Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LVII, докрапкова
1.
тримається море
за землю прибоєм
впираються гори
у небо собою
вода за водою
розносяться ріки
землею святою
вкриваються віки
впиваються нерви
де біль щойно вижив
сідає на стерво
те чорне і хиже
моя неслухняна
розрадо в розлуці
ти стала дурманом
співцем революцій
2.
голодному кусень
каліці опора
вона мене дусить
мов грудочку корінь
докором відспівом
повісткою цинком
проривом пориву
прикметами жінки
у сонце пірнає
до ночі не видно
де тінь засинає
що зріє єхидно
на пальцях рахунок
загнув три і досить
вдих видих і руна
небес у волоссі
3.
кому б не давала
ті ситі та кволі
ті горя не знали
ні правди ні волі
кого б не любила
ті вибились в люди
як шиби у вікнах
чи кулі у груди
чого не зазнала
те стало виною
в законах конало
кропило війною
4.
при втрачених милях
у страченім часі
я прагнення штилю
приборкання лясів
годуй мене вітром
долонями ватри
думки омакітрюй
хвилинами мантри
йде сонце по нитці
вольфрамовій – губить
думки ясновидців
мов цноту до шлюбу
богине натхнення
проріднице роду
чим повні кишені
твої мілководі
5.
привіт немовчання
вітай мене глумом
я тиші вагання
у пригорщах суму
я сон з гіркотою
проснутися бідним
візьми висотою
мене у щось рідне
візьми глибиною
як очі з ікони
чи небо виною
за кров териконну
бери не дивися
дешевше не буде
я вже відмолився
і чистий до суду
6.
як бідним багаттям
приручена темінь
так роду розп’яттям
приборканий лемент
хвилина на спокій
бо друга на збори
дух втішного кроку
у скриньці Пандори
а вітру – на шепіт
і танець пилюки
в безокому небі
хлюпоче розлука
мене Бог малює
стирає до крапки
віршем заночую
до першої згадки
31 Жовтня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LVII, докрапкова
1.тримається море
за землю прибоєм
впираються гори
у небо собою
вода за водою
розносяться ріки
землею святою
вкриваються віки
впиваються нерви
де біль щойно вижив
сідає на стерво
те чорне і хиже
моя неслухняна
розрадо в розлуці
ти стала дурманом
співцем революцій
2.
голодному кусень
каліці опора
вона мене дусить
мов грудочку корінь
докором відспівом
повісткою цинком
проривом пориву
прикметами жінки
у сонце пірнає
до ночі не видно
де тінь засинає
що зріє єхидно
на пальцях рахунок
загнув три і досить
вдих видих і руна
небес у волоссі
3.
кому б не давала
ті ситі та кволі
ті горя не знали
ні правди ні волі
кого б не любила
ті вибились в люди
як шиби у вікнах
чи кулі у груди
чого не зазнала
те стало виною
в законах конало
кропило війною
4.
при втрачених милях
у страченім часі
я прагнення штилю
приборкання лясів
годуй мене вітром
долонями ватри
думки омакітрюй
хвилинами мантри
йде сонце по нитці
вольфрамовій – губить
думки ясновидців
мов цноту до шлюбу
богине натхнення
проріднице роду
чим повні кишені
твої мілководі
5.
привіт немовчання
вітай мене глумом
я тиші вагання
у пригорщах суму
я сон з гіркотою
проснутися бідним
візьми висотою
мене у щось рідне
візьми глибиною
як очі з ікони
чи небо виною
за кров териконну
бери не дивися
дешевше не буде
я вже відмолився
і чистий до суду
6.
як бідним багаттям
приручена темінь
так роду розп’яттям
приборканий лемент
хвилина на спокій
бо друга на збори
дух втішного кроку
у скриньці Пандори
а вітру – на шепіт
і танець пилюки
в безокому небі
хлюпоче розлука
мене Бог малює
стирає до крапки
віршем заночую
до першої згадки
31 Жовтня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
