ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Устимко Яна / Вірші

 весняний ліс
Образ твору весняний птах з вишневим оком
перелетить через дощі
і шум березового соку
торкнеться сплячої душі

і ліс здійме похилі плечі
розчеше кучер луб'яний
і скине з ніг своїх лелечих
важкі зимові шкарбани



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 15:54:14
Переглядів сторінки твору 10566
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.08.01 20:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 17:17:53 ]
весняний птах з вишневим оком???????
Яно, Ви мене інтригуєте... Що це може бути за птах?

"шум березового соку"???? Неймовірно, не чув я ніколи, як шумить березовий сік...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 19:40:24 ]
все саме так). птахів багато, шукайте і знайдете ;)

тут теж так само -- аби почути треба прислухатися :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-07 08:15:11 ]
Ну, чому ж, ще Андрій Вознесенський писав про вишневі очі:
"Не мигают, слезятся от ветра
Безнадежные карие вишни".)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 11:13:32 ]
ну так))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 18:08:36 ]
Весняно-свіжий вірш.
Має бути - шкарбани... І наголос здІйме правильніший...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 19:41:55 ]
дякую.
точно, шкарбани, описка, зараз виправлю.
а от здійме, наголос на е. звірила зі словником.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 19:54:18 ]
Визначна Ваша спостережливість. По собі мислю, бо я от, наприклад, не уявляю, щоб сорока чи ворона роздивлялись будь-що обома очима. Вони дивляться, або мені так здається, якимось одним. Або по черзі обома, але одним з двох. Зазирає один з цих птахів, як у кістку (народне спостереження).
І око вишневе - як за кольором, якщо то не більмо, і за геометрією. Може, й оливкове або горохове. Головне - це чітка прикмета, схожа на ясний дороговказ. Око. Міцна метафора. Чесно.
Я написав би "злиття березового соку - і неоднозначне сприйняття цієї метафори було б неоднозначним. Та загадок-ребусів цієї весни нам і без дрібниць не бракує.
"Ліс здійме" - це теж дрібничка, така як сибілянт.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:30:20 ]
дякую, Миколо!
Ви так гарно написали про те, щот я зробила підсвідомо). бо й справді,коли пишу, то бачу картинку)).

"злиття" - це було б нечуваним вандалізмом )))


збіг є, але не хотіла міняти, бо без шкоди для змісту рівнозначного не знайшла.

з неменшою повагою.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 21:36:31 ]
Свіжо!
Ті шкарбани вже всім набридли)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:30:36 ]
дякую!
не те слово як набридли!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 23:28:54 ]
Яно, загалом свіжо і гарно, особливо друга строфа! Сьогодні був у лісі і пив березовй сік. На жаль, він не шумів, а тихо сочився або лунко скапував у посудину!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:32:00 ]
дякую)

та звісно, коли скалічити дерево, він тоді не шумить, а тихо плаче або ридає (. шумить тільки там, де йому природою призначено шуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 18:22:31 ]
Ага, а ще на заводі, де його переливають з посудини в посудину під тиском. Може, тоді взагалі заборонити виробництво березового соку, якщо калічать дерева ті,хто його беруть! Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:21:05 ]
та я не проти виробництва і березового соку. я просто продемонструвала контраст між розумінням образів. хтось чує сік як товар, а хтось як пробудження природи. тому кожному той сік про-різному шумить чи не шумить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:27:32 ]
знаєте чим відрізняються дешеві грубі пародії від тонких з вишуканим гуморою чи іронією? чуттям автора.
якщо автор ризикне, нехай пише.
бо навчити відрізняти глибинні образи від примітивних неможливо.

щодо соку. коли пишуть у вірші, що у людини шумить, бурлить кров, це сприймається нормально, бо значить, що людина повна енергії, сили, діяльна. а коли кажуть так про "кров" дерев, які прокидаються із зимовог заціфпеніння, то це вже тягне на пародію. ну що ж, пародіюйте і сік, і кров. не сумніваюся, що комусь буде смішно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:12:08 ]
Таке небагатослівне і прекрасне, як первоцвіт :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:32:55 ]
ти до мене надто добра, Світланко - не критикуєш, не б'єш))
дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 11:27:49 ]
Дуже гарна поетична картина! Спостеріг, що птахи під час дощу не літають, хіба очима переводять дощі за обрій. :)). Весняний птах з вишневим оком.... Здається, тут у Вас птах велетенський...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 11:33:58 ]
дякую))
мистецтво, до якого належить і поезія, це така магічна штука, де дивним чином буває все. як у казках чи полотнах художників. головне, вміти все це побачити чи відчути :)

а птах.. такий, яким його хоче побачити кожен з моїх читачів :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-06 13:53:53 ]
Такий коротенький вірш - і стільки незвичайних поетичних метафор!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:28:27 ]
дякую, Валерію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 22:47:49 ]
В мене, шановна Яно, сподіваюсь, достатньо інтелекту і уява досить розвинена для того, щоб збагнути, щО Ви мали на увазі. Що треба прикласти вухо до стовбура, обняти березу, щоб почути, як пульсує-шумить її кров - березовий сік. Я написав цілу книгу пейзажної лірики про природу "Велесів гай" і ніколи в житті не надрізував стовбури беріз, бо не знаю технології, як це робити, щоб дерево не поранити і щоб воно не загинуло. Бо сам кидався на лісників з кулаками і матюками, (які за гроші вирубували прекрасні дерева, в тому числі і берези), щоб зберегти їх.
Але ж майстер слова має вміти пояснити, і саме у вірші, як почути шумування березової крові у стовбурі, а не робити якихось неприємних натяків. Бо дехто з читачів сприймає текст більш буквально. От і все.
Вибачте, проілюструю Вам випадок із свого досвіду. У мене в молодості, написався любовний вірш, наведу з нього строфу, де саме згадується береза:
Та береза, мов краси невпинність
Чарівна жіноча новизна.
Це ж твоя зажурена невинність
Притулилась до мого вікна.
Багато хто хвалив цей вірш і Образи в ньому, як свіжі знахідки, а дехто після публікації в газеті, зокрема і один, колишній голова НСПУ сприйняв цей образ буквально, ніби дівоча, даруйте, плєва, висловлюючись науково, притулилася до вікна, а не та душевна цнота дівчини, яку я мав на увазі.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 10:05:00 ]
є така приказка - кожен думає в міру власної розпущеності), ну ось бачите на власному прикладі , як інколи приземлено і, деколи навіть неозважливо, можуть потрактувати образи.
І членство в НСПУ не рятує ні від такого сприйняття , ні від графоманства).

я про те, що читатч теж має працювати наж собою, якщо душа у нього недостатньо поетична. при умові, якщо хоче осягнути поезію, а не просто заримовані рядки прози життя.

а відповіла я без реверансівна фразу "Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.", бо не вважаю образ скаліченим лише через те, що хтось його не зрозумів.
і справа тому, що це якраз поверхневий образ, який зрозуміти досить легко, тому мене ще більше здивувалдо таке нерозуміня. тим більше тут, на поетичному сайті, а не в звиклих соцмережах. ба навіть там ці образи сприйняли навпаки дуже добре, чим ПМ як літсайт здивували двічі.

до речі, якщо вже на те пішло, то є різні стилі поезії. я не пишу в традиційно класичному. тому не треба трактувати так і заганяти мої вірші в рамки, які підходять для класичних віршів, але завузькі для модерних та інших некласичних моментів.

уявляю, що коментатори, які розуміються лише на класичному стилі і визнають тільки його, понаписували б, якби я написала вірш у стилі постмодерн). і навіть , якби той вірш був шедевральним з т. з. поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-07 22:13:09 ]
Ваш вірш не є модерном у чистому вигляді - лише розділових знаків немає, а римування класичне і зміст домінує над формою або ж рівний їй принаймні. Взагалі модерн - це зручний стиль для виправдання будь-чого, особливо небажання працювати над досконалістю образів і тому, натомість, висувається теза про те, що треба виховувати сприйняття читача. Вузькість класична - зграбна і витончена і в змістові не менш, як що не більш широка у своїх межах, а широта модернова - незграбна і кострубата, як шкарбани, які, дякувати Богові, Ваш весняний ліс скинув. У ту широту можна увібгати все, що завгодно. А у змістові - вузьколоба і самозакохана, мовляв, таке розуміють тільки вибрані.
Ви колись спонукали мене написати першу пародію. тоді були "гаї березових отар", а тепер - "березовий шум"...
А чого ж птах з вишневим оком, а не з вишневими очима? У нього що, друге око - іншого кольору? Чи там більмо? Чи він - пташиний адмірал Нельсон? Читачеві це теж треба домислити, уявити?
Словом, таки треба пародіювати. Прозою Вас не переконаєш.
А поетиці справжній підвладні всі стилі - і романтизм, і реалізм і модерн. Якщо талановито зроблено - усе сприймається - і Далі і Ван Гог і Пимоненко, в якого вчився малювати Казимір Малевич.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:20:50 ]
Ич, какіє ми нєжниє! А це ж за тебе ще толком і не бралися. Ну нічо, я щас надолужу ))
1. А шо то за птах весняний? Хіба вони бувають ще й літніми й зимовими? Де це така класифікація прийнята, га?
2. Як то можна перелетіти через дощі? Летіти під дощем - ще так-сяк, а через дощі (всі?!) перелетіти - це як?
3. Як можна доторкнутися до душі - вона ж нематеріальна? Та ще й чим - шумом! Він же рук не має...
4. А де це ти бачила, щоб ліс розчісувався? А кучері з лубу - це, ізвінітє, взагалі казна-що...
5. Де в лісу ноги взялися? Тим більше - лелечі? Вкрав він їх у лелеки, чи що, та й собі присобачив?
6. Лелечі (!) ноги лісу (!) в шкарбанах - оце вже взагалі ні в які ворота... Це що ж треба курити, щоб отаке нафантазувати?
Коротше: ото щас сіла і написала детальне обґрунтування по кожному пункту, і то щоб дохідливо і ясно, а не з усякими витребеньками поетичними! Інакше я оцю писанину поезією вважати не буду, хоч кілок мені на голові теши!
Фффффффух, все, кажись ))
(Подальший текст - потайним чорнилом)
Спасибі за класний вірш - аж весною в обличчя війнуло. Тільки вголос хвалити не буду, ти вже звиняй - не поймуть... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:34:26 ]
)))))))

підем вип'єм, кума, чи шо?)))) з горя.. чаю...

;)