ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Західним партнерам
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
***
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
* * *
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка...
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Невідчутна зима
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
"Роблять живі помилку..."
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Ноктюрн кам'яного човна
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
Нікудишній віршар (літературна пародія)
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Друг
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Ненависть і любов
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Омана реінкарнації
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
* * *
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Епітафія (King Crimson)
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Збіг обставин
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Страшний Суд
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись...
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Просто лірика

 Осінні станси   

Марії Ляшкевич

Образ твору І
Ось і закінчилось літо, і погляд світила хмурий
набрався такої жовчі, що і сліпі амури
побігли зі шхун небесних, ввергаючись у квартири
дам позашлюбного віку, з тих, що не втратили віри.
ІІ
І передчуття - усі ми за хвилю до катастрофи;
що осені вельми личить багряний вінець Голгофи;
і знову не запалити усе, що весною згасло,
коли у незгоднім серці п’янке розпинав бунтарство.
ІІІ
О груди мої напевно взірець удатної вдачі,
затиснуті грубо в лати сердечної недостачі,
подібні нутру пустелі: піски, буревії, скелі,
де вибілені останки біліші за більма стелі.
ІV
І опусканням повіки, ковтає пейзажі сутінь -
осонне часів снодійне з уяви свинцем до суті,
палаючої барвисто за мареннями і снами –
не взята Ахіллом Троя клубочиться за димами.
V
А далі одвічне: “бути - не бути”, мотиви ліні,
зізнання плодів, і відчай не даних сюжету ліній,
і шелести під ногами, позамість над головою –
немов у “не бути” вихід, щоб “знову” - хоча б травою.
VІ
З тобою уже не бути, хіба що опісля смерті -
не склавши пасьянсу долі, віддатися круговерті,
і не перейматись більше стосунками злив і тіла,
якому моя присутність, як крони, осточортіла.
VІІ
Примарні зітхання. Осінь! Знеболювати до тями,
знайшовши себе на карті з тривимірними осями,
закласти в зіниці келих, довіритись кругозору,
аби сивину сприйняти за елемент декору.


2005



© Copyright: Володимир Ляшкевич, 2005


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-05-01 15:27:42
Переглядів сторінки твору 7407
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.225 / 5.5  (5.197 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 5.221 / 5.5  (5.206 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2025.12.07 07:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-05-01 23:51:56 ]
Може, я й не маю рації, але мені здається, що "закінчилось" — має бути на И наголос, а зараз прочитується інакше. Чи я не так читаю...
І ще "глядіти між каблучками" — ?
Каблучка - це кільце на пальці. Між каблучками — чи між жіночими підборами? Чи я вже відстала від нових мовних правил, і слово "каблучок" існує в українській мові? Бо десь я вже бачила ті каблучки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-02 13:10:30 ]
Дякую, колеги! Я не уважно переглянув написаний раніше вірш. :(
Зрештою, наголос у "закінчилось" може бути двоякий? Здається, Ларисо, тут наголос на і допустимий.
Щодо каблучків (я вживав це слово швидше інтуїтивно), то підозрілим мені видається саме такий словотвір від "каблук". Виявилося, це цікавий збіг двох ідей: - каблук, як архітектурна деталь (дерев’яний конструктивний елемент), і каблучки, як підбори на жіночому взутті, що трохи в'яжеться із попереднім (і шелест попід ногами позамість “над головою”).

А "останки" – виглядають як безумовний недогляд :(
Звичайно, краще ніби "залишки", або "рештки", але їх, схоже, не вдасться вписати в конструкцію вірша. Утім, у тлумачному словнику є і “останки”, напевно від “останнє”.

Є, звісно, й інші проблемки (позамість, і інше...), але щоб їх виправити, потрібний був інший формат існування твору, більш публічний. :)
Дякую, Ларисо, Зеню, Юрію за корисну для твору увагу. Вважаю, що піде на користь :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 17:06:44 ]
Чому Ви так часто звертаєтесь до традиційних форм написання? Це - цікаво, Ви, напевно, останій із могікан, хто намагається у своїму доробку зібрати усю традицію віршування - від античних класиків до романтиків. у Ваших текстах тепер багато роздумів про речі, як прийнято називати вічними. Цим Ви мені нагадуєте Омара Хайяма))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 18:15:15 ]
Дякую Наталю за приємні паралелі. :)
Цікаво, те, що для модерністів вважається неприпустимим - собою когось нагадувати, для "традиціоналістів" - неодмінний атрибут творчої гідності?
А щодо могікан, то на мою думку, сьогодні модернізм ще більше, ніж раніше нагадує резервацію - суспільну резервацію. Товсті стовбури мистецьких традицій огинають ці утворення і линуть вгору далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 19:46:24 ]
От не погоджусь з Вами з приводу неприпустимості когось нагадувати. Тут Ви, як я розумію, маєте на увазі форму. Форма - річ повторювана, і модерністи цього не уникнуть. А теми, зрештою, одні й ті самі....Тому, гадаю, модерністи, як і традиційники будуть завжди, як і ця вічна дискусія))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 20:23:33 ]
Та ні, я маю на увазі саме зміст, основа-основ - поглиблення свого сприйняття, своєї віддачі. А формальні речі від нас не залежать, з ними повний автоматизм (раз ідеальна форма тут вже наперед задана Творцем), знай наповнюй її осягнутим змістом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-19 18:14:21 ]
тобто Ви гадаєте, що модерністи не можуть писати глибоко, а тільки поверхнево? що вони не можуть осягнути того, що розуміють традиційники через свою вічну боротьбу з усім навколишнім?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-24 16:30:52 ]
тобто, я розумію, що справжній поет - це не борець, а спостерігач? а де тоді поезія? в тому, що ми називаємо речі своїми іменами і не прагнемо щось змінити? я завжди думала, що поезія там, де опір, а не споглядання,зрештою, навіть у снах ми боремось проти того, що діється з нами насправді....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-25 13:45:40 ]
Чому ж? Справжній поет може бути справжнім бійцем. Передусім із собою, а в юні роки - зі всім на світі :)
Напевно ми розуміємо під справжнім поетом одне і теж - Людину не одного-двох вдалих віршів, чи там багатьох копій від одного вдалого, а майстра цілих поетичних світів. Очевидно, якби поет (в ідеалі) мав справу тільки з речами Божественними, то борцем йому б ніяк не випадало би бути, але є ще і суспільство, яке мов маятник, по один, чи по другий бік від животворних традицій. Тому одні кричать "на ліво!", інші, більш передбачливі (але не надто далекоглядні) - "на право"! Так і повинно бути в молодості, але з часом потрібно з цим у собі боротися. :) Бо так звана старість - людський максимум тут, на землі, в т.ч. і творчий. І куди цей погляд направлений? Якщо він існує, то направлений глибоко у себе. Що юним здається вкрай бездіяльним, немічним і т.д. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-25 23:53:15 ]
ні,юним так не здається. Беручи до уваги усе вами сказане, в мене виникла думка, що між традиційниками і модерністами немає жодної різниці, окрім вікової. Зрештою. це справа часу, не більше. Юні, особливо сучасні юні, якраз заглиблені у себе, і взагалі зараз мало-хто бореться. Прийшов час інфантилізму і внутрішньої боротьби з внутрішніми ж силами. Тому межі стираються, і кожен сам за себе. Хоча, так напевно, було завжди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-05 20:23:40 ]
Згідний, Наталю, - так було завжди і зі всіма, - цікава закономірність, правда? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-12 18:48:55 ]
правда, а Ви тоді хто - традиційник, який колись був модерністом? чи Ви завжди любили класику? з чим боретесь і що поборюєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-13 16:39:43 ]
Саме так, Наталю, - який колись був модерністом (за часів СРСР хто ним тільки не був :)
Але, класику доводиться поважати, бо не має жодного сенсу змінювати існуючі значення, наприклад, слів. І є бажання, аби слова в рядках були на своєму місці, і були вкрай зрозумілі для мене самого. При цьому, із цілком зрозумілих слів, можна прясти таке мереживо думок, яке далеко не нагадуватиме сухий класицизм. І це, напевно, і є розвитком мистецтва поезії? І цим, напевно, володіють кращі із поетів, - особливо вирізнявся таким ткацтвом - Йосиф Бродський.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-08-18 09:34:26 ]
Тут Наталю ви зачепили, як на мене, важливе світоглядне питання. Кажучи коротко, є думка, що світи, як індивідуальні, так і наші спільні, не до кінця сотворені Господом. І їх дано досотворювати нам, людям. І саме цим зване займатися Мистецтво, і саме це руйнує псевдомистецтво...
Безумовно, відчуття причетності до процесу Сотворіння і є щастям, а до руйнації - нещастям...
За часів більшовизму-соціалізму, наприклад, ставилося завдання сотворення певного ( в ідеалі - справедливого) світу. Цей світ творили, але він так і не був створений. Напевно тому, що в основному користувались не Божественними атрибутами (Любов, Творчість, Свобода), а викривленими їх політичними проекціями (пролетінтернаціоналізм,соцзаконність, коммораль?)...