ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
2026.10.16
23:45
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
2026.10.16
23:06
чи ти прокидався із чуттями
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
2026.10.16
22:35
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
2026.10.16
20:23
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
2026.10.16
19:44
Тихо жоржиною
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
2026.10.16
15:09
Життя запрошує до школи
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
2026.10.16
13:35
Намагався заснути, та тільки дарма.
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LIII, фасована
1.
в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас
пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці
пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй
2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть
та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч
надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів
3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час
небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина
і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін
плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині
добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід
з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі
4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас
з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас
запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже
тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він
тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст
викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер
5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах
а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема
6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом
7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні
дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав
9 Вересня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LIII, фасована
1.в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас
пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці
пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй
2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть
та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч
надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів
3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час
небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина
і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін
плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині
добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід
з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі
4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас
з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас
запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже
тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він
тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст
викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер
5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах
а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема
6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом
7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні
дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав
9 Вересня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1153 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1153 seconds