Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталія Буняк
"Учітеся!"- сказав пророк Шевченко,
"Дасте одвіт!" гримів до всіх Франко.
У мові нашій, рідній, голубиній
Знайдемо шлях, призначений давно.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Востаннє!
    Пишу востаннє своє слово,
    Така тяжка його вимова,
  •   Пихатість!
    Пихатість- це чортівська штука,
    Надме повітря аж по вуха,
  •   О, річенько, душі моєї спогад
    О річенько, душі моєї спогад ,
    Верни мені дитинства часопад,
  •   Моя любове!
    Моя любове! Зроджуєшся в мріях,
    Ось дотик твій вже крильцями торка,
  •   Бабуся
    У теплому куточку примостилась,
    Ближче до печі - тлів іще вогонь,
  •   Осіння пора
    Прийшла у гості осінь кольорита
    Стоїть тут на порозі , наяву~
  •   Життя-вода!
    Життя вода- слідів нема,
    втопилися в тумані,
  •   Подих кохання
    У серце капає сльоза, чия не знаю,
    Як же пробилася сюди, тебе спитаю.
  •   Заклик
    Заходились активісти партію скликати,
    Україну в Америку, в нові стейти пхати.
  •   Наталія- Вітаю всіх Наталь з Днем Ангела
    Мене Наталею назвали,
    Таке святе її ім’я,
  •   Мої мрії
    У темряві нічній літають мої мрії,
    Отак кружляють не маючи мети.
  •   Я блукаю
    Я блукаю сумними алеями,
    Тут немає людей, лишень тінь,
  •   Пірну в твою могутність
    Вже оддалік притягує могуть,
    Те дихання захоплюючої ритми
  •   Усе забуду, усе прощу!
    У тиху ніч невидиму , туманну,
    Я пташкою до тебе полечу,
  •   Ти не частинка
    Хтось вирішив, що ти не маєш тіла,
    Живеш частинкою, а не сама в собі,
  •   Дерево життя
    Чи був то сон , а чи моя уява,
    Та сталось диво під моїм вікном
  •   Нове і старе
    Живемо в світі поспіху, шукання-
    Нових доріг, загублених ідей,
  •   Сум
    Як тільки кине ніч зірки на «Воза»
    І новий серп нагострить, аж блистить,
  •   Дід
    Гойдає вітер зламані ворота,
    Запалась призьба, підвиває пес,
  •   Осінь, не спішись!
    Розгулявся вітер, коротшає день,
    Ліс притих в чеканні, не чути пісень,
  •   Іду полем
    Іду полем по стежині, оминаю квіти,
    Залишаю не зриваю, їм цвісти й радіти.
  •   Верба та тополя ( казка )
    Недалечко від села, на горбочку , росла собі одинока тополя, а там недалеко, над річкою красувалася розлога верба. Сумно було обом, не мали пари.
    Ось і почали вони дружити. Гомоніли, мріяли , перегукувалися. Однакові були ростом , зеленим листячком пишалися. Любовно сідало на них сонечко , та на їхніх гілкочках відпочивало. Теплими вечорами , прилітав пустунчик вітер,.бавився з ними, лоскотав листячко- то верби, то тополі. Підхоплював їхню розмову і ніс далеко у гори- ближче до хмар, а часом, аж до самого Бога. Відчував Бог їхню любов, а тому і посилав їм силу рости і розвиватися.
  •   *******
    Твоя рука в моїй руці
    Тепло це відчуваю,
  •   Юність
    Не змогли убити примусом, приблуди,
    Не змогли здолати підступом брехні-
  •   Лебідь, рак і щука
    Бурхливе море зраджених надій,
    Мов буревій той, піднімає хвилі,
  •   Не питай
    Коли почуєш чайки голосіння,
    I в хвилях вловиш місячний прибій,
  •   Весілля
    У неї це перше кохання,
    У нього це мабуть останнє,
  •   Воля
    Зірвавсь з припони , полетів стрілою,
    Немає спину! Кличе голубінь!
  •   Кохання
    Спішу до тебе, хоч і добре знаю,
    Що ти в обійми не візьмеш мене.
  •   ******
    Полетіли думки електронними дротами в місто,
    По дорозі губились перлини чуттів і понять ,
  •   Хатина
    Закриті двері,сліпають віконця,
    Роки минулого застигли по кутках,
  •   ******
    Виріс будяк, де вчора були квіти,
    Ніхто його й не поле, не зрива,
  •   Правда
    Назгребали скирту сіна-
    Тут для правди- домовина!
  •   ****
    Скажеш мавпі- потанцюй,
    Вона потанцює,
  •   ***
    Такий наш світ, дивись- ніби й великий,
    Простір який! Непрохідні ліси!
  •   Змарніла любов
    Коли в душі твоїй журба,
    Що їсть - і дні ,і ночі,
  •   Любов
    Любов є терпелива,
    Не горда, справедлива,
  •   Милому доріжка
    Ти топтав діріженьку у мій бік
    Збивав собі ніженьки віддалік
  •   Він сам один
    Він сам один, лиш під ногами квіти,
    Трава висока , листя шелестить,
  •   Господні дари
    Злечу понад хмари, де сонце цілує,
    Куди не заходять вітри,
  •   Карпати
    Кличе у мандри дорога в Карпати,
    Де сонце гуляє по чубчиках гір,
  •   Простелю доріжку
    Знов надходить вечір волошковий,
    Знову місяць срібло розсипа,
  •   XATA
    Зайшла до хати, де тепло буяло,
    Де все хотілось завжди роздягтись,
  •   Любове незнана
    Лети ,моя пісне,на рідні простори,
    і тугу мою забери,
  •   Життя
    Життя- це даль! Це - піщана пустиня,
    По ній ти робиш власнії сліди,
  •   Надія весни
    Де ви часи веселого довкілля,
    Чому так пусто й боляче в душі?
  •   Щастя любові
    Подаруй мені сонця краплину,
    Запали моє серце ще раз,
  •   Сила в душі
    І знову тяжко в цю годину.
    -За що і за яку провину,
  •   Лист
    Вже вкотре брала я перо у руки
    І сотні раз, дивилась на папір,
  •   Нещаслива любов ( гумор)
    ВдалА Ганка, що любила,
    Кривобокого Данила,
  •   Батько
    Ти все життя зв'язав у сніп,
    І долі і недолі,
  •   Береза
    Плила небом хмаронька,
    Сповільнилася,
  •   Подарунок
    Вже серце тремтить і я вся паленію,
    Ще хвилька- коханий в обійми візьме,
  •   Пишу вірші
    Коли надворі сонце сяє,
    Щедро проміння розсипає,
  •   Рання весна
    Ще темні хмари сонце заступали,
    Сріблилися краплини на гілках,
  •   Народження
    Вагітніли хмари, ось-ось із землиці,
    Народиться квітам життя весняне,
  •   Пізно
    Ти прийшов у життя, якось пізно й невчасно,
    Коли впали на землю останні плоди,
  •   Іванова пригода
    Натискав на ґаз, Іванко,
    Поспішав додому,
  •   Доля
    На дворі осінь, та весна у серці.
    На світ прийшла і засіяла ти,
  •   Право матері
    І знову струм ,болючих серцю , слів,
    Облив мене ,щоб злість свою зігнати.
  •   Люблю тебе, мій краю!
    Чому це так в моїй душі-
    Як чую рідне слово,
  •   Київ
    Мій Києве, ну ось я і з тобою,
    Мов зникло, відлетіло пів життя,
  •   Прометей
    На полі зраджених надій
    Крові і жаху,
  •   Я шукаю себе
    Розгубились думки в буревійному темпі ,
    Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
  •   Адам і Ева ( гумор )
    Коли Бог створив Адама
    Й доглядати сказав рай
  •   Поля квіток
    Відкрила вікна, напустила світла.
    Сховала темряву. ЇЇ як й не було !
  •   Коли молодість в жилах бурлить
    Коли молодість в жилах бурлить
    І змиває застоєні роки,
  •   Відрубаю крила ( сонет )
    У темряві нічній літають мої мрії,
    Отак кружляють не маючи мети.
  •   Чи ви чули весну?
    Чи ви чули весну, коли пісню співає,
    Як бурлить попід кригою скута вода
  •   Тебе, земле, люблю
    Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
    Рветься вгору, несеться до самих небес,
  •   Білі лебеді
    Летіли білі лебеді,
    Торкалися крильми,
  •   Осінь
    Стоїть осінь, зовсім нага,
    До любові в неї снага,
  •   Мій рідний поріг
    Чи довго ще блукатиму по світі?
    Сочиться вже кровиця з моїх ніг,
  •   Його люблю
    Він все забув? Простити? Може треба?
    Господь твої молитви не почув.
  •   Маків цвіт
    Моя душа немов в полоні,
    А мозок стиснутий в долоні,
  •   Молодість ( гумор)
    Була колись я молодою,
    Носила зеркальце з собою,
  •   Коли кохання
    Коли кохання відібрало голос ,
    А все горить від почуття, яке збудив,
  •   Весна не квітне
    Весна не квітне , холодом жбурляє,
    Піщана курява дорогу закрива,
  •   Самотність
    Не той самітній, хто один в пустині,
    Чи десь морями, сам човном пливе,
  •   Я Весна!
    Буду йти невідомими стежками,
    Хай зникають за мною сліди,
  •   Приязнь
    Летіли білі лебеді,
    Торкалися крильми,
  •   Природа оновила шати
    Природа оновила шати,
    Розкішних барв хоч відбирай.
  •   Туга
    Чому туга моя ніяк не засне,
    Чом тисне у грудях і буря гуде
  •   Доля
    Не знаю, чи то Бог дарує долю,
    А чи гуляючи по полю,
  •   Крута подружка !
    Що ж це сталося з тобою? Марійка пита.
    Ти ж була колись висока, а тепер низька.
  •   Женці
    Серпанкове літо, хиляться жита,
    Спека нестерпима, а дощів нема.
  •   Україно моя !
    Нехай пісня дзвенить мов дзюрчання води,
    Й обізветься у співі пташинім,
  •   Душа в пітьмі
    Якщо побачиш місце, що пустує
    І крутиться густий по нім туман,
  •   Летять, ридаючи, лелеки
    Летять ридаючи лелеки,
    Шукають сонця в чужині,
  •   Кохання на віки
    Роки приходять і відходять,
    А в серці ти така сама,
  •   Вибори у лісі
    Потріскує безлистий ліс,
    Вдаряє гілка в гілку,
  •   Чванкуватість ( для дітей )
    Місяць з сонцем сперечався,
    Аж запінився, зачхався,
  •   Почекай, не зникай
    Почекай, не зникай,
    Я прийду, привітай,
  •   Коли душа зірвалася із осі
    Коли душа зірвалася із осі
    Порвалися без догляду шнурки,
  •   Завмерла думка, серце спить
    Завмерла думка, серце спить,
    Душа з вітром гуляє!
  •   Палає багаття
    Палає багаття, іскриться доріжка,
    Іду обережно в минувшину днів.
  •   Марне чекання
    Я чекаю тебе опівночі,
    Свічка блимає тихо в вікні,
  •   Душевний біль
    Де ви часи веселого довкілля,
    Чому так пусто й боляче в душі?
  •   Лиш її кохаю
    Чужі слова я зовсім не шукаю,
    Із терня для мене чужий вінок,
  •   Доня Марічка
    Чи був то сон , а чи моя уява,
    Та сталось диво під моїм вікном,
  •   Матусенька
    На День Матері
  •   Остання пісня
    Коли спадають сутінки вечірні,
    А день останній промінь посила,
  •   Ти розлюбив !
    Ти розлюбив ! Прощу! Мабуть так треба!
    Я пташкою від тебе відлечу!
  •   Ой дубе сильний, дубе гордовитий
    Був ясний день, на небі ні хмаринки,
    Лиш голубінь сміялась в далині,
  •   Я ж бо знаю, це ти !
    Я ловила сніжинку,
    Щоб теплом ізігріть,
  •   Ми промінь сонця
    Кожний із нас, малий промінчик сонця!
    Вбиваєм темінь, геть думки сумні!
  •   Поляглим за волю України присвячую
    Україно свята!
    Хоч багато із нас в домовині
  •   Бій за волю
    Вже рвався день із темряви нічної,
    Скидав зі себе заспану вуаль,
  •   Життя це дальні береги
    Життя ,це дальні береги,
    Тяжка до них дорога.
  •   Чую, приходить весна!
    Чую , приходить на вшпиньках весна~
    Бачу краплинки й калюжі,
  •   Нехай іде зима!
    На дворі осінь. Листя опадає,
    Вже дні коротшають та й сонце не так с'яє,
  •   Сором
    Схилила голову калина ,
    Сховала очі від людей,
  •   Іде весна
    Ще темні хмари сонце заступали,
    Краплинки срібла ховалися в гілках,
  •   Якщо любиш Україну
    Якщо любиш Україну
    І її віднову,
  •   Інкогніто
    Буду йти невідомою стежкою,
    Хай зникають за мною сліди,
  •   Воля
    Пролетіли роки в даль лелеками,
    Пролилися дощами далекими,
  •   Розгубились думки
    Розгубились думки в буревійному темпі ,
    Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
  •   Життя за вікном
    ( Буковинській поетессі, Анні Дущак, присвячую)
  •   Моя Україно
    Ти в сонці зродилась ,моя Україно,
    В родючій землі твоє слово зійшло,
  •   Схилила голову калина
    Схилила голову калина ,
    Сховала очі від людей,
  •   Три вінки
    Три віnки, три віки -
    Зацвіли,заплелись над Вкраїною,
  •   Україна свята!
    Україно свята!
    Хоч багато із нас в домовині
  •   Вінок вдягнула молода весна
    Зима бушує ! Не спинити бігу!
    Собою вкрила залежану траву
  •   Моя доля
    Не знаю, чи то Бог дарує долю,
    А чи гуляючи по полю,
  •   Люби її !
    Можна любити ,небо,сонце, зорі,
    Поля засіяні і запашні луги,
  •   Кохана
    Є лише одна країна в світі,
    Що її « коханою» зовуть,
  •   Не вірю тобі, що тобою забута
    Так хочеться ласки і ніжного слова,
    Твій дотик руки на похилім плечі,
  •   Втікали роки, в'януло кохання
    Втікали роки, в'януло кохання,
    Посохлим листям прикривали жаль,
  •   На крилах мрії
    У темряві нічній літають мої мрії,
    Отак кружляють не маючи мети.
  •   Може я від життя смертю схована
    Я блукаю сумними алеями,
    Тут немає людей, лишень тінь,
  •   Реве вітер диким звірем
    Реве вітер диким звірем
    Дуби нагинає,
  •   Подаруй мені сонця краплинку
    Подаруй мені сонця краплину,
    Усміхнися до мене хоч раз,
  •   Осіння пісня
    Коли спадають сумерки вечірні,
    А день останній промінь посила,
  •   І знову думка про край
    І знову думка про край мій любий точить,
    Серце стривожене, а мрії вдаль летять.
  •   Мамина любов
    Любов є для дитини
    Немов вода рослині,
  •   Кохання вічне
    Кохання вічне? Не завжди!
    Чому? Ніхто не знає.
  •   Не сумуй стара вербичко
    Не сумуй стара вербичко,
    Водою умийся.
  •   Не питай, що тобі дарувала країна
    Не питай, що тобі дарувала країна,
    Запитайся себе, що ти їй дарував?
  •   Хвиля хвилю доданяє
    Хвиля хвилю доганяє
    І цілує й обіймає,
  •   Коли почуєш чайки голосіння
    Коли почуєш чайки голосіння,
    I в хвилях вловиш місячний прибій,
  •   Воля
    Пролетіли роки в даль лелеками,
    Пролилися дощами далекими,
  •   Проклинаю й люблю
    Проклинаю тебе в цю хвилину,
    Хоч любила секунду назад
  •   Богиня Лада
    На дворі березень, а Лада забарилась,
    У Вирію ще вирував бенкет,
  •   Чому наше щастя по світі літає
    Чому наше щастя мов пташка літає,
    Чому нашу долю в долонях тримає,
  •   Вояк
    Він сильний був, хочай життя пекуче
    Старалось гнуть його сильний хребет,
  •   Відлетіла любов
    Ось і знову тугА.
    Тисне в грудях нудьга,
  •   Це був лиш сон
    Приснився сон, що я десь серед лісу
    Згубилася й дороги не знайду,
  •   Пощо ж ти , Господи, створив
    Пощо ж ти, Господи, створив
    Цей світ такий двобічний?
  •   Вона лиш в снах ходила
    Завісилось життя на гілці вишні,
    Вдихало цвіт рожевої весни,
  •   Нас єднає любов
    Я живу лиш тоді, коли ти є зі мною,
    Коли йдеш не спіткувшись, твердою ходою,
  •   Бабуся
    Питалися дітки матусі:
    -А звідки бабуся взялась?
  •   Верніться в лоно Господа
    Реве, свистить, бушує хуртовина
    Летить стіною тяжкий морозний сніг,
  •   А серце вірить
    В тумані десь розвіялось довкілля,
    І стало пусто й боляче в душі?
  •   І ти і я, це паралель
    Життєвий шлях ,мов по рейках,
    Біжить у даль туманну
  •   Сила схована в душі
    І знову тяжко в цю годину,
    -За що і за яку провину,
  •   Я повік одержима тобою
    Я навік одержима тобою,
    В моїм серці живеш лишень ти,
  •   Проминули літа
    Проминули літа,
    Мов туманна сльота,
  •   Розгубились думки
    Розгубились думки в буревійному темпі ,
    Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
  •   На пероні стою
    На пероні стою,тебе здалека жду,
    А колеса стукочуть, втікають.
  •   Київ
    Мій Києве, ну ось я і з тобою,
    Мов зникло півстоліття із життя,
  •   Не спи моя думо
    Не спи моя думо,
    Ще спати завчасно,
  •   Роздвоєна душа
    У темряві нічній мої надії
    Притаїлись. Далеко до мети.
  •   Роки
    Не прошені ідете в нашу хату
    Й немов господарі сідаєте в лавках,
  •   Люблю
    Люблю, люблю, люблю,
    Як вишневі зернятка садила,
  •   Посивіле кохання
    Коли почуєш чайки голосіння,
    I в хвилях вловиш місячний прибій,
  •   Бог і боги
    Шелестить пора осіння,
    Листя розкидає,
  •   Візьму тебе в свій сон
    Спішу до тебе. На крилах би летіла.
    Ти ж відцурався і розлюбив мене
  •   Биківня
    Трагічний день, лиш вітер сумно віє ,
    Ліс шепотить і просить пом’януть
  •   Покотилось яблуко
    Покотилось яблуко
    Під сусідський пліт,
  •   Колода
    Що є краще для людини
    Обійти колоду,
  •   Мої тривоги
    На дворі біло, сліпнуть очі.
    Закрити б їх, хай краще ночі.
  •   Проживають твої діти у чужій країні
    Проживають твої діти у чужій країні
    Розкраєне в них серденько, плачуть ще й до нині.
  •   Броджу по інтернеті мов стернею
    Броджу по інтернеті мов стернею,
    Дивлюсь, як топчуть жито косарі,
  •   Туга
    Розлилися мої сльози
    В чужині річками,
  •   Рідний край
    Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
    Рветься вгору, несеться до самих небес,
  •   Пізнав мене ти у книжках
    Пізнав мене ти у книжках
    Свою богиню,
  •   Весна не квітне
    Весна не квітне , холодом жбурляє,
    Піщана курява дорогу закрива,
  •   Пізнай історію
    Пізнай історію, пізнай її героїв,
    Зроби до правди громадянський крок,
  •   Я вмерла для любові
    Чому душа весь час болить,
    Чому нема спокою?
  •   ЧУЖИНА
    Чому тужу, мій краю , за тобою?
    Чому ввижається хатиночка мала,
  •   Шевченку
    Ти спиш Тарасе, а слова,
    Які мережались сльозами
  •   Буковинській поетесі ,Анні Дущак, присвячую
    Нині білою фатою,
    Зима землю вкрила,
  •   Моя душа
    Якщо побачиш місце, що пустує
    І крутиться густий по нім туман,
  •   Воїнам УПА- присвячую
    Він ще живе, а може доживає,
    Несе на плечах цілу купу літ,
  •   Вербна Неділя
    Сумують сніги, розлилися струмками,
    Скупалися верби,водиченьку п'ють,
  •   Не шукайте тепла в чужині
    Летять ридаючи лелеки,
    Шукають сонця в чужині,

  • Огляди

    1. Востаннє!
      Пишу востаннє своє слово,
      Така тяжка його вимова,
      Сказати, що померла віра,
      Бажання творчости, довіра.

      В душі раділа- чисто, свято ,
      Що тут залишусь віршувати,
      Та «правила» не дотягнула,
      Хоч друзям руку простягнула.

      Бажаю всім добра і щастя ,
      Щоб успіх ріс, щоб світ з ненастя
      Й вам не сказав- ви не поети!
      Пишіть і не впадіть в тенети!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Пихатість!
      Пихатість- це чортівська штука,
      Надме повітря аж по вуха,
      І пухне з того голова,
      Пошани різко вимага!

      І хоч те діло мала втіха-
      Ну , зняв кота в сусіда з стріхи,
      Прийняв подяку, ніби й досить-
      Він в книгу Гіннеса заносить!

      Такі бувають в нас герої,
      Національні вдягли строї,
      Гучні викрикують промови,
      -Ми всі брати, не треба мови!

      Чи ж не пора вже буть смілішим,
      Не надуватись, буть мудрішим,
      Рятуй кота, та будь людина!
      Тебе чекає Батьківщина!





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. О, річенько, душі моєї спогад
      О річенько, душі моєї спогад ,
      Верни мені дитинства часопад,
      Роки розставлю берегом, а погляд
      Спрямую так ,щоб дати всьому лад.

      Я заберу з собою сміх діточий,
      Сліди моїх маленьких босих ніг,
      У торбу кину радості пророчі,
      Що ти мені шепнула навздогін!

      Моя Остерко, річенько дитинства,
      Ти завжди котиш води до Десни,
      А може, може глянеш в материнство
      І щастя згублене мені даси!





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Моя любове!
      Моя любове! Зроджуєшся в мріях,
      Ось дотик твій вже крильцями торка,
      Метеликом літаєш у суцвіттях,
      В душі моїй , жадана і п’янка!

      Ти вже моя! Ще не розквітла рожа!
      Тебе вдихаю , п’ю твій аромат,
      Не торкана, чарівна і погожа ,
      Жаринки спалаху- в очах горять!

      Ще не торкнувся, а тебе вже знаю,
      Твої уста – рожеві пелюстки.
      Любов моя! Кохаю, пригортаю!
      У снах бажань, зустрів тебе таки!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Бабуся
      У теплому куточку примостилась,
      Ближче до печі - тлів іще вогонь,
      Накинула хустину, плечі гріла,
      В ногах тулився кіт, теж змерз, либонь.

      І тихо так, і суму повна хата,
      Сидить бабуся і думкИ пряде,
      Колись дітьми і внуками багата,
      Тепер сама, ніхто вже не прийде.

      Село для них, померлих років цвинтар,
      Бо й сад пропав- посох, поріс бур’ян,
      Пусте село, свистить у травах вітер,
      Нема вже чим потішить городян.

      Лишила пряжу підійшла до Бога,
      Що з Матір’ю з покуття споглядав,
      Молитву тиху мовила, небога,
      Щоб щастя дітям, внукам посилав.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Осіння пора
      Прийшла у гості осінь кольорита
      Стоїть тут на порозі , наяву~
      Сіріє небо , поменшало блакиті,
      Достиглий плід в зернятках бережу.

      Колись весною посаджу їх знову,
      Тримаю у долонях дрібнотУ ,
      Чекатиму на весняну обнову,
      Збиратиму плоди в своїм саду.

      Ясніє день. Чи ж ранок той згадаєш,
      Як смакував нам чай у холодку ?
      Підуть дощі,надіюся впізнаєш,
      Кусочок літа- гинув нашвидку.

      Течуть струмки і творяться калюжі,
      Мов в дзеркалі відбиток мого я,
      Мої роки -затьмарені, байдужі,
      Чи ж пригадаєш як була твоя?

      Та все пройшло не жди, я не заплачу!
      Сміятись буду в ці похмурі дні.
      Прошу, будь другом і я все пробачу
      Винна осінь, Чекатиму весни!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Життя-вода!
      Життя вода- слідів нема,
      втопилися в тумані,
      та ми пливем до берегів,
      що там десь перед нами!

      І поки ще ми на воді-
      Тримаймось! Дасть Бог сили!
      аби лиш віру не згубить-
      й до берега доплили!





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Подих кохання


      У серце капає сльоза, чия не знаю,
      Як же пробилася сюди, тебе спитаю.
      Душа болить. Ти розлюбив . Вмерло кохання?
      А може все ж таки це ти , твоє зідхання?

      І подих твій, дзеркал житя, сіє росою,
      Розтане серце від тепла, спливе водою.
      З’єднаємо твої й мої теплі долоні,
      Ось вдарить грім, веселки світ, й ми знов в полоні!




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Заклик

      Заходились активісти партію скликати,
      Україну в Америку, в нові стейти пхати.
      От то буде щасливою наша Україна,
      Буде манна з неба падать, ще й даром хатина!

      Підписати петицію треба на фейсбуці,
      А тоді подать на розгляд Ю ЕС ЕЙ у руці.
      Кажуть ,треба не багато, тільки три мільйони
      Й Україна стане стейтом на прапорнім фоні.









      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Наталія- Вітаю всіх Наталь з Днем Ангела


      Мене Наталею назвали,
      Таке святе її ім’я,
      Не знаю чи достойна- Талі!
      Вона свята, та грішна я!

      Наталія –Різдва новина,
      Небесна радість тисяч літ,
      Я ж на землі, мала жарина ,
      Що гасне , й ось-ось догорить!






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Мої мрії
      У темряві нічній літають мої мрії,
      Отак кружляють не маючи мети.
      У поросі років згубилися мости.
      Боюся, зловлять їх не прoшені злодії.

      Ось так чекатиму до ранку, до схід сонця,
      Одну схоплю і сяду їй на крила,
      Щоб пташкою літала й вільно жила,
      Я пригорну її та й вилечу з віконця

      Таємна мрія понесе мене далеко,
      Здолає гори, осушаться моря,
      В проміннях ясних побачу диво я,
      Що крила виросли і я уже лелека.

      Спущусь на дах, який давно лишила
      І тут навіки відрубаю крила.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Я блукаю
      Я блукаю сумними алеями,
      Тут немає людей, лишень тінь,
      Квіти зникли, засіяно долями,
      Чути згусле дихання терпінь.

      Вже лице покривається мрякою,
      По щоках пробігають струмки,
      І врізаються в тіло розлукою,
      На шматки рвуть останні думки.

      Може я від життя смертю схована,
      І не я тут алеями йду,
      Тінь за мною чужа,подарована,
      Я в тумані туманом бреду.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Пірну в твою могутність
      Вже оддалік притягує могуть,
      Те дихання захоплюючої ритми
      І відчуття, що тіло моє б’ють,
      Хвилі води, нескінченої битви.

      Перед тобою я пилинка знань!
      А ти не спиш! Постійно котиш гори.
      Пірну в твою могутність, без вагань!
      Візьми мене в свої обійми-море!





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Усе забуду, усе прощу!
      У тиху ніч невидиму , туманну,
      Я пташкою до тебе полечу,
      Крилом торкнуся губ твоїх жаданих,
      Лишу любов, небесних тіл- свічу.

      Тобі присниться все, що вже минуло,
      Мене побачиш в дзеркалі років,
      Почуєш пісню, мов зорю прибулу,
      Обіймеш сон- кохання юних днів.

      І скажеш тихо - Ти моя кохана...
      Я розіллюсь краплинами дощу,
      Таким, що землю зрошує духмяно,
      В цю мить- усе забуду, все прощу.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Ти не частинка
      Хтось вирішив, що ти не маєш тіла,
      Живеш частинкою, а не сама в собі,
      Ось так висиш гойдаючись без діла
      Стала прошайкою, щоб хтось спас від біди.

      Тaка країна, що краде минуле
      І величається, що це її буття,
      Присвоює чуже, своє забула,
      Накличе на свій рід Господнє прокляттЯ !

      Ти не частинка! Нація прадавня!
      У тебе все своє, і тіло і душа,
      Хай Божа кара упаде знічав’я,
      Задавить підлого, підступного вужа!

      То ж слався завжди, ти того достойна,
      Нехай віднова добавляє тобі вік,
      Вкраїно рідна, прийми дітей вітання ,
      Ти Самостійна! Вже 21-ий рік!





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    16. Дерево життя
      Чи був то сон , а чи моя уява,
      Та сталось диво під моїм вікном
      Те деревце похиле, порохняве ,
      Білявим цвітом ніжно зацвіло.

      Моя душа легесенька зробилась,
      Немов пір’їнка цілувала цвіт,
      За квіточки і листячко вчепилась,
      Єднала цей і потойбічний світ.

      Ніхто не знає, як життя минеться,
      Коли остання квітка відцвіте.
      Поки душа барвінком в тілі вється,
      Допоки , дерево життя, росте.







      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Нове і старе
      Живемо в світі поспіху, шукання-
      Нових доріг, загублених ідей,
      Відірвані від кореня пізнання,
      Де схована розв’язка всіх речей.

      Усе старе прожите, не модерне-
      Воно не вабить, не годує нас,
      Шукаємо слова, щоб так майстерно
      Розставить їх і вжити тільки раз.

      І як би не крутив, усе наново,
      Круг обійдеш і знову те ж саме,
      І «каву» п’ємо, «крила» звів раптово,
      І «сонце» світить, «дощик» сум несе.

      Усе цікаве! Тільки б не писати
      Про рід Шевченка, Лесю, волі зріст.
      Це «заєложене»! А мо б з’єднати -
      Коріння дуба і розлогий лист?





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Сум
      Як тільки кине ніч зірки на «Воза»
      І новий серп нагострить, аж блистить,
      Сором’язлива стулиться мімоза,
      Спустивши віття, задріма на мить-
      Тоді посуне нічка в мою хату,
      Сяде за кужіль горя напряде,
      Мені дарує цю журбу зім’яту,
      І разом з сумом пісню заведе.


      Сумна ця пісня , зношене убрання ,
      У чорній свиті, через плече-мішок,
      Заховані веселі привітання,
      Зразу береться до моїх думок.
      Краде мій скарб- мережані надії,
      Які зв’язала туго у вінок,
      На плечі кине й мов нічна повія
      В темряві зникне, наповнивши мішок.

      Вдивляюся у ніч немов пустельник,
      Болить душа, лиш сиплеться пісок.
      Рахує час мій сонячний годиник-
      Чи ж буде день? Чи принесе вінок?





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Дід
      Гойдає вітер зламані ворота,
      Запалась призьба, підвиває пес,
      За вікнами сховалася гризота,
      Немає діда, пошкульгав до небес.

      Той вічний сон, твердий, непросипущий,
      Забрав у нього все, що так любив,
      В останнє пожував свій хліб насущний,
      В минуле глянув- скільки доріг сходив...

      Став на стежину, це уже остання,
      Із неї вже , немає вороття.
      Чи хтось за дідом плаче на прощання?
      Десь скиглить пес, оце і все чуття.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Осінь, не спішись!

      Розгулявся вітер, коротшає день,
      Ліс притих в чеканні, не чути пісень,
      Плаче небо сіре, хиляться жита,
      Стукне осінь в двері, в хату завіта.

      Відірве ось вітер знов листок життя,
      Усе пережите піде в забуття,
      А тоді подує , як і дув колись,
      Сторінки гортатиме. Осінь, не спішись !



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Іду полем
      Іду полем по стежині, оминаю квіти,
      Залишаю не зриваю, їм цвісти й радіти.
      На своїй рідній землиці, цвістимуть все літо,
      Дай їм вазу ,найдорожчу, скоро почнуть гнити.

      Всі це знають,не минають, рвуть маки у полі,
      Виривають, несуть в хату. Пий, води доволі!
      Та вода, це не пожива, сонцем не багата,
      Так й людина, душа згине, як не своя хата.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Верба та тополя ( казка )



      Недалечко від села, на горбочку , росла собі одинока тополя, а там недалеко, над річкою красувалася розлога верба. Сумно було обом, не мали пари.
      Ось і почали вони дружити. Гомоніли, мріяли , перегукувалися. Однакові були ростом , зеленим листячком пишалися. Любовно сідало на них сонечко , та на їхніх гілкочках відпочивало. Теплими вечорами , прилітав пустунчик вітер,.бавився з ними, лоскотав листячко- то верби, то тополі. Підхоплював їхню розмову і ніс далеко у гори- ближче до хмар, а часом, аж до самого Бога. Відчував Бог їхню любов, а тому і посилав їм силу рости і розвиватися.
      В той час люди перестали прислухатися до Божого Слова,. Не вірили , що Господь зійшов на землю. Деякі мали своїх богів, інші взагалі перестали вірити у Вищу Силу.
      Ось так і росли б собі подружки, якби не та буря , що наблизилася до їхнього селища. Була це п’ятниця. Небо почорніло, блискавки зміями перекреслювали небесні простори, тріскали недалекі високі скелі. Падали дерева. От тільки верба і тополя стояли непорушно. Прилетів вітер, приніс краплини дощу , кинув їх на вербу і ледь чутно зашепотів-
      -Він помер, Його розіп’яли на хресті.
      - Кого? спитался верба.
      -Того, хто приніс любов на землю. Господа нашого, Ісуса Христа.
      Затремтіла верба від болю, безсило схилила свої віти до землі і так застигла в цій позі навіки. Навіть не мала сили розказати про це горе своїй подрузі тополі.
      Вербичка плакала три дні, не піднімаючи очей .
      Аж ось повіяло теплом . Це знову прилетів друг вітер і приніс зі собою звуки радісних сурм і пісню, що розливался дзвіночками- Христос Воскрес.
      Почула цю пісню тополя, розпитувала, що ж це за пісня. Розказав вітер тополі і про смерть і про Воскресіння . Зойкнула тополя , та зразу ж і зраділа такій вісточці. Випростала свої гілочки підняла їх високо під хмари дякуючи небесам за таку радість. І росте вона з тої радості все вгору та вгору прославляючи Бога. Струнка, висока, щаслива.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. *******
      Твоя рука в моїй руці
      Тепло це відчуваю,
      Пливуть роки, а я тебе,
      Як і колись кохаю.

      Твоя любов вливає жар,
      Що топить лід навколо,
      Твій дотик уст мого чола-
      Пахуча матіоло.

      Ось так удвох пройшли життя,
      Вже обрій бовваніє,
      Стоїть з косою відплиття,
      Ми разом, аж стемніє.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Юність
      Не змогли убити примусом, приблуди,
      Не змогли здолати підступом брехні-
      Яничарським кроком, чоботом Іуди,
      Придушили подвиг стійкости в борні.

      І стоїть людина серед поля бою,
      Мов стеблина стигла, та в безсиллі плід.
      Не спекти хлібини зернятком застою,
      Не засієш поля, пропаде твій рід.

      Всі бажання росту ходять манівцями,
      Не зійде пшениця де росте кукіль,
      Сівачі байдужі ,кидають слівцями,
      Полуда на очі впала звідусіль.

      На тебе мій роде, вся надія знову,
      Запрягайте коні, вершники стремлінь!
      Вам зерно збирати, кукіль відкидати,
      Щоб земелька знала, що ти не один.

      Та це вже не вперше вам поля орати,
      Працею своєю спушувати твердь,
      Ви борці за правду, вас не розігнати,
      Ви живучий фенікс, не страшна вам смерть!.

      Будь благословенна, юносте незборна!
      Перед вами зникне тимчасовий спад,
      Здобувайте мудрість, вам рости, міцніти,
      Мрія України – волі зорепад.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Лебідь, рак і щука
      Бурхливе море зраджених надій,
      Мов буревій той, піднімає хвилі,
      Вдаряє в скроні тих безумних дій
      Вождів безрадних, в рішенні безсилі.

      І падають під ноги сонця дні,
      Що так недавно землю освітили,
      Зникли закони видані, мов в сні,
      Нові «Універсали» ввійшли в сили.

      Слова, слова , а потім більше слів,
      Це так якби із баєчки Крилова,
      Стоїть той віз розІп’ятий без діл,
      Не діє тут- “окрилена” віднова.

      Крильми махає лебідь , щоб злетіть,
      Підняти віз угору не під силу,
      А рак і щука нищать лету мить,
      Бо зрадою упирснули бацилу.

      Та вірю я у свій сильний народ,
      У землю ту, що прагне завжди миру,
      Він подалає й вийде з брудних вод,
      Підніме прапор сонця, й волі взриву.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Не питай

      Коли почуєш чайки голосіння,
      I в хвилях вловиш місячний прибій,
      Згадай ,коханий, молодe горіння,
      Іскристий світ негаснучих надій.

      І не питайся, де поділись роки,
      Чом інеєм укрилася коса,
      Чому я завжди чую твої кроки,
      Коли спадає ранішня роса.

      То ж не тривож минулого, не треба,
      Ми разом ще , хоч вже весни нема,
      Своїм теплом, мов сонцем серед неба
      Ти грієш ніч. Нехай мете зима!






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Весілля
      У неї це перше кохання,
      У нього це мабуть останнє,
      Тому вона в білому платті,
      А він має чорне убрання.

      Вона сподівається ласки,
      Йому ж аби скорше до ліжка,
      Вона в почеканні цілунку,
      А він вже хапає за ніжку.

      У серці порвалася нитка.
      Як жити в тілеснім захваті?
      На ранок він сповнений щастя,
      Вона, у пом’ятім халаті.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    28. Воля
      Зірвавсь з припони , полетів стрілою,
      Немає спину! Кличе голубінь!
      Безмежний степ приманює красою,
      Притихли трави, чують бистрий гін.

      Кінь радий волі, скинута вуздечка ,
      Ще й вітер-брат, що надає снаги,
      Вперед, вперед – напитись з озеречка
      Та й знов у простір, сповнений жаги!

      Подалі від стаєнки, жмені сіна,
      Ось де життя-покоси, степ, луги.
      Тут їж і пий, в роздоллі кожна днина.
      Батіг застиг! Лиш воля навкруги!






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Кохання
      Спішу до тебе, хоч і добре знаю,
      Що ти в обійми не візьмеш мене.
      Як вбить чуття? Чом пристрасно кохаю?
      Коли ж коли, усе це промине?

      Щока мокріє, ну невже знов сльози ?
      Вже скільки раз казала – відійду!
      Тепер я вірю, сповняться погрози,
      І щастя я без тебе не знайду.

      А може це лишень мені здається,
      Що квіти висохли в моїм саду,
      На дворі ж осінь, та весна вернеться-
      Я знов в твої обійми упаду.

      Ти вічна мрія, серце мого серця!
      Воно стукоче тихо в унісон,
      Роки ковтають біль, все ж поки б’ється,
      Ми в спогадах відновлюємо сон.








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ******
      Полетіли думки електронними дротами в місто,
      По дорозі губились перлини чуттів і понять ,
      І ті райдуги піль, що плелися в душі мов намисто ,
      Хтось украв по дорозі, змінивши на думи проклять.

      Хіба ж можуть «міські» убивати поля, це ж ганеба!
      Ще й пшеничні жнива , перемелювать купою слів ,
      Різнобарвну веселку міняють на синяву неба,
      Безпощадно вбивають красу наших рідних полів.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Хатина
      Закриті двері,сліпають віконця,
      Роки минулого застигли по кутках,
      І предків дух , а чи Дажбоже сонце,
      Сюди вкрадається, рве павутиння дах.

      Стоїть хатинка- дум моїх крамниця,
      Усі збережені, на них не діє час,
      Моя душа, мов спраглих днів жар-птиця,
      Тримає скарби ці -майбутнього причасть.

      І кожний день вплітатиме в молитву,
      Одну за одною - краплинки давнини,
      Тут причащусь , гріхи розвіє вітром,
      Ось двері навстіж! Шепіт- ти ж не омини!




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ******
      Виріс будяк, де вчора були квіти,
      Ніхто його й не поле, не зрива,
      Укорінився й буде соки пити,
      Хоч не йому призначена рілля!





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Правда
      Назгребали скирту сіна-
      Тут для правди- домовина!
      Та відкрилася провина,
      Бо здув вітер скирту сіна.

      Полетіла правда в хмари,
      Дощем впала на отари,
      Підхопили бистрі коні,
      Розірвали перепони!

      Понеслись у чисте поле.
      Засіялось! Правда коле!
      Зійшла правда, колоситься,
      Стиглим збіжжям, як й годиться!








      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ****
      Скажеш мавпі- потанцюй,
      Вона потанцює,
      Скажeш мавпі поцілуй ,
      Вона поцілує.

      А банана, як даси,
      До стелі підскоче,
      Розуміє голоси,
      Говорить не хоче.

      То пищить ,кричить, сопе
      І все по свойому,
      І не скажеж – ну й тупе!
      Проблема не в тому.

      Свої має звуки мов,
      Ними і пишається,
      Чує предків своїх- зов,
      У чуже не пхається.








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Такий наш світ, дивись- ніби й великий,
      Простір який! Непрохідні ліси!
      А там в лісах, живуть ще плем'я дикі,
      Дo них рукою ...ні,не подаси!

      Вони не знають- десь життя вирує,
      Людина в небі, в глибинах морів,
      Для них щоденність- пядесталі всує,
      Убити звіра, щоб рід його прожив.

      А вечорами- вогнищя і танці,
      Богам поклони, та ще гострий спис,
      Не впустять в коло жадних забаганців,
      Щоб пили ними, доєний кумис.

      Ось так й живуть, десь у своєму світі,
      Ні технології, ні скорих літаків,
      Вони лиш знають -землю ту любити,
      Де народилися- нехай і гущ лісів!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Змарніла любов
      Коли в душі твоїй журба,
      Що їсть - і дні ,і ночі,
      А ти похила, мов, верба-
      До неба звoдиш очі,

      Коли тривога навкруги,
      А серце завмирає,
      І друзі стали «вороги»
      Та й «він» більш не чекає-

      Ти все ще тужиш, з болем ждеш,
      Що та любов ,змарніла,
      Малим зернятком проросте,
      У серце скам’яніле.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Любов



      Любов є терпелива,
      Не горда, справедлива,
      Ніколи не пишається,
      Не пнеться, надимається,
      Не має в собі кривди,
      Не каже , що- любив би.
      Любов непересічна,
      Вона від Бога - вічна!


      Взято, як приклад, з листа Св. Івана до Корентян ( 13: 4-7 )




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Милому доріжка
      Ти топтав діріженьку у мій бік
      Збивав собі ніженьки віддалік
      В мене серце краялось- бо люблю,
      Тобі іншу стежечку я молю...

      Попросила сонечка- засвіти,
      Тай на річці стежечку проклади,
      Щоб мій милий ніженьки не збивав,
      По ній тихо човником припливав.

      Ой ,світило сонечко, аж два дні,
      В'ється пуста стежечка по воді,
      Не приїхав миленький -де ж ти де?
      Не барися- сонечко ось зайде!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Він сам один
      Він сам один, лиш під ногами квіти,
      Трава висока , листя шелестить,
      Йому вчуваються пісні, що внуки й діти
      Співали тут. Ох,як життя летить!

      Взяв палицю, супутницю щоденну,
      Сльоза не прошена- згадав пору!
      Він чує пісню журавлів надхненну,
      Кру-кру, кру-кру - у чужині помру!




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Господні дари
      Злечу понад хмари, де сонце цілує,
      Куди не заходять вітри,
      Де душу сльоза не торкнеться , бо чує,
      Як Бог тут любов в своїм серці готує,
      На рік, що не має - пори!!

      Тут тиша солодка, лиш серця удари!
      Ніде не спіткнеться нога.
      Тут може знайду ті далекі стожари,
      Що душу чарують- Господнії дари,
      Яких ,на землі, не змогла.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Карпати
      Кличе у мандри дорога в Карпати,
      Де сонце гуляє по чубчиках гір,
      Де сосни крислаті,
      Де хмари крилаті,
      Трембіти говорять- ставай на позір!

      Де ллється блакить, водоспадом на квіти,
      Заходить в щілини, розтоплює тьму,
      А звуки трембіти,
      Несуть заповіти-
      Гайнемо в Карпати , шукати карму!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Простелю доріжку
      Знов надходить вечір волошковий,
      Знову місяць срібло розсипа,
      Я підставлю пеленУ ранкову,
      Нехай небо зорі насипа.

      Приспів

      Простелю доріжку,
      Виплету меріжку,
      Між волошки маки розкладу.
      Хай у полі в’ється,
      Серце щастям б’ється,
      В сяйві місяченька, дім знайду.

      Як же буде хороше відчути,
      Вільний степ вкраїнської землі,
      Не вдалося чужині прикути,
      Почуття любові у мені.

      Простелю доріжку...

      Я з тобою завжди Україно
      Хоч далеко , місяць все ж один
      І доріжка вишита в чужині,
      Поєднає мій родинний дім.

      Простелю доріжку ...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. XATA
      Зайшла до хати, де тепло буяло,
      Де все хотілось завжди роздягтись,
      Тепер лиш дрож, і якось темно стало,
      Відкрию вікна!І двері ,геть, навстіж !

      Впущу до хати запахи весняні,
      Хай сиплеться проміння! Никне тінь!
      За стіл засядуть,лиця осяяні-
      Всі родичі, що дивляться зі стін.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Любове незнана
      Лети ,моя пісне,на рідні простори,
      і тугу мою забери,
      бо хочеться жити ,
      творити, любити,
      а де ж те кохання знайти?
      Минули роки, і вже серце заснуло,
      зазнавши турбот і журби,
      а я все чекаю,
      тебе виглядаю,
      любове, незнана, прийди!




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Життя
      Життя- це даль! Це - піщана пустиня,
      По ній ти робиш власнії сліди,
      Душа шукає. Ось! Твоя святиня!
      Якір спускай! Сади, збирай плоди!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Надія весни
      Де ви часи веселого довкілля,
      Чому так пусто й боляче в душі?
      Сумні думки, немов зів’яле зілля,
      Лягають вглиб розритої межі.

      Чи ж зацвітуть сади побіля хати
      І чи всміхнеться сонце у вікно,
      Чи вже навік минуло й не діждати
      Того, що відійшло від нас давно.

      Усе довкола стихло у чеканні
      Нових поривів, розквіту весни,
      А серце стукає у сподіванні-
      Прорветься промінь в наші сірі дні.






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Щастя любові
      Подаруй мені сонця краплину,
      Запали моє серце ще раз,
      Я воскресну і в небо полину,
      Розкую заморожений час.

      І поллються дощі теплозорі,
      Зросять землю, нап’ються поля
      І в цей день у небесному морі,
      Загориться надія моя.

      Усміхнеться знов щастя любові,
      Ніч посіє зірки в небесах,
      І зіллються в коханні чудові
      Дві душі, як було в початках.







      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Сила в душі
      І знову тяжко в цю годину.
      -За що і за яку провину,
      Нема спокою у ці дні?
      Кругом все пліснею взялося,
      Накрили щільно що «брелося».
      Мов квасять кислі огірки.

      А ті, що «діло» це зробили,
      Великий камінь положили,
      Свої встановлюють права.
      Те що було, ізнову душать
      І на шнурочку думку сушать,
      Щоб з неї й праху не було.

      Бездушну виплекать людину,
      Взялися знову гнути спину,
      Переробляють всі книжки.
      Уже Майданів не бояться,
      Бо за спиною майоряться,
      До крові жадні прапори.

      Та це ж не вперше розбивають
      Вкраїнську хату, проклинають
      Ці кровопийці , блударі.
      Хоч серце з розпачі ридає,
      Та все ж живе і не вмирає,
      Бо сила- схована в душі.






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    49. Лист
      Вже вкотре брала я перо у руки
      І сотні раз, дивилась на папір,
      В очах темніло, чулись дивні звуки,
      Сум пив слова, немов старий вампір.

      Аж ось яка гора в кутку кімнати!
      Там крапки й коми, решта- пустота,
      А треба ж якось слово те сказати,
      Щоб завершить задумані діла.

      Так ніби просто! Висохли вже сльози...
      Між нами холод , снігу заметіль.
      Тому, прощай! Нехай стихають грози!
      Ми станем друзями, відкиньмо біль!





      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Нещаслива любов ( гумор)
      ВдалА Ганка, що любила,
      Кривобокого Данила,
      А він трошки сліпуватий
      Ще й вдобавок дурноватий.

      А так парубок нічого,
      Усе інше добре в нього,
      Вірний він, не перелюб,
      Взяла дівка із ним шлюб.

      Наш Данило цвях-хлопака,
      Ще й на все село співака,
      Як затягне коломийку,
      Часом сам ,а часом вдвійку.

      Ще й багач на все село,
      Все від батенька прийшло,
      Та й Данило підробляв,
      На весіллях всіх, співав.

      А до Ганки залицявся
      Інший хлопець, й в ній кохався.
      Гарний був, що просто страх
      Але що ж, як він жебрак.

      Ані хати ані поля,
      Тяжка була в нього доля,
      Тому Ганка хоч й любила,
      Вийшла заміж за Данила.

      Ну, ведемо слово далі.
      Справили весілля Галі,
      Ось й медова стала нічка,
      Тріскала, палала пічка.

      ТеплО в хаті розливалось,
      Якось все не так складалось,
      Глянула на хлопця Ганка
      І вжахнулася панянка.

      Відвернулась від Данила ,
      Вся від жаху аж тремтіла,
      А тоді закрила очі
      І тихесенько шепоче.

      Ой,Даниле, ДанилОчку,
      Не чіпай мою сорочку,
      Пісню краще заспівай,
      Думай, що то ти попав у рай.

      І так твориться й до нині
      В господаря й господині,
      Тільки нічка наступає,
      А Данило все співає.






      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Батько
      Ти все життя зв'язав у сніп,
      І долі і недолі,
      В руках гуляв твій бистрий ціп,
      Намолотив доволі.

      То де ж врожай? Де коровай?
      Кому справляв весілля?
      Пішли сини в далекий край,
      У бур’янах застілля.

      А ти ще тут, в надії ждеш,
      Обійми розпростерті,
      Хай час летить! Немає меж!
      Любов ...не знає смерті!





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    52. Береза
      Плила небом хмаронька,
      Сповільнилася,
      Де росла берізонька,
      Зачепилася.

      Обмотала гіллячко,
      В шовки білії,
      Ой, буде весіллячко,
      Як в ідилії!

      Тішилась берізонька,
      Біловбраннячком,
      Догоряла зіронька,
      На світаннячку.





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    53. Подарунок
      Вже серце тремтить і я вся паленію,
      Ще хвилька- коханий в обійми візьме,
      Так довго ховала від нього цю мрію,
      Що кине її і полюбить мене.

      Чи ж довго побуду в Ерато обіймах,
      Чи може лиш порох із ніг обтрясе,
      Та й знову залишить слова, як в поемах,
      Які в подарунку мені принесе.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Пишу вірші

      Коли надворі сонце сяє,
      Щедро проміння розсипає,
      Пісні тріпочуть у душі-
      Пишу вірші.

      Коли навколо вітер свище,
      Холодна хвиля бижче й ближче,
      Зникає щастя із душі-
      Пишу вірші.

      То ж не питайте, що зі мною,
      Чому кладу рядки струною?
      Бо коли чую крик душі-
      Пишу вірші.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Рання весна
      Ще темні хмари сонце заступали,
      Сріблилися краплини на гілках,
      Під сонцем неохоче висихали,
      І плакав - брудом - сніг на берегах.

      То тут, то там ламалися крижини
      Ішла весна, гуділо навкруги,
      Тепло будило заспані долини,
      Біліли проліски, всміхалися луги.

      Вже близько дні любовного розвою,
      Які дарує нам пора ясна -
      Акордів неповторних диво-грою
      Всміхнеться мрійна вранішня весна.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    56. Народження
      Вагітніли хмари, ось-ось із землиці,
      Народиться квітам життя весняне,
      Голівки вже видно, чекають водиці,
      Ще трохи, і зливою небо шмагне.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Пізно



      Ти прийшов у життя, якось пізно й невчасно,
      Коли впали на землю останні плоди,
      Я тебе виглядала в саду. Ой, як часто!
      Танув день і зникали болючі сліди.

      Почорніли хати, похилилися трави ,
      Ти ступаєш в давно вже невидимий слід ,
      На похилім стеблі, відгоріли заграви ,
      Я не та що була. Навіть місяць поблід.





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Іванова пригода
      Натискав на ґаз, Іванко,
      Поспішав додому,
      Грузовик гудів і злився,
      Торохтів при тому.

      Пес ,Сірко, сидів в машині,
      На Йванка дивився,
      По собачому так думав:
      - А щоб ти сказився!

      Кінь в причепці розгойдався,
      -Ну куди спішиться?
      Чого так жене машину?
      Це ж можна й розбиться!

      Виїхали на той шлях,
      Що змійкою вився,
      На закруті в стовба вдарив,
      У рів покотився.

      Харчить кінь, собака виє,
      Кров із них стікає,
      А Іванко ледьви диха,
      У кущах конає.

      Поліцай якраз під’їхав,
      Побачив картину,
      В нього серце було добре,
      Полюбляв скотину.

      Бачить, кінь у сильних муках,
      Пустив кулю в лоба.
      Лежить Сірко потовчений,
      Й тут тяжка жалоба.

      Коли чує, постогнує,
      В кущах хтось озвавася ,
      Поліцай й туди підходить,
      Із трудом дістався.

      Лежить Іван, весь побитий,
      Носа витирає.
      Поліцай , в руці з наганом,
      Івана питає-

      Як себе ти почуваєш?
      Іван настороживсь,
      -Краще й не було в житті,
      Йти додому можеш!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Доля
      На дворі осінь, та весна у серці.
      На світ прийшла і засіяла ти,
      Моя ти доле, хлюпнуло відерце,
      Наповнене бажань...рости,рости!

      Болить душа. Не сповнились бажання,
      Упало листя осені в життя.
      І жовкли дні- сумні,повні страждання,
      Згубилося весняне почуття...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Право матері
      І знову струм ,болючих серцю , слів,
      Облив мене ,щоб злість свою зігнати.
      Яке я маю право до синів!
      На Бога зглянься! Я ж є їхня мати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Люблю тебе, мій краю!


      Чому це так в моїй душі-
      Як чую рідне слово,
      У серці квітка розквіта,
      Сміється світ навколо.

      У ньому все! Краса, любов,
      Ліси, поля, розмаї-
      І біль зникає , в щасті я.
      Люблю тебе, мій краю!





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Київ
      Мій Києве, ну ось я і з тобою,
      Мов зникло, відлетіло пів життя,
      І знов стою я босоніж малою,
      В сріблистих хвилях рідного Дніпра.

      Думки летять веселкою за море,
      То знову линуть у минулу даль,
      Сплелись вінком Америка й Вкраїна,
      В душі моїй- і радість, і печаль.






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Прометей
      На полі зраджених надій
      Крові і жаху,
      Де смерть справляла свій завій
      Бенкетом праху,
      Схрестилися віків мечі,
      Жива ідея-
      Палало вогнище вночі-
      Дух Прометея.

      Дарунок вічного вогню
      Він дав людині,
      Себе підставив під борню,
      Зевса гордині.
      Прикутий до вершин гори,
      Орла довбанню,
      Тримав ідею до пори,
      Свого страждання.

      Минули роки мук і зла,
      Горіла рана,
      Поки Геракл убив орла,
      Звільнив Титана.
      Ідея волі все жива
      І слава вічна,
      Надія завжди ожива,
      Людині звична.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Я шукаю себе

      Розгубились думки в буревійному темпі ,
      Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
      Проростають бадиллям яложених штемпів
      І чекають горіння моєї душі.

      Я шукаю себе . Як розбити каміння,
      Що закрили стіною мої почуття?
      Як же знову скресати іскрою горіння,
      Відродити із попелу давнє життя

      Запалає вогонь, коли думка воскресне
      Багрянистим струмком полетить в небеса
      Розіб’ється стіна і з під попелу чесне-
      Рідне слово дзюрчатиме. Божа роса.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Адам і Ева ( гумор )
      Коли Бог створив Адама
      Й доглядати сказав рай
      Адам голову почухав
      Й замугикав-«жінку дай».

      Щоб Адамові жилося
      Вигідно і без турбот,
      Сотворив для нього Еву
      Щоб звільнити від забот.

      Все було чудово й ясно
      У прекрасному саду,
      Ева мужа шанувала
      Розганяла самоту.

      І жили б вони ще й досі,
      Вірний муж й його жона,
      Якби Еві не з’явився
      Змій, підступний сатана.

      Зашипів підлесло й тихо
      -Що ж ти Ево все мовчиш
      І їси те що не треба,
      Ще й Адама того вчиш.-

      Ти б он яблоко зірвала,
      Розум з нього б спожила,
      Та й Адамові сказала,
      Щоб він з’їв і ти взяла.

      Тоді Ева ще не знала,
      Що це значить розум мать,
      Завжди мужу догоджала
      Щоб йому лиш царювать.

      Коли ж яблуко ізїла,
      Ще й Адамові дала,
      Зразу думка проясніла
      Стала мудрою вона.

      Залишила головою
      Свого мужа назавжди,
      Але шиєю крутила
      Він сюди, вона туди.

      І так завжди споконвіку
      Де керує чоловік
      Жінка головою крутить
      Ну а він до того звик.

      Та жінки більше не хочуть
      В тіні нищечком стоять
      Вони все беруть у руки
      Годі мужу догоджать.

      Гей дівчатка годі спати,
      Всі берімся за кермо,
      Наша сила все поборе,
      Скинем відвічне ярмо.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Поля квіток
      Відкрила вікна, напустила світла.
      Сховала темряву. ЇЇ як й не було !
      Це ж рік новий, і вже нова політра,
      В кольорах райдуги, несе тепло.

      Горить любов, горить і моє серце,
      Між хмарками вишукує блакить,
      Полилась кров, наповнює відерце.
      Наллю у келих, життя мойого мить!

      То ж вип’ємо до дна і ані краплі
      Не лишимо, щоб не допив ніхто!
      Збудуємо легенькі дерижаблі,
      Полет направим де поля квіток.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Коли молодість в жилах бурлить
      Коли молодість в жилах бурлить
      І змиває застоєні роки,
      Тоді знаю, я ще буду жить!
      Не заснуть- ні думки, а ні кроки!

      Ще збудую хороми сердець,
      Підніму їх високо, за хмари.
      Честь і гідність вплету у вінець,
      На вівтар покладу свої дари !



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Відрубаю крила ( сонет )
      У темряві нічній літають мої мрії,
      Отак кружляють не маючи мети.
      Як їх спасти, куди їх понести,
      Щоб не схопили їх не прохані злодії.

      Чекатиму до ранку, на схід сонця,
      Тоді схоплю її і дам їй сильні крила,
      Щоб пташкою літала й вічно жила,
      Я пригорну її і вилечу з віконця.

      Таємна мрія понесе мене далеко,
      Здолає гори, здолає всі моря,
      У ясних променях побачу диво я,
      Що крила приросли і я уже лелека.

      Спущусь на дах, який давно лишила
      І тут навіки відрубаю крила.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Чи ви чули весну?
      Чи ви чули весну, коли пісню співає,
      Як бурлить попід кригою скута вода
      І тріскоче й свистить все довкола ламає,
      Об поверхню з розпуки все більше вдаряє,
      Розриває ті пута якими зв’язала
      Безпощадна , холодна і люта зима.

      Вдарив грім водяний, відколов кусок криги,
      Затремтіло довкола поле крижаних снів,
      В глибинь глянуло сонце, зняло тьму поверхову
      І пірнуло знайти ту весну пречудову,
      Щоб на поклик проміння розбила застій
      І ось вперше хлюпоче весняний прибій.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Тебе, земле, люблю
      Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
      Рветься вгору, несеться до самих небес,
      А у грудях так тяжко, кружляють примари.
      Лине думка вперед, в край, де рід мій увесь.

      Ллється пісня землею, Україні салют!
      Виблискують бані. Рідний Київ, я тут!


      І так кожного року душа оживає,
      Бо летить у далеке дитинство просте,
      Тут любов материнська мене огріває,
      І під спів колисковий у мріях цвіте.

      П’ю тут соки живучі. Тебе земле люблю!
      Завжди ставлю свій біль з чужиною на прю!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Білі лебеді
      Летіли білі лебеді,
      Торкалися крильми,
      Мов іскрою у трепеті,
      Сплелися їх думки.

      Їм тепло так зробилося
      Від приязні в серцях,
      І клекотом котилося-
      Ми друзі в манівцях...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Осінь
      Стоїть осінь, зовсім нага,
      До любові в неї снага,
      Поскидала всі сорочки,
      Та й прогулюється вбочки.

      Порубків до себе кличе,
      Ждано чайкою кигиче,
      Мимо сонячних прогноз,
      Притулився Дід Мороз.

      Приголубив свою кралю,
      Понавішував кришталю,
      Шепотів їй білі сни,
      Ми з тобою - до весни!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Мій рідний поріг
      Чи довго ще блукатиму по світі?
      Сочиться вже кровиця з моїх ніг,
      А я то йду, а то лечу в орбіті,
      Шукав життя, та так знайти й не зміг.

      Я не зміг, я не зміг
      І вже чую, втрачаю поріг,
      Глушить всі почуття ,
      Ця земля, небуття,
      Прикувала орбіти доріг.
      .
      Пройшла зима, пташки летять додому,
      Над краєм простелилася блакить,
      Звиваюсь зачарований по колу,
      А серце скам’яніло і болить.

      Ой, болить. Ой болить!
      Серце рветься ! Його не спинить!
      Хай і кров’ю стечу,
      Та до тебе дійду,
      Мій далекий, мій рідний поріг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Його люблю
      Він все забув? Простити? Може треба?
      Господь твої молитви не почув.
      А ти колись з заплаканого неба
      Впадеш на нього краплями дощу...

      А, може, вітерцем влетиш у груди,
      Чи пахощами з літа диких трав...
      І Він збагне, що Ти - це справжнє чудо
      Й до нього повертатися пора!

      Минуть літа, зів’януть дикі трави,
      Чекала я під краплями дощу,
      А він, а він, той хлопець кучерявий,
      Навіки зник! Чому ж його люблю?





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Маків цвіт
      Моя душа немов в полоні,
      А мозок стиснутий в долоні,
      Піду шукати маку цвіт,
      Напитися й забути світ!

      Я хочу визволити душу,
      Для цього, я лишити мушу,
      Це грішне тіло що болить.
      Зварю навар, той маків цвіт.

      Бо кажуть, це допомагає
      І болі всі повідбирає,
      Ще й заколисує до сну,
      Лишає душечку святу.

      Злетить душа моя до неба,
      Це лиш одна її потреба,
      А тіло на землі лишу.
      Я все забуду, все прощу!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Молодість ( гумор)
      Була колись я молодою,
      Носила зеркальце з собою,
      Тепер тримаю його в скринці,
      Не хочу мать його в торбинці.
      А як дивлюсь на свою вроду,
      Вживаю грим , минаю воду.
      Можна б за «фейсліфт» заплатити
      І тіло молоде зробити.
      А от, де силу можна взяти,
      Щоб молодою знову стати!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Коли кохання
      Коли кохання відібрало голос ,
      А все горить від почуття, яке збудив,
      Десь лине пісня, достигає колос,
      Та я не чую і не пригадаю днів.
      Не треба слів. Тут все зникає в мряці.
      Заснули зорі, місяць м'ячиком скотивсь.
      Тремтять від дотику уста горячі.
      Затихла пісня, а я в полоні часу.
      У цю хвилину, ти час для нас спинив.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Весна не квітне
      Весна не квітне , холодом жбурляє,
      Піщана курява дорогу закрива,
      Бабусю це ніяк не зупиняє,
      Вона Великдень нині зустрічає,
      В дугу зігнувшися, до церкви шкутильга

      А там уже нема де й протовпитись,
      Людей набилося, таких як i вона,
      -Пустіть, благає, дайте помолитись,
      Може востаннє, Богу поклонитись,
      Вже не вернеться для мене моя весна.

      Вона така ж, безсонячна, хмариста,
      Дороги з ямами, погорбились хати,
      А сонце десь по той бік огріває,
      Не знати чи в село ще завітає,
      Бо залишила тут зима свої сліди.

      Зайшла і заразу впала на коліна.
      Не за себе молитва лилася. О, ні!
      Вона прохала щастя для родини,
      Для усієї матері Вкраїни.
      -Воскрес ти Господи ! Зніми з хреста її !






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Самотність
      Не той самітній, хто один в пустині,
      Чи десь морями, сам човном пливе,
      Чиї слова сплелись у павутинні,
      Глухий до всього , пустельником живе.

      А той що тут, де густо кругом люду,
      Усі говорять, галас навкруги,
      Не чує слів, бо в них по вуха блуду,
      І він згасає з надмірної туги.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Я Весна!
      Буду йти невідомими стежками,
      Хай зникають за мною сліди,
      Заплітусь десь у травах мережками,
      Щоб ніхто не приходив сюди.

      Простелюсь по землі білоквітами,
      Розпливеться зловісна зима,
      Проросту десь шумливими вітами.
      Я Весна! А людини нема!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Приязнь
      Летіли білі лебеді,
      Торкалися крильми,
      Мов іскрою у трепеті
      Сплелися їх думки.

      Їм тепло так зробилося
      Від приязні в серцях,
      І клекотом котилося-
      Ми друзі в манівцах!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Природа оновила шати
      Природа оновила шати,
      Розкішних барв хоч відбирай.
      Цвіте весна милує око,
      В обійми сонячні широко,
      Пірнув мій любий рідний край.

      Так радісно душа співає,
      Навколо родиться життя,
      Моя країна сонцем сяє,
      Тут воля пташкою літає,
      Недолі нема вороття.

      А материнська наша мова
      Голубить нас, несе нас в даль,
      Слова мов квіти розсипає,
      По полі вольному гуляє,
      Вкраїна встала, геть печаль.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Туга
      Чому туга моя ніяк не засне,
      Чом тисне у грудях і буря гуде
      Зриває останні листочки весни,
      А краплі дощу чом сольоні такі.

      Чому помирають слова на устах,
      Не чути щоб ехо неслось по верхах,
      Скоріше у прірву ідуть почуття,
      Не в силі підняти минуле життя.

      Згасають роки , догоряє свіча,
      Вже тіло чекає свого палача,
      Та думку не вбити, вона все жива,
      На білім папері залишить слова.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Доля
      Не знаю, чи то Бог дарує долю,
      А чи гуляючи по полю,
      Вона сама мене знайшла,
      Та і до хати забрела
      І сіла ніби відпочити
      Та тут й лишилась в хаті жити,
      Хоч і не прошена була.

      Щоденно так господарює,
      А щастя скупенько дарує,
      Поводиться немов палач,
      Таке вже творить, що хоч плач.
      Й за що вона мене карає?
      Вже і молитва не спиняє
      ЇЇ гуляйства і хули.

      Шукаю щастя по закутах
      Воно ж сховалось десь в закрутах,
      В минулих днях мабуть лишилось,
      Тепер прошу хочби приснилось,
      Як я дитиною була
      І з ласки матері цвіла,
      А серця туга не чорнила.

      І так у сні я оживаю,
      Про дні щоденні забуваю,
      Бо сняться гори, ліс і луки
      І материнські ніжні руки
      Які голубили , ласкали
      І в Бога щастя все благали,
      Щоб доля доброю була.

      Та не так сталось, як гадалось,
      Що мріялось те не збувалось.
      Вітри понесли на чужину,
      Вже не повернуть в Україну.
      Одна потіха, краю воля,
      Що дарувала диво- доля
      То ж хай у щасті процвіта.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Крута подружка !
      Що ж це сталося з тобою? Марійка пита.
      Ти ж була колись висока, а тепер низька.
      Де поділись твої коси –стрижка набакир
      Та й фіґура розплилася, стан пішов «ушир»

      Голос твій якійсь змінився, та й очі не ті,
      Ти щось ,Віро, занедбалась, збилася з путі.
      А ми ж так з тобой дружили ,подружко моя.
      Жінка каже- Я не Віра,я Галина.Ти мені чужа!

      То ти вже й ім’я змінилаЇ Догори світ ввесь!
      Що це із людьми зробилось? От же мода днесь!
      Галя винною лишилась, що вона не та,
      А Марійка подумала:- Подружка «крута» !




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Женці
      Серпанкове літо, хиляться жита,
      Спека нестерпима, а дощів нема.
      Йдуть женці по полі, не можуть косить,
      Жито пересохле, порохом летить.

      Двадцять років поле, пусткою стоїть,
      Де врожай посходив, там й досі лежить.
      Підняв косар косу, та так і трима,
      Проминуло літо, на дворі зима.

      Ой косаре мрійнийнику, праця твоя де?
      То коли ж та нивонька, врожай принесе?
      Вже й коса притупилась, а ти все стоїш,
      На кого чекаєш ти, чи ти може спиш?

      Ой просниш косарику, засіки пусті !
      Сонечко на обрію, збіжжячко коси.
      Нагодуй же матінку, змучених дітей,
      Пригорни їх бажаних, до своїх грудей.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Україно моя !
      Нехай пісня дзвенить мов дзюрчання води,
      Й обізветься у співі пташинім,
      Хай летить за моря,
      Там де сходить зоря,
      На моїй незабутній Вкраїні.

      Тебе чую завжди, у похилі роки,
      Ти цвітеш самоцвітом єднання,
      Виринають з душі,
      Мої скромні вірші,
      І співають тобі привітання.

      Хоча доля занесла далеко мене,
      Та душа залишилась, відстала,
      А пісенний той зов,
      Кличе знов під покров,
      Там де пісня уперше лунала.

      Я до тебе вернусь, Україно моя,
      Щоб з'єдналося тіло з душею,
      Пригорну це буття,
      Немов блудне дитя
      І навіки вже буду з тобою.







      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    88. Душа в пітьмі
      Якщо побачиш місце, що пустує
      І крутиться густий по нім туман,
      Не розгоняй, в цій темряві вирує
      Моя душа, заведена в обман.

      Вона чекала промені із неба,
      Покірно стала на земельну гладь.
      Їй, бідній, зовсім небагато треба-
      Любов Господня, Божа благодать.

      Та темні сили маскувались хитро
      І затягнули зашморгом брехню,
      Накинули на душу непомітно,
      Зневіру серця , накинули петлю.

      І я тепер, жену це темне лихо,
      Чекаю світла, вийти із пітьми.
      То ж обережно! Рухайтеся тихо.
      Не розтопчіть! Тут родятся думки!

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Летять, ридаючи, лелеки
      Летять ридаючи лелеки,
      Шукають сонця в чужині,
      Несуть на крилах свою пісню-
      «Ми повернемось на весні».

      А скільки ж вас в дорозі згине?
      Зітруться крила у журбі.
      Чужа земля зітре надії,
      В пошуках щастя в чужині.

      То ж чи судилось вам вернутись,
      Щоб в хаті рідній доживать,
      Чи задля сонечка чужого
      Прийдеться там і помирать?

      Ой, не шукайте долі в світі,
      Де сонце спалить мрії й сни,
      Нема країни ,щоб любила
      Любов’ю рідної землі.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Кохання на віки
      Роки приходять і відходять,
      А в серці ти така сама,
      Усміхнена, залита щастям,
      Хоч посивіла вже коса.

      Тебе любив за сміх веселий,
      За щиру мову золоту,
      За ніжний дотик поцілунку,
      Твою безмежну доброту.

      Пройшли роки, ти не змінилась.
      Усе лишилось, як й було
      Хоч визирунки личко вкрили,
      Кохання в нас не відцвіло.

      То ж ще раз, мила, присягаю,
      З тобою в парі назавжди!
      Кохав тебе й буду кохати'
      Бо ж ти зі мною на віки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Вибори у лісі
      Потріскує безлистий ліс,
      Вдаряє гілка в гілку,
      А вітер дме поміж беріз,
      Звірів збирає в спілку.

      Ось на галявині зійшлись
      На спільну довгу раду,
      Щоб встановити, як й колись,
      Хто з переду, хто з заду.

      Перед веде ласий ведмідь,
      Обіцянки кидає,
      Що об’єднає ліс у мить,
      Й всім щастя засіяє.

      І тут як тут, хитрунка- лис,
      Малює визирунки,
      Під співи щебету актрис,
      Несе свої «дарунки».

      Зявився Олень, красень наш
      З розлогими рогами,
      Повторює давній монтаж
      «Я завжди буду з вами»

      Усі зійшлися, усі тут!
      Їжак, крикуха миша,
      І заяць визирнув з нори.
      Запанувала тиша.

      Слово своє почав ведмідь,
      Бо ж він предсідник лісу,
      -Я користаю ось цю мить,
      Лисицю геть до біса!

      Лисиця хвостиком круть-верть,
      Ласкаву шле усмішку,
      -Ведмідь несе для лісу смерть,
      Лиш я зварю лемішку.

      Ось бистрозорий наш орел,
      Махнув на всіх крилами,
      Лиш я на небі й на землі,
      Володар над звірями.

      Розговорилися зайці
      І різні дрібні миші,
      Та їх не слухав більш ніхто,
      Усі бажали тиші.

      А тиші й досі там нема,
      Ще й досі перегони,
      У лісі ще тріщить зима,
      Йдуть свари за «пагони».



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Чванкуватість ( для дітей )

      Місяць з сонцем сперечався,
      Аж запінився, зачхався,
      Хто важніший для землі?
      Ну скажи, чи я чи ти?

      Сонце на це відказало,
      Й це поважно прозвучало,
      -Не виношусь хвалючи,
      Свічу вдень, а ти вночі.

      -Якби сонце не світило
      То нічого б не родило,
      Не пишалися б діброви,
      Ані квіти порпурові.

      Але місяць відказав,
      -Хто землі спочинок дав?
      Коли б навкруг не ходив,
      То і сад би твій не цвів.

      Не було б тоді зими,
      Ані пишної весни,
      Бджілка б літом не бреніла,
      Осінь листя б не барвила,

      Все згоріло б від любови
      Яку сиплеш на діброви,
      Ні травинки, ні рослинки
      А самі лише піщинки
      Залишились б на землі,
      Отже, дяка лиш мені.

      -Ой. який ти чванькуватий
      Хочеш славу всю забрати,
      Ти ж для всесвіту граб'я!
      Для землі важні ми два.

      Та якби не притяжіння,
      Чим тримаю лет стремління,
      Полетів би ти з землею
      Не ходив би навкруг неї.

      То ж не слався , не хвалися
      Що лиш ти у небі птиця
      Треба знати собі міру
      І в співпрацю мати віру.








      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Почекай, не зникай
      Почекай, не зникай,
      Я прийду, привітай,
      І ми разом піднімимось в небо.
      На одному крилі,
      Ми здолаєм далі,
      Нам другого крила вже не треба.

      Бо те друге крило,
      Нас у прірву звело,
      Нам одного в коханні достатньо.
      Ми ж бо тіло одне,
      Сила в ньому зросте,
      Нам ніколи не буде самотньо !





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Коли душа зірвалася із осі
      Коли душа зірвалася із осі
      Порвалися без догляду шнурки,
      А ти стоїш розхрістаний і босий
      Хапаєшся повітря , та дірки!

      Ще й нарікаєш на «прокляту, долю,
      А хто ж її, ту долю, тобі дав?
      Ти ж сам запхав себе у ту неволю
      І стала мрія - чужини удав.

      Не плач і не тужи. Усе минуло!
      Ти краще душу, що втікла, знайди.
      Коханням невмирущим знов війнуло
      До нього з вірою й любов’ю йди .




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Завмерла думка, серце спить
      Завмерла думка, серце спить,
      Душа з вітром гуляє!
      Чомусь не радісно мені,
      Ніби чогось чекає?

      Беру перо , слова мовчать,
      Прикрилися туманом,
      Замовкла пісня на устах,
      І все це так неждано.

      Чому цей сум такий тяжкий,
      Чом сльози стали льодом,
      На можу очі вгору знять,
      На все дивлюсь «проходом».

      Чекаю днями на життя,
      Для розквіту додаток,
      Вже напис «вихід», я стою,
      А де ж отой «початок» ?





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Палає багаття
      Палає багаття, іскриться доріжка,
      Іду обережно в минувшину днів.
      Шукаю тут квітку. Знайду на обміжку,
      Припалене листя погасших вогнів.

      Ой місяцю ясний, тобі світла шкода?
      Із заздрості, мабуть ,ти сонце закрив,
      Та й сам заховався, для тебе вигода ,
      Бо світло даєш до наступних вітрів.

      А вітер, як завжди, не десь за горою,
      Під листям зчорнілим тихенько сидів,
      Не витримав світла, зірвався до бою,
      Нагнав густі хмари багаття згасив.

      А я все блукаю, чи місяць чи сонце.
      Мене чомусь манить багаття віків,
      Шукатиму квітку, знайду її конче!
      Іскриста доріжка веде до батьків.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Марне чекання
      Я чекаю тебе опівночі,
      Свічка блимає тихо в вікні,
      Я вдивляюся в темряву ночі
      Де ж ти милий?Прийди, ой прийди!

      Чомусь серденько боляче ниє,
      Відчуття - ти покинув мене.
      Десь, напевно, тебе інша гріє,
      Свічка гасне, як й щастя моє.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Душевний біль
      Де ви часи веселого довкілля,
      Чому так пусто й боляче в душі?
      Чорні думки немов зів’яле зілля,
      Лягають впоперек життя- межі.

      Чи ж зацвітуть сади знов біля хати
      І чи всміхнеться сонце у вікно,
      Чи вже навік минуло й не діждати
      Того, що відійшло від нас давно.

      Усе довкола стихло у чеканні
      Нових поривів, злетів осяйних,
      Стукоче серце жде у сподіванні,
      Щасливих днів, розкованих, вільних.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Лиш її кохаю
      Чужі слова я зовсім не шукаю,
      Із терня для мене чужий вінок,
      Свої думки я мов той скарб збираю,
      І радість й біль я покладу в рядок.

      Не смійтеся, що я пишу про неї,
      Вона заполонила душу й світ,
      Вже стільки літ, я лиш її кохаю
      Вона і сонце, й неба даль- блакить.

      ЇЇ пісні бренять в душі щоденно,
      Пташки співають мовою батьків,
      А з давнини мандруює зовсім певно
      Моє дитинство , тих безжурних днів.

      Лиш той, чия нога була в чужині,
      Може відчути цей сердечний біль,
      Писать про тебе,милий, більш не вмію,
      Бо Україна стала- хліб і сіль!

      Якби ж були в мене пташині крила,
      Щоб я літати в небеса могла,
      На рідну землю зразу б полетіла
      І пригорнулась до її чола.

      Не треба слів, бо я її кохаю ,
      В моїх думках єднаємось в одно,
      Молюся Богу, щоб покращав долю,
      А ці рядки були в душі давно.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Доня Марічка

      Чи був то сон , а чи моя уява,
      Та сталось диво під моїм вікном,
      Те деревце похиле, порохняве ,
      Покрилось цвітом,повіяло теплом.

      Моя душа легесенька зробилась,
      Немов пір’їнка, цілувала цвіт ,
      За квіточки і листячко вчепилась,
      Єднала цей і потойбічний світ.

      У кожній квітці було любе личко,
      Всміхались очі, бринів дитячий спів.
      Я пізнавала- це душа Марічки,
      Зливалася з моєю в тиші без слів!

      Так дві душі бажанням поєднались,
      Донька Марічка , і мій терпкий біль,
      Ми разом в снах , хочай і попращались,
      Цвіте любов, зникає заметіль!







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Матусенька
      На День Матері


      Ось зачепилося проміннячко за гілку,
      Тут колихнулося на ній в останній раз,
      Та й заховалося, зігнавши з квітки бджілку,
      Лишило темряву минулих снів для нас.

      Приснилося. Прийшла і обняла рідненька
      Матусенька моя, ще й хлібчик принесла,
      Водою змочений, в тарілці цукру жменька,
      Сама ж з краєчку біля мене прилягла.

      Мені так тепло й любо у її обіймах,
      І полилася казка тих чарівних див,
      Коли спалив Телесик злющу відьму в пасмах
      Й на крилах гусочки до мами прилетів.


      Одна за одною казки із уст летіли ,
      А я просила ,- мамочко, ну ще одну.
      Слова матусені вже сенсу не робили,
      Бо присипляли не мене, її до сну.

      Здавалося б, усе в житті зараз віддала,
      Щоб хоч ще раз в той час дитинства полетіть
      Відчути ту любов, яка не помирала,
      А гріла ласкою не спинених століть.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Остання пісня
      Коли спадають сутінки вечірні,
      А день останній промінь посила,
      Думками лину в простори осінні
      І згадую пестливії слова.

      Ти обіцяв повіки не забути,
      Тулив мене і на руках носив.
      Я вірила, пила слова отрути,
      Тремтіла вся, навколо світ горів!

      Лилося піснею наше кохання,
      В твоїх обіймах зупинявся час.
      То де ж поділась пісня та остання,
      Яка затихла і роз’єднала нас.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ти розлюбив !
      Ти розлюбив ! Прощу! Мабуть так треба!
      Я пташкою від тебе відлечу!
      І в просторах, заплаканого неба,
      Веселкою серденько залічу.

      І в чарах тих, рум'яно веселкових,
      Вплету тебе у барви ніжних снів,
      І місяцем ти у краях казкових,
      Світитимеш, мов долі переспів!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ой дубе сильний, дубе гордовитий
      Був ясний день, на небі ні хмаринки,
      Лиш голубінь сміялась в далині,
      А сонце сипало свого тепла зернинки,
      Одна із них припала і мені.

      Осіла під вікном мойого серця
      І заглядала , просилася ввійти,
      Благала там напитися з відерця,
      Хотіла паростком дубовим прорости.

      І я впустила, й так радісно робилось,
      Коли дивилась, як проростав дубок
      Спочатку давав тінь, а серце билось
      Від щастя й радості, що зеленів листок.

      Його я часто й щедро підливала,
      Щоб не зів’яв, а ріс у вишину,
      Колюче зілля навкруги зривала,
      Щоб не глушило, щоб жить лишень йому.

      Не знаю, як і де той час подівся,
      Дубок уже високим дубом став,
      Гіллям широким від мене відділився
      І серця мого більше не бажав.

      Він взяв усе, що бУло найдороще,
      Під ноги потоптав мою любов,
      З погордою дививсь, як вітер троще
      Фортецю віри, як з серця л’ється кров.

      Ой дубе сильний, дубе гордовитий,
      Колись і тебе буря розіб’є,
      Згадаєш дні, як ти в любов сповитий,
      Скинув тепло, вітру вддав себе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Я ж бо знаю, це ти !
      Я ловила сніжинку,
      Щоб теплом ізігріть,
      У долоню схопила-
      Лиш краплинка лежить.

      Я ловила промінчик,
      Щоб мене освітив,
      Він за рогом сховався,
      Мене нічкою вкрив.

      Я зірвала фіалку,
      Внесла в хату весну,
      Та недовго та втіха,
      Знов вітаю зиму.

      Знову вітер і бурі,
      У моєму житті.
      Не ховайся коханий,
      Я ж бо знаю, це ти!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Ми промінь сонця

      Кожний із нас, малий промінчик сонця!
      Вбиваєм темінь, геть думки сумні!
      І лишень ми відкриємо віконця,
      Своєї чистої від зла душі!

      Добро пішлемо і воно сповола,
      Посіє радість й щастя дасть усім,
      Теплом розтопить кригу, що навколо,
      Вернеться бумеранґом у наш дім.

      Тому кладім лишень добро до серця,
      Бо це ж така наша земна мета.
      Відкиньмо зло!Нехай любов'ю ллється
      Віра в людину і її Творця!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Поляглим за волю України присвячую
      Україно свята!
      Хоч багато із нас в домовині
      І чужинці попи,
      Не садили над нами калини,
      Та ти вічна - жива,
      Наша слава ніколи не згине!
      Ми ж бо діти твої,
      Подай слово й ми встанем з могили.
      Бо свята ця земля,
      Вона легка, і ми нею жили!
      Йшли в смертельні бої
      В безпощадності ворога били.
      Це ж не наша вина,
      Що у серці вмостилося рабство,
      Ось століття пройшли,
      А у нас на вершинах нахабство.
      Вкорінилась ця гадь
      Немов воша, і ссе наше тіло,
      Все ж збудуємо гать,
      Ми ще зробим своє святе діло,
      Ми піднімем її,
      Ту прив’ялу червону калину,
      Щоб на нашій землі,
      Прославляли святу Україну.

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Бій за волю
      Вже рвався день із темряви нічної,
      Скидав зі себе заспану вуаль,
      Загравою горіли обрії, а очі
      З окопів зорями вдивлялися у даль.

      Ще чути було стріли канонади,
      Ще десь там за горою лилась кров,
      Вояки змучені, по цей бік барикади
      Повільно рухались, вдягавши волі зов.

      Навколо них лежали побратими
      І багряніла стоптана трава.
      Сокійно спіть. Словами золотими
      Записані будуть ваші діла.

      Своєю кров’ю ви здобули волю,
      Ви не вмирущі, бо діло не вмира.
      Воскресла слава в нашій Україні,
      Вас не забуде батьківська земля.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Життя це дальні береги


      Життя ,це дальні береги,
      Тяжка до них дорога.
      Роки-вода, нема слідів,
      Не видна перемога.

      З чaсом здається осягнув
      Усе, що душу гріє,
      Зборов ту даль, та знов печаль,
      Душа скорботно ниє.

      Життя-борьба, постійний труд
      І не легка дорога,
      Тяжко знайти кудою йти,
      Бо наляга знемога.

      Та ми ідем, так Бог створив,
      Ми все чогось чекаєм,
      Чи папороті знайдем цвіт?
      Хто зна? А все ж шукаєм!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Чую, приходить весна!
      Чую , приходить на вшпиньках весна~
      Бачу краплинки й калюжі,
      Жду, що ще прийде й до мене вона,
      В серце моє не байдуже!

      Прийе, ще прийде,у вириї днів
      Вдарять громи, мов гармати,
      І розіб'є меланхолію снів,
      Сила весни. Вірю свято!

      У кольоровому колі пісень,
      Пташки зів'ють хороводи,
      Сонцю всміхнеться - ізнову щодень!
      Зникнуть сніги! Бурлять води!

      Прийде, ще прийде, у вирії днів,
      Вдарять громи, мов гармати
      І розіб'є меланхолію снів,
      Сила весни. Вірю свято!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Нехай іде зима!



      На дворі осінь. Листя опадає,
      Вже дні коротшають та й сонце не так с'яє,
      А ми удвох збираємо зернини,
      Які садили в ранішні години,
      Коли весна і молодість цвіла.

      Багато жнив з тобою пережили,
      Безліч доріг разом переходили,
      Та ми долали труднощі життя
      Відкинувши бадилля і сміття
      Разом збирали квіти урожаю.

      Часом здавалось, довга наша нива
      Та ми орали, бо любов правдива,
      Давала сили все в житті бороти.
      Часом спіткались, та не страшні турботи.
      Серця пов’язані! Нехай іде зима!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Сором
      Схилила голову калина ,
      Сховала очі від людей,
      Від сорому уся горіла,
      Як він знімав з плечей трофей.

      Немов гусак шипів на троні ,
      Підтягши шию в висоту,
      Помахував крильми бездільно,
      Топтав калину молоду.

      Йому байдужі грона крові,
      Одяг вишиванку нову ,
      Зробив картинку із калини,
      Все більш душив її, живу.

      Садив берізки де попало,
      Щоби калину заглушить,
      І хизувався, що у поле,
      Орел двоглавий прелитить.

      Забув гусак , орел не пара,
      Для того хто покидьки їсть,
      Поки збиратимеш помиї,
      Орел господар! А ти гість.
      ----------------------------------------
      Підуть дощі і змиють сором
      І знов калина зацвіте.
      Гусак забудеться народом,
      Знов зійде сонце золоте.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Іде весна
      Ще темні хмари сонце заступали,
      Краплинки срібла ховалися в гілках,
      Сповола криги неохоче тали,
      І плакав сніг на брудних берегах.

      То тут-то-там робилися тріщини,
      Весняна сила бурлила навкруги,
      Тепло будило заспані долини,
      Цвіли підсніжки, всміхалися луги.

      І вже ось-ось природа заспіває,
      Про те кохання ,коли бринить струна,
      В нових акордах музика заграє,
      День збудить землю і зацвіте весна.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Якщо любиш Україну

      Якщо любиш Україну
      І її віднову,
      То не будеш сперечатись
      За вкраїнську мову.

      Як приїхав ти в гостину
      Й залишивсь тут жити,
      То навчись любити мову
      І з нею дружити.

      І не пхай чужої мови
      У нашу державу,
      Не смій рушити основи,
      Не нищ її славу.

      Ніхто тобі не боронить
      В Україні жити,
      Та не дано тобі права
      Ворогам служити.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    21. Інкогніто


      Буду йти невідомою стежкою,
      Хай зникають за мною сліди,
      Заплітусь десь у травах мережкою,
      Щоб ніхто вже не міг віднайти!

      Простелюсь по землі білоквітами,
      Хай минає зловісна зима!
      Повернусь знов інкогніто літами,
      Не людина я! Тепла весна!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Воля
      Пролетіли роки в даль лелеками,
      Пролилися дощами далекими,
      Та не змили чуттів, що вквітчалися,
      Вони з нами на віки зісталися.

      Та любов, що у серці вкорінилась,
      У нащадках розмаєм прокинулась,
      Новий рід вже буяє калиною,
      Рідна мова летить Україною.

      Вже не змиють дощі буйні зародки,
      Не зламають з дерев нові паростки,
      Бо на вільних полях зерна сходили,
      Зникли ті, що усім верховодили.

      Наша воля з віків відродилася,
      Бо північним вітрам не скорилися.
      Сонце й поле тріпоче прапорами,
      Пісня волі несеться просторами.


      2001р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Розгубились думки

      Розгубились думки в буревійному темпі ,
      Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
      Проростають бадиллям яложених штемпів
      І чекають горіння моєї душі.

      Я шукаю себе . Як розбити каміння,
      Що закрили стіною мої почуття?
      Як же знову скресати іскрою горіння,
      Відродити із попелу давнє життя

      Запалає вогонь, коли думка воскресне,
      Багрянистим струмком полетить в небеса,
      Розіб’ється стіна і з під попелу чесне-
      Рідне слово дзюрчатиме. Божа роса.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Життя за вікном
      ( Буковинській поетессі, Анні Дущак, присвячую)

      Завісилось життя на гілці вишні,
      Вдихало цвіт рожевої весни,
      Вірші родились у кімнатній тиші,
      І паростком тягнулись по вікні.

      Минали дні, просились вийти в поле,
      Туди, де буйно квіти розцвіли,
      В цих пахощах живилось тіло кволе,
      Простались крила, неслися в світи.

      Бо тільки в снах вона могла ходити,
      У мріях розквітався квіт весни,
      І сну свого старалась не будити,
      А жити так, щоб бачив сон і ти.

      Ти місяцем ставав у нічну пору,
      Лишав зірки, і залітав в вікно
      І пригортав зів’яле тіло в болю,
      Та цілував розжарене чоло

      А вдень душа через вікно втікала
      Губилась у божественій красі,
      Вона себе калікою не звала,
      Була людина і жила так як й всі!

      Аня лишила приклад всім поетам,
      Як думкою розтоплювать сніги,
      Як квіти в полі волею садити,
      Творить життя, не гинути з нудьги.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Моя Україно
      Ти в сонці зродилась ,моя Україно,
      В родючій землі твоє слово зійшло,
      Ти гордо витаєш, дітей пригортаєш
      І сієш кругом це відвічне зерно.

      Всміхаються очі твої волошкові,
      Кровинками маки у полі цвітуть,
      А мову родини, мов пісню пташини,
      Далеко за море вітри понесуть.

      Не стихне твій голос, бо воля народу,
      Стукоче безсмертям мов подих землі,
      То річкою л’ється , то громом несеться
      Крильми розтинає минуле імли.

      У тихій молитві уста промовляють
      Тебе рідна земле, як матір люблю,
      То ж сонцем світися, пишайся, гордися
      Єднайся в щасливу єдину сім’ю.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Схилила голову калина


      Схилила голову калина ,
      Сховала очі від людей,
      Від сорому уся горіла,
      Як він знімав з плечей трофей.

      Немов гусак шипів на троні ,
      Підтягши шию в висоту,
      Помахував крильми бездільно,
      Топтав калину молоду.

      Йому байдужі грона крові,
      Одяг вишиванку нову ,
      Зробив картинку із калини,
      Все більш душив її, живу.

      Садив берізки де попало,
      Щоби калину заглушить,
      І хизувався, що у поле,
      Орел двоглавий прелитить.

      Забув гусак , орел не пара,
      Для того хто покидьки їсть,
      Поки збиратимеш помиї,
      Орел господар! А ти гість.

      Підуть дощі, геть змиють сором,
      Всміхнеться сонце золоте,
      Гусак забудеться народом,
      І знов калина зацвіте.

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    27. Три вінки


      Три віnки, три віки -
      Зацвіли,заплелись над Вкраїною,
      Розпустили стяжки,
      Між свої пелюстки,
      Пов'язались – мов доля, калиною.

      А що перший вінок,
      Із тернових гілок,
      Коле тіло уже три століття,
      Та підніметься птах
      І на батьківський дах
      Принесе Богом свячене віття.

      А що другий вінок
      З синьо-жовтих квіток
      Він до волі і єдності кличе,
      Вже пора! Вже пора!
      До любові й добра !
      Біла чайка над степом кигиче.

      А що третій вінок,
      Це лавровий листок,
      Воскресає наш дух над руїною!
      Понесуть молоді,
      У боях і в труді,
      Гучно слава полине Вкраїною!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Україна свята!
      Україно свята!
      Хоч багато із нас в домовині
      І чужинці попи,
      Не садили над нами калини,
      Та ти вічна - жива
      Наша слава ніколи не згине!
      Бо ми діти твої,
      Подай слово й ми встанем з могили
      Це ж бо наша земля!
      Вона легка, і ми нею жили!
      Йшли в смертельні бої
      В безпощадності ворога били.
      Це ж не наша вина,
      Що у серці вмостилося рабство,
      Ось століття пройшли,
      А у нас на вершинах нахабство.
      Вкорінилась ця гадь
      Немов воша, і ссе наше тіло
      Все ж збудуємо гать,
      Ми ще зробим своє святе діло,
      Ми піднімем її
      Ту прив’ялу червону калину,
      Щоб на нашій землі,
      Прославляли святу Україну.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Вінок вдягнула молода весна
      Зима бушує ! Не спинити бігу!
      Собою вкрила залежану траву
      Витрушує з подолу рештки снігу
      І не пускає у мій сад весну.

      А пташки вже співають між кущами
      Паруються! Гніздечко для тепла!
      Літають понад білими снігами,
      Шукаючи маленького стебла.

      Аж ось і сонце! Будить все навколо.
      Воно, як батько, землю огріва.
      Пішла зима, заструменіла полем,
      Вінок вдягнула молода весна!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Моя доля
      Не знаю, чи то Бог дарує долю,
      А чи гуляючи по полю,
      Вона сама мене знайшла,
      Та і до хати забрела
      І сіла ніби відпочити
      Та тут й лишилась в хаті жити,
      Хоч і не прошена була.

      Щоденно так господарює,
      А щастя скупенько дарує,
      Поводиться немов палач,
      Таке вже творить, що хоч плач.
      Й за що вона мене карає?
      Вже і молитва не спиняє
      ЇЇ гуляйства і хули.

      Шукаю щастя по закутах
      Воно ж сховалось десь в закрутах,
      В минулих днях мабуть лишилось,
      Тепер прошу хочби приснилось,
      Як я дитиною була
      І з ласки матері цвіла,
      А серця туга не чорнила.

      І так у сні я оживаю,
      Про дні щоденні забуваю,
      Бо сняться гори, ліс і луки
      І материнські ніжні руки
      Які голубили , ласкали
      І в Бога щастя все благали,
      Щоб доля доброю була.

      Та не так сталось, як гадалось,
      Що мріялось те не збувалось.
      Вітри занесли на чужину,
      Вже не повернуть в Україну.
      Одна потіха, краю воля,
      Що дарувала диво- доля
      То ж хай у щасті процвіта.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Люби її !
      Можна любити ,небо,сонце, зорі,
      Поля засіяні і запашні луги,
      Широке море, чи високі гори,
      Ліси, що зеленіють навкруги.

      Можна любити дівчину чарівну,
      Що заполонить душу молоду,
      І мріяти про музику весільну,
      В небо злетіти, в закоханім танку.

      Любити маму, яка дала крила,
      Й голубила голівоньку твою,
      Хрестом тебе у путь благословила,
      Собою заступала всю біду.

      Але ніколи не забудь країну
      В якій твоє коріння –Бога дар!
      Люби її, відстоюй до загину,
      Без неї зникне твого життя жар.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Кохана
      Є лише одна країна в світі,
      Що її « коханою» зовуть,
      Їй співають пісню мов дівчині
      І любов у серці бережуть.

      В неї очі синьо- волошкові,
      І пшенична довгая коса,
      Червоніють губи мов калина,
      Солов’їна мова, мов роса.

      Поливає тихі полонини,
      Шле цілунки верхів’ю Карпат,
      У обіймах і Донбас і Київ,
      Всім кохана! В хвилях перекат.

      Україно, мріє мого серця,
      Ти зі мною в дальній чужині,
      Спраглої душі живі джерельця,
      Гасять спрагу туги і журби.

      То ж кохана, в щасті розвивайся,
      Хай калини розквітає цвіт,
      В новій волі гордістю пишайся,
      Хай любов єднає дальний світ.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Не вірю тобі, що тобою забута
      Так хочеться ласки і ніжного слова,
      Твій дотик руки на похилім плечі,
      Ти в серці моєму щоденна віднова,
      Ти ж мрія моя! Чом згасаєш вночі?

      Зберу всі зірки , що упали із неба,
      Встелю свою стежку, щоб ти не блукав,
      Розлука мине і я знов біля тебе
      Збуджу своє щастя, щоб знову кохав.

      Не вірю тобі, що тобою забута,
      Що це був лиш вітер, що квіти зривав.
      Нас долі з’єднали, надягнені пута,
      Ти серце моє до свого прикував.

      То ж буду чекати, зійди місяченьком!
      І ніч вже не ніч, чистий сонячний день!
      В обіймах твоїх і єдиним серденьком,
      Прославим кохання у звуках пісень.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Втікали роки, в'януло кохання
      Втікали роки, в'януло кохання,
      Посохлим листям прикривали жаль,
      Лиш поцілунок першого пізнання,
      Метеликом роздмухував пожар..

      Життя, плило і в морі потопало,
      В сольоних водах никнули сліди,
      Усе що любе згинуло, пропало,
      Лиш у думках повіки будеш ти!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. На крилах мрії
      У темряві нічній літають мої мрії,
      Отак кружляють не маючи мети.
      Як їх спасти, куди їх понести,
      Щоб не схопили їх не прохані злодії.

      Чекатиму до ранку, на схід сонця,
      Тоді схоплю її і дам їй сильні крила,
      Щоб пташкою літала й вічно жила,
      Я пригорну її і вилечу з віконця.

      Таємна мрія понесе мене далеко,
      Здолає гори, здолає всі моря,
      У ясних променях побачу диво я,
      Що крила приросли і я уже лелека.

      Спущусь на дах, який давно лишила
      І тут навіки відрубаю крила.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Може я від життя смертю схована
      Я блукаю сумними алеями,
      Тут немає людей, лишень тінь,
      Все під ковдрою чорною сховане,
      Відчуваю лиш шепіт терпінь.

      Закриваю лице від неспокою,
      На щоках витираю струмки,
      Та вони мов вороння настирливе,
      На шматки рвуть останні думки.

      Може я від життя смертю схована,
      І не я тут алеями йду,
      Моя тінь ізливається з тінями,
      У беззвучним тумані бреду.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Реве вітер диким звірем
      Реве вітер диким звірем
      Дуби нагинає,
      Піднімає в морі хвилі,
      Піною кидає.
      Пролітала зграя чайок,
      А одна відстала,
      Скиглить, плаче одиноко
      Чом зграя не взяла.
      Ой не плач же чаєнятко
      Вітру не жахайся,
      Мине вітер, втихнуть хвилі,
      Тоді й підімайся.
      Роспростаєш свої крила,
      У небо знесешся,
      Наздоженеш свою зграю,
      В проводі озвешся.
      І почують тебе чайки,
      Ті що залишили,
      За тобою в світ полинуть,
      Їм додаси сили.
      Бо, як проводу немає
      І нема дороги,
      Будуть зграями літати
      На чужі пороги.
      Ой летіло чаєнятко
      Та вже й орлом стало,
      Втихнув вітер, піна зникла
      Домівка вітала.

      ‘’’’’’’’’’’’’’’’----------‘’’’’’’’’’’’’’’’’
      Ось таке то, добрі люди,
      Буває у світі,
      На кого кидають камнем,
      Буде володіти.
      Й не похилиться калина
      Цвістиме горячо
      Вітер хмари порозгонить
      Людство стане зряче.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Подаруй мені сонця краплинку
      Подаруй мені сонця краплину,
      Усміхнися до мене хоч раз,
      Я воскресну і в небо полину,
      Розкую заморожений час.

      І пол’ються дощі теплозорі,
      Зросять землю, нап’ються поля
      І в цей день у небесному сяйві
      Загориться надія моя.

      Знов засвітеться щастя любови,
      Заясняться зірки в небесах,
      І зіллються в палкому коханні
      Дві душі, як було й в початках.











      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Осіння пісня
      Коли спадають сумерки вечірні,
      А день останній промінь посила,
      Думками лину в простори осінні
      І згадую твої пестливії слова.

      Ти обіцяв повіки не забути,
      Любити так, як ще нікого не любив.
      Я вірила, пила слова отрути,
      Щастям впивалася, навколо світ горів.

      Ставало горяче від дотику кохання,
      В твоїх обіймах зупинявся час,
      Чому ж лишилась пісня ця осіння
      Лиш згадкою, що роз’єднала нас.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. І знову думка про край
      І знову думка про край мій любий точить,
      Серце стривожене, а мрії вдаль летять.
      Пливе Дніпро, в нім верби коси мочать.
      Моя Вкраїно, ти Божа благодать!

      Присниться часом золотоверхий Київ,
      Як він купається у прибраній красі,
      Піднявсь народ, і зацвіли надії,
      Що день воскресне у ранішній росі.

      Моя Вкраїно, моя ти рідна мати,
      Не відкидай своє загублене дитя,
      Хіба ж тоді могла усе це знати-
      Роки пролинуть й не буде вороття.

      Й так дні минають, в надії й сподіванні,
      Щоденно точиться цей біль мого життя,
      Настане день і вірю, на світанні,
      Нап’юсь з криниці священного пиття.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Мамина любов
      Любов є для дитини
      Немов вода рослині,
      Як сонце, що земельку огріва,
      Як пісня для пташини,
      Як квітка у пустині,
      Так мамина голубляча рука.

      Щасливий хто в любові,
      Знаходить дні чудові,
      І завжди чує серця мамин зов,
      Вона є терпелива,
      Не змінна, справедлива,
      У ніжність оповита знов і знов.

      Завжди любіть, кохайте,
      ЇЇ ж не забувайте,
      Бо матінка у нас лишень одна.
      Вона життя криниця,
      Джерельная водиця,
      Любов її не має в серці дна.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Кохання вічне
      Кохання вічне? Не завжди!
      Чому? Ніхто не знає.
      Сльоза по личеньку біжить,
      Коли воно вмирає.

      Душа до тебе лине знов,
      Так хоче в щасті жити.
      Роки біжать, зробивсь рівчак,
      В незгоді не любити.

      Любов свята, єднає всіх,
      Це світу сотворіння.
      Ми народились, щоб кохать
      Й цьому нема зітління.

      Лети безсмертя час, лети!
      Та вітру не здогнати!
      Усім дано когось любить,
      Та не усім кохати.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Не сумуй стара вербичко
      Не сумуй стара вербичко,
      Водою умийся.
      Не явором, не ясенем,
      Гордістю прикрийся.

      Бо, як була молодою,
      Віття розпускала,
      Хто проходив, притулився,
      Від спеки ховала,

      Нехай собі пропливають,
      Роки за водою.
      Посіяла ти зернятка,
      Стала молодою.

      Виростатимуть зернятка,
      Та й вербою стануть,
      Будуть іншим помагати,
      Поки й не зів'януть.

      От таке то в нашім світі-
      Старе помирає,
      Молоде росте угору,
      Й так життя триває.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Не питай, що тобі дарувала країна
      Не питай, що тобі дарувала країна,
      Запитайся себе, що ти їй дарував?
      Чом ти пафосно лаєш столітню руїну,
      А в будову її сам нічого не вклав.

      Не прокльони й насмішки потрібні країні,
      Їй потрібна твоя молодеча рука,
      Своїм мозком працюй, щоби зникла вже нині,
      Ця біда і терзання, відвічна тоска.

      Подивись навкруги, все чекає посіву
      Молодого зерна, щоб засіять лани,
      Напинай свій вітрильник! Готуйсь до відпливу!
      Бери в руки кермо, і свій край борони.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Хвиля хвилю доданяє
      Хвиля хвилю доганяє
      І цілує й обіймає,
      Та не може всю схопити,
      Щоби біг її спинити.

      Перша з поспіхом несеться,
      Та й об беріг розіб'ється,
      А за нею хвиля друга,
      В солiдарности подруга.

      Та бувають дні спокійні,
      Синьоокі і надійні,
      Тоді плезо на воді
      Відбиває сонця дні.

      Тоді хвилі спочивають
      І не плачуть не ридають,
      Так буває і в житті,
      То ясні ,то темні дні.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Коли почуєш чайки голосіння
      Коли почуєш чайки голосіння,
      I в хвилях вловиш місячний прибій,
      Згадай ,коханий, молодe горіння,
      Іскристий світ не гаснучих надій.

      І не питайся де поділись рОки,
      Чом інеєм укрилася коса,
      Чому я завжди чую твої кроки,
      Коли спадає ранішня роса.

      То ж не тривож минулого, не треба,
      Ми ще разом, погасла вже весна,
      Своїм теплом, мов сонцем серед неба,
      Ти грієш ніч, хоч за вікном зима.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Воля
      Пролетіли роки в даль лелеками,
      Пролилися дощами далекими,
      Та не змили чуттів, що вквітчалися,
      Вони з нами на віки зісталися.

      Та любов, що у серці вкорінилась,
      У нащадках розмаєм прокинулась,
      Новий рід вже буяє калиною,
      Рідна мова летить Україною.

      Вже не змиють дощі буйні зародки,
      Не зламають з дерев нові паростки,
      Бо на вільних полях зерна сходили,
      Зникнуть ті, що усім верховодили.

      Наша воля з віків відродилася,
      Бо північним вітрам не скорилися.
      Сонце й поле тріпоче прапорами,
      "Ще не вмерла" лунає просторами.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Проклинаю й люблю
      Проклинаю тебе в цю хвилину,
      Хоч любила секунду назад
      Все ж як лишиш мене , я загину
      Відцвіте мій заквітчаний сад.

      Чом сплелися любов і прокляття?
      Не сумісні ж такі почуття!
      Я стою на дорозі розп’яття
      І дивлюсь, як проходить життя.

      Ти смієшся з мене, я це знаю,
      Тобі радісна мука моя,
      То чому ж так люблю, так кохаю
      Лиш всміхнись і я знову твоя.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Богиня Лада
      На дворі березень, а Лада забарилась,
      У Вирію ще вирував бенкет,
      Весни богиня аж занадто веселилась,
      Чуть не забула свій земний полет.

      А люд чекає, і з дороги виглядає
      На ту, що спушує родючий грунт,
      Сніги лежать, а Лади все іще немає
      Людська молитва зупиняла бунт.

      Дажбог розгнівався, ще й притопнув ногою,
      -Тепло даю, а ти гульню ведеш.
      Люди в полях! Прощаються уже з зимою,
      Тебе чекають. Чи ж весну несеш?

      Зашарілась богиня й мов стріла летіла,
      Через діброви, гори і поля,
      Від дотику все квітнуло в красі й пашіло
      Вже й змучилась. На хвильку прилягла.

      Побачила її лукава чорна МАра,
      Богиня зла і всіх нещасть землі,
      До Лади сплячої підкралась ця примара
      І навкруги посіяла терни.

      Збудило Ладу голосні людей моління,
      Густий ,колючий простелявся шлях,
      Кололо ноги це насаджене драчіння,
      Краплинки крови падали в полях.

      І де виднілася червона стяжка крові,
      На тій землі калина проросла,
      В пучок в’язала Лада дар краси й любові,
      Несла це людям і була весна!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Чому наше щастя по світі літає
      Чому наше щастя мов пташка літає,
      Чому нашу долю в долонях тримає,
      Минають роки, а ми все ще чекаєм,
      Життя вже на схилі, а щастя не маєм.

      Те щастя таке, як сніжинка біленька,
      Так ніжно торкнеться, цілує злегенька.
      Та радість хвилева, в тумані зникає,
      Лиш теплу краплинку сльози залишає.

      Чому наше щастя по світі літає,
      З далека всміхнеться, привіт посилає.
      Чи є такі пута, щоб щастя зловити,
      Звязать норовистість, у клітці закрити?
      «»»»»»»»»»»»»»
      Чому ж ти цілуєш незнану людину,
      Чому не пригорнеш мене, як дитину.
      О доле моя , тебе в серці зігрію,
      Спішися, прийди, поки очі закрию.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Вояк


      Він сильний був, хочай життя пекуче
      Старалось гнуть його сильний хребет,
      Та його слово тверде і рішуче
      Спиняло зло і нищило ущент.

      Безстрашний був, нічого не боявся.
      Поради не від кого не приймав.
      Він вершник -на коні своєї долі!
      Борець життя і розповсюдник прав.

      У серце не пускав бездійні мрії,
      Гартований наукою життя,
      Він дозволяв собі лишень надії
      На краще завтра, щастя і добра.

      Такий він був в очах, що його знали.
      Твердий, не зламний , відданий юнак.
      Життя віддав за волю України,
      А не схибнув, не зрадив свій маяк.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Відлетіла любов
      Ось і знову тугА.
      Тисне в грудях нудьга,
      Не знайду собі місця спокою,
      Відлетіла любов,
      Не повернеться знов,
      Все минуло, не буду з тобою.

      І не треба більш слів,
      Ти обманом горів,
      Твоя щирість у шклянці болота.
      Чи отрути ти з’їв?
      Чи навмисне дурив?
      Закриваю для тебе ворота.

      Моє сонце зійде,
      На подвір’я впаде,,
      Під вікном знов розквітне калина.
      Зникне з серця нудьга,
      Бо так завжди бува,
      Що до всього існує причина.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Це був лиш сон
      Приснився сон, що я десь серед лісу
      Згубилася й дороги не знайду,
      Туман густий, спустив свою завісу,
      Сховав й мене в холодну темноту.

      Не розберу, земля це, а чи небо?
      Мене хапають руки неземні,
      Я грішниця, тулюся так ганебно
      І соромно і солодко мені.

      Пішла би я , та серце не пускає,
      Повільно впав краплинами туман,
      А півень вже ось третій раз співає,
      Прокинулась. Це був лиш сон, обман.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Пощо ж ти , Господи, створив
      Пощо ж ти, Господи, створив
      Цей світ такий двобічний?
      Чому не знищив сатану
      Коли задумав вічність?

      Якби не було в світі зла,
      Земля б пишалась раєм
      І була б вічність на землі,
      А так живем, вмираєм.

      А землю ту, що сотворив
      Злий дух собі присвоїв
      І подивися , Боже мій,
      Що з неї він накоїв.

      Кругом панує розрух, біль
      Вбиває Каїн брата,
      І по землі шугає гріх,
      Горить земля , проклята!

      І чую голос із небес,
      Мов батька до дитини,
      -Відкрий зіниці, подивись,
      Тут є перед і спини.

      Якби усе було «перед»
      То це була б картина.
      Застиглий образ із життя,
      Що блякне згодом й гине.

      Ніщо на місці не стоїть,
      Усе йде оборотом,
      То ж відсівай добро від зла,
      Не піддавайсь турботам.

      Я дав життя тобі одне
      І розум для творіння,
      Злий дух не всилі побороть,
      Мого в тобі прозріння.-






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Вона лиш в снах ходила
      Завісилось життя на гілці вишні,
      Вдихало цвіт рожевої весни,
      Вірші родились у кімнатній тиші,
      І паростком тягнулись по вікні.

      Минали дні, просились вийти в поле,
      Туди, де буйно квіти розцвіли,
      В цих пахощах живилось тіло кволе,
      Простались крила, неслися у світи.

      Бо тільки в снах вона могла ходити,
      У мріях розквітався квіт весни,
      І сну свого старалась не будити,
      А жити так, щоб бачив сон і ти.

      Ти місяцем ставав у нічну пору,
      Лишав зірки, і залітав в вікно
      І пригортав зів’яле тіло в болю,
      Та цілував розжарене чоло.

      А вдень душа через вікно втікала
      Губилась у божественій красі,
      Вона себе калікою не звала,
      Була людина і жила так як й всі!

      Аня лишила приклад всім поетам,
      Як думкою розтоплювать сніги,
      Як квіти в полі волею садити,
      Творить життя, не гинути з нудьги.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Нас єднає любов
      Я живу лиш тоді, коли ти є зі мною,
      Коли йдеш не спіткувшись, твердою ходою,
      Береш руку мою в свою теплу долоню,
      А я голову ніжно на плечі приклоню.

      Ти голубиш мене і зникає печаль,
      Летимо мов на крилах з минулого в даль.

      Не страшні перед нами не знані дороги,
      Зустрічаємо їх, як батьківські пороги,
      Вони манять до себе, ведуть у світи,
      Ми у пошуку щастя, летимо до мети.

      Поки серце ще б’ється, пульсує життя,
      Нас єднає любов, це відвічне чуття





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Бабуся
      Питалися дітки матусі:
      -А звідки бабуся взялась?
      Чому її дітки не в русі,
      А пильно так дбає про нас?

      Чому, коли бабця змерзає,
      Вдягає нас в светри й шапки,
      А голод коли відчуває,
      Годує! Хіба ж ми шпаки?

      Чому, як бабуся сумує,
      Вона розважає лиш нас,
      Коли щось болить, нас лікує,
      Заснула б - до нас " Спати час! "

      Всміхнулась матуся до діток
      На сон приласкала нас знов,
      Горнула до себе лебідок-
      Бабуся- це вічна любов.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Верніться в лоно Господа
      Реве, свистить, бушує хуртовина
      Летить стіною тяжкий морозний сніг,
      Спинився рух, спинилася година,
      Природа в гніві, карає люд за гріх.

      За те що Бога замінили Дід Морозом,
      За те що душу мамоні продали,
      За те що в хату подарунки везуть возом,
      А бідного минають у біді.

      Верніться в лоно Господа святого,
      В Його обіймах щастя на віки,
      Він всім зіслав блаженство- Сина свОго,
      Щоб пеленою правди, змити всі гріхи.

      Дай Боже нам у єдності прожити,
      Щоб нарід наш відчув любов Христа,
      Щоб Україна в добробуті могла цвісти й радіти
      Щоб врешті сповнилась наша свята мета.

      Вщухала у молитві хуртовина,
      На небі блискали оновлені зірки,
      Природа нині привітала Сина,
      Різдвом Христа очистила думки.

      То ж радість хай пливе з джерел ріками,
      Хай зло й ненависть згине назавжди?
      Христос родився! Він тут! Він є між нами!
      Славіть Його! Співаймо коляди.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. А серце вірить
      В тумані десь розвіялось довкілля,
      І стало пусто й боляче в душі?
      Чорні думки немов зів’яле зілля,
      Закрили всі щасливі меражі

      Чи ж зацвітуть сади знов біля хати
      І чи всміхнеться сонце у вікно,
      Чи вже навік минуло й не діждати
      Того, що зникло, а може й не було.

      Усе довкола стихло у чеканні
      Нових поривів, розквіту весни,
      А серце вірить, що на цім вигнанні,
      Я віднайду свої щасливі дні.

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. І ти і я, це паралель
      Життєвий шлях ,мов по рейках,
      Біжить у даль туманну
      І гасне полум’я в очах
      Пізнавши всю оману.

      І ти і я, це паралель,
      Життя йде понад нами,
      А рейки струнко мов шпалер,
      Біжать вперед роками.

      Не знаю, що нас ізвело,
      Чому жили ми разом,
      Що спільного у нас було,
      Хто поєднав нас в’язом?

      Хто вніс між нами іскру зла
      Ту гордости отруту?
      Вернім кохання квіт добра,
      Любовну квітку, руту.


      Стукоче потяг голубий,
      Життя уже на склоні,
      Подай же руку, друже мій,
      Не будьмо в перегоні.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Сила схована в душі
      І знову тяжко в цю годину,
      -За що і за яку провину,
      Нема спокою у ці дні?
      Кругом все пліснею взялося,
      Накрили щільно, щоб «брелося»
      Мов в бочці кислі огірки.

      А ті, що «діло» це зробили,
      Великий камінь положили,
      Свої встановлюють права.
      Те що було, ізнову душать
      І на шнурочку думку сушать,
      Щоб з неї й праху не було.

      Бездушну виплекать людину,
      Взялися знову гнути спину,
      Переробляють всі книжки.
      Уже Майданів не бояться,
      Бо за спиною майоряться,
      До крові жадні прапори.

      Та це ж не вперше розбивають
      Вкраїнську хату, проклинають
      Ці кровопийці , блударі.
      Хоч серце з розпачі ридає,
      Та все ж живе і не вмирає,
      Бо сила- схована в душі.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Я повік одержима тобою
      Я навік одержима тобою,
      В моїм серці живеш лишень ти,
      Всі думки перекриті журбою,
      Якщо любиш мене то скажи.

      Не мовчи. Кинь на мене свій погляд
      З твоїх уст хай злетить- я люблю.
      Знай,коханню потрібен ще й догляд,
      В твоїм серці, воно з кришталю...

      Так : в цей час у нас різні дороги.
      Ти,можливо,шукаєш себе...
      Ти б об душу мою витер ноги,-
      Та душа ця кохає тебе.

      І колись ти це все зрозумієш,
      В серці вірю, до мене прийдеш,
      Знов кохати мене ти зумієш ,
      Мою душу і в пеклі знайдеш.

      Хоч дороги у нас зараз різні,
      Я у пеклі , а ти десь в раю,
      Там де хмари клубочуться грізні,
      Візьмеш руку мою у свою.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Проминули літа
      Проминули літа,
      Мов туманна сльота,
      Та не зникли душевні картини,
      Буйним садом цвітуть
      І від мене не йдуть,
      Наповняють собою всі днини.

      Були дні весняні,
      А були й зимові,
      Все траплялось на довгій дорозі,
      Лиш незмінна любов,
      Завжди бурила кров,
      Зупиняла сніги на порозі.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Розгубились думки
      Розгубились думки в буревійному темпі ,
      Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
      Проростають бадиллям яложених штемпів
      І чекають горіння моєї душі.

      Я шукаю себе . Як розбити каміння,
      Що закрили стіною мої почуття?
      Як же знову скресати іскрою горіння,
      Відродити із попелу давнє життя.

      Запалає вогонь, коли думка воскресне,
      Багрянистим струмком полетить в небеса.
      Розіб’ється стіна і з під попелу чесне-
      Задзюрчить рідне слово , мов Божа роса!

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. На пероні стою
      На пероні стою,тебе здалека жду,
      А колеса стукочуть, втікають.
      Потяг швидко пробіг,
      Оминув мій поріг,
      Тебе інші кохання чекають.

      А я далі стою і з перона не йду,
      Може ти ще до мене вернешся,
      В даль біжать потягИ,
      Ділять нас береги,
      Ти до іншої десь пригорнешся.

      Та кохання чуже, мов бадилля липке,
      Не дадуть тобі в щасті прожити,
      Заберуть почуття,
      З'їсть сумління буття
      І тобі одинокому тліти!

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Київ
      Мій Києве, ну ось я і з тобою,
      Мов зникло півстоліття із життя,
      І знов стою я босоніж малою
      В сріблистих хвилях рідного Дніпра.

      Думки летят веселкою за море,
      То знову линуть у минулу даль,
      Сплелись вінком Америка й Вкраїна,
      В душі моїй- і радість, і печаль.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Не спи моя думо
      Не спи моя думо,
      Ще спати завчасно,
      Ще дзвони не б’ють «упокій»,
      Ще сонце сміється
      І серце ще б’ється,
      Пташки ще летять у вирій.

      У творчому слові
      Джерельна криниця,
      Відкриті простори небес.
      Де слово витає,
      Там юність літає
      У світі краси і чудес.

      Стискаю в долоні
      Прожиті хвилини,
      Ці вічні перлини душі,
      Вони не зникають,
      Лиш спомин лишають
      Навіки в вечірній тиші.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Роздвоєна душа

      У темряві нічній мої надії
      Притаїлись. Далеко до мети.
      Плету вінок, мережу свої мрії,
      Будуються у космосі мости.

      І вірю я, що силою бажання,
      У синій простір пташкою злечу
      І з висоти, оправдаю чекання,
      Бо там я небо й землю получу.

      А коли рядом сонце й місяць стануть
      І поєднають часточки душі,
      Впаде заслона і роки зів’януть,
      Знайду себе у приспаній тишІ.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Роки
      Не прошені ідете в нашу хату
      Й немов господарі сідаєте в лавках,
      Ні вигнать вас, ні силою здолати,
      Шнурком звязали нас й тримаєте в руках.

      Колись давно, ви додавали сили,
      Надії зроджувались і росли в душі
      Цвіла весна, а ми кохали, жили
      І не було нам спину, не було межі.

      Роки, роки! У чому ваша сила?
      Чому не можна хуртовину зупинить?
      Ось ви прoйшли. Обіцянка зрадлива,
      Що щастя близько! За горою тут лежить!

      Ми сили тратили, долали гору,
      Бо вірили, що там в долині сонця- рай,
      А там ліси, тернистий шлях до бору
      І знову треба було чистити свій гай.

      Так дні плили, роки не жартували,
      Мов хвилі моря били піною до скронь,
      Тепер вже , бач, господарями стали
      Повільно гасять догоряючий вогонь.
      -----------------«»»»»»»»»»»-----------
      Гей ви роки! Ще не гасіть багаття!
      Ще недописані палаючі думки.
      Вони в душі, наповнені завзяттям,
      І ще карбуються в граніт мої рядки.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Люблю
      Люблю, люблю, люблю,
      Як вишневі зернятка садила,
      Люблю, люблю, люблю,
      Коли в сад цей пахучий ходила.
      Ти мені присягав,
      що безмежно кохав,
      Білий цвіт тут для тебе дарила.

      Люблю, люблю, люблю,
      Коли вперше кохання те пила,
      Люблю, люблю, люблю,
      І від нього назавжди сп’яніла.
      В юнім цвіті краси,
      Ми себе віднайшли,
      Пелюстками весна серце вкрила.

      Люблю,люблю, люблю,
      Цілий світ нам упав на долоні,
      Люблю, люблю, люблю
      Посріблилися в нас уже скроні.
      Я кохаю тебе,
      Пригортаєш мене,
      В ці останні вишневі розгони.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Посивіле кохання
      Коли почуєш чайки голосіння,
      I в хвилях вловиш місячний прибій,
      Згадай ,коханий, молодe горіння,
      Іскристий світ не гаснучих надій.

      І не питайся де поділись рОки,
      Чому інеєм вкрилася коса,
      Чому я завжди чую твої кроки,
      Коли спадає ранішня роса.

      То ж не тривож минулого, не треба,
      Ми ще разом, хоч згасла вже весна,
      Своїм теплом, мов сонцем серед неба,
      Ти грієш ніч, хоч за вікном зима.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Бог і боги
      Шелестить пора осіння,
      Листя розкидає,
      Мов Стрибог на колісниці,
      Злісно наступає.

      З давнини відкрив віконце
      Дажбог всевидющий,
      Він насупив хмурно брови,
      Вже не всюдисущий.

      Хоч проміння посилає
      Та землю не гріє,
      Сварожича сюди просить-
      Хай вогонь леліє.

      Пасе Велес худобоньку,
      В кошару загонить,
      Холодніє, вітер віє,
      Бо зима надходить.

      Отакі були боги
      В нашій Україні,
      Молилися до природи,
      Іще до руїни.

      Отець Бог їм помагав
      Бо ще не відАли,
      Про Христа і Божу Матір,
      Й біблії не мали.

      Тепер знають всі про Бога,
      Себе богом ставлять,
      Тому й тяжко на землі,
      Атеїсти правлять.

      Поки буде така влада
      У нашій країні,
      Буде лихо панувати,
      Не встать Україні.

      То ж пора піднять булАву,
      За народнє право,
      Кличте Бога в допомогу-
      Він підніме славу.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Візьму тебе в свій сон

      Спішу до тебе. На крилах би летіла.
      Ти ж відцурався і розлюбив мене
      А я кохаю, забуть тебе не сила.
      Сльозою вмиюсь і може біль мине!

      Чому так мрію про дні оті весняні,
      Про поцілунки ,що квітнули в саду,
      На дворі ж осінь. Засну у сподіванні,
      Що в небі зорянім , я тебе знайду!

      Моя надіє! Ти серце мого серця!
      Воно стукоче тихенько в унісон.
      Це такт кохання, бездонного джерельця
      Я причарую! Візьму тебе в свій сон!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Биківня
      Трагічний день, лиш вітер сумно віє ,
      Ліс шепотить і просить пом’януть
      Невинних душ, розстріляних, прибитих,
      Їх тут у Биківні скінчився путь.

      За що ж були покарані ці жертви,
      Розгулу комуністів давній пир,
      За те що злу коритись не хотіли,
      А чи за те, що снивсь народній мир?

      Панує тиша у старому лісі,
      У Биківні говорять лиш гроби,
      Народня честь не дасть про них забути,
      Пов'яжуть стяжки жовтої журби.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Покотилось яблуко
      Покотилось яблуко
      Під сусідський пліт,
      Залишило яблуню
      І свій перший цвіт.

      Проросло зерняточко
      На чужій землі,
      Йому тепло й хороше
      Турботи малі.

      Вітерець не дує тут,
      Сонце не пече,
      Лиш в старої яблуні
      Чомсь сльоза тече.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    76. Колода
      Що є краще для людини
      Обійти колоду,
      Чи покликати громаду
      Й вкинути у воду?

      Як обійдеш перешкоду
      То другий спіткнеться,
      Проклине тебе й дорогу,
      Тяжко по ній йдеться.

      Тому, друзі, не минайте
      За вуж всі беріться,
      Разом легше «батька бити»
      Думайте, боріться!

      Піднімайте ті колоди,
      Кидайте у воду.
      І крокуйте вільним шляхом
      Від роду до роду.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Мої тривоги

      На дворі біло, сліпнуть очі.
      Закрити б їх, хай краще ночі.
      Тут спокій на душі пригрівсь,
      Не б'ється серце, світ спинивсь.

      Сумних думок в ночі не видно,
      Вони у темряві й безплідно
      Шукати в ребусі проблем.
      Сховались, скуті ясним днем.

      Коли на дворі сонце сяє,
      А смуток ясність закриває,
      Я кличу Бога -поможи,
      Мої тривоги розв’яжи...

      Я щиро вірю ,все минеться
      І серце дзвоном озоветься
      Почую «слово» із небес-
      Я тут ! Для тебе я воскрес!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Проживають твої діти у чужій країні
      Проживають твої діти у чужій країні
      Розкраєне в них серденько, плачуть ще й до нині.
      Ех, якби ж то мати крила, в небо б полетіла,
      Потихенько без гАмору на свій дах би сіла.
      Помолюся. Бери крила ! Нехай повсихають!
      В Україні моїй милій, xай діти зростають.
      Бо, як кажуть, кругом добре та лиш в рідній хаті,
      Проживеш в тихім спокою, xоч і не багатім.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Броджу по інтернеті мов стернею
      Броджу по інтернеті мов стернею,
      Дивлюсь, як топчуть жито косарі,
      Серпів нема, й лиш з думкою своєю,
      Безрадно ходять їх господарі.

      Слова, слова, пусті немов полова
      Летять у безвість! Зграя горобців!
      Душа шукає паростків. Обнова ж-
      Причаїлась, сховалась між женців.

      Чому ж вона боїться розмахнутись?
      Прищулилась і змокла до кісток.
      Боїться, щоб назад не повернутись?
      Сама себе загнала у куток.

      І душить жаль, що мудрих цих поетів,
      Засипле снігом, вкриє забуття,
      А це ж душа, благає чистих взлетів
      Чекає вітру , простору, чуття.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Туга
      Розлилися мої сльози
      В чужині річками,
      Проросли ромашкою
      В полі між житами.

      Плачуть очі, плаче серце
      Та сліз вже немає,
      Зачерпну води в відерце
      Нехай біль змиває.

      А ромашками вквітчаю
      Стежку в полонину,
      Роки біжать, може звернуть
      В мою Україну.

      А там рідна сторононька
      Серденько зігріє,
      Та й спочину між своїми,
      Роса тугу змиє.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Рідний край
      Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
      Рветься вгору, несеться до самих небес,
      А у грудях так тяжко, кружляють примари.
      Лине думка вперед, в край, де рід мій увесь.

      Ллється пісня землею, Україні салют!
      Виблискують бані. Рідний Київ, я тут!


      І так кожного року душа оживає,
      Бо летить у далеке дитинство просте,
      Тут любов материнська мене огріває,
      І під спів колисковий у мріях цвіте.

      П’ю тут соки живучі. Тебе земле люблю!
      Завжди ставлю свій біль з чужиною на прю!


      2001






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Пізнав мене ти у книжках
      Пізнав мене ти у книжках
      Свою богиню,
      Ні сни пророчі, ночі жах,
      Тебе не спинять.
      Ти малював у небесах,
      Горючу свічку,
      Скажу тобі , у моїх снах,
      Візьму цю звичку.
      Любов’ю запалю тебе,
      Будеш горіти,
      Не вирвешся з моїх лебед!
      Нам разом жити!

      Гортай сторінки, білу тінь,
      Побачиш очі,
      Палаючі, мов дві зорі
      Посеред ночі.
      Я викрешу із них вогонь,
      Мов сни пророчі,
      У павутинні моїх мрій,
      Тяги дівочі.
      Краплинка крові на устах,
      Це твій малюнок,
      Пізнаю, милий, твій секрет-
      Твій поцілунок.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Весна не квітне
      Весна не квітне , холодом жбурляє,
      Піщана курява дорогу закрива,
      Бабусю це ніяк не зупиняє,
      Вона Великдень нині зустрічає,
      В дугу зігнувшися, до церкви шкутильга

      А там уже нема де й протовпитись,
      Людей набилося, таких як i вона,
      -Пустіть, благає, дайте помолитись,
      Може востаннє, Богу поклонитись,
      Вже не вернеться для мене моя весна.

      Вона така ж, безсонячна, хмариста,
      Дороги з ямами, погорбились хати,
      А сонце десь по той бік огріває,
      Не знати чи в село ще завітає,
      Бо залишила тут зима свої сліди.

      Зайшла і заразу впала на коліна.
      Не за себе молитва лилася. О, ні!
      Вона прохала щастя для родини,
      Для усієї матері Вкраїни.
      -Воскрес ти Господи ! Зніми ж з хреста й її !



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Пізнай історію
      Пізнай історію, пізнай її героїв,
      Зроби до правди громадянський крок,
      Бо в цьому є патріотизму прояв,
      І необхідний для життя урок.

      Цьому не вчили у радянських школах,
      Де був Mорозов Павлік всім взірець,
      А молодь сліпо йшла за комсомолом,
      Йому віддаючи вогонь сердець.

      Та час минув і вже не приховати
      Геройські вчинки і святу любов
      Борців за Україну, що вмирати
      Пішли у бій й пролили вражу кров.

      ... Зима лютує, та серця горячі
      Воліли розтопити ті сніги
      Й життя покласти на вівтар юначі
      Щоб в Київ не вступили вороги.

      У січні вісімнадцятого року
      Три сотні відчайдушних юнаків
      Під Крутами спинили наче блоком,
      Шість тисяч Муравйовських вояків.

      Строчили кулемети, як скаженні,
      І від гармат здригалася земля,
      І гинули бійці від невіжених
      Озброєних досхочу орд Кремля.

      Тривав той бій жорстокий і кривавий.
      Зійшлися тут патріотизм і міць,
      Висока мужність, доблесть, честь і слава
      Й ганьба головорізів і убийць.

      Студент Омельченко закликав не здаватись
      Хоча набоїв більше не було.
      І хлопці намагались захищатись,
      Доки не знищили усе ліве крило.

      Лилася кров захистників невпинно,
      І сьомокласник Пипський заспівав
      Гімн рідний " Ще не вмерла Україна"
      Й підтримали його всі, хто стояв.

      Мов град із неба сипалися кулі
      Косили молодь ,український цвіт.
      Не схибили студенти , не звернули
      Загинули у розквіт своїх літ.

      Та тридцять п'ть знесилених героїв,
      Потрапили в полон до ворогів
      Але судилось їм і після бою
      Іще зазнати лютості катів.

      Стріляли в них й багнетами кололи
      За те, що не скорились, не здались.
      І душі юні їх , немов соколи,
      Полинулиуі піднебесну вись.

      І подвиг їх із пам'яті не стерти,
      Допоки Україна ще жива,
      Бо героїзм завжди сильніший смерті,
      І це, мій друже, не пусті слова!

      Пізнай історію, пізнай її минуле,
      Відкинувши брехню і тінь облуд,
      Й вклонися тим, безсмертя що здобули
      В священному бою- героям Крут!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Я вмерла для любові
      Чому душа весь час болить,
      Чому нема спокою?
      Твої слова мов гострий ніж ,
      Що ріже час на двоє.

      Здається сонце ізійде
      Та довго не сіяє,
      Бо знову непроглядна ніч,
      У серце ніж встромляє.

      Слова летять мов горобці,
      Влітають й відлітають,
      Крім покидьків в моїй душі,
      Нічого не лишають.

      Затьмарилась наша любов,
      Через твій вчинок зради,
      Простити це не можу я.
      Високі барикади!

      Отож іди, шукай вітрів,
      Шукай нові обнови,
      Розказуй їм свою біду,
      Я ж вмерла для любові.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ЧУЖИНА
      Чому тужу, мій краю , за тобою?
      Чому ввижається хатиночка мала,
      Де під вікном, посіяна весною,
      Пахуча мята зеленню цвіла.

      Й тут на полях пшениця злотом ллється,
      В городі маки радують весну,
      Й тут під вікном барвінок часто в’ється,
      І соняшник- До сонця дотягну!

      Є й чорнобривці , що садила мати.
      Саджу і я, і пахнуть як й тоді,
      А смуток ось не можу заховати,
      Хотілося б вернутись в давні дні.

      Послухати б хоч ще раз соловейка,
      Що тьохкав десь у батьківськім саду.
      Лишився там, а з ним й моя сімейка-
      Лиш на знімках нагадує весну.

      Хотілось би зозулю насварити,
      За те, що накувала купу літ,
      На жаль, не можу з нею говорити,
      Не прилетіла жити у цей світ.

      Немає й жайворонка, пусто в небі
      Лиш часом чорна хмарка надбіжить.
      Заплачем разом, ніби у потребі
      Шукаю друга, спогадом пожить.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Шевченку
      Ти спиш Тарасе, а слова,
      Які мережались сльозами
      Та карбувалися рядками,
      Запали в душу, проросли
      І твоє слово понесли
      Через роки, через наруги,
      Трісли кайдани, від напруги
      Прорвалась воля, зацвіла
      В новім пориві рай-земля,
      Тебе пророка спом’янула.

      Як вірний син свого народу
      Ти гостре вістря у незгоду
      Встромив і розпалив багаття,
      Збудив рабів і дав зачаття,
      Щоб Україна чула слово
      Твоє могутнє і наново
      Прославився твій рід багатий,
      На новій ниві у новій хаті
      Воскресла воля на землі.

      _________________




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Буковинській поетесі ,Анні Дущак, присвячую


      Нині білою фатою,
      Зима землю вкрила,
      Ясне небо золотиться,
      З хати іде мила.

      Не до шлюбу зібралася-
      Несуть домовину,
      Ллються сльози материнські
      В нещасну годину.

      -Ой на кого ж покидаєш,
      Донечко єдина ? -
      Залишилася старенька,
      Немов сиротина.

      Дзвони дзвонять прощальнії,
      «Отче наш» співають,
      І дванадцять евангелій
      В останнє читають.

      Ой, лелеко, лелеченько,
      Куди відлітаєш?
      Недоспівані легенди,
      На кого лишаєш?

      -Я іду в кращі світи,
      Де немає болю,
      Розірвались тяжкі пута
      Й я відчула волю.

      Повним місяцем зійду,
      Зіркою засяю,
      Ту любов, в якій жила,
      На землі лишаю-.

      Ще повернуться лелеки
      В Буковинські доли,
      Моя пісня- «євшан зілля»
      Не згине ніколи.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Моя душа
      Якщо побачиш місце, що пустує
      І крутиться густий по нім туман,
      Не розгоняй, в цій темряві вирує
      Моя душа, заведена в обман.

      Вона чекала промені із неба,
      Покірно стала на земельну гладь.
      Їй, бідній, зовсім небагато треба-
      Любов Господня, Божа благодать.

      Та темні сили маскувались хитро
      І затягнули зашморгом брехню,
      Накинули на душу непомітно,
      Зневіру серця , накинули петлю.

      І я тепер, жену це темне лихо,
      Чекаю світла, вийти із пітьми.
      То ж обережно! Рухайтеся тихо.
      Не розтопчіть! Тут родятся думки!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Воїнам УПА- присвячую
      Він ще живе, а може доживає,
      Несе на плечах цілу купу літ,
      Вдивляється у даль і ще чекає,
      Що син вернеться, чи пришле привіт.

      -Син в ліс пішов,щоб захистить руїни,
      Лишитись вірним батьківській землі .
      Вояк УПА! За волю України
      Безстрашно бивсь і не ховавсь в імлі.

      Він вибрав ліс, з запалом йшов до бою,
      Чи на брунатний, чи «зорянистий» стрій.
      Два вороги! Піднявши смертну зброю,
      Не зупинявсь! Йшов мов морський прибій!

      Упав мов лист, це була ціна волі.
      Скосила смерть у розквіті буття,
      Поніс на вівтар батьківські недолі,
      Віддав Вкраїні молоде життя!

      А батько жде, з дороги виглядає,
      Усе ще вірить, повернеться син.
      Йде за село й на вигоні чекає,
      Сивіють дні, а він стоїть один.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.13

    91. Вербна Неділя
      Сумують сніги, розлилися струмками,
      Скупалися верби,водиченьку п'ють,
      А пташки співають лісами й лугами,
      За тиждень Великдень! Вербичку несуть.

      Свята ця неділя! Христос на осляті,
      Покірно заїхав де слава й ганьба,
      Сьогодні під крики «осанна», в проклятті
      За тиждень, «розпни», закричить ця юрба

      Та сум не тривкий, бо любов’ю палає
      Розіпнете тіло. Це воля небес!
      Три дні проминуть і весь світ заспіває-
      Воістину слава! Христос ж бо- ВОСКРЕС!





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    92. Не шукайте тепла в чужині

      Летять ридаючи лелеки,
      Шукають сонця в чужині,
      Несуть на крилах свою пісню-
      «Ми повернемось на весні».

      А скільки ж вас в дорозі згине?
      Зітруться крила у журбі.
      Чужа земля зітре надії,
      Тепла шукавши в чужині.

      Чи ж доля вас не ошукає?
      І ви повернетесь в свій край,
      Чи так нагрієтесь на сонці,
      Що спалить ваш душевний рай.

      Ой, не шукайте долі в світі,
      Не здійсняться мрійливі сни,
      Нема країни ,щоб любила
      Любов’ю неньки- Вітчини!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --