ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Анатолій (1950) /
Вірші
Доля України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Доля України
Споконвіку Україна
дарувала світу
синів славних, дочок гарних,
як буяння цвіту.
Козаків і хліборобів,
гетьманів, сірому,
славних лицарів, що сікли
зайд, немов солому.
Музикантів і поетів,
малярів і зодчих.
Чому ж нині стільки родить
на чуже охочих?
Президенти і прем'єри,
можні депутати -
все гребуть без перебору
до своєї хати.
Хитромудрі олігархи,
бандюків обранці,
все ніяк не нажеруться,
щоб їх з'їли пранці.
І міністри, й прокурори,
торгаші і судді-
наче биричі князівські
в хащах на полюдді.
А копійку на освіту
чи на медицину
треба жебрати уклінно
в можних біля тину.
Що з тобою поробили, Україно-мати?
В злиднях жити і терпіти,
тихо вимирати?
Хто ж повинен нести кару
і відповідати.
Научились не давати,
а в народу брати.
Народився - дай на лапу, пошануй чинушу.
А помреш - не відспівають
без копійки й душу.
Горопахи пересічні
у злиднях гарують.
А чинуші та бандити
палаци мурують.
Схожі стали на руїни
села невеселі.
То невже нам доведеться
жити у пустелі?
А були ж ми козаками,
брали вражі мури.
То невже нам поміняли
ДНК структури?
І тепер нас запрягають
в ярма яничари
та ще й зайди інородці посівають чари.
Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?..
Думав я, що поніміли
наші думи й саги.
Та коріння й гени, браття,
проросли, як спори.
І здвигнулись, Україно,
твої доли й гори.
На Майдані, на Майдані
цвіт твого народу,
славна молодь молодиста
з Заходу і Сходу.
Загула козацька Рада,
вільна, величава.
Слава, слава Україні!
І героям слава!
Підлі вбивці яничари,
слуги шапкокрада,
все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада.
Тільки хто убити зможе
вікову свободу?
Хто проб'є гаряче серце
вільного народу?
Він сказав:
- Терпіти годі,
банду до розплати!
І метнулись лихоманці,
хто куди тікати.
Обібрали Україну
до нитки, до латки,
Тепер тратять на убивців
накрадені статки.
Та у Кремлі паханові
заглядають в рота.
А тому всю Україну
прихопить охота.
Мало Криму стражденного -
ллє кров у Донбасі,
Бо всі такі недоріки
до чужого ласі...
Та з небес слова Тараса
понад світом линуть:
«Діла добрих оновляться,
діла злих загинуть»...
Дочекалися добра ми
від «старшого брата»,
тепер знаємо, чого та
Московщина варта.
Тож не даймо історію
знову нам забути,
аби знов не повторились
муравйовські Крути.
І шануймось та єднаймось
та плекаймо згоду
задля тебе, Україно,
й козацького роду.
2015
дарувала світу
синів славних, дочок гарних,
як буяння цвіту.
Козаків і хліборобів,
гетьманів, сірому,
славних лицарів, що сікли
зайд, немов солому.
Музикантів і поетів,
малярів і зодчих.
Чому ж нині стільки родить
на чуже охочих?
Президенти і прем'єри,
можні депутати -
все гребуть без перебору
до своєї хати.
Хитромудрі олігархи,
бандюків обранці,
все ніяк не нажеруться,
щоб їх з'їли пранці.
І міністри, й прокурори,
торгаші і судді-
наче биричі князівські
в хащах на полюдді.
А копійку на освіту
чи на медицину
треба жебрати уклінно
в можних біля тину.
Що з тобою поробили, Україно-мати?
В злиднях жити і терпіти,
тихо вимирати?
Хто ж повинен нести кару
і відповідати.
Научились не давати,
а в народу брати.
Народився - дай на лапу, пошануй чинушу.
А помреш - не відспівають
без копійки й душу.
Горопахи пересічні
у злиднях гарують.
А чинуші та бандити
палаци мурують.
Схожі стали на руїни
села невеселі.
То невже нам доведеться
жити у пустелі?
А були ж ми козаками,
брали вражі мури.
То невже нам поміняли
ДНК структури?
І тепер нас запрягають
в ярма яничари
та ще й зайди інородці посівають чари.
Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?..
Думав я, що поніміли
наші думи й саги.
Та коріння й гени, браття,
проросли, як спори.
І здвигнулись, Україно,
твої доли й гори.
На Майдані, на Майдані
цвіт твого народу,
славна молодь молодиста
з Заходу і Сходу.
Загула козацька Рада,
вільна, величава.
Слава, слава Україні!
І героям слава!
Підлі вбивці яничари,
слуги шапкокрада,
все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада.
Тільки хто убити зможе
вікову свободу?
Хто проб'є гаряче серце
вільного народу?
Він сказав:
- Терпіти годі,
банду до розплати!
І метнулись лихоманці,
хто куди тікати.
Обібрали Україну
до нитки, до латки,
Тепер тратять на убивців
накрадені статки.
Та у Кремлі паханові
заглядають в рота.
А тому всю Україну
прихопить охота.
Мало Криму стражденного -
ллє кров у Донбасі,
Бо всі такі недоріки
до чужого ласі...
Та з небес слова Тараса
понад світом линуть:
«Діла добрих оновляться,
діла злих загинуть»...
Дочекалися добра ми
від «старшого брата»,
тепер знаємо, чого та
Московщина варта.
Тож не даймо історію
знову нам забути,
аби знов не повторились
муравйовські Крути.
І шануймось та єднаймось
та плекаймо згоду
задля тебе, Україно,
й козацького роду.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію