ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.12.11 13:19
Віра
Зима безсніжна оселилась
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.

Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж

Тетяна Левицька
2025.12.11 11:25
До війни
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.

Віктор Кучерук
2025.12.11 07:14
* * *
Десь отам за видноколом
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...

Сергій СергійКо
2025.12.10 23:47
Театр
Поповзла завіса, схоже,
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.

У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море

Іван Потьомкін
2025.12.10 22:41
ЖИТЕЙСЬКІ ПАРАДОКСИ
Гадаю, що байка про Зайця й Ведмедя багатьом відома. Оповім її тим, хто ще не чув. Якось стрілись віч-на-віч наші герої. Привітались. А потім Заєць каже Ведмедю: «Хочеш у морду?» «Од тебе?»- питає з глуздом ошелешений Ведмідь. «Ні! Там, за рогом, усім

Борис Костиря
2025.12.10 20:55
Нескінченна мандрівка
Не сховаєшся уже у нішах.
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.

Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,

С М
2025.12.10 16:42
Парашутистко (The Rolling Stones)
Парашутистко приземлись на мене
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс

Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі

Тетяна Левицька
2025.12.10 15:07
Цікава повість
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.

Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові

Кока Черкаський
2025.12.10 14:29
Мов горіх
Якби я знав дванадцять мов, То був би мов Франко немов. Всіма руками і ногами Я лезом лізу між світами, Шукаю істини горіх Щоби спокутувать свій гріх. Не хочу знати навіть де ти? Не простягай свої лабети!

Артур Сіренко
2025.12.10 14:05
Розмова Едварда ІІІ з Філіппою де Авен на монастирському подвір’ї 25 січня 1327 року в Йорку
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?

Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення

Віктор Кучерук
2025.12.10 13:00
* * *
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні

Мар'ян Кіхно
2025.12.10 04:17
Мовні штучки
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й. Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення. Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера

Олександр Буй
2025.12.09 22:11
Сповідь
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!

Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.

Ярослав Чорногуз
2025.12.09 18:01
В лещатах самоти
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.

Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,

Артур Курдіновський
2025.12.09 17:57
Шарлю Бодлеру (сонет)
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?

Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,

Тетяна Левицька
2025.12.09 17:04
Ти і я
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.

Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Устимко Яна / Вірші

 весняний ліс
Образ твору весняний птах з вишневим оком
перелетить через дощі
і шум березового соку
торкнеться сплячої душі

і ліс здійме похилі плечі
розчеше кучер луб'яний
і скине з ніг своїх лелечих
важкі зимові шкарбани



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 15:54:14
Переглядів сторінки твору 11801
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.12 15:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:28:27 ]
дякую, Валерію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 22:47:49 ]
В мене, шановна Яно, сподіваюсь, достатньо інтелекту і уява досить розвинена для того, щоб збагнути, щО Ви мали на увазі. Що треба прикласти вухо до стовбура, обняти березу, щоб почути, як пульсує-шумить її кров - березовий сік. Я написав цілу книгу пейзажної лірики про природу "Велесів гай" і ніколи в житті не надрізував стовбури беріз, бо не знаю технології, як це робити, щоб дерево не поранити і щоб воно не загинуло. Бо сам кидався на лісників з кулаками і матюками, (які за гроші вирубували прекрасні дерева, в тому числі і берези), щоб зберегти їх.
Але ж майстер слова має вміти пояснити, і саме у вірші, як почути шумування березової крові у стовбурі, а не робити якихось неприємних натяків. Бо дехто з читачів сприймає текст більш буквально. От і все.
Вибачте, проілюструю Вам випадок із свого досвіду. У мене в молодості, написався любовний вірш, наведу з нього строфу, де саме згадується береза:
Та береза, мов краси невпинність
Чарівна жіноча новизна.
Це ж твоя зажурена невинність
Притулилась до мого вікна.
Багато хто хвалив цей вірш і Образи в ньому, як свіжі знахідки, а дехто після публікації в газеті, зокрема і один, колишній голова НСПУ сприйняв цей образ буквально, ніби дівоча, даруйте, плєва, висловлюючись науково, притулилася до вікна, а не та душевна цнота дівчини, яку я мав на увазі.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 10:05:00 ]
є така приказка - кожен думає в міру власної розпущеності), ну ось бачите на власному прикладі , як інколи приземлено і, деколи навіть неозважливо, можуть потрактувати образи.
І членство в НСПУ не рятує ні від такого сприйняття , ні від графоманства).

я про те, що читатч теж має працювати наж собою, якщо душа у нього недостатньо поетична. при умові, якщо хоче осягнути поезію, а не просто заримовані рядки прози життя.

а відповіла я без реверансівна фразу "Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.", бо не вважаю образ скаліченим лише через те, що хтось його не зрозумів.
і справа тому, що це якраз поверхневий образ, який зрозуміти досить легко, тому мене ще більше здивувалдо таке нерозуміня. тим більше тут, на поетичному сайті, а не в звиклих соцмережах. ба навіть там ці образи сприйняли навпаки дуже добре, чим ПМ як літсайт здивували двічі.

до речі, якщо вже на те пішло, то є різні стилі поезії. я не пишу в традиційно класичному. тому не треба трактувати так і заганяти мої вірші в рамки, які підходять для класичних віршів, але завузькі для модерних та інших некласичних моментів.

уявляю, що коментатори, які розуміються лише на класичному стилі і визнають тільки його, понаписували б, якби я написала вірш у стилі постмодерн). і навіть , якби той вірш був шедевральним з т. з. поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-07 22:13:09 ]
Ваш вірш не є модерном у чистому вигляді - лише розділових знаків немає, а римування класичне і зміст домінує над формою або ж рівний їй принаймні. Взагалі модерн - це зручний стиль для виправдання будь-чого, особливо небажання працювати над досконалістю образів і тому, натомість, висувається теза про те, що треба виховувати сприйняття читача. Вузькість класична - зграбна і витончена і в змістові не менш, як що не більш широка у своїх межах, а широта модернова - незграбна і кострубата, як шкарбани, які, дякувати Богові, Ваш весняний ліс скинув. У ту широту можна увібгати все, що завгодно. А у змістові - вузьколоба і самозакохана, мовляв, таке розуміють тільки вибрані.
Ви колись спонукали мене написати першу пародію. тоді були "гаї березових отар", а тепер - "березовий шум"...
А чого ж птах з вишневим оком, а не з вишневими очима? У нього що, друге око - іншого кольору? Чи там більмо? Чи він - пташиний адмірал Нельсон? Читачеві це теж треба домислити, уявити?
Словом, таки треба пародіювати. Прозою Вас не переконаєш.
А поетиці справжній підвладні всі стилі - і романтизм, і реалізм і модерн. Якщо талановито зроблено - усе сприймається - і Далі і Ван Гог і Пимоненко, в якого вчився малювати Казимір Малевич.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:20:50 ]
Ич, какіє ми нєжниє! А це ж за тебе ще толком і не бралися. Ну нічо, я щас надолужу ))
1. А шо то за птах весняний? Хіба вони бувають ще й літніми й зимовими? Де це така класифікація прийнята, га?
2. Як то можна перелетіти через дощі? Летіти під дощем - ще так-сяк, а через дощі (всі?!) перелетіти - це як?
3. Як можна доторкнутися до душі - вона ж нематеріальна? Та ще й чим - шумом! Він же рук не має...
4. А де це ти бачила, щоб ліс розчісувався? А кучері з лубу - це, ізвінітє, взагалі казна-що...
5. Де в лісу ноги взялися? Тим більше - лелечі? Вкрав він їх у лелеки, чи що, та й собі присобачив?
6. Лелечі (!) ноги лісу (!) в шкарбанах - оце вже взагалі ні в які ворота... Це що ж треба курити, щоб отаке нафантазувати?
Коротше: ото щас сіла і написала детальне обґрунтування по кожному пункту, і то щоб дохідливо і ясно, а не з усякими витребеньками поетичними! Інакше я оцю писанину поезією вважати не буду, хоч кілок мені на голові теши!
Фффффффух, все, кажись ))
(Подальший текст - потайним чорнилом)
Спасибі за класний вірш - аж весною в обличчя війнуло. Тільки вголос хвалити не буду, ти вже звиняй - не поймуть... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:34:26 ]
)))))))

підем вип'єм, кума, чи шо?)))) з горя.. чаю...

;)