Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Гельґа Простотакі (2019)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   поезія не лікує але
    поезія не лікує але
    допомагає збирати гроші
  •   аби досвідчити сон потрібно прокинутися
    аби досвідчити сон потрібно прокинутися
    аби досвідчити час — зупинитися
  •   на стіні достигає колір сонця
    на стіні достигає колір сонця
    сонцю так мало потрібно аби бути
  •   осінній день глибокий мов колодязь
    осінній день глибокий мов колодязь
    чи я сюди впала чи я тут виросла
  •   любов наче схованки
    любов наче схованки
    ти ховаєшся у мені
  •   не знаю нової адреси
    не знаю нової адреси
    тож надсилаю листи на стару
  •   є слова
    є слова
    промовляючи які
  •   замовляю страхи в твоїй голові
    замовляю страхи в твоїй голові
    загортаю кожен в цупкий папір
  •   долаю море вплав
    долаю море вплав
    до тебе три тижні брасом
  •   мої думки потребують ліній
    мої думки потребують ліній
    що ними вони мандрують
  •   кіт-безхатько приходив
    кіт-безхатько приходив
    не поїсти а поніжитися
  •   час жовтавий густий наче мед
    час жовтавий густий наче мед
    він сягає мені шиї
  •   повісила навпроти вікна годівничку
    повісила навпроти вікна годівничку
    чекала на горобців синиць та горихвісток
  •   бувають думки як кава
    бувають думки як кава
    що купую на розі
  •   у твоєму світі речі не мають означень
    у твоєму світі речі не мають означень
    колись вони росли усюди мов трава
  •   я пропустила момент
    я пропустила момент
    коли бульбашку надимали
  •   Звідки регіт без причини
    Звідки регіт без причини,
    Звідки вітер і сльоза –
  •   Курка хазяйка бистра як швайка
    Курка хазяйка бистра як швайка
    Грядку волочить, стежку мете,
  •   падає на землю зів'ялий листок
    падає на землю зів'ялий листок
    втомлений дід
  •   ти не змерзнеш цієї зими
    ти не змерзнеш цієї зими
    сусіди лишили розпиляну грушу без нагляду
  •   дивуюся
    дивуюся
    як стрімко шириться тепло
  •   ця музика втілилася в тобі
    ця музика втілилася в тобі
    так само як тобою стала
  •   я одягаю діловий костюм
    я одягаю діловий костюм
    щоб не здаватися смішною
  •   тіло
    усвідомивши своє призначення
    стає душею
  •   вітер це затяжний видих
    вітер це затяжний видих
  •   переступаю поріг і роззуваюся
    переступаю поріг і роззуваюся
    йду до кімнати
  •   серце — насінина
    серце — насінина
    що лишила свою оболонку землі
  •   те старе мигдалеве дерево росте
    те старе мигдалеве дерево росте
    біля дороги що веде до моря
  •   тримати тебе за руку
    тримати тебе за руку
    означає виконувати волю Бога
  •   ти схожий на дерево
    ти схожий на дерево
    чорне від дощу
  •   я не згадую зараз
    я не згадую зараз
    а досі переживаю —
  •   той день обрав тебе для втечі поза час
    той день обрав тебе для втечі поза час
    тоді мій полустанок був заплетений дощем —
  •   куди зникає тепло восени
    куди зникає тепло восени
    то вітер жене його геть
  •   уві сні наші долоні однакові
    уві сні наші долоні однакові
    за розміром і за силою
  •   мабуть вона знає про світ
    мабуть вона знає про світ
    більше ніж я
  •   кожне "я тебе не люблю" звільняє мене
    кожне "я тебе не люблю" звільняє мене
    як буря що висмикує з землі мій сад
  •   хвиля набігла — хвиля відійшла
    хвиля набігла — хвиля відійшла
    остання перед безвітрям
  •   твої слова як курчата
    твої слова як курчата
    слухаються тебе
  •   такий великий аж непомітний
    такий великий аж непомітний
    як цей блакитний слон
  •   ти кажеш "день"
    ти кажеш "день"
    і виноградина спалахує м'яким світлом
  •   щаслива коли належу собі
    щаслива коли належу собі
    коли нічна свіжість вливається до кімнати
  •   ти не тут але чую
    ти не тут але чую
    як твої думки ходять під моїми вікнами
  •   вітер викликає жах
    вітер викликає жах
    у звиклих до нерухомої хатньої атмосфери
  •   правда це те
    правда це те
    в чому зміг себе переконати
  •   хочу бачити твій голос як бачу море
    хочу бачити твій голос як бачу море
    мінливу стихію без гострих кутів та прямих ліній
  •   головний принцип батьківства
    головний принцип батьківства
    не роби з дитиною того
  •   життя тримається на відповідальності
    життя тримається на відповідальності
  •   доля це відчуття неперервності та ладу
    доля це відчуття неперервності та ладу
    птаха звиває гніздо
  •   мої дні вистрибують наче ропухи
    мої дні вистрибують наче ропухи
    жваво але невисоко
  •   життя можна зруйнувати
    життя можна зруйнувати
    бо його будують
  •   в часові годі шукати прихистку
    в часові годі шукати прихистку
    минуле водить лабіринтами
  •   час це сльози бога
    час це сльози бога
    що сидить на горі та оплакує світ
  •   я палиця
    я палиця
    що її у довільному місці встромив
  •   усі твої страхи недаремні
    усі твої страхи недаремні
    шамотіння трави віщує смерть
  •   тріщина у моєму будинку
    тріщина у моєму будинку
    росте наче дерево
  •   всяке наближення має природну межу
    всяке наближення має природну межу
    любов це плече до плеча
  •   павук вдає мураху
    павук вдає мураху
    метелик вдає листок
  •   жабуня
    жабуня це така тваринка
    яка стрибає
  •   мій світ зелений та круглий
    мій світ зелений та круглий
    яйцелиста осикова колиска
  •   життя після смерті це коріння в землі
    життя після смерті це коріння в землі
    відображення крони
  •   приходиш до мене наче ревізор
    приходиш до мене наче ревізор
    ось-о милий моя вбога хата
  •   впала зірка на ім'я Любов
    впала зірка на ім'я Любов
    я не роздивлялася її коли вона світила
  •   чому Ти вбив не мене?
    чому Ти вбив не мене?
    чому він полюбив мене?
  •   ти покинув цю жінку напризволяще
    ти покинув цю жінку напризволяще
    її врода була наче квітка
  •   автопортрет
    відвислий живіт
    розтягнені груди
  •   якщо зустрінеш квітку
    якщо зустрінеш квітку
    кажуть мені
  •   чому так стається
    чому так стається
    що у любові до тебе
  •   зірка — не назавжди
    зірка — не назавжди
    це тільки перетин променів
  •   світ втратив риси твого обличчя
    світ втратив риси твого обличчя
    перестав бути простором який кохає
  •   світогляд не народжується на кухні
    світогляд не народжується на кухні
    у толерантному діалозі
  •   людина людині корпускула
    людина людині корпускула
    корпускула нічого не знає про світ
  •   вітер вимагає змін
    вітер вимагає змін
    штовхає смикає кушпелить
  •   сонях напився сонця та п'яно похнюпив голову
    сонях напився сонця та п'яно похнюпив голову
    кроти тепер не можуть користуватися ним
  •   тату
    між нами вигоріле поле
    чи це не ти кинув необережно
  •   цей вичовганий степ родить солодкі гриби
    цей вичовганий степ родить солодкі гриби
    однобокі присадкуваті та пружні
  •   ніжність це непорушна тиша
    ніжність це непорушна тиша
    без доторків слів та бажань
  •   сиджу у норі серед прибраного поля
    сиджу у норі серед прибраного поля
    я не миша — людина
  •   коли опускаю повіки
    коли опускаю повіки
    під ними скипає темрява
  •   спокій приходить тоді
    спокій приходить тоді
    коли сиджу на ґанку
  •   цей світ несправедливий
    цей світ несправедливий
    тому що сповнений любові бога
  •   ця мелодія схожа на равлика
    ця мелодія схожа на равлика
    що залишає сріблясті сліди
  •   море це вічно рухомі вуста
    море це вічно рухомі вуста
    що шепочуть молитву
  •   з глибини осіннього вечора
    з глибини осіннього вечора
    в якому так гостро відчуваються запахи
  •   там де людей більше ніж дерев
    там де людей більше ніж дерев
    думки справджуються швидко
  •   кожна жінка — це текст
    кожна жінка — це текст
    переплетення повздовжніх ниток змісту
  •   я знаю про медуз небагато
    я знаю про медуз небагато
    мабуть як і ти
  •   страшно бути глеком
    страшно бути глеком
    з якого поспіхом витікає душа
  •   дятли цвяхують маленькі гроби
    дятли цвяхують маленькі гроби
    сойки проклинають ворогів
  •   у моїй хаті завелася миша
    у моїй хаті завелася миша
    жалієшся ти
  •   літо повільно в'яне
    літо повільно в'яне
    лагідно перетворюючися на осінь
  •   маєш потребу володарювати
    маєш потребу володарювати
    і упокорюватися —
  •   слова вилежуються
    слова вилежуються
    мов коти на осонні
  •   ти любиш слова
    ти любиш слова більше
    за їхні значення
  •   сонячна богиня народилася на світанку
    сонячна богиня народилася на світанку
    у покинутій лисячий норі
  •   сюрчання цвіркунів їжачиться
    сюрчання цвіркунів їжачиться
    наче паморозь
  •   ходить полем молодик
    ходить полем молодик
    вже досвідчений
  •   сиджу на ґанку
    сиджу на ґанку
    а біля моїх ніг — жінка
  •   пухнасті хвости куничника
    пухнасті хвости куничника
    шкарубкі долоні геліопсису
  •   нова людина, старий світ
    інформаційно-приваблива квітка
    ясніє в траві край моєї стежини
  •   чим більше людей тебе люблять
    чим більше людей тебе люблять
    тим більшу вагу мають твої слова
  •   ми зробили усе
    ми зробили усе
    аби свято життя відбулося
  •   твій голос
    твій голос — частина твого тіла
    як наприклад язик
  •   навіть у таку спеку
    навіть у таку спеку
    дійсність скована кригою
  •   мене виховали книжки
    мене виховали книжки
    вони навчили
  •   уночі безпритульні сни наче пси
    уночі безпритульні сни наче пси
    бігають порожніми вулицями
  •   яким світ постав би без метафор
    яким світ постав би без метафор
    без їхніх асфальтованих доріг
  •   звук це троянда
    звук це троянда
    на виткому і колючому
  •   світло дзижчить на перетині крил
    світло дзижчить на перетині крил
    перестрибує з квітки на квітку
  •   як втримати на гілці абрикоси
    як втримати на гілці абрикоси
    як вмовити їх зелених
  •   вітер у скирти на небі складає
    вітер у скирти на небі складає
    духи померлих трав
  •   божа добрість у тому
    божа добрість у тому
    що на захід від мене лежить
  •   невже не знають про війну горобці
    невже не знають про війну горобці
    ці розумні птахи які пам'ятають
  •   ти кажеш — я слухаюся
    ти кажеш — я слухаюся
  •   темрява вибухає твоїм кашлем
    темрява вибухає твоїм кашлем
    темрява котиться цівкою між спітнілих грудей
  •   пам'ятаю інтимний момент зі шкільного життя
    пам'ятаю інтимний момент зі шкільного життя
    хлопець якого я люблю з дитсадка
  •   тобі личить цей шлях
    тобі личить цей шлях
  •   мама лесю колисала
    мама лесю колисала, пісеньку співала;
    леся плакала, кричала й нюні розпускала:
  •   леся дикунка
    тая ж леся, леся дикунка,
    що вміє казати: "сонце",
  •   гиндик ярослав
    гиндик ярослав — ефективний,
    дуже потужний господар.
  •   розкажи мені
    розкажи мені
    історію свого тіла
  •   світ обмотаний гірляндою
    світ обмотаний гірляндою
    твоїх слизьких нутрощів
  •   щоразу коли дозволяєш
    щоразу коли дозволяєш
    я в тебе пірнаю
  •   раціональний цілунок
    раціональний цілунок
    це дротяний трикутник
  •   любиш в мені сонце
    любиш в мені сонце
    понадхмарне і таке що просочує хмари
  •   жандарм журився
    жандарм журився: жадібні жирафи!
    ждав жодного жолудя жлоб-життєлюб.
  •   нас об'єднує шлях
    нас об'єднує шлях
    і вдячність за нього
  •   ти стаєш міфом нечутно
    ти стаєш міфом нечутно
    як росте дерево
  •   коли у хлопця
    коли у хлопця
    рясно засіялося під носом
  •   бережи себе та все ж гори
    бережи себе та все ж гори
    мертва свічка бачить мертве майбутнє
  •   ти ростеш зсередини назовні
    ти ростеш зсередини назовні
    огортаєш свою м'яку сутність
  •   ївга, велика богиня
    ївга, велика богиня,
    сьогодні зовсім не в гуморі.
  •   я гусей поважаю
    я гусей поважаю.
    колись лишилася одна гуска,
  •   просвітлений знає
    просвітлений знає
    довершений спосіб кохати
  •   вічність це синергія часів
    вічність це синергія часів
    це річка що її ти з моря висмикнув
  •   звинувачувальна промова
    звинувачувальну промову
    повсякчас переривають вигуки
  •   нестереотипна любов
    нестереотипна любов
    це любов двоголового чоловіка
  •   ти вдався перекласти на слово цілий світ
    ти вдався перекласти на слово цілий світ
    і створив свій
  •   пізнаю через тебе світ
    пізнаю через тебе світ
    тому кожне твоє слово стає символом
  •   три яблуньки на горі
    три яблуньки на горі
    купочкою стали,
  •   подивися на свої руки
    подивися на свої руки
    а тепер мені в очі
  •   вбирати світло
    вбирати світло
    допоки лик душі
  •   прийшло дідове літо
    прийшло дідове літо
    спориш вдихає мир а видихає майбуття
  •   як сміхатий сміховик
    як сміхатий сміховик, засміється пересмішник,
    і сміхічний сміхопад осмішніється сміянно:
  •   йди, могутарю!
    йди, могутарю! ступивши, йди.
    ти вже виступаєш! ти, як можежа. можеж.
  •   немає любові яка витримала б усе
    немає любові яка витримала б усе
    немає людини якій можна усе сказати
  •   дозвольте спитати нежартома
    — дозвольте спитати нежартома:
    чому ви блукаєте полем сама?
  •   був на світі коник, пильний прикордонник
    був на світі коник, пильний прикордонник,
    а насправді: невсипущий злісний беззаконник.
  •   хто це? дівчина-красуня? молода берізка?
    хто це? дівчина-красуня? молода берізка?
    ні: це — гарна доротея, знаменита кізка!
  •   що це стало? справді: я не впізнав явдошки!
    що це стало? справді: я не впізнав явдошки!
    справді: трошки не така, а може, й не трошки.
  •   пан барбос — моторний дядько
    — пан барбос — моторний дядько. де він тільки не бував!
    розкажи-но, пане-брате, як на ярмарку гуляв.
  •   веселі овочі
    веселі овочі прокинулися вранці
    на кухні в києві у мами на столі.
  •   бедрику, ведрику!
    бедрику, ведрику! полети до неба
    та поглянь, з якого боку прийдуть москалі,
  •   яся ягничка гуляла в саду
    яся ягничка гуляла в саду,
    знайшла одне яблучко, й грушку:
  •   ганна василівна, дуже сувора
    ганна василівна, дуже сувора
    та принципова, пасла дітей.
  •   радійте, знайомтеся!
    радійте, знайомтеся! вийшов з підпілля
    славетний філософ, кіт мурлимон.
  •   ой, з якого ти села, жабко зелененька
    ой, з якого ти села, жабко зелененька,
    що літаєш тут без зброї, ще й сама-саменька?
  •   мишка маруся встала раненько
    мишка маруся встала раненько,
    стала лічити своїх мишенят:
  •   іванку, іванку!
    іванку, іванку! надінь вишиванку,
    та поїдь до бабусі, до чернівців.
  •   грицю, бицю!
    грицю, бицю! що то стало,
    що похнюпився єси?
  •   миколка поїхав до лісу по дрова
    миколка поїхав до лісу по дрова,
    а повернувся, як справжній козак.
  •   вийшов з хати дід мартин
    вийшов з хати дід мартин, дивиться довкола:
    гарні в мене сад, город, клуня та стодола!
  •   сонце каже: вибачте
    сонце каже: вибачте,
    тут таке питання:
  •   ти диви, яке відерце!
    ти диви, яке відерце!
    срібне, повне молока!
  •   ми спитали в тимка-академіка
    ми спитали в тимка-академіка:
    чи неминуча зима?
  •   ой, дощ та туман
    ой, дощ та туман,
    а ягничка христя
  •   курі знесли три десятки
    курі знесли три десятки
    золотих яєць,
  •   гусеничко, добрий день!
    гусеничко, добрий день!
    де була, що їла?
  •   жабка оленка сидить край води
    жабка оленка сидить край води,
    співає ранкової пісні.
  •   бджілко, дай меду!
    — бджілко, дай меду!
    — якого меду?
  •   ми ходили за дунай
    ми ходили за дунай
    чисто по-дурному:
  •   пан тракторіус приїхав!
    пан тракторіус приїхав!
    діти, зустрічайте!
  •   бромелієвий
    бромелієвий громелієвий громистий
    повітрянокореневий міцнолистяний
  •   любов виховує у будь-якому віці
    любов виховує у будь-якому віці
    тож тепер мене дратує надмірна турбота
  •   всі коти врешті-решт опиняються у мішку
    всі коти врешті-решт опиняються у мішку
    і ти не виняток
  •   тепер
    коли ти пішов
    я зможу прийняти тебе повністю
  •   твій будинок схожий на пароплав
    твій будинок схожий на пароплав
    бо ти не збудував його
  •   милий боюся ти хворий
    милий боюся ти хворий
    ти помалу зникаєш під водою
  •   даремно я боялася за твій розум
    даремно я боялася за твій розум
    розум який сказав
  •   звідки у погляді сила
    звідки у погляді сила
    чи вона струменить з глибин зіниць
  •   споглядання зближує
    споглядання зближує
    колбочки і палички тремтять
  •   зволь йому бути
    зволь йому бути
    зволь плескотіти в мені
  •   кохання до тебе схоже на давній інстинкт
    кохання до тебе схоже на давній інстинкт
    пробуджується серед ночі у мороці страху
  •   твої дотики мають художню цінність
    твої дотики мають художню цінність
    тепло стає зіркою квіткою птахом
  •   ти близько
    ти близько
    я мовчу
  •   тепер замість насолоди фантазій
    тепер замість насолоди фантазій
    нас об'єднує реальність болю
  •   наодинці з собою
    наодинці з собою
    знов і знов
  •   смішний смішний листопадовий
    смішний смішний листопадовий
    слабкий як осінній зв'язок між деревом і листям
  •   добре що приходиш до мене у снах
    добре що приходиш до мене у снах
    бо і уві сні можна почуватися самотньою
  •   ти так близько
    ти так близько
    що вже не можеш зникнути
  •   знаєш
    як вітер вночі
    остуджує троянду
  •   обіцяй не губити на вулиці взуття
    обіцяй не губити на вулиці взуття
    його порожнє нутро
  •   смерть — остання подія
    смерть — остання подія
    в центрі якої ти перебуваєш
  •   не ловив мене
    не ловив мене
    але спіймав
  •   не згадаєш уранці
    не згадаєш уранці
    як впала
  •   брехня стає повітряною кишенею
    брехня стає повітряною кишенею
    у каламуті реальності
  •   дорікаєш мені
    дорікаєш мені,
    що я плутаю простір і час,
  •   час плекав твою самодостатність
    час плекав твою самодостатність
    та любов викликає спрагу
  •   допитливий і грубий у своїй ніжності
    допитливий і грубий у своїй ніжності
    обираєш притиск пальцями
  •   річка походить
    річка походить
    з твого рукава
  •   темрява чекає на мене
    темрява чекає на мене,
    як чекає на подорожнього
  •   дивно що досі мене не боїшся
    дивно що досі мене не боїшся
    не ховаєшся від мого доторку
  •   в нашій кімнаті
    в нашій кімнаті
    нічого зайвого
  •   узимку темрява спадає вчасно
    узимку темрява спадає вчасно
    розмова денна враз стає нічною
  •   далекозоро й пильно дивишся на світ
    далекозоро й пильно дивишся на світ,
    який не знав тебе,
  •   що обертає волочіння хмизу
    що обертає волочіння хмизу
    на картину
  •   прості слова
    прості слова
    на язиці
  •   сни втрачають
    сни втрачають
    рушійну силу
  •   борсаюся
    борсаюся
    тіло тяжить
  •   будь глибиною
    будь глибиною
    яремної ямки
  •   щастя стишує
    щастя стишує
    шшшшш
  •   щастя
    у дискретному просторі
    накочується хвилями
  •   будь-яке слово у просторі
    будь-яке слово у просторі
    поміж двома дзеркалами
  •   в житті тіла немає сталості
    в житті тіла немає сталості
    лише старість
  •   ти ніколи не замикаєш дверей
    ти ніколи не замикаєш дверей,
    однак віддаєш мені
  •   лід тріскає
    лід тріскає —
    вода поволі випростовує
  •   ми у просторі мови
    ми у просторі мови
    тіла оперізують
  •   від постійного вдивляння
    від постійного вдивляння
    у небо
  •   як легені
    як легені
    не втримують
  •   кажуть: страх має великі очі
    кажуть: страх має великі очі.
    а я відчуваю всепроникний погляд —
  •   дозволь сонцю тебе обманути
    дозволь сонцю тебе обманути
    кажу обманути
  •   цілую твій образ неначе ікону
    цілую твій образ неначе ікону
    бачу як завмер зі словом на вустах
  •   так втішно знаходити в собі любов
    так втішно знаходити в собі любов
    думати
  •   люблю тебе чекати
    люблю тебе чекати
    люблю знати що і коли
  •   я люблю тебе
    я люблю тебе
    я люблю тебе в собі
  •   Не обожнюю тебе
    Не обожнюю тебе,
    але ти заступаєш мені Бога:
  •   Темрява, що їй не бачу ані початку
    Темрява, що їй не бачу ані початку,
    Ані кінця,
  •   вправляюся в майстерності
    вправляюся в майстерності
    пінцетного захоплювання слів.
  •   не ходи за мною
    не ходи за мною
    не ходи
  •   я тебе люблю
    я тебе люблю.
    ти знав? коли кажу так,
  •   зараз я жива і вільна
    зараз я жива і вільна
    тепла
  •   слухати означає бути всередині
    слухати означає бути всередині
    всередині твоєї оповіді
  •   найкращий спосіб потішити тебе
    найкращий спосіб потішити тебе
    оприявнитися
  •   ці слова
    ці слова
    наче черешневі кісточки
  •   любити тебе означає сміятися
    любити тебе означає сміятися
    з тобою
  •   ранок не знає тебе і твоєї любові
    ранок не знає тебе і твоєї любові
    світло стає видноколом вражає повіки
  •   коли твоє люблю
    коли твоє люблю
    лунає прохально
  •   тепер
    коли я впевнилася
    що ти
  •   мова любови проста
    мова любови проста
    наче біг
  •   множу словами світи
    множу словами світи
    егоїстичні
  •   тут болить?
    тут болить?
    даремне знання
  •   вибач
    сьогодні не маю себе
    щоб з тобою ділитися
  •   твої слова витончують мене
    твої слова витончують мене,
    милий.
  •   коли з-під землі
    коли з-під землі
    сходять паростки
  •   фортеця не для захисту
    фортеця не для захисту
    фортеця для очікування
  •   не знаю про що ти думаєш
    не знаю про що ти думаєш
    та якби знала
  •   люблю бути для тебе
    люблю бути для тебе
    спостерігача
  •   не ображайся
    не ображайся
    на порівняння з кулькою
  •   ти недостатньо старий
    ти недостатньо старий
    милий
  •   вибачення має блакитний колір
    вибачення має блакитний колір
    і усвідомлює себе небом
  •   лікують не слова
    лікують не слова
    лікує присутність автора
  •   ні, ми ще не набалакалися
    ні, ми ще не набалакалися.
    я і вночі промовляю до нього
  •   що ти сьогодні зробив
    що ти сьогодні зробив
    задля вічності
  •   пильний погляд привласнює дійсність
    пильний погляд привласнює дійсність
    тьмяно-зелену
  •   вітер вадить тиші настоятися
    вітер вадить тиші настоятися
    визріти до золотавої прозорості
  •   ти — місце куди я приходжу щоб бути
    ти — місце куди я приходжу щоб бути
    місце подібне до лінії прибою
  •   люблю тебе сильніше
    люблю тебе сильніше
    у години бездіяльності
  •   ранкова млість
    ранкова млість
    і деревні думки
  •   у пам'яті плекаєш карби мови
    у пам'яті плекаєш карби мови
    і наче каменем брукуєш ті шляхи
  •   ти думаєш про мене на щодень
    ти думаєш про мене на щодень
    я ж ковзаю очима по картині
  •   промовляю до тебе так
    промовляю до тебе так
    ніби народилася сьогодні
  •   що ти робитимеш
    що ти робитимеш
    коли побачиш
  •   життя не дає нічого
    життя не дає нічого
    окрім відчуття руху вдень
  •   у безстрашні часи
    у безстрашні часи
    бажання бачити тебе
  •   наповнюєш голос
    наповнюєш голос
    порожнечею
  •   ти з'явився на моєму шляху
    ти з'явився на моєму шляху,
    аби дати початок незвичайній грі,
  •   усі наші дні тісно переплелися
    усі наші дні тісно переплелися
    коріння мають окреме
  •   біля вікна затихла: гай шумить
    біля вікна затихла: гай шумить,
    і легіт звідтіля мені приносить листя.
  •   врешті кожен лишається сам
    врешті кожен лишається сам
    зі своєю любов'ю
  •   людина — цвях у світобудові
    людина — цвях у світобудові
    цвях на якому нічого не тримається
  •   це моя школа
    це моя школа
    ось її ноги
  •   уважність це ключ
    уважність це ключ
    який відчиняє усі двері
  •   при народженні
    при народженні
    час подарував мені тареля
  •   напевно це різновид гри
    напевно це різновид гри
    ти мене виховуєш
  •   цікаво — коли себе не впізнаєш
    цікаво — коли себе не впізнаєш
    коли взагалі себе не шукаєш
  •   мовчанням натякаєш
    мовчанням натякаєш
    про це не варто балакати
  •   виховуєш мене мовчанням та ім'ям
    виховуєш мене мовчанням та ім'ям
    у мовчанні я навиворіт
  •   ти наче дерево
    ти наче дерево
    яке не лічить листя
  •   не знаю нікого
    не знаю нікого
    хто би так пильнував
  •   коли розмова згасла
    коли розмова згасла
    я пішла надвір
  •   відмовившись описувати
    відмовившись описувати,
    ти описав себе якнайкраще:
  •   прийняття без розуміння достатньо
    прийняття без розуміння достатньо
    ти як завжди мав рацію
  •   навчи мене жити на поверхні
    навчи мене жити на поверхні
    навчи
  •   не маєш жодних переваг
    не маєш жодних переваг
    окрім тієї
  •   твоє ім'я означає "провідник"
    твоє ім'я означає "провідник"
    та все ж сподіваєшся
  •   чи буває так, що за добрі дні
    чи буває так, що за добрі дні
    не треба віддячувати поганими?
  •   подаруй мені дзиґу
    подаруй мені дзиґу
    милий
  •   мій мир сидить у вузькому колі світла
    мій мир сидить у вузькому колі світла
    і гризе яблука
  •   твоє знання
    твоє знання
    не стане досконалим
  •   повчаєш
    повчаєш
    не приймай
  •   відколи з'явився ти
    відколи з'явився ти
    і дозволив мені
  •   дякую твоїй мудрості
    дякую твоїй мудрості
    яка не дозволила
  •   холод повітря руйнує думки
    холод повітря руйнує думки
    холод землі гальмує ходу
  •   рефлексія
    рефлексія
    вияв крайнього егоїзму
  •   ти слухаєш?
    ти слухаєш?
    слухай!
  •   помиляюся
    помиляюся
    падаю забиваюся
  •   ти все бачиш ясно
    ти все бачиш ясно
    твої очі всотали
  •   речі у світі
    речі у світі
    не закінчуються,
  •   бути самодостатнім
    бути самодостатнім,
    як ти
  •   не розпорошуйся
    не розпорошуйся
    не додавай у мою звичну
  •   шир німої присутності — темрявий
    шир німої присутності — темрявий,
    і здається мені безповітряним.
  •   у щілині під дахом
    у щілині під дахом
    де зазвичай горобці
  •   тримаєшся свого місця наче озеро
    тримаєшся свого місця наче озеро
    лежиш поміж сталих берегів
  •   небо в пустелі
    небо в пустелі
    тримається на твоїй маківці
  •   встаєш удосвіта
    встаєш удосвіта
    аби напекти хліба
  •   від весни ходиш босий
    від весни ходиш босий
    асфальтова дорога на базар
  •   коли зникає світло
    коли зникає світло
    час точиться смоляною річкою
  •   горобиної ночі
    горобиної ночі
    бути собою в цих стінах нестерпно
  •   чи дбав ти про порядок, живши на горі?
    чи дбав ти про порядок, живши на горі?
    чи не жалівся хтось з сусідніх гір
  •   ти запросто поміщаєшся
    ти запросто поміщаєшся
    між картузом і шльопанцями
  •   милий
    ти виріс на городі
    мабуть батьки розповідали тобі
  •   відчуття осені прийшло на шостий день
    відчуття осені прийшло на шостий день
    вчора я відштовхнула від берега
  •   те що ти називаєш дивом
    те що ти називаєш дивом
    у неперервності подій
  •   я заселилася до цього будинку рік тому
    я заселилася до цього будинку рік тому
    дуже поспішала обжитися
  •   цей день безрадісно тебе стрічає
    цей день безрадісно тебе стрічає
    неголений злиденний кострубатий
  •   ніч почалася з густої зливи
    ніч почалася з густої зливи
    чи заспіває шпак у твоєму вусі
  •   на південній дорозі
    на південній дорозі
    минуле — це хліб
  •   опісля чаю
    опісля чаю
    розпочинаєш схід
  •   давня книга навчить
    давня книга навчить,
    як утілити голосом сни.
  •   ти — чарувальник мого сміху
    ти — чарувальник мого сміху
    і заклинач моїх страхів.
  •   відчуваю роздолля
    відчуваю роздолля
    а всього лиш
  •   серед гроз навісних є таємний затишок
    серед гроз навісних є таємний затишок:
    доокіл блискавиці танцюють навшпиньках,
  •   люба, вже вечір
    люба, вже вечір. для мене читатимеш вголос?
    зірко моя, не змовкай, хай ніч довше триває.
  •   нині вчиш мене літати
    нині вчиш мене літати
    без крил.
  •   наша любов це окрема істота
    наша любов це окрема істота
    наче дитина
  •   любиш мене за те
    любиш мене за те
    що не я створила
  •   не існує любові
    не існує любові
    цієї тієї
  •   тримай мене мов сокиру
    тримай мене мов сокиру
    у своїх думках
  •   неперебутнім щастям є
    неперебутнім щастям є
    прохання про молитву
  •   ти мене любиш
    ти мене любиш
    а значить прийде весна
  •   кликала на поміч слова
    кликала на поміч слова
    коли оголеність тіла і душі
  •   твоя любов ледача
    твоя любов ледача
    бездіяльна
  •   хто я по-твоєму
    хто я по-твоєму
    невже справді
  •   твоя любов мовчить
    твоя любов мовчить:
    не заперечує,
  •   нове укорінюється словом
    нове укорінюється словом
    майбутнє проростає з імені
  •   простота майже пуста
    простота майже пуста
    лячно усвідомлювати себе
  •   небо до мене схилилося
    небо до мене схилилося
    цілує серйозно
  •   маю радість бачити тебе
    маю радість бачити тебе
    божою дитиною
  •   буває бачу тебе уві сні малим хлоп'ям
    буває бачу тебе уві сні малим хлоп'ям
    а чи почуваєшся так біля мене наяву
  •   непомітно для себе
    непомітно для себе
    стаєш вразливим
  •   ім'я
    швидко мене завело
    у твій світ
  •   боялася б тебе
    боялася б тебе,
    якби ти не був
  •   приходжу сюди коли все засинає
    приходжу сюди коли все засинає
    закон засинає останнім
  •   стою над урвищем
    стою над урвищем
    думаю про твою смерть
  •   коли ніхто не бажав розуміти мого плачу
    коли ніхто не бажав розуміти мого плачу
    я читала
  •   зупинка триває одну хвилину
    зупинка триває одну хвилину
  •   ти творив богинь з багатьох
    ти творив богинь з багатьох
    накидав на пахучі тіла жінок
  •   загострене почуття
    загострене почуття
    справедливості
  •   не можна сказати щось раз
    не можна сказати щось раз
    і назавжди
  •   моя відсутність білого кольору
    моя відсутність білого кольору
    він називається спокій
  •   не повчай
    не повчай
    не кажи мені мудрих речей
  •   даремні речі
    даремні речі
    вимагають даремних дій
  •   прийшла до вуликів
    прийшла до вуликів
    просити меду
  •   ці дивні квіти
    ці дивні квіти
    пахнуть душним гаром
  •   вітаю
    вітаю
    нас тепер троє
  •   наша розмова
    наша розмова
    схожа на млявоплинне слідство
  •   кажеш мені ігноруй
    кажеш мені ігноруй
    а я так шкодую за своїми бажаннями
  •   моя чистота сумнівна
    моя чистота сумнівна
    вночі не сплю
  •   змушуєш мене зраджувати
    змушуєш мене зраджувати
    власну реальність —
  •   нарешті лють сміється
    нарешті лють сміється
    над стражданням
  •   приїжджай до мене післязавтра
    приїжджай до мене післязавтра
    якщо буде сонячно
  •   невисловлене
    невисловлене
    застрягло у горлі
  •   тривалий дощ виснажує
    тривалий дощ виснажує
    розмиває береги тіла
  •   дорікаєш
    дорікаєш
    нестримна
  •   коли з'явилася я
    коли з'явилася я
    ти вже все мав
  •   відкриваючись тобі
    відкриваючись тобі,
    відчужуюся від себе:
  •   западаю у тишу
    западаю у тишу
    мережану зимними течіями подій
  •   де твоє місце у моєму ранку
    де твоє місце у моєму ранку
    роблю бутерброд аби з чим
  •   не стій надворі
    не стій надворі
    йди до мене
  •   коли ми йдемо близько
    коли ми йдемо близько
    одне за одним
  •   ти людина у суміші звичок
    ти людина у суміші звичок
    і любов одна з них
  •   нечулість
    нечулість
    виснажує сумнівом очі
  •   будь як море
    будь як море
    ти казав
  •   ословлене нерозуміння
    ословлене нерозуміння
    найвища форма близькості
  •   розмова як перехід
    розмова як перехід
    від реальності до сну
  •   безсмертя
    безсмертя
    різновид байдужості
  •   ти стаєш скупим на слова
    ти стаєш скупим на слова:
    не завжди вони здаються
  •   високі трави
    високі трави, люба,
    нині кольору твого волосся
  •   приділіть мені одну хвилинку
    приділіть мені одну хвилинку
    безпосередньо у вашій свідомості

  • Огляди

    1. поезія не лікує але
      поезія не лікує але
      допомагає збирати гроші
      притягує коханих та друзів
      створює невимушену атмосферу
      для приємного гайнування часу
      прославляє та підвищує самооцінку
      бадьорить та мотивує до життя

      аби досягнути свого
      знайдемо застосування кожному слову
      промовленому чи написаному
      зваженому чи спонтанному
      натхненному чи буденному —
      варто лиш назвати його поезією

      тільки чиєсь тіло
      понівечене власними віршами
      лежить на узбіччі велелюдної дороги

      поезія напише епітафію але
      по-людському не поховає

      19.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. аби досвідчити сон потрібно прокинутися
      аби досвідчити сон потрібно прокинутися
      аби досвідчити час — зупинитися
      тоді помітиш як він стоїть за твоєю спиною
      тупцяє на місці
      присоромлений безрухом та порожнечею
      як чекає твого наповнення
      хоче тебе почути
      так мовчальник обирає за друга балакуна
      так небо запрошує до себе птахів
      і ти розповідаєш — що на думку спаде
      правду чи брехню — часові байдуже
      він перетворюється на калюжу
      що ловить твої слова мов осіннє листя
      відображення тулиться до реальності
      та обіймає її

      коли час наповнюється тобою
      ти досвідчуєш життя

      18.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. на стіні достигає колір сонця
      на стіні достигає колір сонця
      сонцю так мало потрібно аби бути
      кожна його смерть ілюзорна
      а віддалення не означає відчуження
      на сонце можна покластися
      навіть його безтілесні кольори живлять
      хоча і тепло його теж безтілесне
      витягнене у тонку пружну нитку
      скручене клубком у твоєму животі

      на стіні вистигає колір сонця
      лимонний медовий жовтогарячий
      стають мертвотно білим
      з товстими прожилками синіх тіней
      в їхніх хащах зароджується ніч —
      павутинка настільки тонка
      що не рветься лиш під вагою снів

      а що рождається в тобі
      де завжди ясний день

      17.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. осінній день глибокий мов колодязь
      осінній день глибокий мов колодязь
      чи я сюди впала чи я тут виросла
      схожа на гілочку калини що росте нагорі

      хтось опускає відро — і мене вже немає
      листям дерево-мати махає що все гаразд
      та я їй віри не йму

      стихає неспокій води —
      з'являюся знов
      ягідки тільки бракує

      за водою пішло моє серце
      а ліпше б — за кров'ю

      16.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. любов наче схованки
      любов наче схованки
      ти ховаєшся у мені
      я — у тобі
      від світу від світу
      але світ не грається з нами
      не відвертається
      не рахує до десяти
      і не шукає
      бо завжди знає де ми
      висне над головами
      як хмара кольору синця
      на моєму коліні

      вона зараз впаде
      шепочеш
      зараз впаде

      я стискаю твою руку
      м'яку мов у дитини
      і ми тікаємо додому
      але і в будинку чути неспокій
      повітря здригається
      ніби желе

      він зараз завалиться
      тулюся до тебе
      зараз завалиться

      та знов надвір —
      там грім
      і дощ іде

      це хмара падає
      сміюся
      потроху падає на нас

      16.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. не знаю нової адреси
      не знаю нової адреси
      тож надсилаю листи на стару
      безглуздий ритуал
      який вкорочує мені дні
      та подовжує життя

      листи вертаються назад
      з позначками листоноші
      в яких все сильніше відчувається
      нерозуміння та роздратування

      поки лист робить коло
      встигаю забути його зміст
      і не маю бажання пригадувати
      себе вчорашню
      котра вже не знає тебе

      кидаю в грубу конверт
      і маю у відповідь дрібку тепла —
      так я собі уявляю

      15.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. є слова
      є слова
      промовляючи які
      заперечуєш їхній зміст
      кажеш "я мовчу" — і порушуєш мовчанку
      кажеш "тут така тиша" —
      і розбиваєш тишу на друзки
      кажеш 'я люблю тебе" —
      і переводиш почуття на рівень граматики
      де існують підмет присудок і додаток
      та простий зв'язок між ними
      у цьому реченні додаток — другорядний член
      а підмет — головний

      слова це другорядне
      але й таке що плодоносить

      казатиму для того щоб було
      а не зникало

      14.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. замовляю страхи в твоїй голові
      замовляю страхи в твоїй голові
      загортаю кожен в цупкий папір
      наліплюю ярлики
      а ти все одно репетуєш
      аж я дивуюся
      як надійно всередині мене дорослої
      заховався цей первісний ляк
      перед дощем
      що нібито невинно лопотить по листю
      перед вітром
      що розгойдує гілки великих дерев
      перед блискавкою
      раптовий спалах якої
      мав би змусити мене вклякнути
      та молитися

      чи не втрачаю частину життя
      втрачаючи страх

      14.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. долаю море вплав
      долаю море вплав
      до тебе три тижні брасом
      серед цієї самотності
      що піниться та хвилюється
      ще тільки дихання під моїм контролем

      нарешті бачу тебе
      спускаєшся з місяця на мотузку
      місячне світло лаконічне як тінь
      на поверхні води коливається бляшаний
      зібганий хвилями кругляк
      я перевертаюся на спину відпочити
      і обійняти тебе
      намацую грубі вузли на твоїй спині
      запитую
      як це тебе витримує такий мотузок
      і ти заводиш про винятковий матеріал
      та плетіння
      розгойдуєшся і підстрибуєш так
      що мотузок спиняє падіння потрібної миті
      та тягне угору
      ти вихваляєшся наче хлопчак
      забувши про мене

      а чи витримує двох? —
      це навряд
      відповідаєш
      і квапишся назад на місяць

      що далі?
      долаю море вплав
      серед цієї самотності
      що піниться та хвилюється
      ще тільки дихання під моїм контролем

      14.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. мої думки потребують ліній
      мої думки потребують ліній
      що ними вони мандрують
      і в мандрах пізнають себе

      три прямі лінії сходяться у кожному
      з чотирьох кутів кімнати
      хвиляста лінія проводки дереться вгору
      до світляної лампової лінії
      замкненої в кільце
      шкарубкі лінії старої софи торкаються стін
      де панує хаос дитячих ліній
      які ще не мають відповідальності
      одна перед одною
      перечеплююся за горбкуваті лінії дощок
      і падаю
      така собі складана лінійка
      з вивихнутими колінцями

      а надворі вітер закручує хмарам коси
      у грайливі завитки
      дерева терпляче вдосконалюють
      форму своїх гілок
      та прикривають їх товстою корою
      подалі від чужих очей
      гостра лінія трави росте навпрошки до неба
      але швидко втомлюється
      і повертається до землі
      лагідні лінії пелюсток стрибають
      навколо серця квітки і тішать його
      своєю безпосередністю та простотою
      а віддана лінія стебла підносить серце
      якнайближче до сонця

      лінії жукових вусів та ящіркових хвостів
      папілярні лінії листя
      лінії мого посіченого волосся
      що затуляє мінливу лінію обрію —
      життя забракне аби розплутати такий клубок

      14.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. кіт-безхатько приходив
      кіт-безхатько приходив
      не поїсти а поніжитися
      скільки він чекав мене на ґанку
      доки вийду надвір?

      кіт муркотів сам до себе
      коли гладила йому спину та живота
      коли чухала його
      поміж вкритих струпами вух
      руки стали брудні
      наче після копання картоплі

      та легше вимити руки
      ніж скупати кота-дикуна

      13.10.24




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. час жовтавий густий наче мед
      час жовтавий густий наче мед
      він сягає мені шиї
      а вище — небо

      насилу переставляю ноги
      а вітер бавиться моїм волоссям
      накручує його на пальця
      і трохи слинить
      але воно лишається прямим

      вітер ніколи не зупиняється —
      боїться впасти
      а чому не зупиняюся я?
      хіба боюся солодкої смерті в цьому меду
      який працьовито збирали ті
      що жили тут до мене
      день у день переробляючи бридке та гарне
      у однорідну солодкавість буття
      щоб передати у спадок іншим

      ті що жили тут до мене заповідають
      бути невтомною як вітер
      та слухняною як бджола

      але від вітру в собі маю більше

      він вчить як бути небом
      аби не захлинутися у часі

      13.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. повісила навпроти вікна годівничку
      повісила навпроти вікна годівничку
      чекала на горобців синиць та горихвісток
      але жодна пташка не прилетіла

      зате прилітав день
      зсипав пшоно на землю
      махами своїх сильних крил

      зате прилітала ніч
      і все зникало в чорноті
      її роззявленого дзьоба

      12.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. бувають думки як кава
      бувають думки як кава
      що купую на розі
      випиваю поки гаряча
      паперове горнятко кидаю до смітника
      і забуваю

      бувають думки як томатний сік
      навесні сію розсаду
      висаджую в ґрунт
      поливаю сапаю підв'язую
      збираю плоди
      чавлю варю закриваю банки
      процес тішить більше
      ніж результат

      бувають думки як твій чай
      уявляю як ти вариш його у каструльці
      як несеш сходами нагору в старій чашці
      як п'єш не зауважуючи міцного смаку
      здається знаю цей смак краще за тебе
      але ні
      лиш здається

      бувають думки як вода
      я люблю я люблю я люблю

      12.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. у твоєму світі речі не мають означень
      у твоєму світі речі не мають означень
      колись вони росли усюди мов трава
      густа висока соковита
      але ти скосив її раз
      склав золоту копицю сіна
      сподіваючись і на другу
      але означення більше не росли

      тепер ти не шукаєш речей у траві наосліп
      а бачиш їх на голій землі
      самі імена —
      наче стиглі кавуни —
      репаються
      без зайвих слів являючи своє нутро
      їхні звук смак та запах мовчазні
      але промовисті

      сонце серце яблука
      хата груба дрова
      вітер хмари горобці
      город вода лопата
      горіхи люлька вогонь

      ніщо з цього не перестає
      бо ім'я
      як і любов
      Бог дає навіки

      12.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. я пропустила момент
      я пропустила момент
      коли бульбашку надимали
      тож не потрапила досередини
      тільки спостерігала збоку
      як люди стрибають
      у веселковому світі

      коли ж ця булька луснула
      я не зайняла черги до наступної
      а стала перед дуплом старого горіха
      вдивляючись у його темряву
      може вона колись впустить мене до себе

      озирнулася
      чи не шикуються люди за мною

      ні
      все гаразд

      12.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Звідки регіт без причини
      Звідки регіт без причини,
      Звідки вітер і сльоза –
      Чи від дівчини перчини,
      Чи від сонця гарбуза.

      Синоптичні звіти-квіти
      Я зведу в такий закон:
      Днів холодних заповіти
      Означають сум і сон.

      Сині хмари, будьте свідки:
      Моя логіка проста,
      Як і в блискавки сусідки,
      Що від неба вироста:

      Через весни, як оцяя,
      Йди немов через терни,
      А навпроти Миколая
      Десь направо поверни –

      Там на вишнім піднебессі
      Я навколішках стою:
      В переляканої Лесі
      Вимагаю інтерв'ю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Курка хазяйка бистра як швайка
      Курка хазяйка бистра як швайка
      Грядку волочить, стежку мете,
      Курчатко-дитятко їй помагає:
      То ж бо курчатко її золоте.
      Курка неквочка бісова дочка
      Дуже охоча до сонячних ванн.
      Курка негреба несеться де треба,
      А не літає через паркан.
      Курка незграба товста ропуха
      Їсть як не в себе, смішить людей.
      Курка чорнуха злая свекруха
      Любить знущатися з инших курей.
      Курка манюня, східна красуня,
      Завтра знесе нам велике яйце;
      А післязавтра – таке величезне,
      Що навіть важко повірити в це.
      Курка лякачка ходить як качка,
      Дзьоба малює, читає книжки.
      Півник ще спить, а вона вже співає
      Аж вилітають з вікон шибки;
      А на городі розквітла картопля
      І забули про сон колорадські жуки.
      Півник негідник брудний забіяка
      Завтра опиниться у холодці.
      Цапчик кацапчик взявся за розум,
      Пити покинув, копає город.
      Котик лунатик п'є валер'янку,
      Потім ганяє уявних собак.
      Песик фанатик знає на кого
      Гавкає, бідний, вдень і вночі.
      Справжній собака радо загине,
      Щоб захистити хазяйське добро.
      Мудрий собака робить запаси,
      Грошей не тринькає, сала не їсть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. падає на землю зів'ялий листок
      падає на землю зів'ялий листок
      втомлений дід
      заклопотана мати

      листок злітає з вітром
      діда затягує холод наче трясовина
      мати шукає своє серце
      загублене в отаві при падінні

      знаходить гнилий горіх
      знаходить брудну іграшку
      знаходить зламану прищіпку
      серця не знаходить

      дід лежить нерухомо
      тільки руки його не знають спокою
      мов крила зраненого метелика
      він теж шукає

      знаходить вологий каштан
      тримається за нього
      як за материне серце —
      це якір
      що сягає дна життя

      листок спадає знов
      на дідове чоло
      немовби лагідна долоня

      11.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ти не змерзнеш цієї зими
      ти не змерзнеш цієї зими
      сусіди лишили розпиляну грушу без нагляду
      а сонце — свої знаки на твоєму тілі
      коли вони збліднуть
      вже прийде весна

      тебе не дійматиме голод цієї зими
      вітер натрусив для тебе горіхів та яблук
      жаба купається в бідонах з молоком
      аби довше не кисло
      кроти не забрали з городу
      всієї моркви та буряків
      подякуй їм

      ти не сумуватимеш цієї зими
      глиняні пташки співатимуть для тебе
      глиняний слон розповідатиме казки
      а глиняний лебідь просто плаватиме
      твоїм столом наче брунатним озером
      тішитиме око хистця
      довершеним вигином шиї

      в мене теж усе буде гаразд
      бо маю тебе
      мій талісмане

      10.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. дивуюся
      дивуюся
      як стрімко шириться тепло
      нагадуючи вибух
      як воно підтинає ноги
      мов буря стовбури тонких сосен
      як ламає руки засохлі гілки
      як зганяє усмішку з обличчя
      таку схожу на вивірку
      здається
      то її пухнастий хвіст промайнув
      моєю рукою

      дивуюся
      як зв'язок відновлюється мов рослина
      як відроджується з найменшої частини
      посіченого корінця
      як вітає кожен теплий дощ
      ніби справжню весну

      дивуюся
      яким безжальним є сонце минулого
      як кожна річ та людина у пам'яті
      втрачають свій колір
      але ти — самоцвіт
      час не перебреше тебе
      я торкаюся твоєї шкіри — і можу
      малювати самими пучками на стіні
      що заманеться
      наче дитя

      дивуюся
      як незначно відрізняється реальність
      від вигадки
      як моя душа виходить назовні
      щоб обійняти тебе
      і ніколи не повертається цілою
      ти мов та дика ожина
      що не втрачає свого
      погляди шипи
      коріння пальці
      я не вільна як і земля

      дивуюся
      що свобода жахає як космос
      коли дивитися на нього
      порожніми очима
      і що маємо в ньому сталу орбіту
      любов

      засинаючи
      залишаю долоню відкритою
      щоб ти гладив її уві сні

      10.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ця музика втілилася в тобі
      ця музика втілилася в тобі
      так само як тобою стала
      дорожня курява якою ти дихав
      сонце якому довіряв себе на дозвіллі
      яблука які з'їдав з кісточками

      всередині тебе співає весна
      та яблуневий сад пишається
      у вічному цвітові

      усі мої стежки до нього

      08.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. я одягаю діловий костюм
      я одягаю діловий костюм
      щоб не здаватися смішною
      але йду не туди
      і роблю не те
      тож костюм викликає навколо
      ще більше сміху

      сміх — ознака невідповідності

      хто ж мені відповість
      чому я деталька без пазів та виїмок
      сміховинно кругла
      наче дурепа
      що не знає свого місця

      тільки місяць старий-молодий
      прихищає мене ненадовго

      08.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. тіло
      тіло
      усвідомивши своє призначення
      стає душею

      до зустрічі з тобою я прагнула спокою
      зустрівши тебе запрагла змін
      а тепер я річка що не знає втоми

      тіло річки це її душа
      ніколи не затонка щоб порватися
      ніколи не заслабка щоб припинити свій рух

      ти спираєшся на мене
      бо чиню тобі опір —
      так ти пливеш

      08.10.24



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. вітер це затяжний видих
      вітер це затяжний видих

      припиняю дихати
      змучуюся чекати
      коли він нарешті зупиниться
      та вдихне

      що тоді станеться? —
      смерч

      він танцюватиме доки впаде
      сп'янілий від себе

      08.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. переступаю поріг і роззуваюся
      переступаю поріг і роззуваюся
      йду до кімнати
      лишаючи сухі сліди на вологій підлозі —
      ти чекав —
      сідаю на голі дошки
      підпираю спиною та головою
      стіну без оздоб
      трохи мерзну

      ти приходиш невдовзі
      з однією чашкою чаю на двох

      її вистачає бо ми вже одне —
      зрослися плечима руками —
      неначе атлант що присів
      пильнувати цей кут

      08.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. серце — насінина
      серце — насінина
      що лишила свою оболонку землі
      дозволивши бажанню спустошити себе

      воно прагне погладити сонце

      зростання та квіт —
      це все серце навпак
      спрямоване вгору

      08.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. те старе мигдалеве дерево росте
      те старе мигдалеве дерево росте
      біля дороги що веде до моря
      покручене та розлоге
      воно дозволило мені збудувати хатинку
      у своєму гіллі
      вилажу і спускаюся мотузяною драбиною
      але мало що кличе мене додолу
      навесні я живу як в рожевій хмаринці
      де щасливо дзижчать бджоли
      та співає чорний дрізд
      широко розтуляючи золотого дзьобика
      влітку зелений затишок господарює
      у цій чарівній кулі на вузлуватому стовбурі
      тут шелест листя зливається з шепотом хвиль
      у нескінченну мелодію життя
      подеколи дерево скрикує від болю
      то сонце вганяє під кору мідні скалки
      там згодом з'являється смола
      червоняста цілюща
      я змащую нею подряпини та синці
      аби швидше гоїлися
      у липні збираю врожай
      тоді неохайний килим з ворсистих кожушків
      встеляє землю під деревом
      з кожного горішка на мене дивиться
      твоє обличчя
      заглибини всередині шкаралупок такі
      ніби їх зробили твої пальці
      а мигдалинки смакують солодко
      як твої слова

      глибокої осені ти приходиш насправді
      щоб забрати мене до свого зимовища

      перед дорогою сідаємо
      граємо у дурня
      ніхто не виграв
      ніхто не програв
      ніхто не дивився у карти

      ти писав у думках нашу мрію
      шар за шаром — неначе картину
      а я позувала

      07.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. тримати тебе за руку
      тримати тебе за руку
      означає виконувати волю Бога
      у Його книзі наші імена стоять поруч

      наші переплетені пальці
      це літери одного слова
      щоразу нового

      мову творить взаємність —
      найвеличніше з див

      07.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ти схожий на дерево
      ти схожий на дерево
      чорне від дощу
      лискуче як графітовий стрижень

      ти віддав усі свої плоди землі
      тому так солодко пахне падалицею
      я не встигла підібрати жодного з них
      неушкодженим

      однак перейняла твоє дихання
      вдих — каміння
      і видих — каміння

      а ще твій погляд
      тонкий мов голка
      тепер я бачу що сліпа
      та вічна

      07.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. я не згадую зараз
      я не згадую зараз
      а досі переживаю —
      ту мить що ніби клубок пряжі
      яка проситься до рук
      готова прослизати крізь пальці знов та знов
      зав'язуючись повітряними вузликами
      і створюючи полотно —
      простір
      в якому можна було б жити
      чи хоча б перечекати дощі та морози
      але я ніколи не вміла плести на спицях
      чогось практичного та зручного
      тільки гачком —
      ажурні недолугі
      нікому не потрібні речі

      тому тепер
      я плету і розпускаю
      плету і розпускаю
      нитка наче пісок у моїх руках
      не множить марноти у світі
      та сподівань у мені

      ти зглянешся на мене
      і подаруєш свого светра —
      шматочок плетеного простору
      який ти вже обжив

      07.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. той день обрав тебе для втечі поза час
      той день обрав тебе для втечі поза час
      тоді мій полустанок був заплетений дощем —
      блакитною ліаною
      завтовшки як твоє зап'ястя
      ти розтинав її ребром долоні
      простуючи вперед
      а сік ліани зрошував тебе
      і цьвохкали по лицях кінчики
      відтятих стебел

      ти зупинився
      зауважив що іду назустріч
      що прослизаю межи струменів води
      як кішка між скляних оздоб фіранки
      і залишаюся сухою —
      золотиста
      немов соснова тріска

      вогню не буде
      пробурчав

      позаду тебе он веселка
      відказала
      і притулилася до мокрого плеча

      04.10.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. куди зникає тепло восени
      куди зникає тепло восени
      то вітер жене його геть
      неначе отару овець

      хтось стригтиме їх у далеких краях
      щоб зігрітися вовною
      зимними днями

      одна з тих нещасних тварин —
      мій беззахисний радісний вигук —
      як і решта
      помре
      не вбережеться без руна

      вітер нових прижене навесні
      і ніхто не помітить різниці
      крім тебе

      30.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. уві сні наші долоні однакові
      уві сні наші долоні однакові
      за розміром і за силою
      уві сні ти легкий мов листок
      не обтяжений рідним деревом
      та чужим смутком

      осінь почалася
      та справжня осінь
      яка не смерть і не чарівниця
      не декорація до людських почуттів

      я також лечу
      як осінній листок
      ми кружляємо нарізно
      наш єдиний зв'язок це подібність

      30.09.24




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. мабуть вона знає про світ
      мабуть вона знає про світ
      більше ніж я
      дозволяю собі знати
      тому її не заспокоюють мої пояснення
      присутність та обійми
      вона зрозуміла
      що я перед світом безсила
      і вона ще не вигадала любові
      щоб озброїтися проти нього

      але найскладніше
      це відчувати здивування
      перед своєю вигадкою
      відступатися від знання

      її крик спадає мов сніг
      злежується
      стає льодом
      що ніколи не тане
      це мій хліб на щодень

      30.09.24




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. кожне "я тебе не люблю" звільняє мене
      кожне "я тебе не люблю" звільняє мене
      як буря що висмикує з землі мій сад
      як повінь що тягне за водою мою хату
      як час що вкладає спати у домовину
      мою сім'ю

      інертнозелене листя балакає саме до себе
      всякий звір сам собі співає колискової
      прозорливі люди перезираються
      зі сліпим небом

      чи є щось у світі настільки тривке
      як свобода

      29.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. хвиля набігла — хвиля відійшла
      хвиля набігла — хвиля відійшла
      остання перед безвітрям

      і стало просто
      море як годинникове скло
      риби як стрілки що завжди показують
      правильний час
      на дні морський чорт з ліхтариком на чолі
      досліджує механізм

      там звідки хвиля пішла
      лишилася порожнеча
      якраз мені впору

      29.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. твої слова як курчата
      твої слова як курчата
      слухаються тебе
      люблять тебе
      ти з ними суворий

      вчиш їх свого життя
      годуєш пшоном
      вони наче пшоно жовті
      мов на подвір'ї кульбаби
      жовті

      ті курчата що вже підросли
      не курми стали
      що несуть золоті яйця
      не півнями стали
      що вітають золоті ранки —
      сонцями пухнастими

      припадають зусібіч
      коли ти сідаєш в траву
      зігрівають зусібіч

      29.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. такий великий аж непомітний
      такий великий аж непомітний
      як цей блакитний слон
      що притулився до землі одним боком

      такий грубий аж невловний
      як та дерев'яна нитка
      яку пряде сонце з тополиної куделі

      такий важливий аж неістотний
      як пошук сенсу життя
      а надто сенсу смерті

      так думаю я і не можу заснути
      а ти думаєш так
      як лягає колосся під вітром

      тому я тебе і люблю

      28.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ти кажеш "день"
      ти кажеш "день"
      і виноградина спалахує м'яким світлом
      ти кажеш "ніч"
      і виноградина гасне
      і небо стає фіолетовим з поволокою
      хтось б'є горішки
      цок-цок

      ти знаєш що зірка це звук
      питаю стривожено
      звук хімічної колби що впала на кахлі
      звук ялинкової прикраси що луснула під ступнею
      звук втомленої лампочки що раптом вибухнула

      ти кажеш "світло"
      і лампочка знов горить
      і зірка — вже не звук а іскра —
      летить з-під молотка

      28.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. щаслива коли належу собі
      щаслива коли належу собі
      коли нічна свіжість вливається до кімнати
      коли лежу під ковдрою сама
      коли засинаю швидко
      та бачу уві сні тебе
      як ти йдеш поруч
      сидиш поруч
      мовчиш чи говориш

      щастя впізнаю за усмішкою
      на яку перетворюється моє тіло
      тебе уві сні впізнаю так само

      28.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ти не тут але чую
      ти не тут але чую
      як твої думки ходять під моїми вікнами
      люди без голів
      книжки без обкладинок
      гриби без капелюхів
      каштани без кожушків
      як шоколадні цукерки
      що не тануть в холодній траві
      а ось і я сама
      скрадаюся — листя анішелесь
      не зважаю на шоколадну спокусу
      на безголових людей
      які витріщаються на мене голу
      на простоволосі гриби
      що плутаються під ногами
      тримаю під пахвою стару книжку —

      шкіра до шкіри
      так що й немає потреби читати

      28.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. вітер викликає жах
      вітер викликає жах
      у звиклих до нерухомої хатньої атмосфери
      що це?
      невидима сила смикає за гілки обриває плоди
      змушує дерева зриватися з обжитого місця
      бігти стікаючи соком і гублячи коріння
      туди куди жене їх погонич
      з гострим скляним батогом
      а хата?
      ще стоїть але сіпається від страху
      просить поради у мишей
      розпитує про життя у підземеллі
      турбується про свій затхлий дух
      який не переживе її загибелі
      а що ти?
      лягай у найближчу улоговинку
      затуляй вуха руками
      вдихай свій запах
      віддзеркалений від землі
      та чекай

      вітер не зірве й волосинки тобі з голови
      бо ти йому родич

      27.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. правда це те
      правда це те
      в чому зміг себе переконати
      що витворив сам
      до чого доклав зусиль

      ти істина любий
      дерево яке росте з-під дощок підлоги
      і з яким тісно в одній кімнаті
      але ти і правда
      моя дорога маленька правда
      про людей та світ

      ти квітка в кишені
      ти квітка в руці

      27.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. хочу бачити твій голос як бачу море
      хочу бачити твій голос як бачу море
      мінливу стихію без гострих кутів та прямих ліній
      хочу бачити білість піни коли голос шумує
      і жолобчасте дно з мушлями та камінням
      коли штиль

      в кожній мушлі — пісня
      яка чекає на чиїсь вуха
      в кожному камінці — таємниця
      яка ні на кого не чекає

      риби снують наче срібні голки
      з мовчанням замість ниток
      від них голос грубшає та сивіє

      але сонце завжди запалює в хвилях
      хризолітовий сміх

      27.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. головний принцип батьківства
      головний принцип батьківства
      не роби з дитиною того
      чого не готовий повторювати з дня на день
      безліч разів

      головний принцип життя
      не обирай тих
      з ким не готовий проживати
      погані та хороші дні
      знов та знов

      бо насправді життя це тільки рік
      що крутиться довкола тебе наче дзига
      насправді життя складається з 365 днів
      які щороку повертаються
      і ти чистиш їх мовби цибулю
      і смієшся до сліз а чи плачеш

      кожен день напочатку
      коли ти ще дитина
      подібний до поля
      просторий рівний вільний аж до обрію
      відкритий сонцеві снігові та дощеві
      тут так легко відчути себе
      свобідним щасливим значущим

      ці поля заростають пам'яттю наче лепом
      що до нього липне всілякий непотріб

      так день стає лабіринтом
      звалищем поламаних речей
      покинутих людей
      та подій
      які перетворюються на сни
      ходять вночі твоїм роком
      ніби привиди замком
      виють голосять

      старість на щастя приносить безсоння
      послаблює пам'ять
      погіршує зір

      бачиш
      мій тато танцює сьогодні
      маневруючи серед сміття

      25.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. життя тримається на відповідальності
      життя тримається на відповідальності

      байдужа огорожа між хідником та дорогою
      байдужий парапет вздовж моста
      байдужі поручні на східцях
      байдужий вогнегасник в кутку
      та напис на табличці:
      відповідальний за пожежну безпеку
      підпис
      дата

      хто ці відповідальні люди
      які рятують мене від самої себе
      і що вони знають
      про справжню відповідальність
      коли так хочеш померти
      але повсякчас стримуєшся

      навіть на хіднику без огорожі
      на мосту без парапету
      на східцях без поручнів
      з пожежею в тілі
      що її не подужає жоден засіб гасіння

      25.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. доля це відчуття неперервності та ладу
      доля це відчуття неперервності та ладу
      птаха звиває гніздо
      тварина вимощує лігво
      людина розповідає історію свого життя
      сама до себе

      хтось закріплює нитку на полотні
      наче зав'язує пуповину
      та шиє
      доки нитка не обмежує рухів голки
      а тоді відрізає

      важка від плодів гілка
      величний олень
      ряд простих хрестиків на сорочці
      білій як земля взимку
      чорній як земля навесні

      неперервність нитки між двох кінців
      лад малюнку на безмежному полотні

      19.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. мої дні вистрибують наче ропухи
      мої дні вистрибують наче ропухи
      жваво але невисоко

      лупаті плямисті
      з витонченими лапками
      вони квапляться проминути мене
      та зникнути в норах під хатою
      тоді більше я їх не побачу
      а якщо все ж побачу
      то не впізнаю

      ропухи стають фундаментом
      прагнучи забуття
      та я не дозволяю їм спати у своїх снах
      раз по раз тицяю палицею
      аби продовжували стрибати

      агов
      я ще не надивилася
      які ви гарні

      а недавно після дощу
      змітала їхню ікру з хідника
      злякавшись навали незнаних істот

      і тільки зараз зрозуміла
      що це ж було моє майбутнє

      19.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. життя можна зруйнувати
      життя можна зруйнувати
      бо його будують
      складають потроху з цеглин-споминів
      і виходить пам'ять

      та існує ще й інше життя
      якого не можна зруйнувати
      бо його не будують
      воно є і є

      я його тимчасова личина
      пап'є-маше з думок та вражень
      з порожніми отворами для очей

      крізь них дивиться той
      кого бачать

      18.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. в часові годі шукати прихистку
      в часові годі шукати прихистку
      минуле водить лабіринтами
      теперішнє кидає до колодязя
      майбутнє затряскує двері
      при спробі наблизитися до нього

      простір же значно гостинніший
      ось поле де відпочивають очі
      ось цементована доріжка
      де ноги знаходять опору
      ось ліжко де сняться сни
      в яких навідуєш мене

      а буває
      простір запрошує на лавку
      всідається між нами
      розповідає про те про се

      коли не слухати його
      він зникає

      17.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. час це сльози бога
      час це сльози бога
      що сидить на горі та оплакує світ

      сльози котяться безперестанку
      стають гірською річкою
      яка шумує буруниться
      вергає каміння
      змиває рослинність
      прокладає нові шляхи

      а у долині
      річка знаходить свій спокій
      розливається тихим озером
      назва якому вічність

      тут і я відпочину поплачу
      погладжу сонячне плесо
      та не залишу слідів

      час живить вічність
      вічність живить мене

      17.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. я палиця
      я палиця
      що її у довільному місці встромив
      якийсь подорожній

      земля міцно стискає мене в кулаці
      але це не замінить коріння

      радію коли на вершечок мені
      сідає червона бабка
      а після дощів
      м'якшає жовтий
      та сірий лишай на корі

      я майже щаслива коли мимохідь
      обіймає витка
      сонцеспрагла берізка

      але вітер хитає мене
      мов зіпсутого зуба язик
      тож невідомо скільки простою

      коли ж упаду
      не сприймай за вказівку
      падіння не матиме сенсу
      як і життя

      вибач берізко
      якщо я тебе підведу

      15.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. усі твої страхи недаремні
      усі твої страхи недаремні
      шамотіння трави віщує смерть
      пісня сойки віщує смерть
      і припутні туркають саме про це

      тож не втішатиму тебе
      а тільки запитаю
      хто ми

      ми паразити
      які виносять сміття за межі свого подвір'я
      і називають це чистотою
      ми паразити
      які вбивають прикрих для себе істот
      і називають це безпекою
      ми паразити
      які підраховують паразитів у своїх тілах
      і називають це науковим підходом до життя

      та чи уявляємо ми
      як усе з усім насправді переплетено

      паразит це той
      хто відчайдушно хоче жити
      аж смокче чужу кров
      та спить в чужій постелі

      хто відчайдушно хоче жити
      той і віщує смерть

      14.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. тріщина у моєму будинку
      тріщина у моєму будинку
      росте наче дерево
      лиш не вкривається листям
      і не плодоносить

      її коріння десь у фундаменті
      теж росте
      а я раніше гадала
      що там оселилася миша

      тепер у кожному дереві бачу тріщину
      яка поволі шириться небом
      ніби порцеляновою чашею
      перекинутою
      темною від чаю

      весна цю тріщину заквітчує
      осінь оголює
      а зима дмухає у неї
      так що соковите життя перетворюється
      на закляклу кристалічну досконалість

      тільки тополі — не тріщини
      а пір'їни гігантського птаха
      він злітає все вище та вище
      я сиджу поміж крил

      дивлюся додолу
      і бачу
      від тріщин страждає земля
      а небо не дзеркало їй
      воно ціле та чисте

      14.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. всяке наближення має природну межу
      всяке наближення має природну межу
      любов це плече до плеча
      а не серце до серця

      шляху до сердець не існує
      їм не потрібні гості та пожильці
      вони заковтують ріки крові
      та випльовують ріки крові
      без спочинку без жалю до себе
      серця не мають часу ані на що
      окрім життя

      все простіше зі шкірою
      вона ввічлива вона конформна
      вона запрошує до зв'язку
      і часом проклинає серце за те
      що так непристойно паленіє

      емоції немов протуберанці
      вихоплюються з дикого нутра
      через очі ніс та рот

      підставляю закрите руками обличчя
      для поцілунку

      13.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. павук вдає мураху
      павук вдає мураху
      метелик вдає листок
      гусінь вдає гілочку
      та я їм вірю
      вони пізнали себе настільки
      що стали здатними на обман

      втеча або вбивство не принижують
      малість не обтяжує
      а вітер тільки підштовхує вперед

      їхня сумирність сповнена гідності
      а гідність проростає з любові до життя

      смерть не лякає
      адже їхні тільця
      не гартовані випалом
      перетворюються не на сміття
      а на глину

      яка знов оживає від декількох крапель дощу

      12.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. жабуня
      жабуня це така тваринка
      яка стрибає
      ось так

      метелик це така тваринка
      яка літає
      ось так

      а людина?

      людина це леся
      це жабуня
      це метелик
      це хоста
      це палиця
      це лавка

      11.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. мій світ зелений та круглий
      мій світ зелений та круглий
      яйцелиста осикова колиска
      неповоротке озиме море
      дубові торочки по берегах

      з тих дубів жолуді падають завчасно
      гублять лускаті капелюшки
      і котяться котяться
      доки не зникають у чорних дірах
      що їх вигризають шкідники
      у тілі цього світу

      тож дуби не плекають надій на майбутнє
      лиш якомога стоять проти вітру

      а у затишку хата
      схожа на жолудь
      якого не здужали миші
      схожа на глечик
      який тут-таки з глини зліпили осики

      сни мілкі та прозорі на денці
      я чую зерно проростає
      а небо кремсають ножі

      вже осінь
      рідіють торочки
      за ними нічого нема

      06.09.24



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. життя після смерті це коріння в землі
      життя після смерті це коріння в землі
      відображення крони

      коли світ стає шкереберть
      коріння продовжує рости
      тільки тепер вгору
      його живить пташиний спів
      трав'яні пахощі
      запахи поту крові та сліз

      залишок стовбура бовваніє як трон
      або ховається у траві

      той хто приходить до нього
      як до надгробка
      рахує кільця на зрубі та плаче

      той хто приходить до нього
      знаходить спокій у тіні коріння
      яке все ще триває
      і вже перевершує крону

      04.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. приходиш до мене наче ревізор
      приходиш до мене наче ревізор
      ось-о милий моя вбога хата
      тут голі квітники
      там занедбаний город
      це вишнева поросль яку важко назвати садом
      де-не-де стримлять дерева
      що звикли вважати себе дичками
      у сирих улоговинах яскріє мох
      ніби дорогоцінність на тілі халамидника
      мохові пощастило
      від старості потріскала бетонна бочка
      бджолам пощастило теж
      вони можуть напитися всмак
      відпочити на зеленій м'якій постелі
      від спеки від панщині на квітучих полях

      час від часу наповнюю бочку
      щоб полити жоржини
      так аби ті не всохли
      але й не зацвіли

      цвіту навколо повно милий
      отруйні озера золотарника
      солодкаві калюжі ваточника
      росинки курячих очок квасениці та галінсоги
      а по-простому незбутниці

      он свинорий з портулаком
      тчуть на пекучому сонці свій килим
      а на ньому щириця зіп'ялася дибки
      дивиться
      хто ж то прийшов

      це ревізор
      кричу я до неї
      шукає краси

      безголовий сонях завмер сором'язливо
      захихотіла сухоребра кукурудза
      а ти зориш крізь мене
      і бачиш щось своє

      04.09.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. впала зірка на ім'я Любов
      впала зірка на ім'я Любов
      я не роздивлялася її коли вона світила
      і ледь встигла обернутися до неї
      коли вона падала
      а тепер все думаю та думаю
      якою вона була

      яким зі своїх численних променів
      тримала мене на припоні
      яким прохромила мені живота
      так що приємне тепло торкнулося моєї шкіри
      аж я подумала це щось неземне
      але тепер розумію
      то була тільки кров що соталася з рани

      здається я цілу вічність нипала у темряві
      засліплена зіркою

      три жовті сливки світять до мене нині
      Незалежність
      Самодостатність
      та Самотність

      сузір'я Творчості —
      таку назву має трикутник
      крізь який Бог простягає до мене руку
      і гладить по щоці
      і витирає сльози

      якщо і ці впадуть
      мовляв
      то не у безвість
      а тобі під ноги

      30.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. чому Ти вбив не мене?
      чому Ти вбив не мене?
      чому він полюбив мене?

      любов безумовна не тому
      що ти за будь-яких умов вартий любові
      а тому що ти не був умовою
      за якої ця любов зародилася
      вона ніби спадок
      який Бог передає людині
      який матір передає синові
      а батько доньці

      безумовна любов це неначе цеглина
      що упала тобі на голову
      треш свою гулю та думаєш
      за що

      не переймайся
      мине так само швидко
      як і гуля

      30.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ти покинув цю жінку напризволяще
      ти покинув цю жінку напризволяще
      її врода була наче квітка
      яка нині лежить десь поміж сторінок
      твоєї бібліотеки

      таких згадок не можна чіпати
      інакше зітруться на порох

      тож ти пам'ятаєш про те
      що тобі є про що пам'ятати —
      не більше

      старість цієї жінки теж подібна до квітки
      настільки дрібної
      що її не зловити ні поглядом
      ані пальцями
      і не вкласти до книжки

      ти покинув цю жінку напризволяще
      аби відпочити в безплідній траві

      27.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. автопортрет
      відвислий живіт
      розтягнені груди
      рихлі стегна
      складки жиру під лопатками
      млява шкіра шиї та декольте

      ти не заслуговуєш на безумовну любов —
      шепочеш зазираючи до дзеркала
      з-за моєї округлої спини —
      хіба на якусь поетичну вправу

      ходи
      напишу твій портрет
      двома кольорами

      за фарби платитимеш ти
      бо знаєш які дорогі
      особливо ця чорна —
      для отих численних пропалин
      що їх ти називаєш родимками

      робота ж — безкоштовна
      бо я нудьгую
      новин нема

      25.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. якщо зустрінеш квітку
      якщо зустрінеш квітку
      кажуть мені
      не займай!
      не гладь її опушеного стебла
      не торкайся делікатних пелюсток
      не встромляй носа у серцевину —
      цей пилок не для тебе

      якщо зустрінеш дерево
      додають трохи згодом
      не займай!
      його корою галузяться ламкі
      мурашині магістралі
      у листі відбувається таїнство фотосинтезу
      у верховітті гніздиться потайне птаство —
      їм усім не до тебе

      якщо зустрінеш річку
      радять мені
      не займай!
      водомірка не навчить тебе ходити по воді
      риба не навчить тебе плавати
      пісок замітатиме сліди комах та тварин
      аби ти не зміг їх відшукати
      а каміння чинитиме опір
      кожному твоєму крокові —
      усі вони не хочуть тебе бачити

      якщо зустрінеш дитину
      провадять далі
      не займай!
      не пропонуй цукерок
      не запитуй ким вона хоче стати
      коли виросте
      не цікався улюбленими іграми та іграшками —
      ти вже не належиш її світові

      якщо зустрінеш літню людину
      зауважують насамкінець
      не займай!
      не з'ясовуй як справи
      чи не турбує біль
      і чи потрібна допомога
      не розповідай про тих
      кого вона не знає
      і не розпитуй про тих
      кого не знаєш ти —
      ти ще не належиш її світові

      а краще
      озивається раптом один бородань
      краще сиди вдома
      ага?
      твоє бажання любити та знати
      занадто дорого усім нам коштує
      бачиш оту ящірку?
      вона досвідчила широкий світ
      тому переважно ховається від нього
      чув як вона загубила хвоста?
      думала що їй будуть тут раді
      думала що у цьому сонячному краю
      з нею не трапиться лиха
      тепер вона не з'являється надворі
      без нагальної потреби
      а її шкіра стала черствою
      це називається мудрість
      второпав?

      повертаючися додому
      бачу безхвосту ящірку на осонні
      приплющивши повіки
      вона здається не помічає нічого довкола

      дивлюся угору

      замість сонця в зеніті —
      розгорнута книга

      21.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. чому так стається
      чому так стається
      що у любові до тебе
      стаю нестерпною
      ревнивою нестриманою
      емоційно залежною
      надміру балакучою
      та владною

      ти наснився мені та сказав
      ненавиджу
      бо любов псує тебе

      а я прокинулася з відчуттям
      ніби скупалася у теплих солоних водах

      ненависть це знесилена любов —
      так тепер думаю
      і не ремствую

      15.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. зірка — не назавжди
      зірка — не назавжди
      це тільки перетин променів
      їхня випадкова зустріч
      що запалює випадкове світло

      зірка — не вузол
      промені не викривлюються ніколи
      лиш підсилюють один одного на мить
      а тоді розходяться
      у різні боки вічності

      зірка не має пам'яті
      горить собі та й горить у шаленому леті
      то моє очне дно зберігає її шлейф
      то мій мозок допасовує до нього
      кольорові пацьорки бажань

      квітка — найвигадливіша зірка
      а хрестик — найскромніша
      це зустріч батьків
      зустріч небесного та земного
      зустріч стороннього та свого
      буденна подія у вирі подібних до себе

      перехрещую мазки на полотні
      стібки на тканині
      дотики на глині

      хрестом складаю руки на грудях
      коли засинаю

      12.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. світ втратив риси твого обличчя
      світ втратив риси твого обличчя
      перестав бути простором який кохає
      дає волю тілу та свободу слову

      світ набув обрисів твоєї руки
      видовжена долоня
      музикальні пальці
      тепла шкіра

      це рука митця
      у ній — пустота

      тут зріє вірш
      складений з різнотривалих пауз

      він досконалий
      йому не потрібен читач

      01.08.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. світогляд не народжується на кухні
      світогляд не народжується на кухні
      у толерантному діалозі
      зі співчутливим співрозмовником
      у тихому читанні
      у бездіяльному мисленні

      всесвіт стоїть переді мною
      наче неприступний мур
      і усміхається кожною тріщиною
      у яку не вкласти пальця
      у якій не знайти опори для підйому

      за цим муром усі
      окрім мене
      я чую їхні голоси
      але не розрізняю слів

      вони не знають що я тут
      б'юся головою об каміння
      і кричу мов несповна розуму

      фундамент муру вологий
      зелений від моху
      і цей мох цвіте

      несу додому його квітку —
      як праобраз слова
      для казки про стояння перед муром

      31.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. людина людині корпускула
      людина людині корпускула
      корпускула нічого не знає про світ
      ані зовні ані всередині себе
      уся вона лиш набір властивостей
      якими безкорисливо ділиться
      у своїй кристалічній ґратці —
      аби тільки та була стійкою
      і берегла її часткове життя

      людина людині хвиля
      хвилі не сплітаються у косу чи вінок
      вони швидкі та безжальні
      падаючи на землю не укорінюються —
      відбиваються
      і їхня синусоїдна форма не зазнає змін

      але з тобою усе складніше
      ти людина з неокортексом
      завтовшки три міліметри
      він виблискує наче дзеркало
      у якому відбивається широкий світ
      світить сонце
      зеленіє трава
      коники підстрибують високо-високо

      а чи бачиш мене?
      ось я

      дзеркало відображає поверхню

      я зніму одяг
      можливо він заважає

      чи бачиш тепер?
      ось я

      дзеркало відображає поверхню

      тоді я розгортаю
      неначе рулони шпалер
      свої ноги та руки
      на них нескінченні математичні викладки
      окремі рядки цілком логічні
      а загалом — хтозна

      дзеркало відображає поверхню

      тоді я розкриваю своє нутро
      ніби шафку з посудом

      чи бачиш тепер?
      ось я
      багатолика ємність

      багатолика поверховість не бачить

      а так?

      я цілую тебе — і дзеркало тріскає
      наче лід
      але глибини не являє

      дзеркало відображає лише поверхню
      нерозумна дитино
      а глибину шукай у тім
      що не блищить



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. вітер вимагає змін
      вітер вимагає змін
      штовхає смикає кушпелить
      обзиває мою хату квочкою-несучкою
      бо тільки фіранки на щільно зачинених вікнах
      ледь-ледь співчутливо погойдуються
      у відповідь на його заклики

      тоді вітер біжить на город
      до латки помідорів
      де червоніють стиглі габаритні вогники реальності

      він обриває їх
      та шпурляє ген-ген

      гаснуть при землі золоті насінини
      невчасно покинувши оксамитовий затишок

      страх перед нескінченністю руху
      замкнув мене вдома
      тож я вже не скуштую цього дня
      теплого запашного
      він розсипався гострими хвилинами
      від рику вітру
      такого подібного на тигра сьогодні
      хіба мигцем помічу
      де зникли оті світні плоди

      звісно
      я не шукатиму їх
      бо назавтра засяють нові

      29.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. сонях напився сонця та п'яно похнюпив голову
      сонях напився сонця та п'яно похнюпив голову
      кроти тепер не можуть користуватися ним
      як перископом —
      все побачене він має обдумати наодинці
      дивлячись собі під корінь

      жар землі б'є у засмагле обличчя
      важким кулаком

      колись яскравіше від сонця
      його пелюстя скручується з тонким шелестом
      і відлітає геть
      натомість прилітають горобці
      їхній вереск навіть краще за тишу
      спрямовує думку в потрібне русло

      що ближче до розв'язання
      то блідішим стає
      згорблений лисий сонях

      порожність у голові відчувається як полегкість
      але ця легкість — легкість старості
      не дозволяє знов подивитися угору

      яку ж загадку загадало соняху сонце?

      а таку
      що завдяки їй
      він помер стоячи

      28.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. тату
      тату
      між нами вигоріле поле
      чи це не ти кинув необережно
      недопалка на межі?

      бачила учора
      як низько над обрієм гуляв марс
      він креслив дивні лінії та кола
      а потім упав

      цієї ночі мені снилося пекло

      тату
      чи знаєш
      що також маю подібного гріха?
      через мене горіли осокори над річкою
      і близькість води не урятувала їх

      тепер до мене приходять їхні привиди
      та привиди їхніх ненароджених дітей
      і кричать
      і кричать
      тихо-тихо
      так купчиться обабіч стежки тополиний пух
      він потрапляє до очей і до носа
      а коли рефлекторно розтуляю рота —
      набивається і туди

      осліплена
      я кутуляю цю вату
      тому нікого не бачу
      тому ніхто не розрізняє моїх слів

      окрім тебе
      тату

      ходи до мене через це згарище
      я омию тобі сажу з ніг —
      земля проковтне прах своїх дітей
      і не триматиме зла
      бо ж і ми її діти

      27.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. цей вичовганий степ родить солодкі гриби
      цей вичовганий степ родить солодкі гриби
      однобокі присадкуваті та пружні
      з брунатними перехнябленими шапками
      і молочно-білими ногами без підв'язок

      гриби туляться до шолудивих скель
      які тужливо визирають з-під землі
      чекаючи на повернення моря

      і вода повертається
      але не морська
      ґрунтові води затоплюють степ
      а відходячи
      залишають на скелях намул і сміття
      і спори грибів-однобочок

      ми з бабусею зрізаємо ніжки під корінь
      ножиком
      який завжди напоготові
      складаємо у невеличкий плетений кошик
      куди потрапляють також
      лілові сухоцвіти
      зернисті камінці та хвости ящірок

      щоб назбирати повний кошик
      заходимо далеко в степ
      наш пес нудиться і повертається додому

      колючий вітер куйовдить моє волосся
      а я лінуюся розчісувати
      обрізаю ковтунці тим самим ножиком
      яким щойно виколупувала каміння з землі
      відділяла гриб від грибниці
      і квітку від коріння

      і яким зрештою відділила себе від дому
      з теплим духмяним запахом
      смажених однобочок

      а може то він сам відпав
      як відпадає хвіст ящірки
      що втікає від небезпеки

      25.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ніжність це непорушна тиша
      ніжність це непорушна тиша
      без доторків слів та бажань

      неначе хмари
      плаває мильна піна у ночвах
      де я мию волосся
      неначе хмари
      супляться твої брови
      коли стежиш за погодою

      мій рушник на твоєму плечі —
      як веселка

      зелений вітер гуляє між нами
      віддаленими
      малює нас легкими мазками
      на одній картині

      малює
      поки парує вода у ночвах
      поки я розтаю у воді ніби змилок
      поки ти стаєш єдиним цілим з каменем
      на якому сидиш

      малюватиме
      поки не випаде сніг

      24.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. сиджу у норі серед прибраного поля
      сиджу у норі серед прибраного поля
      я не миша — людина
      що ховається від війни

      довколишній простір — лиш пауза
      до прильоту ракети чи уламків дрона

      смерть переступає простір блискавично
      проте звук її зброї
      шириться повільно

      серце завмирає в очікуванні
      наче миша
      яка дослухається
      до важких кроків господаря

      24.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. коли опускаю повіки
      коли опускаю повіки
      під ними скипає темрява

      здається
      ця темрява звичайна
      що її довкола — як бур'яну
      як тіні під бур'яном
      бо темрява то просто тінь
      у яку щоночі
      мов у шовкове слизьке простирадло
      земля загортає маленьких людей
      колисає
      кружляючи у неозорому космосі
      пильно стежить
      аби завчасно
      їх не збудило сонце

      але під повіками
      темрява менша за мене —
      можливо це пам'ять
      яка досі не скам'яніла
      досі не стала прозорим нічим

      вона мигтить перед очима нерозбірливо
      немов пісня
      що її я забула і намагаюся згадати

      як бульки
      зринають окремі слова
      проте швидко зникають без сліду —
      мабуть цю пісню десь на дні
      співають риби

      з такою думкою
      я знов малію
      засинаю
      на хвилях вод
      де потонула моя вудка

      24.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. спокій приходить тоді
      спокій приходить тоді
      коли сиджу на ґанку
      ні на що не чекаючи

      доріжку
      якою повільно простує до мене
      молодий каштан
      вечірнє сонце вкриває довгим
      червоним килимом

      у килимовому ворсі плутаються мурахи
      і гублять свою безцінну здобич
      але зберігають терпіння
      і дивляться
      як золота корона сонця втрачає блиск
      так що стає видимою його істинна
      скромна форма

      перш ніж зникнути
      за чорним мереживом лісосмуги
      сонце ретельно скручує
      і складає свій килим
      у тіні моєї повітки

      тоді мурахи струшують з себе
      іскристі ворсинки
      відшукують втрачене
      і поспішають додому
      поки ніч не накрила їх
      просмаленим дірявим баняком

      спокій відходить тоді
      коли в тих дірках намагаюся
      побачити зорі

      23.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. цей світ несправедливий
      цей світ несправедливий
      тому що сповнений любові бога

      а бог не потребує особистої правди
      правди спільнот чи націй
      бо правда це діри розколи та тріщини
      у ретельно виплеканому божому світі
      правди суперечать одна одній
      порушують мир
      руйнують єдність
      розкриття правди веде до змін
      а вони недоречні тут
      де все має рухатися по колу

      бог вигадав любов
      аби зашпарувати діри розколи та тріщини
      аби згладити усі кути
      у його храмі
      звідки він прогнав хльоскаючи батогом
      тих що не люблять
      а всередині — ті
      що тримають у роті солодкого кляпа
      і мовчать на радість богові
      і слухають службу божу
      забуваючи про себе
      народжених позаяк улюблених
      і з тієї ж причини живих

      не шукай свого —
      знайдеш лиш падалицю
      розбиту поточену мурахами —
      як ті абрикоси
      що росли на самій верхівці дерева

      шукай любові —
      знайдеш її на розлогих гілках шовковиці
      з яких можна зривати плоди губами
      лежачи у затінку на килимі зі прілих ягід

      тож звільнися від особистої правди
      яку ти несеш мов хреста
      та пізнай врешті рай на землі

      22.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ця мелодія схожа на равлика
      ця мелодія схожа на равлика
      що залишає сріблясті сліди
      які можна відчути на дотик

      равлик повзе неквапом
      та я постійно гублю свою увагу
      у завитку його затишної домівки

      я хотіла б жити в її дальній кімнаті
      до якої не зазирає навіть господар
      я хотіла б гойдатися
      на тягучій хвилі його тільця
      і ласувати звуками
      немов стиглими вишнями
      а кісточками цілити у небо

      зорі теленькають
      наче скляні дармовиси
      сонце гуде
      ніби дзвін

      21.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. море це вічно рухомі вуста
      море це вічно рухомі вуста
      що шепочуть молитву

      молитву до старого бога
      який пам'ятає часи
      коли ще не знав людей
      коли ще не був розтрощений
      на безліч безглуздих уламків
      у їхній хворобливій свідомості
      що повсякчас страждає від самотності

      в ті далекі часи
      старий бог сполучав море та небо
      могутніми вихорами
      що їх тоді ніхто не називав руйнівними
      він заколочував стихії та видобував істину

      я є!
      проголошував він
      а кити та дельфіни
      акули та скати
      мальки та креветки
      впритул дивилися у його очі
      сповнені жагучого життя
      і не боялися смерті

      ти є!
      раділо море
      й у вихорах-голосниках
      скипало його славослів'я

      20.07.24



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. з глибини осіннього вечора
      з глибини осіннього вечора
      в якому так гостро відчуваються запахи
      друкованих слів холодних шибок
      і мокрого виноградного листя за вікном

      з глибини осіннього вечора
      в якому так незручно сидіти
      на зламаному стільці біля літеплої груби
      і тримати на колінах важку книжку

      з глибини осіннього вечора
      в якому пучками пещу кутики сторінок
      смакую темрявою ніби вистиглим чаєм
      і падаю у колодязь де захована краса

      з глибини осіннього вечора
      в якому криюся від сліпучого життя
      наслухаю співи вже згаслих зірок
      і гуляю міжряддям чужих міркувань

      досі пахтить немов пізня троянда
      безвідносне
      люблю

      20.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. там де людей більше ніж дерев
      там де людей більше ніж дерев
      думки справджуються швидко
      подібні у різних головах
      вони конденсуються
      навколо порошинок невдоволення
      кубляться низькими хмарами
      і розроджуються дощем
      в кожній краплині якого
      можна побачити власне відображення

      така вода не втамовує спраги

      а тут у моїй осібній власності
      шовковиця абрикоса волоські горіхи
      сливка-угорка кизил
      червона та жовта алича
      бузина бересток каштан акація
      огрядні вишні та тонка вишнева поросль
      яблунька та кленок

      я дивлюся у їхні листки
      як у маленькі люстерка
      і бачу не-я

      а навколо не-я-поле
      не-я-стежка та не-я-город
      де порядкує не-я-кріт
      і не-я-бур'яни досягають
      найбільших успіхів у своєму житті

      не-я-вітер дмухає на мене
      мов на кульбабку
      і летять за ним услід не мої діти

      не-я-спека випиває мене
      і я стою наче вросла у землю
      стара дерев'яна бочка
      на денці якої лишилося трохи дощівки

      у ній б'ється рибина
      і дряпає об нечутливі клепки
      свою дзеркальну луску

      відштовхнувшись хвостом
      нарешті вистрибує з бочки
      і плюхається у щедрий блакитний затінок
      який пахне їй
      йодом

      крони шумлять мов прибій

      це те море
      що випадає на долю тобі
      я-рибино
      пливи

      19.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. кожна жінка — це текст
      кожна жінка — це текст
      переплетення повздовжніх ниток змісту
      та поперечних ниток форми
      текст
      у якому завжди можна знайти кілька помилок
      покращити стиль
      прибрати недолугий початок
      та занадто реалістичний кінець
      який не пасує загальному
      казковому обрамленню

      ти наступна
      мила

      ну ж бо
      заради тієї неземної ідеї
      яка просвічує крізь шкіру
      твого ангельського обличчя

      дозволь мені зробити якнайкраще
      щоб вийшов
      вірш

      18.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. я знаю про медуз небагато
      я знаю про медуз небагато
      мабуть як і ти

      вони м'які слизькі та прозорі
      з електричним зарядом
      на зміїстих щупальцях
      з потягом до солоних та чистих водойм

      кажуть
      вони самі очищують воду
      проте й забруднюють її собою
      мало хто любить купатися з медузами

      але здається ти любив
      бо я бачила медуз
      у твоїх очах

      вони бовталися у сльозах
      простягали назовні небезпечні щупальця
      неминуче пекли і тобі

      вони переховувалися під повіками
      майже розчинялися в тамтешній темряві
      і розмиті межі їхніх примарних тіл
      утворювали драглі

      ти позбувся їх
      невідривно дивлячись на сонце

      медузи висохли
      стали піщинками
      які забрав з собою вітер

      яким є світ тепер
      коли зориш на нього
      сухими очима?

      я трохи сумую
      за пекучим доторком твоїх медуз
      які колись ужалили й мене

      18.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. страшно бути глеком
      страшно бути глеком
      з якого поспіхом витікає душа
      і чиїх скалок не поглинають дляві
      хвилі землі

      страшно стати калюжею
      чию живу воду
      розносять підошвами знедолені
      рятувальники
      роззяви та літописці

      всі вони врешті прийдуть додому
      витруть ноги об килимок
      і заплачуть мертвими слізьми

      боже
      дай мені щастя
      видихати свій запах повільно
      мов квітка

      16.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. дятли цвяхують маленькі гроби
      дятли цвяхують маленькі гроби
      сойки проклинають ворогів
      під лапками згорьованих горобців
      палають гілки та земля
      ластівки шукають надію під високим небом

      кожен мій сон — про війну

      а спросоння міркую
      що даремно убила від страху
      великого ґедзя

      16.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. у моїй хаті завелася миша
      у моїй хаті завелася миша
      жалієшся ти
      прогризла плінтуса
      знайшла запаси борошна та мила
      навіть вподобала бібліотеку
      особливо томики Лесі Українки

      дивно
      кажу я
      поруч з тобою пшеничне поле
      миша не мала б потерпати від голоду
      та шукати кращого життя

      а ще вона влаштувала кубло
      у моїй подушці
      тепер усі мої сни діряві
      як маасдам
      і через ті діри видно
      далекі планети

      подушку — на смітник
      для миші — отруту

      а ще її хутро зелене
      мов недозрілий волоський горіх
      вона губиться у смарагдових
      літніх сутінках
      дарма що очиці червоні
      як вишні

      здається
      хтось любить тебе

      здається
      хтось любить

      15.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. літо повільно в'яне
      літо повільно в'яне
      лагідно перетворюючися на осінь
      плодоносить сивіє
      і нечутно відлітає з павутинням
      а ясно-сині просвіти поміж гілок
      коли-не-коли нагадують
      про щось невимовно високе
      і вже не доступне
      ані словам ані тілу

      твоя любов не згасала як літо

      ні
      твоя любов не така
      вона мов затята грімниця
      що захряснула двері фортеці
      з криги та світла
      аж зламався на них замок
      тож дзеркальні ключі вже не годні
      їх відчинити

      відсутність любові —
      не-любов прямодушна —
      втішає мене при порозі

      15.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. маєш потребу володарювати
      маєш потребу володарювати
      і упокорюватися —
      над найкращими і найкращим
      тільки це виправдовує світ
      у твоїх очах
      але згадай
      як омивав Христос ноги своїм учням
      чи були вони найкращими
      найрозумнішими найсприйнятливішими
      наймудрішими
      були то
      зрештою
      просто чоловіки
      і жінки
      що супроводжували Його
      були просто жінками

      прості та грішні
      вони купалися
      в Його сонячній присутності
      і найменші волосинки на їхніх тілах
      світилися

      світ не потребує твого виправдання
      як і ти не потребуєш виправдання світу —
      рівновеликі та рівноважкі
      ви сяєте поруч

      11.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. слова вилежуються
      слова вилежуються
      мов коти на осонні
      кличеш такого —
      а він не йде
      має інші справи
      ставиш мисочку з молоком —
      а він не голодний
      вже поїв деінде
      забалакуєш до нього —
      а він тільки вухом посмикує
      ніби спроваджує муху

      тихим-тихим стає життя
      поруч з такими котами
      але й погідним
      але й лагідним

      можна і собі лягти
      на стару розкладачку
      послухати сонячне радіо

      11.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ти любиш слова
      ти любиш слова більше
      за їхні значення

      я — слово
      яке ти пишеш з маленької букви
      і лиш зрідка наважуєшся промовити вголос
      я — слово
      багатозначне та мінливе
      що його ти завжди розумієш неправильно
      я — слово
      чиї літери не мають коріння
      тому хапають тебе за пальці

      я люблю тебе більше
      за твоє значення

      я люблю в тобі слово —
      величезний будинок
      з кількома заселеними кімнатами

      10.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. сонячна богиня народилася на світанку
      сонячна богиня народилася на світанку
      у покинутій лисячий норі
      під старим дубом
      до її волого-ясного тільця
      прилипла земля та опале листя
      тож вона вийшла на світ божий
      і обтрусилася
      золоте плесо привітало її першим
      цікаво визирнувши з-за дерев
      вона поспішила до нього
      віддати привіт
      вийшла на середину озерця
      і тупнула ніжкою
      аж сколихнувся до неба простір
      збентежений неочікуваною шаною
      і відгукнувся тисячею голосів
      сонячна богиня хапала ті голоси
      за вільні кінці
      і плела нескінченні кіски
      раз по раз притискаючи їх до вуст

      сонце побачило ігри своєї дитини
      та усміхнулося веселково

      побігла кольоровою доріжкою
      маленька богиня
      і зникла у сонячному лоні —
      як не бувало

      10.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. сюрчання цвіркунів їжачиться
      сюрчання цвіркунів їжачиться
      наче паморозь
      його кришталеві шпички
      проштрикують драглисте повітря
      і жаляться мов кропива

      комахи проспівають твою злість
      натомлений світе
      відшліфують її своїми крихкими крильцями
      і ти спатимеш міцно та солодко
      згорнувшися калачиком
      у квітці шипшини

      і ніяка війна тебе не сполошить

      добраніч

      10.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ходить полем молодик
      ходить полем молодик
      вже досвідчений
      вже іржавий
      віддавати не значить любити
      міркує
      віддавати — ще не любити

      йде за сонцем молодик
      але не квапиться

      ступає однією ногою за обрій —
      зашпортується
      ступає іншою — падає
      котиться полем гострий серпик
      зрізає на ходу три колоски

      ходить полем чорногуз
      зроду-віку досвідчений
      вічночервоним дзьобом клацає
      колоски збирає
      і дякує

      молодик лежить горілиць
      сотає теплу земляну тінь
      дякувати не значить любити
      міркує
      дякувати — ще не любити

      стерня лоскоче йому п'яти
      пекучим золотом
      жене з поля у небо

      і він котиться
      мов коровай
      бездумний та мудрий

      10.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. сиджу на ґанку
      сиджу на ґанку
      а біля моїх ніг — жінка
      якої я більше не люблю

      вона звертається до дівчинки
      але спирається на мене
      ніби випадково
      ніби неусвідомлено

      я відчуваю її хребет
      сильний як стовбур соняшника
      я бачу її лопатки —
      ніби соняшникове листя —
      під тонкою шкірою вкритою ластовинням
      її золота голівка обернена до сонця
      її чорні очі повсякчас дивляться на схід

      вона перетворилася на сонях —
      моя кохана

      коли раптом встаю
      вона на секунду втрачає опертя
      але втримується

      не озираючися йду на захід
      зустрічати її натомлене сонце

      08.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. пухнасті хвости куничника
      пухнасті хвости куничника
      шкарубкі долоні геліопсису
      стрункі постаті полину
      і відцвілі голівки півоній
      зустрічають мене на покинутому подвір'ї
      недоладна хатинка доживає свого віку
      і намагається врости у землю
      та земля не хоче приймати її
      наїжачену битими шибками
      рудими цвяхами
      і гострими уламками непрожитого болю
      та все ж заброді
      такому як я
      тут гарно і затишно
      мені до вподоби розкішний барвінковий килим
      під вікнами
      що дивляться на поле
      подобається стара лавка
      що сховалася в кущах від людей
      вона ніби всотала всю втому
      своїх колишніх господарів
      і тепер видихає її у розпечене повітря
      змішуючи з власним запахом
      трухлої деревини
      подобаються полум'янки
      що ростуть там
      де колись стояв паркан
      вони посланниці сумирного вогню
      і свідки падіння у золоту траву
      абрикосового жару

      мені смакують ці жаринки
      я збираю прим'яті з землі
      і обтрушую пружні з гілок

      такі ж сонячні плоди збирали мої дід та баба
      зі своєї абрикоси
      від якої лишилася
      хіба тінь на старих світлинах
      і потяг до світла у моїй крові

      07.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. нова людина, старий світ
      -1-
      інформаційно-приваблива квітка
      ясніє в траві край моєї стежини
      кличе нахилитися до неї
      порахувати її пелюстки
      тичинки та маточки
      роздивитися форму та розташування її листя
      вона навіть не проти показати своє коріння
      яке воно?
      мичковате чи стрижневе?
      пізнай мене
      просить квітка
      та подаруй мені ім'я
      хоч би й посмертно

      володіючи іменем
      ти один милуватимешся моєю красою
      ти один збиратимеш мій плід
      та визначатимеш мою долю

      я куштую її аромат
      але повертаю його з видихом —
      майже неторканим

      спрагла належності
      квітка гукає мене —
      того що ховає свій запах
      в кишенях пальта

      -2-
      по інший бік стежини — поле
      лежить слухняно
      наче килим
      вітер-хлопак бігає ним босоніж
      вздовж і впоперек
      і по діагоналі
      коли натомлюється
      лягає на живота
      і роздивляється килимові візерунки
      зблизька
      а потім знов біжить
      вишиваючи ті візерунки в повітрі
      шовковими запахами землі
      що ніби стрічки
      лопочуть у нього між пальців

      я спостерігаю
      як плутаються аромати
      на споді його шиття
      і як стрімкішає його біг
      з настанням сутінків

      хлоп перестрибує через сітку-рабицю
      гарячий схмелілий від руху
      він в моїй присутності не знічується
      грає в довгої лози зі мною —
      з тим хто шмагає його короткою
      намагаючися прогнати
      як набридливого комара

      вітер лишив по собі вістюків
      у моєму волоссі
      і забрав трохи поту з долонь

      -3-
      інформаційно-чистий спів пташки
      яка стала тінню листка у кроні дерева
      сповиває вечірній світ
      вкриває легкою пелюшкою трави
      підкрадається до мене ззаду
      затуляє очі напівпрозорими долонями
      і промовляє пошепки
      вгадай
      милий
      хто?

      спів насичує моє мовчання
      спростовує моє незнання
      і цілує холодну
      мов у ящірки
      шкіру

      бачу
      у синяві тане
      лазурова пір'їна

      05.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. чим більше людей тебе люблять
      чим більше людей тебе люблять
      тим більшу вагу мають твої слова
      а не навпаки
      тому мої вірші це просто набір слів
      скільки не напружуй уяви
      скільки не вслухайся
      чутимеш лиш
      як глухо тріщить
      бурелом

      мій голос згубився
      у лісі померлих дерев

      03.07.24



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ми зробили усе
      ми зробили усе
      аби свято життя відбулося
      у порожньому залі
      яскраво освітленому розкішними люстрами
      заставленому довгими столами
      з вишуканими наїдками
      все чекає гостей
      окрім нас

      за вікном дві закохані тополі
      пристрасно перешіптуються
      танцюють
      тупцюючи на місці

      24.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. твій голос
      твій голос — частина твого тіла
      як наприклад язик
      ти не дозволяєш йому заходити далеко
      і не повертатися
      ти не хочеш аби його
      чув хтось чужий
      не хочеш
      щоб його торкалися
      вимішували немов тісто
      ти виймаєш свій голос уранці
      наче дорогоцінну тканину
      яку отримав у спадок від пращурів
      витріпуєш
      сушиш на сонці
      ховаєш знов

      у пустелі мовчання
      не почуваєшся вбогим
      знаєш
      голос з тобою навік

      01.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. навіть у таку спеку
      навіть у таку спеку
      дійсність скована кригою
      від холоду терпнуть ноги
      ступні ковзають якщо йти
      але прилипають
      якщо затриматися на місці
      тоді крига поглинає свою жертву
      що опиняється в прозорому полоні
      як і риба
      що не встигла вчасно
      сховатися на глибині

      літо ширяє мов крук
      всотуючи смоляним пір'ям
      краплі розталого сонця
      і хрипким голосом
      засвідчує свої права

      дійсність нічого не чує

      риба сміється на дні

      01.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. мене виховали книжки
      мене виховали книжки
      вони навчили
      не віддавати свого за безцінь
      мовчати коли не запитують
      цінувати увагу понад усе
      а часом навчили нехтувати

      зміст книжок забувається
      бо людський
      але форма нетлінна

      у всяку пору квітнуть
      ці паперові
      пишні квіти

      01.07.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. уночі безпритульні сни наче пси
      уночі безпритульні сни наче пси
      бігають порожніми вулицями
      зазирають у засвічені вікна
      нюшать повітря на перехрестях
      порпаються у смітниках
      вони знають усе про життя міста
      і трохи про його околиці
      вони шукають собі господарів
      серед тих хто ще не заснув
      бо усім нам потрібна істота
      яка вислухає твою історію
      ці пси ніколи не бувають злими
      навіть якщо їхня оповідь про зло
      і не завжди на вигляд добрі
      якщо їхня оповідь лагідна
      тож пошукачу снів
      слід довіритися талану
      коли він кличе до себе такого пса
      коли пес довірливо кладе голову на його коліна
      коли вони поринають у спільну історію
      що нечутно для інших
      змінює їх обох

      29.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. яким світ постав би без метафор
      яким світ постав би без метафор
      без їхніх асфальтованих доріг
      що ними йдеш з комфортом
      але не туди
      чи справді так страшно
      у хащах обабіч
      чи справді в їхній темній тісній реальності
      життя не є можливим
      без додаткових ілюзорних сенсів
      які містками з'єднують чуже
      не знаючи про рідне

      якою мовою спілкуються зірки
      гуляючи в тернах

      29.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. звук це троянда
      звук це троянда
      на виткому і колючому
      тілі вітру

      це гострий запах серцевини
      і розгублене пелюсткове лахміття
      це розхристана хмара зі стрижнем блискавки

      страх липкий мов нектар

      роздратовано бджоли гудуть
      жалячи вітер
      вмирають даремно

      29.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. світло дзижчить на перетині крил
      світло дзижчить на перетині крил
      перестрибує з квітки на квітку

      квіти бліднуть від доторку
      лап кінцесвітних
      і вклоняються низько

      світло будує веселку
      на їхніх кістках

      29.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. як втримати на гілці абрикоси
      як втримати на гілці абрикоси
      як вмовити їх зелених
      випити ще гіркого соку життя
      повисіти ще на цьому хворобливому дереві
      що дивися ось-ось впаде

      зв'язок триває
      але не живить

      сонячне співчуття
      безсиле і принизливе

      серця абрикосів твердіють
      і це їх рятує
      бо обіцяє майбутнє

      29.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. вітер у скирти на небі складає
      вітер у скирти на небі складає
      духи померлих трав

      піднесені звеселені
      вони руняться та в'юняться
      скипають білим округлим сміхом

      їхня радість б'є залізним кулаком
      у залізні двері

      їхня радість від надміру плаче
      породжує яблука-сльози

      неначе градини
      вдаряють боками у землю
      і прискають соком

      29.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. божа добрість у тому
      божа добрість у тому
      що на захід від мене лежить
      аж до небесного схилу лежить
      поле

      божа добрість у тому
      що воно не ховає нікого в собі
      ані живих ані мертвих в собі
      не тримає

      божа добрість у тому
      що розквітає його чистота
      і достигає його чистота
      миром

      а у небі війна поміж душ польових
      небо це гріб для всіх душ польових
      йому поле —
      за віко

      27.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. невже не знають про війну горобці
      невже не знають про війну горобці
      ці розумні птахи які пам'ятають
      коли дозріває вишня
      а коли йошта
      де колоситься пшениця
      і де стигнуть соняхи
      де живе людина
      завжди щедра на крихти зі свого столу
      невже не знають про війну горобці
      ці мудрі птахи
      які прозирають дощове майбутнє

      звісно знаємо кажуть
      але
      війна дрібніша за зерня
      війна крихкіша за землю
      війна коротша за наш політ

      23.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. ти кажеш — я слухаюся
      ти кажеш — я слухаюся

      о! я ніколи не відчувала більшої свободи!
      твої вкрадливі пальці п'ядь за п'яддю
      завойовують дику землю
      вкриту прадавнім лісом
      ці дерева що міцно зрослися корінням
      бозна-коли
      тепер звільняються одне від одного
      наче відкидають від себе ногами
      клубки отруйних змій
      біжать перелякано мовби табун антилоп
      у каламутнім тумані страху
      і зникають у морі

      ти сієш жито
      ти кажеш — я мовчу
      ти сієш — я приймаю
      стихія бунтує повільно — так
      як проростає бур'ян
      але ж ти господар
      тепер бунт ні до чого

      зрос! тай!
      з долоні — в політ

      холодний поривчастий вітер —
      малий розбишака — біжить
      підстрибом! підстрибом!
      падає — здіймається
      падає — здіймається
      падає!
      качається в жи! ті!
      регоче

      жа! га!

      о! я ніколи не відчувала більшої свободи!
      столочене жито
      зерня в землі
      я ніхто

      22.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. темрява вибухає твоїм кашлем
      темрява вибухає твоїм кашлем
      темрява котиться цівкою між спітнілих грудей

      бог розкидав каміння
      і покинув його напризволяще
      безпорадне
      воно не може укорінитися мов рослина
      і не може втекти наче звір

      темрява клубочиться
      під його прохолодною шкірою
      воно ніби спить

      каміння котиться між сонних грудей
      ти вибухаєш гуркотом обвалу

      22.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. пам'ятаю інтимний момент зі шкільного життя
      пам'ятаю інтимний момент зі шкільного життя
      хлопець якого я люблю з дитсадка
      на перерві біля підвіконня звіряється мені
      що живе подвійним життям
      це звучить неначе велика таємниця
      але ще чимало наших однокласників
      ходять теплими ночами
      на той самий танцмайданчик

      тоді як я сплю
      втомлена зубрінням

      тепер не до сну
      тепер я теж проваджу подвійне життя
      вдень радію вночі боюся
      буває і навпаки
      вночі радію вдень боюся
      але ці два стани ніби вода та олія
      не перемішуються
      не перемішуються!
      скільки б не здригалися від вибухів
      стіни мого будинку

      22.06.24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    116. тобі личить цей шлях
      тобі личить цей шлях

      ми тут самі
      дивно
      що можна почуватися затишно та безпечно
      у зміїному царстві непевності та боротьби
      де навіть краєвид змінюється з кожним кроком
      як змінюється враження від книги
      коли читаєш її повільно та вдумливо

      тобі личать ці шовковиці обабіч
      кажеш ти
      і губами збираєш
      ягоди з моїх долонь

      22.06.24



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    117. мама лесю колисала
      мама лесю колисала, пісеньку співала;
      леся плакала, кричала й нюні розпускала:
      я лесюня, я манюня, не сиджу без діла:
      вже і в хаті підмела, й їсти наварила.
      а чого ж це я, маленька, нюні розпускаю?
      хай підкаже дід сердюк, бо й сама не знаю.

      дід сердюк сказав лесюні, дівчинці-манюні:
      я не знаю, чому ти розпускаєш нюні.
      та я знаю: коли б ти цього не робила,
      ти б і в хаті замела, й їсти наварила.
      отоді вже й я сказав би: квіточка лесюня ―
      сонечко, розумничка, мамина красуня



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. леся дикунка
      тая ж леся, леся дикунка,
      що вміє казати: "сонце",
      не коверзує, не плаче,
      не ганяється за сенсаціями,

      а сидить собі в себе вдома
      за столом, що розкинувся широко,
      як степ чи майдан незалежности,
      та й наминає пшоняну кашу
      своєю власною ложкою.

      а сама — в дукачах та намистах,
      та в китайках, шовках, оксамитах!
      та в ошатних німецьких штанях,
      та в червоних акробатичних
      чобітках, що води не бояться.

      очіпок її — рожевий віночок,
      сама ж вона, ніби срібний дзвіночок,

      пишається, гне кирпу, величається,
      та кидає виклик світові,
      якщо не всій україні:

      чи має ще хтось таку
      золоту унікальну ложку,
      що нею, коли б схотіла,
      я виїла ціле море?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. гиндик ярослав
      гиндик ярослав — ефективний,
      дуже потужний господар.
      він має стільки землі,
      що її не обміряєш оком.

      а худоби та птиці — стільки,
      що коли він жене їх на пашу,
      вулиця стогне й реве,
      наче дніпро навесні.

      а потім він надимається,
      й ходить перед гиндичками:
      дивіться, який я великий!
      не більший за мене й зевс.
      а зевс, я читав у своєму
      дорогому новому комп'ютері —
      то цар олімпійських богів,
      володар античного світу.

      ясно? отож не лінуйтеся,
      ставайте бігом до праці,
      та готуйте мені на сніданок
      багато-багато всього;
      а особливо — отих
      пишних казкових пиндиків,
      що свідчить про них правдиво
      стародавній китайський епос:

      батьки-гиндики пиндиків не їли,
      проте ж і не боялися дощу.

      і нехай ті кляті троянці
      нападають на нас отарами —
      всіх налякаю, роззброю,
      помилую, і відпущу.

      а може, ще й не помилую:
      поб'ю, потопчу й потрощу!
      несіть же мені тих пиндиків,
      поки немає дощу



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. розкажи мені
      розкажи мені
      історію свого тіла
      розкажи як воно
      зародилося та зростало
      як засіювалося цупким волоссям
      як міцніло твердло смаглявіло
      як приймало теплі дощі
      та холодний душ
      і як вода скрапувала
      з твоїх стегон
      і ставала насінням
      яке на білому кахлі кільчилося
      і квітло
      наче срібна корона на голові царівни
      що живе лише мить
      а помирає вічність

      а коли закінчиш
      розкажи все навспак
      загорися всередині мене
      мов зірка
      чиє світло шепоче
      прекрасна

      21.12.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. світ обмотаний гірляндою
      світ обмотаний гірляндою
      твоїх слизьких нутрощів
      ти ворожиш на них
      намагаючись побачити майбутнє
      як це робили жерці
      в стародавньому Римі
      лякаєшся переливів червоного
      і згустків чорного
      гронки білого жиру
      теж не віщують добра

      світ стає твоїм пеклом
      коли все що навколо
      це ти

      09.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. щоразу коли дозволяєш
      щоразу коли дозволяєш
      я в тебе пірнаю
      ти море ти море ти море
      ти випив очима все море
      тепер колисаєш мене

      коли ж викидаєш на берег
      кляну та клянуся
      ніколи ніколи ніколи
      тебе не торкнуся
      ти синя калюжа
      ти розчин їдкої кухонної солі
      та пам'ять коротка
      мов сонячний промінь в воді

      що я казала?
      ти море ти море ти море
      пий мене море
      п'ю тебе море
      люби мене море
      люблю

      02.11.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. раціональний цілунок
      раціональний цілунок
      це дротяний трикутник
      що в ньому квітує троянда
      втягуєш губами її запах
      і гострі кути розпинають їх
      зсередини
      тепер ти схожий на рибу
      яка проковтнула гачок
      мовчазний і здивований
      від чого ти задихаєшся
      чого ти від мене хочеш

      у раю
      троянд не було

      31.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. любиш в мені сонце
      любиш в мені сонце
      понадхмарне і таке що просочує хмари
      понадземне і таке що годує землю
      любиш лагідність та самодостатність
      повноту благородства та гідності

      любиш подібно до того як віриш
      а віриш як знаєш
      це знання у твоїй голові
      запалив сфокусований промінь

      а я поруч з тобою
      сумую за сонячним світлом
      відтепер
      клич мене на ім'я

      29.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. жандарм журився
      жандарм журився: жадібні жирафи!
      ждав жодного жолудя жлоб-життєлюб.
      жеребкую жезлом — жебонітиме жмикрут!
      жертовні жеребці жували жар-жоржини;
      жонглер же, жокей же — жирно жартують,
      жестикулюючи жанрами, жевжики.

      жужелиці жебрають жмакати-жалітися:
      жупел жука-жидомасона
      жагуче жакує жорна жахіть:
      житнім желейним жабогадюкам —
      жати журавлину, жолобити жорству.

      женя жбурляє жіночі журнали;
      жайвором жевріє жовтень-жасмін



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. нас об'єднує шлях
      нас об'єднує шлях
      і вдячність за нього
      ти прочанин
      а я супроводжую тебе до храму
      де прислуговую
      ти везеш чимало подарунків
      впрягшися у свій віз замість коня
      знай
      усе тобі зарахується за пожертву
      і піт і кров і час
      ті що шукають свого місця
      знаходять його у єдності з богом
      бо віра скасовує випадковість
      яка мучить людину гірше за зубний біль
      але тебе турбує не це
      ти шукаєш чистоти та краси
      чистої краси
      красивої чистоти
      ти везеш щедрий дар своєму богові
      і привезеш усе що маєш
      аби лиш побачити те
      чого не можеш знайти у собі

      з храму край поля
      виходиш просвітленим
      дотиком до самого себе

      13.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. ти стаєш міфом нечутно
      ти стаєш міфом нечутно
      як росте дерево
      і як дерево стає собі пам'ятником
      зодягаєшся у нетлінне в моїх оповідях
      моє вухо мов дзьоб пташеняти
      захланне та вічно одверте
      з неба сотає твій голос
      ніби струмінь дощу
      переривчастий
      проте ніби море
      вічно присутній в собі

      голос втрачає впізнаваність
      набуває чистоти мелодії
      вона віє усюди як вітер
      і не стихає

      12.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. коли у хлопця
      коли у хлопця
      рясно засіялося під носом
      і на підборідді
      його почали кликати дідом
      коли ж пазурі хижого життя
      лишили на його тілі глибокі сліди
      хлопця вже не кликали інакше
      та він не зважав
      плинув течією
      що її колись був обрав
      за власну долю
      влітку теплою
      взимку холодною
      як і має бути у природі
      тому спізнав усе
      хоч і ніколи не ступав
      на береги буття

      а я жила на березі
      і бачила здаля
      вогнисте серце його серця
      а ще легкі думки
      що наче хвилі
      колами гуляли по воді
      але не гасли

      07.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. бережи себе та все ж гори
      бережи себе та все ж гори
      мертва свічка бачить мертве майбутнє
      жива свічка бачить все як є

      жива свічка не дбає про світ
      але дбає про світло
      світло дбає про світ досконало
      світ співає
      свічка глухо горить
      свічка німо горить
      спирається на власні
      ствердлі сльози

      роби так як тобі краще
      кажеш ти і гориш
      не зважаючи на мене
      та освітлюючи мене

      04.10.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. ти ростеш зсередини назовні
      ти ростеш зсередини назовні
      огортаєш свою м'яку сутність
      нескінченними сувоями мрій
      атласно-блискучими
      вільними від знаків та символів
      чистими як уявлення про святість
      гладенькими як рука
      що її ніхто не торкався

      ти обростаєш досвідом
      неначе корою
      дихаєш крізь її тріщини
      що неминуче з'являються
      як відповіді на листи часу

      дихаєш
      і твоє дихання
      пестячи неподаровані квіти
      звучить ніби спів

      30.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. ївга, велика богиня
      ївга, велика богиня,
      сьогодні зовсім не в гуморі.
      хлипає та зітхає, сльози в її очах.
      горе нам, легковажним,
      що марили про погоду!
      певно ж, її причини ―
      під сімома замками.

      ви засмутили мене,
      припустивши дуже сміливо,
      що ваші смішні забаганки
      не здадуться мені такими.

      любі мої, хороші!
      зважте, наприклад, всесвіт
      на терезах, що маєте
      від забобонних предків:
      чи не повіриться вам
      після такого зважування,
      що його, нескінченно славного,
      нібито вже й не існує?
      той, хто його створив,
      пішов; і свої таємниці
      в слові своєму, а не в землі,
      поховав. хто шукатиме, знайде, ―

      так промовляла, співаючи,
      ївга, велика богиня,
      коли колисала сонце
      напередодні хрещення



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. я гусей поважаю
      я гусей поважаю.
      колись лишилася одна гуска,
      ми її жаліли, не різали.
      то вона ходила собі, не журилася.
      подружилася з нашим собакою.
      бувало, залізе до нього в буду,
      й сидить там.
      а коли він відв'язаний,
      вони разом ходили.
      собака мав звичку десь бігти з двору,
      шукати пригод.
      а гуска, коли бачила, що його немає, непокоїлася,
      і йшла його шукати.
      уявляєш?
      а коли знаходила, гнала додому.
      мені й самому тепер не віриться.
      проте ж правда!
      з сірим та білим пір'ям гуска була.
      а як звати — забув.
      мати її зарізала зрештою



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. просвітлений знає
      просвітлений знає
      довершений спосіб кохати
      викладає мою шкіру
      дрібною шестикутною мозаїкою
      ретельно допасовуючи грань до грані
      знімає з карниза тюль
      і накидає мені на голову
      світе я мертва
      і сам ховається під тюлем
      світе ми мертві
      облиш нас самих на себе
      світлом без початку та кінця
      в світлі без осаду та тіні

      щасливо втрачені безсилими
      в трикутній сітці
      риби що впіймали сонце
      невпіймано живуть
      верткі та гостроносі
      завжди радіють
      моляться невпинно
      і дякують за все

      30.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. вічність це синергія часів
      вічність це синергія часів
      це річка що її ти з моря висмикнув
      приніс мені
      в агонії
      вона плескала маревним хвостом
      здіймаючи в повітря віялом
      блакитну кров
      що цебеніла з рани
      та охопивши передпліччя
      знайшла хвоста в своєму роті
      затихла
      і ми знесилено заснули

      крізь сон не можу зрозуміти
      хто з вас сильніше
      мені стискає руку
      ти чи вічність

      30.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. звинувачувальна промова
      звинувачувальну промову
      повсякчас переривають вигуки
      протестую!
      позивачка перебуває у стані афекту!
      слова змішані зі слізьми
      з іронічним смішком
      та злісним вищиром
      не є ані доказом ані аргументом
      дарма що вимовляються під присягою
      суддя глухне
      присяжні повертають голови наче сови
      до мене потилицею
      підсудний читає захопливу книжку
      на колінах під столом
      тож я змінюю тактику
      і починаю спочатку

      я дякую тобі за все
      з тобою вчилася любила
      і зростала

      оце і все?
      а де ж моя вина?
      підсудний спохопився

      знання це смерть старого світу
      любов це смерть старих любовей
      зростання — смерть дитини
      якою я була
      ти тричі вбивця
      бо ці три ями викопав
      та не наповнив

      тому похований в них будеш
      у першій — голова
      у другій — тулуб
      кінцівки в третій

      твоя душа не знайде супокою
      у жодній пам'яті чи віршах
      в жодній тузі

      суддя самоусунувся
      відчувши непотрібність
      присяжні гострять сапи

      14.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. нестереотипна любов
      нестереотипна любов
      це любов двоголового чоловіка
      батько навчив його пити
      мати навчила не плакати
      а життя навчило не думати
      істини що їх він засвоїв з вином
      захаращували макітру
      викликали мігрені
      тисли на очі та лізли з вух
      бо ні виплакати
      ні передумати він їх не міг
      тож наповнивши голову
      отриману при народженні
      заходився шукати другої
      другу купив на базарі
      свинячу — іншої не було

      кохання ударило в пах
      але не зачепило голів
      тому здавалося розумним
      піднесеним і таким що підносить
      святим і таким що освячує
      всякий недолік і всяку брехню

      однак все скінчилося швидко
      поки перша голова цілувала
      друга відкушувала пальці
      схожі на маленьких ельфів
      поки перша казала завжди
      друга витирала носа
      любовними листами
      поки перша милувалася
      анорексичними колінцями
      друга хропіла і лаялася уві сні

      жертва померла
      внаслідок вибуху мозку
      і — о диво — відбувся консенсус
      серед голів
      перша сказала сама винувата
      друга сказала те саме

      і жертва погодилася б з ними
      якби була жива

      14.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. ти вдався перекласти на слово цілий світ
      ти вдався перекласти на слово цілий світ
      і створив свій
      світ на розпеченій пательні
      яскравий строкатий і голосний
      його запахи забивають памороки
      його світло спричинює теплові удари
      ти вклав у нього стільки життя
      що тепер задихаєшся
      і я задихаюся
      як шукаю тебе
      у спітнілому натовпі слів

      але ти поза ним

      легше дихати в тиші
      в ній не чуєш себе

      26.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. пізнаю через тебе світ
      пізнаю через тебе світ
      тому кожне твоє слово стає символом
      кожен твій рух відчиняє нові двері
      кожен твій дотик проходить впростріль
      і болить
      ти вчиш радіти болеві
      але не шукати його
      кажеш
      рости боляче
      а любити ні
      якщо досі болить — ти ростеш
      на шляху до любові

      26.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. три яблуньки на горі
      три яблуньки на горі
      купочкою стали,
      радять раду про війну,
      мов три генерали.

      нам щодня потрібно більше
      і грошей, і зброї.
      ця війна вже набуває
      ознак світової.

      безперечно: ця війна —
      спроба світової
      змови києва зі злом —
      битви києва зі злом,
      складеним утроє.

      тут якісь в електриці
      хвилі та прибої;
      а в цілому: сила правди
      ломить силу зброї.

      я б сказала навіть так:
      битва? отакої!
      що те зло супроти правди,
      як воно — без зброї?

      сили зла бояться правди;
      хто боїться зброї?
      лиш могутні прямокутні
      клоуни-герої.

      назагал ні одіссей,
      ні брати аякси
      не спроможні заглушити
      наші інтерфакси.

      тобто інтелектуали,
      що вони, ледачі,
      лиш презирливо плюють
      на свої задачі.

      кожне спить собі на лаврах,
      мов сірко на сонці, —
      не бажають послужити
      обраній сторонці.

      люди бідкаються: що та
      зброя без доктрини?
      думайте та вчітеся,
      діти україни!

      а доктрина ж нам потрібна,
      мабуть, не фанерна,
      а нова, передова,
      щира та модерна:

      третій день реве, мов буря,
      світова арена:
      ллється кров, тріщать списи
      й майорять знамена:

      на арені — президентів
      бійка навкулачки:
      хто до кого доповзе,
      мов до неба, рачки.

      доповзе, переконає,
      за бороду вхопить —
      а той йому з переляку
      в пику як затопить!

      так і б'ються. чия правда,
      знає лиш ворожка,
      що у неї на столі —
      атомна матрьошка.

      а ці двоє, мов фальшиві
      мудреці зі сходу,
      ловлять ґав, пускають фейки
      й каламутять воду. —

      пред'являють кожен свій
      грізний ультиматум,
      а кивають на той самий
      невблаганний фатум.

      баба каже: переможуть
      і правда, й росія. —
      що то, сестри? параноя
      чи парафренія?

      хоч би як, а нам не треба
      лаятися матом,
      чи кивати на якийсь
      неподільний атом.

      та коли вже ми сказали
      ні шизофренії,
      де ті всі раціональні
      мрії та надії?

      порівняти наші втрати
      і втрати росії:
      чи не лити в цей вогонь
      мирної олії?

      порівняти наші сили
      та тії ворожі:
      чия правда? наші люди —
      то ягнята божі.

      але їхні — левчуки
      та брудні собаки:
      і ведмеді, і вовки,
      і таке всіляке.

      хоч би як, а ця війна —
      тимчасове лихо.
      незабаром в світі стане
      безтурботно й тихо.

      де не взявся буйний вітер:
      не меліть макухи!
      хто за що, а в україні
      люди мруть, як мухи.

      чули? хоч такого слова
      навіть не існує,
      повпливаю на народ,
      хай мене цитує:

      вам, зважаючи на це,
      можна, як не дивно,
      про війну, мов про погоду,
      плямкати всерівно.

      заспокойтеся, шановний!
      вам бракує клепки,
      бо не шилися б так явно
      в п'яні пришелепки.

      гроші, війни — то про людські
      справи; а про наші
      хай базікають невинні
      телята на паші.

      ну, а я вам — не теля?
      теж дурним буваю:
      так лютую-бешкетую,
      аж дуби ламаю.

      втім, сьогодні вам приніс
      таки добру звістку:
      президентом знов обрали
      соньку-популістку



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. подивися на свої руки
      подивися на свої руки
      а тепер мені в очі
      це відбувається з нами
      з нами крихкими
      з нами небездоганними
      з тими що вийшли з землі
      омилися любов'ю
      та знову вкрилися порохом
      з тими що співають
      надламаними голосами
      пишуть перебитими пальцями
      цілують надщербленими губами
      досконале гостює у наших тілах
      та відлітає
      лишаючи тугу і сором
      і пустка по ньому пече сумнівом
      і пустка по ньому ніколи не гоїться

      випалює тіло неначе горня
      за подобою серця
      бездонне та щедре

      25.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. вбирати світло
      вбирати світло
      допоки лик душі
      не стане ликом серця

      шур шур
      шур шур
      як в пошерхлому роті
      качається берегом рінь
      і один з камінців
      золотий і прозорий
      ніби цятка небесних медів
      ніби мить насолоди
      застигла у вічності солі
      ніби крапля на віті
      розкидистих течій
      у цій краплі мов мушка
      зав'язло призахідне сонце
      зав'язалося плодом
      і впало у водорість раю
      цього плоду нам їсти не зась

      сердоликова ніжність
      не примха й не хіть
      вона ода життю
      та минувщина
      що озивається в зараз
      дзеркальним хоралом
      і голосом тисяч облич
      величає тебе

      20.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. прийшло дідове літо
      прийшло дідове літо
      спориш вдихає мир а видихає майбуття
      що як вечірній туман
      клубочиться низько над полем
      дід махає косою
      викошує поодинокі сиві пасма
      складає до кошика
      несе до хати
      його одяг важкий бо вологий
      вуста світяться усмішкою
      зігрітою бородою та вусами
      пасемка звиваються у кошику
      мов сріблясті змійки
      не бояться — бавляться

      у хаті дівчинка чекає на діда
      дивиться у вікно
      там на лутці заснув метелик
      їй теж пора

      у небі зміїться зірчастий туман
      дід випустив змій політати

      15.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. як сміхатий сміховик
      як сміхатий сміховик, засміється пересмішник,
      і сміхічний сміхопад осмішніється сміянно:
      засмійтеся, сміхачики,
      засмійтеся, сміхасики!
      смієтеся сміхами, смішками, смішинками,
      усміхніться до сміхальних несміхомих,
      смійтеся до сміху насміх, до сміхусміху.
      сміхастики посмішно посмішають,
      смішителі усмішно їх пересміяли.
      о, сміяльних посміховиськ
      підсміхання несмішне!
      смійте насміятися з того несмішного.
      насміюшки, посміхушки, усміхайла,
      що сміються часто, смішно й усміхасто!
      смішиво, смішиво, смійво, смійво!
      сміховствуйте, смішіте, засміхайте!
      засмійтеся, сміховички,
      посмійтеся, присмішники!
      сміханчики, засмійники смішнули передсмішно;
      сміюнчики сміються,
      сміхачі всміхаються



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. йди, могутарю!
      йди, могутарю! ступивши, йди.
      ти вже виступаєш! ти, як можежа. можеж.
      могуне, змагуне! мож! я можію.

      моглянине, я можу! мож та можій, як я.
      можій, можійся, я! вміливо, сміливо!
      могатий, ти ж ― могач! ти ба! ти побач!
      насправді ж-бо мої моганські очі
      припомагають всьому, на що вони впадуть.

      ступайте, мої моги, переступайте
      через мене самого, через мою можу.
      рушай, можум'яко! де твої руки?
      руки, руки! а де твій можний лик?
      о, лику-могутлику, що могатенно,
      можественно можливий для моглебнів!

      можедущі очі, де багато-магато
      могатих дум, мов можини телят!
      напружте ваші мужні чорні брови,
      проголосіть моглебень моготи.
      округлися, обличчя могди-хана!
      тепер ти можеш можити орду.
      а ви, о руки! з чим вас порівняти?
      могунні, могарні, чавунні! чавіть
      могесно могиву можадібну мож.

      могатурствуй, монголичний лику.
      многоможте, моголясті м'яти множини.
      це ж-бо ви так маєте, коси-могікани,
      змащені щедро мощем та руками малих моженят.
      а в тих моженятах вже зможніли можі,
      схожі на тебе могутенці,
      ніби зелений мох.
      з них одне моженя виступає спороможно
      наперед неможливого, й можиться, що може змогти.
      зможе, авжеж, бо я могутарно
      лиш подумав про це, та й забув. ти диви!
      в дзьобі воду несе, захлинається!
      то ― ворон, мій джура-можура.
      може, я кваплю події, коли поспішаю назустріч
      і розмежовую натовп мужливих спроможнюків ―
      я оможливлюю світ множини, як ромашка, ожин,
      бо мені примоглося, що можу лиш я один:
      цим згарищем-марищем, де могутіла можежа,
      ступаю могою могути,
      могозваний могута могутнів,
      вельможнів, магнатів та змагачів:
      магатії, не бійтеся, мої спроможниченки!
      пожинайте можаву, примножуйте славу
      моїх багатьох-магатьох перемог!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. немає любові яка витримала б усе
      немає любові яка витримала б усе
      немає людини якій можна усе сказати
      бо є вага слова і є слабкий хребет
      що в якийсь момент скаже
      досить!
      і прощення нічого не змінить
      адже звільняє від тягаря
      серце не винуватця
      а ображеного
      ставить навколо нього
      щораз вищу загорожу
      перескочити яку зась

      отак ти мене навчив
      тепер заплющуючи очі
      бачу як відганяєш від себе палицею
      щойно розтуляю рота
      як закидаєш камінням
      бо загрозливо відкриваюся
      очима та тілом
      як стаєш убивцею
      хоч і зарікся
      не мати жодної ролі
      в моєму житті

      ти дав мені небо
      куди я кричала
      дослухаючися до відлунь
      тепер воно впало на мене
      громами та градом

      14.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. дозвольте спитати нежартома
      — дозвольте спитати нежартома:
      чому ви блукаєте полем сама?
      тут водяться дикі перепели —
      глядіть, щоб вони вас не підвели.

      — я тут живу за горбом недалечко
      в моєму приватному міні-містечку.
      а прийшла, щоб набрати трохи вівса,
      поки не впала вечірня роса;
      а також пшениці, жита й ячменю,
      скільки поміститься в повну кишеню;
      а ще — кукурудзи, маку й гороху,
      і гречки, й квасолі, і всього потроху.

      а наше містечко оточено лісом,
      і має 2200 воріт:
      якщо в ті ворота гримнути списом,
      блимає світло й здригається світ.

      ось: не схотіла йти до воріт,
      то й полізла, як стій, через ту огорожу.
      маю тепер. не прийшла на обід,
      повернутися так, в цій спідниці, не можу.

      — вам пощастило, адже перед вами —
      кравчик хоробрий, король королів.
      він вміє робити своїми руками
      все, й навіть те, чого ще не робив.

      бачите цю королівську футболку
      всю в кольорових охайних латках?
      маю в запасі нитку та голку, —
      шию на совість, латаю на страх.

      дам, отже, ради вашій спідниці,
      поправлю вам цю випадкову біду;
      а потім її збережу в таємниці,
      й додому безпечно вас проведу.

      — добре, латайте. я дякую дуже:
      по-правді, на це й сподівалася, друже.
      ще й боса, як бачите. певно, завдам
      забагато вам клопотів — втім, не журіться:
      кохання — це свічка на вітрі, а вам
      вдячна вже й ця, як новенька, спідниця

      — тю, отакої! все буде добре.
      кравчик хоробрий сказав — зав'язав.
      донесу. ви не знали: тут водяться кобри,
      і жуки, й будяки, — ще й гриби, хто не знав



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. був на світі коник, пильний прикордонник
      був на світі коник, пильний прикордонник,
      а насправді: невсипущий злісний беззаконник.
      він не слухав мами, не читав книжок,
      і складав свої цукерки всі в один мішок.

      конику, законнику! є такий закон:
      хто впіймався, в того вуха жовті, як лимон.
      але в тебе, що постійно в цьому беззаконні,
      вже не жовті, а немов яблука, червоні.

      є закони, як лимони, жовті та зелені.
      я колись, як був малим, виступав на сцені,
      і промовив драматично: горе мені, горе!
      паленійте, мої вуха, мов ті помідори



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. хто це? дівчина-красуня? молода берізка?
      хто це? дівчина-красуня? молода берізка?
      ні: це — гарна доротея, знаменита кізка!
      бо вона, як хто не знав, вчилася у школі —
      має грамоти й дипломи, і всього доволі:

      і на лицях два рум'янці, і медаль на шиї,
      а в очах — великі мрії, сумніви й надії.
      а як стане до роботи, зроду не дрімає:
      і танцює, і співає, й на скрипочку грає



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. що це стало? справді: я не впізнав явдошки!
      що це стало? справді: я не впізнав явдошки!
      справді: трошки не така, а може, й не трошки.
      всім відомо, що вона — екзотична паця,
      та сьогодні — ви погляньте, яка вона цяця!

      мене матінка скупала, й чепурненько вбрала,
      щоб я нині на городі моркви не копала:
      гляди ж мені, моя доню, бо сьогодні свято,
      а таких днів — для роботи — буде ще багато



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. пан барбос — моторний дядько
      — пан барбос — моторний дядько. де він тільки не бував!
      розкажи-но, пане-брате, як на ярмарку гуляв.
      — добрий вечір. ярмарок — величезний, гарний,
      з усіх боків прогресивний, багатополярний.
      там, як завжди, каруселі, лотереї, чудеса,
      сир, інжир, цукерки й дріжджі; сало, шинка й ковбаса.
      а з нового — не повіриш! — органічний віник,
      досконалий, як швейцарський золотий годинник.
      я подумав, і придбав: хай моя хазяйка
      береже його, й не б'ється, як об воду чайка



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. веселі овочі
      веселі овочі прокинулися вранці
      на кухні в києві у мами на столі.
      ми — зібрані обранці, вихованці
      дощу, повітря й сонця, неба та землі, —

      ми — зрощені в боях морські американці,
      демократично обрані, технологічно зібрані,
      помиті й запаковані далеко від землі.

      так, безперечно! ми згадали, хто ми:
      північні винахідники, дослідники землі!
      ми захиталися від зрадницької втоми,
      і втратили свої космічні кораблі.

      проте ж ми тут! ми — обрані троянці
      на цьому широченному, як прерія, столі.
      тож станьмо всі до праці: прокинемося вранці,
      і будемо, як щирі тутешні куркулі.

      засіємо цю землю маком-льоном,
      оточимо парканом — буде сад-город,
      і може, за якимось неписаним законом,
      здобудемо собі призів та нагород:

      смаків та ароматів, високих насолод
      та прав-свобод співати абетку під балконом



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. бедрику, ведрику!
      бедрику, ведрику! полети до неба
      та поглянь, з якого боку прийдуть москалі,
      та скажи їм, хай не лізуть там, де їх не треба,
      хай сидять собі тихенько глибоко в землі.

      вже поглянув: звідусюди. не журіться, дітки!
      вже летять туди, де треба, відповідні горобці,
      і синички, й запальнички, і млинці, і голубці,
      й сірники, й налисники, і чутки-лелітки, —
      й пережитки, й підсусідки невідомо звідки,
      і великі непоправні справедливі збитки.

      повмивайтеся чистенько, та лягайте спати:
      про все инше добре дбають люди та гармати



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. яся ягничка гуляла в саду
      яся ягничка гуляла в саду,
      знайшла одне яблучко, й грушку:
      грушку я мамі на стіл покладу,
      а яблучко — під подушку



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. ганна василівна, дуже сувора
      ганна василівна, дуже сувора
      та принципова, пасла дітей.
      діти не зводили з неї очей,
      слухали дуже уважно.

      посідайте рівнесенько тут на травичці ―
      сьогодні вівторок, перший урок.
      ми навчимося купатися в річці
      правильно, грамотно й без помилок.

      термін та місце встановлює мама,
      нам залишаються спосіб та стиль:
      лебедя, щуки, гіпопотама,
      чи просто морського володаря хвиль.

      кожне купається, як собі схоче:
      сміється, співає, щасливо регоче,
      хлюпочеться любо, всміхається бучно,
      а дехто й пірнає критично-бундючно:

      час тече безперестанку
      з заходу на схід.
      діти люблять воду зранку,
      ввечері й в обід.

      гей-гоп, шура-бура,
      хто не слухав ― замазура

      гей-гоп, не біда:
      завтра буде середа



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. радійте, знайомтеся!
      радійте, знайомтеся! вийшов з підпілля
      славетний філософ, кіт мурлимон.
      він попри те, що сьогодні неділя,
      не пішов на базар, і не втік за кордон.

      ви погляньте на нього: став на порозі, й стоїть,
      мов дерево, переобтяжене заслугами та орденами.
      він непохитно вірить: мине ще багато століть
      перше ніж він, видатний, порозуміється з нами.

      я прийшов не для того, аби ви мені
      догоджали, вклонялися й чухали спину.
      ні: я прийшов сюди зранку на 34 дні,
      щоб навчити читати й писати одну маленьку дитину.

      отже, не треба оплесків. вип'ю тепер молока,
      викурю люльку, подумаю ― та й відпочину з дороги.
      хоч вона, ця дорога ― пренебезпечна й слизька,
      я здолав її з божої ласки, й не без його допомоги



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. ой, з якого ти села, жабко зелененька
      ой, з якого ти села, жабко зелененька,
      що літаєш тут без зброї, ще й сама-саменька?
      а літаєш косо й криво, рації не маєш,
      всі уявлення про всесвіт нам перевертаєш.

      ой, ви хлопці-запорожці жваві, кучеряві!
      ви вже ходите, либонь, у всесвітній славі.
      ну, а я собі не жабка, а моторна гапка:
      та, що вміє танцювати, знаменита бабка.

      а що рації не маю ― того я не знала.
      якби знала, десь би в цирку лекції читала.
      ну, а так ― лише танцюю; оплесків не чую;
      на майбутнє всього світу це екстраполюю



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. мишка маруся встала раненько
      мишка маруся встала раненько,
      стала лічити своїх мишенят:
      10, 12, сто сорок. ой, леле!
      як вас багато, великі ростіть!

      дітки, увага! мої розумнятка,
      вставайте, бо я напекла пиріжків.
      а хто забариться, той їстиме дрова
      й старі черевики діда петра



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. іванку, іванку!
      іванку, іванку! надінь вишиванку,
      та поїдь до бабусі, до чернівців.
      а вона вже стоїть виглядає на ґанку:
      хоче, щоб ти їй борщу наварив.

      борщу? отакої! не розумію:
      вона ж його вміє варити й сама.
      а я лиш плекаю тиху надію,
      що нічого страшного в тому нема.

      гаразд, одягайте мені вишиванку!
      я вирішив: їду до чернівців.
      не наварю, але дам обіцянку,
      як давав її вже дев'яносто разів, ―

      посадити картоплю, скопати город,
      спорудити альтанку й ще одну хату;
      не вимагати прав чи свобод,
      а трудитися чемно, важко й багато;

      навпростець прокладати свій курс у майбутнє,
      попри все не чекати смачних нагород,
      відділяти щодня від непутнього путнє,
      а цукерки "дюшес" ― від пустих насолод;

      не бурчати, не чхати, не глипати скоса;
      шанувати і владу, й батьків та дідів;
      не встромляти свого легковажного носа,
      де й собака не рився, й бог не велів.

      у-ха-ха, тра-ля-ля, доживу до врожаю ―
      перегляну вимоги й до тебе, й до всіх.
      а тим часом виконуй, чого зажадаю,
      і скачи та радій, бо журитися ― гріх;

      ти чекаєш на вдячність. ― рухайся далі:
      знов скопати город, пересіяти мак;
      як чогось недобрав, розбери на деталі,
      та склади то по-своєму: так чи ніяк.

      незворушно дивитися картам у вічі
      тоді, як ворожать на мир та війну,
      щоб потому сумлінніше вдвічі і втричі
      гартувати себе до здорового сну;

      а якщо ми ― романтики, й надто охочі
      до бабусиних пундиків та казочок,
      назбирати на небі темної ночі
      незчисленно добірних дрібних зірочок, ―

      і подібне. оце вам ― такі забаганки.
      тут комусь би й заплакати, та не мені,
      бо мої, слава богу, на те обіцянки ―
      урочисті, докладні, й доладно смішні



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. грицю, бицю!
      грицю, бицю! що то стало,
      що похнюпився єси?
      і не дивишся кварталу,
      й макаронів не їси.

      ой, я плачу та журюся,
      бо вже зимонька-зима.
      а кварталу не дивлюся:
      там зеленського нема.

      мова, армія та віра
      стали нашими, але!
      все одно без бригадира
      шоу-бізнесові зле.

      де ж подівся твій зеленський,
      що зітхаєш та ревеш?
      кажуть, він ― такий вселенський,
      що не бачить жодних меж.

      ой, не бачить. незбагненні
      нам, малим, шляхи його!
      тролить путіна в кишені,
      злого чортика свого



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. миколка поїхав до лісу по дрова
      миколка поїхав до лісу по дрова,
      а повернувся, як справжній козак.
      тато на те не промовив ні слова;
      мама зраділа ― й нехай буде так



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. вийшов з хати дід мартин
      вийшов з хати дід мартин, дивиться довкола:
      гарні в мене сад, город, клуня та стодола!

      все ― чистеньке, певне, рівне, правильне й доцільне
      й навіть те, що ексцентричне, й нібито свавільне.

      ромби, перпендикуляри, дуги й паралелі ―
      все докладно до ладу у моїй оселі.

      і стежки, мов на воді кам'яні рядочки,
      й краєвиди всі виходять з однієї точки.

      бачу сонце, поле, ліс, кладку через річку,
      і оцю посеред двору золоту копичку.

      біла хата, мов стріла, підпирає небо ―
      все, як є, мені на втіху, радість та потребу.

      ось тому-то я хвалю все, на що погляну:
      все влаштовано чудово, просто й бездоганно.

      хто ж то склав її так ловко, щиро по-сільському?
      га, то ж я! а ви того не кажіть нікому



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. сонце каже: вибачте
      сонце каже: вибачте,
      тут таке питання:
      що ви робите без мене
      з вечора до рання?

      діти кажуть: ми спимо,
      а тебе немає.
      наші мрії ― про весну;
      так і ніч минає.

      отакої! про весну!
      цю красуню, знайте,
      вже привласнили собі
      синоптичні сайти.

      ось один, авторитетний,
      так про неї пише:
      ця весна прийшла зненацька,
      на три дні раніше.

      тиха, сонячна, свята,
      дика й норовлива ―
      ще й стрибає, мов коза,
      з отакого дива



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. ти диви, яке відерце!
      ти диви, яке відерце!
      срібне, повне молока!
      ми не знаємо, чиє то,
      бо ходили на базар.

      тут була коза маланка:
      переказувала вам
      миру, щастя та здоровля,
      і всілякого добра.

      дай їй, боже, миру, щастя,
      і здоровля, і добра!
      а від нас їй ― сіль та сіно,
      і червоні чобітки



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. ми спитали в тимка-академіка
      ми спитали в тимка-академіка:
      чи неминуча зима?
      й що воно є? нам страшно, —
      хочемо знати все.

      той відповів: авжеж неминуча!
      вона — невблаганна й небалакуча;
      зима — це коли нічого нема,
      й ти нічого не знаєш,
      а тільки бредеш наосліп,
      і так собі думаєш нібито щось,
      а насправді — звісно, нічого.

      ясно? нічого нема.
      оце вам така зима.
      отже, бредеш кудись,
      і лиш вітер комиш колише.
      ну, а коли добредеш,
      тоді вже стає видніше:
      і те он з'явилося, й те;
      ось і земля, і небо,
      і сонце, й трава,
      і дерева, й повсюди
      щебечуть якісь горобці.

      а ти — вже не ти, а хтось
      досвідчений та поважний:
      великий, дебелий, і вбраний
      по-дорослому в біле пір'я



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. ой, дощ та туман
      ой, дощ та туман,
      а ягничка христя
      сушить, не шкодує сил,
      бузинове листя:

      сушить, трусить, загрібає,
      успіху не має;
      і зітхає, й примовляє,
      ще й перевертає;

      б'є граблями, підкидає,
      топче й ворохобить —
      щось-таки вона не так,
      неправильно робить



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. курі знесли три десятки
      курі знесли три десятки
      золотих яєць,
      склали їх посеред двору —
      це ще не кінець.

      отже, склали, й посідали
      там же ж, серед двору:
      шепотяться між собою,
      дивляться угору.

      вийшло сонечко з-за хмари:
      добрий день, шановні!
      ваші яйця — дуже цінні,
      пишні та коштовні.

      а одненьке, найдорожче,
      зовсім нетерпляче:
      так і проситься на руки,
      аж тремтить та скаче.

      що ж воно, таке розумне,
      хоче нам сказати?
      хай не гавкають собаки
      і мовчать гармати!

      це — курчатко-немовлятко
      вилупилося,
      на чудовий білий світ
      витріщилося



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. гусеничко, добрий день!
      гусеничко, добрий день!
      де була, що їла?
      бачу, ти — така сумна,
      аж позеленіла.

      ой, ніде я не була,
      тільки на городі.
      працювала-гарювала!
      лишенько, та й годі.

      ну, а їла — зголодніла:
      там сама селера
      та капуста, — й огірки,
      і всяка холера.

      тяжко-важко в світі жити
      на таких харчах.
      горе! тану, гейби свічка,
      просто на очах.

      ой, нещасна я! змарніла,
      аж позеленіла,
      бо дурна. а от картопля —
      то велика сила



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. жабка оленка сидить край води
      жабка оленка сидить край води,
      співає ранкової пісні.
      всі ті пісні у неї завжди —
      веселі, й немов ненавмисні.

      кум чи не кум? ми реготали,
      а нині й самі не раді:
      то ж вона так подає сигнали
      про катаклізми у владі!

      звичним порядком минає день,
      а ввечері — страх і сором:
      ввечері тих ненавмисних пісень
      суспільство співає хором



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. бджілко, дай меду!
      — бджілко, дай меду!
      — якого меду?
      — гречаного, звісно.
      — а що це таке?

      — ось тобі й на! що ж ти збираєш
      на полі, де гречка буйно цвіте?

      — тебе не обходить, що я збираю.
      вже назбирала ціле відро.
      бачиш? це — втретє несу додому
      нектар інформації з різних джерел.

      вдома її обміркують і зважать,
      призначать їй назву, рід та число,
      та й литимуть до відповідних чарунок
      великої матриці всього знання



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. ми ходили за дунай
      ми ходили за дунай
      чисто по-дурному:
      здобули багату здобич,
      тягнемо додому.

      біля хвіртки спочиває
      курка макодзьоба:
      квокче, клацає зубами,
      блимає спідлоба.

      каже: я вас не пущу.
      маршируйте, дітки,
      навпаки, де ви прийшли,
      я не знаю звідки.

      ми й просили, і грозили,
      і в литаври били —
      уласкавити її,
      капосну, не вміли.

      мати плаче біля хати:
      я ж вам не сказала!
      наша курка макодзьоба
      вчора з дуба впала.

      страх, яка вона сьогодні
      люта, гордовита,
      клята, прохана, сердита
      і несамовита



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. пан тракторіус приїхав!
      пан тракторіус приїхав!
      діти, зустрічайте!
      він проситиме солярки,
      а ви не давайте.

      ой маленькі, де я був!
      бодай йому трясця!
      жав, орав, та молотив
      три сорти нещастя.

      ой, брешу. а де ж я був?
      аж на тому полі:
      бив наліво та направо
      шкідників квасолі.

      ой, а то ж не шкідники:
      то — бридкі й огидні,
      незчисленні та голодні
      бородаті злидні.

      ой-ой-ой, таке страшне,
      що й тепер боюся.
      завтра знов туди поїду,
      вже й не повернуся.

      дим та гуркіт цілий день,
      спека й небезпека!
      ходиш там туди й сюди
      мовчки, мов лелека.

      а як вечір, то вже можна
      й поторохкотіти.
      он вже й сонечко сідає —
      на добраніч, діти.

      (засинаючи)
      а якби мені солярки
      тричі по три чарки,
      ночував би я не тут,
      а в баби одарки



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. бромелієвий
      бромелієвий громелієвий громистий
      повітрянокореневий міцнолистяний
      сам собі гніздо на гілці тропічного дерева
      яке блискавка розчахнула навпіл
      а ти й не помітив
      опинився-бо на тій половині
      що лишилася стояти
      тільки калюжка стріпнулася усередині
      і відображена зелень у ній стріпнулася
      а корені з малої своєї жмені
      повітря не випустили
      а лиш розсміялися від лоскітного зойку
      ой-ойку
      він єдиносердими хвилями розійшовся хащею
      і стих
      а ти все гучиш
      краплі сповзають листям углиб
      і кожну зустрічаєш спраглоодвертим
      зірчастим ротом
      що й молоко спиває з небесних шляхів
      коли земні палають курявою

      серце від згаги вічночервоне
      горить не сховаєш
      у вічнозеленому лісі

      01.09.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. любов виховує у будь-якому віці
      любов виховує у будь-якому віці
      тож тепер мене дратує надмірна турбота
      увага незнайомців видається штучною та підозрілою
      а мовні стереотипи викликають блювотний рефлекс
      я стала грубою
      так мені кажуть
      схожою на черевика
      з побитим носом та порепаною підошвою
      а що насправді черевикові до ноги
      яка його взуває
      і що йому до своєї пари
      яка простує так близько
      тією ж дорогою
      проте не з тим самим камінням вітається
      ані шнурки
      ані однаковість фасону
      не гарантують визначеності
      у світі людських стосунків

      любов це зіткнення
      а ти камінь
      що його не подужала зрушити з місця

      25.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. всі коти врешті-решт опиняються у мішку
      всі коти врешті-решт опиняються у мішку
      і ти не виняток
      знайшла тебе у фіолетовому з-під картоплі
      а зараз хтось вирішив що твоєму нявкоту
      більш пасуватиме джутовий
      в таких мішках інкасатори перевозять гроші
      твоя цінність на схилі літ очевидячки
      сильно зросла
      тож тепер ти в безпеці
      гладжу тебе через цупку тканину
      ти шипиш
      маєш чимало причин дратуватися
      обмежений простір
      задушлива атмосфера
      світло насилу проштрикує щільне плетиво
      своїми тонкими шпицями
      тож я завдаю твого мішка на спину
      і виходжу надвір

      чіпляю на сонячну гілку
      розгойдую
      гой-та-та
      гой-та-та
      сонцю
      втиш мені кота

      люди чують
      рятуй
      та я знаю
      співаєш від втіхи

      15.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. тепер
      тепер
      коли ти пішов
      я зможу прийняти тебе повністю
      зможу звикнути до твоєї відсутності
      як звикають до камінця у черевику
      а тоді наповнити її
      ніжністю та любов'ю
      і усім чим захочу
      бо матиму тільки
      тонку та м'яку оболонку
      що її ти залишив в мені
      як залишає змія в чагарях
      свою шкіру
      ще теплу
      пахучу

      цього достатньо
      щоб зробити вибір

      06.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. твій будинок схожий на пароплав
      твій будинок схожий на пароплав
      бо ти не збудував його
      а поцупив
      завдав швартов на плече
      і потягнув
      ніхто не спиняв тебе
      впевненість твоїх рухів
      була красномовною
      я — господар
      напружувалися жили
      на руках та ногах
      я — господар
      крапав несолоний піт
      я — господар
      співав ти подумки
      щоб не збудити
      заздрощів
      пароплав лишав по собі
      глибоку борозну
      до якої зліталися лелеки
      невідь-звідки зачувши
      про твоє надбання
      вони вітали тебе
      лепетом чорних крил
      цоканням червоних дзьобів
      і заходилися шукати поживу
      між грудочками масної землі
      твоя ж пожива
      натруджувала тобі спину
      і муляла долоні
      та ти вперто прямував
      до невеличкого гайка на обрії
      що здавався тобі
      оазою спокою
      саме там
      через тридцять років
      ти пришвартувався
      до хирлявого горіха
      і обвалував місцину
      затуливши пароплаву
      річковий краєвид

      ти скоро обжився
      але час від часу
      західні вітри немов татари
      здійснюють набіги на твою оселю
      ніби нагадуючи
      створене для води
      не вростає у землю

      06.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. милий боюся ти хворий
      милий боюся ти хворий
      ти помалу зникаєш під водою
      ти вже майже нічого не контролюєш
      згадай
      твоя підсвідомість вже знакувала тобі
      про це снами
      ти ж відмахнувся від них
      зайшовся відчайдушним сміхом
      і цей сміх пролунав наче крик
      пораненого звіра
      який ніколи не дізнається
      про власну смерть

      а ти
      згадай
      ти завжди хотів
      померти гідно
      то подивися смерті у вічі
      намацай кубло
      що вона спорудила у твоїй голові
      і якщо не здатен вирвати його з корінням
      то хоч повикидай ті яйця
      які вона висиджує там
      половину твого життя
      щоб ці потвори потім
      не кликали тебе татом

      а ти
      згадай
      ти завжди хотів
      бути татом
      татом дівчинки
      ніжної та гарної наче квітка
      яка пишалася б тобою
      і якою б ти пишався
      яка слухалася б тебе
      і яку б ти слухав
      навіть у її криках
      вчуваючи спів

      але зараз ти
      милий
      чуєш розмірений плюскіт
      то хвилі поглинають тебе
      раз по раз накриваючи з головою
      плюсь плюсь
      тільки не засинай
      лишайся свідомим до кінця
      дивися на мене

      а я
      дивитимуся на тебе
      милуватимуся тобою
      раніше ти був багатий
      наче цілий континент
      а тепер багатий
      наче віддалений острів
      я завжди мріяла жити на острові
      твій острів прекрасний
      зі стрімкими узбережжями
      і ласкавими пляжами
      з високою приязною горою
      у своєму центрі
      всіх тутешніх рослин і тварин
      я знаю на ім'я
      і мене усі знають
      а надто озера
      прісні та холодні
      вони не мають сполучення
      з морем
      і правдиво віддзеркалюють небо
      своїм гладеньким плесом
      а я так люблю купатися у небі
      милий

      плюсь плюсь
      плюсь плюсь
      я з тобою
      до кінця

      16.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. даремно я боялася за твій розум
      даремно я боялася за твій розум
      розум який сказав
      я пліснява на засохлій шкоринці
      розум який не любить
      думати про себе
      бо має думати про світ
      бо функція розуму — адаптивна
      тому не варто довіряти
      цьому кон'юнктурнику
      і не варто за нього боятися
      він пускає невидимі корінці
      глибоко в тіло
      аж неможливо втратити його
      не втративши себе
      він розсіває мікроскопічні спори
      які неможливо не вдихнути
      і неможливо видихнути
      тому все навколо занечищено
      його добрими намірами
      змінити світ на краще
      вкрити землю
      кольоровою пухнастою пліснявою
      що впорядковує все на свій копил
      розсіває суперечливі думки
      аби хоч якась проросла
      а вони потрапляючи в одну голову
      спричинюють божевілля

      де ти є
      у цьому амбітному плетиві
      незмінний неторканий
      любий

      03.08.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. звідки у погляді сила
      звідки у погляді сила
      чи вона струменить з глибин зіниць
      збурена надміром життя
      чи здіймається з поверхні блакиті
      від теплого подиху
      чи її творять несвідомі порухи
      очей та повік
      мімічні зморшки
      злети брів
      нахили голови

      звідки у погляді сила
      що зводить між нами мости
      мов веселки

      14.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. споглядання зближує
      споглядання зближує
      колбочки і палички тремтять
      на очному дні
      під навалою кольору та тіні
      наче сполохані вітром дерева
      шепочуть електрично
      рідний рідний

      відчуваю сітківкою твердість
      піщаний берег
      вкочений хвилями лапками
      побережників
      щільний та вологий
      приймає мої поцілунки
      але не сліди

      до твердості небо
      припало грудьми

      13.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. зволь йому бути
      зволь йому бути
      зволь плескотіти в мені
      йому для буття не потрібні
      підвалини тіла
      крокви думок
      риштовання уваг
      він моє море
      сума твоїх поривань
      та впокорень
      порухів подихів
      сміху зітхань
      він то є ти
      що пройшов через вуса кита
      він то є я
      що в китовій утробі заснула

      16.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. кохання до тебе схоже на давній інстинкт
      кохання до тебе схоже на давній інстинкт
      пробуджується серед ночі у мороці страху
      має запах поту і крові
      лишає подряпини і синці
      і гостре відчуття життя
      як кинджал
      що розколює небо

      зайнялося на день
      здається
      сонячне світло має природу води
      не вогню

      ти жебониш між гілками
      коханий
      співом птахів
      і зеленим шептанням

      16.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. твої дотики мають художню цінність
      твої дотики мають художню цінність
      тепло стає зіркою квіткою птахом
      ти ніби малюєш аквареллю
      на вологому папері
      крапля фарби заповнює аркуш
      мереживом так
      наче пускає коріння

      твої руки схожі на осінні віти
      цілую пуп'янки у їхніх згинах
      безлисті
      вони не забувають про весну

      бо ти належиш сонцю

      24.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. ти близько
      ти близько
      я мовчу
      досліджую долоні
      розпитуючи зглядом
      як обирав себе
      на перехрестях ліній
      і як тебе необране змінило
      і слухаю
      нечутний вдих
      гучний протяжний видих
      втоми не жалів
      а дахом вітер ковзає
      між вами сув'язь
      прозоріша аніж повітря
      і глибша за страхи
      намотую на лікоть спільний час
      неначе пряжу
      його замало аби вийти
      з самоти
      але достатньо
      щоб у ній іти

      знімаєш з моїх вуст слова
      немовби пінку з молока
      ти близько
      я мовчу

      14.03.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. тепер замість насолоди фантазій
      тепер замість насолоди фантазій
      нас об'єднує реальність болю
      на місце чуттєвості прийшла чутливість
      яку зрадив час
      на місце відвертості — жалібний зойк
      і стриманий крик
      близькість змінила колір
      з теплого на холодний
      не зігріває але світить
      на роки вперед
      аж бачимо майбутнє —
      взаємно присутнє
      взаємно болісне
      навіки спільне

      01.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. наодинці з собою
      наодинці з собою
      знов і знов
      досвідчую твої слова.
      як ти сповнюєш їх жаром?
      думаю, твоя невинність
      робить мову первісною,
      бентежною,
      такою, що була завжди
      і ніколи не перестане.
      не дбаючи про це,
      ти зберіг її для мене.
      торкаєшся моєї шкіри —
      і вона пахтить живицею.
      чи відчуваєш запах зараз
      уві сні?
      чи наяву не сплутаєш мене
      з сосною?

      затисни хвою у руці:
      біль нагадає,
      хто я

      06.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. смішний смішний листопадовий
      смішний смішний листопадовий
      слабкий як осінній зв'язок між деревом і листям
      сильний як незмінний зв'язок між корінням і землею
      смішний смішний захмелілий
      дурний як пес зачарований своїм хвостом
      розумний як сніг і як кожна сніжинка окремо

      смішно коли ти
      такий неподібний до власної любові
      стаєш нею
      раптово і так
      як посудина сповнюється водою
      як собою сповнюється місяць

      смішно неглузливо м'яко
      вершковомасляно
      смішно нелукаво хрумкітно
      зимовояблучно
      смішно поцілунково поцілунково
      лоскотно

      сміх на світанку цілющий
      як соки трави

      17.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. добре що приходиш до мене у снах
      добре що приходиш до мене у снах
      бо і уві сні можна почуватися самотньою
      усі ці довгі переходи темні приміщення
      нескінченні натовпи чужих людей
      зі знайомими рисами обличчя
      їхнє нескінченне мовчання
      під бездонно-сірим небом
      завжди сірим аж нема бажання
      дивитися на нього задерши голову
      добре що приходиш до мене у снах
      бо тільки тут можу відчути твій дотик
      і твоє тепло і твій запах
      тільки тут можу як слід роздивитися руку
      яку знаю лише за квапливим стисканням
      що не лишило і сліду на шкірі лиш пам'ять
      добре що приходиш до мене у снах
      бо і сни стають частиною пам'яті
      якщо довго про них думати
      якщо довго тримати в руках
      шворки їхніх натяків
      вони стають частиною життя
      якщо не відпускати їх одразу за водою

      01.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. ти так близько
      ти так близько
      що вже не можеш зникнути
      твій погляд вплетений у волосся
      червоною стрічкою
      твої слова просякли шкіру
      запахом лаванди
      твій голос заблукав
      у вушних черепашках
      наче в лабіринті

      життя стає домом
      коли твоя невагома присутність
      притуляє живіт
      до мого живота

      06.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. знаєш
      знаєш
      як вітер вночі
      остуджує троянду
      розпечену за день на сонці
      наділяє її прохолодою
      наче ліками
      крапає помалу
      на внутрішню поверхню щік
      та вона не встигає ковтати
      тому губи
      блискучі
      масні

      ну-бо серденьку
      ще
      ще трошки

      31.08.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. обіцяй не губити на вулиці взуття
      обіцяй не губити на вулиці взуття
      його порожнє нутро
      і відсутність інших ознак присутності поблизу
      лякають
      я ж пообіцяю завжди роззуватися
      при твоєму порозі
      це не тільки потрібно але й приємно
      відчувати чистоту та прохолоду
      вимитої вранці підлоги
      носити їх на ступнях
      а коли ти заснеш —
      на самих носках
      щоб потому віддати
      притулившись до тебе
      у спекотному денному сні

      22.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. смерть — остання подія
      смерть — остання подія
      в центрі якої ти перебуваєш
      по тому розпорошуєшся
      похорон
      поминки
      спогади
      відображенням у численних дзеркалах
      не завжди чистих

      знаю
      твій погляд не зміниться
      тільки тепер
      відчуватиму його стереоскопічно
      звідти
      де ти лишив за життя
      золотий пилок уваги

      мої долоні
      чисте золоте дзеркало

      05.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. не ловив мене
      не ловив мене
      але спіймав
      моє тіло стало відданим тобі
      вірність у ньому викохала
      щоденна думка ні про що
      скріплена надміром часу
      про який я просила колись
      та він сам налетів
      наче буря

      вранці з'ясувалося
      вітер постинав соняшникам голови
      столочив ячмінь
      обтрусив стиглу вишню
      земля ж
      вглибінь мокра
      знову спрагла насіння

      30.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. не згадаєш уранці
      не згадаєш уранці
      як впала
      як садна мені цілував
      як звільнивши від коміра шию
      закасавши до ліктів рукава
      я торкалася голої шкіри
      і тулилася наче дитя
      яке щойно знайшлося
      як питаннями
      дерла волосся
      хто кого потребує сильніше
      хто з нас ніхто
      і хто тоді інший
      не згадаєш
      і як відказав
      цих питань не існує
      та відповідь є
      вона наче примара
      увійшла в ілюзорну стіну
      там застрягла
      померла удруге
      навіки
      а по тому стіна
      у свою серцевину
      запала

      місяць
      під ліву повіку
      сховався
      заснув
      сонце
      з-під правого вуха
      зійшло
      лоскотало

      хай би спомин про це
      залишився
      в щілині
      між днями

      16.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. брехня стає повітряною кишенею
      брехня стає повітряною кишенею
      у каламуті реальності
      правда нас не потребує
      вона нас створює
      ми ж брешемо
      щоб зберігати життя

      вчиш мене дихати
      ти не помреш

      обіцяй
      що і ти

      13.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. дорікаєш мені
      дорікаєш мені,
      що я плутаю простір і час,
      а чи знаєш,
      що вони мають дещо спільне?
      і те, і те скорилося нам.
      хіба не одну опору
      маємо поза голосом,
      не однієї стіни холод
      відчуваємо поміж лопатками,
      не в одній чашці чаю
      перемішуємо замість цукру
      рафінад сміху?
      хіба не даруєш
      сухоцвітів пам'яті,
      які мені досі пахтять, мов живі?
      не приймаєш обіцянок
      мого майбутнього
      у своє теперішнє?
      не йдеш разом зі мною
      в глибину моменту,
      наче каміння на дно, —
      стрімко і без вороття?
      подумай,
      ще,
      і ще трохи,
      доки не збожеволієш —
      і аж тоді побачиш,
      як відкриваються
      далекі краєвиди
      під дашком
      моєї руки

      26.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. час плекав твою самодостатність
      час плекав твою самодостатність
      та любов викликає спрагу
      дай напитися
      дай напитися
      дай напитися
      просиш в тієї що тоне
      і лиш цим бажанням
      виймаєш з води
      краплини мов перли
      лоскочуть живіт

      пий
      мій хороший
      твій голос хрипкий

      23.02.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. допитливий і грубий у своїй ніжності
      допитливий і грубий у своїй ніжності
      обираєш притиск пальцями
      замість легкого поцілунку
      рахуєш волосинки і родимки
      з повною сумлінністю
      викладаєш мозаїку зі слів
      та помаранчевих запахів
      скільки золота може вмістити
      один плетений кошик
      і не порватися

      відстань наче змія
      покірливо скручує лискуче тіло
      у твоїй долоні
      торкається роздвоєним язиком
      мочки вуха
      перетворює звук на дотик

      впізнай мене
      від себе відрізни

      любити означає знати

      17.02.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. річка походить
      річка походить
      з твого рукава
      річка здригається
      мов тятива
      річка петляє
      дорогами вен
      жодне з імен

      їй не пасує
      бо річка жива
      пахне як сонце
      кричить як трава
      стане тобою
      і сотнею "ти"
      зволь їй текти

      зволь перейняти
      твій погляд і рух
      зволь затопити
      колодязі вух
      зволь впасти в море
      блакитних очей
      жодних дверей

      хай не зустріне
      ця хвиля жива
      хай пашить сонце
      горлає трава
      хай розсуває
      вузькі береги
      сила жаги

      13.02.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. темрява чекає на мене
      темрява чекає на мене,
      як чекає на подорожнього
      спокійний сон,
      просторий спогад.
      темрява викочується
      з твоїх долонь,
      немов почищене яйце, —
      м'яке відлуння руху
      гусне по закутках
      патокою,
      береже у собі
      відбиток дихання,
      рельєф шкіри,
      тінь тепла.
      вужем оперезаний зір
      знає єдність
      двох жовтих зірок

      шкаралупа світла —
      під килимком,
      аби не сліпила

      21.01.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. дивно що досі мене не боїшся
      дивно що досі мене не боїшся
      не ховаєшся від мого доторку
      що сягає глибоко тобі під шкіру
      слухаєш мій жалісний голос
      що вичавлює з тебе увагу і час
      читаєш мої вірші що переписують
      твою пам'ять твоїми ж словами так
      аби ти забув що колись не знав мене
      хіба не відчув? ці кволі пальці
      що їх ти милуєш і ними милуєшся
      перетрушують твоє спокійне життя
      ці очі що їх ти незмінно цілуєш на ніч
      засинають у злих і даремних сльозах
      бо шукали в тобі не-тебе і знайшли
      ця улоговина яку звеш гільйотиною
      куди без страху опускаєш голову
      в смиренному очікуванні ножа
      гільйотиною й є

      ти довірливо спиш
      мені ж руки тремтять
      від манливої влади кохання

      31.12.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. в нашій кімнаті
      в нашій кімнаті
      нічого зайвого
      тільки простір
      що його ми вимісили
      наче тісто
      до однорідного стану
      тихої взаємності
      до рук майже не липне
      а коли так
      звільняєш мої пальці
      хапливими цілунками
      аби вся
      не замурзалася
      світ пішов у справах
      лишив нам
      кольорові латки на стінах
      мишачий шурхіт по кутках
      і свободу мовчати
      вона повертає словам
      вагу
      а тілам
      невагомість

      знаєш
      чого зараз хочу
      найбільше
      сливового соку
      пітьми

      28.12.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. узимку темрява спадає вчасно
      узимку темрява спадає вчасно
      розмова денна враз стає нічною
      перевертається на спину-хвилю
      напружується течіями дзвінко
      і підставляє дотикам живіт
      занурюєш у неї руки наче в трави
      за звичкою вишукуєш горіхи
      за звичкою сплітаєш сильні пальці
      за звичкою стискаєш між долонь
      і лускає тонка шкарлупа слова
      видобуває з тебе кров і ніжність
      видобуваєш з неї ядра звуків
      що цілять в моє вухо поцілунком
      і ширяться відлунням золотим

      12.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. далекозоро й пильно дивишся на світ
      далекозоро й пильно дивишся на світ,
      який не знав тебе,
      і входиш в нього силою питань:
      вони тяжіють до своїх одвітів.
      цей світ — в гармонії,
      яку закуло у собі моє минуле.
      твій поступ тихий,
      погляд делікатний,
      а дотики м'які.
      однак бажання бути тут
      напружує повітря
      і прискає врізнобіч соком слів.
      теперішній наш сміх
      знаходить своє місце
      у суголоссі світла, шкіри,
      невловних і свавільних рухів гри

      твоє бажання бути тут
      окреслене бажанням шанувати ціле,
      тому ти,
      цілий,
      став частиною мене

      04.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. що обертає волочіння хмизу
      що обертає волочіння хмизу
      на картину
      слова на фарби
      а твій язик
      на гострий пензлик
      як биті груші й яблука в траві
      стають зимовими скарбами
      в кухні літа
      як місцем зустрічі стає горіх
      моєю міццю
      міць твоїх долонь
      і голосом моїм
      твої думки
      як голос напуває
      мов вода
      як голос міниться
      у мерехтливім світлі станів
      як запах і тепло
      натільних хвиль
      у мові залягають
      знаєш
      милий

      тихіше
      квітко
      чуєш
      світ співає нам
      патрам
      пушпам
      пхалам
      тоям

      29.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. прості слова
      прості слова
      на язиці
      немов крупинки солі
      шорсткі
      гіркі
      та недоречні
      поволі тануть
      і стають
      осердям змін
      розширюють
      а чи зсувають
      вікна
      які без скла
      давно
      крізь них наповнюєш
      морським повітрям
      міх
      моїх легень
      їдкою сіллю
      очі
      пестливим шумовинням
      чулий слух

      чому ж по лутці
      стук
      я тут
      впусти

      єднає рух
      позбавлений мети

      27.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. сни втрачають
      сни втрачають
      рушійну силу
      вже не напинаються
      жагою злетів
      і захватом падінь
      більше не шукаю їх
      у западинах ночі
      та на осонні дня
      спи
      умовляєш
      неначе тримаєш
      за плечі
      і тулиш
      до дзеркала сну
      і занурюєш в нього
      від спини
      мені лоскотно
      ти
      між лопатками
      пензлем малюєш
      мені тепло
      твій птах
      пригортає до себе
      крильми

      09.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. борсаюся
      борсаюся
      тіло тяжить
      і гріє своєю вагою
      я звикла приймати
      догоду тепла
      і до болю боюся
      пристрасті холоду
      він вартий страху
      цілує коліна
      дихає в поперек
      облизує спину
      аж лускає нитка хребта
      і перли підстрибують долі
      а тоді затихають
      у закутках палу його

      ця тиша
      спадає мов сніг
      запорошує час
      і звільняє мене
      до життя

      06.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. будь глибиною
      будь глибиною
      яремної ямки
      таємницею безіменної
      родимки на пальці
      що її я цілую вночі
      і ти вмить прокидаєшся
      будь тінню всього
      що я бачу за дня
      і світлом терпким
      що ним в темряві
      марю

      будь мені словом
      яке розтуляє
      заспалі вуста
      і голос
      мов скалку
      виймає

      опирайся
      будь скелею
      яку море б'є
      яку море ніжить
      яку море намагається
      зрушити
      обернути на острів
      аби обійняти

      кажу
      будь
      та ти є
      вже давно
      і терпляче чекаєш
      коли стану
      усім у собі

      04.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. щастя стишує
      щастя стишує
      шшшшш
      символи кільчаться
      вчинками
      мовчання стає
      спільним простором
      в якому доречним
      є все
      однак
      лише дякую
      можна розчути
      в цій тиші
      ясніє роса
      і тужавіє враз
      золотими серцями землі
      в них незмінність любові
      пульсує

      16.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. щастя
      щастя
      у дискретному просторі
      накочується хвилями
      тоді не думаю
      про відплив
      про гострі скойки
      на холодному піску
      про безформні купи водоростей
      що своїм запахом нагадують
      про смерть
      тоді пливу
      тримаючися поглядом
      за обрій
      непорушний сьогодні
      а значить
      завжди
      він не зрадить
      якщо відпущу
      щоб очима
      з'єднатися з виссю

      07.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. будь-яке слово у просторі
      будь-яке слово у просторі
      поміж двома дзеркалами
      відкриває прохід у тамтешнє життя
      такою є гра що вигадала нас
      тебе здатного мене втримати
      і мене яка тебе вповні приймає
      світло віє мов вітер
      і тче для нас світ
      незалежний від поглядів збоку
      тут з'являється все
      чого лише думка торкнеться
      множинно іскряться чуття
      у спільному тілі ілюзій
      світ обіймає нас наче вода
      і обпікає мов сонце
      ми знайшли сюди вхід
      і забули
      де вихід

      19.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. в житті тіла немає сталості
      в житті тіла немає сталості
      лише старість
      накладає мазок за мазком
      малює чи замальовує?
      в житті тіла немає окремого
      й певного
      дні землею під нігтями
      дні порошиною в оці
      дні запахом гару на шкірі
      дні камінцем під стопою
      дні скалком в долоні

      дні розмовою вглиб
      наших тіл
      що здиміли
      тільки злиті слова
      наче в морі дощі
      заколисують світ
      в ідеальних обіймах

      14.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ти ніколи не замикаєш дверей
      ти ніколи не замикаєш дверей,
      однак віддаєш мені
      всі ключі
      зі словами:
      почувайся хазяйкою,
      люба

      ти не маєш нічого —
      думаю: як це багато!
      розлоги кохають
      і кличуть мене
      на ім'я.
      я танцюю, сміюся,
      співаю,
      співаю,
      співаю!
      я гладжу твій обрій,
      наче спину коня

      коли натомлюся,
      килимом ляжу на
      голу стіну.
      розглядай візерунки
      до глупої ночі
      і поверх
      домальовуй свої

      17.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. лід тріскає
      лід тріскає —
      вода поволі випростовує
      м'якість,
      зберігаючи невразливість,
      цілує без упину
      кути, краї та грані,
      відображення гір

      у верхогір'ї розмови
      кожна втілена думка
      стає вершиною —
      гострою невідхильною
      стрілою.
      я пускаю їх звідти,
      напинаючи тятиву
      голосу —
      ти приймаєш, як є,
      поверхнею
      вглиб

      були холод і твердь —
      нині хвилі
      живі та мінливі.
      як радісно б'ється вода
      мені об коліна!

      15.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ми у просторі мови
      ми у просторі мови
      тіла оперізують
      заборони
      але цей простір
      над
      речові заборони
      не діють
      лиш являють
      його височінь
      вдивляюся в неї
      щомиті
      готова злетіти
      з іменем на язиці
      те ім'я поводир

      ми окреслюємо
      одне одного
      лініями літер
      ми озвучуємо
      самих себе
      леготом вимови
      торкаємося
      жаром інтонацій
      стелимо постіль
      мовчанням

      угорі всі шляхи
      короткі
      не поспішай

      14.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. від постійного вдивляння
      від постійного вдивляння
      у небо
      мені терпне шия
      яким ти зараз зі мною є?
      ще й очі короткозорі
      зраджують
      приступаю впритул
      хочу чіткості
      та в полі зору лише
      блакитний ґудзик
      теплий
      як і твоя шкіра
      чи треба відступити
      аби побачити більше?
      чи треба заплющитися
      аби побачити більше?
      чи треба більше?

      06.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. як легені
      як легені
      не втримують
      у собі
      повітря,
      пам'ять
      не тримає
      слів
      міцно:
      відпускає
      легкі та солодкі,
      аби потім
      в задусі
      шукати.

      не можу втримати
      відчуття
      твоєї присутності,
      але
      твоя присутність
      тримає мене:
      проймає
      тіло
      осями блискавок,
      єднає з небом,
      закорінює у
      спраглу землю.

      що означає
      знати тебе?
      це означає
      чекати
      на блискавку
      під шовковицею,
      обіймаючи стовбур.
      і коли вона влучить —
      ловити губами
      вмить достиглі
      гарячі плоди.

      04.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. кажуть: страх має великі очі
      кажуть: страх має великі очі.
      а я відчуваю всепроникний погляд —
      наче запах землі
      на розцілованій сонцем шкірі,
      і знаю: любов має більші

      довірливо ловиш
      промені слів,
      розквітаєш кульбабами —
      сьогодні не йдеш працювати?
      так і дивитимешся,
      доки заснеш,
      на цю дивовижу?
      кульбаби у червні!
      ти смішний,
      і ніс твій — жовтий, в пилку

      занепокоєно дослухаєшся
      до гудіння думок:
      чи це власні?
      може, то мрії — мої,
      твої, наші —
      немов хмари солоні,
      вітер бешкетний приніс?
      затулив чисте сяйво
      вічно блакитного неба

      бачиш? зап'ястки мої
      покусали мурашки,
      що снують при землі
      в бур'янах.
      бачиш — і світ твій
      розчахнутим серцем
      на мить зупиняється

      28.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. дозволь сонцю тебе обманути
      дозволь сонцю тебе обманути
      кажу обманути
      бо насправді і сама не вірю
      у реальність сонячного щастя
      тільки забувши про зиму
      можна радіти літу так
      наче воно прийшло назавжди

      якщо непам'ять єдине
      що уможливлює щастя
      воно грішить проти розуму

      тож не слухай мене
      не поступайся собою
      люблю і смутним

      14.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. цілую твій образ неначе ікону
      цілую твій образ неначе ікону
      бачу як завмер зі словом на вустах
      бачу як дивишся з лагідним докором
      з-під віяла зморшок
      бачу як рука мов тілесна хмаринка
      що від неї даремно чекати на дощ

      бачу спираєшся на лопату певніше
      ніж на ноги
      на думку певніше ніж на силу
      на звичку певніше ніж на бажання

      цілую твій образ
      спираюся на любов

      09.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. так втішно знаходити в собі любов
      так втішно знаходити в собі любов
      думати
      це для неї не перешкода
      і це
      і це
      радісно відчувати
      як вільно вона тече
      зсередини назовні
      ззовні досередини
      а я
      тільки горлечко
      божого глека

      плине та не впливає
      не змінює світу
      голубить його

      16.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. люблю тебе чекати
      люблю тебе чекати
      люблю знати що і коли
      в твоєму житті відбувається
      люблю дивитися на годинник
      і рахувати час до твого приходу
      ти завжди приходиш
      це так само певно
      як схід та захід сонця
      як схід та захід місяця
      як схід та захід зір
      боюся що колись не прийдеш
      що колись моє чекання
      не матиме кінця
      як не має кінця вітер
      як не має кінця дощ
      як не має кінця блискавка і веселка
      нескінченним є все
      чого не здатні собою охопити
      але кожен страх є скінченним
      кожен страх є брунькою радості
      ти триватимеш вічно
      в моєму чеканні

      30.03.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. я люблю тебе
      я люблю тебе
      я люблю тебе в собі
      я люблю тебе замість себе
      я люблю себе коли люблю тебе
      я не люблю себе
      я не люблю в собі своїх батьків
      я шукаю в тобі своїх батьків
      я ненавиджу тебе коли знаходжу в тобі тебе
      я ненавиджу тебе коли знаходжу в тобі себе
      я вдячна тобі коли знаходжу себе
      я люблю себе
      я знаходжу тебе коли вдячна тобі
      я люблю тебе

      злиття — ілюзорне
      любов знаходить кожного
      на своєму місці
      окресленому вдячністю

      07.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Не обожнюю тебе
      Не обожнюю тебе,
      але ти заступаєш мені Бога:
      важко повірити, що Хтось,
      кого знаю лише з Книги,
      може любити сильніше,
      ніж ти.
      Важко повірити,
      що Він мені ближчий.
      Та все ж,
      коли відчуваю тебе
      безобразно, тепло і тихо,
      знаю:
      люблю Його в тобі,
      люблю тебе в Ньому.

      23.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Темрява, що їй не бачу ані початку
      Темрява, що їй не бачу ані початку,
      Ані кінця,
      Змушує мене замовкнути:
      Навпомацки шукати своє коріння,
      Визнавати дурість,
      Прагнути свободи помилятися,
      Давати дорогу сумнівам.
      Надихаюся тобою:
      Через біль віднаходжу себе
      Під завалами самооман.
      Твоє божевілля тепер
      Здається мені розумним,
      А власний розум — божевільним.
      Бажаючи простоти віри,
      Виявляю нескінченне переплетення
      Земного і небесного,
      Ненависті і любові,
      Слів і мовчання.
      Стишуюся,
      Вчуся жити на розпеченій межі
      Реальності.
      Вірю в складність.
      Люблю тебе.

      06.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. вправляюся в майстерності
      вправляюся в майстерності
      пінцетного захоплювання слів.
      немовби фокусник,
      який видобуває щось з нічого,
      виловлюю з повітря
      тендітні, наче комашня, слова.
      дбайливо й ніжно
      тримаю пучкою,
      аби перенести живими
      до твоїх долонь.
      ти кажеш: досі
      не випадало бачити комах,
      що так слухняно
      трималися б призначеного місця;
      раніше не щастило
      неквапно роздивитися
      всі кігтики на їхніх лапках,
      перетинки на їхніх крильцях,
      відбиток світу у фасеткових очах.
      ще кажеш, що поцілував би їх,
      якби не мав страху завдати шкоди.
      а я на це: боятися не варто:
      однаково злетять одразу,
      як передчують небезпеку

      смієшся — і вони злітають,
      мої розумні чарівні комашки

      02.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. не ходи за мною
      не ходи за мною
      не ходи
      коли я зникну за важкими залізними дверима
      коли підійматимуся тьмяно освітленими сходами
      коли вирізню потрібний темний коридор
      серед десятків інших темних коридорів
      в яких блукають мертві душі після смерті
      в яких передчуваєш власну смерть
      не стій за моєю спиною
      не стій
      коли намацуватиму у потемках ключі під килимком
      коли шукатиму замкову шпарину
      проводячи пальцями по запорошеній гладенькій поверхні
      коли зроблю необхідну кількість обертів
      і намагатимуся зробити ще один
      забувши як відчиняється цей замок
      не підсвічуй мені
      не світи
      коли виявиться що в квартирі темно також
      що вікна забиті дошками
      простір заставлений коробками
      а дзеркала завішані чорним
      якби побачила у відображенні себе —
      злякалася б
      якби побачила у відображенні тебе —
      зупинилася б
      але не побачила
      не злякалася
      не зупинилася
      опустилася на коліна
      у найдальшому від дверей закуті
      і неповороткими губами видихнула в долоні
      свою таємницю

      відчула руку на плечі
      я завжди про це знав

      13.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. я тебе люблю
      я тебе люблю.
      ти знав? коли кажу так,
      це означає не тільки
      "я люблю тебе".
      це вміщає також:
      я люблю сонце і те,
      як ти кличеш мене сонечком;
      я люблю небо і те,
      як ти на нього дивишся;
      я люблю дощ і те,
      як ти бажав мені
      його прийняти,
      бо він теплий;
      я люблю дерева і те,
      як твої слова
      пускають в мені коріння;
      я люблю твої вірші і те,
      як пахнуть твої образи;
      я люблю свої вірші і те,
      як ти мене надихаєш;
      я люблю себе і те,
      як ти мене любиш;
      я люблю усіх,
      кому не здатна
      про це сказати, і те,
      що можу так легко
      казати про це тобі.

      а "кохаю тебе"
      означає "люблю,
      міцно стуливши повіки"

      01.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. зараз я жива і вільна
      зараз я жива і вільна
      тепла
      під ковдрою
      і пледом для певності
      а за вікном дощ
      теж живий і вільний
      я розповім тобі про нього
      це флегматичний
      круглокраплий дощ
      який несе нам
      коротке бабине літо
      і забирає осінню втому
      твою втому забере найперше
      я просила — він погодився
      бо любить мене
      і любить гратися дзвоником
      підвішеним на моєму ґанку
      а ти мене любиш?
      стривай
      я сама здогадаюся
      заплющу очі
      і чекатиму
      коли світлові кола
      смужки і цятки
      складуться у відповідь

      чекаю
      а питання
      проростає в мені
      довготелесою кропивою
      розгортає молоде листя
      торкається зісподу шкіри
      пекуче-солодко
      пальці стають пагонами
      лишають на твоїй сітківці опіки
      так що ти вже нікого не побачиш
      окрім мене
      жорстоко
      звісно
      та не жорстокіше
      ніж сяйво сонця

      23.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. слухати означає бути всередині
      слухати означає бути всередині
      всередині твоєї оповіді
      всередині твого життя
      всередині тебе
      мені подобається як ти
      з математичною точністю
      розповідаєш про буденні події
      о котрій встаєш
      скільки чого купуєш
      кого зустрічаєш дорогою
      все це я забуваю одразу
      але лишається відчуття точності —
      осіннього світла у склянці
      всотуючи його
      легко уявити себе
      промінням на твоїй стелі
      цифрою у твоїй матриці
      образом у твоїй голові
      твій дім
      ти описував його
      а я звісно забула
      що де і як
      тож рухаюся у темряві
      своєї пам'яті
      але не падаю
      ти
      светр на светрі на светрі
      бо зимно
      люблю
      бо люблю бо люблю

      21.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. найкращий спосіб потішити тебе
      найкращий спосіб потішити тебе
      оприявнитися
      найкращий спосіб оприявнитися
      стати словом
      словом яке ти підносиш до вуст
      наче повне горня
      і злегка розхлюпуєш вміст
      на живіт і коліна
      словом яке мов невистиглий плід
      з даху гулко біжить
      і десь м'яко спадає
      тоді зовні
      відлуння шукаєш
      словом яке мов безвинна комашка
      лізе до носа до вух до очей
      і зрештою до полуниць
      що нарвав на вечерю
      смачного

      сповнюю слово
      яке має об'єм
      поверхню
      і вісь
      слово
      що діє
      і дивом в тобі проростає

      28.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ці слова
      ці слова
      наче черешневі кісточки
      які перекочуєш в роті
      ховаєш під язиком
      від мови
      а потім даруєш їх
      разом з цілунками
      й сміхом
      хай проростають
      і родять

      ці слова
      наче крапельки жиру
      на поверхні бульйону
      хаотичний рух
      злиття
      чудернацькі форми
      жовтих лискучих тілець
      приймай
      регулярно
      аби не хворіти

      ці слова
      наче м'ята
      яка з декількох паростків
      килимом стала
      кожна ворсинка
      духмяно звучить
      кожна ворсинка
      мій подих
      і згук
      забиває

      30.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. любити тебе означає сміятися
      любити тебе означає сміятися
      з тобою
      над собою
      над тобою
      і найголосніше — замість тебе
      бо любов не завжди означає
      розуміння
      любити тебе означає смирятися
      з тобою невигаданим
      з тобою усталеним
      з тобою змореним
      і найбільше — з собою
      безсилою
      бо любов завжди означає
      упокорення
      любити тебе означає прощатися
      з тобою на ніч
      з тобою на день
      з тобою на кілька хвилин
      і найважче — з собою
      звиклою до прощань
      бо любов означає завжди

      25.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ранок не знає тебе і твоєї любові
      ранок не знає тебе і твоєї любові
      світло стає видноколом вражає повіки
      колір якого веселка не має жахає
      день проминулий росою упав
      умивайся

      ранок не знає тебе і твоєї знегоди
      йдімо до бору там смерть у соснових осердях
      певність вкорочена закрутом стежки і гілки
      чуєш у небі чекання дзвенить
      не лякайся

      вранці не знаєш себе і своєї причини
      сядьмо на безвік що ліг попід соснами тінню
      десь у часовості вуст причаївся цілунок
      невідь без страху солодка на смак
      пригощайся

      22.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. коли твоє люблю
      коли твоє люблю
      лунає прохально
      зігни коліна
      зіприся на долоні
      шукай воду
      вона завжди тут
      під ногами
      лиш не знати
      на якій глибині
      будь близько
      обійми землю
      притулися вухом
      і почуєш
      заспокійливий шепіт
      рух її прозорої крові
      сколихне таємно
      твою
      непрозору
      великий рух зродить малий
      а малий
      великий
      вода підніметься в тобі
      як піднімається
      до найтонших гілочок
      сповнить
      як сповнює найменшу бруньку
      розтулить сердечне життя
      наче квітку
      до сонця

      коли ти побачиш моє
      я люблю
      немов повню
      накрий поцілунком
      мій місячний карб
      і пий
      хоч впивайся
      не згубиш мене

      02.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. тепер
      тепер
      коли я впевнилася
      що ти
      справжній
      можу припинити
      виснажливі спроби
      втримати ілюзорне
      ти є тоді
      коли я мовчу
      не бачу
      і не чую
      бути справжнім
      означає мати
      незалежне буття

      чи моя любов
      така ж справжня
      як ти?

      31.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. мова любови проста
      мова любови проста
      наче біг
      наче вітер в волоссі
      звільняє
      бо вільна

      бажання писати
      читати наживо тобі
      межує з бажанням
      зірватися
      мчати
      згубити дорогою все
      окрім пружної сили
      і ніжної втоми
      у межах тепла

      рух чується в горлі
      розтулює стерплі вуста
      вислизає
      пливким поцілунком
      у пошуках форми

      13.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. множу словами світи
      множу словами світи
      егоїстичні
      яскраві
      солодкі
      закриваю герметично
      концентрати любові
      людям подобається
      вони називають це
      поезією
      ти
      призначенням
      ремеслом
      духовною практикою
      відводжу погляд від аркушів
      блякло
      знову занурюю
      чужо
      словам властиво старіти
      і розчаровувати
      звісно
      буває й навпаки
      але на чому все зупиняється

      час примарного руху
      минув
      перестук здаленів
      лиш сюрчання комах
      і чекання
      насичують тишу

      а вона обіймає
      достоту
      як ти

      29.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. тут болить?
      тут болить?
      даремне знання
      що його здобуває
      допитливий дотик
      це мапа лісів вкритих вирвами
      наче озерами
      з димом замість води
      вони не чекають плавців
      потопельників теж
      не приймають
      просять не співчуття
      яке видається блюзнірством
      а спокою спокою спокою
      щоб розвіявся дим
      і трава постелила
      нові килими
      для майбутнього лісу

      тут не болить?
      достатньо окреслити межі

      28.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. вибач
      вибач
      сьогодні не маю себе
      щоб з тобою ділитися
      моя шкіра ще тепла
      та тебе не зігріє
      бо лиш відбиває стороннє тепло
      літо минає милий
      чи проминемо і ми разом з ним
      чи так само впадуть наші зорі
      наші розмови і сміх
      чи так само втратять ім'я
      і згаснуть без сліду і згадки
      мої очі горять
      то лиш пам'ять
      притьмом розпадається
      вивільнює світло
      що в темряві губиться
      зблиском останнім
      цілуючи очі твої

      19.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. твої слова витончують мене
      твої слова витончують мене,
      милий.
      надворі анемони хитаються:
      доньки вітру — так їх кличуть.
      простирадло на шворці
      чуло відгукується
      на кожен повів:
      тріпоче,
      напинається,
      силкується злетіти —
      тільки куди?
      наш дім тут,
      біля тебе:
      анемони — у склянці,
      простирадло — на ліжку,
      я — у твоїй голові.


      17.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. коли з-під землі
      коли з-під землі
      сходять паростки
      місячного сяйва
      коли срібні плоди
      падають у прохолодну
      траву і котяться
      ген за небокрай
      коли ніжність твоя
      стає нескінченною
      а дихання глибоким
      наче море
      милий
      слухай тоді мою казку
      вона просочиться
      медовим світлом
      у твій тендітний яв
      у твій просторий сон
      відчуєш її
      пір'їною на чолі
      черешнею на вустах
      долонею на щоці
      запахом м'яти і
      літньої темряви
      казка моя про те що було
      а чи про те що буде —
      як забажаєш

      09.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. фортеця не для захисту
      фортеця не для захисту
      фортеця для очікування
      на ворога
      тому ув'язнює
      робить військо на обрії
      сенсом існування
      а життя — плином
      пустих можливостей
      померти героїчно

      моє небажання жити
      обернуло тебе
      на фортецю

      я так звикла до тебе
      мій доме
      без дверей і без вікон

      17.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. не знаю про що ти думаєш
      не знаю про що ти думаєш
      та якби знала
      що б це змінило
      маю лишатися незворушною
      як кам'яний берег
      що його осердя не торкнуться
      ні вода ні вітер
      але постійна присутність
      когось уважного
      тулиться теплим боком
      а тепло змінює всіх
      перша тріщина з'являється
      від контрасту з холодом ночі
      і випадкове насіння
      обирає її собі
      за прихисток

      так тепло стає необхідністю
      а камінь ґрунтом

      10.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. люблю бути для тебе
      люблю бути для тебе
      спостерігача
      уважного і дбайливого
      тихого наче дерево за вікном
      безслідного наче вітер
      твоя присутність
      загострює зосередженість
      на тимчасовому
      і тимчасове стає вічним
      на марному
      і марне стає цінним
      на крихкому
      і крихке міцніє

      це твій вибір
      бачити сонячний бік
      мого обличчя

      29.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. не ображайся
      не ображайся
      на порівняння з кулькою
      хоча що тут образливого
      єдина точка дотику
      стрімкий рух
      відсутність початку
      і кінця
      та насамперед йшлося
      про повноту
      єдність осібних часів
      щільного минулого
      і до невидимості прозорого
      майбутнього
      під напівпроникною шкірою
      теперішнього
      де б ти не був
      єдність зберігається
      чого б не відчував
      єдність не дає зупинитися
      чого б не сталося раніше
      воно не проминуло
      чого б не було попереду
      воно вже твоє

      різнопрозорі кульки
      рівноцінно округлі
      рівнобіжно близькі

      25.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ти недостатньо старий
      ти недостатньо старий
      милий
      недостатньо легкий та прозорий
      сонце ще не розплітає при тобі
      веселкових кіс
      вітри зустрічають в тобі опір
      а дощі нерозчинність
      дерева знічуються
      у твоїй присутності
      кущі теж припиняють балачку
      тебе завбачивши
      квіти злякано віддають
      на перший дотик
      весь аромат
      а потому осипаються
      від твого чхання
      птахи співають тобі
      але не говорять до тебе
      люди пам'ятають твоє ім'я

      стільки всього тобі слід набути
      милий
      а ще більше
      втратити
      щоб зустріти майбутнє
      щоб показати його мені

      24.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. вибачення має блакитний колір
      вибачення має блакитний колір
      і усвідомлює себе небом
      сенс неба затьмарюється
      коли воно є тлом
      і висвітлюється
      коли стає порожнечею
      небо найбільше існує тоді
      як мовчить

      знічене птаство
      ховається в кронах
      і стишує спів

      блакить осідає на листя
      мов порох

      17.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. лікують не слова
      лікують не слова
      лікує присутність автора

      ти прийшов до мене
      у сяйві компетентності
      точно відміряв кількість
      ретельно відстежуючи якість
      непохибно наніс на місця призначення
      такий серйозний
      жодного разу не усміхнувся
      я перехопила твої руки
      коли ти кликав їх додому
      заходилася дякувати
      і закладеним носом
      зачула тонкі сліди сенсів

      гіацинтова свобода
      трав'яна рівність
      бузкове братерство
      каштанова незалежність
      грибна соборність
      вишнева трансцендентність
      лілейна довершеність
      незабудкова нерозсудливість
      орхідейна ласка
      земляна довіра
      трояндова любов
      дощове довіку

      лікують не слова
      лікує спільність
      їхніх значень

      05.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ні, ми ще не набалакалися
      ні, ми ще не набалакалися.
      я і вночі промовляю до нього
      тихими, мов сніг,
      образами своїх снів.
      а він слухає,
      поклавши пальці,
      неначе чутливі антени,
      на мої губи.
      слухає так,
      як слухає шелест листя,
      притуливши долоню до стовбура,
      як слухає плюскіт хвиль,
      припавши вухом до піску,
      як слухає передзвін променів,
      підставивши сонцю непокриту маківку.
      коли ж сон обривається,
      він ще деякий час
      чекає на продовження,
      а потім засинає,
      заколисаний моїм диханням.
      тоді я прокидаюся:
      цілую очі і дивлюся
      його химерні сни.

      05.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. що ти сьогодні зробив
      що ти сьогодні зробив
      задля вічності
      милий
      що ти докинув в щілину
      на спинці
      рожевої паці
      що поховав в її надрах
      занадто глибоких
      для думки
      і чи почув її "ох"
      а чи сказала лиш
      "рох"
      усеїдна
      глузлива
      джоконда

      що ти навіки зробив
      для сьогодні
      хороший
      що ти дістав з-під тахти
      з порожнини
      під бильцем
      що ти згадав
      і накреслив
      на поросі пальцем
      і чи сказав своє "ах"
      щоб притлумити мій
      страх
      усеніжним
      смішливим
      коханням

      15.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. пильний погляд привласнює дійсність
      пильний погляд привласнює дійсність
      тьмяно-зелену
      завіконно-пливку
      обличчя між нею та мною
      час від часу знервовано озираються
      чи не жадаю я їхніх таємниць
      наспіх укритих маскувальною сіткою зморшок
      ні не жадаю
      відповідаю не послаблюючи пильності
      хоча дитиною охоче прочитала чи послухала б
      листи думки історії
      не для мене призначені
      тоді приховане здавалося цікавим
      а загадкове — привабливим
      наразі чужі таємниці — неначе книжки
      з недотичного фаху
      а власні
      породжені обважнілою погордою
      викликають неспокій
      від якого серце губиться
      у панцирному ліжку
      однак існують таємниці геть інакші
      такі під делікатним оком
      набувають обрисів квітки
      що всередині чашечки недовідоме плекає
      як-от колір веселки
      запах вітру
      чи спів солов'я

      у електричці
      пантрую за цим квітуванням

      цвіх, цвіх, цвіх — трльоо!
      десь поза нею
      ти теж

      16.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. вітер вадить тиші настоятися
      вітер вадить тиші настоятися
      визріти до золотавої прозорості
      раз-по-раз жбурляє в її налякане обличчя
      пригорщі нових звуків
      знайдених абиде
      на смітниках базарів вокзалів бульварів
      не визбирую
      гидую
      ховаюся у кутку
      поміж тремтливих стін
      дожидаю щоб врешті
      скінчилося це
      безсоромне
      і звальне
      свавілля

      якийсь звук
      з тих що вітер приніс
      мені горло дере
      тонкодужно
      і люто

      як позвати тебе
      твої пальці колись
      волю вітру
      замкнули в органі

      16.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ти — місце куди я приходжу щоб бути
      ти — місце куди я приходжу щоб бути
      місце подібне до лінії прибою
      межа між сухим і вологим
      між висохлим і живим
      між тим що чекає на воду
      і тим що саме є суцільна вода
      скільки разів помирала тут
      сходячи з сонцем в кипучу стихію
      стільки ж разів тут народжувалася
      у перламутрі мушлі на глевкому березі
      моя любов до усього що звідси бачу
      стає твоєю
      строкатою мінливою
      веселкою
      яка в світлі свободи
      яскріє

      ти — місце
      в якому серцебиття
      колотить двоїсте довілля

      12.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. люблю тебе сильніше
      люблю тебе сильніше
      у години бездіяльності
      коли твоя уява
      розпукується
      запашними трояндами
      на шпалерах
      коли долаєш довгу дорогу
      каруселлю
      улюбленої музики
      коли йдеш уперед
      заворожений
      чистим обрієм
      коли всією силою
      свого кришталевого серця
      віриш у казку
      яку щойно вигадав
      і почуваєшся в ній героєм

      світ проминув занадто швидко
      але ти
      зберіг дрібку
      незайманого часу
      під латкою у формі зірки

      14.02.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ранкова млість
      ранкова млість
      і деревні думки

      ти дерево серед дерев
      ти хрускіт хмизу
      в музикальній тиші
      ти запашна кора
      на змерзлих пальцях
      твій погляд
      переривчасте падіння
      сухої гілки
      що була застрягла
      в голій кроні
      ти рух пили
      і розсип стружки
      в травах
      ти безіменний
      невагомий
      наче птах
      зелено-жовтий
      жовто-сірий
      і брунатний
      змішалися в тобі
      і стали кольором очей
      змішалися в очах
      і стали кольоровим
      кличем
      сріблясто-ніжний
      білий
      і блакитний
      цілують в маківку тебе
      навідліт
      і навиліт
      цілує гостро-золотий

      в міцних обіймах
      тягнеш з лісу
      слизьке брудне
      майбутнє
      світло і тепло

      28.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. у пам'яті плекаєш карби мови
      у пам'яті плекаєш карби мови
      і наче каменем брукуєш ті шляхи
      що їх торує у тобі свідомість
      ходжу босоніж щоб цілком відчути
      шорстку поверхню гармонійних фраз
      заглибини простих струнких думок
      шпаринки поміж виважених слів
      тут осідає пил ментальних бур
      аморфна розпорошена реальність
      тут пнеться вгору пагоном витким
      німотне добровільне божевілля
      і всотується темна вогкість снів
      щоб напувати дикорослі мрії

      на бруку мови квітне сад життя
      моя хода стає стихійним танцем

      13.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ти думаєш про мене на щодень
      ти думаєш про мене на щодень
      я ж ковзаю очима по картині
      тодішнього життя
      воно стає теперішнім
      коли розлазиться
      периста тканка часу
      і розплітається
      чорнильна сув'язь цифр
      що осотала яву
      летка уява
      у пензель складеним
      м'яким промінням
      голосу і сонця
      малює дім
      на тлі осінніх хмар
      і розтинає простір часу
      кольорами

      належу цьому дому
      як землі
      належить впале листя

      17.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. промовляю до тебе так
      промовляю до тебе так
      ніби народилася сьогодні
      а ти — учора
      у цих високих травах
      ніхто ніколи не бачив
      блискавки металу
      тільки гострі стебла
      ріжуть мені руки
      коли несвідомо
      жорстоко
      перериваю їхнє життя
      розповідаючи тобі
      про своє

      27.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. що ти робитимеш
      що ти робитимеш
      коли побачиш
      як я танцюю серед городу
      між порослими бур'яном грядками
      між кропом і петрушкою
      так незграбно
      бо ніхто не танцює
      в калошах
      і ніхто не танцює
      з морквою у руці
      а тим паче з ножем
      от що буває
      якщо слухати зранку
      опівнічних пісень

      що ти робитимеш
      коли цілуватиму
      квіти на чужих клумбах
      коли обійматиму
      незнайомі дерева
      і реготатиму
      наче дитина
      хоч такою
      давно вже не є
      що ти робитимеш
      милий
      як ти заснеш
      цієї ясної серпневої ночі

      08.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. життя не дає нічого
      життя не дає нічого
      окрім відчуття руху вдень
      і лагідної втоми вночі
      хода часу заколисує
      розум
      навіть серце лаштує до себе
      і тепер
      коли думаю
      що далі
      чую натужні звуки годинника
      і несвідомо дихаю в такт
      вітаю
      кажеш
      як вділяєш
      нагрітий сонцем
      стиглий абрикос
      заплющу очі
      скуштую
      ніби вперше

      29.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. у безстрашні часи
      у безстрашні часи
      бажання бачити тебе
      загострюється.
      у позачассі
      повітряний простір
      стискають страхи —
      і все,
      що лякало здаля,
      раптово
      впритул наступає.
      тоді не малюю нічого —
      уява малює сама,
      наче мститься
      за віщось мені.
      гортаю альбом..
      на чистій сторінці
      твоїми словами
      пишу
      твій портрет.
      обличчя єднає
      собою слова
      і нівелює
      собою слова —
      мов світло,
      уяву і яв
      розтинає

      25.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. наповнюєш голос
      наповнюєш голос
      порожнечею
      келихів та склянок
      забираєш
      з покинутої хати
      луну
      що її лишили в кутку
      при переїзді
      змінюєш тембр
      пилкою
      останнім віддихом
      старих дерев
      коли дбаєш
      про дрова на зиму
      живиш голос
      лоскотом лепехи
      перестуком
      стебел рогозу —
      ти ніколи не станеш
      одним з них!
      чую рух там
      де ти нічого
      не бачиш
      знаю смак соку
      твого життя

      25.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ти з'явився на моєму шляху
      ти з'явився на моєму шляху,
      аби дати початок незвичайній грі,
      і я пересвідчилася у необхідності
      твоєї присутності.
      ти — поворот:
      раптовий,
      стрімкий
      і хвилюючий —
      настільки,
      що тугий спліт буденності
      ослабнув і має на вітрі:
      я вже бачу нові чарівні краєвиди
      ..
      ти знаєш, як неправильно,
      а я знаю навпаки:
      правильно — це безстрашно,
      прозоро
      і втішно:
      сидіти отак поряд,
      відчувати сотні
      невидимих ниток,
      які зачепилися
      насінням кульбаб
      за волосся, за шкіру, за одяг
      і підносять в повітря
      ..
      те, що роблю зараз,
      я вже колись робила,
      та з тобою все по-новому:
      світ мерехтить,
      мов передгрозяне небо,
      між нами,
      над нами.
      мене захопив зливний дощ
      запитань —
      на усі не знайдемо відповідей
      ..
      я не вмію бути бездоганною:
      заступаю за межі реальності,
      забуваю поливати квіти,
      розчиняюся у словах.
      сумніваюся:
      чи зможу піклуватися
      про тебе так,
      як би мені хотілося
      ..
      я ще не розсмакувала
      твого ім'я,
      але певна:
      зустріти тебе —
      дуже добра прикмета,
      так

      22.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. усі наші дні тісно переплелися
      усі наші дні тісно переплелися
      коріння мають окреме
      і плоди на смак зовсім різні
      але листя їхнє
      шелестить в одному небі
      високо вгорі
      різниця не так помітна
      як при землі
      де люди дивляться
      у своєму сховку на видноті
      наші дні сплітаються гілками
      ніжно торкаються квітом
      слухають разом дощі
      радіють легкому вітру
      ..
      пташка перестрибує
      з одного на інший
      не знає
      де заспівати

      19.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. біля вікна затихла: гай шумить
      біля вікна затихла: гай шумить,
      і легіт звідтіля мені приносить листя.
      беру тремкий листок і до очей тулю:
      можливо, так я краще все розчую?
      почути хочу, як відчахнуті гілки
      на землю падають, тебе не зачепивши.
      як вітер навісний застряг в ожині та сичить:
      до дому рветься, що під стріхою твоєю.
      як соловейко тьохнув злякано, бо сів
      на голову кошлатому чугайстру.
      як голос вечора у сутінках бринить —
      і надихає.
      чому це раптом шибка дзеленчить?
      ти поруч є, коли тебе немає

      18.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. врешті кожен лишається сам
      врешті кожен лишається сам
      зі своєю любов'ю
      бо любов'ю насправді не конче
      когось любити
      обіймати піклуватися
      питати як ти
      бо любов це не дія
      це буття-у-собі
      це послання у пляшці
      і його доля
      не бути прочитаним

      любити
      неначе писати вірші
      на воді

      27.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. людина — цвях у світобудові
      людина — цвях у світобудові
      цвях на якому нічого не тримається
      хіба що якась картина або рушник
      стіни не заваляться
      якщо заіржавіє
      і втратить міцність
      дах все одно триматиметься
      якщо випаде з дірки
      яку сам і пробив

      сповнений власної гідності
      на своєму місці
      враз маліє на підлозі
      безглуздий шматок заліза

      ти збираєш такі у відро
      щоб ніхто не поранив п'яти
      а вони мов руді хробаки
      купчаться
      задоволено подзвякують
      веселий гурток у старому відрі
      що висить на цвяшку
      у твоєму сараї


      26.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. це моя школа
      це моя школа
      ось її ноги
      тобто коридори
      ось її складені човником
      руки
      тобто ґанок
      ось її бездонні очі
      тобто розбиті м'ячем
      вікна
      ось її серце
      тобто мій клас

      а це її голова
      мій улюблений вчитель
      він викладає
      найважчий для мене
      предмет

      18.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. уважність це ключ
      уважність це ключ
      який відчиняє усі двері
      та недостатньо його мати
      треба уміти
      поцілити у шпарину
      маленьку
      наче вушко голки
      я ж длубаюся
      занадто довго
      лишаючи на замку
      хаотичні подряпини
      бабраюся
      мов людина напідпитку
      що не може потрапити додому

      ти прекрасна в усьому
      що робиш уважно
      казав мені колись

      і самостійно
      додаю я тепер

      17.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. при народженні
      при народженні
      час подарував мені тареля
      опуклого догори
      батьки довго ховали його
      на верхніх полицях серванта
      боялися що розіб'ю
      граючися
      але для чого потрібен цілий
      не могли пояснити
      вивернутий назовні малюнком
      з гігантськими квітами
      він нічого не приймав
      до білої серцевини
      і гудів від дотиків
      неначе дзвін

      аж ось
      проживши половину
      твого життя
      дізналася
      таріль чекає мого слова
      що гідне бути билом

      10.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. напевно це різновид гри
      напевно це різновид гри
      ти мене виховуєш
      а я опираюся
      знаю наперед твої повчання
      та чиню навпаки
      думаю коли потрібно діяти
      дію не подумавши
      тому
      мої думки виснажують
      а вчинки руйнують

      під моїми ногами
      земля стає тванню

      ти наді мною
      неначе ліхтар
      ллєш не жалієш
      холодного світла

      08.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. цікаво — коли себе не впізнаєш
      цікаво — коли себе не впізнаєш
      коли взагалі себе не шукаєш

      треба спиляти сухе дерево
      бо страждає сюжет
      сказав ти
      і прочинив обкладинку обіч дороги

      нас обійняв гущак
      у зелених сутінках
      біліли паралельні стежки
      але ми рушили навпростець
      ось що означає читати між рядків
      усміхнувся ти
      і наказав дивитися під ноги
      та я заплющилася
      колюче віття росло так низько
      аж мусили вклонитися
      кожному дереву

      коли зупинилися
      ти закасав рукави
      а я подивилася вгору
      і упізнала себе

      29.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. мовчанням натякаєш
      мовчанням натякаєш
      про це не варто балакати
      бережи себе від слів
      бережи слова
      для самих себе
      хай вони наливаються молоком
      наче груди
      хай сповнюються соком
      мов плоди
      і дозрілими падають у траву

      що глибше мовчання
      то м'якші трави

      29.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. виховуєш мене мовчанням та ім'ям
      виховуєш мене мовчанням та ім'ям
      у мовчанні я навиворіт
      досліджую межі власної відповідальності
      позбуваюся зайвих нутрощів
      лишаю по собі цівку крові
      якою ніхто не піде
      аби повернути до світла моє обличчя
      тож витягаю себе сама
      боляче проте ефективно
      ім'я ж вказує на помилки наче стрілка
      незворушна як північ
      і принципова як ти
      що її встановив
      увігнавши глибоко в ґрунт свідомості
      твій голос здатен змінити слово
      не переставивши в ньому
      жодної літери

      тато це той
      хто не приймає як є
      і тримає в думках

      25.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ти наче дерево
      ти наче дерево
      яке не лічить листя
      невільник сонця і землі
      та їхній пан
      що зберігає обіцянки
      мов золото
      у тріщинах кори
      неторкані
      цінуєш понад міру
      бо сила у знанні
      яке шанує віру

      15.03.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. не знаю нікого
      не знаю нікого
      хто би так пильнував
      за вагою власних слів
      по розмові вони височать
      кам'яними стовпами
      які стоятимуть не одне століття
      а мої жебонять мілкими потічками
      дріботять кольоровими камінчиками
      бояться сонця
      ховаються у затінку
      обвивають тебе цівками
      пий мене
      пий аж доки не стане
      мого сорому
      моєї пихи
      мого марнославства
      хвильки цілують
      ніжно і прохолодно
      більш нічого не вміють

      ти не п'єш
      але віриш що маю
      глибокі джерела

      22.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. коли розмова згасла
      коли розмова згасла
      я пішла надвір
      щоб освіжити свої лиця снігом
      набрала повну пригорщу
      зі світляної смуги під вікном
      в якому досі твоя тінь мигтіла
      і замилована холодним переливом барв
      застигла
      неначе я сама крижинка
      засніжило не вперше цьогоріч
      але це вперше я радію снігу
      аж біло на душі
      чи навпаки
      тому і радісно що біло
      і так безвітряно так легко
      в твоїм мовчанні
      що в ньому моя сповідь тріпотіла
      і так надійно у твоїх думках
      скелястих
      шерехатих
      прямовисних
      в думках
      наповнених довірою й терпінням
      невже до мене — до тієї
      що ними пнеться вгору

      що нагорі
      мій сніжний

      світло
      моя люба
      гріхи на світлі
      никнуть самовільно

      30.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. відмовившись описувати
      відмовившись описувати,
      ти описав себе якнайкраще:
      ти той, хто не грає в ігри.
      а я додам:
      той, хто не боїться самотності
      і поважає нерозмінність;
      той, хто не обирає варіанта відповіді,
      а дає власну;
      той, хто бачить майбутнє
      за секунду до його настання;
      той, хто чекає на світло,
      бо робити щось інше
      означало б прийняти
      темний порядок речей;
      той, хто не розглядає себе
      як константу
      і мерехтить.
      а ще
      ти чоловік,
      біля якого жінка
      може обійтися без дзеркала.

      я жінка,
      яка може обійтися без дзеркала,
      але не без тебе.

      19.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. прийняття без розуміння достатньо
      прийняття без розуміння достатньо
      ти як завжди мав рацію
      але не тому що розуміння принижує
      а тому що робить вразливим
      позбавляє наївності
      а отже
      і всього живого
      і навіть ти
      кому довіряю себе і свої слова
      лишаєш синці
      по обіймах

      сховаюся від тебе за ім'ям
      що означає
      "так, але"

      04.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. навчи мене жити на поверхні
      навчи мене жити на поверхні
      навчи
      лягати спиною на воду
      відштовхуватися ногами від берега
      плисти до середини озера
      де небо зусібіч цілує
      навчи
      не тонути
      лишатися на межі
      спираючись лише на віру
      у чиїсь добрі наміри

      раз і назавжди заборони
      потикатися вглиб
      де абстрактні рибини
      зі штучною логікою
      ділять ковзкий простір
      гострими плавниками

      04.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. не маєш жодних переваг
      не маєш жодних переваг
      окрім тієї
      що ти — зовні
      інакше не знайшов би
      спокою і впевненості
      споглядаючи мене
      інакше не зміг би ними
      зі мною поділитися
      інакше став би
      порохом в очах
      і витік би слізьми
      одноразово
      прояснивши зір

      ти зовні
      а часом навіть мертвий
      і туга за тобою
      вертає до життя

      21.08.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. твоє ім'я означає "провідник"
      твоє ім'я означає "провідник"
      та все ж сподіваєшся
      що це я приведу тебе до світу
      а світ до розуміння тебе

      у спокійній непевності чекання
      стаєш мандрівником
      для якого кожен закрут темряви
      у тунелі моїх словозмін
      є обіцянкою світла

      безумовність заглиблює погляд
      запитання без знаку в кінці
      невідступно звільняє прохід

      проходиш крізь мене
      і за собою ведеш

      26.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. чи буває так, що за добрі дні
      чи буває так, що за добрі дні
      не треба віддячувати поганими?
      сидиш попід моїми дверима,
      сплівши у тугий вузол пальці
      і думки так,
      щоб до них не надходило кисню.

      хай би вони затерпли.
      хай би вона втішилася,
      бодай що відбувається там,
      за дверима.
      безпорадний, але я тут:
      підпираю спиною межу її самотності.
      чую, як ридає,
      як кидає об стіну речі,
      як проклинає мене за те, що пішов
      у мовчання.
      досі тут:
      не шукаю сенсу в її розпачі,
      чекаю, поки розпогодиться.
      все минає,
      все минає,
      все минає.
      ніяк не засвоїть.

      всередині себе минаю скоріше,
      ніж все,
      що минає.

      тоді вийди назовні.

      08.07.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. подаруй мені дзиґу
      подаруй мені дзиґу
      милий
      вона навчить мене
      приймати несталість танцю
      зберігати рівновагу в русі
      втрачати власні обриси
      в захопленні життям
      навчить падати коли несила
      і не картати себе
      навчить дякувати за допомогу
      і не почуватися негідно
      навчить дозволяти собі непевність
      яка бризкає веселістю та відвагою
      можливо доведе нарешті
      що світ не валиться щораз
      коли зникає вітер
      який розгойдує
      підтримує мене

      називай мене дзиґою
      коли кладеш руку на тім'я
      і вчиш відчувати
      міць власної осі
      не дотик

      07.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. мій мир сидить у вузькому колі світла
      мій мир сидить у вузькому колі світла
      і гризе яблука
      складає рядком хвостики
      на знак незгоди
      коли закликають до світломаскування
      мій мир помічає невдоволення голуба
      настання сутінків
      розквіт однієї квітки перед хатою
      та не бачить сотні їх поза нею
      мій мир пам'ятає барвисті безсюжетні сни
      і снить про вбивства ворогів
      гуркіт боїв його втишує
      а рвучкий вітер дратує
      мій мир стоїть у чергах
      за хлібом
      за молоком
      за поцілунками в чоло
      і всього йому вистачає
      бо має терпіння і силу
      вести під лікоть
      каліку-життя

      08.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. твоє знання
      твоє знання
      не стане досконалим
      як і тепер
      буде
      надмірним
      неотесаним
      таким що розриває папір
      при спробі втілитися
      у слові
      виявляється
      не конче
      позбуватися зайвого
      аби торкнутися серцевини
      чийсь подарунок
      камінь при дорозі
      міняє простір
      бо стоїть тут
      споконвік

      тепло
      мов пташка
      між камінням
      і рукою

      твоїх скульптур
      ніхто не розрізнить
      на цих скелястих схилах
      бо надто щедрий
      надто добрий
      дотик рук

      07.03.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. повчаєш
      повчаєш
      не приймай
      небажаних гостей
      на засув зачини
      всі двері
      і у священній самоті
      хоч висни
      головою вниз
      хоч голоси
      немов виймаєш з себе
      голоси
      чужі й безвісні
      хоч з глузду сходь
      але запам'ятовуй шлях
      тоді
      долаючи підйом
      впокориш знову
      цю стрімку вершину
      яку цілує палко
      вись
      не бійся
      зачекаю за дверима
      любов впізнає нас
      потому
      бо
      віриш
      самота
      витворює
      життя

      і вберігає
      від незмоги
      наче втома

      03.01.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. відколи з'явився ти
      відколи з'явився ти
      і дозволив мені
      бути дитиною
      я почала дорослішати
      менше ставлю питань
      відповіді на які
      все одно вчасно виринуть
      на поверхню сну
      менше промовляю метафорами
      бо ж вони для віршів!
      менше боюся відвернутися
      бодай на мить
      знаю вже
      хто хоче піти
      не чекатиме нагоди
      а хто хоче лишитися
      лишиться хоч би що
      менше жалю тебе голкою болю
      щоб перевірити глибину любові
      та ревную так само нестримно
      і намарно жалію себе
      будь поряд зі мною
      мені ще рости
      і рости

      30.12.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. дякую твоїй мудрості
      дякую твоїй мудрості
      яка не дозволила
      побачити тебе
      інакше я не змогла б
      дивитися зсередини
      досередини
      де завжди ясно
      знаю тепер
      щоб відчувати дотики
      не потрібна шкіра

      дякую твоїм рукам
      які зупиняють мене
      коли я
      відмахуючись
      провокую жалі
      коли я
      прагнучи швидкості
      йду на слизьке
      коли я
      не бережу нікого
      і витягую голоси
      наче нескінченні стрічки
      з капелюха ночі
      знаю тепер
      піклування зачиняє
      у незамкненій кімнаті
      де сняться чудові сни

      дякую твоїм очам
      які бачать світ у кольорах
      що їм немає назви
      які освітлюють
      мої помилки
      тихою любов'ю
      які дивляться на мене так
      як люди колись
      дивилися на Йосипа
      знаю тепер
      у полі твого зору
      можна літати
      без повітряних кульок

      дякую твоїй присутності
      яка відкриває мене
      до іншого життя
      сповненого руху
      і несподіванок
      знаю тепер
      глибока радість
      промовляє
      символами

      15.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. холод повітря руйнує думки
      холод повітря руйнує думки
      холод землі гальмує ходу
      холод дерев виснажує руки
      холод мізинця розхитує страх
      холод ночей
      разом зі снами про холод
      губиться в холоді днів
      холод непам'яті
      сповнює пам'ять
      ворожістю світу
      розмовами мар

      ти боїшся?
      не бійся
      холод
      всього лиш
      порожня колиска тепла

      20.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. рефлексія
      рефлексія
      вияв крайнього егоїзму
      кажеш мені у той час
      коли я на власній маківці
      в показній позі лотоса
      складаю випраний одяг
      безформний ворох ліворуч
      акуратний стосик праворуч
      геть ентропію!
      моя мантра
      ранкова вечірня нічна
      мала б приборкати безлад
      а натомість
      касує життя
      якби ж тільки думка
      мов річ
      не рвалась по лініях згину

      перед сном
      вірші з моєї долоні читаєш
      та іншої мантри навчаєш
      ум
      ом
      цьом

      14.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ти слухаєш?
      ти слухаєш?
      слухай!
      розповім, як годиться
      плекати казки та розмови,
      аби ті удалися:
      варто вірити
      в те, про що мовиш;
      не вимагати чудес;
      не думати про імовірну відмову,
      однак завжди спокійно приймати її;
      не робити поквапливих висновків,
      бо немає кінця, який водночас
      не був би початком.
      але кожен початок
      обернеться дочасу кінцем,
      якщо розповісти комусь
      про таємні бажання.
      і, певна річ,
      не вишукуй усьому пояснень

      постривай,
      неможливо засвоїти все це притьмом!
      ти повториш для мене опісля?
      а тепер,
      будь ласкавим,
      скажи:
      чи ти знав,
      що розмову витворюють двоє,
      котрі
      так подібні до рік,
      бо свою неперервність провадять
      у хаосі зрушень?
      і чи помічав,
      що казки зачинаються в усті?

      08.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. помиляюся
      помиляюся
      падаю забиваюся
      на вибоїстому
      і на рівному
      помиляюся
      хнюплюся плачу
      не від болю
      скоріше від жалості
      і найбільше до себе
      маленької
      помиляюся
      з усіма і постійно
      я неправильна
      я безнадійна?

      кажеш
      ні
      і я вірю
      з тобою не падаю
      ти рятуєш
      в польоті підхоплюєш
      не вертаєш на землю одразу
      а кружляєш в повітрі захоплено
      доки зовсім про себе забуду
      доки радість на ноги поставить

      помилятися людям властиво
      не турбуйся про це
      моя мила

      08.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ти все бачиш ясно
      ти все бачиш ясно
      твої очі всотали
      багато сонця
      з безлічі похмурих днів
      лише друге життя
      уподібнить мій зір
      до твого

      світ повсякчас
      ранить непохитністю
      і глухотою
      та ти згладжуєш його
      кутастий стан
      можливістю обійняти тебе
      думкою

      змушуєш миритися
      з відсутністю місця
      для втілених бажань
      і швидких відповідей
      змушуєш завиграшки
      бо втілюєш головне
      і відповідаєш мені
      світлом пауз

      однозначність
      зволожує очі

      милий
      здається
      я бачу

      29.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. речі у світі
      речі у світі
      не закінчуються,
      коли розповідати
      про них
      тобі.
      слова не втрачають
      запаху,
      хоч скільки їх мнеш
      у долонях,
      не вицвітають
      на світлі
      голосу,
      написані —
      безживними
      не стають.
      та сама фраза
      різниться на дотик
      опівдні
      й опівночі.
      а втім,
      всі розмови
      мають один
      післясмак

      є речі, що їм
      бажано бути
      однаковими та незмінними

      26.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. бути самодостатнім
      бути самодостатнім,
      як ти

      чи це означає
      збудувати з молочної цегли
      палац
      у палаці розуму?
      саме перебування там
      втишує спрагу до життя

      чи це означає
      плекати на шпалерах вишню
      з засохлої краплини крові?
      колись ти притулився до стіни
      розбитою об зраду головою..
      діждався врешті плоду:
      простягнеш руку —
      маєш
      і сон,
      і втіху,
      і красу

      твої вишні солодкі —
      щедрі руки годують чужу,
      наче рідну,
      твої вишні без кісточок —
      не сховати за щоку,
      у власній долоні
      не проростити

      світло місяця вповні,
      морок місяця вповні:
      не чекаєш на мене,
      не кличеш,
      та я завжди приходжу
      сама

      11.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. не розпорошуйся
      не розпорошуйся
      не додавай у мою звичну
      вранішню гречку
      шафрану
      не витирай мені
      поту з чола
      своїм волоссям
      не мости
      старої стежки до гаю
      кольоровими камінцями
      не питай щодня:
      як твої справи?
      люба
      нічого ж не змінюється
      окрім кольору неба
      та виразу твого обличчя
      краще напиши вірша
      моя душа
      якою так тебе люблю —
      частина вічності
      хіба ти не знала?
      колись вона сидітиме в човні
      серед неозорих сріблястих вод
      радітиме як зловить
      слово твоє золоте
      поцілує у губи
      відпустить живим

      вічність
      на дні твоєї тарілки
      з гречкою
      милий

      05.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. шир німої присутності — темрявий
      шир німої присутності — темрявий,
      і здається мені безповітряним.
      ти здіймеш це важке покривало?
      я насилу зайшла в густі потемки,
      аби врешті самій все побачити.
      довга тінь у траві загубилася,
      сліди глухо у лаз закотилися,
      обрій став мені другою шкірою —
      і страхи розчинилися в сутінках.
      аж тоді відхиляєш тканину:
      тильний бік, ніби міллю побитий,
      пишно-ніжно світилами всіяний!
      що, крім них, я шукати повинна?
      у нестямі єднаю сузір'я,
      а вони нові ймення ковтають
      і, як сни, на ніщо розпадаються
      ..
      ти за руки береш, зупиняючи:
      подивися лишень, як все міниться!

      06.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. у щілині під дахом
      у щілині під дахом
      де зазвичай горобці
      лаштують для себе гніздо
      ховаєш відріз реальності
      вільної від наслідків
      пташенята які неминуче
      випадають звідси
      ніколи не губляться
      не вмирають від голоду
      чи від спеки
      їх ніколи не з'їдають коти

      раз
      коли горобці підросли
      і розлетілися геть
      ти дістав цей відріз
      і сказав
      а влаштуймо пікнік

      20.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. тримаєшся свого місця наче озеро
      тримаєшся свого місця наче озеро
      лежиш поміж сталих берегів
      грієш животом камінне дно
      що колись було сушею
      даєш притулок водоростям
      і водоміркам
      вчиш мальків літати
      розсіюєш прозорою плоттю світло
      так що рибам сонце здається
      блакитною зіркою
      а ти сонцю блакитним оком
      з безліччю рухомих зіниць
      риби не знають іншого батька
      окрім тебе
      ти не знаєш інших дітей окрім цих
      мовчазних в'юнких та блискучих
      тішишся вашій подібності
      розповідаєш їм казки
      дарма що знаєш правду

      я ж чула казку про те
      як риби підкорюють небо
      а озеро галузиться ріками
      весело та вільно

      14.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. небо в пустелі
      небо в пустелі
      тримається на твоїй маківці
      коли сідаєш
      мені теж доводиться присісти
      аби не скрутити собі в'язів
      коли ж лягаєш спати
      кладеш ногу на камінь
      і переносиш всю небесну вагу
      на великий палець
      у цьому шатрі і ночуєш
      згорнувшися наче мокриця
      я заледве поміщаюся поруч

      як розвиднюється
      вчиш загладжувати яри
      що їх виорюють падучі зірки
      вирівнюєш
      аби ніхто не турбував їхніх могил
      вчиш
      шаноблива тиша
      це все що їм потрібно
      по останньому спалахові

      бархани оселилися в твоїх грудях
      назавжди
      вдихом запрошуєш до себе вітер
      видихом дякуєш

      я ж вертаю додому
      навчив бо
      в пісках виживає
      тільки самотній

      29.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. встаєш удосвіта
      встаєш удосвіта
      аби напекти хліба
      ти не якійсь там бецман
      що йому сорока їсти не дає
      он стукає дзьобом у шибку
      мовляв який молодець
      ходи поки не вистигло
      загортаєш хлібину у рушник
      слухняно виходиш
      кашу на росі їсти
      окрайцем сонця закусювати
      кого побачиш дорогою
      тому читаєш вірша
      що тобі сьогоніч примарився
      а тоді розламуєш буханця
      над головою зустрічного
      і ось ви вже рідні
      однієї дороги
      одного слова
      одного хліба браття

      як поталанить
      знов побачиш дівча на призьбі
      що верещить
      аж горіхи тріскаються
      вділиш їй цілушку
      а вона тобі бороду розчеше

      отаке твоє щастя

      18.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. від весни ходиш босий
      від весни ходиш босий
      асфальтова дорога на базар
      у спеку закипає
      робить твої п'яти чорними
      гравієві латки не ранять
      лиш лоскочуть
      огрубілу шкіру
      а ґрунтівка ближче до дому
      огортає стопи м'якою курявою
      не боїшся скла чи цвяхів
      вбираєш тепло землі
      і розсіваєш його довкола
      пропускаючи крізь себе
      запорошений
      входиш до свого подвір'я
      і обійнявши пса згадуєш
      як Христос
      омивав ноги учням

      14.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. коли зникає світло
      коли зникає світло
      час точиться смоляною річкою
      а ти стаєш обсидіаном
      загубленим у її в'язкому плині
      лежиш на дні що дном не є
      рахуєш гагатові хвилі
      відбиваєш своєю гладінню
      гнітючі думки
      і винаходиш слова
      що задкують притьмом
      неприкаяні
      у закутках течій
      тчуть темну матерію
      раухтопазові павучки
      домашні улюбленці
      снують її і між твоїх пальців
      лоскотно
      майже ніжно
      сичать собі під ніс
      що темрява
      це не відсутність світла

      не засинай
      чатуй
      тоді побачиш
      рій срібриб
      лускатих світляків
      ріки

      03.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. горобиної ночі
      горобиної ночі
      бути собою в цих стінах нестерпно
      скількох вони вже бачили
      скількох чули
      та все мало
      тамують свій голод моїм запахом
      моїми кольорами
      моїми звуками
      насуваються
      тиснуть
      вичавлюють зойк —
      я зриваю і кидаю одяг
      у пласку порожнисту захланність
      дарма
      блідість тіла ще дужче лоскоче
      жадливі повіки
      з-під них світло сочиться
      з-під них сон визирає
      і я чую
      як манить
      у нього ввійти

      сонячним ранком
      бути з тобою в цих стінах легко
      з-під вій погляд сльозиться
      з-під вій сон вислизає
      і я бачу
      як тулиш
      мій одяг до вуст

      29.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. чи дбав ти про порядок, живши на горі?
      чи дбав ти про порядок, живши на горі?
      чи не жалівся хтось з сусідніх гір
      на пізнє світло від твого багаття?
      чи не заголосно ти з місяцем балакав?
      чи раз за разом підстригав кущі,
      косив траву, проводив гекатомби?
      чи мив високу баню до прозорої блакиті
      по негоді?
      чи застеляв гладенько постіль
      просто неба?
      чи ти голився, ідучи на пляж,
      чи заплітав ретельно бороду в кіски?
      чи вчасно ти приходив на обід,
      на захід сонця і на колискову моря?
      чи не лишав напризволяще мрій,
      а чаю — вистигати на вітрах?
      чи втрати мурашиної сім'ї
      у ваших спільних ритуальних танцях
      не перевищували добової норми?
      і чи достатньо уділяв поживи крадіям,
      натхнення — вічності,
      а дівчині — кохання?

      там дух у захваті дзижчав,
      немов оса,
      а отже, все було в порядку

      19.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ти запросто поміщаєшся
      ти запросто поміщаєшся
      між картузом і шльопанцями
      між переднім і заднім
      колесами велосипеда
      між півднем і північчю
      і захід не тисне тобі на груди
      а схід не штурхає в спину
      ти без зусиль проходиш в одвірки
      проїжджаєш між берегами доріг
      простуєш між базарними рядами
      проштовхуєшся між нудними
      хвилинами очікування в черзі
      ти добре маневруєш
      між невтішними новинами
      і оптимістичними прогнозами
      між минувшиною і майбуттям
      ти завиграшки знаходиш вихід
      з холодних осінніх ночей
      у не менш холодні осінні дні
      але не навпаки
      і так само легко оминаєш вхід
      у зимове небуття

      бо залишив удома любов
      прив'язавши до ніжки стола

      велика!
      не вкусить?
      в'яжи-но до мене

      17.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. милий
      милий
      ти виріс на городі
      мабуть батьки розповідали тобі
      про це як казку
      але так і є
      ти виріс на городі
      твій початок приніс
      закушпелений вихор
      кинув краплину озерної води
      в глибку
      де щойно купалися горобці
      і швидко завіявся десь
      лишивши тебе
      під опікою сонця і хмар
      ти бубнявів нестежно
      як і всяке насіння
      а коли бог подивився на світ
      дитячими очима
      випростав долоньки
      наче гарбуз
      запхинькав запашною олійкою
      наче помідор
      округлився наче капуста
      закучерявився наче петрушка
      виструнчився наче сонях
      вкрився щетиною наче огірок
      і усміхнувся наче картопля
      що вперше побачила світло
      бо сутність твоя
      подібна до сутності бульби

      ти виріс на городі
      милий
      про це мені сказав вихор
      коли посіяв таку саму краплину
      до мого серця

      08.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. відчуття осені прийшло на шостий день
      відчуття осені прийшло на шостий день
      вчора я відштовхнула від берега
      порожній вутлий човен
      в якому насилу перетнула літо
      і заходилася розпалювати багаття
      вчасно
      ти саме виходив з темної води
      краплі скочувалися з тебе
      утворюючи зменшену подобу озера
      в кожному залишеному на піску слідові
      вологе волосся притягувало
      жовтогарячі відсвіти вогню
      губи синіли наче сутінки
      твій одяг і довгий смугастий рушник
      лишилися там
      де пірнув
      а вода як і час
      швидко гоять шляхи
      тож зостався
      схрестивши свій погляд з моїм
      у багатті

      незабаром
      місяць зайшов
      вогонь згас
      все поснуло
      і забулося

      заспали
      бо осінь під ранок
      сповила туманом

      06.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. те що ти називаєш дивом
      те що ти називаєш дивом
      у неперервності подій
      які послідовно
      крізь мене проходять
      виявляється буденністю
      те що ти іменуєш радістю
      я відчуваю лиш як полегшення
      а те що вважаєш за честь
      насправді дратує і виснажує
      лишаючи осад розчарування

      пригорнувшися
      слухаю казку
      про власне щасливе життя
      щоб по тому вернутися в себе
      до рідної смерті

      04.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. я заселилася до цього будинку рік тому
      я заселилася до цього будинку рік тому
      дуже поспішала обжитися
      найкращий спосіб для цього —
      вимити підлогу
      на колінах
      голими руками
      виполіскуючи брудну ганчірку
      думала
      коли ходитиму тут босоніж
      швидше відчую себе як удома
      так сподівалася
      та будинок поставив мені купу запитань
      у вигляді скалок
      у пальцях босих ніг
      і став чекати на відповіді
      на крапельки крові
      що ставали його родимками
      на невдоволене тупцяння
      що ставало його пульсом
      на скрадання у шкарпетках
      що ставало його зітханням
      потім я звинуватила себе у недбалості
      і взула капці
      він прислухався до їхнього шльопання так
      як прислухаються до погоди
      очікуючи чогось непевного
      непевність не мучила його
      він не боявся за себе
      надто вже глибоко вріс у землю
      фундаментом
      а я
      ляскаючи віконницями
      затріскуючи дверцята шаф
      розбиваючи посуд
      замітаючи шкоду
      прислухалася теж
      та не почула нічого
      крім себе

      гайда надвір
      у траву горілиць
      не турбуй
      я пускаю коріння

      25.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. цей день безрадісно тебе стрічає
      цей день безрадісно тебе стрічає
      неголений злиденний кострубатий
      не можеш полюбити — пожалій
      поправ колючу як ожина шапку
      повір в тепло закляклих наче камінь щік
      і ніжно поцілуй
      немовби він погідливий і літній
      немовби холод його рук не проти тебе
      немовби безум у його очах насправді твій
      заправ дірявого мов хмара светра
      повір в добро запалих наче яр грудей
      і міцно обійми
      немовби він давно цього бажає
      немовби падаєш не у драгву а в небо
      немовби протяги суцільна випадковість
      а крижана байдужість лиш мана

      цей день безрадісно тебе стрічає
      стає у горлі сохлим куснем хліба
      як проковтнеш — то житимеш і далі
      як ні — лишень на себе нарікай

      22.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. ніч почалася з густої зливи
      ніч почалася з густої зливи
      чи заспіває шпак у твоєму вусі
      де тепла кров стугонить
      мов у мушлі прибій
      де темно
      аж пір'я втрачає свій колір
      а очі втрачають свій блиск
      чи заболить тобі шпачиний спів сильніше
      ніж шпаку — залишені на землі блакитні яйця
      без цятки без риски без знаку надії
      чи не замерзнуть шпачата
      ще до початку життя
      у якому негода — лиш прикрість
      лиш пауза в співі
      чи не відчують вони у яйці
      безжального тиску вітрів
      недоречного сміху грімниць
      нетактовного грюку дощу
      так як ти відчуваєш їх
      під шкаралупою даху
      чий тріск не віщує нового життя

      болить все що втрачає питоме місце
      болить все що стає прихистком невластивому
      хай твій біль розчиняється в мряці
      як шпак — у думках про шпачат

      08.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. на південній дорозі
      на південній дорозі
      минуле — це хліб
      теперішнє — пил
      а майбуття
      сяє блакитною латкою
      серед хмар
      йти варто
      лише на південь
      урочисто
      промовив ти
      коли відповіла
      що вийшла по батон
      на південь
      варто йти
      лише з тобою
      подумала я
      і вдягла капелюха

      усюди де зупинялися
      було небо
      і тиша попід ним
      цього достатньо
      казав ти
      і креслив нові сузір'я
      цього достатньо
      думала я
      і засинала мов зірка

      сновидіння
      під суничником
      тривало стільки
      скільки триває
      щасливе життя
      опісля ж
      стало річним кільцем
      а переплетені руки
      гілками
      заручені
      досі спимо без снів
      під шепелявою корою

      30.01.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. опісля чаю
      опісля чаю
      розпочинаєш схід
      на гору
      десь віддалік
      реве віслюк
      а ні
      то поклик мандрів
      південно-східний вітер
      з краю самоти
      бентежить
      і окрилює тебе
      сьогодні
      як і вчора
      стаєш щасливим
      бранцем шляху
      він шкіриться
      жорствою під ногами
      він їжиться
      чагарником обабіч
      він лащиться до тебе
      дикою козою
      й лиже руки
      він рінню блискає
      на дні струмка
      вода збігає у долину
      та час незмінно
      з тобою в ногу йде
      підштовхує раз-по-раз
      в спину

      на цю вершину
      дня
      я теж зійшла
      та іншим шляхом
      що знайшов?
      нап'юся твоїх слів
      й віддамся сну
      стрімкого спуску
      ночі

      05.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. давня книга навчить
      давня книга навчить,
      як утілити голосом сни.
      ми вчимося поволі
      в міфічному просторі ночі:
      ти — декламуєш
      занурено, грубо і рвучко,
      а я — наслухаю
      сонно, бездумно, блаженно

      ритмоспів проектує на стіни
      уяви
      бентежні казки:
      нас углиб захопили
      оглушливі нурти звучання

      ти, натомлений, змовк —
      возвеличений піснею
      вічно живе поміж нами

      07.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. ти — чарувальник мого сміху
      ти — чарувальник мого сміху
      і заклинач моїх страхів.
      почуваюся царівною
      у просторих покоях твого розуму.
      дихаю золотим повітрям,
      дивлюся, як звичні речі оновлюються
      у нескінченному потоці світла,
      як все знаходить у ньому своє місце,
      щоб більше ніколи не зазнавати
      легковажних змін.
      абстрактні питання
      поступаються місцем
      живим оповідкам,
      ніжна ніч заступає
      поквапливий день:
      при тобі засинаю щаслива,
      і зі слів,
      що почула останніми,
      у мені зачинаються сни

      20.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. відчуваю роздолля
      відчуваю роздолля
      а всього лиш
      розчахнула наотвір вікно
      що крізь нього вихлюпує
      вітер з-за поля
      заливає підлогу
      мені литки цілує
      ось вже й люстру гойдає
      надимаються
      рвуться фіранки
      від нестримних його поривань
      ноги мокрі й холодні
      руки вільні й гарячі
      виром простір у руру згортає
      простягає
      дивися
      бачу далі ніж пішки могла би дійти
      ой не виженеш з хати сьогодні
      вітер в гості до мене зайшов

      07.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. серед гроз навісних є таємний затишок
      серед гроз навісних є таємний затишок:
      доокіл блискавиці танцюють навшпиньках,
      і громи, присоромлені тишею, мовкнуть,
      і могутні потоки не б'ють вже — голублять
      наполохану землю, аби не тремтіла.
      їхня ніжність взаємна лягає мохами під ноги:
      тут упавши, твій розум не трісне і серце вціліє.
      від страху навкруги все змаліло й змарніло —
      тут душа широчиться, співає в любові,
      від страху навкруги все змаліло й змарніло —
      тут думки паленіють — зірками навіки стають,
      від страху навкруги все змаліло й змарніло —
      твої очі квітують німою красою,
      від страху навкруги все змаліло й змарніло —
      на долоню твою блискавиця метеликом сіла —
      лиш на мить, не залишивши жодного сліду.
      мій цілунок прийми —
      щоб напевно тобі не боліло.

      12.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. люба, вже вечір
      люба, вже вечір. для мене читатимеш вголос?
      зірко моя, не змовкай, хай ніч довше триває.
      вітер до себе впусти — він послухає також
      і перекаже від мене сердечне вітання:
      лагідним, свіжим поривом тебе поцілує

      слово твоє, мов пелюстя, волосся заквітчує.
      вітре, лиши! збережу хоч би запахом-спогадом.
      думка твоя яснозора у темряві міниться —
      шкіру голубить торкання м'яких переливів

      вітер поміж берегів напинає, погойдує
      тканку розмови — наш лад мерехтливий і плинний

      23.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. нині вчиш мене літати
      нині вчиш мене літати
      без крил.
      раніше я їх мала —
      важкі, білосніжні,
      що, наче крижини, обпікали,
      притискали мене
      до землі.
      коли самі того хотіли —
      несли до вершин.
      навіщо?
      я сиділа там самотою,
      дивилася, як горошинка сонця
      губиться серед гір,
      відчувала, як сльози
      падають мені на коліна,
      печуть.
      верталася безрадісною,
      змученою, ніби сходила
      всі стежки гірські
      своїми ногами.
      добре пам'ятаю той день:
      на тебе з чистого неба
      пролився дощ —
      то розтанули мої крила:
      так тоді палахкотіла
      полуниця на твоєму городі!
      ти на осонні дрімав, наче ящірка,
      і коли раптом закрапало,
      усміхнувся до мене
      з-під зволожених брів
      невидющими проти сонця очима,
      витер щоки колючі
      та на інший бік повернувся.
      куди могла я, нелетюча, податися? —
      опустилася на землю поряд з тобою.
      поки спав — я твій сон берегла,
      а як прокинувся —
      серед грядок, спаленівши,
      сховалася.
      проте знайшов —
      дав мені прихисток на горищі,
      звідки я день і ніч
      дивилася, як ти, безкрилий,
      натхненно літаєш,
      і захотіла з тобою.
      мої крила не виросли вдруге,
      та я про це не шкодую.
      літати, як ти, нескладно,
      якщо знати секрет:
      замість простору
      політ потребує
      вічності.
      літати так зовсім не страшно:
      коли передчуваю падіння,
      просто долоню твою
      міцніше стискаю

      21.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. наша любов це окрема істота
      наша любов це окрема істота
      наче дитина
      що її я годую перлинним молоком
      а ти живиш медовим сміхом
      наче дитина
      що йде поміж нами
      і з'єднує собою наші руки
      і погляди
      наче дитина
      неслухняна але така
      що завжди знає
      чим бавитися
      і чому радіти
      наче дитина
      що житиме довше
      ніж ми

      14.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. любиш мене за те
      любиш мене за те
      що не я створила
      не я виплекала
      любиш за те
      чого не обирала
      і чим іноді нехтую
      любиш за те
      над чим не маю влади
      чому маю коритися

      цінуєш те
      що я гайную
      милуєшся тим
      що я ненавиджу

      любиш вільно
      любиш віддано
      любиш моє життя

      12.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. не існує любові
      не існує любові
      цієї тієї
      першої останньої
      взаємної нещасної
      існує любов як хвиля
      існують ті
      що приходять до твого берега
      зі склянкою з ложкою
      з ополоником з баняком
      з пустими руками
      з возом
      повним порожніх пляшок
      хтось стоїть віддалік

      я ж прикотила бочку
      ти вподобав її
      як оселю

      не забракло місця
      й для мене

      14.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. тримай мене мов сокиру
      тримай мене мов сокиру
      у своїх думках
      гостри увагою допоки дерева
      самохіть даватимуть мені дорогу
      лиш завбачивши сонце на лезі
      я власноруч наділила тебе владою
      та ти маєш і вроджену міць
      більшу стократ
      що гартує
      безжальним теплом

      19.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. неперебутнім щастям є
      неперебутнім щастям є
      прохання про молитву
      в моїх руках вона —
      пакунок
      блискучий шелесткий
      легкий немов листок
      всередині любов
      і таємниця

      коли ж проказуєш уголос
      чую лиш любов

      16.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. ти мене любиш
      ти мене любиш
      а значить прийде весна
      сонце викличе з-під землі
      заспані трави і квіти
      значить витягне і мене
      з-під обважнілої снами ковдри
      з-під оброслої брудом цегли
      витягне під відпочиле небо
      і мої очі знов стануть синіми
      знов помічатимуть спокій руху
      незворушне тло клопотів
      ілюзорність смерті
      побачу світ досконалим
      побачу світ світлом
      відчую теплим дотиком до повік

      клени довіряться вітру
      відпустять насіння
      а я відпущу всі страхи
      перелітні хмарини

      15.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. кликала на поміч слова
      кликала на поміч слова
      коли оголеність тіла і душі
      лякали
      хто має вуха
      той почує
      хто має очі
      той побачить
      все що несу
      в плетеному зі слів кошику
      але ти ніколи не потребував цього
      не роздивлявся вмісту
      крізь діряві боки
      не розпитував
      не просив
      просто брав мій тягар
      і ніс його разом зі мною
      а бувало
      я вивертала все те
      тобі на голову
      і сміялася
      а ти
      а ти
      плакав і цілував мене
      плакав і цілував

      тепер сплітаю кошик зрідка
      щоб милувався як кохана
      несе його на голові
      і цілував мене
      і цілував

      09.01.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. твоя любов ледача
      твоя любов ледача
      бездіяльна
      витягнулася на кріслі
      віддавшися метаморфозам уяви
      поперемінно стає котом
      джмелем
      калюжею
      звісно з перервами
      на обід та вечерю
      твоя любов не пише
      не дзвонить
      не приходить до мене у гості
      надворі ховається
      за димовою завісою
      а у хаті накидає на себе ковдру
      зачувши чалапання на сходах
      твоя любов не любить сварок
      нічого не доводить
      ні перед ким не виправдовується
      просто сидить і чекає
      коли у світлі дня
      усе самотужки
      знайде своє місце
      твоя любов кругла і досконала
      як атом водню
      раз за разом
      проходить шляхами мого дихання
      та лишається незмінною
      тотожною самій собі
      вічною
      одним словом

      ти даруєш мені любов
      у гарній бляшанці з-під чаю
      я радію
      бо теж гарна

      27.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. хто я по-твоєму
      хто я по-твоєму
      невже справді
      бачиш мене
      в ореолі світла
      напівжінкою
      напівбогинею
      яка руки здіймає —
      і падає дощ
      а ти втішений п'єш
      просто з широкого горлечка
      неба
      у вихорі віри
      вода — мов амріта
      мить — наче вічність
      у ній
      воскресаєш
      не вмерши
      кохаєш
      забувши
      що я —
      лише висохла
      крапля дощу

      27.05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. твоя любов мовчить
      твоя любов мовчить:
      не заперечує,
      не захищається,
      не нарікає.
      тече, мов підшкірна ріка, — ані звуку.
      твій пульс — її мова,
      неспинна,
      тонка.
      зволь доторкнутися там,
      де вона до поверхні
      найближче
      підходить

      твоя любов ховається:
      за пусткою відстані,
      у чарунках часу,
      під тілом умовностей.
      мана — ані крові, ані молока.
      її чільний принцип — таємність і цнота,
      її чільний страх — моя нагота
      у люті, в нестямі.
      зволь собі бачити все,
      коли затулю
      твій збентежений овид
      руками

      18.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. нове укорінюється словом
      нове укорінюється словом
      майбутнє проростає з імені
      від мене приховуєш все
      окрім нього
      чи й від тебе ховають?
      у тиші своєї любові
      засіюєш голосом слух
      невтомно
      доречно
      і ніжно

      ім'я пломеніє
      і куриться рухом стихій
      доки пам'ять
      тверда
      і тримає його у собі
      доки подих
      гнучкий
      і тримається тіла

      аби не збулося дочасу
      пильнуй
      ті слова
      що шибки візерують

      26.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. простота майже пуста
      простота майже пуста
      лячно усвідомлювати себе
      посеред цієї пустелі спокою
      де нічого не відбувається
      невже я мимоволі впевнилася
      що життя — боротьба
      за хистке розуміння
      а просте — плід уяви
      тепер ускладнюю його
      уникаю наготи
      прямих думок
      нехитрих бесід
      і тихої мов ніч любови
      вона така проста
      аж неприйнятна
      мовби тайна
      для мене завелика
      аби цілою ковтнути

      хай зрозуміє твоє мудре серце
      що тайну не ковтати
      а вшановувати треба
      як святиню

      15.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. небо до мене схилилося
      небо до мене схилилося
      цілує серйозно
      нічого не просить
      ні кохання ні жертв
      лиш питає
      щаслива

      а мені ця блакить ув очах
      наче струм
      а мені ця сувора прозорість
      як опік

      досконала
      співають у небі пташки

      досконала
      червоні мурахи зсередини точать

      щаслива та мить
      коли досконало
      радію тобі

      25.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. маю радість бачити тебе
      маю радість бачити тебе
      божою дитиною
      вільним розхристаним веселим
      втомленим хворим сумним
      в тілі і поза тілом
      серед людей і серед зірок
      будь-що простим
      будь-що рівним самому собі
      будь-що сповненим гідності

      маю радість бути з тобою
      божою дитиною
      будь-що любою
      будь-що прощеною

      26.03.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. буває бачу тебе уві сні малим хлоп'ям
      буває бачу тебе уві сні малим хлоп'ям
      а чи почуваєшся так біля мене наяву
      коли підносиш на п'єдестал
      фантастичної думки
      коли огортаєш наївною вірою
      у мою досконалість
      коли забуваєшся
      у безумовній любові
      і коли сподіваєшся
      на мою любов
      чи хоча б розуміння
      бо я сама здаюся собі
      більшою ніж є
      коли згадую коротку зустріч
      твій розгублений погляд
      дитячу усмішку
      і задуму після прощання

      та коли заплющуюся
      коли чую звичний кашель
      і голос що так швидко
      став рідним
      теж малію

      люблю тебе у минулому
      теперішньому
      і майбутньому

      02.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. непомітно для себе
      непомітно для себе
      стаєш вразливим
      у неприхованій злості
      у втомі
      у незнанні
      у страху
      у крайній розчуленості
      вразливість питає
      і просить
      мене
      щоб тобі
      не боліло
      дитинні прохання
      мов білі голубки
      квітують у висі
      вони без стебла
      і завжди пахнуть
      снігом

      для них залишаю
      пшоно
      в згині ліктя

      28.01.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. ім'я
      ім'я
      швидко мене завело
      у твій світ
      ти звиклий його вимовляти
      тому звик і до мене
      як до вечірнього запаху
      жовтої квітки
      а твоє
      не дається до вуст
      м'якоть рожевого імені
      не личить запалим щокам
      і важким від утоми
      повікам
      та це лиш здається
      мені
      що не бачила як
      мати квітку тобі дарувала
      і ладнала за вухом
      малим

      15.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. боялася б тебе
      боялася б тебе,
      якби ти не був
      хлопчиком
      замріяним,
      який спізнюється на уроки,
      бо морський вітер
      завіявся в душу,
      хлопчиком
      упертим
      який лізе на дерево,
      щоб бачити так само далеко,
      як і відчувати,
      щоб лишити себе маленького
      десь унизу —
      у світі малих речей

      милий!
      чи ти там не застряг?
      злазь-но скоріше!
      я обійму тебе —
      високого, як осокір,
      а ти розповіж,
      що у небі побачив

      07.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. приходжу сюди коли все засинає
      приходжу сюди коли все засинає
      закон засинає останнім
      спить ледь примруживши очі
      аби сумнів посів
      аби загубилася в ньому
      але прослизаю угору руслом
      руслом що ним твоя сила текла
      мов весняний ручай
      а тепер вже мовчить
      заколисана шепотом часу
      невидна
      в широкій ріці

      прокидайся
      кажу
      та твій сон проростає у сон
      міцний наче дерево що
      зав'язавши коріння у вузол
      росте у повітрі

      горнуся між кільцями снів
      і також засинаю

      15.02.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. стою над урвищем
      стою над урвищем
      думаю про твою смерть
      звідси злетиш
      ширятимеш у повітрі
      як великий білий птах
      торкатимешся рукавами
      верхівок дерев та дахів
      поверхонь озер та калюж
      маківок псів та котів
      сидітимеш на власній спині
      сміятимешся мов дитина
      що раптом відчула
      силу в ногах
      і обшир своєї свободи

      я це знаю
      але не побачу згори
      крізь повстяне хмариння

      заплачу
      як плачуть осліплі

      17.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. коли ніхто не бажав розуміти мого плачу
      коли ніхто не бажав розуміти мого плачу
      я читала
      і мій названий батько (один з декількох)
      вчив мене любити
      я була виросла з його повчань
      а тепер знову змаліла
      ось що він сказав мені сьогодні
      "справжнє досягнення материнської любові
      полягає не в любові матері до немовляти,
      а в її любові до дитини, яка росте"
      і я подумала собі
      що моїм досягненням було б навчитися
      любити тебе не дорослого
      а такого що старіє
      такого що занепадає
      такого що зникає
      наче волога пляма від сліз

      нагло вчиш
      мій неназваний батьку
      бо двічі покинув мене
      бо двічі сильніше повірив
      у власну самотність
      ніж у власну любов

      23.03.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. зупинка триває одну хвилину
      зупинка триває одну хвилину

      це цілком влаштовує нас
      досі взаємно невидимих

      якщо довше
      твоє чуле серце
      немов насінина
      впаде
      аби прорости
      а насправді — померти

      якщо довше
      моє сліпе серце
      заколисане рухом
      крізь час
      вглиб і навспак
      прокинеться з ляку

      цупка хвилина
      що її ми висмикнули
      з плаща-невидимки
      витримує торбу картоплі
      квасолі
      цибулі
      і пирогів
      та від погляду рветься

      05.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. ти творив богинь з багатьох
      ти творив богинь з багатьох
      накидав на пахучі тіла жінок
      білі шати
      які швидко бруднилися
      тож тобі
      доводилося їх прати
      прикрашав жіночі голівки словами
      наче штучними квітами
      голівки марніли
      а квіти — ні
      ти плазував перед цими жінками
      і вони здавалися тобі високими
      ніби небо
      і сонце сяяло довкола їхніх постатей
      як ореол безгрішності
      а коли ховалося за обрій
      ти проклинав їх
      та йшов
      збайдужілий

      дивися
      ніякий бруд
      до тебе не береться
      скільком ти це казав

      ті що їх ти робив багатими
      зубожіли
      ті що вірили тобі
      занепали
      ті що були свідомими себе
      нічого не помітили

      яке ж майбутнє у богині Ївги
      що колисає
      сонце

      19.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. загострене почуття
      загострене почуття
      справедливості
      сидить мов скалка
      у твоєму серці
      болить так сильно
      що ти уже не вирізняєш
      слабших почуттів

      і вони наче привиди
      блукають твоїм тілом
      не знаходячи спочинку
      голосять

      ти дивишся на них
      ніби на акваріумних рибок
      стукаєш пальцем
      по склу
      але не годуєш

      аби менше страждали

      18.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. не можна сказати щось раз
      не можна сказати щось раз
      і назавжди
      доводиться балакати цілий день
      щоб висловити себе
      доводиться бігти
      щоб встигати за собою
      і лишатися на своєму місці

      слово зривається з моїх губ
      і я вже інша
      шукаю в собі наступного
      щоб ти знав мене
      правильно

      але не знати правильно
      ось що потрібно

      17.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. моя відсутність білого кольору
      моя відсутність білого кольору
      він називається спокій
      спокій більший за любов
      легший прозоріший
      це і є та невагомість
      яку ти хотів відчути
      взявши мене на руки
      але відчув
      відпустивши руку

      мої слова стали спорами
      заснули в твоїх легенях
      нехай і вони спізнають
      спокій

      перш ніж прорости

      17.07.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. не повчай
      не повчай
      не кажи мені мудрих речей
      не ліпи цих пластирів на мої гулі
      і без них загояться
      зникнуть самі
      як зникає наслідок
      коли не стає причини
      зникну й я
      колись зникну повністю
      бо причини собі не бачу
      а ти
      не вигадуй її для мене
      не змушуй брати її
      з твоїх добрих рук
      не спонукуй шукати
      в собі чи поза собою

      все змішалося
      не бачу меж
      чого вчитися
      чого прагнути
      немає розмаїття
      я така

      29.06.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. даремні речі
      даремні речі
      вимагають даремних дій
      перші називаєш реліквіями
      а другі — ритуалами
      кажеш
      дещо існує
      тільки для того
      щоб існувати
      облиш
      чіпляти на все ярлики
      вимагати приємностей
      й зиску
      облиш і мене
      я не твій
      я щасливо-даремний

      16.05.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. прийшла до вуликів
      прийшла до вуликів
      просити меду
      стала навколішки
      випростала голі руки
      завмерла
      бджоли дзвінко сміялися
      з моєї довіри
      та налляли повні долоні
      і вуха
      і вкрили передпліччя
      солодким ластовинням

      прийшла до тебе
      просити поцілунку
      стала навколішки
      випростала голі руки
      завмерла

      засміявся
      патраючи забиту курку
      кинув на мене жмут пір'я

      а вітер переплутав мене з пташкою
      і закружляв

      29.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. ці дивні квіти
      ці дивні квіти
      пахнуть душним гаром
      уранці пелюстки
      неначе після сварки
      розходяться врізнобіч
      відкривають
      прив'ялу серцевину
      геть неплідну
      й байдужливу до цього
      розходяться
      щоб взяти їм належне
      та ввечері
      стискають порожнечу
      бо все належне
      обертається на попіл
      а неналежне
      жаром обдає

      ці дивні квіти
      труїть власний запах
      тому вони
      не пам'ятають снів

      13.04.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. вітаю
      вітаю
      нас тепер троє
      ти я і непромовлене
      наше солодке табу
      що під звуки тамтаму оплітає сни
      родить в короткі строки
      яскраві плоди — на відстані
      простягнутої руки
      їмо немитими без приборів
      а на ранок у обох
      умиротворена усмішка
      і жодних слідів соку на вустах

      а на ранок непромовлене стає котом
      незалежним від нас
      втім його ніяк не здихатися
      він злизує з рук невтілені дотики
      він стирає писком непроявлені поцілунки
      у його присутності неможливо донести до рота ні каші ані ніжних слів
      кашу проковтує вмить
      а словами бавиться
      наче з ганчірковою мишею
      доки не втратять форми та сенсу
      до його існування можна було б звикнути
      і врешті забути
      якби не муркотіння
      що спонукає до ніжності

      а під вечір від непромовленого
      залишається тільки місячний усміх
      й поголоски зірок доокіл

      31.01.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. наша розмова
      наша розмова
      схожа на млявоплинне слідство
      згадуємо згадки про події
      донедавна живі лусочки шкіри
      що тепер стали порохом
      будуємо вежу з симулякрів
      на фундаменті з надувного човна
      встановлюємо згаслу зірку на верхівці
      вклоняємося світлу правди
      але плачемо так
      як плачемо в темряві
      страждаємо так
      як страждаємо наодинці
      паперові слова не годяться навіть на те
      аби витерти сльози
      в їхньому білому шумі
      губиться звук поцілунку

      сидимо на березі
      серед клаптиків піни трісок
      і німої непам'яті
      мокрі неначе хлющі
      та щасливі

      20.01.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. кажеш мені ігноруй
      кажеш мені ігноруй
      а я так шкодую за своїми бажаннями
      цими дітьми без тата
      що не можуть плескати від захвату
      бо мають лише одну руку
      не можуть стрибати від радості
      бо мають лише одну ногу
      не можуть співати від щастя
      бо язик закороткий німий
      однією губою цілують мої даремні плечі
      одним оком дивляться у вікно
      тебе виглядаючи

      приходь до мене
      хай вони будуть
      наші діти
      хай оточать нас
      непогамовним галасом
      хай заступлять нам світ
      нестримним рухом по колу
      який тільки втома могла б зупинити
      та любов не знає втоми

      приходь до мене
      змирися
      світ западає у вирви бажань
      і проростає зелом

      19.01.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. моя чистота сумнівна
      моя чистота сумнівна
      вночі не сплю
      вигрібаю бруд з зіниць
      замішую з темрявою
      печу вірші
      на повільному вогні сорому
      на ранок очі сповнюються світлом
      як кришталь в очікуванні букету
      не впізнаєш — пригощаю
      їж з пригарою
      люби як є

      11.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. змушуєш мене зраджувати
      змушуєш мене зраджувати
      власну реальність —
      реальність, яка без мене не може,
      реальність, яка тріпоче від образи,
      як повітря над вогнем, —
      твою реальність.
      в цьому і полягає парадокс мого кохання:
      наближуючись, я віддаляюся,
      але віддаляючись — не наближуюся
      ані на волосину.
      де ж я?
      у мрії про минуле?
      чи у мрії, що промайнула,
      наче тінь під сонними повіками,
      і пропала безвісти?
      хоч би як,
      я тут сама.

      10.11.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. нарешті лють сміється
      нарешті лють сміється
      над стражданням
      тополі метуть небо
      вітровіддано
      птахозакохано
      врослі по пояс
      роняють віти долу
      чом завмер?
      збирай
      ну добре
      я зберу
      під ліву пахву
      бо під правою — гріхи
      мої
      що їх ти заперечував
      на віки вічні
      для них з гілок
      сплітаю кошик
      він без дна
      тримай міцніше:
      важчих не буває

      а кинеш — не біда
      мені тепер
      нести це
      легко

      ковтаю хаос
      і лишаю
      наче капці при порозі
      надію на всерозуміння
      й прийняття

      23.10.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. приїжджай до мене післязавтра
      приїжджай до мене післязавтра
      якщо буде сонячно
      скинь картуза
      якщо дощитиме
      взуй калоші
      якщо туман сплутає шляхи
      їдь
      поки не приїдеш
      приїжджай до мене завтра
      якщо болітиме голова
      випий пігулку
      якщо болітимуть ноги
      візьми милиці
      якщо руки не зможуть тримати кермо
      їдь
      вчепившись у нього зубами
      приїжджай до мене сьогодні
      орієнтир — висока вежа
      мотив — високі почуття
      перешкода — хіба що високі трави
      якщо заступлять тобі дорогу
      злазь з велосипеда
      щоб не заплуталися в спицях
      йди пішки
      тут близько

      приїжджай
      чекаю тебе вже тепер

      13.09.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. невисловлене
      невисловлене
      застрягло у горлі
      обосічною кісткою
      може й на краще
      гостра поперечина
      наче навмисно
      прилаштована тут
      для заточення слів
      тепер всі слова
      які з-поміж вуст
      вилітають
      мають фігурні краї
      і однаково зрізаний кут
      зверху праворуч

      тішився
      поки не скуштував
      слова мого
      але з присмаком крові
      своєї

      30.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    172. тривалий дощ виснажує
      тривалий дощ виснажує
      розмиває береги тіла
      натомість осушує почуття
      каже
      наповни собою
      мої порожнисті струмені
      мою алогічну мову
      мою знеособлену жагу
      подаруй мені сенс
      бо хто я без тебе
      хто
      ця земля потребує любові більше
      ніж води
      а вологий погляд цінує не менше
      ніж спітнілі долоні
      тому можеш просто лишатися там
      де ти є
      і кохати очима

      ти ж
      забутий
      принишк

      коханий
      як утримаєш ту
      що тікає крізь пальці
      дощем

      29.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. дорікаєш
      дорікаєш
      нестримна
      хоча мусив і сам
      перепнути загатами час
      щоб він майже
      тобі не належав
      тож належиш йому
      ти пливеш
      оминаючи вибір
      ти пливеш
      обіймаючи рух
      непорушний
      пильнуєш усе
      що його обіцяє

      на чолі
      у долонях
      в колінах
      мій неспокій живе
      у твій час
      мов притока
      впадає

      13.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    174. коли з'явилася я
      коли з'явилася я
      ти вже все мав
      музей минулих літ у занедбаній повітці
      цвинтар домашніх тварин поза хатою
      шапіто навісної любові то тут то там
      осібну в'язницю зі слів й тютюнового диму
      на перехресті вітрів
      ринвою з її даху збігало теперішнє і дощі
      у посушливі дні збігав лише час
      жодним звуком не виказуючи
      своєї присутності

      коли зникла я
      ти нічого не втратив

      01.06.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. відкриваючись тобі
      відкриваючись тобі,
      відчужуюся від себе:
      ти чудовий,
      ти захопливий,
      ти мудрий!
      а я?
      я потребую тебе —
      потребую, щоб віддаватися
      і бачити своє перетворення
      на твоє щастя,
      на твою втіху,
      на твій солодкий біль.
      хіба я взнаю себе на самоті?
      хіба я є, коли мене не бачиш?
      хіба з твоєю зрадою я не зникаю?
      ..
      злість вимела неправду й сором.
      я вся — любов,
      прекрасна без дзеркал,
      мій сміх — мов оплеск одинокої долоні

      01.04.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    176. западаю у тишу
      западаю у тишу
      мережану зимними течіями подій
      і теплими течіями звичок
      повну відлуння химер
      зворохоблену тінями мрій
      хто на поверхні її
      зоряні брижі під пальцями
      сонячні — вколо колін
      край голови
      мількою пам'ять блищить
      і коси з куширом поплутані
      занур туди руку
      занур
      не відчуваєш нічого
      але вже не можеш
      відняти руки

      буря здійметься
      якщо попливу

      тут моє місце
      серед природного плину
      дражливих дзеркал

      25.03.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    177. де твоє місце у моєму ранку
      де твоє місце у моєму ранку
      роблю бутерброд аби з чим
      байдуже
      все припало порохом недоречності
      і гірчить
      біль у п'яті причаївся
      ніби натяк
      дарма танцювала на розі змін
      що робити
      ще вмію плакати
      разюча ясність перших годин дня
      стає буденною
      повня ховає обличчя
      за будинок навпроти
      сонце відбивається
      у його численних шибках
      здається
      могла вимкнути світло раніше
      здається
      могла зрозуміти раніше
      вже як є
      птахи здійнялися
      кружляють
      випробовують свіжу силу крил
      вічно втомлений голос
      нині звички на світлі крихкі
      тіло просить польоту

      18.02.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    178. не стій надворі
      не стій надворі
      йди до мене
      лаштуй розмову тут
      де тепло
      вогко
      липко
      від моєї крові
      не знаєш
      уяви
      буває так червоно
      коли ковтаєш натщесерце
      камінні речення
      чужих
      і запиваєш сплавом
      сорому
      й ненависті
      до всього
      аж обсипає жаром
      ревнивого не-сну
      рахуєш й кидаєш горіхи
      у цебро
      мені на добрі сни
      їх триста шістдесят
      і п'ять
      ти ревно витіснив
      його легку
      солодку
      порожнечу
      було б не кидати
      тепер
      увесь наступний рік
      цей звук лунатиме
      у вухах
      гірко

      08.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. коли ми йдемо близько
      коли ми йдемо близько
      одне за одним
      і ти
      різко зупиняєшся
      я натикаюся на тебе
      наступаю на п'яти
      це схоже на тиск
      не боляче
      та неприємно
      .
      коли ми йдемо поруч
      одне з одним
      і ти
      раптом збочуєш
      я далі йду як і йшла
      задивлена в небо
      цю прикрість
      не зауважую
      одразу
      .
      коли йду до тебе
      і ти
      їдеш назустріч
      а тоді минаєш
      кудись прямуючи
      за моєю спиною
      я озираюся
      і мені гірко
      а тобі
      вільно
      .
      коли ми стоїмо
      і ти
      несподівано падаєш
      підхоплюю тебе
      як ти — мене
      безліч разів до цього
      просто підхоплюю
      бо падаєш
      .
      коли ти
      супроводжуєш мене
      наче місяць
      чи тримаєш за руку
      мов вітер
      забуваю про те
      що ховався від мене
      мов місяць
      і утікав
      наче вітер

      05.11.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    180. ти людина у суміші звичок
      ти людина у суміші звичок
      і любов одна з них
      стала тлом
      на якому ти робиш все те
      чого окрім тебе не зробить ніхто
      а я вже частина доконаних справ
      підсонячний підмісячний підзоряний
      потік розмов
      тепер леліє
      однакотеплою підземною рікою діалогу
      з тією мною
      яку ти мимоволі внутрішньо обняв
      їй до лиця мої слова та імена
      і ти належиш їй
      ніхто не забере тебе від неї
      і я не заберу
      бо маю все
      немов

      15.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. нечулість
      нечулість
      виснажує сумнівом очі
      віра принишкла
      між пальцями ніг
      тож думка
      бажає заточення в колі
      усерозуміння
      та невдовзі згоряє
      у мимовільному
      русі навспак
      на непам'ять мені
      на досаду тобі
      і нікому
      на світло

      коли таємниця любові
      не вабить мене
      а лякає
      розкрий своє коло
      усеприйняття
      тут побачу
      світанок

      09.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. будь як море
      будь як море
      ти казав
      коли сам був морем

      метафора не матиме
      продовження
      потрібен
      морський подих
      аби вона схвилювалася
      запінилася
      і загуркотіла прибоєм

      море висохло вщент
      оголилися межі
      на дні
      я могла би пройти
      та лиш плавати вмію

      02.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. ословлене нерозуміння
      ословлене нерозуміння
      найвища форма близькості

      бійся розуміння
      так ти казав
      я боюся чужого
      та захланно
      шукаю твого
      чистий спалах згасає
      лишає по собі
      разючу сліпоту
      і образ недосяжного
      що стиха тане
      у внутрішній темряві
      час повертає
      до початку всього

      тепер знаю межу зближення
      он вона
      за рогом
      що я його навіть не бачу
      твій дім поневолі
      стає метафорою твого життя
      невидимого
      одинокого
      і мимобіжного
      ненавидиш метафори
      та відсутність дотику
      породжує їх
      ненастанно

      близькість
      то гостре каміння
      нам попід ноги
      і два запахи крови
      що їх вітер сплітає
      в один

      01.10.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. розмова як перехід
      розмова як перехід
      від реальності до сну
      короткого
      і без сновидінь
      розмова як спосіб
      прожити сон
      свідомо
      обрати вектор
      яскравість
      і навіть сюжет
      розмова як лабіринт
      непрохідний
      а тому
      нескінченний
      ..
      та поглянь
      тут дерева стримлять
      тиша віття гойдає
      я вмощуся у кроні
      і міцно засну
      обірву
      надаремні блукання

      розмова як перехід
      від сну до реальності
      як мета
      і як шлях навпростець

      я чекаю на ранок
      щоб зустріти тебе
      на початку

      10.09.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. безсмертя
      безсмертя
      різновид байдужості
      свобода
      різновид байдужості
      всепрощення
      різновид байдужості
      любов неба
      схожа на любов батька
      що покинув
      в дитинстві
      не відчуваю нічого
      хоча обіцяли усе
      віра спустошує
      знищує звичайні
      людські сподівання
      на жест
      на обійми
      на летке слово
      на вічний опік
      вже все маєш
      чого тобі ще
      жалюгідна?
      я хочу
      щоб сонце світило
      на рану мою
      а на ніч
      заходило в неї

      12.08.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. ти стаєш скупим на слова
      ти стаєш скупим на слова:
      не завжди вони здаються
      доречними,
      зате часто —
      смішними
      чи навіть безумними

      думки все рідше
      потребують голосу,
      аби прозвучати.
      освідчення виявляються
      тавтологією,
      бо саме повітря довкіл
      сповнене промовистих
      рухів

      звикаю приймати нечутне,
      що клубочиться, росте,
      обіймає

      поки нова мова насувається,
      наче гроза,
      говоримо про просте:
      як проти неба
      тремтить над полем
      марево

      29.07.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. високі трави
      високі трави, люба,
      нині кольору твого волосся

      високі трави, друже,
      що їх я не встигла зітнути,
      достигли та полягли
      під зливою,
      під лапами веселих псів,
      піді мною: прилягла,
      розімліла, —
      розгледіти би
      полудневі сузір'я..
      зроби мені темно!
      розтули трохи пальці —
      крізь теплі рожеві шпаринки
      побачу Алькор неодмінно!
      його легко впізнаю:
      він до сонця подібний

      подивися!
      ці трави не ті, що колись:
      не свобідні
      і з вітром не грають.
      не кажи вже ніколи,
      що я невагома:
      лише раз на верхівці
      сосни танцювала,
      лише раз доторкнула
      крука в польоті,
      лише раз небеса
      цілували чоло

      30.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. приділіть мені одну хвилинку
      приділіть мені одну хвилинку
      безпосередньо у вашій свідомості
      звільніть захаращений обрій
      відчиніть навстіж сині вікна
      з вицвілими тонкими фіранками
      і впустіть мене наче я — повітря
      літнє ранкове повітря
      що носить в собі прозоре насіння
      дощу з якого проростає свобода
      з якого ростуть пронизливі погляди
      барвінку
      з якого ростуть білі півонії
      що від них думки плутаються
      і п'яніють
      впустіть у вашу свідомість мій голос
      невіддільний від гуркоту грози —
      від нього дрібно здригаються стіни
      здригаються і на мить розступаються
      дозволяють ширитися часу
      простору
      приємній втомі —
      з нею у серці так легко
      заснути

      13.06.21



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --