ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Буняк / Вірші

 Хатина
Образ твору Закриті двері,сліпають віконця,
Роки минулого застигли по кутках,
І предків дух , а чи Дажбоже сонце,
Сюди вкрадається, рве павутиння дах.

Стоїть хатинка- дум моїх крамниця,
Усі збережені, на них не діє час,
Моя душа, мов спраглих днів жар-птиця,
Тримає скарби ці -майбутнього причасть.

І кожний день вплітатиме в молитву,
Одну за одною - краплинки давнини,
Тут причащусь , гріхи розвіє вітром,
Ось двері навстіж! Шепіт- ти ж не омини!


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-06-20 14:03:43
Переглядів сторінки твору 4875
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.791 / 5.35)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.605 / 5.24)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.12.27 20:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-20 15:03:32 ]
Стоїть хатинка- дум моїх ,крамниця,
Усі збережені, на них не діє час...
Заздрю Вам, Наталочко, білою заздрістю, а мої думи так часто губляться. Іду з кімнати до кухні і поки дійду, вже забулася чого я сюди прийшла.;-))))) Ох як час на мої думи діє... Чекаю співчуття у віршованій формі (довго чекати не люблю ;-))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-20 15:54:29 ]
Патарочко, тому і назвала таку хатину -"крамниця".
Коли розлітаються думки, тоді заходжу у те місце те зупинився час, та й беру ,одна по одній, собі на дорогу! Дякую, що заглянули в мою "хатину"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-06-20 15:10:08 ]
Дуже вірш до душі приліг. Гарні образи- тема непроминуща!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-20 15:57:12 ]
Дякую, Роксоланочко, за теплий коментар. Приємно. От і покладу це у свою "крамницю"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Альбіна Гудько (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-20 16:43:34 ]
"Закриті двері,сліпають віконця,
Роки минулого застигли по кутках"
Дуже гарно передано картину у вірші...
=))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-20 17:04:09 ]
Дякую, Альбіночко,за слушний коментар. Нехай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-06-20 18:48:31 ]
Славно... Вітаю, Натпаліє! В останньому рядку пропоную замінити слово заходь... Воно ламає ритм...
І причащатимусь, гріхи розвіє вітром,
Знов двері навстіж! Входь, не омини!
І чомусь порозбігалися розділові знаки, є зайві..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-20 19:43:47 ]
Дуже дякую, пане Іване! Що значить- глянути пильним оком. Зараз зроблю поправки. Щирі вітання і успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-20 21:28:14 ]
Давно милуюся Вашою поезією, Наталіє. А все руки не дотягалися до клавіатури: Ви ж так далеко!Допоки дух батьківської хати житиме у нас самих,- не зникнемо, не асимілюємось, не вицвітемо на світовому рушнику культури. Будьмо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-21 00:13:46 ]
Пане Мирославе, безмежно вдячна за такий, сердечний коментар. Ваше тонке розуміння моїх віршів, залишає щось гарне і тепле у моїй душі.
Так,пане Мирославе, роки не всилі стерти дух батьківської хати. Бажаю вам гарного настрою і сонячних днів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-06-21 06:44:10 ]
Ну от... Хто ж омине той шепіт?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-22 14:07:32 ]
Любе слово і в шепоті почуєш. Сердечно дякую, що завітали, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-06-21 09:53:47 ]
Стоїть хатинка- дум моїх крамниця,
Усі збережені, на них не діяв час,
Моя душа, мов спраглих днів жар-птиця,
Триматиме ці скарби -будучих причасть.

Наталю, тема вічна, і необхідна, і хай вона буде ще не в одного поета, бо - у колжного є СВОЯ ХАТИНА... Можна, я підкажу один рядочок? Мій варіант:
"Тримає ці скарби - майбутнього причасть".
Таким чином не порушено загальний ритм вірша, і збережена думка автора.А в 2 рядку краще замінити "діяв" на "діє" - бо так воно і є, це ж торкається і ни нішнього часу, правда?
"І кожний день, вплітатиме в молитву" - приберіть непотрібну кОму.
В останньому рядку вірша є одне зайве слово - не за змістом, Боже борони, а за ритмом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-22 18:08:00 ]
Дякую ,Лесінько, за пропоновані зміни. Шаную думку читачів. Зміню дещо, а дещо залишу, бо не знаю, яке слово треба викинути для втримання ритму в останньому рядку. Тримаюся ритму; 11-12 Ніби все впорядку. Також для плинності, візьму з подякою вашу підказку, з переставкою слів -
тримає секрети ці- майбутнього причасть
на
тримає ці секрети- майбутнього причасть.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-06-21 09:57:12 ]
Наталю, а на світлині - справді Ваша батьківська хата? Чи то чужа ілюстрація? Цікаво!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-22 15:05:44 ]
Лесінько, ви перша, яка поцікавилася про картинку. Ні, це не батьківська хата, але подібна до тої в якій жили. Вона з того ж містечка де я народилася, над замріяною Десною. Дякую, дорогенька, за таке запитання. Ще раз серце защеміло.