ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.06.07 05:38
Її манили дуже… міражі,
а ще – увага усього загалу.
Вона була цнотлива… у душі,
але її душа того не знала.

Вона нужди не знала ні у чім,
купалася у славі і розкошах.
Шикарний ресторан – для неї дім,

Артур Курдіновський
2024.06.07 01:35
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
Дуже бідна гама почуттів.
Бенефіс застиглої зневіри -
Струм нікому не потрібних слів.
Хтось зрадливо зойкнув та зомлів...
Хтось зрадливий знав про все потворне -
Чорне, темно-чорне, світло-чорне,
Маючи на все

Ілахім Поет
2024.06.07 00:08
Крім совісті, ніхто не дасть поради.
Звичайно, що на герці двох світів
Ніхто з людей не хоче помирати,
Але як бидло жити – поготів.

Всім очевидно, ким це розпочато.
Де зле коріння довгих заморок.
Не буде переможеним пощади,

Євген Федчук
2024.06.06 19:21
Дідусь з онуком подалися в ліс.
Якраз весна, навкруг все зеленіє,
Усе яскраво розквітає скрізь
Й душа від того в кожного радіє.
Ліс недалеко, скоро за селом.
Туди частенько з дідусем ходили.
Але улітку то усе було,
А тут весна лиш набирає сили.

Борис Костиря
2024.06.06 13:15
Посуха виснажує землю,
Посуха випалює думки.
Колись на цій землі
росли пишні пальми,
а тепер лютує самум.
Колись тут росли думки
про величність буття,
які лягли в пожовклі

Борис Костиря
2024.06.06 13:15
Посуха виснажує землю,
Посуха випалює думки.
Колись на цій землі
росли пишні пальми,
а тепер лютує самум.
Колись тут росли думки
про величність буття,
які лягли в пожовклі

Ольга Олеандра
2024.06.06 13:10
Останній вірш душа напише на своїй
невидимій для ока оболонці.
Вона не виграла цей вирішальний бій.
Вона його програла? Сонце
пропало в непроглядній чорноті,
нічого й цятки світлого не видно.
Трапляються затьмарення в бутті,
для чогось, очевидно, н

Іван Потьомкін
2024.06.06 11:38
Є ще такі куточки на Подолі,
Куди заходиш, начебто в дитинство.
Вузенькі вулички дрімають сном старечим
І все довкола тишею сповито.
Сюди, між трьох славетних гір,
Збігають балакучі дерев’яні сходи.
Тут кропива чатує ревно двір.
Тут з дерези долине

Микола Соболь
2024.06.06 09:37
із розділу Дніпровий склеп)

«Чого стоїш? Збирай свої пожитки,
уже вода заходить у село!» –
так комуняки знищили Ошитки.
Все потонуло, ніби й не було.
А ще недавно тут бузьковий клекіт
злітав у небо і будив малят

Віктор Кучерук
2024.06.06 04:39
Від весняного тепла
Просинається бджола
І шукає медоносні квіти, –
Гостро-чуйним хоботком
Ссе з цвітінь нектар кругом,
Та ніяк не може розповніти.
Бо від ранку дотемна
Не спиняє збір вона,

Артур Курдіновський
2024.06.06 01:57
За ним - його родина, рідна хата
І спогади - великі та малі.
Він буде у загарбника стріляти
Зі степу, з лісу, навіть з-під землі.

Окупували кляті московити
Дитинство, хати рідної поріг.
Залізо у повітрі. В'януть квіти.

Ілахім Поет
2024.06.06 00:32
Ніч - перший план для пари суперстар.
Татамі для кохання відьми й мага.
Моя любов - як місячний удар.
Твоя - неначе місячна засмага.
Неочевидний привід божевіль -
Затемнення всіх мізків поступове.
Я – безнадійний хорор-водевіль.
Ти фентезі-нуар, м

Ілахім Поет
2024.06.05 19:51
Фантазерка така… Безперервно вигадуєш Бога,
Щоб пробачив гріхи, що надумала їх ти сама.
Так, характер складний. Це тому, що натура глибока.
Напівсвітло м'яке – то й інтимна твоя напівтьма.

В океанах твоєї душі заблукає да Гама.
Навіть Амундсен міг

Юлія Щербатюк
2024.06.05 19:51
Лукавості дволика суть.
Попри усі її принади,
Себе проявить... Не збагнуть,
Як може вабити, що зрадить.

Облудність - ницості сльота,
Натури, що іржа сточила.
І вже не перестане та

Володимир Каразуб
2024.06.05 18:16
Позбудься струн, уяви, усього
Що у тобі тремтливе й тонкостанне,
Хай небо світлочоле темним стане,
І стоколірні сни до одного.
Хай хмари в'ються зморені кругом,
І місяць бляклий більше чверті тане,
Твоя епоха тонкошкірих ранить,
І обпікає вибухлий

Козак Дума
2024.06.05 08:28
До моря, на побачення, іду,
занурюся у бірюзові хвилі,
немов по Гетсиманському саду,
у гребені полину посивілі…

Загайливо униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталка Білецька (1981) / Вірші

 ***




Найвища оцінка Майстер Рим 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-05-25 19:25:46
Переглядів сторінки твору 2502
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.036 / 5.5  (4.771 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.782 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.01.03 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-25 23:38:35 ]
Хотів сказати пару слів стосовно кількох суто поетичних речей,
але передивився коментарі і бачу що авторка послідовно (чи надмінно) відмовчується, вважаючи, мабуть, нижче свого рівня зійти до нас всіх, недостойних. А спілкуватися сам з собою (бо ж так виходить) немає настрою. Чи, може, автор – містифікація, і я чогось не розумію? Це ні в якому разі не нав"язування спілкування, боронь Боже (як каже моя бабуся), - сам не люблю. Просто коли люди кажуть А, пурядно було б сказати Б (не матючок).
Оце дивлюсь - сказав значно більше без приводу, чим хотів сказати з приводу.
Та є ціла когорта авторів, які ведуть себе подібним чином. Останнім часом це чомусь дратує. Звичайно ж, можна бути абсолютним інкогніто - це особисте право кожного, але уявіть собі такий сайт, де ми всі - такі геніяльні – абсолютно мовчки будемо постити свої безсмертні творіння, і - ні гу-гу. Уявили. Картина безрадісна. А на кого ж, чи на що ми тоді розраховуємо? Що на нашу сторінку одразу ж налетить ціла зграя критиків-шанувальників і навперебій будуть обговорювати наші шедеври! А ми поблажливо будемо дивитися згори на всю цю метушню... Знову ж - мовчки...
Я взяв собі за правило не заходити більше на такі сторінки.
А якщо всі вчинять аналогічно?
Люди, поважайте інших.
Цей горе-коментар абсолютно загальний, шановна Наталко, не сприймайте його дуже вже особисто. Але вас він (нікуди не дітись) також стосується.
Хоча – можете не звертати на нього абсолютно ніякої уваги.
Якщо образив – сорі.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Білецька (М.К./М.К.) [ 2006-05-26 14:51:29 ]
Вітаю вас, пане Сергію! Я зовсім не образилась. Річ у тім, що не вважаю себе вже такою досвіченою, аби братися до критичних зауважень.До того ж, не завжди маю можливість долучитись до електорнної мережі. Утім, як випала нагода, хочу особисто вам подякувати за вашу увагу до моїх текстів, а також - за надзвичайні враження від ваших творів. Дуже цікаво (і корисно!) було б довідатись, звідки ви, чи маєте поетичні збірки тощо.Знаєте, так приємно і легко стає на душі, коли читаєш твори і дивуєшся природньому таланту митця, коли нарисано легко і просто, відтак - справжньо (це я про вас). Не сприйміть ці слова, як примітивний пафос чи неоригінальне виправдовування : як матиму нагоду, частіше відповідатиму. А коли нарешті допишу свою дисертацію і - за Божою милістю - захищуся, тоді почну діяти набагато "впевненіше" (це я про критику поетичних текстів - не ваших, бо ціную оригінальність).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-26 23:45:36 ]
Шановна пані Наталко.
Передусім – щиро дякую за відсутність у вашому голосі ноток образи.
А ваше „неоригінальне виправдовування” побило всі мої козирі.
Це ж треба – повернути все так, що мені залишається тільки розгублено кліпати. Так можуть тільки жінки. Хитрющі жінки. Так не піде. Нє-нє-нє – так нє пайдьот! Мова ж зовсім не про мене. (Так що все що стосується мене – якось при нагоді.) І писав я не для того, щоб ви мені дякували за увагу. Мова не про це. Просто любий сайт живе за рахунок спілкування, а літературний – в першу чергу.
Всі хто читає ці рядки – зверніть увагу!!! А щоб щось комусь сказати, не потрібно мати супердосвід чи критичну освіту. Друзі – заходьте один до одного на сторінки, і не мовчки!!! А то всі сидять і чогось очікують ( за винятком кількох).
А всі ваші „виправдовування”, пані Наталко, зараховуються.
Наснаги в роботі над дисертацією. Захищайтесь на здров”я.
Хай щастить.