ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.10 11:30
Ступаючи поміж кривавих цят
Вплітаю світло в музику мінорну.
А річка - без початку і кінця,
По кризі - блюдця чорних ополонок.

Штовхає боривітер у плече,
Аби у вир шубовснув з головою..
У ближній каламуті - втрати щем,

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

І як не набираю висоти,
а тягарі усе ще не забуті
і нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Третій сон (пародія)

До снів моїх улюблених авторів:
Василь Дениско «Сон»
Мирослав Артимович «Приснився сон… (пародія)»

У Бурідана був осел,
Що пив водичку із джерел
Та на копички поглядав,
Що наросли із гарних трав.
Хотів смикнути він сінця
З якогось боку (чи кінця),
Як чує голос десь згори:
– Ой, Мирцю, і не говори,
Такий лаштуємо стриптиз,
Що можем гепнутися вниз.
Він заважати не посмів
Та й відійшов від пустунів.
Копичка ще одна була –
Над нею місячна імла
Серпанком ніжним уляглась.
Там ще компанія якась
Розпочинала свята хід:
– Василю, щастя до ста літ!
Скубнути вже хотів осел
Із цього місця дивних зел,
Як бачить – жінка із мечем!!!
Тьху… переплутав – з рогачем.
Осел із ляку заревів,
На нього зверху хтось злетів,
Слідом посипалось з копиць
Молодиків і молодиць…
Воно б нічого, та одна
Панянка – гола, як струна!..
Та жінка, що із рогачем,
Зайшлася голосним плачем:
– Та ти ж казав, що Василя
Вітати будеш у полях!
Та ти ж казав – корпоратив
Літературний оплатив.
Ой, щоб таке заримувать
До голої до букви «ять»?!!
Ой, зараз буде і тобі,
І цій панянці, і юрбі!..
Пан Мирослав неквапом взяв
Нагу панянку із отав,
Підвів до пана Василя –
То наш даруночок, мовляв –
Стриптиз нормальна ніби річ,
Та ще на сіні, та у ніч…
І тут стривожилась земля –
Кобіта пана Василя
У сон влетіла на снопі.
А чи на місяця серпі.
Пан Мирослав промовив: - …ля! -
Ослу так вчулося здаля.
А пан Василь чогось збілів,
Мабуть, печені переїв.
Його кобіта ніжно так
Поглянула на гультіпак…
– Позичте, пані, рогача –
Давно не грали ми в «квача» .
Тут пан Василь уверх злетів,
Зірок нахапав із світів,
Ув оберемок їх зібрав
І став вкладати серед трав.
Рогач вже тане ув імлі,
Снопи сюркочуть: - Люлі-лі…
Пан Мирослав в обіймах сну
Панянку чує голосну –
Вона співає: – От же, …ля,
Трави наїлося теля.
Яке теля? – То ж був осел,
Що пив водичку із джерел
Та на копички поглядав,
Що наросли із гарних трав.
Стоїть осел, чи то теля –
Щось не розгледжу звіддаля,
Радіє авторам обом,
Що частували добрим сном.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-20 13:04:27
Переглядів сторінки твору 1739
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.828 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2019.11.22 21:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 13:09:11 ]
Хто там з різочками - то в чергу, будь ласка, мої сіднички відчувають, що вона вже є. Однак тим, хто спровокував мене на цей сон, дозволяється без черги:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-20 16:46:58 ]
Неймовірно!!! Прихожу до стайні, а там – начебто, буцімто смерч пройшов… Вікна немає, двері хтось зірвав із петель, а ясла розтрощені геть і коня намає! А в степу чути веселе іржання… Поспішив туди. Дивлюся, а кінь мій гасає від одної копиці до иншої – певно шукає запахи – відомі лише йому – запахи своєї другині… Се, Ларисо, ніби ліричний вступ, щоб спробувати вербально передати настрій мій від прочитання Вашого неповторного вірша – винятково позитивні!!! Тут є все: шикарний сюжет з гармонійними вкрапленнями колоритних елементів патріархальної селянської культури, витончений гумор та іронія. І все це наскрізно пронизано флюїдальними струмами ДОБРОСТИ! Щиросердечно радію і дякую, дякую дужко Вам! А поки жінка з мечем, рогачем чи качалкою та рубелем в руках – не бачить – дозвольте, Ларисо, Вас цнотливо обійняти зо вдячністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 17:05:49 ]
А я боялась, що не сподобається... Бо Ваше ніжне дуже і тихе. Обійми мої відкриті для Вас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-20 14:00:04 ]
Вітаю, вітаю!!!! І нову пародистку, і згаданих авторів перших двох снів! :) Особливо пана Василя, гадаю, то йому приємний даруночок до нещодавно минулих уродин :)

Я б тільки радила замінити слово "мішати" на "завадити", адже воно у вірші кальковано вжито саме у такому сенсі:
Осел мішати не посмів = Осел завадити не смів (чи якось інакше зробіть це місце). Це не "різочка" - просто порада :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 14:17:04 ]
Повернулась. Не пручаюсь, просто питаю:
"МІШАТИ 2, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що заважати. — Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476); Пішла собі старенька додому. Галі наче легко зітхну лося. Усі їй мішали (Марко Вовчок, I, 1955, 155)"
Якби писала серйозну річ, то, безумовно, розмовне "мішати" не вліпила би. Але тут осел, та ще вночі, та ще у сні... ото, як він думав, так автор і записав.
Як Вам така логіка?))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 14:09:30 ]
До поради дослУхаюсь, буду думати. А відносно вітання, то почуваю себе мавпою, яка ніяк не може вибрати, чи то в пародистки піти чи то до байкерів податися по пораді кількох шанованих авторів під позаминулим твором. А..., піду лірику плакати)))
Дякую, Галино. Справді приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:17:24 ]
Овва!!!
А вихвалялась, що косити вміє,
Що ниву конюшиною засіє,
Але яка там буде конюшина в літі–
Коли спокусник-муз живе в кобіті!:))

Пречудово, Ларисо! Бог з нею - конюшиною, пишіть, поки "воно" пре з душі! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 14:52:40 ]
Тоді... засіємо словами поле,
Посходять вірші - теж хороше жито.
Яка різниця, де кохання квітне,
Аби буяло...))
Обіймаю і дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-27 13:42:11 ]
Не дочекалася косарів та вкладачів у копиці((( - прийшлось свого чоловіка просити, бо дощі гарні були і люцерна піднялася висока. Мо', на отаву дочекаюся пана Василя та пана Мирослава?..))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:20:38 ]
файнезно!!! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 22:18:13 ]
Дякую за гарний настрій, Ларисо!))
Маю надію, що це не остання Ваша пародія)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 01:49:06 ]
Ларисо, Ви розкриваєтеся все новими гранями. Вийшло щось таке новий жанр - суміш притчі, пародії з байкою, словом - байка-єбайка, вибачте за каламбур.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 14:59:25 ]
Прийдеться скоректувати свою травневу поїздку. Напочатку у Жовкву завітати, у однієї пані рогача позичити, потім до Ботанічного саду - маю бажання велике зустріти там одного пана, шанованого мною і товариством та старовинним знаряддям каламбур вибити і в кущі закотити... То до зустрічі, пане Ярославе!))
І таки дякую за приємний відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 18:30:48 ]
Не люблю сміх згори, але дуже поважаю та ціную усмішки любові. Мені приємно, що саме ними, теплими і лагідними, овіяно цей твір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-24 12:12:41 ]
Від обох авторів набралась, у творах, які навіяли цей сон. Від них і тепло і любов. Приємно було почути Ваші слова, вдячна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2016-04-24 06:20:39 ]
А знаєш - навіть не читаю
Я наче якось навпростець - вгАдую
А най, про все, нехай та зваба здригнесь
А тільки б у душі, в душі лише - світло