Автори /
Оксана Барбак (1984)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Не так, як його брати
•
***
•
Панельні будинки
•
***
•
Брехневий джем
•
"Хеллоу Кітті"
•
***
•
***
•
Від...до
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Різдво, якого немає на карті
•
***
•
Боже(!)вільний (поема, ч.4)
•
Боже(!)вільний (поема, ч.3)
•
Боже(!)вільний (поема, ч.2)
•
Боже(!)вільний (поема, ч.1)
•
***
•
***
•
***
•
Клінічна смерть
•
***
•
***
•
В 33-му
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Полювання на лисиць
•
***
•
***
•
***
•
Диптих
•
***
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***(з циклу "Люблю...")
•
***
•
***
•
Пори року
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Роздуми головного лікаря будинку для божевільних про переваги і недоліки безглуздя
•
***
•
Мій ангел
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Імперія сонця
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
П’ять поверхів голови заховались під
Дірявим кашкетом даху. На самоті
Дірявим кашкетом даху. На самоті
Дерево роду – на ньому самі черепи,
Дихає вітер минулих життів перегаром,
Дихає вітер минулих життів перегаром,
Панельні будинки – це навіть звучить вульгарно,
Крізь сон відчуваєш, як дихають стіни млосно,
Крізь сон відчуваєш, як дихають стіни млосно,
Ти давно вже не можеш зайти до цієї кімнати,
Де у стелю вростають обдерті до сорому стіни,
Де у стелю вростають обдерті до сорому стіни,
Брехневий джем на кусень ранку –
солодкий стан,
солодкий стан,
Обдовбані підлітки ділять косяк на всіх,
Заходяться реготом – котиться горлом дим,
Заходяться реготом – котиться горлом дим,
Кривоногий стілець
На колінах в клітинку ковдра
На колінах в клітинку ковдра
Хильнула осінь зайвого і тулиться
До стін, до неба, до старого бруку,
До стін, до неба, до старого бруку,
Втекти від реалій, від грипу, від гамору, від…
Налапати в сутінках мозку невидимі двері
Налапати в сутінках мозку невидимі двері
Пряний запах кави і кориці
Полонив кімнату і мене,
Полонив кімнату і мене,
Знову небо погладшало – довго не було дощу,
Стали чорними хмари, неначе від браку емалі,
Стали чорними хмари, неначе від браку емалі,
Ти забула мене народити
я у лоні твоему тебе вже переросла
я у лоні твоему тебе вже переросла
В передмісті туман, а у центрі вільготно трохи,
І пірнають в болото, як шпиці, тонкі підбори,
І пірнають в болото, як шпиці, тонкі підбори,
Я вже не ліплю глиняних горшків,
Хоча не назовеш мене святою,
Хоча не назовеш мене святою,
Пожовкли і розсипалися мрії,
Їх навіть спопелити не вдалося -
Їх навіть спопелити не вдалося -
Вже присмерки спустилися з небес
І день сховали під своє крило,
І день сховали під своє крило,
Недопалки хтивих бажань
безсило лежать в попільниці наших стосунків,
безсило лежать в попільниці наших стосунків,
Він сумно дивився
своїми сірими очима
своїми сірими очима
Серце билося так
наче їх було двоє
наче їх було двоє
І все починалося ніби з нічого
Просто він
Просто він
На електричних дротах
напроти його малесенького віконечка
напроти його малесенького віконечка
Лащиться туман, немов собака,
Мокрим язиком до рук, до щік,
Мокрим язиком до рук, до щік,
Одкровення небес – і грозою на землю слова,
Блисне гріх каяттям,
Блисне гріх каяттям,
Палітра передзимового міста
визнає лише
визнає лише
Парує день, як з чайника окріп,
Це так земля зітхає в післягроззі,
Це так земля зітхає в післягроззі,
Такий туман буває тільки вранці,
Коли іще дрімає Чорний ліс,
Коли іще дрімає Чорний ліс,
Цей тиск у кілька атмосфер
Не здатна стримувати далі,
Не здатна стримувати далі,
Та що ж Ви, мамо, десь пішли самі,
Чи, може, ми Вам чимось не вгодили..?
Чи, може, ми Вам чимось не вгодили..?
У тебе були блудні очі
у тебе були хмільні вуста
у тебе були хмільні вуста
Художник малював дощ
краплини застигали у повітрі
краплини застигали у повітрі
дивний манускрипт
я хотіла його розшифрувати
я хотіла його розшифрувати
Знову ти...
Та коли вже тебе я забуду?
Та коли вже тебе я забуду?
І вітри, що не скажуть тобі своїх справжніх імен,
Пролетять і залишать в серці лише порожнечу,
Пролетять і залишать в серці лише порожнечу,
На звалищі старих пателень
намагаєшся скласти докупи
намагаєшся скласти докупи
Я сьогодні ходила до церкви
і там не молилась,
і там не молилась,
Печаль у чорному плащі
пошитому з вчорашньої ночі
пошитому з вчорашньої ночі
Бути тендітною вазою
і мати тендітну душу
і мати тендітну душу
світанок перетворюється
у метушливий ранок
у метушливий ранок
Ця темінь гірка, мов немелена кава,
Кусюча, як сіль на кінці язика,
Кусюча, як сіль на кінці язика,
Йду порожнім осіннім містом
під руку із сірим ранком
під руку із сірим ранком
Який хмільний невиброжений вечір
І сонний погляд диких кажанів,
І сонний погляд диких кажанів,
Гроза
Розрослося нервами коріння
І бринить у гіллі темнота.
І бринить у гіллі темнота.
Люблю класику зашторених вікон
крізь яку не видно
крізь яку не видно
Люблю пухнатий спокій
З довгою бородою,
З довгою бородою,
Люблю загадки на які знаю відповіді…
Смуток навшпиньки підійшов ззаду
Смуток навшпиньки підійшов ззаду
Люблю
вінницькі старенькі будинки
вінницькі старенькі будинки
Люблю чорноземи
після квітневого дощу
після квітневого дощу
Люблю осінніх псів бездомних
Відвагу вовчу і снагу,
Відвагу вовчу і снагу,
Люблю вдосвітню тишу
цієї кімнати
цієї кімнати
Галерея душ
хроніка минулого
хроніка минулого
З якого поля йдуть єдинороги
У сни мої уже четверту ніч,
У сни мої уже четверту ніч,
Світло у кошику
Сніг помаранчевий
Сніг помаранчевий
Я віддамся дощу, він мене огорне своїм тілом,
Цілуватиме довго, повільно і трохи невміло,
Цілуватиме довго, повільно і трохи невміло,
Поезія
це наче магія
це наче магія
Калюжі по асфальту розповзлися
Своїм жовтневим темно-сизим оком,
Своїм жовтневим темно-сизим оком,
Ти ночами
викрадаєш мої сни
викрадаєш мої сни
Банькате небо нахилилось
І задивилось в саму душу,
І задивилось в саму душу,
На кожне плече по крилу
у кожну долоню по серцю,
у кожну долоню по серцю,
А ця зима, як губи смерті - синя,
І вії злиплись під вагою снів.
І вії злиплись під вагою снів.
Нещасні голодні неприбрані будинки...
для них завжди ношу торбу пліток,
для них завжди ношу торбу пліток,
Божевільня -
притулок для Наполеонів, Людовиків і Генріхів,
притулок для Наполеонів, Людовиків і Генріхів,
Тікай кудись у світ астральних тіл
де крила зіткані з густого кисню
де крила зіткані з густого кисню
Бувають
такі моменти в житті
такі моменти в житті
Танцюй танцюй
під цю шалену музику
під цю шалену музику
Мордаті хмари посміхалися невміло,
Щомиті змінюючи кольори зубів,
Щомиті змінюючи кольори зубів,
Позіхає вечір хворобливо
і лягає втомлено на місто
і лягає втомлено на місто
Думки на теми світостворення
за собою несуть спотворення
за собою несуть спотворення
Місто хворіло грипом,
Кашляло цигарками,
Кашляло цигарками,
Дощові хмари
кров’яні згустки
кров’яні згустки
Як жаль: цей світ - не для пророків.
Тут у пробірках рік за роком
Тут у пробірках рік за роком
Аккум
Схилили голови хрести,
Обтяжені вагою неба,
Обтяжені вагою неба,
Заглядає місяць
в щілини покинутого храму
в щілини покинутого храму
Біля річки
стоїть фортеця
стоїть фортеця
Безумство, але не самотність,
І дихання нерівномірне,
І дихання нерівномірне,
у цьому місті
як завжди
як завжди
Поранена істина мого я
навколішки
навколішки
Коли наступає вечір
чудернацька жінка
чудернацька жінка
Знов ночами тиняються наші приховані риси -
Невимовний розхристаний біль із безсоння німого,
Невимовний розхристаний біль із безсоння німого,
Несамовита жага
і обурення світу
і обурення світу
Ніч розтинає свідомість
І зачинено двері
І зачинено двері
Скоро північ. Існую своїм ще недоспаним сном,
І купається місяць в бокалі з холодним вином,
І купається місяць в бокалі з холодним вином,
Я забираю свій останній дощ,
Який Ви навіть не допили,
Який Ви навіть не допили,
Цей понеділок починається з вечері,
Коли я живлюся фантазією снів,
Коли я живлюся фантазією снів,