ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.09.11 06:19
* * *
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Нібито
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.10 21:28
* 198 *
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс

Ольга Садкова
2026.09.10 21:12
Коло
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.

Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,

Євген Федчук
2026.09.10 19:59
Москва. 16 жовтня 1941 року
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по

Вячеслав Руденко
2026.09.10 15:15
Мisérables XI
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.

Борис Костиря
2026.09.10 12:13
Оновлення
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.

Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети

Ірина Вовк
2026.09.10 08:41
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 12)
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється

Вячеслав Руденко
2026.09.10 08:04
Нерозчуте пророцтво
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.

Віктор Кучерук
2026.09.10 06:52
росії
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.

хома дідим
2026.09.09 21:29
* 197 *
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі

Ольга Садкова
2026.09.09 19:40
Читання на ніч
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:

Кока Черкаський
2026.09.09 14:59
Королева, міліон
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???

Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?

Тетяна Левицька
2026.09.09 13:21
Пробач
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз

Ірина Вовк
2026.09.09 12:53
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 11)
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»

(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)

«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,

Борис Костиря
2026.09.09 12:31
* * *
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Устимко Яна / Вірші

 весняний ліс
Образ твору весняний птах з вишневим оком
перелетить через дощі
і шум березового соку
торкнеться сплячої душі

і ліс здійме похилі плечі
розчеше кучер луб'яний
і скине з ніг своїх лелечих
важкі зимові шкарбани



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 15:54:14
Переглядів сторінки твору 12735
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.12 23:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:28:27 ]
дякую, Валерію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 22:47:49 ]
В мене, шановна Яно, сподіваюсь, достатньо інтелекту і уява досить розвинена для того, щоб збагнути, щО Ви мали на увазі. Що треба прикласти вухо до стовбура, обняти березу, щоб почути, як пульсує-шумить її кров - березовий сік. Я написав цілу книгу пейзажної лірики про природу "Велесів гай" і ніколи в житті не надрізував стовбури беріз, бо не знаю технології, як це робити, щоб дерево не поранити і щоб воно не загинуло. Бо сам кидався на лісників з кулаками і матюками, (які за гроші вирубували прекрасні дерева, в тому числі і берези), щоб зберегти їх.
Але ж майстер слова має вміти пояснити, і саме у вірші, як почути шумування березової крові у стовбурі, а не робити якихось неприємних натяків. Бо дехто з читачів сприймає текст більш буквально. От і все.
Вибачте, проілюструю Вам випадок із свого досвіду. У мене в молодості, написався любовний вірш, наведу з нього строфу, де саме згадується береза:
Та береза, мов краси невпинність
Чарівна жіноча новизна.
Це ж твоя зажурена невинність
Притулилась до мого вікна.
Багато хто хвалив цей вірш і Образи в ньому, як свіжі знахідки, а дехто після публікації в газеті, зокрема і один, колишній голова НСПУ сприйняв цей образ буквально, ніби дівоча, даруйте, плєва, висловлюючись науково, притулилася до вікна, а не та душевна цнота дівчини, яку я мав на увазі.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 10:05:00 ]
є така приказка - кожен думає в міру власної розпущеності), ну ось бачите на власному прикладі , як інколи приземлено і, деколи навіть неозважливо, можуть потрактувати образи.
І членство в НСПУ не рятує ні від такого сприйняття , ні від графоманства).

я про те, що читатч теж має працювати наж собою, якщо душа у нього недостатньо поетична. при умові, якщо хоче осягнути поезію, а не просто заримовані рядки прози життя.

а відповіла я без реверансівна фразу "Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.", бо не вважаю образ скаліченим лише через те, що хтось його не зрозумів.
і справа тому, що це якраз поверхневий образ, який зрозуміти досить легко, тому мене ще більше здивувалдо таке нерозуміня. тим більше тут, на поетичному сайті, а не в звиклих соцмережах. ба навіть там ці образи сприйняли навпаки дуже добре, чим ПМ як літсайт здивували двічі.

до речі, якщо вже на те пішло, то є різні стилі поезії. я не пишу в традиційно класичному. тому не треба трактувати так і заганяти мої вірші в рамки, які підходять для класичних віршів, але завузькі для модерних та інших некласичних моментів.

уявляю, що коментатори, які розуміються лише на класичному стилі і визнають тільки його, понаписували б, якби я написала вірш у стилі постмодерн). і навіть , якби той вірш був шедевральним з т. з. поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-07 22:13:09 ]
Ваш вірш не є модерном у чистому вигляді - лише розділових знаків немає, а римування класичне і зміст домінує над формою або ж рівний їй принаймні. Взагалі модерн - це зручний стиль для виправдання будь-чого, особливо небажання працювати над досконалістю образів і тому, натомість, висувається теза про те, що треба виховувати сприйняття читача. Вузькість класична - зграбна і витончена і в змістові не менш, як що не більш широка у своїх межах, а широта модернова - незграбна і кострубата, як шкарбани, які, дякувати Богові, Ваш весняний ліс скинув. У ту широту можна увібгати все, що завгодно. А у змістові - вузьколоба і самозакохана, мовляв, таке розуміють тільки вибрані.
Ви колись спонукали мене написати першу пародію. тоді були "гаї березових отар", а тепер - "березовий шум"...
А чого ж птах з вишневим оком, а не з вишневими очима? У нього що, друге око - іншого кольору? Чи там більмо? Чи він - пташиний адмірал Нельсон? Читачеві це теж треба домислити, уявити?
Словом, таки треба пародіювати. Прозою Вас не переконаєш.
А поетиці справжній підвладні всі стилі - і романтизм, і реалізм і модерн. Якщо талановито зроблено - усе сприймається - і Далі і Ван Гог і Пимоненко, в якого вчився малювати Казимір Малевич.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:20:50 ]
Ич, какіє ми нєжниє! А це ж за тебе ще толком і не бралися. Ну нічо, я щас надолужу ))
1. А шо то за птах весняний? Хіба вони бувають ще й літніми й зимовими? Де це така класифікація прийнята, га?
2. Як то можна перелетіти через дощі? Летіти під дощем - ще так-сяк, а через дощі (всі?!) перелетіти - це як?
3. Як можна доторкнутися до душі - вона ж нематеріальна? Та ще й чим - шумом! Він же рук не має...
4. А де це ти бачила, щоб ліс розчісувався? А кучері з лубу - це, ізвінітє, взагалі казна-що...
5. Де в лісу ноги взялися? Тим більше - лелечі? Вкрав він їх у лелеки, чи що, та й собі присобачив?
6. Лелечі (!) ноги лісу (!) в шкарбанах - оце вже взагалі ні в які ворота... Це що ж треба курити, щоб отаке нафантазувати?
Коротше: ото щас сіла і написала детальне обґрунтування по кожному пункту, і то щоб дохідливо і ясно, а не з усякими витребеньками поетичними! Інакше я оцю писанину поезією вважати не буду, хоч кілок мені на голові теши!
Фффффффух, все, кажись ))
(Подальший текст - потайним чорнилом)
Спасибі за класний вірш - аж весною в обличчя війнуло. Тільки вголос хвалити не буду, ти вже звиняй - не поймуть... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:34:26 ]
)))))))

підем вип'єм, кума, чи шо?)))) з горя.. чаю...

;)