Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Любов Долик (1965)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Маленька весняна пригода
    Весняний вітер біг по тротуару,
    весняний вітер праву ніжку вдарив,
  •   Навіяне
    в мінімалізмі ранньої зими
    так холодно і так вже чорноптахово
  •   Жіноче
    Як хочеться ніжності
    ніжності
  •   Річниці Революції Гідності привячується
    21.11.2014 року у книгарні пані Люби Хомчак "Книжковий дворик" (у Львові на Винниченка, 4) відбувся вечір, присвячений річниці Революції Гідності. Люди, які зібралися у цей вечір, розказували про свій Майдан, своє відчуття подій, які відбулися, як вони змінили людей і світ... Оскільки виступало багато авторів з "Поетичних майстерень", думаю, всім буде цікаво побачити відео цього вечора...
    Щиро дякую усім організаторам і учасникам за чудову атмосферу, за щирість і гарячі серця справжніх українців.
  •   Дівчинка і парасолька
    А ти отака іще - біла,
    тільки у чорні квасольки.
  •   Хлопчик просто іде
    Отак іде собі
    дитя по небу,
  •   Таїті
    Химерне Таїті
    туманами вкрите,
  •   Ігорю Старенькому
    Він зустрів на вокзалі казки –
    Кам’янець-Подільського дива.
  •   Володимиру Орищуку
    Менестрель-журавлик,
    кароокий лицар,
  •   Віоліні Ситнік
    О, пані Віоліно!
    Напевно, Ви – царівна,
  •   Українська дорога ...
    Українська дорога – це диво із див,
    привілей золотих провінцій!
  •   Осінь
    Ця осінь – як любов,
    печальна і прекрасна,
  •   Галактика Осені
    Сяють галактики яблунь
    у космосі
  •   Вічне
    Сяють галактики яблунь
    у космосі
  •   Вчора
    Возила себе
    в осінь
  •   Про любов
    Цей тихий вечір обійняв… хмарину!
    Вона, як жінка, стерпла від обіймів,
  •   Звичайний
    Цей чоловік присів у електричці
    тут, біля мене. Не казав ні слова.
  •   Зміїна шкіра
    Сплелися змії у тугий клубок.
    І не ворушаться, бо холодно тим зміям.
  •   Гарбузи
    Руді десантники, хоробрі гарбузи,
    розсілися, немов вони – тузи,
  •   Руті Вітер
    «Made in Ukraine»
  •   Медові часи
    Густі і прозорі меди
    наливає осінь
  •   Пастель
    Пошерхли соняхи коричневими снами,
    сумує в небі сивий чуб хмарин.
  •   Кіт пішов
    Пародія
  •   Підсумок
    І тільки біль породжує насправді
    ту істину, те світло, те знання,
  •   Питання
    Мій Господи! Молюся і питаю –
    та що вже може бути з нами далі?
  •   Вишиванка щастя
    дощі такі
    що врешті чую тишу
  •   Невідомій дівчинці з малайзійського Боїнга
    Миттєва смерть – і коло тебе – янгол,
    миттєва смерть – ані страху, ні крику.
  •   Опівнічні вірші
    одинаково одинокими
    затоптали відлуння кроками
  •   Вечірній експромт
    ти прив"язуєшся до людини,
    а потім її нема,
  •   Слов'янськ
    Розбудіть, благаю, розбудіть!
    Цей жахливий сон так довго сниться:
  •   Сон...
    Це тільки сни, які тебе тривожать:
    та хвиля, кучерява, білогрива,
  •   Європейцям
    Якби була я обережна, як Європа,
    що довго думає про санкції Кремлю,
  •   Квітневі акварелі
    Акварелі квітня
    затопили очі
  •   Молитва
    Мій Господи, пришли мені якусь думку світлу і тиху,
    пролий світло у моє єство, у мої думки і чуття!
  •   Любі Бенедишин - 1
    Любин голос -
    як оце чисте небо на Стрітення -
  •   Оксані Шевців-Мазур
    Така зваблива - пречисто світла?
    І довгорука,і довгонога,
  •   Вогонь
    22.01.14
  •   А я тобі побажаю...
    Хочеш бути?
    Хочеш бути – щасливою? Будь!
  •   питання
    доброго ранку,
    моя безпорадносте
  •   Старі вірші про головне
    Ми нікчемно живемо.
    Нам нічого не треба –
  •   Трава мого серця
    Викричану,
    викручену,
  •   Бабця Зінька
    Якби за любов давали гроші
    там, в іншому світі чи вимірі,
  •   Дивне прохання до Тараса Шевченка
    Мені б хотілося до Вас... на презентацію:
    книгарня “Є”, Шевченко Т., “Кобзар”.
  •   Переведення часу
    Переведи мене в щасливий час,
    ні, не зимовий, а в отой, щасливий,
  •   Пісня про Львів
    Творіння короля Данила -
    це місто древнє і красиве.
  •   Сльотаве
    Відхилюсь. Відвернусь. І не буду торкатися навіть.
    Абсолютно правИй. Ти звичайно, правИй. Все так.
  •   Лесі Геник - на презентацію книжки
    Тринадцять, тринадцять, тринадцять...
    Яка ж то невтомна праця –
  •   Сусідки на ... дроті)
    Ворони – канатоходці!
    Вірніше – канато...сидці!
  •   Небесна пекарня
    На стільниці неба намісили тіста -
    будуть паляниці, будуть калачі!
  •   Дивні думки про дерева
    А може отам під землею -
    там пекло таке, насправді,
  •   Зі старих шпаргалок
    А осінь, насправді, - синичка, весела і синя,
    у небі, рудому від листя, прозрінь і тепла.
  •   Перед_сонний березневий вірш
    час широкими кроками
    по густому снігу
  •   На березі блакитного поля
    У небі - блакитна земля,
    зорана,
  •   Тюльпановий сюрреалізм
    Пелюстки тюльпанні
    в'януть
  •   Урок
    Нині осінь дивилась на мене строго
    крізь окуляри вагонних вікон,
  •   Щаслива доля
    І не мине мене щаслива доля
    брехні та осуду, миття моїх кісток.
  •   Серпнева осінння ніч
    А я так любила
    любила, любила осінь!
  •   Лавандодощ
    А дощ такий печальний,
    а дощ такий повчальний
  •   Відлуння
    На тин похиленого літа
    складаю будні:
  •   Небо на траві
    То колообіг
    а чи то
  •   Каштановий десант
    Каштановий десант,
    колючі парашути –
  •   Із циклу
    Блакитний мед
    серпневого
  •   Карпатська сповідь
    Я бачила – єпітрахіль туману
    покладено на голову цієї
  •   На межі
    Серпнево-вереснева карамель –
    ясний бурштин, сльоза закам’яніла...
  •   Вірш посеред ріки
    Я тепер – Криворівня.
    Цьому небу я рівна,
  •   Опісля Криворівні
    А гори залишилися в горах.
    Зрівнявся простір
  •   Церква у Криворівні
    Така тут церква затишна і тепла,
    неначе камінь серед Черемошу,
  •   Залишок літа
    Залишок літа -
    тиха молитва,
  •   Пародія "Не те хотілося"
    Педалі, педалі, педалі,
    до міста рулює Галя...
  •   Віктору Кучеруку
    Нема у нього всяких модних штучок
    чи блиску позолоти, чи химер.
  •   ***
    я сьогодні захмарена
    я сьогодні зажурена
  •   Танці з будяком
    Мені насняться вірші про будяк,
    який росте над Кременчуцьким морем,
  •   Померла мати...
    Попрощалась.
    Пішла.
  •   Незабудки
    І забуття, і пам'ять -
    колиска Божого смутку.
  •   Хаска
    Хаски – собаки
    з блакитним поглядом,
  •   Радість
    А радість моя потаємна
    вечірнім видзвонює снігом,
  •   Рецепти щастя
    Любов до... дерунів - могутня справа,
    об'єднує і тіло, і думки.
  •   ***
    А я принесу до церкви
    (скільки зможу!)
  •   Три крапельки весни
    Так це весна розгулює по вулицях,
    у ринвах витанцьовує канкани?
  •   Бо...
    свідомість роздерта,
    як учорашня газета
  •   Незворотні зміни
    В житті відбулись незворотні зміни.
    Ріка пішла - а берег ще стрімкий.
  •   Дарі Корній - з вдячністю за "Зворотній бік світла"
    Загублені шукають порятунку,
    врятовані - мети.
  •   Біле щастя - 2
    Бо в мене є ласкава змовниця -
    оця зима!
  •   Біле щастя
    Тихий вечір у Криворівні.
    Крізь морози іде йорданські
  •   Зірка
    Ну от і сталося. Ця зірка увійшла.
    І ти не встигла добре зрозуміти
  •   Зимова казка
    Пухнасте диво сиплеться з небес
    І тишею вкриває землю чорну.
  •   Прохання до Святого Миколая
    Святий та добрий Миколаю!
    На Тебе ми давно чекаєм,
  •   Очерет
    У листопаді кольору какао
    над озером, де смуток потонув,
  •   Шпаківня
    Нова жовтобока шпаківня
    на старому дереві
  •   Березовий контемп
    Берези такі щемливі,
    такі емоційні, знаєш?
  •   Листопадове
    Перестудився нині листопад -
    сутулі плечі, посинілий обрій.
  •   Осінній "фешен-вік"
    Осінь – час, коли відчайдушно
    перечитуєш давні листи,
  •   Долоні
    Цю долюню вже не торкатиму
    ізсерЕдини,
  •   Аграрний вірш про осінь
    Уже засіває спокій у скошене, тихе поле,
    уже нагортає смуток у небо, від хмар прополоте.
  •   ВІТРИЛО КЛЕНОВИХ КРОН
    Біла леді Зима
    поцілує розтерзане сонце,
  •   Істина
    Та вдар своїм лихом об землю!
    Поможе - в роботу вдаритись?
  •   Чорниці
    Так матриця уяви, мов господар,
    породжує і погляди, і сміх,
  •   Гонихмарнику
    Ти - роздираєш хмари, греблі рвеш,
    і вітру вже добряче скубнув чуба...
  •   Про сніг
    Хочу стати білим снігом.
    Бо він справжній.
  •   Зимовий вірш
    Мій Господи! Шепни мені щось файне,
    таке просте і гарне, наче сніг.
  •   Відчайдушне прохання
    Коли приходить цей спекотний липень,
    я вас благаю – ви мені залийте
  •   Літаюча електричка
    Колись в електричці за Самбором
    заляжу на довгій лавці,
  •   *
    ...бо одного разу і сонце згасне
    від інсульту
  •   Хтось із нас
    Ти не винен, що я тебе вибрала,
    що колись, як мені подзвонив,
  •   Прощальне
    У розпал сонячного літа - ця тиха смерть.
    Стікав розпеченим блакитом не дощ, а смерч...
  •   Вірі Олеш
    Така, як дощ - весела й веселкова,
    гінка, як звабна молода трава.
  •   Моїй донечці
    Обійми мене, сонечко, притули мою голову,
    у якій щось нахмарилось, гіркло, світало.
  •   Електрофізичне
    А на виході - нуль. І, ти знаєш, нема контакту.
    А на виході - вихід, то вже хоч туди проведи.
  •   АБЕТКА - на захист мови
    Сказавши А, проговоривши Бе,
    Ве,Ге і Ґе – змовчати не зуміють,
  •   Те, що непокоїть
    а поети напишуть,
    бо їх непокоять думки...
  •   ув׳язнений вітер
    болить у мені,
    кличе і мучить
  •   Турецьке щастя ( або Буйки і вуйки)
    Наша Галя - дівка файна,
    пишна і прегарна,
  •   Львівське пиво
    Цей смак легенди - неповторне диво.
    Це - таємниця з глибини віків.
  •   Розмріялась
    Річка - до річки,
    струмок - до струмка :
  •   Вищий рівень
    Життя - це тільки переходи
    на вищі рівні болю.
  •   У проваллі
    Бо нема вже далекого рідного
    у проваллі між "до" і "після".
  •   Несподіване сонце
    Несподівано - сонце.
    Стрибають думки.
  •   Дивна опівнічна березнева пісня....
    На “Київстарі” – оператор Настя ,
    вгамовує твій березневий шторм:
  •   Воскреслим львівським храмам
    Замість годинників - більма незрячих очниць.
    Храм без хрестів - як душа, що покинула Бога...
  •   Восьме небо
    Це небо - Великодня Літургія!
    Душа несеться ввись ( не треба крил!)
  •   весняне бурління
    Так хочеться комусь чужому_вагоннному_рідному -
    висповідатись
  •   ***
    Подаруй мені музику тіла!
    Подаруй мені казку дотику,
  •   Атлантові
    Тримай мене на відстані, коханий!
    Ти ще не чув, щоб так тебе назвала?
  •   Старі фільми
    І знову питатиму
    (наче уперше!)-
  •   Ірпінському сонечку - Катрусі Матвійко!
    За бурульками і заметами
    сосон пальцями небо сколоте.
  •   Екологічне
    Жінка, котра чекає
    (щомиті - віки чи години),
  •   Внутрішній голос
    Так традиційно - плачеш. Звісно - жінка.
    Так традиційно потайки страждаєш.
  •   Срібний вірш
    Ви помічали: взимку сонце - срібне,
    і хмари - срібні у височині..
  •   Листопадовий салют
    Лютують салюти
    і гавкають - голосно-голосно.
  •   Акваріум
    Будь ласка, послухай! Мені потрібен акваріум!
    ( - У серці посуха? Чи ти вже приймаєш валіум?)
  •   Дурні питання
    Яка ж дурепа (так казала Аня)!
    Навіщо, ну навіщо це питання,
  •   Листопадова блакить
    Пізно ти прийшла ярмаркувати –
    розійшлись обдерті продавці.
  •   Проїздом у Кам*янку
    Як же, скажи, зуміти
    щоб не згадати тя,
  •   Ностальгія
    Дерева зустрічають холод голими,
    лише сосна стоїть в зеленій глиці.
  •   ТАНГО
    Море танцює танго -
    ніжне і пристрасно-мрійне,
  •   Портрет тата
    ... погляд -
    блакиті подих
  •   Софіївське копитце
    Неправда, що нема - немов оргазмів,
    чекаєш віршів, та не те, не час:
  •   ***
    Казка про Правду и Кривду
    люба для українця.
  •   Питання до Бога
    Боже, Ісусе Христе,
    Царю Ти наш небесний!
  •   Вибір
    Як добре,
    що небо сьогодні сіре.
  •   Творці (до теми вибору)
    Ми всі – творці,
    щось маємо від Бога.
  •   Відгомін одного концерту
    Скрипка
    заговорила
  •   Давній спогад
    Ти мене проведеш до тролейбусів – звірів рогатих.
    Я поїду тихенько, писатиму вірші в блокнот.
  •   ***
    Довгастий дим,
    як джина борода,
  •   Коктебельський вітер
    Тут добре, тут вітер!
    Що кажеш? Повітря?
  •   ***
    Белые берёзоньки,
    нежные и светлые,
  •   (не)-(по)-розуміння
    горло горить
    не го-вор-ри
  •   Самотність
    Самотність – то кава гірка,
    Ковтнеш – і попечено губи.
  •   Марія
    Марія – як мрія, пречиста, пресвітла,
    Як плач музикальний у скрипкових струн!
  •   Коктебельські шашлики
    Очі виїдає дим від шашликів...
    Ну то де ж, коханий, ти мене завів?
  •   Маленька ода інтернету
    У блакитному світі –
    наче в скляному флаконі –
  •   Уже не літо
    Уже не літо, знаєш, друже мій,
    і небеса згасають посполиті.
  •   Каламуть
    І не дано - ні сповіді, ні слова.
    І не збагну, чому шляхи ведуть
  •   Далекому рідному
    Кожен раз - як останній.
    Наче вересень - світло прозорих мовчань.
  •   Карпатський дар
    Наберусь легкоти
    я у цього карпатського неба -
  •   Медикаментозний синдром
    аптечка,
    перша медична допомога,
  •   Осіннє
    Так жаль за літечком –
    бо сонечка нема.
  •   Акварель
    Подивіться –
    вікно “запотіло” –
  •   З електрички
    Приїхала. Така сумна-сумна.
    – Що сталось, донечко?
  •   Орда
    Думки, думки – насядуть, як орда,
    столочать розум – і обпалять спокій.
  •   До поезії
    Навіщо я тобі потрібна?
    Чого мене весь час тривожиш,
  •   Крихти
    Я собі не дозволю любити –
    ні тебе, ні тебе, ні тебе.
  •   Дитинство
    Приходять у гості
    до мене з дитинства казки,
  •   Хмаротерапія
    В електричці три години – хмаротерапія.
    Не для кожної людини –
  •   Пора
    Моїй доні –23.11.2004
    Дівчинка сіроока – незнайома.
  •   Високе небо
    А небо – високе.
    Воно собі небо та й небо.
  •   Заспокоєння
    Відходить душа
    від нервового стресу,
  •   Пісня про біль
    Моїй подрузі
    “нечеловеческая сила
  •   Божевілля літа
    Божевілля літа –
    круговерті сонця –
  •   Купання на Купала
    Ми, як язичеські боги,
    купались в річці на Купала.
  •   Серпень
    На схилах літа серпень проступив
    і котить яблука з медовим ароматом.
  •   До Львова розмова
    Мій дивний, рідний,
    древній і новітній,
  •   Осінній струм
    Ця підтягнута стрункість
    і ця строга поважність!
  •   Звуки
    Є звуки – важкі,
    як туман непроглядний, –
  •   * * *
    Білі сни
  •   Магія
    Ти магічний,
    як хвиля,
  •   Декорації
    Швидка й нестримна
    Зміна декорацій...
  •   Сині чари
    А я із тих дресирувальників,
    що з ласкою ідуть на звіра.
  •   Жовті тюльпани
    Жовті тюльпани –
    сонячні панни –
  •   Прозора ваза
    Прозора ваза
    в березневому вікні.
  •   Іній
    Краса мереживна – так біло-біло ткана,
    краса кришталю, сяйва і небес.
  •   Чаклунка
    я якась чаклунка,
    і тебе причарувала ?
  •   Зірка
    Дайте поплакати –
    дайте поплакати
  •   Молитва за траву
    Мені уже і віршів не зосталось –
    сховались в осінь, зимно на душі.
  •   Осіння липочка
    Оця ось липочка –
    така цікава дама.
  •   Листопад
    За вікном –
    осінні
  •   Осіннє зачаття
    Це не біда, що холод і сльота!
    Ви придивіться – це звучить органно
  •   Основи
    Загублені думки,
    утрачені пориви,
  •   Доля
    Які неспинні каруселі долі –
    Американські гірки – вверх-униз.
  •   О, як це красно!
    О, як це красно,
    о, як прегарно,
  •   Про подарунки
    А як потрібно – крапельку тепла,
    усмішку сонця, завеснілі очі!
  •   Весна
    Яка ж вона нестримана і юна,
    яка жива, бурхлива, бунтівна!

  • Огляди

    1. Маленька весняна пригода
      Весняний вітер біг по тротуару,
      весняний вітер праву ніжку вдарив,
      зашпортався на сірому бордюрі-
      тепер весняний вітер ходить хмурий…

      Мій добрий вітре, лагідний, ласкавий,
      А хочеш – ми підемо пити каву?
      А хочеш – я тобі візьму й розквітну?
      І ти вже сонячним, веселим станеш вітром!



      2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Навіяне
      в мінімалізмі ранньої зими
      так холодно і так вже чорноптахово
      і небо сірою такою стало плахтою
      і ми вже вигіркли,
      зчорніли на дими
      в мінімалізмі
      ранньої зими...

      24.11.2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Жіноче
      Як хочеться ніжності
      ніжності
      ніжності світлої
      як хочеться небо обняти
      і вірити вітрові
      і бути пелюсткою
      білою
      або рожевою
      або
      як у казці
      красивою
      королевою…


      24.11.22014



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Річниці Революції Гідності привячується
      21.11.2014 року у книгарні пані Люби Хомчак "Книжковий дворик" (у Львові на Винниченка, 4) відбувся вечір, присвячений річниці Революції Гідності. Люди, які зібралися у цей вечір, розказували про свій Майдан, своє відчуття подій, які відбулися, як вони змінили людей і світ... Оскільки виступало багато авторів з "Поетичних майстерень", думаю, всім буде цікаво побачити відео цього вечора...
      Щиро дякую усім організаторам і учасникам за чудову атмосферу, за щирість і гарячі серця справжніх українців.
      Слава Україні! Героям Слава!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Дівчинка і парасолька
      А ти отака іще - біла,
      тільки у чорні квасольки.
      А мама тобі говорила -
      візьми собі парасольку.
      Вона - також у горошок -
      такий, як ти любиш - білий.
      А ти лиш укрилася нею -
      і темно, і світ немилий...
      Усі намовляють - так треба,
      так правильно - біле з чорним...
      А без парасолі - небо
      у кольорах мажорних!
      А дощик грайливий пальці
      вмокне у веселу фарбу
      і світ намалює дивом
      таким -
      кольорово гарним...

      30.10.2014

      ""

      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Хлопчик просто іде
      Отак іде собі
      дитя по небу,
      руками ловить
      лагідних птахів..
      чи може снить?
      чи просто є потреба -
      іти землею,
      сіяти зірки?
      а чи ловити сонця
      ніжну тайну -
      кленові руки,
      пальці золоті...
      іде дитя
      по небу...
      незвичайно?

      погляньте в себе -
      ми ж усі -
      такі!

      30.10.2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Таїті
      Химерне Таїті
      туманами вкрите,
      а дівчинка море
      пасе на піску,
      а в дивному світі
      (кавовому світі?
      чи у шоколадному ?) -
      тягнуться віти
      до дівчинки в сукні
      із білого світла,
      що під парасолькою
      вкритися встигла
      від білих туманів,
      від протягу квітня,
      від того, що в морі
      ще досі не квітне
      червоне вітрило...
      що хтось лиє каву
      чи темне чорнило,
      що хтось не повірив,
      що просто наснилось...
      що спогад ласкавий,
      а вітер..
      лиш вітер...

      а сукня - то білого колір
      бузку....

      30.10.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ігорю Старенькому
      Він зустрів на вокзалі казки –
      Кам’янець-Подільського дива.
      Він – цикорій, бакитний, зіркастий,
      чорні брови, погляд щасливий.

      Він для нас прихилив би башти
      веж фортечних, середньовічгних.
      Він для нас відкривав би власні
      надра знань і легенд обличчя.

      Щирий, чесний, міцний, жилавий,
      Сяє світу блакитним дивом.
      І йому не потрібно слави.
      Лиш – потрібним...
      і трішки щасливим...

      18.10.2014



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Володимиру Орищуку
      Менестрель-журавлик,
      кароокий лицар,
      сяє щира правда,
      доброта з обличчя.

      Записався в осінь
      першим новобранцем
      мандрівний філософ
      зоряних дистанцій.

      Золотавих істин
      справжній охоронець.
      В погляді іскристім
      вже... кохана тоне!

      Хай же твої крила
      завжди небо кличе,
      Хай дівчина мила
      дивиться у вічі -

      хай же усміхнеться,
      як щаслива доля,
      хлопцю – менестрелю
      рідного Подолля!

      18.10.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Віоліні Ситнік
      О, пані Віоліно!
      Напевно, Ви – царівна,
      що з кам’янецьким сонечком*
      прийшла з легенди дивної...

      О, пані Віоліно!
      У Вашому промінні –
      від поглядів смарагдових
      враз оживе.. каміння,

      де таємниці давньої
      прозорий сум видзвонює
      і гіркотиння сивого
      невихололий слід.

      Крізь осінь, тиху, лагідну,
      під золотими кронами
      зітхне, як Слово праведне –
      і осінить блакит...

      18.10.2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Українська дорога ...
      Українська дорога – це диво із див,
      привілей золотих провінцій!
      Хто ж її зруйнував, хто дорогу добив?
      Лізуть авта – безрадісні вівці,

      обминаючи ями, пробиваючи днища,
      виривають колеса, як зуби...
      Де ж він – Укравтодор? А чи є хто повище?
      Ця дорога – насправді – згуба.

      Загубилась вона... поміж білих паперів,
      між обіцянок і відписок.
      Може варто відкрити до чиновника двері?
      А чи просто – начистити писок?

      Може тільки тоді зрозуміє, хапуга,
      що на службі у свого народу?
      А машини повзуть – п’ята, восьма, сто друга...
      Бо мовчанням даємо згоду...

      17.10.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Осінь
      Ця осінь – як любов,
      печальна і прекрасна,
      як час для молитов,
      як незбагненність щастя.

      Молитви золоті
      шурхочуть під ногами,
      як тисячі життів
      у вирії – над нами.

      Іще не листопад -
      а вигіркли отави.
      І небу так болять
      землі пекельні справи.


      17.10.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Галактика Осені
      Сяють галактики яблунь
      у космосі
      осені.
      Листя пливе ...кометами
      золотохвостими.
      Срібні ракети-авта
      креслять
      орбіти.
      Я без скафандра
      хочу
      в осінь летіти...

      17.10.2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вічне
      Сяють галактики яблунь
      у космосі
      осені...

      14.10.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    15. Вчора
      Возила себе
      в осінь
      учора
      до небосхилу.
      Там буки летіли,
      граби – співали.
      І такі лагідні-
      лагідні
      трави…

      Слухала тишу вітру.
      Пила ясне гіркотіння
      жовтого-жовтого листу…
      Сосні
      притулилась
      в обійми.

      Кора у сосни –
      тепла
      стара сухенька долонька.
      Ось тут,
      на краєчку неба,
      дізналась,
      що я – її донька.


      11.10.2014



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Про любов
      Цей тихий вечір обійняв… хмарину!
      Вона, як жінка, стерпла від обіймів,
      така жива, така палка, нестримна,
      розплакалась від щастя…
      Чуєш, гримнув

      десь грім далекий, блискавка зійшла
      у запалі небесного кохання…
      І хмарка падає дощем… така імла
      прекрасна, ніжна, тиха й безталанна…

      Чи є від тої пристрасті хоч слід,
      на березі хвилястого узлісся?
      З лісів заплаканих так м’яко, наче кіт,
      туман ступає, гладить мокре листя.

      Довірся небу! З чорної пітьми.
      з гіркої і вологої задухи
      дощ народився!Хочеш? Ось, візьми
      краплину в руки – про любов послухай!

      06.2008



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Звичайний
      Цей чоловік присів у електричці
      тут, біля мене. Не казав ні слова.
      Спокійний і засмаглий, темнолиций.
      Коротка стрижка. Густо чорні брови.

      Йому розмов дорогою не треба.
      Присів. Проїхав. Мовчки тихо вийшов.
      Звичайний, як уся земля і небо.
      А ти про нього написала вірші.


      06.2008



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Зміїна шкіра
      Сплелися змії у тугий клубок.
      І не ворушаться, бо холодно тим зміям.
      Лежить чорнезне кодло тих думок,
      які я думати у відчаї посміла.

      Був довгий шлях. Я їх везла сюди –
      у дивний світ самотності німої.
      А тут – так людно. Люди – між людьми,
      і всі – самотні! Зимно!
      Я спиною
      холодночорною
      вбираю блиск очей,
      і балачки сторукі, стоязикі.
      Крізь чорне скло тонованих людей –
      повзу – та хто б зігрітися покликав?

      Тоді я вибухнула – в ніч!
      Висока ватра,
      крізь чорні жала
      гнала кров у жилах!
      Зміїна шкіра
      впала,
      як прокляття.
      І світ засяяв.
      Бо сама – змінилась.

      06.2008



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Гарбузи
      Руді десантники, хоробрі гарбузи,
      розсілися, немов вони – тузи,
      з усіх городів – у подвір’я і двори
      за тихої осінньої пори.

      І щирять пики – радісні, руді
      (засмага їхня – сонечком налита!)
      З’їдять їх люди – стануть молоді,
      щасливі будуть до нового літа!

      2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Руті Вітер
      «Made in Ukraine»

      1.
      Чому двоїтись стала Рута Вітер?
      «Made in Ukraine» співав «Зелене жито»

      Краса дівоча – ніжна і чудова,
      відьмацькі очі, пісня чорноброва.

      Тремтить душа, немов зіниця свічки –
      Лиш не загинь, дівчино невеличка!
      ( не впади)

      2
      Таку подвійність навіває дим,
      він дихає мені в лице зі сцени.

      Як страшно й добре
      бути молодим
      Ох, як це боляче,
      як гарно і даремно


      3
      Птахо сизокрила,
      не кохай так біло,
      не чаруйся світом
      журавлиних слів

      Той скрипаль не знає
      сонячного раю
      туги золотої –
      не тобі цей спів…


      ***

      Тобі
      не доведеться
      постаріти.
      Бо ти –
      весна і
      розкіш літа!
      Бо ти –
      навічно –
      Рута Вітер!


      06.2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Медові часи
      Густі і прозорі меди
      наливає осінь
      в цілющі
      і справжні такі
      сповідальні часи.
      Розкрилося небо.
      Дерева пішли на прощу...
      Себе віднайди,
      у землі попросивши сил.
      Бо тут, на землі,
      починається навіть небо
      і правди гіркої
      медові осінні річки.
      Шукаючи світло -
      згаси невситиме еґо,
      в медові часи -
      переплав
      у медові свічки...

      2008



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Пастель
      Пошерхли соняхи коричневими снами,
      сумує в небі сивий чуб хмарин.
      Прожовклими і висохлими днями
      край вітру ми шукаємо причин –

      чому у вирій плине тепле літо,
      чому нема у неба більше сил?
      Маленьке сонце вивчилось ходити –
      і постарів блакитний небосхил.


      2008



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Кіт пішов
      Пародія

      Кіт пішов. І не просить їсти.
      І кімната уже не та.
      І в його улюбленім кріслі,
      як у серці моїм, – пустота.

      Обступили, напевне, киці,
      тож емоції – через край!
      Кіт сусідський дістав по пиці,
      дико нявкнувши «Прощавай!»

      Не сховати любов за грати,
      хоч котяча – а все ж любов.
      Кіт не міг перед нею встояти.
      Кіт пішов, кіт пішов, кіт пішов…

      Тепла шерсть зігрівала долоні –
      скільки ж ніжності і тепла!
      А тепер – тільки біль у скронях:
      де ж та киця його завела?

      Я вже знаю, що далі буде:
      серенади такі гучні,
      ми живем у котячих Бермудах,
      тож сусідам – всю ніч пісні!

      Час не йде, а летить на конях.
      Скоро буде котячий рай!
      Кошеняток смугасто-чорних –
      вибирай собі, вибирай!

      19.09.2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    24. Підсумок
      І тільки біль породжує насправді
      ту істину, те світло, те знання,
      з якими ти збагнеш
      Господню правду
      і радість волі...
      Долю – навмання
      уже не пустиш
      попасом,
      у дебри.
      Ти маєш сонце!
      Сонце ж – у тобі!
      Мій Боже, Господи
      мій милостивий,
      добрий!

      Дай з болю
      вирости –
      у неба
      голубінь!

      13.09.2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Питання
      Мій Господи! Молюся і питаю –
      та що вже може бути з нами далі?
      Я в Тебе вірую, і у свою країну,
      у правду серця, у своїх дітей!
      А в інтернеті ширяться новини:
      загарбник суне, пнеться, лізе, йде...
      А я в астрологів питаюся прогнозу –
      чому не бачите оте, що бачу я -
      коли криваві віділлються сльози
      у печінках
      нечистого
      кремля?

      28.08.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Вишиванка щастя
      дощі такі
      що врешті чую тишу
      яка мені нашіптує про смуток
      яка невпинно пише сиві вірші
      що проминальне все
      і не забуте
      що все тече
      міняється
      минає
      що я минаю
      поки я живу
      а небо
      ув обіймах небокраю
      на землю стелить
      дощову канву
      і вишиває
      крізь дощі і зорі
      для мене долю
      і для тебе
      долю

      хоча так часто коле ніжні пучки
      цей світ колючий

      але нехай
      він коле часто

      для тебе небо
      вишиває
      ЩАСТЯ

      23.07.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Невідомій дівчинці з малайзійського Боїнга
      Миттєва смерть – і коло тебе – янгол,
      миттєва смерть – ані страху, ні крику.
      Ця дівчинка тулилася до мами
      і посміхалася так щиро і відкрито.
      Вона не знала,
      що іде війна,
      що дя(і)дько з "БУК"ом є,
      неголений, смердючий.
      Вона тоді не знала - він загнав
      у серце
      жадібність
      і ненависть колючу.
      Вона не знатиме, що він у свій приціл
      “автоматично” упіймав сріблястий “Боїнг”,
      натиснув “старт” –
      у небо їй поцілив...
      Вона не знатиме
      ніколи більше
      болю...

      17.07.2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Опівнічні вірші
      одинаково одинокими
      затоптали відлуння кроками
      заарканили небо криками
      темносиніми сиволикими

      величальними і вінчальними
      обіймальними – руки добрії
      і блакитними і розквітлими
      розкривались господні обрії

      звідчайдушені пересушені
      відгоріли серця кленовії
      одинаково одинокими
      залишилися без любові ми

      16.07.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    29. Вечірній експромт
      ти прив"язуєшся до людини,
      а потім її нема,
      і твій світ стає таким лабіринтом,
      і шукаєш оцю людину
      в містах,
      країнах,
      причинах,
      подіях,
      інших людях.

      Аж поки одного ранку,
      глянувши у небо,
      вимите нічною грозою,
      зрозумієш -
      людина, до якої прив"язався, - у тобі,
      і не треба шукати її далеко,
      бо в тобі живе
      її голос,
      посмішка,
      дотик,
      погляд...

      11.07.2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Слов'янськ
      Розбудіть, благаю, розбудіть!
      Цей жахливий сон так довго сниться:
      камуфляж, стривожені зіниці,
      терористи... і ота пивниця,
      з дітьми, що сховались від страхіть.
      Розбудіть, благаю, розбудіть!

      Тут війна - страшна така, банальна:
      вибухом скалічений асфальт,
      руйнування світу - і у спальні
      вирвано стіну...
      жіночий ґвалт,
      плач і сльози, постріли стукочуть,
      як майшинка швейна - тра-та-та.
      Дивний ранок -
      тиша донесхОчу,
      наче в лісі...
      чи надовго так?

      Розбудіть!
      Бо далі це
      страхіття -
      сниться дивне місто
      битих шиб,
      доль убитих
      і убитого дитинства...

      Я кричу, благаю -
      ЗУПИНІТЬСЯ!

      Але уві сні
      не чути крик...


      13.06.2014


      образ твору можна подивитися тут
      http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?znakovi_foto_italiyskogo_zhurnalista_yakiy_zaginuv_pid_slovyanskom&objectId=446706

      ""

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Сон...
      Це тільки сни, які тебе тривожать:
      та хвиля, кучерява, білогрива,
      що підпирає небо так далеко –
      ти їй не вір, вона тобі наснилась!
      Вона лише так дише – то поривно,
      то зашипить, а то уже змаліла…
      Ти ж знаєш – в морі згасне ще до смерку!
      Ти знаєш – то твоїх тривог табун
      зірвався з прив’язі – і почвалав по хвилях,
      ти знаєш – то невихололий бунт
      поривів, що чомусь також змаліли…
      А може головне –
      не тая хвиля,
      а море?
      Подивися – бірюза!
      А ти боїшся, витрачаєш сили,
      а ти тремтиш, солона, як сльоза…
      Вода ж така повільна і щаслива!
      Твоя вода! Пливи, пірнай сміливо!

      11.06.2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Європейцям
      Якби була я обережна, як Європа,
      що довго думає про санкції Кремлю,
      я не зробила б у житті ні кроку,
      я б не наважилась промовити – люблю...

      О, як же європейцям тим спокійно,
      комфорт уївся їм аж у нутро.
      О, їм таки потрібна Україна,
      щоб риб’ячу зігріти їхню кров -

      то ж хай навчаться вірити, любити,
      Господнім словом душі зігрівати!
      Під європейським небом вільний вітер
      роздмухає в серцях любові ватру!


      13.05.2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Квітневі акварелі
      Акварелі квітня
      затопили очі
      захопили серце
      в лагідний полон...
      сповіді всесвітні,
      солов’їні ночі...
      і причастя неба
      з лагідних долонь....

      ***
      Океаном пролісків, білих анемон,
      хвилею щастя, шумовинням цвіту
      небо великоднє нині зійшло
      над світом...


      15.04.2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Молитва
      Мій Господи, пришли мені якусь думку світлу і тиху,
      пролий світло у моє єство, у мої думки і чуття!
      Боже, наповни мене своїм милосердям і мудрістю!
      Господи, навчи мене, як іти, як діяти за волею Твоєю найвищою ...

      ... бо розгубилася я у круговерті брехні і ненависті,
      смерті і підлості,
      тупості і беззубості...
      бо серце моє лежить у пилюці цього світу і просить -
      Господи, порятуй мою Україну, порятуй народ мій,
      порятуй рідних і чужих, близьких і далеких...

      ...і ворогів, і ненависників, і заздрісників - порятуй, Отче Небесний,
      освіти їхні серця світлом любові і милосердя, прости їхні гріхи,
      очисти їхні душі від темряви злоби, жадоби і ненависті.
      Господи, прости і помилуй нас! Порятуй мою Україну!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. Любі Бенедишин - 1
      Любин голос -
      як оце чисте небо на Стрітення -
      дає силу дотягнутися
      до зимних пальців березня
      і таки дочекатися
      справжнього тепла.

      Любине слово -
      первоцвіт, щирий і безстрашний,
      бо тримає сонце
      у своїх зелених долоньках.

      Любин погляд -
      дотик весняного променя,
      від якого кожна брунька
      вибухає цвітом.

      А сама вона
      проростає зеленою травою
      крізь усі сніги і морози
      до сонця, до неба,
      у яке вірує
      усією своєю душею.

      15.02.2014 (дорогою до Сокаля)



      Любі Бенедишин - 2

      Сидить спокійна, навіть ледь сумна.
      І дивиться, і слухає уважно,
      як люди їй - про неї щось розкажуть.
      Неначе келих доброго вина
      на білому обрусі -
      тихий погляд.
      Не сколихнеться марнотою всує,
      йому задума й цей вогонь пасує,
      як свічці - полум'я,
      як небу - щире сонце,
      і як ріці - розкішний простір вод.
      Ця жінка не чекає славних од.
      Лише слова, що вистояні в болю,
      лише світи. які творили долю,
      несе у люди, в рідний свій народ!

      15.02.2014 -
      під час презентації збірки поезій "Нотабене" у м. Сокалі



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Оксані Шевців-Мазур
      ***
      Така зваблива - пречисто світла?
      І довгорука,і довгонога,
      чому, навіщо така вродилась
      о ти, приманко єдинорога?

      Зійшла до світу з нічного трону,
      росла билинка - і прагла неба...
      О, діво ніжна, чому Мадонна
      стискає руки в мольбі за тебе?

      ***
      ЇЇ слова... її слова – поезія!
      ЇЇ історія – це танго запальне,
      що рвучко палахкоче понад лезами:
      - Знайди мене!
      - Візьми...
      - ... пусти мене!!!


      ***
      Карнавальна Оксана
      вся – в легендах кохання,
      творить змії-картини
      і.. приховує рани.

      Серед вихору візій
      крізь осінні тумани,
      позолоту облізлу
      і невдач урагани –
      світлу -
      творить
      осанну,
      сходить сонцем –
      ОКСАНА!

      06.2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Вогонь
      22.01.14

      Урядовий квартал
      у обіймах чорного диму.
      У підніжжі - вогні,
      а над ними -
      димИ страшні.
      То згоряють
      останки надій,
      що були людьми
      ви -
      ті,
      що нині
      вбивали...

      Чорніють,
      чорніють дими!

      ***
      Це правда?
      Він - людина, що в державі
      вирішує: чи бути, чи не бути?
      Йому і Гамлет
      однозначно би позаздрив -
      ото король,
      йому, диви, як круто!

      Сьогодні -
      просто перекриє кисень
      усім,
      хто проти,
      хто інакше мислить.

      А завтра -
      є новий наказ начальника:
      розслідувати
      факти
      загибелі
      мітингувальників...

      ***
      Горить, горить, горить,
      пече в самому серці,
      і дим стоїть, неначе інквізитор.
      А що ж підпалено?
      І хто сьогодні жертва?
      Горить довіра до верховного правителя.
      Горять останки мрій чи сподівань,
      що той, хто вкрав і вибір, і свободу,
      не переступить цю, останню грань,
      і не вбиватиме свого ж таки народу!

      ***
      Горить, горить, горить...
      ГОРИТЬ! ГОРИТЬ!
      Пече у серці...
      І молились люди:
      небесні сили, нам допоможіть,
      врятуйте світ від крові і облуди!

      Але зламали заповідь "Не вбий!"
      кийками чорноБЕРКУТНОї зграї:
      підпалюють, ламають, убивають!

      І дим страшний,
      вогонь такий страшний!
      Горить і вибухає Україна,
      бо нині син іде вбивати сина!

      ***

      Врятуй же, Господи,
      своїх дітей з-під розстрілу,
      врятуй мою країну,
      дай нам світла!
      Вкажи нам шлях,
      бо скільки вже -
      без просвітку?
      Почуй же, Небо,
      щиру цю молитву!







      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. А я тобі побажаю...
      Хочеш бути?
      Хочеш бути – щасливою? Будь!
      Усе так просто – як небо, земля і сонце, як вода і повітря.
      І все так непросто, коли задуха,
      і повітря тікає гарячими цівочками крізь руки,
      коли сонце украли,
      а небо починає падати на землю несамовитою зливою,
      а вода - чорно, синьо, зміїно лютує за вікном,
      розкриває за склом небачений оскал люті...
      Як бути щасливою?
      Молитва свічечкою горить у темній кімнаті – “Господи, спаси!”
      Ти сама виливаєшся на оті збатожені зливою вулиці,
      танцюєш і підстрибуєш над скакалкою синіх дощів
      (а вони вже приймають тебе за свою!),
      викручуєшся джгутом аж до найволохатішої хмари
      і зазираєш їй в очі.
      Блискавка так огріла тебе – як посміло, зухвале дівчисько?
      Але ти вже прозора і дивна, як дощ, ти не боїшся,
      ти тільки засяяла у вогні блискавиці довгоруким променем –
      рай-ду-го-ю,
      ра-діс-но-ю –
      перелилася через усенький світ,
      сизий, як сливи у сусідовім городі –
      і нумо танцювати – таки знову танцювати –
      і тепло-тепло –
      дрібними слідочками
      по зелених стеблинках,
      по високих листочках,
      по асфальту, втомленому і перегрітому –
      танцюєш-гамуєш
      і люту несамовитість грози
      і її спустошливий відчай.

      Хочеш бути щасливою – будь!
      Навіть після страшного буревію.
      Стань сама веселкою – щоб усміхнувся світ!


      13.01.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. питання
      доброго ранку,
      моя безпорадносте

      б’ється метелик
      здригається скло

      вікна притримують
      зиму безрадісну
      вікна мовчать
      що таке вже було

      втихни, малий,
      і не прагни на вулицю,
      там ти загинеш...

      загинеш і тут...

      небо повіками
      сонними мружиться

      небо зійшло
      на безлику сльоту

      крила-бажання
      малого метелика
      стерлись об вікна
      щастя нема

      б'ється об шибу
      невтішна хурделиця

      в небі життя -
      ЗИМА.





      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Старі вірші про головне
      Ми нікчемно живемо.
      Нам нічого не треба –
      Ні усмішки дитяти,
      Ні високого неба.
      Ми запряжені в ярма,
      Як воли припорошені.
      Нас примусили думати
      Лиш про гроші, про гроші.

      Час для вовчих законів.
      ЖивемО? Виживаємо!
      Ані долі, ні щастя
      Ні життя ми не маємо.
      От так край, от так рай,
      От моя Україна !..
      Де ж ми, люди, де душі,
      І де солов’ї ?
      Де оспівана в пісні
      Червона калина ?
      Де ж та гордість і слава,
      Де лицарі її ?

      Дожились.
      Доробились.
      І добудувались.
      У парламенті пики
      хлопці б'ють удалі!
      Тільки злидні ростуть…
      А ми в партії бавимось.
      А ми дурим народ свій
      Який уже рік !..

      1998



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Трава мого серця
      Викричану,
      викручену,
      випечену
      болем
      душу несу тобі -
      порятуй!
      Дмухни легенько
      на мої рани,
      не тули
      до себе міцно -
      болять!
      Згаси каламуть
      у моїх очах...
      Чорні попалені дроти
      моїх нервів
      зніми обережно,
      бо іскрять,
      бо ще залишилася у них
      статика
      крику,
      ненависті,
      муки.
      Траву мого серця
      звільни
      від попелу -
      бо заглушив,
      затлумив її.
      А трава - проб'ється
      до сонця твого погляду!
      Тільки -
      засвіти мені,
      засяй!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Бабця Зінька
      Якби за любов давали гроші
      там, в іншому світі чи вимірі,
      якби справжню любов насипали високим курганом,
      а на ньому – душа-панна,
      то моя старенька бабця мала би їх найбільше
      і вознеслася найвище,
      хоч казала, що навіть не знає, що то – кохання.

      Просто заміж віддали в шістнадцять,
      бо поруч поля, і батьки зговорились,
      бо велика сім’я, бо робота, город і силос,
      і діти родились, хворіли, і вОйна котилася світом,
      а бабця чомусь помічала - у ковбані* латаття квітне...

      і писала до мужа на вОйну письмо:
      “Лети письмо орлом, лети письмо крилом,
      впадь на ту кровать, де мій милий буде спать”


      Тільки раз мені малій розказала,
      що ноги болять їй, бо так сталося -
      гнали їх німці до вокзалу,
      вона втекла і шестеро діток з нею,
      двоє на руках, а старші трималися - за спідницю, за полу кожушиини,
      цілу ніч – на болоті примерзлому ховалися,
      перестрибували з купини на купину,
      босоногі серед зими...

      як спалили хату,
      як жили з сліпою тіткою Улитою
      та діточками у землянці, яку самі зліпили.

      і ждала з вóйни чоловіка,
      і жила
      і дітей рятувала від тифу,
      від холери
      нікому потім не давала
      криве слово сказати чи “до холери” послати
      і мовчала, так мало їй слів було треба
      і робила дітям токмачики з бульби,
      а на Різдво – найсолодші булочки з медом...

      і пам’ятаю, як пливла, наче княгиня,
      крізь чорнобривцевий вересень
      у труні
      над півсотнею
      дітей,
      внуків,
      правнуків
      моя маленька згорблена
      бабця Зінька



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. Дивне прохання до Тараса Шевченка
      Мені б хотілося до Вас... на презентацію:
      книгарня “Є”, Шевченко Т., “Кобзар”.
      А що й кого хотіли б Ви побачити?
      І хто б наповнив цей читацький зал?

      Ви всіх здивуєте – красивий, елегантний,
      а де ж той дід, де шапка та зі смушу?
      Питання Ваші – двісті літ загадка:
      “Навіщо, люде, відкривав я душу?

      Потрібні, як води ковток у спрагу,
      Ви кажете, мої печальні думи?
      Чому лиш ситим стати кожен прагне?
      Чом Україна терпить стільки глуму?”

      І віє сумно вітер на долину,
      на постанови у Верховній Раді,
      на правнуків широкі ситі спини...
      Дивись, поете, - знов усіх
      окрадено...
      29.10.2013



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Переведення часу
      Переведи мене в щасливий час,
      ні, не зимовий, а в отой, щасливий,
      де зими – сніжні, де нестримні зливи,
      а сонце – хліб у бабиній печі,
      і я біжу до річки, а в руці
      пахкі скарби – суниці, що знайшли ми...
      А люди всі - і добрі, і сміливі...
      А я? А я - на татових плечах!
      І світло - вранці, ввечері - красиво,
      не переведена година ще для нас...
      Переведи мене у час - отой – щасливий!

      Переведи мене в щасливий час:
      сніжинки танцювали білий вальс,
      і ми - коло ялинки танцювали,
      і свято біле, і дітей чимало,
      а я - мала, співала "ла-ла-ла-ла",
      бо ні про тебе, ні тебе не знала,
      ні болю неба, ні земного шалу...
      ще свічечка горіла тонким жалом
      пекучими сльозами не за нас...
      Переведи мене в щасливий час!



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Пісня про Львів
      Творіння короля Данила -
      це місто древнє і красиве.
      І хоч вогні тебе палили,
      ти - молодий, лиш трохи сивий.

      Приспів:
      Вдихайте магію століть - повірите без слів,
      що причаровує навік мій неповторний Львів!
      Пісня любові лине у Львові -
      місті кохання, місті легенд
      Львове, коханий і неповторний,
      Львове, ти знаєш -люблю я тебе!


      Твоя бруківка пам’ятає -
      сюди з’їжджались королі.
      І нині Ратуша вітає,
      людей з далекої землі.

      Приспів:
      Ти закохаєшся у Львів, полюбить він тебе.
      Дарує каву й шоколад і музику легенд,
      Пісня любові лине у Львові -
      місті кохання, місті легенд
      Львове, коханий і неповторний,
      Львове, ти знаєш - люблю я тебе!


      Бо тепле й щире серце Львова
      відкрите для добра і світла,
      можливо, трохи ґонорове,
      та завжди добре і привітне.


      Приспів:
      Дарує пиво і фокстрот, і фантастичний джаз
      це місто дива і щедрот, які чекали вас...
      Тільки у Львові світ - кольоровий!
      Тільки у Львові - море легенд!
      Кавою пахне Львів ґоноровий!
      Львове, мій Львове, люблю я тебе!

      Пісня любові лине у Львові -
      місті кохання, місті легенд
      Львове, коханий і неповторний,
      Львове, ти знаєш - люблю я тебе!


      15.04.2013



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Сльотаве
      Відхилюсь. Відвернусь. І не буду торкатися навіть.
      Абсолютно правИй. Ти звичайно, правИй. Все так.
      А у мене у кутику, там он, у кутику справа
      срібні відблиски тануть... солона смішна сльота.

      Що мені заболіло? Забудь! Вистачало сказати,
      щоб велася пристойно ( бо надто нестримана стала?)
      І не бути собою - заболіло, як вічні стигмати.
      “Тайни я не повім...” не почуєш моєї печалі...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Лесі Геник - на презентацію книжки
      Тринадцять, тринадцять, тринадцять...
      Яка ж то невтомна праця –
      іти від душі до душі!
      І небом ставати блакитним,
      і листопадовим вітром,
      і серцем – гарячим-гарячим
      виплавлювати віршІ.

      Тринадцять – число магічне.
      А бачиш – втікає відчай
      у золото верховіть.
      Бо числами пишеш коло,
      бо слів твоїх щире поле
      до сонця, як соняхи-діти,
      до чистих висот блакиту -
      і квітне,
      і прагне,
      й летить!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Сусідки на ... дроті)
      Ворони – канатоходці!
      Вірніше – канато...сидці!
      На високовольтному дроті -
      усілися, як на східцях!
      Неначе оті кумасі,
      що знають усе на світі,
      викаркують свіжу плітку
      на вухо - сусідка сусідці!

      11.10.2013



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Небесна пекарня
      На стільниці неба намісили тіста -
      будуть паляниці, будуть калачі!
      Вечір - добрий пекар, тихий, урочистий,
      зарум’янить здобу в золотій печі.


      11.10.2013



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Дивні думки про дерева
      А може отам під землею -
      там пекло таке, насправді,
      там душі людей померлих -
      у підземеллі,
      а їхні гріхи проростають
      у них із голів,
      як волосся -
      ... деревами зеленими?

      І міцно тримає той чуб,
      що й смикнутись боляче.

      І чим більший гріх -
      тим більшим, могутнішим деревом
      тягнутися треба душі
      до неба,
      тим більше, тим довше
      пломеніти-каятися
      жовтнями,
      і тихий сніг покути
      збирати
      на почорніле гілля.

      Аж поки не впаде
      той гріх
      у землю.

      І прийме вона
      відболене, відмолене каяття -
      щоби життя
      продовжилось, тривало, проростало...

      А душа,
      може,
      хоч отоді
      полетить
      у небо?


      06.10.2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Зі старих шпаргалок
      А осінь, насправді, - синичка, весела і синя,
      у небі, рудому від листя, прозрінь і тепла.
      І сиплять каштани картате своє ластовиння
      у небо? на землю?
      чи усміх летить?
      чи жура?

      ***
      Чи на журавлів перетворяться карі каштани?
      А чи на людей, що задивлені в небо живуть?
      Та осінь - синичка? А небо - циганська омана?
      Спитаю сьогодні траву...



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Перед_сонний березневий вірш
      Чуєш,
      час широкими кроками
      по густому снігу
      мого безсоння:
      шух-шух,
      шух-щух,
      прокладає лижню
      серед темряви.

      Виковзує за вікно.

      Ма-а-у-у! -
      верещать березневі коти.

      Шух-шух -
      крокує час
      повз їхні войовничі морди
      і настовбурчені загривки
      знову - до мене
      в кімнату.

      Шух-шух -
      широкими
      сягнистими кроками:
      не-спиш?
      пи-шеш?
      по-ра
      спа-ти

      Тиша сиплеться снігом
      на котів за вікном,
      і на мій блокнот,
      і на
      ме-не.

      шух-шух

      і-ду
      тільки вірша
      оцього
      до-пи-шу
      дя-ку-ю

      шух-шух
      па-па
      спа...


      березень 2013 року



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. На березі блакитного поля
      У небі - блакитна земля,
      зорана,
      білими грудками
      вивершена.
      Он літак
      срібним плугом
      прокладає
      рівненьку
      борозну.

      А ми отут -
      на другому березі
      блакитного поля -
      бачимо,
      розпашілі від жару клени
      намагаються його засіяти
      золотими
      зорями.

      І летить, летить листя:
      у небо - щирим
      золотом,
      жовтим смутком -
      до землі.

      А вітер
      білими грабельками
      заскородить борозни -
      уночі
      проростуть
      зорями...




      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Тюльпановий сюрреалізм
      Пелюстки тюльпанні
      в'януть

      стають
      волоссям
      Медузи Горгони
      жовтими зміями

      або
      тропічними
      квітами
      хижими

      або
      старими
      повіями

      скручують
      вузлуваті пальці
      у прокльонах

      жовкнуть
      соковиті стебла
      гнуться-бабчаться руки

      старість тюльпанів
      потворна

      а може
      то вони
      так от
      рятують світ
      від справжніх змій
      від
      Медузи Горгони
      погляду

      краще стануть такими самі
      аніж дозволять
      закаменіти мені
      чи тобі
      чи іще комусь

      посади
      і собі
      жовту цибулинку
      тюльпанову
      хай
      виросте
      квітка
      і може
      тобі
      не зів'яне




      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Урок
      Нині осінь дивилась на мене строго
      крізь окуляри вагонних вікон,
      як вчителька у класі,
      чекала,
      коли ж я нарешті засвою урок,
      коли ж зможу ясно і спокійно
      подивитися їй у вічі?

      І поки триває цей погляд,
      я плавлюся, тану, перетікаю
      у повітря і дорогу оцю,
      стаю блакитним холодом
      і тремким вогнем...

      А дощик, добра душа,
      підказує мені відповідь,
      пише косим почерком на склі:
      "не плач, прийми, пробач..."

      Осінь сердито
      стирає рукавом
      написане -
      "Вона обійдеться
      без твоїх підказок.
      Бачиш - розуміє!"



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Щаслива доля
      І не мине мене щаслива доля
      брехні та осуду, миття моїх кісток.
      І буду темою (о, ці людські фривольності!)
      смаколиком на гострий язичок -
      пожовклий, бо від жовчі слід лишився.
      Ще й покусають, поплюють і покричать...
      За них у храмі помолюся... і у тиші
      поставлю свічку за здоров'я...
      Їм -
      свіча.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Серпнева осінння ніч
      А я так любила
      любила, любила осінь!
      Та тільки от літо оце,
      тільки літо відкрило,
      що зорі – прозорі,
      і треба розсунути штори
      вночі, аби зорі
      в кімнаті моїй пожили...

      А я так любила цю осінь,
      любила, любила...
      Чому ж вона в серпні
      у серце іде знадвору?
      Сумнішає світло,
      старіється світ немилий,
      згортається, жовкне,
      у кволу німу покору...

      То осінь мене покинула?
      Кинула, кину...
      Неначе дитина, що виросла,
      йде собі далі,
      підкорює відні, парижі
      і канни, й берліни,
      втішається світом,
      гуляє на фестивалях!

      А я тут сама переб’юся,
      я – жінка доросла,
      все знаю і вмію,
      в житті я ж даю собі раду...

      Від мене пішла у світи
      моя донечка-осінь...

      Осенко-Осінечко,
      дівчинко, втіхо, розрадо!

      Вернися, зігрій, поцілуй
      тихим-тихим небом,
      вгорни мої плечі
      у лагідні теплі обійми.
      Осенко-синичко, вернися!
      То, звісно, его
      моє промовляє...
      Та холодно дуже без тебе!
      та дуже самотньо,
      порожньо
      мені без тебе!

      Мене поверни...
      і серце –
      прозоре і вільне...






      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Лавандодощ
      А дощ такий печальний,
      а дощ такий повчальний
      повторює, повторює
      дрібні-дрібні слова.

      А в тебе повні чани
      в’язкого буркотання
      вихлюпує, викрикує
      кудлата голова...

      А дощ іде лавандовий,
      блакитний і прозорий,
      як довгонога армія
      лавандо-вояків.

      Візьміть мене до війська
      лавандомедсестрою -
      і світ я лікуватиму
      лавандою дощів!



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. Відлуння
      На тин похиленого літа
      складаю будні:
      наліво - все, що пережито,
      а все, що буде,
      кладу праворуч,
      туди, де сонце,
      як осінь, щедре.
      І тінь від смутку,
      як жовте листя,
      наллється медом...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Небо на траві
      То колообіг
      а чи то
      теорія
      всесвітнього комфорту?
      У землю покладемо
      тіло смертне.
      І лиш у небо – йти душі,
      щоби над містом
      лилися дощі,
      нестримні,
      наче кров
      з аорти.

      ...і не ходіть
      по цій траві
      узутими -
      небо
      тримає
      вона.

      Не розтопчіть
      душу
      чиюсь
      загублену -
      росою
      її
      вина...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Каштановий десант
      Каштановий десант,
      колючі парашути –
      із верховіть
      летять
      упевненим
      маршрутом,
      під ноги нам
      кидаються охоче
      ...а ти збагнула?
      В неба –
      карі очі!
      На тебе
      дивляться
      з асфальту –
      небеса!



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Із циклу
      Блакитний мед
      серпневого
      повітря.
      А я -
      малесенька
      бджола -
      туди,
      де сонце
      квітне!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    63. Карпатська сповідь
      Я бачила – єпітрахіль туману
      покладено на голову цієї
      гори сумної, тихої, високої.
      І сповідається вона – про біль,
      і про дорогу,
      що лежить
      у серці
      шрамом,
      зривається
      буремними
      потоками
      до ніг
      терпіння
      смерекового,
      прадавнього...

      Над скаламученим
      Черемошем
      молитву
      шепочуть
      побілілі
      береги...

      У небі –
      сил високовольтних битва,
      у небі –
      навіть неба вже не видко.
      Та бачиш -
      в блискавицях -
      віра кріпне!
      Небесний громе, ще поговори!
      І підіймається,
      крізь каламутне світло
      високий дух
      горою
      догори!





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. На межі
      Серпнево-вереснева карамель –
      ясний бурштин, сльоза закам’яніла...

      На цій межі Господь створив готель
      для мрій сміливих, втілень неумілих.

      На цій межі спочинуть камінці,
      які так муляли тобі в дорозі ногу.

      На цій межі в розтиснутій руці -
      побачиш "сонечко",
      немов
      дарунок
      Бога!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Вірш посеред ріки
      Я тепер – Криворівня.
      Цьому небу я рівна,
      і воді оцій рівна,
      і високій землі.

      Що покривлено боком,
      що пішло хибним кроком,
      і покручені болем
      мої думи гіркі -
      все -
      Черемошом сплине.
      Нині я в ньому лину,
      повна срібла і неба
      дзвінкої ріки!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Опісля Криворівні
      А гори залишилися в горах.
      Зрівнявся простір
      вже коло Франківська.
      Втомилось небо,
      як обвислий стяг
      у довгих битвах
      змученого війська.

      Веземо спогади –
      високу тишу гір,
      прозоре піднебесся
      Криворівні,
      де серцю прояснило слух і зір,
      де я своєму щастю стала рівна.

      Хоч гори залишилися в горах,
      спускаємось у будні,
      як на землю,
      ми – інші!
      Кожен з нас – маленький птах,
      що був у небі зовсім недаремно.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Церква у Криворівні
      Така тут церква затишна і тепла,
      неначе камінь серед Черемошу,
      що увібрав тепло
      серпневе, щире,
      і височіє посеред води,
      як острівець правдивої любові
      серед житейських
      неспокійних вирів.
      ... тут прозріває серце
      і тут стає живим!

      І починаєш Господа любити
      нарешті -
      в цьому світі
      і в собі...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Залишок літа
      Залишок літа -
      тиха молитва,
      церква, спустіла
      опісля відправи.
      Втіхою серця,
      дотиком світла -
      залишок літа
      в небесному храмі!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Пародія "Не те хотілося"
      Педалі, педалі, педалі,
      до міста рулює Галя...
      Їй щастя хотілось і дива,
      та милий... напився пива
      та й здуру... заліз на тополю!
      Кричав - буду вічно з тобою,
      з тобою ми – невіддільні!
      Просидів три дні від неділі.
      Ще й звідкись дощі у серпні,
      у бідного ноги терпнуть...
      Як спав бідолаха вчора?
      Вже кашляє - зовсім хворий.
      І плаче – хотів я тиші,
      тоді написав би вірші,
      а ще би косив городи,
      щоб мною була ти горда,
      і довго удвох з тобою
      ми мали б щасливу долю...

      То ж тисни хутчіш на педалі,
      вези МЧСників, Галю!



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Віктору Кучеруку
      Нема у нього всяких модних штучок
      чи блиску позолоти, чи химер.
      В його поезії – все те, що серце мучить,
      все те, у що він вірить дотепер.

      Всі кажуть – скромний, наче поле жита.
      Щоденно Богу дякує за те,
      що дав йому це прагнення – любити,
      у дощ і в сніг, і в сонце золоте.

      У нього слово – щире і правдиве,
      дзвінке і світле, справжнє, наче хліб,
      наповнене величним сонцем віри,
      любові щирої до рідної землі.

      Нехай же небеса благословляють
      оцього скромного, простого чоловіка,
      дарують радість, визнання і славу
      людині з серцем щедрим і великим!



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ***
      я сьогодні захмарена
      я сьогодні зажурена
      цей проспект – сіре вариво
      поміж хворими мурами

      між каштанів затруєних,
      що іржею заплямлені,
      де щоденність замулена
      з незагоєним травленням

      випинається-дується
      розпирається газами –
      гострим викриком вулиці
      і твоїми образами...

      так сьогодні нахмарено
      так сьогодні зажурено
      світло світу химерному
      поміж хворими мурами...




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Танці з будяком
      Мені насняться вірші про будяк,
      який росте над Кременчуцьким морем,
      про танець рук і потаємний знак,
      про цвіт рожевий і колючі зорі...

      Бо зачаклований, бо не будяк, а принц,
      стоїть, мов казка давня, призабута.
      На нього лиє дощ - лови, бери,
      бо зрада в серці - то гірка цикута...

      І я танцюю -
      так,
      отут,
      тепер,
      я розганяю чари
      рухом тіла...

      Довкола натовп вражено завмер -
      бо спражній принц -
      в моїх обіймах!



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Померла мати...
      Попрощалась.
      Пішла.
      Перейшла в інший вимір,
      перейшла в тихе небо,
      де Господь всеблагий
      душу чисту обійме,
      сльози лагідно витре.

      .. тільки тиху молитву -
      більш нічого не треба.
      ..і - краплинку любові
      у затінку вій.

      Нині вітер в сльозах,
      цей заплаканий вітер
      мамі вістку від сина
      донесе із землі...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Незабудки
      І забуття, і пам'ять -
      колиска Божого смутку.
      В'януть спогади? В'януть...
      Квітнуть? Як незабудки!

      Сонця рясного розкіш,
      слів променисті грона
      сяють в серцях нарозтіж,
      там, де любов безборонна!

      Очі волошок синіх
      вистудять небокраї,
      болі твої збіліють -
      ти уже не кохаєш.

      І забуття, і пам'ять -
      колиска Божого смутку.
      В'януть спогади? В'януть...
      Квітнуть? Як незабудки!



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Хаска
      Хаски – собаки
      з блакитним поглядом,
      нащадки вовків.
      Дикою силою неприборканою
      тягнуть в упряжці нарти.
      Тільки – некеровані
      хаски...

      Доля моя – хаска з поглядом
      диким і земним,
      мудрим і по-вовчому справедливим,
      тягне мене
      крізь морози,
      сніги і кригу...

      і
      бракне повітря
      і
      забиває крижаними колючками очі,
      і
      терпнуть руки, ноги,
      а душа стає
      вітром,
      свистом у вухах,
      небом,
      яке сяє в очах у хаски...

      Мабуть, саме за цим небом
      послав мене Господь
      на землю
      жити життя оце
      дивне, красиве і некероване?..



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Радість
      А радість моя потаємна
      вечірнім видзвонює снігом,
      крізь тишу, густу і темну,
      мороз і вчорашню відлигу -

      перехрумкотить під ногами
      усім, що уже відійшло.
      Моя потаємна радість –
      таке величезне тепло!!!



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Рецепти щастя
      Любов до... дерунів - могутня справа,
      об'єднує і тіло, і думки.
      Погляньте вліво, подивіться вправо -
      їдять усі: і мудрі, й диваки.

      Тече сметана золотистим краєм
      дерунчиків - смачнющих і пухнастих...
      Від смакоти - життя здається раєм!
      І не шукайте вже рецептів щастя)))))



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      А я принесу до церкви
      (скільки зможу!)
      жовті весняні тюльпани.
      Покладу їх до ніг
      Матінки Божої
      (кажуть туристи - Мадонни).
      Та тільки нестиму, як свічі,
      як сльози найсолоніші,
      тому що не просто квіти
      кладу у підніжжя
      ікони...
      то слова мої проросли
      жовтими пелюстками
      благання
      "Помолися за грішну
      рабу Божу,
      за Любов помолися,
      Царице Небесна!
      Матінко Божа!
      МАМО!"



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Три крапельки весни
      Так це весна розгулює по вулицях,
      у ринвах витанцьовує канкани?
      Бешкетниця, то кішечкою мружиться,
      то всипле снігу двірникам під ранок!

      Синиці, наче Анки-кулеметниці,
      дзвінкими чергами - по залишках морозів.
      А сонце взяло величезну мидницю
      і холодильник неба розморожує...

      Невже і я, невже і я відтанула?
      Невже мені усенький світ сміється?
      Весна зігріла - як долоня мамина.
      І жити хоче брунька мого серця!



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Бо...
      Бо
      свідомість роздерта,
      як учорашня газета
      сумнівами
      нерівно, навскоси...

      А
      на тому березі
      обірваного анекдота
      твій голос
      затих у траві подивовано,
      наче яблуко,
      що вітер його струсив...

      Ні,
      це не я - редактор!
      Просто писалося нині.

      І
      у моїй статті на завтра
      про тебе слово було -
      "єдиний"!
      І
      ще слід від солоної краплі
      розмив трохи букви...

      А твій голос
      на тому березі
      не збагнув -
      а що ж таки трапилось?

      І чому я замовкла?
      Чому - ані звуку?




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Незворотні зміни
      В житті відбулись незворотні зміни.
      Ріка пішла - а берег ще стрімкий.
      Моє ім"я для тебе - безгоміння?
      Чи сон про дотик теплої руки?

      О, ти - чужий! Іди. Або не йди.
      Плануй, будуй. Чи заростай травою...
      Я - крапелька прозорої води.
      Не скаламутиш вдруге.
      Не дозволю!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Дарі Корній - з вдячністю за "Зворотній бік світла"
      Загублені шукають порятунку,
      врятовані - мети.
      А ми щодня міняєм обладунки,
      і щастя - в целофанові пакунки
      згребти,
      згребти!

      А білий птах летить, неначе небо,
      пливе ріка.
      А ми ламаємо свої мости і греблі,
      І знов будуємо...а всього тільки треба -
      твоя рука...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Біле щастя - 2
      Бо в мене є ласкава змовниця -
      оця зима!
      Снігами чистими наповниться
      вона сама.
      Так гарно просто тишу слухати.
      про білий сніг -
      і в серці сходить щастя повнею
      у білі дні.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Біле щастя
      Тихий вечір у Криворівні.
      Крізь морози іде йорданські
      файна дівчина-чорнобрівна.
      О, сміється, і як у танці -
      руки вгору - неначе крила,
      очі - ловлять сніжинок мить,
      і вдихає - аж небо ціле!
      Ще хвилиночка - і злетить!
      Не впізнали? А я се нині...
      Сніг до мене летів причастям -
      де гуцули, у гори сині -
      правда неба і біле щастя.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Зірка
      Ну от і сталося. Ця зірка увійшла.
      І ти не встигла добре зрозуміти
      чому згоріли - начисто, дотла -
      твого жалю і болю всохлі квіти.
      Ця зірка - у тобі. І ти збагни,
      що сяєш, променишся, наче СОНЦЕ!
      Довірся пломеню - отому, з глибини.
      І вір собі! І віщим стане сон цей!




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Зимова казка
      Пухнасте диво сиплеться з небес
      І тишею вкриває землю чорну.
      Буденний гомін раптом дівся десь
      У мить таку чудову, неповторну.

      У біле марево закутала зима
      Людські оселі і поля мовчазні.
      Все стихло, і мовчанка ця німа
      Заворожила хащі непролазні

      У зачарованім, прадавнім лісі,
      Що цілий рік шумів, бурчав, гудів.
      Там Вовчик-братик разом з хитрим Лисом
      Впіймати зайчика маленького хотів.

      Там дядечко Ведмідь,що любить мед найбільше,
      Там хаточка стара на курячій нозі.
      А в ній - той чорний кіт і сірі миші,
      Що спати не дають Бабунечці-Язі.

      Там сірі гуси, що Івасика украли,
      над золотом чорніє Змій Кощій,
      а гуслі там уміють грати славно,
      струмок води цілющий там, живий!

      Ось раптом ліс цей, дивний, заворожений
      затих, замовк у подиві німому -
      Бо в гості, снігом білим запорошена,
      Прийшла Снігуронька - у казочку, додому!

      Вона усіх запрошує на свято,
      на уродини зимоньки-зими,
      – Приходьте, милі друзі, танцювати
      співати дзвінко будемо всі ми!

      ... Я знову подивилася на небо.
      Сніжинки падали і падали униз.
      Як хочеться мені – напевно, треба –
      Щоб жив десь Вовчик-братик, хитрий Лис.

      Щоби хоч у хвилини ці святкові,
      Коли надворі віхола мете,
      До нас вернулось з лісу чарівного
      Дитинство – наче сонце золоте!


      2000



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    87. Прохання до Святого Миколая
      Святий та добрий Миколаю!
      На Тебе ми давно чекаєм,
      Щоб нам приніс добро і свято,
      І подарунків пребагато!

      Даруй нам скарб тепла й любові,
      Щоб ми були усі здорові.
      Ще – злагоду у кожну хату,
      А ще – підвищення зарплати.

      Щоб жили ми усі щасливо,
      Щоб колосилась щедро нива,
      Щоб були радісні й веселі
      Людські серця й людські оселі!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Очерет
      У листопаді кольору какао
      над озером, де смуток потонув,
      гойдався очерет (такий зухвалий!) -
      пишався гордо. Де ж йому до сну?

      О, нині тільки він керує світом
      і має силу - зиму простоїть!
      Та налетів зненацька зимний вітер,
      подер його на клапті... Мимохідь...

      Погрався і пішов. А над озерцем
      насіннячко прозоре, невагоме,
      як сяйво - із розірваного серця -
      шукає шлях додому...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Шпаківня
      Нова жовтобока шпаківня
      на старому дереві
      світить у листопад крізь чорне гілля,

      схожа на величезне здеформоване яблуко –
      застрягло, витягнулось прямокутно,
      добре і самотнє,
      подивоване,

      схожа на дитину з хворобою Дауна –
      он, сусідські дітлахи побігли до школи,
      а це дитя удома сидить,
      покинули його,

      бо – не таке....


      04.11.2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Березовий контемп
      Берези такі щемливі,
      такі емоційні, знаєш?
      Контемпи в осінню зливу
      танцюють в сльозах і смайлах,
      крізь відчай летять за вітром,
      розтріпують коси хмарам,
      і листям останньої віри -
      у неба високе марево...


      11.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Листопадове
      Перестудився нині листопад -
      сутулі плечі, посинілий обрій.
      і наїжачив брови чорний сад,
      ще й кашляє, натужно і недобре...

      Йому ця тиша - гола, голомоза,
      затисла груди і судомить віти.
      І сад туманом укриває сльози...
      Все буде добре.
      Дочекаймось літа!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Осінній "фешен-вік"
      Осінь – час, коли відчайдушно
      перечитуєш давні листи,
      найдорожчим, віддаленим друзям,
      шлеш слова, і картинки – спасти
      і себе , і їх...
      Поміж стінами
      погляд пнеться
      угору, вгору,
      де виставами дорогоцінними –
      сонце зморене.
      Де на людному вернісажі
      в сукнях з фешену
      хмари - серце польотами дражнять,
      срібним звершенням...

      "Де ж ти літечко,
      диво-дівчинко,
      провела?
      Осінь – лагідна,
      тільки жадібна
      до тепла..."



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Долоні
      Цю долюню вже не торкатиму
      ізсерЕдини,
      не погладжу її іззовні -
      нововведення
      відбуватимуться зі мною -
      тайним стеженням:
      я мінятиму місяць-повню-
      застереженням,
      і зростатиме лезо серпика
      ятаганове,
      і стікатиме серцю стерплому
      світ поранений.

      По травиночці,
      по сльозиночці -
      поза гратами
      я шукатиму
      вихід з колії...
      я
      шукатиму...



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Аграрний вірш про осінь
      Уже засіває спокій у скошене, тихе поле,
      уже нагортає смуток у небо, від хмар прополоте.
      Кругом тривог насадила, прозорих, неначе тиша.
      А нині - погляньте на диво -
      присіла -
      і пише вірші...




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. ВІТРИЛО КЛЕНОВИХ КРОН
      Біла леді Зима
      поцілує розтерзане сонце,
      і вгамується все:
      феєрверки,
      дощі,
      туман.
      Як гніздо захололе,
      земля,
      як покинуте серце.
      І замовкнуть жалі
      за усім,
      що пішло,
      нема...

      АЛЕ ПОКИ - ЩЕ ОСІНЬ
      ФАНТАЗУЄ,
      ТРЕМТИТЬ, ТРИВОЖИТЬ,
      ПЕРЕСКЛАДУЄ ОДЯГ,
      МІНЯЄ НАРЯДИ Й ФАСОН,
      МИ ПОПРОСИМО В НЕБА -
      ДОЗВОЛЬ,
      МИЛОСЕРДНИЙ БОЖЕ,
      ВІДГОРІТИ В КОХАННІ
      ВІТРИЛОМ
      КЛЕНОВИХ
      КРОН!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Істина
      Та вдар своїм лихом об землю!
      Поможе - в роботу вдаритись?
      А зустріч – вчорашнє марево?
      Даремно, ти ж знаєш – даремно!!!

      Коли перейшла світами,
      і снами незнаними танеш,
      нікому яких не повідаєш,
      то лихом – отак – об землю!

      бо істина
      древня
      незвідана
      засяяла вже
      над нами...


      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Чорниці
      Так матриця уяви, мов господар,
      породжує і погляди, і сміх,
      і той, вчорашній, як чорниця, гріх...
      А ягоди – в полумиску сьогодні...

      І ти береш до кави смакоту,
      у цукрі спогадів, по ложечці, неквапно,
      бо їх – нема, а кава – ось, отут,
      гіркого щастя вистраждана крапля.

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Гонихмарнику
      Ти - роздираєш хмари, греблі рвеш,
      і вітру вже добряче скубнув чуба...
      Ох, ненормальний! Ти – отак живеш?
      А потім кажеш,
      що тобі я - люба???
      А потім
      тихо просиш –
      не мовчи,
      не бий мене
      жорстокими словами...

      Ти небо роздирав
      з яких причин?
      Тебе штовхало
      Щось?
      Поглянь – між нами
      товсті, як стіни,
      криги-холоди,
      а я пливу так глибоко під льодом...
      Тож не кричи
      над колами води...
      Я - не твоя.
      Ну й що,
      що ти не згоден...

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Про сніг
      Хочу стати білим снігом.
      Бо він справжній.
      Досконало красивий.
      Миттєвий, як щастя.
      Прекрасний, як любов.
      Холодний, як реальність світу.
      І тане від поцілунків, наче жінка.
      І такий колючий у злому вітрі.
      А насправді - лагідний, як мама.
      Бо він – найсправжнісіньке диво,
      яке так вперто приходить у цьому житті.
      Ми топчемося по ньому ногами
      і мало хто посміхнеться –
      гляньте, сніг падає!
      Так щиро всміхаються діти.
      І вони знають: сніг – це щастя.

      стати
      хоча б сніжинкою
      на долоні
      світу...

      2012




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Зимовий вірш
      Мій Господи! Шепни мені щось файне,
      таке просте і гарне, наче сніг.
      Учора впав – донині не розтанув
      у чорнім лоні втомлених доріг.

      Проста й красива аксіома дива –
      сліпучий сніг крізь темну теплу ніч,
      як бабин усміх – тихо засвітилась,
      розтанула водою коло віч

      так чисто, прохолодно і прозоро...
      Я думала, що зиму не люблю.
      Та сніг покликав – втишилися хори
      густих пекучих зародків жалю..

      А білий Бог пребілими руками
      в обіймах ніжно землю понесе
      високим, наче небо, океаном
      у всесвіти засніжених осель...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Відчайдушне прохання
      Коли приходить цей спекотний липень,
      я вас благаю – ви мені залийте
      гарячим воском очі і вуста,
      заткайте вуха корками тугими,
      щоб не приходили ані думки, ні рими,
      щоб не була ні грішна, ні свята.
      Мені, будь ласка, зав’яжіть щосили
      всі усмішки, котрі мене смішили.
      Пообтинайте, наче довгий волос,
      емоції, що перетнули голос...
      бо я
      не втримаюся,
      вибухну вулканно,
      або ж
      розтану...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Літаюча електричка
      Колись в електричці за Самбором
      заляжу на довгій лавці,
      а поїзд крутим поворотом
      закрутиться, мов змія,
      у вікнах побачу...
      небо!
      Цей поїзд уміє літати!

      І тішуся щастям дитячим –
      знову літаю я!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. *
      ...бо одного разу і сонце згасне
      від інсульту
      чи інфаркту,
      як згасло серце мого тата.

      люди добрі,
      від своєї маленької злоби
      побережіть серця
      чужі
      і власні...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Хтось із нас
      Ти не винен, що я тебе вибрала,
      що колись, як мені подзвонив,
      десь отам, на околицях обріїв,
      танув дотик несказаних слів.

      Що за рима - ці “губи” і “згуба”?
      В опівнічний дослівний час
      я – розплавилась,
      я тепер – люба,
      та не знає про це
      хтось із нас...


      17.07.2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Прощальне
      У розпал сонячного літа - ця тиха смерть.
      Стікав розпеченим блакитом не дощ, а смерч...
      І плаче, плаче пташенятко - нема гнізда.
      І сяє з неба рідний татко.
      А нам - біда...

      ***

      Торкнутись теплої руки
      дозволь ще, Господи,
      черпнути з щедрої ріки,
      просити прощення...

      Молитва в небо полетить,
      слізьми обпечена.
      Торкнутись теплої руки -
      прошу
      приречено...

      15.07.2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Вірі Олеш
      Така, як дощ - весела й веселкова,
      гінка, як звабна молода трава.
      Такої жінки ти не бачив, Львове,
      ця жінка спокій навпіл розрива.
      У ній співають дзвоники блакиті
      і сліпить усміх виточених губ.
      Ти не дізнаєшся, чи що колись болить їй.
      Така, як дощ з небесних теплих рук!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Моїй донечці
      Обійми мене, сонечко, притули мою голову,
      у якій щось нахмарилось, гіркло, світало.
      Ти за мене буваєш доросліша, донечко,
      ти скажи мені тихо:"Заспокійтеся, мамо!"

      До своєї дитини вернуся, додому.
      Як спасіння, обійму тебе, ластів'ятко.
      Від цілунку у щічку -
      біль, зневіра і втома
      затихає.

      І світ розпочнеться з початку!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Електрофізичне
      А на виході - нуль. І, ти знаєш, нема контакту.
      А на виході - вихід, то вже хоч туди проведи.
      Кожен винен у тому, що з нами нічого не трапилось.
      Кожен просто не винен. Та й добре, нема біди.

      Ти поважно пристойний, а вперта моя нестримність
      пробиває асфальт сірочемних спокійних фраз.
      Тут на виході - нуль, а можливо - і повний мінус.
      Я об нього порізалась. Він же й розсудить нас.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. АБЕТКА - на захист мови
      Сказавши А, проговоривши Бе,
      Ве,Ге і Ґе – змовчати не зуміють,
      Тоді вже Де і Е – і справжнє Є,
      Же. Зе, И, І – мов яблука дозріють,

      І стануть в світі Ї і навіть Йот,
      І Ка, еЛ, еМ, і еН, О, Пе - так рясно
      Що еР і еС підуть також в народ,
      Де Те, У, еФ і Ха, Це, Че воскреснуть.

      Прийдуть у люди Ша і навіть Ща,
      Ю, Я візьмуть ще й знак м’який під руки,
      І українську мову захищать
      Підуть, як військо, крізь чужинські звуки.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Те, що непокоїть
      а поети напишуть,
      бо їх непокоять думки...

      є - тремкі й невагомі,
      як дотик твоєї руки,

      кольорові, яскраві,
      мов погляд зненацька -у вічі

      щирі, наче ромашки,
      що квітнуть отут, на узбіччі

      і невимовно гарні,
      як сонце, - й відводиш очі

      бунтівні і болючі,
      як всі віщування пророчі

      люди їх
      не сприймають

      бо просто
      не можуть
      не хочуть

      та слова протинають
      і мозок,
      і білий папір

      і поети
      напишуть

      і їм –
      як собі –
      повір!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ув׳язнений вітер
      щось
      болить у мені,
      кличе і мучить
      ніде від цього подітись
      наче...
      для першого вірша узято ручку
      наче
      живе у мені
      ув׳язнений вітер

      себе, як новий материк, відкриваю
      наче дійшло уперше -
      ми помремо,
      так і не звідавши раю
      як у тринадцять збагнула –
      і у мене виростуть перса

      просто,
      як смак сльози скуштувати –
      таки солона
      просто, як мамина лагідна
      вранці розбудить долоня

      ну от і виписалася
      написала
      дякую небу
      хай мене мучить ув׳язнений вітер

      МЕНІ
      ТАК
      ТРЕБА!!!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Турецьке щастя ( або Буйки і вуйки)
      Наша Галя - дівка файна,
      пишна і прегарна,
      до Туреччини гайнула
      мало не задарма.
      Бо по акції путівку
      за триста долярів
      "Туртес" фірма дала дівці -
      може, знайде пару?
      Там же море - Середземне,
      вдвічі солоніше
      від нашого, від Чорного.
      І таки тепліше!
      До буйків заплисти можна
      легко й дуже просто.
      Мов княжна ясновельможна
      Галя із помосту
      плигнула у теплі хвилі...
      Але , як на лихо,
      відстібнулись їй бретельки
      непомітно й тихо.
      Бачить Галя - два буйки
      сплили перед очі.
      Тут за Галею вуйки
      кинулись охоче.
      Турки, німці, москалі -
      в море пострибали,
      де вкраїнські гарні груди
      хвилю колихали.
      Так, історія стара,
      як цей світ прекрасний -
      Наша Галя все ж знайшла
      справжнє своє щастя!




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Львівське пиво
      Цей смак легенди - неповторне диво.
      Це - таємниця з глибини віків.
      З ним розумієш, що в житті важливо:
      підтримка друзів і любов батьків,
      а ще - кохання, що дарує крила!
      Цей смак легенди - наше "Львівське пиво",
      це - свято, що тобі дарує Львів!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Розмріялась
      Річка - до річки,
      струмок - до струмка :
      Так чоловік
      задає хропака!
      Чую, як жили
      його стугонять,
      я - притулилась
      скрутилася в "ять".

      Руку до мене
      свою простягнув:

      -Спи, мій котусю!
      Ще не заснув?

      Може, почнеться
      кохання шалене?

      - Пива принесла би
      краще для мене!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Вищий рівень
      Життя - це тільки переходи
      на вищі рівні болю.
      Як досягаєш, врешті, згоди
      і з болем, і з собою...
      так прошу - маєш новий ступінь
      пронизливо-нестерпний!
      Але живе, цвіте і любить
      крізь біль - це серце вперте!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. У проваллі
      Бо нема вже далекого рідного
      у проваллі між "до" і "після".
      Промовчить телефон, як мумія,
      ти - не скажеш мені "Ауу!"
      і , мов обрій, згасає пісня,
      і, відірвана, вирвана, стлумлена,
      я без тебе -
      слова без змісту.
      У проваллі
      життя
      живу.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Несподіване сонце
      Несподівано - сонце.
      Стрибають думки.
      Паралельні прямі
      не зійдуться ніколи.
      Паралельні життя.
      Паралельні світи.
      А весна розпрозорилась небом довкола.
      Поміж нами - війна.
      Поміж нами - стіна
      і оті, намальовані крейдою, двері
      я плечима підперла
      "НЕ ВІДЧИНЯЙ!"
      Ти ж - виламуєш цеглу...
      і ось, на папері
      проростають слова,
      як зелена трава,
      що бетон пробиває,
      і стіни, й каміння.
      Може, я неправА?
      Мабуть, я неправА...
      Паралельні світи.
      Але - нАскрізь - проміння!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Дивна опівнічна березнева пісня....
      На “Київстарі” – оператор Настя ,
      вгамовує твій березневий шторм:
      і звірити рахунки,
      і звірити стосунки
      розрахувати вартість
      нестерпно добрих слів –
      чи зможете ви, дівчино?
      чи це у вашій волі?
      чи просто дивна доля
      дарує свіжі вірші –
      струмки весняних снів?

      І скільки б не бажав отих весняних вод,
      і скільки б не співав своїх хвалебних од,
      а зірка сяятиме дивом, небом, щастям,
      красою, вибухом і фіалковим сном.

      Бо небо стало міняти
      форму, фокуси, ракурс,
      стало майже навшпиньки
      це березневе небо
      навіщо стільки вдивлятися,
      мабуть, сфотографувати
      хочеш, як папараці,
      щось несподіване треба?
      Бачиш, нині змінило
      хід небесних світил,
      зникли цілі сузір’я
      зникло усе, що звичне.
      Де ж та Велика Ведмедиця,
      де ж моя зірка дивна?
      Стали очима зорі,
      довго у душі дивились.

      І скільки б не бажав отих весняних вод,
      і скільки б не співав своїх хвалебних од,
      а зірка сяятиме дивом, небом, щастям,
      красою, вибухом і фіалковим сном.


      А поруч на мопеді
      промчав хлопчисько юний,
      сховалися ведмеді,
      з переляку – посунулась
      на крайчик тротуару...
      от я йому – роззява,
      яка в блокнот щось пише,
      а він так браво шпарить...
      До чого тут ці вірші,
      і небо, і ведмеді?
      Він тут – король, він – бравий,
      він нині – на мопеді!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Воскреслим львівським храмам
      Замість годинників - більма незрячих очниць.
      Храм без хрестів - як душа, що покинула Бога...
      Сонце, бешкетний хлопчисько, у світ горілиць
      порскає свіжим промінням - у долі й дороги.
      З небом у змові - гасають над світом ясним
      білі метелики хмар і думок вже весняних.
      І ... оживають - бруківка і очі людські -
      як в молитвах - воскресають врятовані храми.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Восьме небо
      Це небо - Великодня Літургія!
      Душа несеться ввись ( не треба крил!)
      і молиться, і сяє, і маліє
      в безодні дива, що Господь відкрив!

      Душа стає одним ковтком блакиті,
      підсніжником, що в березні цвіте
      і крізь мороз - уперто прагне світла,
      що, як Господь, з небес у душу йде...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. весняне бурління
      Так хочеться комусь чужому_вагоннному_рідному -
      висповідатись
      про все
      старе і грішне
      так хочеться без тями закохатися -
      і в -
      небо,
      вище...

      прорости
      бути собою
      гей-же-гей, веснонько,
      гей-же-гей, сонячна...
      де_я_хто_я...




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Подаруй мені музику тіла!
      Подаруй мені казку дотику,
      щоб від ніжності серце зомліло,
      щоб не знала я – де ми? І хто це тут?

      Щоби світ відлетів поза обрій,
      ми – розтанули в сонці обіймів…
      Щоби в долю по краплі (як добре!)
      наливалося щастя повільно!



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Атлантові
      Тримай мене на відстані, коханий!
      Ти ще не чув, щоб так тебе назвала?
      На відстані дзвінків, мовчань незнаних,
      і жартів лоскоту, і тем (таких загальних!)-
      не пропусти моїх бажань навалу!
      Тримай мене на відстані, коханий!

      Тримай, немов Атлант, бо вперте небо
      таки впаде до ніг твоїй землі.
      Тріщатимуть уже і м"язи, й ребра
      від слів -закон, порядок, треба, треба...
      ...а я молитимусь, щоб ти на мить ... зомлів,
      й земля у небо полетить хоробро...

      Тримай мене на відстані, коханий,
      бо відстані - умовні ... і малі)




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Старі фільми
      І знову питатиму
      (наче уперше!)-
      скажи, чи настала
      нарешті полегша
      тепер,
      як не зводиш докупи
      оті
      мільйони обставин:

      щоб син без дзвінка не приїхав,

      щоб друзі твої зоставили
      тобі пильнувати хату,

      спокійно
      вела себе мати
      (безумна і хвора)

      І щоби на ТОЙ МОМЕНТ
      в гараж не припхався
      упертий клієнт
      (вступився б ти, діду,
      бо дрантя твоє ще латати
      до рання,
      як не до обіду)
      І мусиш йому доробити
      діряву машину...

      І вмитися не встигаєш,
      зголити колючу щетину...

      А я уже їду
      у ніч - як до раю!
      Бентежиться
      серце,
      і руки
      і сяйво
      з очей, що навпроти...

      В старому кіно
      все було наївно
      давно. Так давно.
      У кінотеатрі
      закінчились фільми,
      вже крісла спустіли,
      посліплено більма
      екрану.
      І світла
      занадто
      багато...

      Навіщо ж питати?
      Навіщо питати
      тебе - як уперше:
      чи краще,
      чи легше,
      коли - ні мене,
      ні обставин
      не стало?

      Дурна-а-а-а.....
      Бо усе ж - запитала!







      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Ірпінському сонечку - Катрусі Матвійко!
      За бурульками і заметами
      сосон пальцями небо сколоте.
      В цій вітальні - тепло поетове,
      дотик променя в лютім холоді.

      До дівчатка із серцем чулим
      і душею, як щедре свято,
      стільки друзів-поетів прибуло
      у морозний Ірпінь вітати!

      Ще ж такий молодий пагінчик,
      а розквітнув крізь лютий холод
      поетичний ясний промінчик -
      Богом даний весняний голос!




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Екологічне
      Жінка, котра чекає
      (щомиті - віки чи години),
      в неї очі - погляньте -
      дві сріблясті рибини.
      Чекають води живої
      зустрічного погляду,
      чекає свого чоловіка,
      який - поруч буде:
      і не просто сусідом,
      і не просто -
      щоби_ йому_ готувати_обіди,
      і не ПРОСТО
      зайдою-гостем...
      Очі
      катастрофічно
      гаснуть, тьмяніють
      від безводності,
      від безповітряного простору -
      порожнечі Торічеллієвої,
      від твого холодного космосу,
      від байдужої
      паралельності.


      Риба сріблястого погляду
      помирає -
      надто довго чекала жінка
      любові,
      якої у тебе
      немає...




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Внутрішній голос
      Так традиційно - плачеш. Звісно - жінка.
      Так традиційно потайки страждаєш.
      Та ляпаса б йому - отак от, дзвінко!
      Ні? Дмухаєш на свій уламок раю?

      Правічний гріх прадавньої природи
      живе в тобі - покутою і святом.
      Он - гори посуду, робота, діти, мода...
      І все - заради вічного "кохати"...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Срібний вірш
      Ви помічали: взимку сонце - срібне,
      і хмари - срібні у височині..
      А чи відчули, як щемливо рідне
      зимове сонце... та напевне - ні...

      Дивіться - ось воно, неначе старість,
      ледь шкандибає у йорданський цей мороз,
      як бабця немічна - бреде у срібні хмари,
      що ними небо срібне узялось...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Листопадовий салют
      Лютують салюти
      і гавкають - голосно-голосно.
      Немає причини
      для свята у цім листопаді.
      Чого вибухають
      цим штучним задимленим золотом
      у відчаї радості
      зорі - смішні й безпорадні.
      У темряві холоду
      мерзнуть пошерхлі руки,
      і очі сльозяться,
      як сірі сумні небокраї.

      Навіщо ти гавкаєш
      зимним нічним салютом?
      Ти просто скажи:
      "Не сердься.
      Люблю -
      ти ж знаєш!"



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Акваріум
      Будь ласка, послухай! Мені потрібен акваріум!
      ( - У серці посуха? Чи ти вже приймаєш валіум?)
      Та ні, не дражнися! А тільки послухай уважно:
      я думала - боляче, я відчувала - страшно
      поз-бу-ти-ся
      спогадів-сліз-тамувань-серед-ночі...
      візьму - перекреслю -
      отак - рубону!!!!
      Хлюпоче
      стемнілою кров'ю
      із ледве загоєних ран
      твій усміх
      і дотик,
      й до біса красивий
      стан...
      БОЛИТЬ!
      витікаю
      в скривавлений океан...
      ..........
      Послухай!
      Подумай!
      Змінитись-відбутися-жити!
      Я хочу акваріум!!!
      Риб золотистих впущу...
      Мовчазно спливатимуть,
      наче підводні квіти,
      ті риби, як посмішки
      твого далекого світла...
      Я
      ВСЕ
      ПАМ'ЯТАТИМУ!!!
      ВІЧНО.
      А ти - почув?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    34. Дурні питання
      Яка ж дурепа (так казала Аня)!
      Навіщо, ну навіщо це питання,
      "А як, скажи,
      на фронті
      особистім?"

      Втонула гордість у жовтневім листі,
      і виплила крижинками у слові.

      ...У тебе сяють очі щастям повні!
      Ти...
      дурень...
      так жорстоко
      нетактовний!

      Навіщо - правду?
      Ну скажи - навіщо?
      "Все добре,
      я .. до неї,
      я - проїздом..."

      І тиша
      захлинулась від зізнання.
      Яка ж дурепа
      я...
      Ти права, Аню.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Листопадова блакить
      Пізно ти прийшла ярмаркувати –
      розійшлись обдерті продавці.
      Оптом золото – таку давали плату –
      щоб тримати небо у руці.

      Взяли? Виковзнуло - видерлось угору,
      зимне, що аж в пальцях заболить.
      Глянь, ще й досі тане дивний колір -
      сива листопадова блакить.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Проїздом у Кам*янку
      Як же, скажи, зуміти
      щоб не згадати тя,
      щоби минуло
      "мій ти",
      з іншого щоб життя -
      те,
      що було
      відлунням
      "...порятуй ня"


      лети,
      милий журавлику,
      у світ заокеанський...

      НІ!!! ЗОСТАНЬСЯ!!!!

      ...ні, ти не слухай.
      то вирвалося
      із очей.

      відпестила. відпустила.

      СТАНЬ ЖЕ
      ЧУЖИМ НАРЕШТІ

      ... боляче!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Ностальгія
      Дерева зустрічають холод голими,
      лише сосна стоїть в зеленій глиці.
      І височінь спливе прозорим голосом,
      і - стане піснею, яка тобі насниться.

      І під сталевим небом ти прокинешся,
      в листо-падо-во-від-горілім світі...
      Тонкою прохолодою на вилицях
      гойднеться спомин - губ,
      вчорашніх, літніх...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. ТАНГО
      Море танцює танго -
      ніжне і пристрасно-мрійне,
      як поцілунок нежданий,
      наче обійми повільні.

      Каже, що справді любить,
      щире, п'янке, спонтанне...
      Море і риба -Люба
      нині танцюють танго...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Портрет тата
      ... погляд -
      блакиті подих
      арками
      середньовічності
      увінчаний

      ...і випливає
      в блакитномолочне
      море
      срібний човник
      зіниці -
      краплинкою вічності

      ...слухайте, діти,
      давайте про щось серйозне
      поговоримо
      тато старий просить

      ... жартують далі
      діти дорослі

      ...а татові
      попід очима
      життя
      прооране



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Софіївське копитце
      Неправда, що нема - немов оргазмів,
      чекаєш віршів, та не те, не час:
      ще - посуд мити, ще - колонка гасне,
      ще огірки солити.... а Пегас
      копитом вдарив скелю - і з копитця
      водиця ллється - я її пила
      у парку, де очима бачить серце...
      Привіт, Пегасе! Я - сама прийшла)))



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      Казка про Правду и Кривду
      люба для українця.
      Правда – завжди обдерта,
      Кривда – завжди цвіте.
      Робим, гаруєм тяжко,
      дбаємо про червінці,
      молимо Бога, просимо
      дати нам світлий день.
      А з Вами – сонце
      заясніло і піднялось,
      і просвітліло для людей життя.
      Та Кривда теж не спала –
      засичала :
      “Дурні! Не мрійте!
      Ви ж – лише сміття!”
      І нам відкрились верховини влади –
      там лід і сніг, там –
      царство для своїх.
      Це не держава – де нема народу,
      де Правда стоптана,
      і де брехня – не гріх.

      2004



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Питання до Бога
      Боже, Ісусе Христе,
      Царю Ти наш небесний!
      Душа в мене,
      може,
      розхристана,
      може,
      далека від істин.

      Боже, одного разу
      хочу Тебе спитати –
      чи важко Тобі
      бути Богом?
      вічно людей прощати?

      Ти поясни мені , Боже,
      як це - у серці вмістити
      любов- таку величезну,
      щоб
      ворогів
      любити?

      Дивись, в цьому світі земному
      стільки є сліз і гріхів,
      байдужості,
      заздрості,
      злоби...

      Тобі –
      лиш церковний спів...

      Я так би хотіла бути
      мудрою,
      доброю,
      світлою.
      Я так би хотіла здобути
      небо в своїх думках!

      То як же Ти зміг,
      мій Господи, –
      пробачити всі провини,
      пробачити кров і сльози –
      пробачити –
      і здолати
      перед розп’яттям страх...

      Як я повинна іти?
      Боже, навчи мене Ти!


      2004



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. Вибір
      Як добре,
      що небо сьогодні сіре.
      Дивлюся у нього –
      як вірному другові в очі.
      Як добре.
      Як гарно –
      я знову щасливо горіла,
      як пломінь ясний
      чарівної
      Купальської ночі.
      А ранок настав –
      упала роса.
      І там, де чорніло –
      блищать діаманти!
      Яка ж бо краса!
      Життя ще стукоче у жилах...

      Стоїш перед вибором – то вибирай.
      Голгофу чи зраду?
      Пекло чи рай?
      І скільки очей не заплющуй –
      а совість – вона всюдисуща.

      2004



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Творці (до теми вибору)
      Ми всі – творці,
      щось маємо від Бога.
      Життя будуємо з таких щоденних справ...
      Комусь виходить –
      лиш хлівець убогий,
      а в іншого – величний храм постав.

      І народились наче в одноліття,
      І дні такі ж – однакові цеглини.
      Таж як йому вдалося – на століття
      створити храм,
      високий і предивний?

      А той хлівець
      недовго простояв,
      звалився – і забули, й затоптали.
      Життя ми творимо
      з таких щоденних справ –
      таке, яке
      самі собі обрали!


      2004



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Відгомін одного концерту
      Скрипка
      заговорила
      голосом
      осіннього вітру.
      Так я той голос почула.
      А може, ви – по-іншому?

      Танцювала печаль –
      біла постать
      в старому саду.
      Між гілляччям
      скаліченим
      плакала осінь:
      “Літа
      не віднайду!”

      ***
      А Моцарт був
      веселий чоловік!
      В сходинки райдуги
      уклав свої сонати!
      Послухайте!
      Вже можна усміхатись!

      ***
      Скрипка має жіночу душу,
      материнські тривоги бентежні.
      Так,
      від сліз вона горе осушить.
      Так,
      відкриє крайобрій безмежний!
      Наче жінка,
      подивиться в очі
      і питає – у серця питає…
      Плаче скрипка,
      тремтить:
      темні ночі,
      грози й сонце
      у голос вплітає.

      ***
      Вселенська любов,
      наче зоряне небо,
      спадає на мене,
      закутує плечі.
      В росі вигинаються
      зміями стебла,
      і тихо сюркоче
      десь коник надвечір.
      І ледь завмирає,
      минувшись із вітром,
      навшпиньки спинається
      біла імла.
      Весь світ –
      наче квітка,
      розчулена квітка,
      що в музиці цій
      розцвіла.

      ***
      А він поїхав –
      і його нема.
      Дорогу переметено снігами.
      І плаче, й сердиться
      за вікнами зима,
      у шибку стукає
      холодними руками.
      Але ж горить
      промінчик у печі,
      але ж та свічечка
      так відчайдушно сяє!
      Чи не замерзли сльози уночі?
      Чи серденько тихенько калатає?

      “Зараз його ще нема.
      Скінчиться скоро зима.
      Зараз
      його ще нема.
      Зараз його ще нема…”



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Давній спогад
      Ти мене проведеш до тролейбусів – звірів рогатих.
      Я поїду тихенько, писатиму вірші в блокнот.
      Ми не будемо спогади календарями гортати.
      Нам залишиться день цей – як жменька високих нот.

      Розпрозорився вересень чистим летючим блакитом,
      Львів розтанув медово, стікає солодким вогнем.
      Ні, ми будем собою, ми будемо, будем любити!
      Ми з тобою від себе – від себе ніяк не втечем.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Довгастий дим,
      як джина борода,
      танцює джаз -
      бо час настав для джазу.
      Під джезву ранку
      осінь золота
      заграви згорне,
      дмухне - і відразу
      запалахтять, затріпотять вони,
      залопотять, заплескають, полинуть
      у танці джазової осені(весни?)
      і переллються знов у дим полинний...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    48. Коктебельський вітер
      Тут добре, тут вітер!
      Що кажеш? Повітря?
      То небо примружило
      сонні повіки,
      вкладається спати,
      втомилось летіти...
      А я відчуваю -
      тут добре,
      тут вітер!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ***
      Белые берёзоньки,
      нежные и светлые,
      что грустите, милые,
      под холодным ветром вы?

      Поле, поле-полюшко
      почернело заново,
      улетели аисты
      в край далёкий, за море,

      посерело небушко,
      заклубилось тучами,
      побледнело солнышко,
      поостыли лучики.

      Как земля осенняя,
      серая, холодная,
      равнодушно смотрится
      в туч свинец немой –
      боль моя незримая
      и душа свободная
      с белыми березами
      встали над землей...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. (не)-(по)-розуміння
      горло горить
      не го-вор-ри
      те, що тобі прикипіло,
      те, що нагаром,
      те, що як кара
      те, що ніяк не вміло
      сказаним стати...
      краще мовчати...
      горло горить...
      не го-во-ри...


      ***
      Грім серед Ясного неба
      так не зумів злякати,
      в душу твою несподівано
      так би
      не впав,
      як від дзвінка телефонного
      ледь не здригнулись Карпати,
      як від одного слова -
      світ знову
      жити став!

      ***
      І навіщо дзвоню, чекаю?
      Чи забулася, що - німа я?
      Як скажу в телефон новину?
      Порятунок - папір і ручка.
      Німоти гіркої заручниця,
      я прощаю твою вину...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Самотність
      Самотність – то кава гірка,
      Ковтнеш – і попечено губи.
      Самотність – то пустка глуха,
      В ній серце і душу ти губиш.

      Це небо для мене
      Самої
      Самотньо
      Синіє.
      І місяць один –
      Він ніколи нікого не гріє.

      А ти так далеко…
      Ти так відчайдушно далеко!
      Тобі в тихий вечір
      Про мене не скаже лелека.
      Цей місяць холодний -
      Байдуже із неба посвітить.
      За мене
      Ласкаво
      Нехай обійме тебе вітер.
      Хоча би цей вітер…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Марія

      Марія – як мрія, пречиста, пресвітла,
      Як плач музикальний у скрипкових струн!
      Марія, як мрія, як зірка досвітня,
      Як тайна співучих барханів і дюн.

      – Марія ! Марія ! – шепоче у морі
      Безсонний і вічний шум хвиль-мандрівниць.
      Марію ми любимо в радості й горі
      За сяйво очей – таємних зірниць.

      Марія ! Марія ! Звучить як легенда,
      Як дзвонів переспів печальний летить…
      Марія–свята і Марія–людина -
      Єдиною стала в молитві на мить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    53. Коктебельські шашлики
      Очі виїдає дим від шашликів...
      Ну то де ж, коханий, ти мене завів?
      Я ж хотіла - гарний, романтичний вечір,
      а мені, як прапор, дим оцей на плечі.

      Я прОшу - до моря - хвилі і свічки...
      Ти ж - де подешевше смажать шашлички.
      Ми вже стерли ноги по самі коліна.
      Ну, давай, присядем, мій миленький. рідний!

      Замовляй, будь ласка, хоч печений вугіль!
      Я ж не сперечаюсь - той шашлик чи другий!
      ....
      Зуби всі застрягли - вперше як вкусила...
      І назад ті зуби витягти несила!!!
      Ледве-ледь віддерла бараняче(?) м"ясо...
      Ото щастя маєш - рідне й дуже наше!

      Ти і сам зізнався - не гімно - то тріска.
      Тож пакуй шашлик цей, хоч би й пузо втрісло!
      Дякую, коханий, за вечерю вдалу!
      Це було - насправді!- так, як не бувало!!!




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Маленька ода інтернету
      У блакитному світі –
      наче в скляному флаконі –
      пересовуюсь тихо –
      дуже дорога тремка.
      Світлий день перелився
      в настирний
      дзвінок телефонний :
      - З вами добре усе?
      - Все вже добре...
      Є нитка –
      тонка,
      тільки дуже блакитна...
      мандрує екранним світлом -
      просто нитка
      небесна –
      як доля, як справжній пророк –
      нам прокреслить стежинку
      від твого до мого світу
      інтернетівський, тихий,
      від серця – до серця – крок...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Уже не літо
      Уже не літо, знаєш, друже мій,
      і небеса згасають посполиті.
      Багряний зойк і запал золотий –
      уже не літо, знаєш, вже не літо.

      Терпке вино гарячих горобин.
      Берези – подались у кармеліти...
      Останнє золото – покута без провин –
      уже не літо, чуєш, вже не літо!

      Туманів привиди - твої холодні сни,
      полинно пахнуть згірклі оксамити.
      А я...
      прощаюся з Любов'ю...
      до весни.
      Уже не літо.
      Так.
      Уже не літо...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Каламуть
      І не дано - ні сповіді, ні слова.
      І не збагну, чому шляхи ведуть
      крізь вересень - у небеса медові,
      а в серці не спадає каламуть...

      Гіркі світанки, кава до сніданку,
      колючих слів зісохлі реп"яхи.
      Такі жінки - кохані і коханки,
      і в кожної із них - свої гріхи.

      Гріхи солодкі і гріхи пекучі -
      прадавніх райських яблук дивна суть...
      До щастя кожна з них шукала ключик...
      Чому ж тоді на серці каламуть?



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Далекому рідному
      Кожен раз - як останній.
      Наче вересень - світло прозорих мовчань.
      Кожна зустріч - немов у Карпатах світанок.
      Кожен усміх - печаль...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    58. Карпатський дар
      Наберусь легкоти
      я у цього карпатського неба -
      щойно в грозах шуміло -
      а вже невагомо летить.
      У мольфарстві грози
      оживають зелені стебла
      і пліч-о-пліч встають
      зелентрави - карпатські брати.

      Наберусь чистоти -
      знаєш, небо не вміє брехати
      і не кличе примарами
      дивних захмарних мрій.
      Небо в очі подивиться
      щирим високим святом -
      і відразу збагнеш,
      де правдивий рятунок твій.

      Наберуся я щирості -
      синього-синього цвіту,
      наберусь милосердя
      у теплій долоні хмар!
      Із дарунком таким
      буду гарно,
      щасливо жити -
      перейнявши у неба
      високий карпатський дар!








      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Медикаментозний синдром
      аптечка,
      перша медична допомога,
      пігулка швидкої дії...
      і все це - я,
      бо рятую одного чоловіка
      від самотності,
      відчаю,
      провалля (або бетонних стін)
      обставин.
      а може то він рятує мене
      від провалля (або бетонних стін)
      обставин,
      відчаю,
      самотності.
      і саме він для мене -
      пігулка швидкої дії,
      перша медична допомога,
      аптечка...

      колись ми це називали
      любов
      а тепер навіть язик не повертається
      так сказати
      усе стерлося
      самотністю
      відчаєм
      проваллям( і бетонними стінами)
      обставин

      колись кожен мав здоров"я
      і щирий сміх
      а тепер має лише
      медичні засоби
      для боротьби із хворобою:
      аптечку
      першу медичну допомогу
      пігулку швидкої дії....







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Осіннє
      1
      Так жаль за літечком –
      бо сонечка нема.
      Ще тільки серпень –
      а дощі розкисли.
      І кожен день нас
      холодом пройма,
      осіннім настроєм,
      осіннім змістом.

      2
      Сонцепоклонці
      вклоняються сонцю,
      правлять жертовну месу –
      жертвують золото,
      сонце любові
      осінній красі
      воскреслій...
      Осінній красі
      небесній...

      3
      Диво! Красуне!
      Ти – моя усмішка,
      Ти – моя радість і злагода з світом.
      Не облітай, не згасай, ну, побудь іще!
      Не поспішай ще у вирій летіти...

      4
      Ти любиш, осене, мене.
      Тепло твоє – як руки в мами –
      таке ж бо ніжне і ясне,
      таке ж бо мудре і ласкаве.

      5
      Осінь – наче перший поцілунок –
      несміливий, трепетний, п’янкий...
      Осінь – наче долі подарунок,
      світлий , несподіваний, тремкий...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    61. Акварель
      Подивіться –
      вікно “запотіло” –
      і сталося – диво!
      Краєвид за вікном –
      дороге полотно,
      аквареллю залите уміло.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. З електрички
      Приїхала. Така сумна-сумна.
      – Що сталось, донечко?
      – Нічого, мам. Весна...
      Упертою зеленою травою
      посеред лютого
      (але ж яке тепло!) –
      дурненьке серце рвалося на волю,
      хоч трошки – сонця!
      І морозом попеклось.

      А вірші –
      ясновидні! –
      знають,
      що буде далі.
      Й до землі вертають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Орда
      Думки, думки – насядуть, як орда,
      столочать розум – і обпалять спокій.
      Горить вогонь запалених страждань –
      до білого розжарить біль глибокий...

      А ти не плач – шукай своє, борись.
      Сльозі довіришся,
      коли вже біль поблідне.
      Тримайся.
      Будь Людиною.
      І Богу помолись.
      Душа воскресне – і життя розквітне!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. До поезії
      Навіщо я тобі потрібна?
      Чого мене весь час тривожиш,
      живеш в душі – як сонце в вікнах,
      і голову мою сторожиш?

      Чому ти спати не даєш,
      а все являєшся – узором,
      чи дивним сном-кольорохором,
      і стелиш Всесвіти без меж?

      Все глибиш, глибиш в серці сум,
      вітри здіймаєш грозовії!
      Обсіли душу хмари дум,
      і дощ уже тремтить на віях...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Крихти
      Я собі не дозволю любити –
      ні тебе, ні тебе, ні тебе.
      Поділюсь, подрібнюсь – на крихти.
      Щастя – небо іще голубе.

      А поділені на міліграми
      на усіх розділю почуття...
      І здригнуся, почувши від мами:
      “Щó, дитино, болить?”
      Каяттям

      я колись відмолю гріхи.
      Мліють руки плакучим вербам.
      І у небо пливуть птахи.
      А подрібнені крихти – вмерли...

      ... А розділіть на крихти сонце –
      то тільки пил. Отруйний стронцій.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Дитинство
      Приходять у гості
      до мене з дитинства казки,
      пісні про дельфінів,
      про ліс і про теплий дощ,
      летить попід хмарами олень –
      (бо мрії дзвінкі!!!),
      а ми босоногі
      для дощику варимо борщ.

      Крадемо порічки і ябка
      в чужому саду,
      збираєм хрущів
      і купаємось в теплій ріці.
      Й не треба ще віршів,
      бо світ нам дарує красу!
      А вся його ласка –
      у маминій теплій руці.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Хмаротерапія
      В електричці три години – хмаротерапія.
      Не для кожної людини –
      тим лиш, хто зуміє
      подивитися на небо,
      як на синє море,
      в ньому радості напитись –
      і забути горе.

      В нього вчитися високим
      і красивим бути,
      душу тихо воскресити –
      і себе збагнути.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Пора
      Моїй доні –23.11.2004
      Дівчинка сіроока – незнайома.
      Неформальний лідер. І поет.
      І картатий шарф – як у гнома.
      Й над чолом –
      кошлатики
      дред.

      І несе в наплічнику
      стиглі фарби
      і рулони сонця
      жовтогарячого!
      Черевики
      із глибокими карбами.
      Стрічка вибору –
      геть не дитячого!

      Так уважно дивиться. Як сумління.
      І готує місту велику повінь.
      Дзвін над містом.
      Бо це покоління
      вибирає –
      бути
      надіям сповненим!!!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Високе небо
      А небо – високе.
      Воно собі небо та й небо.
      Високе і чисте.
      Стоїть і нікуди не йде.

      І ластівки бистрі,
      і хмари, і білі лелеки
      літають у ньому.
      А небо завжди голубе.

      Величне й високе,
      що вже аж душа завмирає!
      І думка летить –
      а немає йому кінця...

      А небо над світом
      то сонцем, то місяцем сяє –
      як мрія найвища,
      як втілений задум Творця!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Заспокоєння
      Відходить душа
      від нервового стресу,
      від сварок,
      стосунків і пліток –
      відходить –
      від втоми,
      комп’ютера,
      диму й прогресу.

      У небо задивлена –
      серце підводить.

      А небо – воно си-ньо-ви-дне...
      А хмари – то цілі міста.
      І там куполи – як молитва.
      І сонячний сяє вівтар.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Пісня про біль
      Моїй подрузі
      “нечеловеческая сила
      земное сбросила с земли.”


      1
      Від болю – хіба що нарешті розтанути.
      Від розпачу – тільки молитися зорям.
      Від пустки – не бути,
      не думати,
      канути
      в безодню небес
      разом з вітром прозорим.

      Мечем блискавиці обвуглене серце.
      На сірому попелі дим потанцює.
      Хлюпніть же водиці, хоча би відерце.
      Врятуйте, бо я у біді заночую.
      2
      П’ю гіркоту я спраглими вустами –
      і від терпкого трунку захлинаюсь.
      А гірч лікує – і каміння тане.
      І, як в обнову, я печаллю зодягаюсь.

      Солодка мить – засліпить, наче сонце:
      дивись мигцем, бо ув очах згорить.
      І болем очі повні, аж по вінця.
      І темрява. Коли б уже прозріть...

      Лиш біль гартує порухи чутливі.
      Поплач. Поплач. Бо зараз це важливо!

      3
      Не страждай.
      Не боли. Біль відбувся.

      А з Голгофи –
      до неба ближче...

      А Голгофа твоєї любові –
      варта віри й Христової крові.

      4
      А сили – навіть усміхнутися – нема.
      Бо вже сама.
      Бо вже сама.
      Сама.

      5
      Це – правда. Люди стали убивати
      Любов. Її топтали у прокльонах,
      і брудом постарались закидáти.
      Вона ж все сяяла – ясна і безборонна.

      Тоді руками, впевнено й безжально,
      (Руками, що складались до молитви!),
      без сумніву, спокійно – чорним жалом
      струїли. Вистачить.
      Нехай уже не квітне.

      І занімів, затихнув і поблід
      веселий і щасливий білий світ.
      Бо квітку зламано – і пісні не лунати.
      Й оті – полегшено пішли собі до хати.
      6
      Усе мине. Це так мудрець сказав.
      І після бурі небо заясниться.
      Піднімешся. Закінчиться гроза.
      А що було – лиш іноді присниться.

      7
      Знайду для пісні свіжий подих слів,
      щоб сяяли, як сонце світанкове.
      Щоб в небеса підноситься їх спів,
      щоб розквітала голубінь шовкова!

      Проллю на землю променем ясним –
      їх біль цілющий, радість і страждання.
      Й скажу – люби! Усе-таки – люби!
      Люби цей світ. І бережи кохання.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Божевілля літа
      Божевілля літа –
      круговерті сонця –
      люди – захмелілі,
      очі – в ополонці –
      вир бездонний неба –
      а душа – купалась
      у ріці предивній
      саме на Купала...

      Каруселі - зáмки,
      гірки – хитавиці.
      день – як код-морзянка,
      так тривожно спиться.
      Гублюся в ефірі
      радості і дива.
      В річці на Купала
      я була – щаслива.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Купання на Купала
      Ми, як язичеські боги,
      купались в річці на Купала.
      І розійшлися береги,
      й гроза нас сріблом посипала.

      І танцювали на воді
      перлинки радості і дива.
      Ми, як язичеські боги,
      були щасливі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Серпень
      1
      На схилах літа серпень проступив
      і котить яблука з медовим ароматом.
      А хмари втратили
      блакитність ніжних крил –
      і вітерець засумував крилатий.

      2
      Шкарубка долоня землі,
      і пошерхла від сонця стерня,
      і зелені жуки-ковалі,
      і осіння щедрота дня.

      3
      Як я мрію – прогулянка в лісі,
      тихий шелест, розмірений крок.
      У пошерхлому сивому листі
      губим залишки всіх думок.
      І вдихаємо дзвін осінній,
      і, як листя, спадаєм додолу,
      і п’ємо небеса оці сині,
      й розчиняємось у видноколах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. До Львова розмова
      Мій дивний, рідний,
      древній і новітній,
      шляхетний, ґонористий –
      та добрий і привітний.

      Яке це диво неповторне –
      Львів!
      Тут все :
      убогість,
      велич
      і руїна,
      І сяючі вітрини
      новітніх ґендлярів...
      З тобою,
      Львове,
      вірю в небо синє
      і тану в золоті
      осінніх тихих днів.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Осінній струм
      Ця підтягнута стрункість
      і ця строга поважність!
      Тут немає півправди,
      а тим більше – брехні!
      На вітрах срібнострунних
      лунає адажіо.
      Й наче совість –
      пронизливі дні!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Звуки
      Є звуки – важкі,
      як туман непроглядний, –
      і мозок засліплять, і згасять думки.
      І тільки мелодії –
      (тільки – Вівальді!)
      відкриють, що світ –
      мов метелик тремкий!

      Що є лише мить –
      пий її, наче краплю,
      як свіжу росу
      на бровах у трави.
      Мелодія-подих-натхнення –
      Вівальді!!!
      І світ цей прекрасний.
      І ми в нім – живі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. * * *
      Білі сни

      Білі сни – тіні попелу...
      Білим смутком потоплені.
      Почуття – я ж гасила...
      Тільки сни...
      Що за сила?..

      Море

      Море моє – ніжне і зоряне.
      В ньому стільки кохання солоного...


      Сприйняття

      Я музику – бачу.
      Картини мені – звучать,
      а люди – спалахують, сяють.
      в байдужості – тихо мовчать.
      Пітьмою у горі згасають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Магія
      Ти магічний,
      як хвиля,
      мене забираєш у море,
      у ясне безгоміння,
      в повновиду і місячну ніч.

      І, як хвилі,
      постійний,
      і, наче вода –
      невловний.
      Світлим струмом
      пронизаний погляд –
      тужливий клич.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Декорації
      1
      Швидка й нестримна
      Зміна декорацій...
      Вагони днів,
      що мчать над переїздами...
      Цей рух у клопотах –
      те ж саме, що й прострація!
      Спиніться! Дихайте!
      Й купіть собі підсніжники...

      2
      Життя набуло сталих форм
      прісного смаку.
      А ти кричиш – реформ! Реформ!
      .......................
      А все однаке...

      Та серце будиться зі сну –
      хоча й поволі –
      і п’є це небо і весну –
      і прагне волі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Сині чари
      А я із тих дресирувальників,
      що з ласкою ідуть на звіра.
      То й ходжу – в замах,
      не в начальниках,
      бо я – Любов і світла віра.

      Навіщо зуби й кулаки,
      тяжких очей свинцеві хмари ?
      Мій світ – весняний і дзвінкий!
      В нім – неба й річки
      сині чари!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Жовті тюльпани
      1
      Жовті тюльпани –
      сонячні панни –
      в танці до сонця
      руки постануть!
      Сонячне марево,
      листя зелене –
      ти закохався,
      мабуть, у мене?

      2
      А танець їх нині –
      зовсім відмінний
      від учорашнього.
      А день сьогодні –
      тихий і дивний.
      Сніг розтанув.
      І небо – вище іще!
      А весни – ще один ковток
      додає життя в мою долю.
      Мріям – сил додає,
      сяйва зірок
      і ритму – “ a la espanjole”!!!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Прозора ваза
      Прозора ваза
      в березневому вікні.
      П’ють воду усмішки
      з зеленими бруньками.
      Немов та гілочка –
      такі у мене дні –
      до сонця тягнуся,
      але довкола – рами.

      Усе – обставини,
      умовності і звички.
      А ти – так дивно! –
      хочеш в холод неба?
      Красою щирою
      оті бруньки розквітнуть!
      Щоб світ засяяв –
      в цьому є потреба!

      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Іній
      Краса мереживна – так біло-біло ткана,
      краса кришталю, сяйва і небес.
      Це, може, показ від Пако Рабана?..

      Бентежне диво –
      іній –
      і –
      з туману...

      Як з болю –
      мужність...
      Як Христос
      воскрес...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Чаклунка
      Може,
      я якась чаклунка,
      і тебе причарувала ?
      Може,
      я тебе, коханий,
      диво-зіллям напувала ?

      Так, ти пив – і пив досхочу
      поцілунків моїх трунок ...
      Задивлявся в карі очі
      найсильнішої з чаклунок!

      Правда,
      я якусь магічну
      відчуваю в собі силу –
      бо люблю тебе, коханий,
      бо мене ти любиш, милий ...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Зірка
      Дайте поплакати –
      дайте поплакати
      і розчинитися в морі солонім,
      дайте побути – собою – усякою,
      дайте зануритись в щастя і в горе.

      Як покохала –
      зіркою стала, –
      в сяйво долонь
      так щасливо летіла!
      Радістю,
      втіхою
      стати хотіла.

      Стала лиш
      опіком –
      серця і тіла.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Молитва за траву
      Мені уже і віршів не зосталось –
      сховались в осінь, зимно на душі.
      Як жовте листя – почуття злітали...
      І їх у землю всмоктують дощі.

      Травиночко! На тебе вся надія!
      Лиш ти зелена вперто так ростеш.
      Ти сходиш з бруду, де стоптали мрію,
      живеш – і серед холоду – живеш!

      Дай Боже сили, як траві зеленій,
      таку ж мету і правду в серці мати –
      єдине сонце у своєму небі –
      щоби крізь зиму – знову проростати!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Осіння липочка
      Оця ось липочка –
      така цікава дама.
      Їй, може, за...
      Та серцем молода.
      Струнка фігура.
      Що там мелодрами –
      від них лиш скроні
      в золотих слідах.

      Все розуміє.
      Просто не здається.
      По моді спідничка
      і зачіски фасон.
      Дарма, що холод.
      Є гаряче серце.
      Листки – як радість
      світу в унісон.

      З дощем і вітром
      зміниться потрохи.
      Купила хну, а потім – і бордо.
      Вона щаслива. Поруч йдуть епохи.
      А таємницю не збагнув ніхто.

      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Листопад
      1
      За вікном –
      осінні
      темні краєвиди.
      Листопад.
      Прелюдія життя.
      Що – зітліло,
      що – бруньками зійде.
      Все по правді –
      Небо
      й
      Небуття...

      2
      Зґвалтована осінь ще схлипує тихо...
      Морози і сніг несподіваним лихом
      обдерли усі золоті подарунки....
      І сумно на серці від того грабунку...

      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Осіннє зачаття
      Це не біда, що холод і сльота!
      Ви придивіться – це звучить органно
      новітня музика, грядуть нові свята!
      Життя неспинне – і весна настане!

      Погляньте – вже! – бруньки, ті, молоді,
      тихенько причаїлися на гілці...
      Їм дощ співатиме свої сумні пісні,
      заграє стиха вітер на сопілці.

      Як в лоні матері малесеньке дитя
      сприймає світ і сили набирає –
      так у бруньках – продовжиться життя!
      Зачате в осені – це таїнство триває!..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Основи
      1
      Загублені думки,
      утрачені пориви,
      пусті хвилини,
      вбиті – просто так!
      Господь життя створив –
      таке ясне й щасливе!
      А ми його змінили –
      знічев’я – і щосили...
      В спітнілій жмені –
      держимо – п’ятак!

      2
      Що складає основу життя?
      Будні, яких так багато,
      (і хліб нам дають насущний)?
      а може, усе-таки – свято,
      радість, пронизлива совість,
      мрія – любов крилата?
      Що нам дає основу
      дихати, жити, літати?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Доля
      Які неспинні каруселі долі –
      Американські гірки – вверх-униз.
      А правда все така ж – і боса, й гола.
      Себе обманюєш –
      то й з відчаю тремтиш!

      Терпіти далі?
      Пошепки брести?
      І прясти нитку з кольором страждання?

      Магнітом радості
      й любові станеш ти!
      І цвітом папороті!
      Й дивом!
      І коханням!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. О, як це красно!
      О, як це красно,
      о, як прегарно,
      коли сміється
      весняний вечір.
      Ну, подивіться –
      вершиться тайна:
      трава розправить
      зелені плечі,
      трава підійме
      зелені списи,
      втечуть за море
      зимові сни.
      А промінь сонця
      у злоті й блиску
      купає в небі
      красу весни!

      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Про подарунки
      1
      А як потрібно – крапельку тепла,
      усмішку сонця, завеснілі очі!
      А як потрібно для душі – добра,
      бо серце завжди лиш любити хоче.

      2
      Даруйте радість, квіти і весну
      і будьте щедрі на добро і ласку.
      Нехай життя розбудиться зі сну –
      і світ повірить у весняну казку!

      3
      Подайте –крапельку любові!
      Подайте – крапельку душі!
      Подайте – тихе добре слово!
      Прийміть в дарунок ці вірші!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Весна
      Яка ж вона нестримана і юна,
      яка жива, бурхлива, бунтівна!
      Біжить і сяє, і дзвенить на струнах –
      ця зелен-сила, магія-весна!

      Неясно бродить,
      будить кров загуслу,
      й бажання збурює,
      і струменить водою,
      й бруньки розпукує,
      й додому кличе буслів,
      і в небо мчить
      зеленою травою!

      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --