ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Просто лірика

 Прийдешні барви

Наталії Крісман

Життя завжди прекрасне Таке вже серцебиття кохання,
на дотик – ніжно-довічне тло
весни і літа, як сподівання,
що тіл єднання переросло
у неозоре блакиті свято, -
хоча і осінь, а там зима
знецінять кожне підручне злато,
явивши зору - чого нема.

„Немає” завше, зола страждання
була і буде усюди, де
буяло щастя, тому зітхання
нікуди серця не приведе.
Не зупиняйся, о небагато
нам дано часу, іди – люби!
Лиши печалі - минуле радо
в прийдешні барви зведе сліди.


2010

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Н.Крісман «Повертаюсь...»


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-29 13:43:47
Переглядів сторінки твору 3147
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.184 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.190 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 16:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-29 15:12:20 ]
Цікавий вірш.
А головне - життєствержуючий!
Пропоную у рядку "буяло щастя, тому зітхання" замінити "тому на "але".
Важко погодитись з рядком: "минуле радо
в прийдешнє теплі веде сліди", бо минуле якраз і стоїть на заваді до майбутнього, особливо для тих, у кого "не збулось".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-06-29 15:19:27 ]
Дякую, я вже трохи змінив.
Я погоджуюсь з вами, минуле часто стоїть на заваді, тому краще йти вперед, а минуле, нікуди не дінеться, його дихання відчуватиметься поруч, але без отої безвиході.
Щодо "але", то воно, як на мене, певним чином руйнувало би логіку, яка ніби тягнеться далі через "тому"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2010-06-29 18:18:59 ]
Ого який класнючий мелодійний вірш Ви забамбурили, Володю!
Чекаємо реакції Дами ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-06-29 19:49:21 ]
Дякую, Дама надихнула. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-30 00:16:48 ]
Реакція Дами не забарилася...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-29 23:24:49 ]
ВІДПОВІДЬ ДАМИ

Ніжно-довічне наше кохання,
З присмаком тУги, пристрасті й сліз,
Холодом віє, мить - вже вогнЯно,
Наче комета, показує хвіст...

Ніжно-довічне і ненаситне,
Очі - безмежжя, в них - світу суть
І безконечне свято блакиті,
Що кожен прагне душею сягнуть.

Ніч одкровення ляже на плечі,
Зору явивши те, що нема.
Ти ж знову прагнеш до самозречень
Торкнуть вустами мого чола...

Вогнем кохання дух спопеляє,
Все злато світу - ніщо не варт,
Бо надто прагнем торкнутись раю,
Чи ж це не схоже на долі жарт?!...

Не зупиняйся, минуле радо
Тебе до ніжних штовха обійм,
Бо лиш кохання над нами владне,
Лише за нього - вперед, у бій!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-29 23:32:35 ]
Володю, я зворушена таким відгуком на мого вірша, аж в душі щось незриме заворушилось... Дякую за таку приємність, сподіваюсь - не востаннє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-06-30 15:15:36 ]
Мені, Наталю, також приємно з вами торкатися до цих глибоких питань. Це завше певна інтимність. До речі, у нас на ПМ, здебільшого, стосунки між багатьма авторами виглядають так, неначе між ними вже було все на світі, і ось тепло залишилося, і згадки. Як на мене - це добре.


Лиш на обрії ліжка сердечні бої солодкі,
переможні, звичайно, - на втіхи проникнення час,
та мов помисли наші про сенс усього – короткі,
і як та самота - нездоланні довіку у нас...

Ні, не так! Самота самотою, але як діти,
ми шукаємо близькості далі і далі без меж...
Тільки близькість дитяча – це інше, у них – любити,
а у нас володіти - душею і тілом, але ж...
...........................................


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-30 18:36:24 ]
Можем торкатись речей інтимних,
Вірші для цього - добра нагода,
Дух еротизму вітає незримий,
Тіло і душу - в полон насолоди...
Пристрасним словом пестимо ніжно,
Аж самота відступає далеко.
Знаєш, поезія - річ дивовижна!
Хоч в еротизмі і є небезпека...
Дякую, Володю, за тепле, трішки віртуально-еротичне спілкування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-29 23:51:30 ]
Привіт, Володимире!
На відміну від попередників-дописувачів залишаю декілька місцин де мене прикувала увага:
***
"Жіноче с е р ц е б и т т я кохання:" - що таке "серцебиття кохання"? Може кому поставити після "...биття"?
Інакше якось воно не... Ну принаймі мене тут зупинило... Але це ІМХО.
***
"хоча і осінь, а там зима " - "там" - то де?
***
"Не зупиняйся, о небагато
часу дано нам, іди – люби!" - "бо небагато"? , "чАсу" - здається...?

З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-06-30 15:50:51 ]
Дякую, Юрку, за увагу.
Питання правильні, спробую дати правильні відповіді :)
"Жіноче с е р ц е б и т т я кохання" - жіночий пульс кохання, жіночий життєвий ритм кохання, але зважаючи і на наявність усюди в тексті цезури в цьому місці (між серце і биття), додаються ще декілька акцентів...
Щодо "там", то все нормально, є й інші сенси у "там" - 2. присл., розм. Потім, згодом, незабаром. 3. част., розм. Уживається під час переліку для заповнення паузи перед однорідними членами речення з відтінком невизначеності, довільності...

"О небагато" - дозволяє в розмові з ліричною героїнею, саме в цьому моменті, апелювати не до логіки, а до емоцій, тобто, якось містерійно, що нібито повноцінніше за логіку для жінок.

Щодо "чАсу" цілком слушно, я на автоматі ще й "дАно" не врахував. :) Вже виправляю!