"О Господи, Боже, надіюсь на Тебе,
Того, Хто створив і цю землю, і небо" !!!!!!!!!!!!

та поетична нива, яка не оскудіє. а критикани нехай навіть скажуть - мовляв, це було.
так, було. і знову відбулось. та не зовсім таке. а по-своєму нове і, я сказав би, доволі унікальне.

Молю, зупини їх навалу невпинну.
Щоб знали всі царства: Ти, Боже, – Єдиний!..


Почуй, Господи, цю молитву! Ми нині молимо!
Дякую, Любцю, що нагадала нам цю історію.

Молю, зупини їх навалу невпинну... Ой, пані Любо...

Майже дослівно...

Мені здається, пані Любо, що сьогодні актуальніший оцей ось уривок:
"Того часу Меродах-Баладан, син Баладана, цар вавилонський, послав письмо та подарунок Єзекії, бо зачув був, що він був хворий, та видужав.2Зрадів Єзекія і показав послам свою скарбницю, срібло та золото, і пахощі й дорогу мазь, і збройну комору, та й усе, що було в його скарбницях. Не було нічого, чого б не показав їм Єзекія у своїм палаці та в усім своїм володінні.3Тоді прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та спитав його: «Що говорили ці люди й звідки вони прийшли до тебе?» Єзекія відповів: «З далекої землі вони прийшли до мене, з Вавилону.» 4І спитав Ісая: «Що бачили вони у твоїм палаці?» І каже Єзекія: «Бачили все, що є в моїх палатах. Нема нічого у моїх скарбницях, чого б я не показав їм.»5Тоді Ісая сказав до Єзекії: «Слухай же слова Господа сил:6Оце надійдуть дні, коли все, що є в твоїх палацах та що зібрали батьки твої по цей день, буде забране у Вавилон. Нічого не зостанеться, - слово Господнє.7І твоїх синів, що вийшли з тебе, що їх ти породив, візьмуть, і вони стануть скопцями в палаці царя вавилонського.»8І сказав Єзекія до Ісаї: «Добре слово Господнє, що ти сказав.» Коли б лиш, думав собі, мир та безпека були за мого життя!"
Спитаєте, чому актуальніший, бо йдеться про нашу донедавню безнадійну довіру до північного сусіда, чию вдячність відчуває нині згорьована Україна.

це буде духовна книга...справжня...Дай Боже сили і натхнення тобі, Любове)