Автори /
Наталія Буняк
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Востаннє!
•
Пихатість!
•
О, річенько, душі моєї спогад
•
Моя любове!
•
Бабуся
•
Осіння пора
•
Життя-вода!
•
Подих кохання
•
Заклик
•
Наталія- Вітаю всіх Наталь з Днем Ангела
•
Мої мрії
•
Я блукаю
•
Пірну в твою могутність
•
Усе забуду, усе прощу!
•
Ти не частинка
•
Дерево життя
•
Нове і старе
•
Сум
•
Дід
•
Осінь, не спішись!
•
Іду полем
•
Верба та тополя ( казка )
•
*******
•
Юність
•
Лебідь, рак і щука
•
Не питай
•
Весілля
•
Воля
•
Кохання
•
******
•
Хатина
•
******
•
Правда
•
****
•
***
•
Змарніла любов
•
Любов
•
Милому доріжка
•
Він сам один
•
Господні дари
•
Карпати
•
Простелю доріжку
•
XATA
•
Любове незнана
•
Життя
•
Надія весни
•
Щастя любові
•
Сила в душі
•
Лист
•
Нещаслива любов ( гумор)
•
Батько
•
Береза
•
Подарунок
•
Пишу вірші
•
Рання весна
•
Народження
•
Пізно
•
Іванова пригода
•
Доля
•
Право матері
•
Люблю тебе, мій краю!
•
Київ
•
Прометей
•
Я шукаю себе
•
Адам і Ева ( гумор )
•
Поля квіток
•
Коли молодість в жилах бурлить
•
Відрубаю крила ( сонет )
•
Чи ви чули весну?
•
Тебе, земле, люблю
•
Білі лебеді
•
Осінь
•
Мій рідний поріг
•
Його люблю
•
Маків цвіт
•
Молодість ( гумор)
•
Коли кохання
•
Весна не квітне
•
Самотність
•
Я Весна!
•
Приязнь
•
Природа оновила шати
•
Туга
•
Доля
•
Крута подружка !
•
Женці
•
Україно моя !
•
Душа в пітьмі
•
Летять, ридаючи, лелеки
•
Кохання на віки
•
Вибори у лісі
•
Чванкуватість ( для дітей )
•
Почекай, не зникай
•
Коли душа зірвалася із осі
•
Завмерла думка, серце спить
•
Палає багаття
•
Марне чекання
•
Душевний біль
•
Лиш її кохаю
•
Доня Марічка
•
Матусенька
•
Остання пісня
•
Ти розлюбив !
•
Ой дубе сильний, дубе гордовитий
•
Я ж бо знаю, це ти !
•
Ми промінь сонця
•
Поляглим за волю України присвячую
•
Бій за волю
•
Життя це дальні береги
•
Чую, приходить весна!
•
Нехай іде зима!
•
Сором
•
Іде весна
•
Якщо любиш Україну
•
Інкогніто
•
Воля
•
Розгубились думки
•
Життя за вікном
•
Моя Україно
•
Схилила голову калина
•
Три вінки
•
Україна свята!
•
Вінок вдягнула молода весна
•
Моя доля
•
Люби її !
•
Кохана
•
Не вірю тобі, що тобою забута
•
Втікали роки, в'януло кохання
•
На крилах мрії
•
Може я від життя смертю схована
•
Реве вітер диким звірем
•
Подаруй мені сонця краплинку
•
Осіння пісня
•
І знову думка про край
•
Мамина любов
•
Кохання вічне
•
Не сумуй стара вербичко
•
Не питай, що тобі дарувала країна
•
Хвиля хвилю доданяє
•
Коли почуєш чайки голосіння
•
Воля
•
Проклинаю й люблю
•
Богиня Лада
•
Чому наше щастя по світі літає
•
Вояк
•
Відлетіла любов
•
Це був лиш сон
•
Пощо ж ти , Господи, створив
•
Вона лиш в снах ходила
•
Нас єднає любов
•
Бабуся
•
Верніться в лоно Господа
•
А серце вірить
•
І ти і я, це паралель
•
Сила схована в душі
•
Я повік одержима тобою
•
Проминули літа
•
Розгубились думки
•
На пероні стою
•
Київ
•
Не спи моя думо
•
Роздвоєна душа
•
Роки
•
Люблю
•
Посивіле кохання
•
Бог і боги
•
Візьму тебе в свій сон
•
Биківня
•
Покотилось яблуко
•
Колода
•
Мої тривоги
•
Проживають твої діти у чужій країні
•
Броджу по інтернеті мов стернею
•
Туга
•
Рідний край
•
Пізнав мене ти у книжках
•
Весна не квітне
•
Пізнай історію
•
Я вмерла для любові
•
ЧУЖИНА
•
Шевченку
•
Буковинській поетесі ,Анні Дущак, присвячую
•
Моя душа
•
Воїнам УПА- присвячую
•
Вербна Неділя
•
Не шукайте тепла в чужині
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Пишу востаннє своє слово,
Така тяжка його вимова,
Така тяжка його вимова,
Пихатість- це чортівська штука,
Надме повітря аж по вуха,
Надме повітря аж по вуха,
О річенько, душі моєї спогад ,
Верни мені дитинства часопад,
Верни мені дитинства часопад,
Моя любове! Зроджуєшся в мріях,
Ось дотик твій вже крильцями торка,
Ось дотик твій вже крильцями торка,
У теплому куточку примостилась,
Ближче до печі - тлів іще вогонь,
Ближче до печі - тлів іще вогонь,
Прийшла у гості осінь кольорита
Стоїть тут на порозі , наяву~
Стоїть тут на порозі , наяву~
Життя вода- слідів нема,
втопилися в тумані,
втопилися в тумані,
У серце капає сльоза, чия не знаю,
Як же пробилася сюди, тебе спитаю.
Як же пробилася сюди, тебе спитаю.
Заходились активісти партію скликати,
Україну в Америку, в нові стейти пхати.
Україну в Америку, в нові стейти пхати.
Мене Наталею назвали,
Таке святе її ім’я,
Таке святе її ім’я,
У темряві нічній літають мої мрії,
Отак кружляють не маючи мети.
Отак кружляють не маючи мети.
Я блукаю сумними алеями,
Тут немає людей, лишень тінь,
Тут немає людей, лишень тінь,
Вже оддалік притягує могуть,
Те дихання захоплюючої ритми
Те дихання захоплюючої ритми
У тиху ніч невидиму , туманну,
Я пташкою до тебе полечу,
Я пташкою до тебе полечу,
Хтось вирішив, що ти не маєш тіла,
Живеш частинкою, а не сама в собі,
Живеш частинкою, а не сама в собі,
Чи був то сон , а чи моя уява,
Та сталось диво під моїм вікном
Та сталось диво під моїм вікном
Живемо в світі поспіху, шукання-
Нових доріг, загублених ідей,
Нових доріг, загублених ідей,
Як тільки кине ніч зірки на «Воза»
І новий серп нагострить, аж блистить,
І новий серп нагострить, аж блистить,
Гойдає вітер зламані ворота,
Запалась призьба, підвиває пес,
Запалась призьба, підвиває пес,
Розгулявся вітер, коротшає день,
Ліс притих в чеканні, не чути пісень,
Ліс притих в чеканні, не чути пісень,
Іду полем по стежині, оминаю квіти,
Залишаю не зриваю, їм цвісти й радіти.
Залишаю не зриваю, їм цвісти й радіти.
Недалечко від села, на горбочку , росла собі одинока тополя, а там недалеко, над річкою красувалася розлога верба. Сумно було обом, не мали пари.
Ось і почали вони дружити. Гомоніли, мріяли , перегукувалися. Однакові були ростом , зеленим листячком пишалися. Любовно сідало на них сонечко , та на їхніх гілкочках відпочивало. Теплими вечорами , прилітав пустунчик вітер,.бавився з ними, лоскотав листячко- то верби, то тополі. Підхоплював їхню розмову і ніс далеко у гори- ближче до хмар, а часом, аж до самого Бога. Відчував Бог їхню любов, а тому і посилав їм силу рости і розвиватися.
Ось і почали вони дружити. Гомоніли, мріяли , перегукувалися. Однакові були ростом , зеленим листячком пишалися. Любовно сідало на них сонечко , та на їхніх гілкочках відпочивало. Теплими вечорами , прилітав пустунчик вітер,.бавився з ними, лоскотав листячко- то верби, то тополі. Підхоплював їхню розмову і ніс далеко у гори- ближче до хмар, а часом, аж до самого Бога. Відчував Бог їхню любов, а тому і посилав їм силу рости і розвиватися.
Твоя рука в моїй руці
Тепло це відчуваю,
Тепло це відчуваю,
Не змогли убити примусом, приблуди,
Не змогли здолати підступом брехні-
Не змогли здолати підступом брехні-
Бурхливе море зраджених надій,
Мов буревій той, піднімає хвилі,
Мов буревій той, піднімає хвилі,
Коли почуєш чайки голосіння,
I в хвилях вловиш місячний прибій,
I в хвилях вловиш місячний прибій,
У неї це перше кохання,
У нього це мабуть останнє,
У нього це мабуть останнє,
Зірвавсь з припони , полетів стрілою,
Немає спину! Кличе голубінь!
Немає спину! Кличе голубінь!
Спішу до тебе, хоч і добре знаю,
Що ти в обійми не візьмеш мене.
Що ти в обійми не візьмеш мене.
Полетіли думки електронними дротами в місто,
По дорозі губились перлини чуттів і понять ,
По дорозі губились перлини чуттів і понять ,
Закриті двері,сліпають віконця,
Роки минулого застигли по кутках,
Роки минулого застигли по кутках,
Виріс будяк, де вчора були квіти,
Ніхто його й не поле, не зрива,
Ніхто його й не поле, не зрива,
Назгребали скирту сіна-
Тут для правди- домовина!
Тут для правди- домовина!
Скажеш мавпі- потанцюй,
Вона потанцює,
Вона потанцює,
Такий наш світ, дивись- ніби й великий,
Простір який! Непрохідні ліси!
Простір який! Непрохідні ліси!
Коли в душі твоїй журба,
Що їсть - і дні ,і ночі,
Що їсть - і дні ,і ночі,
Любов є терпелива,
Не горда, справедлива,
Не горда, справедлива,
Ти топтав діріженьку у мій бік
Збивав собі ніженьки віддалік
Збивав собі ніженьки віддалік
Він сам один, лиш під ногами квіти,
Трава висока , листя шелестить,
Трава висока , листя шелестить,
Злечу понад хмари, де сонце цілує,
Куди не заходять вітри,
Куди не заходять вітри,
Кличе у мандри дорога в Карпати,
Де сонце гуляє по чубчиках гір,
Де сонце гуляє по чубчиках гір,
Знов надходить вечір волошковий,
Знову місяць срібло розсипа,
Знову місяць срібло розсипа,
Зайшла до хати, де тепло буяло,
Де все хотілось завжди роздягтись,
Де все хотілось завжди роздягтись,
Лети ,моя пісне,на рідні простори,
і тугу мою забери,
і тугу мою забери,
Життя- це даль! Це - піщана пустиня,
По ній ти робиш власнії сліди,
По ній ти робиш власнії сліди,
Де ви часи веселого довкілля,
Чому так пусто й боляче в душі?
Чому так пусто й боляче в душі?
Подаруй мені сонця краплину,
Запали моє серце ще раз,
Запали моє серце ще раз,
І знову тяжко в цю годину.
-За що і за яку провину,
-За що і за яку провину,
Вже вкотре брала я перо у руки
І сотні раз, дивилась на папір,
І сотні раз, дивилась на папір,
ВдалА Ганка, що любила,
Кривобокого Данила,
Кривобокого Данила,
Ти все життя зв'язав у сніп,
І долі і недолі,
І долі і недолі,
Плила небом хмаронька,
Сповільнилася,
Сповільнилася,
Вже серце тремтить і я вся паленію,
Ще хвилька- коханий в обійми візьме,
Ще хвилька- коханий в обійми візьме,
Коли надворі сонце сяє,
Щедро проміння розсипає,
Щедро проміння розсипає,
Ще темні хмари сонце заступали,
Сріблилися краплини на гілках,
Сріблилися краплини на гілках,
Вагітніли хмари, ось-ось із землиці,
Народиться квітам життя весняне,
Народиться квітам життя весняне,
Ти прийшов у життя, якось пізно й невчасно,
Коли впали на землю останні плоди,
Коли впали на землю останні плоди,
Натискав на ґаз, Іванко,
Поспішав додому,
Поспішав додому,
На дворі осінь, та весна у серці.
На світ прийшла і засіяла ти,
На світ прийшла і засіяла ти,
І знову струм ,болючих серцю , слів,
Облив мене ,щоб злість свою зігнати.
Облив мене ,щоб злість свою зігнати.
Чому це так в моїй душі-
Як чую рідне слово,
Як чую рідне слово,
Мій Києве, ну ось я і з тобою,
Мов зникло, відлетіло пів життя,
Мов зникло, відлетіло пів життя,
На полі зраджених надій
Крові і жаху,
Крові і жаху,
Розгубились думки в буревійному темпі ,
Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
Коли Бог створив Адама
Й доглядати сказав рай
Й доглядати сказав рай
Відкрила вікна, напустила світла.
Сховала темряву. ЇЇ як й не було !
Сховала темряву. ЇЇ як й не було !
Коли молодість в жилах бурлить
І змиває застоєні роки,
І змиває застоєні роки,
У темряві нічній літають мої мрії,
Отак кружляють не маючи мети.
Отак кружляють не маючи мети.
Чи ви чули весну, коли пісню співає,
Як бурлить попід кригою скута вода
Як бурлить попід кригою скута вода
Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
Рветься вгору, несеться до самих небес,
Рветься вгору, несеться до самих небес,
Летіли білі лебеді,
Торкалися крильми,
Торкалися крильми,
Стоїть осінь, зовсім нага,
До любові в неї снага,
До любові в неї снага,
Чи довго ще блукатиму по світі?
Сочиться вже кровиця з моїх ніг,
Сочиться вже кровиця з моїх ніг,
Він все забув? Простити? Може треба?
Господь твої молитви не почув.
Господь твої молитви не почув.
Моя душа немов в полоні,
А мозок стиснутий в долоні,
А мозок стиснутий в долоні,
Була колись я молодою,
Носила зеркальце з собою,
Носила зеркальце з собою,
Коли кохання відібрало голос ,
А все горить від почуття, яке збудив,
А все горить від почуття, яке збудив,
Весна не квітне , холодом жбурляє,
Піщана курява дорогу закрива,
Піщана курява дорогу закрива,
Не той самітній, хто один в пустині,
Чи десь морями, сам човном пливе,
Чи десь морями, сам човном пливе,
Буду йти невідомими стежками,
Хай зникають за мною сліди,
Хай зникають за мною сліди,
Летіли білі лебеді,
Торкалися крильми,
Торкалися крильми,
Природа оновила шати,
Розкішних барв хоч відбирай.
Розкішних барв хоч відбирай.
Чому туга моя ніяк не засне,
Чом тисне у грудях і буря гуде
Чом тисне у грудях і буря гуде
Не знаю, чи то Бог дарує долю,
А чи гуляючи по полю,
А чи гуляючи по полю,
Що ж це сталося з тобою? Марійка пита.
Ти ж була колись висока, а тепер низька.
Ти ж була колись висока, а тепер низька.
Серпанкове літо, хиляться жита,
Спека нестерпима, а дощів нема.
Спека нестерпима, а дощів нема.
Нехай пісня дзвенить мов дзюрчання води,
Й обізветься у співі пташинім,
Й обізветься у співі пташинім,
Якщо побачиш місце, що пустує
І крутиться густий по нім туман,
І крутиться густий по нім туман,
Летять ридаючи лелеки,
Шукають сонця в чужині,
Шукають сонця в чужині,
Роки приходять і відходять,
А в серці ти така сама,
А в серці ти така сама,
Потріскує безлистий ліс,
Вдаряє гілка в гілку,
Вдаряє гілка в гілку,
Місяць з сонцем сперечався,
Аж запінився, зачхався,
Аж запінився, зачхався,
Почекай, не зникай,
Я прийду, привітай,
Я прийду, привітай,
Коли душа зірвалася із осі
Порвалися без догляду шнурки,
Порвалися без догляду шнурки,
Завмерла думка, серце спить,
Душа з вітром гуляє!
Душа з вітром гуляє!
Палає багаття, іскриться доріжка,
Іду обережно в минувшину днів.
Іду обережно в минувшину днів.
Я чекаю тебе опівночі,
Свічка блимає тихо в вікні,
Свічка блимає тихо в вікні,
Де ви часи веселого довкілля,
Чому так пусто й боляче в душі?
Чому так пусто й боляче в душі?
Чужі слова я зовсім не шукаю,
Із терня для мене чужий вінок,
Із терня для мене чужий вінок,
Чи був то сон , а чи моя уява,
Та сталось диво під моїм вікном,
Та сталось диво під моїм вікном,
На День Матері
Коли спадають сутінки вечірні,
А день останній промінь посила,
А день останній промінь посила,
Ти розлюбив ! Прощу! Мабуть так треба!
Я пташкою від тебе відлечу!
Я пташкою від тебе відлечу!
Був ясний день, на небі ні хмаринки,
Лиш голубінь сміялась в далині,
Лиш голубінь сміялась в далині,
Я ловила сніжинку,
Щоб теплом ізігріть,
Щоб теплом ізігріть,
Кожний із нас, малий промінчик сонця!
Вбиваєм темінь, геть думки сумні!
Вбиваєм темінь, геть думки сумні!
Україно свята!
Хоч багато із нас в домовині
Хоч багато із нас в домовині
Вже рвався день із темряви нічної,
Скидав зі себе заспану вуаль,
Скидав зі себе заспану вуаль,
Життя ,це дальні береги,
Тяжка до них дорога.
Тяжка до них дорога.
Чую , приходить на вшпиньках весна~
Бачу краплинки й калюжі,
Бачу краплинки й калюжі,
На дворі осінь. Листя опадає,
Вже дні коротшають та й сонце не так с'яє,
Вже дні коротшають та й сонце не так с'яє,
Схилила голову калина ,
Сховала очі від людей,
Сховала очі від людей,
Ще темні хмари сонце заступали,
Краплинки срібла ховалися в гілках,
Краплинки срібла ховалися в гілках,
Якщо любиш Україну
І її віднову,
І її віднову,
Буду йти невідомою стежкою,
Хай зникають за мною сліди,
Хай зникають за мною сліди,
Пролетіли роки в даль лелеками,
Пролилися дощами далекими,
Пролилися дощами далекими,
Розгубились думки в буревійному темпі ,
Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
( Буковинській поетессі, Анні Дущак, присвячую)
Ти в сонці зродилась ,моя Україно,
В родючій землі твоє слово зійшло,
В родючій землі твоє слово зійшло,
Схилила голову калина ,
Сховала очі від людей,
Сховала очі від людей,
Три віnки, три віки -
Зацвіли,заплелись над Вкраїною,
Зацвіли,заплелись над Вкраїною,
Україно свята!
Хоч багато із нас в домовині
Хоч багато із нас в домовині
Зима бушує ! Не спинити бігу!
Собою вкрила залежану траву
Собою вкрила залежану траву
Не знаю, чи то Бог дарує долю,
А чи гуляючи по полю,
А чи гуляючи по полю,
Можна любити ,небо,сонце, зорі,
Поля засіяні і запашні луги,
Поля засіяні і запашні луги,
Є лише одна країна в світі,
Що її « коханою» зовуть,
Що її « коханою» зовуть,
Так хочеться ласки і ніжного слова,
Твій дотик руки на похилім плечі,
Твій дотик руки на похилім плечі,
Втікали роки, в'януло кохання,
Посохлим листям прикривали жаль,
Посохлим листям прикривали жаль,
У темряві нічній літають мої мрії,
Отак кружляють не маючи мети.
Отак кружляють не маючи мети.
Я блукаю сумними алеями,
Тут немає людей, лишень тінь,
Тут немає людей, лишень тінь,
Реве вітер диким звірем
Дуби нагинає,
Дуби нагинає,
Подаруй мені сонця краплину,
Усміхнися до мене хоч раз,
Усміхнися до мене хоч раз,
Коли спадають сумерки вечірні,
А день останній промінь посила,
А день останній промінь посила,
І знову думка про край мій любий точить,
Серце стривожене, а мрії вдаль летять.
Серце стривожене, а мрії вдаль летять.
Любов є для дитини
Немов вода рослині,
Немов вода рослині,
Кохання вічне? Не завжди!
Чому? Ніхто не знає.
Чому? Ніхто не знає.
Не сумуй стара вербичко,
Водою умийся.
Водою умийся.
Не питай, що тобі дарувала країна,
Запитайся себе, що ти їй дарував?
Запитайся себе, що ти їй дарував?
Хвиля хвилю доганяє
І цілує й обіймає,
І цілує й обіймає,
Коли почуєш чайки голосіння,
I в хвилях вловиш місячний прибій,
I в хвилях вловиш місячний прибій,
Пролетіли роки в даль лелеками,
Пролилися дощами далекими,
Пролилися дощами далекими,
Проклинаю тебе в цю хвилину,
Хоч любила секунду назад
Хоч любила секунду назад
На дворі березень, а Лада забарилась,
У Вирію ще вирував бенкет,
У Вирію ще вирував бенкет,
Чому наше щастя мов пташка літає,
Чому нашу долю в долонях тримає,
Чому нашу долю в долонях тримає,
Він сильний був, хочай життя пекуче
Старалось гнуть його сильний хребет,
Старалось гнуть його сильний хребет,
Ось і знову тугА.
Тисне в грудях нудьга,
Тисне в грудях нудьга,
Приснився сон, що я десь серед лісу
Згубилася й дороги не знайду,
Згубилася й дороги не знайду,
Пощо ж ти, Господи, створив
Цей світ такий двобічний?
Цей світ такий двобічний?
Завісилось життя на гілці вишні,
Вдихало цвіт рожевої весни,
Вдихало цвіт рожевої весни,
Я живу лиш тоді, коли ти є зі мною,
Коли йдеш не спіткувшись, твердою ходою,
Коли йдеш не спіткувшись, твердою ходою,
Питалися дітки матусі:
-А звідки бабуся взялась?
-А звідки бабуся взялась?
Реве, свистить, бушує хуртовина
Летить стіною тяжкий морозний сніг,
Летить стіною тяжкий морозний сніг,
В тумані десь розвіялось довкілля,
І стало пусто й боляче в душі?
І стало пусто й боляче в душі?
Життєвий шлях ,мов по рейках,
Біжить у даль туманну
Біжить у даль туманну
І знову тяжко в цю годину,
-За що і за яку провину,
-За що і за яку провину,
Я навік одержима тобою,
В моїм серці живеш лишень ти,
В моїм серці живеш лишень ти,
Проминули літа,
Мов туманна сльота,
Мов туманна сльота,
Розгубились думки в буревійному темпі ,
Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
Розлетілися й сіли в безлисті кущі,
На пероні стою,тебе здалека жду,
А колеса стукочуть, втікають.
А колеса стукочуть, втікають.
Мій Києве, ну ось я і з тобою,
Мов зникло півстоліття із життя,
Мов зникло півстоліття із життя,
Не спи моя думо,
Ще спати завчасно,
Ще спати завчасно,
У темряві нічній мої надії
Притаїлись. Далеко до мети.
Притаїлись. Далеко до мети.
Не прошені ідете в нашу хату
Й немов господарі сідаєте в лавках,
Й немов господарі сідаєте в лавках,
Люблю, люблю, люблю,
Як вишневі зернятка садила,
Як вишневі зернятка садила,
Коли почуєш чайки голосіння,
I в хвилях вловиш місячний прибій,
I в хвилях вловиш місячний прибій,
Шелестить пора осіння,
Листя розкидає,
Листя розкидає,
Спішу до тебе. На крилах би летіла.
Ти ж відцурався і розлюбив мене
Ти ж відцурався і розлюбив мене
Трагічний день, лиш вітер сумно віє ,
Ліс шепотить і просить пом’януть
Ліс шепотить і просить пом’януть
Покотилось яблуко
Під сусідський пліт,
Під сусідський пліт,
Що є краще для людини
Обійти колоду,
Обійти колоду,
На дворі біло, сліпнуть очі.
Закрити б їх, хай краще ночі.
Закрити б їх, хай краще ночі.
Проживають твої діти у чужій країні
Розкраєне в них серденько, плачуть ще й до нині.
Розкраєне в них серденько, плачуть ще й до нині.
Броджу по інтернеті мов стернею,
Дивлюсь, як топчуть жито косарі,
Дивлюсь, як топчуть жито косарі,
Розлилися мої сльози
В чужині річками,
В чужині річками,
Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
Рветься вгору, несеться до самих небес,
Рветься вгору, несеться до самих небес,
Пізнав мене ти у книжках
Свою богиню,
Свою богиню,
Весна не квітне , холодом жбурляє,
Піщана курява дорогу закрива,
Піщана курява дорогу закрива,
Пізнай історію, пізнай її героїв,
Зроби до правди громадянський крок,
Зроби до правди громадянський крок,
Чому душа весь час болить,
Чому нема спокою?
Чому нема спокою?
Чому тужу, мій краю , за тобою?
Чому ввижається хатиночка мала,
Чому ввижається хатиночка мала,
Ти спиш Тарасе, а слова,
Які мережались сльозами
Які мережались сльозами
Нині білою фатою,
Зима землю вкрила,
Зима землю вкрила,
Якщо побачиш місце, що пустує
І крутиться густий по нім туман,
І крутиться густий по нім туман,
Він ще живе, а може доживає,
Несе на плечах цілу купу літ,
Несе на плечах цілу купу літ,
Сумують сніги, розлилися струмками,
Скупалися верби,водиченьку п'ють,
Скупалися верби,водиченьку п'ють,
Летять ридаючи лелеки,
Шукають сонця в чужині,
Шукають сонця в чужині,