ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / Емігрантські

 Журавлі
Сонце спалене,
видихся вітер -
поштивніли небесні
вітрила хмарин.
Не витримує тиша.
Летіти
над планетою
вибився з сил
гострий клин.
Скоро сяде...
наразі:
курличе;
серце кличе,
спиня мимоволею
хід;
ріже небо,
мов старість обличчя;
розшиває невпинно
крильми переліт.
І так хочеться
витерти крики,
наче сльози чекання
з лиця матерів...
Вище небо,
рукою каліки
простяглись журавлі
до своїх берегів.

30 Березня 2007




Найвища оцінка Ванда Савранська 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Василь Роман 5 Майстер-клас / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-30 22:33:30
Переглядів сторінки твору 3151
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.934 / 5.56  (4.990 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 4.867 / 5.5  (4.930 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Постмодернізму*
Автор востаннє на сайті 2019.03.08 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:01:55 ]
Гарно - клин ріже небо, "мов старість обличчя", та й інші тужливі мотиви.

Одне місце, здається, ще потребує вашої уваги:
"наче сльози чекань
на синів матерів..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:08:16 ]
А зараз як?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:14:19 ]
Наче те саме. А може без синів, і так же ясно, кого матері чекають?


Ви справді так далеко живете?
Я напишу вам тут свого старого вірша.

Хто учив лелеку
За моря літати?
Нащо так далеко
Доленьку шукати?

Може, там і краще,
Та давно відомо:
Те далеке щастя
Завжди буде дома.

А бентежне птаство
Тягнеться у вирій.
Кажуть – зим бояться,
Тільки я не вірю.

Кажуть, там, де тепло,
Хочуть жити тихо.
Тільки ж путь далека –
В боротьбу і лихо.

То вже, видно, вдача
Випала такою:
Все чогось шукати
І не знать покою.

…Твої дужі крила
Не мені спиняти.
Й нащо птаха вчили
За моря літати?




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:26:01 ]
Біля Нью Йорку живу... давно уже. :(
Забрав "синів"...

Ваш Вірш дуже гарний!
А головне від Душі...
А вчать лелеку літати не тому щоби лишень відлітав, але й щоб повертався теж. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:27:06 ]
Старий емігрант я!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:46:26 ]
Та вже й старий!
А в нас пізно. Ми сьогодні воювали за розпуск парламенту.
Так, тут хисткий пліт.
На добраніч, щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:48:15 ]
Тепер дуже гарно, ставлю 6.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:48:51 ]
Надобраніч!
Повірте - душею я зо ВСІМА ВАМИ!
Щасти і Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-30 23:52:08 ]
Дякую Вандочко,
Будемо вірити, що Бог допоможе Україні!
І лелеки повернуться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-31 09:21:15 ]
Ви знаєте, Юро, це дуже сильно! Мене вразило: "ріже небо, мов старість обличчя", а іще фінальні акорди. Тут все витримано - від початку до останньої крапки. Ви піднесли тугу на крилах своєї душі високо в небеса. І кожен тепер відчуватиме її так, ніби це його власне серце промовляє цим болем. Вірш заслуговує найвищої оцінки. Успіхів!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-31 13:11:16 ]
Юрасю, журавлику мій емігрантський! Як же гарно ти покурликав нам нинька! Аж на сльозу пробиває, без БЕ. Лиш один вираз:

розкидає невпинно
крильми переліт. - а в ньому - розкидає...
Попробую пояснити - якось те РОЗКИДАЄ мені чомусь - в антагонізмі з цілеспрямованим польотом зграї, розумієш, а тим паче НЕВПИННИМ. Троха якись хаос воно вносе в той політ. Я так відчуваю. Може, вибрати щось типу ПРОСУВАЄ чи наближає...
Ти ще з голодухи в кумандіровці не гИкнув?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-01 07:19:02 ]
Марійко,Славцю,Василю
Як завжди вдячний, що дали належну оцінку моєму твору і за коментарі.
Ця Душа емігранта... і Доля - живеш двома світами і боїшся втратити що один, що другий. :(
Славцю,
Замінив слово "розкидає" на більш об`ємніше - "розшиває"... :-)
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Маївка (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-01 17:39:59 ]
Пахне новизною! Досконалий твір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-04-01 18:29:42 ]
Привіт, Юрку! В сЕму віріянті вірш супер, згоден, жи розшивають - звучить об`ємніше і гармонійніше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-01 18:32:45 ]
Ти як там, Славцю - на дежурці чи вдома зара?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-04-01 22:40:06 ]
ДомІв.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-02 16:30:21 ]
Майстерні,
Залишилось Вам ще оцінити віршика... :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-04-02 17:44:14 ]
Мені подобається. Можливо, тільки коректніше для одного варіанта розуміння: "Вибиватися із сил"?
а у випадку іншого, при "вибився силами", - замість "скоро" - мало би бути протилежне: не так скоро, чи коли ще?

Можливо "Душі берегів" трохи запафосно? І достатньо "своїх"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-02 18:01:13 ]
Дякую Майстерні,
Слушні зауваги! Прийняв до відома і вніс зміни.