ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,

Микола Соболь
2020.01.18 06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира",
А ти у пекло бою вируша.

Тобі болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні

Уляна Світанко
2020.01.17 21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.

Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Збирають думи кучугури
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мозку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!

Козак Дума
2020.01.17 14:00
Я – Україна. Я уже вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…

Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?

Ярослав Чорногуз
2020.01.17 11:45
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.

Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…

Серго Сокольник
2020.01.17 11:32
сюр***

Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Кирило Поліщук (1991) / Рецензії

 «Єлисаветградське коло». Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)
Театр як доля: Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)/ упоряд. О. Чуднов. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – 366 с. (сер. «Єлисаветградське коло»).

Серія книжок «Єлисаветградське коло» мабуть одна з найкращих серій на кшталт «Життя видатних людей». Це моє доволі суб’єктивне переконання. Але на це є декілька причин, хоча теж не менш суб’єктивних.
По-перше ця серія стосується нашого степового краю, оповідає про непересічних, а інколи навіть геніальних особистостей пов’язаних із Кіровоградом. По-друге інформація вміщена в книжках серії доволі унікальна. На обкладинках сміливо можна було б писати «Цього ви не знайдете в Інтернеті», адже ця інформація важкодоступна. По-третє книжки із якими мені довелося ознайомитись не монографічні, а швидше нагадують збірники. У них вміщено різнобічну інформацію – від спогадів, фотографій, до статей або навіть цілих монографій, бібліографій.
Ось деякі особистості пов’язані із нашим містом з якими ви можете зустрітись на сторінках книг серії «Єлисаветградське коло»: родина Шульгиних; лікар Натан Ширман; педагог Михайло Завадський; вчитель, суддя, подвижник Василь Нікітін; поети Євген Маланюк, Олександр Семененко, Кирило Емануель; генерал Олександр Самсонов; автор геніальних щоденників Йосип Поліщук; видатний драматург Іван Тобілевич (Карпенко-Карий).
«ТЕАТР як ДОЛЯ». Саме так називається книга із згаданої серії про життя Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). І влучніше не сказати. Для всієї родини Тобілевичів театр став не просто покликанням, не просто способом заробітку, а долею. Від роботи на сцені у якості акторів, режисерів, співаків до розвою та зміцнення української драматургії, популяризації українського театрального мистецтва. Без театру старший з братів Тобілевичів своє життя не уявляв. Навіть «відпочиваючи» від сцени на хуторі «Надєждовка» драматург працював над п’єсами, розбудовуючи таким чином драматургічний пласт української літератури, якій був заповнений переважно низьковартісними речами.
У книзі вміщені досить цікаві матеріали. Це і стаття професора Володимира Панченка, і стаття видатної Софії Русової, яка переховувалась у домі Івана Тобілевича в Єлисаветграді, через що, як один із факторів, драматурга було вислано; це і спогади Олександра Шульгіна; стаття Степана Чорного, у якій розкрито (хоча і досить поверхово) театральні принципи Карпенка-Карого.
Найціннішими у книжці є дві речі. Перша – це бібліографічний покажчик видань у фондах ОУНБ ім.. Д. Чижевського. Серед видань зустрічаємо як твори Тобілевича, так і дослідження його життя та творчості, нариси, замітки, статті із журналів та газет, монографії. Цей покажчик можна знайти також на сайті бібліотеки ім.. Д. Чижевського.
Друга цінна річ – монографія Сергія Єфремова «Карпенко-Карий». Її можна знайти у зібранні праць Єфремова, але лише у читальному залі бібліотеки. Книжка «ТЕАТР як ДОЛЯ» дає можливість цю монографію мати у приватній власності.
Сергій Єфремов був знайомий із видатним драматургом – вони із Тобілевичем листувались. Тема їх розмов стосувалась переважно творчості (листи ви зможете переглянути у іншому цікавому виданні «Імекс-ЛТД» - «Невідомий Іван Тобілевич. Листи, п’єси».) У 1924 році дослідник написав монографію «Карпенко-Карий». На мій погляд це дослідження є одним з найкращих серед подібних праць, які присвячені Карпенку-Карому. У монографії органічно поєднались різні іпостасі корифея театру: Тобілевич-драматург, Тобілевич-особистість, Тобілевич-подвижник, Карпенко-Карий-актор (саме тут доречно назвати Івана Карповича «Карпенком-Карим», адже це лише його сценічний псевдонім, із яким він виступав у якості актора. А ось жив і творив, був культурним діячем саме як Іван Тобілевич). Сергій Єфремов приділив значну увагу драмам Тобілевича, особливо обділеній дослідницьким оком «Суєті».
Не сказати «родзинкою», але значним плюсом книги є ілюстративний матеріал – фотографії родини Тобілевичів, акторів у повсякденні та в сценічних образах, людей пов’язаних із Корифеями театру, скани деяких листів, рецензій, сторінок книг. Це все створює своєрідний настрій при читанні книжки, якщо завгодно, атмосферу. Деякі із цих знімків досить рідкісні, надані фондами музеїв (здебільшго краєзнавчого, Кропивницького, та Карпенка-Карого).
Не значним, але мінусом, можна назвати огріх технічного редактора усієї серії та цього видання зокрема – вирівнювання тексту слід було б виконати по ширині, а не по лівому краю – це кидається в очі, і до деякої міри псує враження від споглядання нерівних правих країв тексту.
Серію «Єлисаветградське коло» можна сміливо назвати геніальною ідеєю, яка втілилась у життя і проливає світло на визначні особистості нашого краю. А книгу «Театр як доля. Іван Тобілевич» варто відзначити як найбільш значиму, адже актуалізація феномену театру Корифеїв та окремих представників цього феномену є справою на сьогодні важливою. І це, що не може не радувати, наразі не єдина така книга.

2014 рік.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-07-22 21:48:52
Переглядів сторінки твору 1904
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.603 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ВИДАННЯ
Автор востаннє на сайті 2016.04.05 16:02
Автор у цю хвилину відсутній