
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.17
23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
2025.10.17
21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
2025.10.17
21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
2025.10.17
16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
2025.10.17
15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
2025.10.17
13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
2025.10.17
12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
2025.10.17
11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
2025.10.17
10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LVII, докрапкова
1.
тримається море
за землю прибоєм
впираються гори
у небо собою
вода за водою
розносяться ріки
землею святою
вкриваються віки
впиваються нерви
де біль щойно вижив
сідає на стерво
те чорне і хиже
моя неслухняна
розрадо в розлуці
ти стала дурманом
співцем революцій
2.
голодному кусень
каліці опора
вона мене дусить
мов грудочку корінь
докором відспівом
повісткою цинком
проривом пориву
прикметами жінки
у сонце пірнає
до ночі не видно
де тінь засинає
що зріє єхидно
на пальцях рахунок
загнув три і досить
вдих видих і руна
небес у волоссі
3.
кому б не давала
ті ситі та кволі
ті горя не знали
ні правди ні волі
кого б не любила
ті вибились в люди
як шиби у вікнах
чи кулі у груди
чого не зазнала
те стало виною
в законах конало
кропило війною
4.
при втрачених милях
у страченім часі
я прагнення штилю
приборкання лясів
годуй мене вітром
долонями ватри
думки омакітрюй
хвилинами мантри
йде сонце по нитці
вольфрамовій – губить
думки ясновидців
мов цноту до шлюбу
богине натхнення
проріднице роду
чим повні кишені
твої мілководі
5.
привіт немовчання
вітай мене глумом
я тиші вагання
у пригорщах суму
я сон з гіркотою
проснутися бідним
візьми висотою
мене у щось рідне
візьми глибиною
як очі з ікони
чи небо виною
за кров териконну
бери не дивися
дешевше не буде
я вже відмолився
і чистий до суду
6.
як бідним багаттям
приручена темінь
так роду розп’яттям
приборканий лемент
хвилина на спокій
бо друга на збори
дух втішного кроку
у скриньці Пандори
а вітру – на шепіт
і танець пилюки
в безокому небі
хлюпоче розлука
мене Бог малює
стирає до крапки
віршем заночую
до першої згадки
31 Жовтня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LVII, докрапкова

тримається море
за землю прибоєм
впираються гори
у небо собою
вода за водою
розносяться ріки
землею святою
вкриваються віки
впиваються нерви
де біль щойно вижив
сідає на стерво
те чорне і хиже
моя неслухняна
розрадо в розлуці
ти стала дурманом
співцем революцій
2.
голодному кусень
каліці опора
вона мене дусить
мов грудочку корінь
докором відспівом
повісткою цинком
проривом пориву
прикметами жінки
у сонце пірнає
до ночі не видно
де тінь засинає
що зріє єхидно
на пальцях рахунок
загнув три і досить
вдих видих і руна
небес у волоссі
3.
кому б не давала
ті ситі та кволі
ті горя не знали
ні правди ні волі
кого б не любила
ті вибились в люди
як шиби у вікнах
чи кулі у груди
чого не зазнала
те стало виною
в законах конало
кропило війною
4.
при втрачених милях
у страченім часі
я прагнення штилю
приборкання лясів
годуй мене вітром
долонями ватри
думки омакітрюй
хвилинами мантри
йде сонце по нитці
вольфрамовій – губить
думки ясновидців
мов цноту до шлюбу
богине натхнення
проріднице роду
чим повні кишені
твої мілководі
5.
привіт немовчання
вітай мене глумом
я тиші вагання
у пригорщах суму
я сон з гіркотою
проснутися бідним
візьми висотою
мене у щось рідне
візьми глибиною
як очі з ікони
чи небо виною
за кров териконну
бери не дивися
дешевше не буде
я вже відмолився
і чистий до суду
6.
як бідним багаттям
приручена темінь
так роду розп’яттям
приборканий лемент
хвилина на спокій
бо друга на збори
дух втішного кроку
у скриньці Пандори
а вітру – на шепіт
і танець пилюки
в безокому небі
хлюпоче розлука
мене Бог малює
стирає до крапки
віршем заночую
до першої згадки
31 Жовтня, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію