ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
* * *
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
За що вбили москалі Павла Першого
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Цибулинне віко (The Beatles)
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
Пам’ятай про бренність сущого
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Просто лірика

 Осінні станси   

Марії Ляшкевич

Образ твору І
Ось і закінчилось літо, і погляд світила хмурий
набрався такої жовчі, що і сліпі амури
побігли зі шхун небесних, ввергаючись у квартири
дам позашлюбного віку, з тих, що не втратили віри.
ІІ
І передчуття - усі ми за хвилю до катастрофи;
що осені вельми личить багряний вінець Голгофи;
і знову не запалити усе, що весною згасло,
коли у незгоднім серці п’янке розпинав бунтарство.
ІІІ
О груди мої напевно взірець удатної вдачі,
затиснуті грубо в лати сердечної недостачі,
подібні нутру пустелі: піски, буревії, скелі,
де вибілені останки біліші за більма стелі.
ІV
І опусканням повіки, ковтає пейзажі сутінь -
осонне часів снодійне з уяви свинцем до суті,
палаючої барвисто за мареннями і снами –
не взята Ахіллом Троя клубочиться за димами.
V
А далі одвічне: “бути - не бути”, мотиви ліні,
зізнання плодів, і відчай не даних сюжету ліній,
і шелести під ногами, позамість над головою –
немов у “не бути” вихід, щоб “знову” - хоча б травою.
VІ
З тобою уже не бути, хіба що опісля смерті -
не склавши пасьянсу долі, віддатися круговерті,
і не перейматись більше стосунками злив і тіла,
якому моя присутність, як крони, осточортіла.
VІІ
Примарні зітхання. Осінь! Знеболювати до тями,
знайшовши себе на карті з тривимірними осями,
закласти в зіниці келих, довіритись кругозору,
аби сивину сприйняти за елемент декору.


2005



© Copyright: Володимир Ляшкевич, 2005


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-05-01 15:27:42
Переглядів сторінки твору 7498
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.226 / 5.5  (5.201 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 5.222 / 5.5  (5.211 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2026.03.11 13:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-05-01 23:51:56 ]
Може, я й не маю рації, але мені здається, що "закінчилось" — має бути на И наголос, а зараз прочитується інакше. Чи я не так читаю...
І ще "глядіти між каблучками" — ?
Каблучка - це кільце на пальці. Між каблучками — чи між жіночими підборами? Чи я вже відстала від нових мовних правил, і слово "каблучок" існує в українській мові? Бо десь я вже бачила ті каблучки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-02 13:10:30 ]
Дякую, колеги! Я не уважно переглянув написаний раніше вірш. :(
Зрештою, наголос у "закінчилось" може бути двоякий? Здається, Ларисо, тут наголос на і допустимий.
Щодо каблучків (я вживав це слово швидше інтуїтивно), то підозрілим мені видається саме такий словотвір від "каблук". Виявилося, це цікавий збіг двох ідей: - каблук, як архітектурна деталь (дерев’яний конструктивний елемент), і каблучки, як підбори на жіночому взутті, що трохи в'яжеться із попереднім (і шелест попід ногами позамість “над головою”).

А "останки" – виглядають як безумовний недогляд :(
Звичайно, краще ніби "залишки", або "рештки", але їх, схоже, не вдасться вписати в конструкцію вірша. Утім, у тлумачному словнику є і “останки”, напевно від “останнє”.

Є, звісно, й інші проблемки (позамість, і інше...), але щоб їх виправити, потрібний був інший формат існування твору, більш публічний. :)
Дякую, Ларисо, Зеню, Юрію за корисну для твору увагу. Вважаю, що піде на користь :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 17:06:44 ]
Чому Ви так часто звертаєтесь до традиційних форм написання? Це - цікаво, Ви, напевно, останій із могікан, хто намагається у своїму доробку зібрати усю традицію віршування - від античних класиків до романтиків. у Ваших текстах тепер багато роздумів про речі, як прийнято називати вічними. Цим Ви мені нагадуєте Омара Хайяма))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 18:15:15 ]
Дякую Наталю за приємні паралелі. :)
Цікаво, те, що для модерністів вважається неприпустимим - собою когось нагадувати, для "традиціоналістів" - неодмінний атрибут творчої гідності?
А щодо могікан, то на мою думку, сьогодні модернізм ще більше, ніж раніше нагадує резервацію - суспільну резервацію. Товсті стовбури мистецьких традицій огинають ці утворення і линуть вгору далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 19:46:24 ]
От не погоджусь з Вами з приводу неприпустимості когось нагадувати. Тут Ви, як я розумію, маєте на увазі форму. Форма - річ повторювана, і модерністи цього не уникнуть. А теми, зрештою, одні й ті самі....Тому, гадаю, модерністи, як і традиційники будуть завжди, як і ця вічна дискусія))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 20:23:33 ]
Та ні, я маю на увазі саме зміст, основа-основ - поглиблення свого сприйняття, своєї віддачі. А формальні речі від нас не залежать, з ними повний автоматизм (раз ідеальна форма тут вже наперед задана Творцем), знай наповнюй її осягнутим змістом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-19 18:14:21 ]
тобто Ви гадаєте, що модерністи не можуть писати глибоко, а тільки поверхнево? що вони не можуть осягнути того, що розуміють традиційники через свою вічну боротьбу з усім навколишнім?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-24 16:30:52 ]
тобто, я розумію, що справжній поет - це не борець, а спостерігач? а де тоді поезія? в тому, що ми називаємо речі своїми іменами і не прагнемо щось змінити? я завжди думала, що поезія там, де опір, а не споглядання,зрештою, навіть у снах ми боремось проти того, що діється з нами насправді....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-25 13:45:40 ]
Чому ж? Справжній поет може бути справжнім бійцем. Передусім із собою, а в юні роки - зі всім на світі :)
Напевно ми розуміємо під справжнім поетом одне і теж - Людину не одного-двох вдалих віршів, чи там багатьох копій від одного вдалого, а майстра цілих поетичних світів. Очевидно, якби поет (в ідеалі) мав справу тільки з речами Божественними, то борцем йому б ніяк не випадало би бути, але є ще і суспільство, яке мов маятник, по один, чи по другий бік від животворних традицій. Тому одні кричать "на ліво!", інші, більш передбачливі (але не надто далекоглядні) - "на право"! Так і повинно бути в молодості, але з часом потрібно з цим у собі боротися. :) Бо так звана старість - людський максимум тут, на землі, в т.ч. і творчий. І куди цей погляд направлений? Якщо він існує, то направлений глибоко у себе. Що юним здається вкрай бездіяльним, немічним і т.д. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-25 23:53:15 ]
ні,юним так не здається. Беручи до уваги усе вами сказане, в мене виникла думка, що між традиційниками і модерністами немає жодної різниці, окрім вікової. Зрештою. це справа часу, не більше. Юні, особливо сучасні юні, якраз заглиблені у себе, і взагалі зараз мало-хто бореться. Прийшов час інфантилізму і внутрішньої боротьби з внутрішніми ж силами. Тому межі стираються, і кожен сам за себе. Хоча, так напевно, було завжди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-05 20:23:40 ]
Згідний, Наталю, - так було завжди і зі всіма, - цікава закономірність, правда? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-12 18:48:55 ]
правда, а Ви тоді хто - традиційник, який колись був модерністом? чи Ви завжди любили класику? з чим боретесь і що поборюєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-13 16:39:43 ]
Саме так, Наталю, - який колись був модерністом (за часів СРСР хто ним тільки не був :)
Але, класику доводиться поважати, бо не має жодного сенсу змінювати існуючі значення, наприклад, слів. І є бажання, аби слова в рядках були на своєму місці, і були вкрай зрозумілі для мене самого. При цьому, із цілком зрозумілих слів, можна прясти таке мереживо думок, яке далеко не нагадуватиме сухий класицизм. І це, напевно, і є розвитком мистецтва поезії? І цим, напевно, володіють кращі із поетів, - особливо вирізнявся таким ткацтвом - Йосиф Бродський.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-08-18 09:34:26 ]
Тут Наталю ви зачепили, як на мене, важливе світоглядне питання. Кажучи коротко, є думка, що світи, як індивідуальні, так і наші спільні, не до кінця сотворені Господом. І їх дано досотворювати нам, людям. І саме цим зване займатися Мистецтво, і саме це руйнує псевдомистецтво...
Безумовно, відчуття причетності до процесу Сотворіння і є щастям, а до руйнації - нещастям...
За часів більшовизму-соціалізму, наприклад, ставилося завдання сотворення певного ( в ідеалі - справедливого) світу. Цей світ творили, але він так і не був створений. Напевно тому, що в основному користувались не Божественними атрибутами (Любов, Творчість, Свобода), а викривленими їх політичними проекціями (пролетінтернаціоналізм,соцзаконність, коммораль?)...