Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.07
22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
2026.04.07
20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
2026.04.07
20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким
2026.04.07
19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати
2026.04.07
18:59
І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця
2026.04.07
18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.
Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
2026.04.07
18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.
Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
2026.04.07
11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло
2026.04.07
08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування
2026.04.06
19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
2026.04.06
18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
2026.04.06
18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
2026.04.06
17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
2026.04.06
16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
2026.04.06
15:53
Сергій Островой (1911-2005)
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
2026.04.06
11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LIII, фасована
1.
в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас
пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці
пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй
2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть
та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч
надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів
3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час
небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина
і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін
плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині
добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід
з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі
4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас
з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас
запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже
тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він
тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст
викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер
5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах
а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема
6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом
7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні
дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав
9 Вересня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LIII, фасована
1.в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас
пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці
пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй
2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть
та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч
надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів
3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час
небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина
і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін
плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині
добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід
з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі
4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас
з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас
запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже
тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він
тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст
викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер
5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах
а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема
6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом
7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні
дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав
9 Вересня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
