А чому поцілунок тільки в лобик? Можна ще і у щічки, і устонька, і ... нема чого так на роботу швидко бігти :)

Якщо поцілувати "ще і у щічки, і устонька, і...", то вже ніхто нікуди не йде :)
Але в житті не завжди те робиться, чого хочеться (нажиль).

:) пікантності може і додавить, але це відіб'ється на романтизмі. Нехай вже буде, так, як є.

дякую за похвалу мого вірша.можливо в ньому дійсно потрібно щось доробити. та автору його твори здаються досконалими. а з боку завжди виднішше. тому я з тобою все таки погоджуюсь і пропоную зіграти в таку гру: візьми на вибір любий з моїх віршів що я колись надрукую і зроби з нього все що заманеться. мені не шкода.
ти вже вибач але я цю гру починаю вже сьогодні.
з всіх твоїх віршів цей мені сподобався найбільше.
виринає з памяті щось знайоме, давно забуте.
ось тобі моя інтерпритація. якщо сподобається то внеси зміни. ідея тпору твоя то ж і твір залишається повністю твоїм. з повагою В.З.

сьогодні на небі
не має зірок
в кімнаті лишились
з тобою ми вдвох
і холод на дворі
а в серці вогонь
палить мене дотик
коханих долонь
вівірвуся я в тишу
де млосний твій подих
і в шовку волосся
зловлю аромат
літаю там досі,
до тебе до тебе
де вечір нам мостить
трояндовий сад
зплилися губами зплелися руками
летіли у вирій за птахами в слід
сорочки на дрантя тканина зубами
і гудзики кулями бзикнули в світ
тріщала білизна
й шрапнель поцілунків
у груди впилася
твої і мої
сідниць половинки
як долі дарунки
де пальці згорають
в хмільному вогні
як в вічність у ліжко
напитися вдосталь
тілами єкстазу
допоки зоря
не зітре росою твої поцілунки
чи поки з орбіти
не зійде земля.

Я пригорнув тебе до себе,
Немов другу половину свого тіла,
Яка на місце стати захотіла.
Як гарно :)