Натискав на ґаз, Іванко,
Поспішав додому,
Грузовик гудів і злився,
Торохтів при тому.

Пес ,Сірко, сидів в машині,
На Йванка дивився,
По собачому так думав:
- А щоб ти сказився!

Кінь в причепці розгойдався,
-Ну куди спішиться?
Чого так жене машину?
Це ж можна й розбиться!

Виїхали на той шлях,
Що змійкою вився,
На закруті в стовба вдарив,
У рів покотився.

Харчить кінь, собака виє,
Кров із них стікає,
А Іванко ледьви диха,
У кущах конає.

Поліцай якраз під’їхав,
Побачив картину,
В нього серце було добре,
Полюбляв скотину.

Бачить, кінь у сильних муках,
Пустив кулю в лоба.
Лежить Сірко потовчений,
Й тут тяжка жалоба.

Коли чує, постогнує,
В кущах хтось озвавася ,
Поліцай й туди підходить,
Із трудом дістався.

Лежить Іван, весь побитий,
Носа витирає.
Поліцай , в руці з наганом,
Івана питає-

Як себе ти почуваєш?
Іван настороживсь,
-Краще й не було в житті,
Йти додому можеш!