Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.23
22:47
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
2025.10.23
21:56
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
2025.10.23
20:59
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
2025.10.23
20:53
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
2025.10.23
20:14
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
2025.10.23
17:49
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві
2025.10.23
13:27
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
2025.10.23
10:29
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
2025.10.23
10:20
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
2025.10.23
09:26
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
2025.10.23
06:14
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
2025.10.22
22:21
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
2025.10.22
21:52
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
2025.10.22
17:22
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
2025.10.22
15:49
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
2025.10.22
13:09
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Анатолій (1950) /
Вірші
Доля України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Доля України
Споконвіку Україна
дарувала світу
синів славних, дочок гарних,
як буяння цвіту.
Козаків і хліборобів,
гетьманів, сірому,
славних лицарів, що сікли
зайд, немов солому.
Музикантів і поетів,
малярів і зодчих.
Чому ж нині стільки родить
на чуже охочих?
Президенти і прем'єри,
можні депутати -
все гребуть без перебору
до своєї хати.
Хитромудрі олігархи,
бандюків обранці,
все ніяк не нажеруться,
щоб їх з'їли пранці.
І міністри, й прокурори,
торгаші і судді-
наче биричі князівські
в хащах на полюдді.
А копійку на освіту
чи на медицину
треба жебрати уклінно
в можних біля тину.
Що з тобою поробили, Україно-мати?
В злиднях жити і терпіти,
тихо вимирати?
Хто ж повинен нести кару
і відповідати.
Научились не давати,
а в народу брати.
Народився - дай на лапу, пошануй чинушу.
А помреш - не відспівають
без копійки й душу.
Горопахи пересічні
у злиднях гарують.
А чинуші та бандити
палаци мурують.
Схожі стали на руїни
села невеселі.
То невже нам доведеться
жити у пустелі?
А були ж ми козаками,
брали вражі мури.
То невже нам поміняли
ДНК структури?
І тепер нас запрягають
в ярма яничари
та ще й зайди інородці посівають чари.
Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?..
Думав я, що поніміли
наші думи й саги.
Та коріння й гени, браття,
проросли, як спори.
І здвигнулись, Україно,
твої доли й гори.
На Майдані, на Майдані
цвіт твого народу,
славна молодь молодиста
з Заходу і Сходу.
Загула козацька Рада,
вільна, величава.
Слава, слава Україні!
І героям слава!
Підлі вбивці яничари,
слуги шапкокрада,
все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада.
Тільки хто убити зможе
вікову свободу?
Хто проб'є гаряче серце
вільного народу?
Він сказав:
- Терпіти годі,
банду до розплати!
І метнулись лихоманці,
хто куди тікати.
Обібрали Україну
до нитки, до латки,
Тепер тратять на убивців
накрадені статки.
Та у Кремлі паханові
заглядають в рота.
А тому всю Україну
прихопить охота.
Мало Криму стражденного -
ллє кров у Донбасі,
Бо всі такі недоріки
до чужого ласі...
Та з небес слова Тараса
понад світом линуть:
«Діла добрих оновляться,
діла злих загинуть»...
Дочекалися добра ми
від «старшого брата»,
тепер знаємо, чого та
Московщина варта.
Тож не даймо історію
знову нам забути,
аби знов не повторились
муравйовські Крути.
І шануймось та єднаймось
та плекаймо згоду
задля тебе, Україно,
й козацького роду.
2015
дарувала світу
синів славних, дочок гарних,
як буяння цвіту.
Козаків і хліборобів,
гетьманів, сірому,
славних лицарів, що сікли
зайд, немов солому.
Музикантів і поетів,
малярів і зодчих.
Чому ж нині стільки родить
на чуже охочих?
Президенти і прем'єри,
можні депутати -
все гребуть без перебору
до своєї хати.
Хитромудрі олігархи,
бандюків обранці,
все ніяк не нажеруться,
щоб їх з'їли пранці.
І міністри, й прокурори,
торгаші і судді-
наче биричі князівські
в хащах на полюдді.
А копійку на освіту
чи на медицину
треба жебрати уклінно
в можних біля тину.
Що з тобою поробили, Україно-мати?
В злиднях жити і терпіти,
тихо вимирати?
Хто ж повинен нести кару
і відповідати.
Научились не давати,
а в народу брати.
Народився - дай на лапу, пошануй чинушу.
А помреш - не відспівають
без копійки й душу.
Горопахи пересічні
у злиднях гарують.
А чинуші та бандити
палаци мурують.
Схожі стали на руїни
села невеселі.
То невже нам доведеться
жити у пустелі?
А були ж ми козаками,
брали вражі мури.
То невже нам поміняли
ДНК структури?
І тепер нас запрягають
в ярма яничари
та ще й зайди інородці посівають чари.
Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?..
Думав я, що поніміли
наші думи й саги.
Та коріння й гени, браття,
проросли, як спори.
І здвигнулись, Україно,
твої доли й гори.
На Майдані, на Майдані
цвіт твого народу,
славна молодь молодиста
з Заходу і Сходу.
Загула козацька Рада,
вільна, величава.
Слава, слава Україні!
І героям слава!
Підлі вбивці яничари,
слуги шапкокрада,
все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада.
Тільки хто убити зможе
вікову свободу?
Хто проб'є гаряче серце
вільного народу?
Він сказав:
- Терпіти годі,
банду до розплати!
І метнулись лихоманці,
хто куди тікати.
Обібрали Україну
до нитки, до латки,
Тепер тратять на убивців
накрадені статки.
Та у Кремлі паханові
заглядають в рота.
А тому всю Україну
прихопить охота.
Мало Криму стражденного -
ллє кров у Донбасі,
Бо всі такі недоріки
до чужого ласі...
Та з небес слова Тараса
понад світом линуть:
«Діла добрих оновляться,
діла злих загинуть»...
Дочекалися добра ми
від «старшого брата»,
тепер знаємо, чого та
Московщина варта.
Тож не даймо історію
знову нам забути,
аби знов не повторились
муравйовські Крути.
І шануймось та єднаймось
та плекаймо згоду
задля тебе, Україно,
й козацького роду.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
