ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.27 09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…

Світлана Пирогова
2025.10.27 08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.

Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,

Віктор Кучерук
2025.10.27 06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.

Ірина Білінська
2025.10.27 00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.

С М
2025.10.26 22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так

ей
циганко

на самоті усівшись біля вогнища

Борис Костиря
2025.10.26 21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.

Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,

Іван Потьомкін
2025.10.26 21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться (Що взяти з того, в кого не всі дома?), Зійшов Корній на гору край села І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує. «Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.- А де ж обіцяні хліб-сіль?» «Та ж хліб ми вже здал

Вячеслав Руденко
2025.10.26 18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо

Володимир Бойко
2025.10.26 17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.

А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,

Сергій СергійКо
2025.10.26 16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к

Ніна Виноградська
2025.10.26 15:27
Прадавнина з мого роду) 1 Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо

Євген Федчук
2025.10.26 15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не

Володимир Ляшкевич
2025.10.26 14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.

Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о

Тетяна Левицька
2025.10.26 06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.

«Тебе ж, — волала рідна мати, —

Віктор Кучерук
2025.10.26 05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.

Микола Дудар
2025.10.26 00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Ті, що голосували за Порошенка
1. Так нам і треба, пора розумнішати
 
  30 % (7)
2. Просто вчергове обмануті маси
 
  26 % (6)
3. Справжні патріоти
 
  22 % (5)
4. Хитромудрі і дальньовидні виборці
 
  13 % (3)
5. Дурний їх піп хрестив
 
  9 % (2)
6. Вороги України
 
  0 % (0)
Всього голосів: 23   | 2014-09-13

Інші рейтингові голосування:
Критика авторського твору на «Майстернях» повинна бути:

Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-09-28 22:53:01 ]
Трохи про героїв і про щурів при владі

Юлія Латиніна "Ехо Москви"

".. Насколько я понимаю, между негласному соглашению между Путиным и Порошенко Мариуполь должен был отойти Путину. И мы видим, что гигантское было реальное наступление на Мариуполь, и что это было абсолютно необходимо, чтобы пробить коридор в Крым – я потом поговорю, что будет с Крымом без Мариуполя и без коридора. И украинская армия из Мариуполя отошла. И в этот момент – это был последний день до перемирия – украинская армия от Мариуполя отошла, батальон «Азов», который должен был защищать Мариуполь, сказал: «Нас 200 человек боеспособных, как мы будем защищать против не просто армии, - там была не просто плотность огня…, там просто все выжигалось перед наступающими танками «Градом», - как мы против этого можем противостоять?» И дальше, с моей точки зрения, героем обороны Мариуполя, в общем оказался губернатор Тарута, который сделал две вещи. Во-первых, он навез в Мариуполь гигантское количество всяких знаменитостей, который за день до уже фактически свершившейся сдачи города плясали там на улицах и весь Фейсбук был заполонен словами: «Мариуполь наш!»

Второе, и самое важно, что Тарута сделал – он ведь металлург по образованию. У него там два завода в Мариуполе: «Азовсталь» и другой – оба изготавливают слябы. Сляб – это, кто читал мою книжку «Охота на Изюбря», там даже главного героя Сляб зовут – это такая здоровенная штуковина, стальная балка гигантская, широкая, из которой потом делают прокат и разные другие вещи. Вот они стали эти слябы варить и делать из них домики, которые выдерживают прямое попадание «Града», выдерживали до 17 прямых попаданий «Града». И они эти домики стали ставить в качестве обороны перед наступающими танками. И после плясок в Фейсбуке вернулся батальон «Азов», потому что ему стало стыдно, залез в эти домики. И выяснилась такая ситуация: фактически уже сдан город Мариуполь, наступают танки, которые, конечно, российские танки. Перед ними все выжигается градом. Танк наступает по выжженной земле – вдруг из этого домика вылезает человек и начинает стрелять из гранатомета – подбивает танк. Один раз, другой, третий раз – наступление остановилось. Мариуполь был спасен, вернее Мариуполь бы не сдал наступающим, будем говорить честно, русским войскам и, насколько я понимаю, это был бонус, потому что Порошенко, скорей всего, Мариуполь сдал. Перерыв на новости..."

http://www.echo.msk.ru/programs/code/1407298-echo/