Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
2026.07.31
05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги)
…Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року.
За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
2026.07.30
21:59
Уніч із 2 на 3 березня підступно, по-хижацькому, вони налетіли на наше місто. Від зростаючого реву двигунів ми скочили зі своїх місць і побігли в коридор, зачаїлися між двома стінами. Літаки один за одним на низькій висоті з шаленою швидкістю наближалися
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
16:07
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
15:51
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Дігай (1944) /
Рецензії
Наука царя Соломона
Ірина Мацко. Шпинат для мізків: замальовки, новели. – Львів: ЛА «Піраміда», 2015. – 88 с.
Невеличка збірка прозових замальовок «Шпинат для мізків» у тернополянки Ірини Мацко є дебютною. Зразу по прочитанні книжки впадає в око такий собі мікрообраз шпинату («шпинат як рослина покращує пам’ять – стверджує кулінарна книга), що виконує функцію наскрізного об’єднуючого елемента композиції книги. Проте, спокусливу аналогію з кулінарією на цьому можна припинити, адже зміст коротеньких начерків спонукає до роздумів не так про тілесно-шлункові забави, як про духовні, морально-етичні засади людського спілкування, а саме: примирення, віра, вибір, вдячність, розуміння, відкритість, рішучість, наполегливість, спокій, прозріння, довіра, життєва мудрість, прощення, жіночність, свобода, призначення, позитивне мислення, терпіння, відчай, повнота життя… Як бачимо, спектр основних розмірковувань авторки сформовано за типовими проблемами, що постають перед мислячою людиною, котра прагне достойного життя й переймається питаннями морального вибору.
Ірина Мацко використовує жанр короткого розповідного характеру, що багатьма рисами наслідує дидактично-повчальні притчі.
Наратив нашої авторки тяжіє не до зображення чи описовості. Вона повідомляє про певну думку або ідею, розмірковує, успішно користується засобом алегоричного мовлення. Істина, яку досліджує Ірина Мацко. не завжди лежить на поверхні, й читачеві доводиться її добувати, як смачну серединку, до прикладу, горішка. Хоча тексти щедро «приправлені» підказками поживності: «Для кращого смаку радимо додати жменьку душевного тепла, пригорщу доброти і дрібку каяття … Може й не смакувати, а навпаки – пекти гіркотою втрати. Але ж гіркота дуже поживна для організму … Підсолодіть страву легкістю та романтичністю. Не бійтеся пересолодити. Часом так хочеться солоденького». Щоправда, деколи у рецептах відлунює наїв та певний штамп бачення реальності: «Притрусіть страву жменею надії та віри у щасливе майбутнє». Але ця заувага – не докір, швидше, застереження!
Усі потенційні читачі збірки «Шпинат для мізків» колись були учнями, котрі звикли до того, що будь-яке навчання-повчання – це нудьга, набридлива обов’язковість і насилля над особистістю. Авторці вдається уникнути подібного враження, навіть більше – ґрадація оптимізму та радості, що випромінюють тексти, іноді зашкалює; такі новелетки, як «Одягнута радощами», «Кокон», «Канатоходці», «Мій човник серед моря», додають до розуму та інтелекту текстів збірки Ірини Мацко невиправно оптимістичного сприйняття сенсу буття. «Кожен із нас є важливою частинкою чудового світу!» – романтичне резюме нашої авторки з новели «Такий важливий метелик» не залишає й крихти від наших сумнівів та розчарувань.
P. S. «Притчі Соломона»: послухає мудрий – і примножить пізнання, а розумний знайде мудрі поради.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Наука царя Соломона
Ірина Мацко. Шпинат для мізків: замальовки, новели. – Львів: ЛА «Піраміда», 2015. – 88 с. Невеличка збірка прозових замальовок «Шпинат для мізків» у тернополянки Ірини Мацко є дебютною. Зразу по прочитанні книжки впадає в око такий собі мікрообраз шпинату («шпинат як рослина покращує пам’ять – стверджує кулінарна книга), що виконує функцію наскрізного об’єднуючого елемента композиції книги. Проте, спокусливу аналогію з кулінарією на цьому можна припинити, адже зміст коротеньких начерків спонукає до роздумів не так про тілесно-шлункові забави, як про духовні, морально-етичні засади людського спілкування, а саме: примирення, віра, вибір, вдячність, розуміння, відкритість, рішучість, наполегливість, спокій, прозріння, довіра, життєва мудрість, прощення, жіночність, свобода, призначення, позитивне мислення, терпіння, відчай, повнота життя… Як бачимо, спектр основних розмірковувань авторки сформовано за типовими проблемами, що постають перед мислячою людиною, котра прагне достойного життя й переймається питаннями морального вибору.
Ірина Мацко використовує жанр короткого розповідного характеру, що багатьма рисами наслідує дидактично-повчальні притчі.
Наратив нашої авторки тяжіє не до зображення чи описовості. Вона повідомляє про певну думку або ідею, розмірковує, успішно користується засобом алегоричного мовлення. Істина, яку досліджує Ірина Мацко. не завжди лежить на поверхні, й читачеві доводиться її добувати, як смачну серединку, до прикладу, горішка. Хоча тексти щедро «приправлені» підказками поживності: «Для кращого смаку радимо додати жменьку душевного тепла, пригорщу доброти і дрібку каяття … Може й не смакувати, а навпаки – пекти гіркотою втрати. Але ж гіркота дуже поживна для організму … Підсолодіть страву легкістю та романтичністю. Не бійтеся пересолодити. Часом так хочеться солоденького». Щоправда, деколи у рецептах відлунює наїв та певний штамп бачення реальності: «Притрусіть страву жменею надії та віри у щасливе майбутнє». Але ця заувага – не докір, швидше, застереження!
Усі потенційні читачі збірки «Шпинат для мізків» колись були учнями, котрі звикли до того, що будь-яке навчання-повчання – це нудьга, набридлива обов’язковість і насилля над особистістю. Авторці вдається уникнути подібного враження, навіть більше – ґрадація оптимізму та радості, що випромінюють тексти, іноді зашкалює; такі новелетки, як «Одягнута радощами», «Кокон», «Канатоходці», «Мій човник серед моря», додають до розуму та інтелекту текстів збірки Ірини Мацко невиправно оптимістичного сприйняття сенсу буття. «Кожен із нас є важливою частинкою чудового світу!» – романтичне резюме нашої авторки з новели «Такий важливий метелик» не залишає й крихти від наших сумнівів та розчарувань.
P. S. «Притчі Соломона»: послухає мудрий – і примножить пізнання, а розумний знайде мудрі поради.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
