Автори /
Володимир Ляшкевич (1963)
|
Рубрики
/ Просто лірика
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Надосіннє
•
Реґґі
•
* * *
•
Услід
•
Старе фото. Із вдячністю М.П.
•
Самота
•
Прийдешні барви
•
Осінній оксамит... Спільно із Ладою Ляною
•
* * *
•
Нічний Поштар
•
Життя
•
Народження Галактик
•
Вакаційний синдром. Москва_98
•
Осінні станси
•
Столичний блюз
•
Вільний
•
Розлучення
•
Мій реквієм
•
* * *
•
* * *
•
Осінь
•
Сутінкове
•
Винороб
•
Станси
•
Осінь у Львові
•
Коханки Львова ІІІ. Rainbow - Cant Let You Go
•
Коханки Львова ІІ
•
Коханки Львова І
•
Фрагмент закінчення поеми
•
Зима, як жінка
•
Настанови сину. К. Ляшкевичу
•
Галатея
•
Листи з майбутнього
Переглянути всі твори з цієї сторінки
І впору дихати неначе пити -
тремкої осені бродильна мла.
тремкої осені бродильна мла.
Світ веселковий реґґі,
дні не такі й далекі,
дні не такі й далекі,
З вогню у просинь лине журавлиний ключ,
махнути слі́дом би на днів осінніх путч,
махнути слі́дом би на днів осінніх путч,
За тобою підніметься
до вокзальних воріт
до вокзальних воріт
Я пригадав оці розчулені уста -
ціною в злитках, починаючи зі ста, -
ціною в злитках, починаючи зі ста, -
Лиш на обрії ложа сердечні бої солодкі,
сяйно-радужні віхи - на втіхи проникнення час,
сяйно-радужні віхи - на втіхи проникнення час,
Таке вже серцебиття кохання,
на дотик – ніжно-довічне тло
на дотик – ніжно-довічне тло
Плакали каштани листям
Бурим до води,
Бурим до води,
Життя учило накида́ти нуль на масу,
годити Промислу, засвідчувати фразу,
годити Промислу, засвідчувати фразу,
Коли у сни Твої листи приходять невідомо звідки,
я ними дихаю, та рідко запам’ятовую, прости.
я ними дихаю, та рідко запам’ятовую, прости.
Не розповім тобі про це ніколи.
Як журно витікають крізь долоні
Як журно витікають крізь долоні
Люби - не покинь! Не покинь - юдолі,
бо що тоді я? - на медовім полі
бо що тоді я? - на медовім полі
Гойдати далі простір недоречно -
вагони доповзли до "все конечно"
вагони доповзли до "все конечно"
Ось і закінчилось літо, і погляд світила хмурий
набрався такої жовчі, що і сліпі амури
набрався такої жовчі, що і сліпі амури
“- Зачароване”… Тільки вуста
на світлині не знають мовчання;
на світлині не знають мовчання;
Подаруй мені обійми, мила,
на прощання - божевільний вечір,
на прощання - божевільний вечір,
Дощ і вітер на Землі.
Дощ і вітер - над лісами,
Дощ і вітер - над лісами,
Це закінчилось літо,
це просто закінчилось літо.
це просто закінчилось літо.
О жовтень суму, в почуттях роздрай,
і очі, хоч портвейном заливай,
і очі, хоч портвейном заливай,
Ти приніс їй занадто,
аж надто багато земного.
аж надто багато земного.
Красуня-осінь, дівчинка з бажання -
належала йому, росла в обіймах…
належала йому, росла в обіймах…
Протяжний грім зі зміненою суттю.
Величний феєрверк з нагоди в'їзду
Величний феєрверк з нагоди в'їзду
Віддати, не отримавши від тебе,
чи не найкращий результат?
чи не найкращий результат?
А відтак сорок три. І байду́же чи далі буде,
Аби просто у далі, гортати літа обридло.
Аби просто у далі, гортати літа обридло.
І побачивши, не впізнаю, що вбирає остання осінь
місто, вичовгане до кості, дивовижу сумного краю.
місто, вичовгане до кості, дивовижу сумного краю.
А за мною горять мости,
а за мною дзвенять підкови!
а за мною дзвенять підкови!
Я вернуся в це місто - до радості й сліз,
у подробиці рідних до розпачу рис,
у подробиці рідних до розпачу рис,
Так і кохаю - з відстані,
вичистивши від мешканців
вичистивши від мешканців
Тривожно як... І за вікном,
Війни обудженої тлом,
Війни обудженої тлом,
Вся музика осіння змовкла разом.
І вже метіль відлунням босанови
І вже метіль відлунням босанови
Покинь Едем, іди в буремний світ,
і, як руно здобувши перше "до" ,
і, як руно здобувши перше "до" ,
Рясні дощі, байдужі пасма неба,
відсутні обрії, засмучені будинки -
відсутні обрії, засмучені будинки -
Усе ще дихаю повітрям
таким розрідженим без тебе,
таким розрідженим без тебе,