ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.08.05 23:07
Заміна посла
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Поїзд смерті
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Тату
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
* * *
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Чорний сніг Александрії
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз

Тетяна Левицька
2026.08.05 11:36
Лист
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.

Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,

хома дідим
2026.08.05 09:49
* 163 *
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм

Віктор Кучерук
2026.08.05 05:58
Вишгород
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.

Роксолана Вірлан
2026.08.05 00:56
За межі Уробороса.
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,

і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині

Ольга Садкова
2026.08.04 21:35
Суголосся
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.

Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч

Світлана Пирогова
2026.08.04 20:06
Серпень
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.

Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень

Паб Лімерик
2026.08.04 17:38
Лімерики нашого блогера
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.

Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.

Кока Черкаський
2026.08.04 16:35
040826
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,

хома дідим
2026.08.04 13:01
* 162 *
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух

Борис Костиря
2026.08.04 13:00
* * *
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.

Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,

Олена Побийголод
2026.08.04 10:32
1960. Доброго ранку!
Ольга Фадєєва (1906-1986)

Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!

    Бо неділя – це вітанки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

  Сповідь-молитва
Образ твору Я ходив із іншими жінками,
Не була стосунків то краса.
Ти одна стоїш понад віками,
Як Богиня світла в небесах.

Ти – моя Лаура, Беатріче,
Сонцесяйво в холод і зиму,
Лиш тебе прощатися покличу
Я на одрі смертному свому.

Ти одна затьмарила собою
Міріади зір в ясній красі -
Ніби розчинилися усі –
В мареві планети голубої.

Голос твій – солодкий спів сирени*,
І цілюща сила у очах,
Джерело моє ти Гіппокрени**
І політ Пегаса в небесах.

І печаль, і радощі, й натхнення,
І проміння сонця поміж хмар,
Задуми велично-дерзновенні,
Серця мого пристрасного жар.

Бути в щасті піснею твоєю –
О якби судив мені так Бог! –
Дай мені летіть понад Землею,
Сяєва торкатися твого!
*Сирена – міфічна птаха у Греції, яка зачаровувала своїм співом.
**Джерело Гіппокрени – у грецькій міфології - джерело натхнення для поетів.

24.06.-30.06.7522 р. (Від Трипілля) (2014)
Київ, Конча Озерна (півострів Печалі, дача).




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-07-01 00:41:05
Переглядів сторінки твору 4537
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.618 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.618 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 07:06:50 ]
натхненно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 08:47:18 ]
У любові до жінки -- теж частина Божого...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 13:40:56 ]
Справді, Таню, дякую, було!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 13:45:35 ]
Так, Анно, тут, дійсно, частина Божого в любові до жінки. А буває і навпаки! Дякую за відгук!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 15:20:48 ]
І натхненно, і сонцесяйно, і пристрасно...
Глибоке почуття!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 19:22:34 ]
Дуже дякую, дорогий друже Іване, за розуміння і підтримку!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 20:14:41 ]
Велична ода коханню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-01 23:56:14 ]
Щиро дякую, Нінеле! Радий Вас бачити знову на своїй сторінці!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-07-02 09:28:39 ]
Ти одна стоїш понад віками,як Богиня світла в небесах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-02 11:55:38 ]
Так Інночко, це, певно, головні слова цього вірша. Дякую!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2014-07-02 13:15:24 ]
Багато людей не вірять, що таке можливо (як в цьому вірші). Кохаєш когось - то будь їй вірним! Але я вірю! Бо справжня зрада - то духовна, а не фізична.
А це мій переспів, Ярославе, іншого Вашого твору http://maysterni.com/publication.php?id=102166 ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-02 16:41:36 ]
Лілю, дякую за гарний переспів, співпереживання. Що я тобі скажу? Може це здасться тобі, і не тільки тобі, диким і парадоксальним, але зрада, як і вірність - це поняття відносні. Один поет, мій друг, мені казав, що він закохувався не менш ніж 20-х жінок і кожній залишався вірним. Хтось скаже, що це він так каже, щоб виправдати свою блудливість. Але я знаю, що бувають мимовільно, навіть кажучи трохи цинічно - одноразові спалахи кохання і вони відображаються у віршах, як вірне кохання. В реалі дуже часто, як поети, так і поетеси перелітають, як бджоли з квітки на квітку, від коханого до коханого і від від коханої жо коханої в пошуках отого єдиного і неповторного об"єкта, якого любиш і служиш йому пером усе життя. У моєму випадку і в цьому вірші мова йде про те, що мій ЛГ топив своє горе, страждання в інших жінках, намагаючись вибити "клин клином", але йому це не вдалося. Є одна - та, що нарокована долею бути його Музою, і як би він не намагався розпрощатися чи утекти від неї, це у нього не виходить. Це - невідворотне щось. Тому поняття вірності тут відносне, справді тут ближче духовна вірність, але в цьому вірші це швидше сила долі, нарокованість долі, коли тільки вона одна стає Музою на все життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2014-07-02 18:47:30 ]
Отож! Я теж би підписалась під кожним Вашим словом. Бо чудово розумію, як пишуться вірші, і що відчувають в цей час поети й поетеси!))
Натхнення Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-03 00:58:34 ]
Дякую, Лілю, ми розуміємо одне одного! І тобі натхнення і божествених осяянь у віршах!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-07-03 09:24:04 ]
Близькі мені відчуття й пориви ЛГ, власне, тут дотик до вічності, який хвилює кожного!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-03 14:17:43 ]
Щиро вдячний, Богдане, Ви відчули!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-07-06 19:21:44 ]
"В реалі дуже часто, як поети, так і поетеси перелітають, як бджоли з квітки на квітку, від коханого до коханого і від від коханої жо коханої в пошуках отого єдиного і неповторного об"єкта, якого любиш і служиш йому пером усе життя. У моєму випадку і в цьому вірші мова йде про те, що мій ЛГ топив своє горе, страждання в інших жінках, намагаючись вибити "клин клином", але йому це не вдалося. Є одна - та, що нарокована долею бути його Музою, і як би він не намагався розпрощатися чи утекти від неї, це у нього не виходить. Це - невідворотне щось. Тому поняття вірності тут відносне, справді тут ближче духовна вірність, але в цьому вірші це швидше сила долі, нарокованість долі, коли тільки вона одна стає Музою на все життя."
Цікава думка, Ярославе! Прекрасний вірш! Взаємного тобі кохання і Музи, яка б вічно надихала на таку чарівну поезію!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-07-06 20:35:06 ]
Дякую за розуміння і підтримку, дорога Таню! Життя - така річ цікава і непередбачувана. І в ньому бувають різні дивовижі, і навіть такі, коли одна Муза витісняє іншу, і заоишається такою на все подальше життя!)))