1.
в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас

пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці

пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй

2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть

та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч

надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів

3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час

небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина

і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін

плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині

добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід

з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі

4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас

з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас

запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже

тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він

тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст

викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер

5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах

а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема

6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом

7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні

дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав

9 Вересня, 2014