•  2

Агов, повернися до зір,
І знайди у них сонце своє;

•  1

…А як пройдеш ти повз,
То стану я щасливий,

•  Дівчина зі шрамом

Ідеш і бачиш сон ліричний,
Ідеш ти вільно, феєрично,

•  Очікування світанку

Поспи у спокої, моя тендітна мріє:
   Іще на дворі ніч і півень не співа,

•  Армагеддон

Диявол мовив: «Де є той, що стане
   Супроти мене на останній бій?»

•  До мавки

А пам’ятаєш ти, як я ходив слідами,
   Завжди шукав тебе і просто дратував?

•  Секвенція святині

Ти співала для народу,
Дарувала пісні вроду

•  Сонет

Мов сон і щастя тихої дитини,
   Ти постаєш переді мною тут,

•  З давньої легенди

Юнак і моря шир, сухий безликий берег,
   І кришталеву гладь спокійний сон повив,

•  Сон про ключ

   Тримав я у руці ключа від щастя
І голос громовий з небес мені:

•  Пілігрим

Схопився за меча і вигукнув: «Смієшся?»,
   Та усміх на лиці, у відповідь смішки,

•  На несподівану зустріч із панною Б.

Співала ти тоді зі сцени для народу,
   Що на святки прийшов послухати той спів,

•  До Краси

І я щасливий так, як іудей найперший,
   Що землю ту святу Обітовану взрів

•  До N

Коли прийшла війна на землі наші,
Згадав про тебе спершу та зомлів,

•  Лист до панни N

   Ти спиш, спокійна та тендітна, нині,
Далека мріє, мила панно N-ор –

•  Пісня шторму

Я – новий Прометей, і нові пута торгну,
   «Давай! Тягни! Рубай! Здирайся на Олімп!» –

•  Обговір із Тінню однієї події

– Яка примхлива лань! посміла відмовляти!
   Чим явна вартість менш – тим горісніш провал.

•  Плач над безоднею

Богів, життя всього, німий першопочатку,
   Могутній океан, могутня Тіамат,

•  Епіграма

Бачу, Настюню, моїм величавим цікавишся хроном –
   Це не дарма почалось, певною будь, Сапрофаг!

•  З «Александрійських квітів»

В оточенні дзеркал – так легко закохатись!
   Із серцем я борюсь, але така краса,

•  Канцона до самого себе

Ти знову віддаєш якійсь шалаві серце,
   Поете берегів безмежного Дніпра,

•  Ідилія

           Я
Діво, спинися! поглянь-но хутчіше на стан мій потужний,

•  Елегія

Як Гільгамеш собі шукав у квітці
   Років незлічних – то ніхто тепер

•  Елегія

Чи тільки вітер по мені заплаче,
   Чи горем вкриє ввесь народ землі,

•  La kanto de reven'

Mi estis kiel ston’, ĵetita en mallumo
   De mano de Sizif’, vivanta sur monteg’,

•  Флеґетон

Сонце сховане за хмари,
Ллються сльози з хмар кілками

•  У ніч кривавого Місяця на розставання із панною N

Бувайте… слів легких сказати я не зможу,
   Коли прощатись час – мені забракне сил;

•  Із «Сонетів Слави»

Квітко! Квітко! Милая дівчино славна,
   Бачу я тебе в хмариночках туману,

•  Із «Сонетів Слави»

Квітко! Ти – юнацьких літ оздоба
   Для поета, що дорослим стать не зможе,

•  Із гекзаметричної «Русиніяди»

Милая німфо статечная, милая квітко дніпровська,
Я захотів несподівано пісню найкращую скласти

•  До мудрости

Даністю сильно засмучений, я починаю молитву
До златовласої дівчини про заспокоєння серця

•  Їй

День закінчився омріяний, я вирушаю додому,
Тільки лишається в пам’яті добрая думка смілива:

•  Вигаданій музі

Новая муза статечная, що породили простори
Біля вкраїнського темного і величезного моря,

•  Із «Сонетів Слави»

Хвилі Бористена чари сіють давні
   Під мостом Новим незмінно роки довгі

•  Студентський спогад

Очей твоїх блакить мені не усміхнеться,
   Бо в них тепер лише жахливий темний сум,

•  Із «Александрійських квітів»

Тепера я один... Кохана залишила,
   Немає друзів більш, а родичі втекли;

•  Александрійський сонет

Текла невинна кров з ручиці краснодіви ,
   Вона собі сама зробила рани ці,

•  Осіннім вечором

Холод собачий пройняв тіло з душею чомусь
І розриває мене дума скорботна ізнов,

•  Повертаючись додому

Дніпра побачивши здалеку смужицю мутно-блакитну,
Я несподівано радістю тихою сповнився зразу,

•  До моєї музи

Раннього туману ти дитя тендітне,
Що не знає вітру та снігів зимових,

•  Очікування

Чекаю долю знов – страшне важке чекання –
   Хоча вже звик давно, здавалося мені,

•  Із «Александрійських квітів»

У світі марів я знайшов свою країну
   І завжди поруч ти, куди би я не йшов,

•  Із «Александрійських квітів»

Чудовий день прийшов: сіяє сонце в небі,
   А небо голубе, немає зовсім хмар,

•  Заключна молитва

Неба переливи надто недосяжні,
Що Атлант тримає на кремезних плечах,

•  Панна Замотевська (уривок зі сну)

Крики поусюдні та волосся рветься,
Панна Замотевська скуштувала болю,

•  Із «Русиніяди»

Я оспіваю час буремного життя,
Коли русинський край до крові пролиття

•  Елегія

Вже поспіль рік який я згадую щоденно
   Яскравий липня день, коли з тобою ми

•  Роздум березневої ночи

Поезії берег далекий ,
   що ближчим ніколи не стане,

•  Перша цьогорічна мандрівка

Крізь поле прямує таємна
   до річки хвиляста дорога,

•  Діви

Ночі неспокійні
   котяться чарівні,

•  Птиця

Ти летіла пташиною там ,
За морями надій золотих;

•  Польський александрин

Гнию живцем я нині ,
   квіткою ти стала,

•  Елегія

Посіяне насіння смерти людом ,
   Вже сходить, вже зростає тьма німа,

•  Давній сон

Я уві сні небувалому бачив наступнії речі.
Небо червоними пломнями раптом усе загорілось,

•  Елегія

Небо осіннєє добрістю мирною сяяло днини ,
   Що обережно тебе, подружко ніжна зірок,

•  Елегія

Почуй ти голос мій, затьмарена дівице,
   Чимдужче я кричу у твій незнаний світ,

•  Думка

Блищить нічна зоря над містом побліднілим
   У пошуках очей, чутливих до краси;

•  Элегия жизненного пути

Дорога всё идет, и нет конца скитаньям,
   Уже который год терзаюсь ожиданьем

•  Одружений поет

Поетова рука тепера значно важча,
   Адже блищить на ній обручка золота,

•  Час дощів

Темні хмарища,
Тануть обличчя

•  Квітка дурману

Знайшов я дурманову квітку,
   вона вже посохла від часу,

•  Із «Александрійських квітів»

Мене зломити всі так щиро намагались
   Що заздрити лише отим зусиллям міг

•  Елегія останніх холодів

Горісно стало мені,
   бо відійшли холоди,

•  To one in Paradise

І знову зустрів я видіння,
   що так турбувало іздавна,

•  Панні

Війни та сльозинки колися зникнуть –
Вірте, панно, завжди у щастя ревно.

•  Елегія

Між серцем і умом сама лиш прірва дика,
   Одне розпече люд, а інший холодить,

•  Лист до друга

Ось зеленіють уже за вікном густовіті дерева,
   Танець весни гомонить,