ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ісая Мирянин
2024.06.03 18:59
Ти ніби мала за собою крила,
І я піддався чарам твоїх вій,
Щоби в коханні клястися одній,
Лише тобі віддати серце, мила.

І ця любов, наначе буревій,
Так легко все життя моє зломила,
Що і не знав був я, яка то сила,

Олександр Сушко
2024.06.03 10:33
Одружився, ще нема і тижня,
У алькові - любощів кальян.
Покусай мене, любаско, ніжно,
Хай вирує пристрасть-окіян.

Заціловуй кріпко, аж до дрожу,
Так, щоб непритома облягла.
Сили тануть! Рухатись не можу!

Віктор Кучерук
2024.06.03 06:51
Дочекалися ми благодатної зливи,
Упоїлись водою грунти і без неї масні, –
Яскравішими стали – вдоволена нива
Й незатьмарені житом волошок блакитні вогні.
Враз повищали в зрості зелені посіви,
Забуяли ще більш, у тісняві хлібів, бур’яни, –
Все жив

Артур Курдіновський
2024.06.03 01:59
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.

У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,

Ілахім Поет
2024.06.03 00:04
Зачатий ще під Донну Саммер в ритмі диско -
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.

Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ

Володимир Бойко
2024.06.03 00:03
Прославлені диктатори закінчують безславно. Безголові полюбляють очолювати (по їхньому - "возглавлять". На одного діяльного злочинця припадають тисячі злочинно бездіяльних. Російський заштатний урка домігся міжнародного визнання, скоївши міжна

Борис Костиря
2024.06.02 22:46
Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.

Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,

Світлана Пирогова
2024.06.02 21:46
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещицю ловить легіт.

Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.

Юрій Гундарєв
2024.06.02 20:36
Ольга Сімонова, позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, сексапільна, завжди зі стильною зачіскою з підголеними скронями… Росіянка за походженням, родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Починала парамедиком у добровольчому пі

Роксолана Вірлан
2024.06.02 17:57
Той, з ким умовилися стрітись
багато тому ще віків,
лишивши ключ на ґанку
літа,
знамення тайне на вікні;
з ким обіцялися впізнатись
помежи всесвіту шляхів,
перетекти міжсвітні ґрати,

Ісая Мирянин
2024.06.02 17:46
ЛОДЗІЄВСЬКИЙ Я щиро радий, що Ви вирішили зупинитися у нас, пане Залужний. Сподіваюся, що Вам у нас сподобається. Але мені нестерпно хочеться почути про Ваші дипломатичні пригоди у Британії. ЗАЛУЖНИЙ Насправді мене відряджали зовсім до іншої краї

Євген Федчук
2024.06.02 12:34
Покарав Господь людину за гріхи потопом,
Думав, що гріховну тягу тим потопом втопить.
Та куди там. Розплодились, знову розжилися
І за гріхи, беззаконня знову узялися.
Геть забули і про Бога, й про його завіти,
Бо ж хотілося на світі людям легко жити.

Іван Потьомкін
2024.06.02 10:49
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Віктор Кучерук
2024.06.02 05:18
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.

Ілахім Поет
2024.06.02 00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.

Артур Курдіновський
2024.06.02 00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?

Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Козаченко (1967) / Вірші

 На землю тихо падає туман




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-01-23 16:49:53
Переглядів сторінки твору 2794
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 17:39:44 ]
Вітання, п.Світлано.
Запитуюсь вас, чи міг би я залишити тут декілька зауваг, щодо вашого твору?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 17:51:30 ]
Як галантно.
Звичайно, пишіть, мені цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 18:29:19 ]
Дуже вдячний за надану можливість.
Це є більше лікбез для мене, аніж зауваги - бо таки я - янкі з икраїнським серцем.
Отож:
***
Як правильніше сказати?
"чорніють в сіре небо голі клени"
чи
"чорніють в сірім небі голі клени" - перший варіант є дуже схожим на мислення по-англійськи - тому є ближчим
мені до зрозуміння...
***
"вона також зОвсім не хоче мерзнуть –
...
на жаль, як схочуть – ходять тільки ферзі." - два моменти:
1) "зОвсім" - тут зається наголос над "о" (на відміну від рос "совсЕм") - так задумано?
2) "мЕрзнуть"/"ферзІ" - я помиляюсь щодо наголосу чи то просто авторське?..
***
"Не треба!"/"небо" - напевно немає такого римувальника, щоби не зужив цієї пари...
***
"роковий" - це щорічний?
***
"волОче"/"плечЕ" -?

З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 18:43:52 ]
"чорніють в сірім небі голі клени" - це правильно за нормами, але так нудно! Тому - авторський перший варіант. Ніби послання кленів у небо - чорне.

зОвсім - так у словнику і я так кажу у звичайному мовленні, тільки якщо зануритись у минуле, цей прислівник утворився так: зо всім. Тобто з усім. Де би Ви наголос поставили - на зо чи всім? Отож. Не завжди треба вірити словникам нашим, зрусифікованим до непристойності. А поетам - тим більше. Краще вірити своєму чуттю мовному.

ферзі - так, для рими, тим паче, що правильного наголосу за багато років життя не чула ні від кого жодного разу. Чи не пора трохи й до реального стану мови прислухатися науковцям?

не треба-небо - згодна, вірш старенький, подумаю, дякую.

роковий - доленосний, хоч і не впевнена, що у словниках тлумачних таке є. Перевірила, немає, а в мене буде.

волочЕ - діалектний наголос. Я - за діалектизми, бо це елементи живої мови в нашій поетичній, часто, на жаль, мертвій.

Вдячна за коментарі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-23 19:01:35 ]
Вам не здається, що "роковий" - у поданому контексті тяжіє до рос. "роковой"?
"фЕрзі" - теж упослідовнює рос. відповідника - я не сперечаюся - просто так відчуваю...
Авторський задум цікавий щодо "чорніють в сіре", хоча проситься якось дія - щось на взірець
"тягнуться"... або щось інакше, як "малюють сіре набо..."
Але це лише мої особисті враження.
Щиро,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-23 19:07:50 ]
Звичайно, все воно так і тяжіє.
А чорніють - дія, не гірша за іншу.
Дякую за особисті враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маліцький (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-06 11:30:43 ]
Читаю Вас. На це є час. Бажання. Зловживання?
Можливо (я новачок в ПМ!), це потрібно робити у більш приватному форматі (певно, і тут є якийсь формат?), але ось що - Ви захоплюєте живим, здоровим ставленням до мови (ми ж є її і піскарбії, і творці)(" Я - за діалектизми"), до канонів (до бісу форма, якщо макіяж ховає невиразність обличчя)(чомусь не так багато експерементів з поетичними канонами у порівнянні з живописом - щодо ХХ ст), до критики (з повагою до критики)( до ЛЮ, зокрема)(наприклад, якщо спробувати перекласти текст нахудожню техніку імпресіоністів - то "чорніють в сіре небо голі клени…" - це афігенна частина полотна, де слова створюють рух, рух таких собі мазків, самостійних кленів чорним в сіре небо...), захоплюєте смисловим змістом, шляхом життя, в якому не самі памперси... Це не дифирамб, але є бажання зловживати Вашим часом.