Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Танец Души
Танец Души на границе мечты и реалий,
Виртуозной мелодией в нотах ...
Манящий в небесные, волшебные дали,
Спросит у сердца - Знаешь ли, кто ты ...?
У каждой Души свой неповторимый танец - Жизнь!
Каждой Душе временем написана музыка, под которую она танцует, кружится с восхищением, парит в невесомости, вращается юлой, завораживает взглядом и движением простых и сложных элементов, притягательностью мечтаний ...
Душа всю жизнь учится танцевать красиво.
В каждом танце царит любовь, счастье, гармония и восторг, если вы слышите прекрасную музыку которую исполняет виртуоз музыкант - Ваше Сердце, тогда вы прекрасный танцор трогающий Душу чувствами за глубокие нежные струны.
Жизнь - Учитель который больше всего на свете ценит талант, потенциал и знания, который терпеливо объясняет и видит в своих учениках уникальные способности, и выдающиеся личности.
Романтичный Вальс... Сальса и бочата.... Румба - трепетная любовь.... Ча- ча - ча... Задорная Кадриль... Медленный Фокстрот...
Танцуя в одиночестве Душа учится слушать тишину звенящей вечности в мире звёзд ...
Танцуя как птица Феникс, на костре пламенеющего сердца, где угли обжигая Душу оставляют горстку пепла вместо чувства ...
Танцуя как мотылёк, с лёгкостью летит на свет, переживая боль потерь от удара о холодное стекло ...
Танго Души - особый танец, искренний, взаимный и счастливый, наполненный любви, и глубины чувств.
Танец очаровывает мудростью и силой нового, бурного возрождения из темноты и мрака, сохранивший чудо рассвета, ступая босыми ногами Душа просит у самой Жизни благополучия и процветания.
Важно чтобы Душа нашла своего партнёра, тогда создаётся ощущение, что танцующая пара как будто парит над землёй от счастья. Даже при красивой, чуткой, космической музыке, и нежном танце трудно угадать сердцем судьбу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)