ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ісус в Ірода Антипи
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
Втома
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 в саду спокус
в саду спокус негожий день сльота
на кирзаках пудові гирі грязі
пізнання путь завів у болота
уже запізно з гирями у князі

а хтось устиг без яблук і труда
як на нічну останню електричку
услід сичать спокушені літа
до раю пропонуючи відмичку

у погребі запаси із оман
з надії і розвінчаної віри
і приятель гранчастий істукан
на схилі віку устаканив міри

даруйте учорашні надбання
червлені зорі і космічні кроки
натще видіння випили зрання
і кличуть у минуле лже-пророки

туман у полі річкою імла
і у душі гостює часто темінь
життя мігрує в розпач із тепла
терпцю щоразу попустивши ремінь

утім усе кінчається колись
і паски зотлівають в іго-часі
нема месії яблуні молись
і хай бояться боси на Парнасі

14.12.2014

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-15 11:46:55
Переглядів сторінки твору 3925
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2023.02.09 12:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 12:09:38 ]
Зі сльотою непогано римувався б прикметник "золота".
Наприклад, "кінчається часина золота" чи якось інакше.
Цікавий вірш. У ньому щось є. Спостерігається і звертання до народну мудрість, яку можна було б взяти у епіграф (грязі/князі). Має місце і повчальний тон. З алкоголем у когось там негаразди, і ця обставина може виправдовувати і тон, і саму тематику.
Одним словом, браво.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:03:32 ]
Дякую, шановний Миколо. Радий доброму слову. Не хотів спочатку міняти рими "сльота-доба", бо інші начебто нічого, то хай вже одна пара випадає, думаю, але потім усе-таки змінив, бо знайшов більш вдалий, як мені здається, образ. А ваш пошанівок впадає в око, бо рідко уживаний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 13:13:13 ]
А я би слово "сльота" зримувала з "висота" (якесь словосполучення на кшталт за змістом з недосягнутою, недосяжною тощо. висотою) - вірш свіжий, автор може згодом побачити потрібний варіант, не обов'язково вже і зараз :)
кожна строфа мені в цьому вірші образна і багатовимірна...
нема месії? - яблуні молись - рядок про природну потребу душі у молитві...
стильно без розділових знаків? Не знаю, я таки за розділові знаки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:49:42 ]
Дякую, Галино. Якось так написалося без знаків. Я цим не зловживаю, так, інколи. Як завжди, вдячний за поради, але: путь пізнання ... у болота - це також має право на існування, бо на гору(висоту) треба ще лізти, а тут - туди пішов, сюди вернувся і заблукав, і загруз, і зашкарубів у своєму самозадоволенні. Висота - це наче і правильно, але надто уживаний образ мріяння, благородна ідея, указаний напрямок і т. д. Можна один раз і у болото, хоча, звичайно, і не бажано. Але, що у нас, все по-бажаному відбувається? Полемічне бачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 14:10:07 ]
Варіанту з "болотА" я не бачила. Почала писати коментар ще коли було "сльота-доба". Певно, поки писала Вам коментар - ви поправили. Ваш останній варіант влучний і з погляду рими, і з погляду сенсу. Якби побачила його - нічого б не пропонувала :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 13:49:46 ]
О, ці сади спокус...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:51:36 ]
О ці, поетеси, із трьома крапками після трьох слів... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 14:16:16 ]
Одне життя туди, одне сюди - можна і так, не всі ж по-бажаному... От тільки ще би встигнути яблук наїстися, а то ні того, ні того...
Коли Ілля Рєпін ходив по дєрєвням і малював крєстьян, то вони і за оплату не хотіли, бо вважали, що зображаючи їх, таким чином викрадає їхню душу... От коли би стільки заплатив, щоби на все життя вистачило, то можна було би...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 17:24:33 ]
Аню, мені здається, ви - ідеалістка. Чи не важкий тягар - контролювати себе і виставляти завищені вимоги до інших? Крєстьян нема, а психологія їхня залишилася. То що, яблука не їсти? Але ж туди-сюди тільки апетит наганяє... І чи ваші високі бажання завжди знаходять утілення у справах? Мабуть, ні і, мабуть, звідси(хотів би помилятися) ваше душевне маяння. Якщо щось не так сказав, вибачте. А так дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:17:54 ]
Все залежить від того, що розуміти під яблуками, Олександре. Очевидно, Ви розумієте під цим щось простіше, ніж я, тоді - прийнятно...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:38:51 ]
І, мабуть, Ви сказали щось не так. Вибачаю.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 21:40:12 ]
Дякую, Аню, за вибачення. Без іронії. А під яблуками я розумію не просто плід дерева "яблуня", а, мабуть, те саме що й ви - символ пізнання. Їсти просто яблука - корисно для здоров'я. Їсти його символ - шукати дорогу до пізнання і ніколи не переоцінювати при цьому свої здібності. Ну а апетит - це і жарт, і підтекст. Десь так. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:13:18 ]
той "істукан" щось мені ніяк не україниться)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:28:20 ]
Так ви, Ксеніє, маєте рацію. Вам він ніколи не укоріниться(україниться), бо ви з іншого тіста - здобного і естетично-вимогливого. Але ж не всі з вашого дитинства. Є і старші люди. Вони добре пам'ятають гранчастий стакан, що для декого був ідолом(істуканом), атрибутом, символом і т. д. певного стилю життя. Стакани ті практично щезли, а в пам'яті залишилися. Час був такий, не будемо відхрещуватися. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:35:07 ]
чому ж, "гранчак" - це із мого дитинства теж,
а "істукан" - для мене чужинець. і, взагалі, ті два слова мені не в'яжуться докупи. певно, просто я із іншого села)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 21:49:17 ]
Ксюшо, якби ми були з одного села, хіба би я вас не упізнав? Жартую. Мабуть не стільки із іншого села, як з іншого замісу. Знову жартую. Може ми з різних вагових категорій словесності? Але "істукан" є у словнику, хіба що, може, метафорично програє іншим означенням. Але це уже так, як написалось. Дякую.