І що тут сказати?. Зате картинка гарна! :))

О, давно не бачились.
А це стрілись - і з гостинцем :)
Фінальний рядок, нмсдд, дихає якоюсь поспішністю.
Щоправда, це лише перше враження.
Можливо, хотілось більшого.
Але це ж не поема і не романс. Там можна витягувати жили. а читач хай тримається героєм.

Привітно,
Г.С.

Програє ЛГ суперниці - надто вже хутко цього року роздягається. :)).

У ЛГ ноги не гірші і на відміну від суперниці-осені не так швидко втрачають свою привабливість. Сам не зрозумів, це що - коментар чи комплімент, але хай буде.

Читав своїй тітці (вона мене, тоді, давно, ще дитину, бавила, хоч сама була ненабагато старшою) Ваш вірш по телефону. Напам'ять. І забув прикметник, але викрутився. "Суперниця із ло́вкими ногами". Хотілось пригадати так, щоб вийшло якнайкраще, без "із", а з "з", а прикметник щоб починався з голосної літери. Та коли? Тітка про своє: "береже себе, тепло одягайся, шануй старших" etc. Я для неї племінник-племінником...
Та я не про це, а про вірш і про пам'ятне.

Меланхолійно,
Г.С.

Стисло і зрозуміло.
Я так розумію, що це дійсний випадок із життя, котрому надано узагальнений зміст, але стверджувати це не стану.

Якщо є світло і краса душі, то ніякі гарні ноги не переможуть у двобої. Ця принада може спрацювати
тільки для поверхово мислячих чоловіків, а Ваш ЛГ - не такий, думається, Світлано. Вітаю з поверненням на "ПМ". Тут наче знову посвітішало!)))

так... ноги від шиї... тобто від крон )

посвітЛішало, даруйте!))

класссссс!