ВдалА Ганка, що любила,
Кривобокого Данила,
А він трошки сліпуватий
Ще й вдобавок дурноватий.

А так парубок нічого,
Усе інше добре в нього,
Вірний він, не перелюб,
Взяла дівка із ним шлюб.

Наш Данило цвях-хлопака,
Ще й на все село співака,
Як затягне коломийку,
Часом сам ,а часом вдвійку.

Ще й багач на все село,
Все від батенька прийшло,
Та й Данило підробляв,
На весіллях всіх, співав.

А до Ганки залицявся
Інший хлопець, й в ній кохався.
Гарний був, що просто страх
Але що ж, як він жебрак.

Ані хати ані поля,
Тяжка була в нього доля,
Тому Ганка хоч й любила,
Вийшла заміж за Данила.

Ну, ведемо слово далі.
Справили весілля Галі,
Ось й медова стала нічка,
Тріскала, палала пічка.

ТеплО в хаті розливалось,
Якось все не так складалось,
Глянула на хлопця Ганка
І вжахнулася панянка.

Відвернулась від Данила ,
Вся від жаху аж тремтіла,
А тоді закрила очі
І тихесенько шепоче.

Ой,Даниле, ДанилОчку,
Не чіпай мою сорочку,
Пісню краще заспівай,
Думай, що то ти попав у рай.

І так твориться й до нині
В господаря й господині,
Тільки нічка наступає,
А Данило все співає.