Об щоки труться котики вербові, прекрасний образ, Ярославе! І кінцівка вірша сильна! Дякую тобі, що поставив картину моєї онуки, як ілюстрацію до вірша, вона доповнює ті думки, які ти вклав у цей вірш!)))

Так, Таню! Ми з Алісою творили паралельно, не змовляючись. Яка вона у тебе не по літах мисляча дитина! Хай їй дорога стелиться творча! Дякую, що оцінила сонет. Писав на контрасті, бо таке життя, нема білого без чорного і навпаки! Обнімаю, зичу натхнення невичерпного, усіх благ!)))

Контраст квітучої природи і неквітучої людини в сьогоденні.