ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Остання нота
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
* * *
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра (квартон)
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
* 63 *
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Записки дяді Жори. Записка 2. Мій друг #владімірмаяковский
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Щастя це тепла зброя (The Beatles)
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
* * *
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Професор і множинність алкогольного буття
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Вибране і вибрані-2
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
За життя
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
* * *
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Його поезія не згасне! (віланела). Пам'яті Ярослава Чорногуза
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
* 61 *
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Облога Вишгорода у вересні-листопаді 1173 року
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Чистої води
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Просто лірика

 Осінні станси   

Марії Ляшкевич

Образ твору І
Ось і закінчилось літо, і погляд світила хмурий
набрався такої жовчі, що і сліпі амури
побігли зі шхун небесних, ввергаючись у квартири
дам позашлюбного віку, з тих, що не втратили віри.
ІІ
І передчуття - усі ми за хвилю до катастрофи;
що осені вельми личить багряний вінець Голгофи;
і знову не запалити усе, що весною згасло,
коли у незгоднім серці п’янке розпинав бунтарство.
ІІІ
О груди мої напевно взірець удатної вдачі,
затиснуті грубо в лати сердечної недостачі,
подібні нутру пустелі: піски, буревії, скелі,
де вибілені останки біліші за більма стелі.
ІV
І опусканням повіки, ковтає пейзажі сутінь -
осонне часів снодійне з уяви свинцем до суті,
палаючої барвисто за мареннями і снами –
не взята Ахіллом Троя клубочиться за димами.
V
А далі одвічне: “бути - не бути”, мотиви ліні,
зізнання плодів, і відчай не даних сюжету ліній,
і шелести під ногами, позамість над головою –
немов у “не бути” вихід, щоб “знову” - хоча б травою.
VІ
З тобою уже не бути, хіба що опісля смерті -
не склавши пасьянсу долі, віддатися круговерті,
і не перейматись більше стосунками злив і тіла,
якому моя присутність, як крони, осточортіла.
VІІ
Примарні зітхання. Осінь! Знеболювати до тями,
знайшовши себе на карті з тривимірними осями,
закласти в зіниці келих, довіритись кругозору,
аби сивину сприйняти за елемент декору.


2005



© Copyright: Володимир Ляшкевич, 2005


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-05-01 15:27:42
Переглядів сторінки твору 7588
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.226 / 5.5  (5.198 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 5.222 / 5.5  (5.208 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2026.05.01 18:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-05-01 23:51:56 ]
Може, я й не маю рації, але мені здається, що "закінчилось" — має бути на И наголос, а зараз прочитується інакше. Чи я не так читаю...
І ще "глядіти між каблучками" — ?
Каблучка - це кільце на пальці. Між каблучками — чи між жіночими підборами? Чи я вже відстала від нових мовних правил, і слово "каблучок" існує в українській мові? Бо десь я вже бачила ті каблучки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-02 13:10:30 ]
Дякую, колеги! Я не уважно переглянув написаний раніше вірш. :(
Зрештою, наголос у "закінчилось" може бути двоякий? Здається, Ларисо, тут наголос на і допустимий.
Щодо каблучків (я вживав це слово швидше інтуїтивно), то підозрілим мені видається саме такий словотвір від "каблук". Виявилося, це цікавий збіг двох ідей: - каблук, як архітектурна деталь (дерев’яний конструктивний елемент), і каблучки, як підбори на жіночому взутті, що трохи в'яжеться із попереднім (і шелест попід ногами позамість “над головою”).

А "останки" – виглядають як безумовний недогляд :(
Звичайно, краще ніби "залишки", або "рештки", але їх, схоже, не вдасться вписати в конструкцію вірша. Утім, у тлумачному словнику є і “останки”, напевно від “останнє”.

Є, звісно, й інші проблемки (позамість, і інше...), але щоб їх виправити, потрібний був інший формат існування твору, більш публічний. :)
Дякую, Ларисо, Зеню, Юрію за корисну для твору увагу. Вважаю, що піде на користь :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 17:06:44 ]
Чому Ви так часто звертаєтесь до традиційних форм написання? Це - цікаво, Ви, напевно, останій із могікан, хто намагається у своїму доробку зібрати усю традицію віршування - від античних класиків до романтиків. у Ваших текстах тепер багато роздумів про речі, як прийнято називати вічними. Цим Ви мені нагадуєте Омара Хайяма))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 18:15:15 ]
Дякую Наталю за приємні паралелі. :)
Цікаво, те, що для модерністів вважається неприпустимим - собою когось нагадувати, для "традиціоналістів" - неодмінний атрибут творчої гідності?
А щодо могікан, то на мою думку, сьогодні модернізм ще більше, ніж раніше нагадує резервацію - суспільну резервацію. Товсті стовбури мистецьких традицій огинають ці утворення і линуть вгору далі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-18 19:46:24 ]
От не погоджусь з Вами з приводу неприпустимості когось нагадувати. Тут Ви, як я розумію, маєте на увазі форму. Форма - річ повторювана, і модерністи цього не уникнуть. А теми, зрештою, одні й ті самі....Тому, гадаю, модерністи, як і традиційники будуть завжди, як і ця вічна дискусія))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-18 20:23:33 ]
Та ні, я маю на увазі саме зміст, основа-основ - поглиблення свого сприйняття, своєї віддачі. А формальні речі від нас не залежать, з ними повний автоматизм (раз ідеальна форма тут вже наперед задана Творцем), знай наповнюй її осягнутим змістом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-19 18:14:21 ]
тобто Ви гадаєте, що модерністи не можуть писати глибоко, а тільки поверхнево? що вони не можуть осягнути того, що розуміють традиційники через свою вічну боротьбу з усім навколишнім?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-24 16:30:52 ]
тобто, я розумію, що справжній поет - це не борець, а спостерігач? а де тоді поезія? в тому, що ми називаємо речі своїми іменами і не прагнемо щось змінити? я завжди думала, що поезія там, де опір, а не споглядання,зрештою, навіть у снах ми боремось проти того, що діється з нами насправді....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-05-25 13:45:40 ]
Чому ж? Справжній поет може бути справжнім бійцем. Передусім із собою, а в юні роки - зі всім на світі :)
Напевно ми розуміємо під справжнім поетом одне і теж - Людину не одного-двох вдалих віршів, чи там багатьох копій від одного вдалого, а майстра цілих поетичних світів. Очевидно, якби поет (в ідеалі) мав справу тільки з речами Божественними, то борцем йому б ніяк не випадало би бути, але є ще і суспільство, яке мов маятник, по один, чи по другий бік від животворних традицій. Тому одні кричать "на ліво!", інші, більш передбачливі (але не надто далекоглядні) - "на право"! Так і повинно бути в молодості, але з часом потрібно з цим у собі боротися. :) Бо так звана старість - людський максимум тут, на землі, в т.ч. і творчий. І куди цей погляд направлений? Якщо він існує, то направлений глибоко у себе. Що юним здається вкрай бездіяльним, немічним і т.д. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-05-25 23:53:15 ]
ні,юним так не здається. Беручи до уваги усе вами сказане, в мене виникла думка, що між традиційниками і модерністами немає жодної різниці, окрім вікової. Зрештою. це справа часу, не більше. Юні, особливо сучасні юні, якраз заглиблені у себе, і взагалі зараз мало-хто бореться. Прийшов час інфантилізму і внутрішньої боротьби з внутрішніми ж силами. Тому межі стираються, і кожен сам за себе. Хоча, так напевно, було завжди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-05 20:23:40 ]
Згідний, Наталю, - так було завжди і зі всіма, - цікава закономірність, правда? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-12 18:48:55 ]
правда, а Ви тоді хто - традиційник, який колись був модерністом? чи Ви завжди любили класику? з чим боретесь і що поборюєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-09-13 16:39:43 ]
Саме так, Наталю, - який колись був модерністом (за часів СРСР хто ним тільки не був :)
Але, класику доводиться поважати, бо не має жодного сенсу змінювати існуючі значення, наприклад, слів. І є бажання, аби слова в рядках були на своєму місці, і були вкрай зрозумілі для мене самого. При цьому, із цілком зрозумілих слів, можна прясти таке мереживо думок, яке далеко не нагадуватиме сухий класицизм. І це, напевно, і є розвитком мистецтва поезії? І цим, напевно, володіють кращі із поетів, - особливо вирізнявся таким ткацтвом - Йосиф Бродський.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-08-18 09:34:26 ]
Тут Наталю ви зачепили, як на мене, важливе світоглядне питання. Кажучи коротко, є думка, що світи, як індивідуальні, так і наші спільні, не до кінця сотворені Господом. І їх дано досотворювати нам, людям. І саме цим зване займатися Мистецтво, і саме це руйнує псевдомистецтво...
Безумовно, відчуття причетності до процесу Сотворіння і є щастям, а до руйнації - нещастям...
За часів більшовизму-соціалізму, наприклад, ставилося завдання сотворення певного ( в ідеалі - справедливого) світу. Цей світ творили, але він так і не був створений. Напевно тому, що в основному користувались не Божественними атрибутами (Любов, Творчість, Свобода), а викривленими їх політичними проекціями (пролетінтернаціоналізм,соцзаконність, коммораль?)...