•  Псалом 151

Місяць кривавий у розпірці неба зі світостворення висить над нами…
Мрії здичавіли і розбрелись в передпокій пітної планети оптово.

•  Дідові яблука

Дідові яблука пахнуть дитинством і зорями, Шляхом Чумацьким, серпанком
І кукурудзою щойно з плити, обгорілою дещо, із запахом літа.

•  Мамо, ти знаєш, я навіть не встигла подумати, протестувати

Мамо, ти знаєш, я навіть не встигла подумати, протестувати…
Спокійно дорогою йшли, то сміялися, то розмовляли про все…

•  Ні, ми не втрачаємо людей близьких і рідних, найдорожчих

Ні, ми не втрачаємо людей близьких і рідних, найдорожчих!
Вони нам шлях указують зорею, дорогу віри, правди, прощі.

•  Міграція

І навіть якби я поїхала за океани глибинні, в далеку Америку, –
Вигнанка із батьківщини у пошуках кращої долі чи то виживання,

•  В місті, де виростали й бродили сирими алеями після дощу

Сестрі Аліночці
В місті, де виростали й бродили сирими алеями після дощу,

•  Що тобі залишиться по молитві

Що тобі залишиться по молитві –
холодна роса зі спітнілих слів?

•  Насправді у жовтні вже зимно, хоч всі ще очікують бабине літо

Насправді у жовтні вже зимно, хоч всі ще очікують бабине літо,
І листя опало, й вночі прогнозує синоптик до мінус одного;

•  Ти знаєш, трапляється бачити різні дива

Ти знаєш, трапляється бачити різні дива,
Скажімо, як проростає трава на весні: маленька, жива.

•  Я б хотіла тебе залишити «на потім»

Я б хотіла тебе залишити «на потім»,
Уливати у вени потроху кохання твоє.

•  Ти став би хорошим і люблячим татом

Ти став би хорошим і люблячим татом:
Щоранку відводив малечу в садок,

•  Розкажи мені, де замовкає біль

Розкажи мені, де замовкає біль
І який він на дотик, на колір, на запах?

•  Те, чого досі їй так і не зміг пояснити

Те, чого досі їй так і не зміг пояснити
Залишається жовкнути, ніби на сонці трава:

•  Попроси краще світла, коли за вікном затушований фон

Попроси краще світла, коли за вікном затушований фон,
Тонкі пасма дощу обпікають морозом так, наче взимі.

•  Він плутав її із сестрою

Він плутав її із сестрою… Коли ж зустрічав випадково –
Подовгу дивився услід, поглинаючи запах минулих вакацій.

•  Твоєї глухої віри нам вистачить на обох,

Твоєї глухої віри нам вистачить на обох,
Дарма, що небесні знаки дощами позатирало.

•  І коли замерзає ніч у льодяниках зір над дахом чужого будинку

І коли замерзає ніч у льодяниках зір над дахом чужого будинку,
А на ранок весна між зими снігові продирається хащі –

•  Мій ранок звичайний…

Мій ранок звичайний…
На кухні кипить хвилин десять вже чайник.

•  Хочеш, покуримо вдвох на веранді будинку під небом зірковим?

Хочеш, покуримо вдвох на веранді будинку під небом зірковим? –
ніч прохолодно зітхає і стигне поволі спітніла земля.

•  Літо котиться вишнею

Літо котиться вишнею, стиглим запахом снів на зорі, хюґе-станом –
так буває, коли щонайліпші моменти лягають скарбами в шухляду.

•  Усі сюжети моїх історій

Усі сюжети моїх історій
І вдало вигадані казки,

•  В місті, де виростали й бродили вогкими алеями після дощу

В місті, де виростали й бродили вогкими алеями після дощу,
Просиш побути ще трохи мене, наче можливість, яку відпускаєш.

•  Коли приїздить вона часом додому

Коли приїздить вона часом додому
і згадує все, що із нею ставалось:

•  І коли замерзає ніч

І коли замерзає ніч у льодяниках зір над дахом чужого будинку,
А на ранок весна між зими снігові продирається хащі –

•  А часом я мовчки тебе відпускала у вітряну осінь

А часом я мовчки тебе відпускала у вітряну осінь,
А потім ховала те фото, де разом, в шухляду стола.

•  Усе, чого ти хотів

Усе, чого ти хотів залишається поза увагою снів,
залишається поза.

•  І тоді, коли осінь дощем замрячила

І тоді, коли осінь дощем замрячила,
Затягнула фіранкою чорною небо –

•  Якби знали, як серце на клапті рветься

Якби знали, як серце на клапті рветься,
Якби знали, як важко тепер без тебе

•  Оці стосунки, ці слова наївні фальші

Оці стосунки, ці слова наївні фальші,
непевність дій, обмеженість у рухах,

•  Вони приїжджають у цей будинок лише під час відпусток

Вони приїжджають у цей будинок лише під час відпусток,
і кожна із них у ньому чужачка, мов річ – загублена.

•  Переклад зі Злати Литвинової

Ніхто в цьому світі, як я, не уміє чекати.
Не здатен ніхто на відстеження днів тим більш,

•  Все по тобі зосталось таким, як завжди...

Все по тобі зосталось таким, як завжди...
Тільки дещо повітря вологе й холодне,

•  У цій зимі не вистачає снігу і тебе...

У цій зимі не вистачає снігу і тебе...
У повідомленнях шукаю все online-побачень.

•  Я навіть не знаю із чого почати,

Я навіть не знаю із чого почати,
Я навіть не знаю, чи ти в мене є?

•  Коли розлучаємось

Коли розлучаємось зовсім на трохи
І раптом з’являються в підсумках титри,

•  Втрачати важко близьких назавжди

Втрачати важко близьких назавжди
Так, наче рвуться всі судини, вени.