Пані Світлано, ще раз звертаюся до Вас з проханням почати вести діалог, а не засмічувати сторінку навалом другорядної інформації Для цього є посилання. Проявіть і своє вміння прислухатися до когось. Я як не як, а до Ваших порад прислухався. Еге ж правда.

Не хочу вас знати. Безликий автор під ніком.
Ви боягуз, лінюх...і тепер я розумітиму, що означає слово...святенник.
Ні літери від мене - отакому автору.
Невдячному і... підступному.
Хто вас "абортував" творчо.......?)))) Несіть свої потуги.
Не пишіть мені.

Видалите цей коментар, напишу свій допис, всі коментарі я скопіювала і покажу.

Так, я зрозуміла, що святенник це вельми неприємна людина.
Користі мені - жодної.
Поет мого рівня може зауважити лише тому, кого сам обере - для його ж блага. Навіщо мені ваші вірші...
Якщо вам не до вподоби мої зауваження, шукайте інших.
Літературне редагування вартує не попсованих моїх нервових клітин, а коштів.
А я задарма для прикладу вам порадила.
Тож власні конюшні чистити вам.
Я ні задарма, ні за оплату не буду вас підрощувати).
Тим паче, знайдуться охочі втішати, хвалити.
Амбіції ваші перевищують мої... Повторюєте про якусь зірковість. Вам вона навряд чи під силу...
Але ж...
Не вчіть лева стримувати норов.
Ягням не прикидайтеся.
Кожному - своє.
У друзі не набивалася!
Просто я небайдужа до......тих, кому допомога потрібна.
Єдине пояснення. Чесно: не хочу вам писати. Не провокуйте. Прощаємося.

Що значить "Редакція Майстерень"? Це певні обмеження особистого і деякі розширення суспільного, тобто, це скоріше ряд функцій, скерованих на захисти творчих процесів на сторінках ПМ. Ми з повагою повинні ставитися до внутрішнього світу кожного автора. З повагою маємо ставитися і до конкретної сторінки твору, якщо цей твір не ображає читача, не наносить шкоди.
Саме тому "РМ" час від часу і видаляє коментарі, котрі є емоційно не доцільні ні автору, ні сторінці його твору. Наявність тих чи тих коментарів на своїй сторінці - це суто авторський вибір, і, можливо, в невеличкій мірі і Редакції.

А тепер по суті зауваженої не лише Василем Світлим проблеми. Зрештою, ця проблематика, здається, вічна. Якість і скерованість критики, так?
Пан Василь, наскільки я зрозумів, в цілому наголошує на потребу ставитися один до одного з виразним теплом, світлом і любов'ю.
Натомість є інші погляди, котрі акцентовані на, умовно кажучи, професіоналізмі. Зрештою, такий підхід мав би приводити до "гамбургського рахунку" між авторами, - хто є хто, хто справжній, хто не справжній, хто більший майстер. І тому начувайтесь - ось купа "помилок", як ми їх бачимо, тож бо!
Де істина? Який підхід правильний? Ну з походження слова "правильний" - ("право", "справа" - очевидно, що це від оцінки Найвищого судді, котрий одних скеровує наліво, інших направо) все зрозуміло. Але ж питання "професіоналізму" залишається.
Та, ось нам приклад - видатний, чи не найкращий математик сучасності, Григорій Перельман (вирішив у тому числі одну з найважчих задач сучасності - гіпотезу Пуанкаре) - на вершині успіху покидає математику і живе простим життям поціновувача музики , мистецтва. Тепер йому грають прості музики, а не супер-пупер математичні джерела, тепер йому правдиво саме в музиці, без слів і теорій. Кажуть музикою мислить і Бог )
Про що я?
Я знову про рівні.
Ось беремо мурашку - вона і досконала і недосконала одночасно. На своєму рівні досконала, а на рівні вищих проблем - недосконала. Будь-якому критику, нмсд, важливо відразу відчувати природний рівень автора, і не перетягувати його туди, де буття цього автора буде неприроднім. І кожна мурашка в творчості - надважлива. Тому наша планета і зелена і жива, що є мурашки, а не одні обрані критикою "профі". Це мені видається важливим.
Щодо завмерлості ПМ, то просто всьому свій час, ось про Україну, в цілому, напевно можна говорити в плані прикрого регресу? А в нас лише певний надмірний спокій, так? )
Але ж ми знаємо, що і в Україні буде бурхливий розвиток, а на ПМ бажано таки спокійний розвиток аристократизму в стосунках. Саме цього ще довго не буде в Україні, а в нас вже буде. І це надважливо. Культурний прошарок аристократизму - саме те, без чого жодна країна не буде собою.

Редакціє майстерень, вам залишається вірш Любові Бенедишин про нинішню атмосферу на сайті та моє правдиве запевнення: усіх світлих, напівствітлих авторів вам лишаємо. Хай В. Світлий перебуває у блаженному спокої.
Сподіваюся, ви прочитали усі коментарі під дописом.
анінайменшого бажання виправдовуватися.
Це як хворий просить зуба вирвати і потім скімлить, що ......... жаль його. Просить конструктивної критики. Напишеш - ой леле...
От про який діалог з Василем може бути мова?
Є рівень майстра. А він майстер? Прочитайте його вірш про світ.......
Зауважив хтось, а він у відповідь: ні...лишу світЕ.
Це майстер?
Отже, мені хочеться спокою.
Я для читача, а не для такого Василя)...
Підтримую Сергія Гупала у небажанні спілкуватися з клонами.
Сподіваюся, ваш сайт функціонуватиме у звичному режимі...
На прохання Л. Бенедишин - про заборону обсценної лексики ви теж, можливо, зреагуєте нарешті.
Мурашок у творчості Василя чи інших я не умертвлю.
Дуже милосердна).
Давати поради безкоштовно невдячна справа.
Я за аристократизм справжній, а не вдаваний.
Дякую за все.

Пані Світлано, прошу Вас вдесяте не засмічуйте сторінки макро-коментарями, до того ж не по-суті.
Зробіть просто посилання і усе. Я ж не видаляю своїх творів, тим більше, як Ви кажете їх скопіювали.

А хочете довідатися про мене більше - це справа кількох хвилин. Я цього ніколи не приховував і за десятками імен не ховався.