ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.05 18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці

Борис Костиря
2026.09.05 13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.

Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого

хома дідим
2026.09.04 22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші

 мимохіть

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-14 23:01:48
Переглядів сторінки твору 9343
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.08.17 10:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2019-10-15 20:03:49 ]
Прекрасна гра слів починаючи з назви.
Мимохідь (мимоволі) мимохіть - одне і теж. Але хіть... Дуже влучно.
І далі. Про естетику я писав раніше, про тонкощі гри на струнах версифікації не писав.
Вірш є наочним прикладом віртуозности високого майстерного і не лише у цій царині.
Ще гумор.
Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2019-10-15 20:13:19 ]
Не все кореговане під час набору коментаря збереглось.
Одне речення високопозитивного коментаря пошкоджене.
Загальний його настрій - в цілому ні.
Дякую, Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-10-15 20:18:56 ]
безперечно, із неменшими респектами всяко, Семене
тут можливо навіть не гумор, тут скоріш навіть сарказм
якби: жодного порозуміння анікому не світить, але то таке

Мимохіть – мимоволі, ненароком, мимовільно, підсвідомо, не хотівши, знехотя.
Мимохідь – по дорозі. (кеп)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2019-10-15 20:42:10 ]
Я не любитель вживать слово "сарказм".
Ним помилково називають іронію.
Або навіть, де нема ні першого, ні другого.
Природно, я відчув усе, що майже невидимою стрічкою впліталось у текст, і не менш правильно розтлумачив побачене.
І це не заслуга моєї читацької здібности бачить, тлумачить і розуміть. А самого вірша та його автора.
На цьому, певно, все.
Скромно
Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-10-17 19:42:19 ]
звісно ж, дякую за всю щедру доброзичливість, о Семене

іронія для мене надто невизначений і багатосортовий феномен,
може й сукупність феноменів
це знаєте, як джаз, більш наука аніж просто музика

сарказм це для мене прості загалом, навіть заяложені
або й десь-патосні формули мовні

які можна і не сприйняти на письмі per se
тут скоріше важить звучання, інтонація, фізіогноміка

іронія для мене починається із мінімального дистанціювання
якби інтенція начеб маски або й віддзеркалення

тобто назвати цей же вірш скажімо
inaway, або там, zwischengedenklich

це вже іронія
ну і звісно, іронія має поміж її атрибутів нескінченність

сатиру прикладом, важко плутати із іронією
оскільки іронічна сатира це щось таке додавання до м’яса смаку солодкої перепічки, прикладом ітд ітп