірші.
Певно, в цьому моя відрада.

•  Смутку ім'я

У мого смутку є ім'я – Розлука.
Говорить сильно, та не вір їй, бреше!

•  Говори

Відгукніться усі небайдужі! –
Так би крикнути здолу ввись.

•  Терпець

От смішна у терпіння вдача –
Терпиш, терпиш, тріщить терпець,

•  На прощання

Скажу лиш на прощання людям правду:
Я вас любила, Боже, як любила!

•  Причинні або жарт як формула розлуки

Спиною "ні" обернене явлене –
Мовчать вуста, вся суть його мовчить.

•  Обосічний меч

І я боялася б отих, що давно поневолені,
Вони ж голодні й промерзлі, вони не просто стурбовані!

•  Могли б дивуватись

Могли б дивуватись. Та що дивуватись і з кого?
Бо ж завжди невірно були ми тлумачені світом.

•  Жодних перевтілення

От якби була я гостродзьобим птахом,
Мала крила дужі та тендітний стан –

•  Ситий спокій

І ріжуть мене, і мучать
Голодні мої думки.

•  Що було – прийшло

А було й мені вісімнадцять років.
Що було – пройшло, не ступивши й кроку.

•  Думки вцілілого

Дайте мені вина!
Хочу залити горе.

•  Бо кожен у душі поет

Тож, що є затишком душі?
Де є пристанище одвічне?

•  В суперечці з долею

О спокою мого крихто,
Прости мене, доле моя!

•  А якщо забуду

А якщо забуду за весну –
Лебедино, отже, не любила.

•  Я ніколи тобі не казала

Я ніколи тобі не казала
Найпотрібнішу кожному фразу.

•  Зла жінка

Із надгробку хмурий погляд кине зла жінка.
Що тривожило її тієї днини й не тільки?

•  Моя смілива думко

Отак тебе вбивали, моя маленька мріє,
Отак тебе терзали погані язики.

•  Горлиця

На три пори року приспали, на три пори.
І три рази ноги скували сухі вітри.

•  Шевченкові

Вашій пам'яті віддана шана була.
Жаль, нащадкам либонь не збагнути смислу.

•  Помолись за мою Україну

Помолись за мою Україну!
West, please pray for my dear Ukraine!

•  Знак любові

Люба наша, рідна наша ненько,
Батьківщино мила і свята,

•  Стяг

А під синім небом майоріє стяг –
Так вітають вільних у своїй неволі.

•  Ніч на дев'ятнадцяте

Дзвонили церковні дзвони.
Кричали: героям слава!

•  На згадку про зиму

На згадку про зиму
Нам буде багряний сніг.

•  Озватися

Хочеться озватися у польоті птиці,
Променем яскравим в небесній блакиті,

•  І на тихому-тихому обрії літ

Впродовж всього життя на широких вітрилах
Пронесу я любов незбагненну свою.

•  Опале листя

Опале листя гріє душу.
Грій, листя, грій!

•  На рідному плечі

Я тільки хочу, щоб щоразу,
Коли на рідному плечі

•  Отак, як в пізні весни

Я вдячна всім, хто стрінувся в житті,
Найперше тим, хто був в нім нетривало,

•  П'яніти без вина

Чи та любов, що є в мені, сама дорогу знає?
Чи так сміливо серце б'є, бо щось святе тримає?

•  Трафіки

В церкві молимось за графіком,
В дружбу входимо за трафіком,

•  Людині

Пожовтіла Ваша осінь, пожовтіла.
Я не думала про неї й не хотіла

•  Чуже місто

Місто знову мені чуже,
Люди знову мені байдужі,

•  Дощ у Карпатах

А у Карпатах знову дощ –
Карпати плачуть.

•  Літо моє красне

Літо моє красне, бий мене у скроні!
Висуши вітрами змучені вуста!

•  А вечори

А вечори уже не ті,
Навіть роса якась мокріша.

•  Крилата

Не сумуй, моя пташко мила,
Ти – крилата, а я – безкрила.

•  Яблука для сестри

У коліно б'є трава, люба моя зелень,
Залоскоче по нозі – серденько веселе.

•  Осипаються липи

Осипаються липи в одвічному розрізі днів,
Під гарячою парою золотом вкрили дороги.

•  Кущ жасмину

І серед того бруду і гнилих трісок
Розцвів, як квітка лотоса, окрасив днину

•  Жінка свого чоловіка

Самотня жінка мокне під дощем.
В руках – пакунки, а на серці – туга.

•  Чудо з чуд

Я брела просторими вулицями днів ранками.
Побачила, небо хмуриться на дощ.

•  Там прохолодним розлилось туманом

Там прохолодним розлилось туманом
В весняну пору – соковиту, п'яну,

•  Серп наливається

Спогади, спогади, пещені діти,
Як вас прогнати з закутків серця?

•  Зі скелі

Часом буває, що зорі
Геть обмануть у дорозі,

•  Я не сама

Я не сама! Я з кожним, хто за мене
В молитвах просить, хто – на край світів!..

•  Серед постате покоління

Я не хотіла добиватись розуміння,
Я лиш хотіла віднайти того,

•  Несу з собою вітер

Те, що моє, – моє! Те, що тримаю, – маю!
Мене гризе лиш те, що я людей втрачаю.

•  Плакучі дощі

Плакучі дощі.
Дрімучі, замріяні роси.

•  Березневі мрії

Березневі пробуджені мрії
Напоїли нам спраглі серця.

•  Оповили тумани високу гору

Оповили тумани високу гору,
Обняли, розлилися по ній і дишуть.

•  Керамічні душі

Керамічні душі. Шовкові дощі.
Нам бракує суші. У серцях – свищі.

•  Заклики

Не губіть серця! Не калічте долі!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!

•  У жанрі N

Я – не поет, я – вірний слів фанат.
У жанрі N про класику лиш мрію.

•  Відгомін його сміху

Тільки не падай духом,
Він не помре ніколи!

•  Сірникові люди

Ніхто не любить, ніхто не жаліє,
Ніхто не покормить з руки.

•  Світ чарівний

Є світ близький та чарівний,
Неначе мрій чарівність тиха.