ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.02.10 21:20
Із Леоніда Сергєєва

Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.

Світлана Пирогова
2026.02.10 19:23
Між нами - тільки тиша і тепло.
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому

Іван Потьомкін
2026.02.10 18:53
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде

Ігор Шоха
2026.02.10 15:13
А ми існуємо іще
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.

ІІ

Микола Дудар
2026.02.10 14:09
У замкнутім колі несемось галопом.
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки

Борис Костиря
2026.02.10 10:05
Ранковий автобус один і той самий
Виходить з імли невблаганно, як час.
Як витязь казковий, виходить із драми,
Аби піднести до фантазії нас.

Ранковий автобус приходить невчасно,
Мов доля, яка заблукала в світах.
Ранковий автобус, як виблякле г

Віктор Кучерук
2026.02.10 07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.

Лесь Коваль
2026.02.09 21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч

С М
2026.02.09 21:41
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону

вранці ми не думали про те

Володимир Бойко
2026.02.09 21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів. У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково. Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю. Московському баранові Золотих воріт не бачити.

Олександр Буй
2026.02.09 20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.

А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,

Віктор Насипаний
2026.02.09 19:14
У село на місяць бабці
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.

А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?

Сергій Губерначук
2026.02.09 16:51
Ївґа горлала на третій день весілля
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!

Ярослав Чорногуз
2026.02.09 16:39
Вись розчулила весною,
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.

Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові

Марія Дем'янюк
2026.02.09 14:24
«Служу Україні!» — від віку й донині
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б

Тетяна Левицька
2026.02.09 14:06
В червоній сукні жінка чарівна,
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Ті, що голосували за Порошенка
1. Так нам і треба, пора розумнішати
 
  30 % (7)
2. Просто вчергове обмануті маси
 
  26 % (6)
3. Справжні патріоти
 
  22 % (5)
4. Хитромудрі і дальньовидні виборці
 
  13 % (3)
5. Дурний їх піп хрестив
 
  9 % (2)
6. Вороги України
 
  0 % (0)
Всього голосів: 23   | 2014-09-13

Інші рейтингові голосування:
Критика авторського твору на «Майстернях» повинна бути:

Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-09-28 22:53:01 ]
Трохи про героїв і про щурів при владі

Юлія Латиніна "Ехо Москви"

".. Насколько я понимаю, между негласному соглашению между Путиным и Порошенко Мариуполь должен был отойти Путину. И мы видим, что гигантское было реальное наступление на Мариуполь, и что это было абсолютно необходимо, чтобы пробить коридор в Крым – я потом поговорю, что будет с Крымом без Мариуполя и без коридора. И украинская армия из Мариуполя отошла. И в этот момент – это был последний день до перемирия – украинская армия от Мариуполя отошла, батальон «Азов», который должен был защищать Мариуполь, сказал: «Нас 200 человек боеспособных, как мы будем защищать против не просто армии, - там была не просто плотность огня…, там просто все выжигалось перед наступающими танками «Градом», - как мы против этого можем противостоять?» И дальше, с моей точки зрения, героем обороны Мариуполя, в общем оказался губернатор Тарута, который сделал две вещи. Во-первых, он навез в Мариуполь гигантское количество всяких знаменитостей, который за день до уже фактически свершившейся сдачи города плясали там на улицах и весь Фейсбук был заполонен словами: «Мариуполь наш!»

Второе, и самое важно, что Тарута сделал – он ведь металлург по образованию. У него там два завода в Мариуполе: «Азовсталь» и другой – оба изготавливают слябы. Сляб – это, кто читал мою книжку «Охота на Изюбря», там даже главного героя Сляб зовут – это такая здоровенная штуковина, стальная балка гигантская, широкая, из которой потом делают прокат и разные другие вещи. Вот они стали эти слябы варить и делать из них домики, которые выдерживают прямое попадание «Града», выдерживали до 17 прямых попаданий «Града». И они эти домики стали ставить в качестве обороны перед наступающими танками. И после плясок в Фейсбуке вернулся батальон «Азов», потому что ему стало стыдно, залез в эти домики. И выяснилась такая ситуация: фактически уже сдан город Мариуполь, наступают танки, которые, конечно, российские танки. Перед ними все выжигается градом. Танк наступает по выжженной земле – вдруг из этого домика вылезает человек и начинает стрелять из гранатомета – подбивает танк. Один раз, другой, третий раз – наступление остановилось. Мариуполь был спасен, вернее Мариуполь бы не сдал наступающим, будем говорить честно, русским войскам и, насколько я понимаю, это был бонус, потому что Порошенко, скорей всего, Мариуполь сдал. Перерыв на новости..."

http://www.echo.msk.ru/programs/code/1407298-echo/