ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.08.05 09:49
Лежить картина,
чорна сажа.
Музею сірого підлога.
Зі стін по краплі фарба ваша,
іржа коричнево-червона.

Лежать колони,
гільзи, гільзи,

Віктор Кучерук
2020.08.05 06:12
Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату
І струмує плавно за поріг, –
Огортає жалем хату
І затоплює кошлатий
Та пахучий дуже переліг.
Де поспішно і помалу
Невгамовно вирувало

Олександр Панін
2020.08.05 01:58
Застілля не робиться
"насухо",
Не любить "насухо"
люд,
Мета виправдовує
засоби,
Та крапку вколочує
суд!

Олена Багрянцева
2020.08.05 00:24
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Знявши одяг увесь, загортатися в рідні обійми,
Аж до ранку не спати, про все, ні про що говорити.

Якби можна затримати серпень натрішки, надовше.
Із піску будувати

Дума Козак
2020.08.04 23:38
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…

Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету

Ігор Шоха
2020.08.04 20:50
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.

Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,

Євген Федчук
2020.08.04 19:23
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Нехай потопчуть їх же власні коні
Нехай помруть від власної стріли.
Великий і могутній Германаріх
Король всіх готів і усіх земель
Був скорений на розправу чи на кару
Не жалів ні люд

Устимко Яна
2020.08.04 19:21
Місто Львів – як новенька копійка.
Садовий постарався, Андрійко.
Приїжджайте до нас,
мер почистить і вас.
Станьте теж як новенька копійка.

Приїжджайте до славного Львова,
всі будинки у нас кольорові.

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.


Сергій Губерначук
2020.08.04 09:55
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
що я порушник перший, а не ти?
що я повинен, а не ти, піти?

Минає середа, четвер і п’ятниця –
навколішках стоїть кохана зрадниця,
але чи довго я ще буду бігати

Віктор Кучерук
2020.08.04 06:54
Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина
Недоторканна для мереж
У зяючих глибинах.
Старію я, а ти завжди
Красива, бо незмінно
Блищиш, як скалочка слюди
На сонячнім промінні.

Іван Потьомкін
2020.08.03 23:08
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Ігор Деркач
2020.08.03 20:50
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.

Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні

Євген Федчук
2020.08.03 19:01
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Тепер я розповім історію свою,
Нехай і грецький світ також її почує.
Я хочу, аби ти, відомий майстер, взявсь
Із золота мені зробити гребінь гарний
І оповідь моя на ньому збереглась.

Сергій Губерначук
2020.08.03 11:47
Бавлячись людським мозком,
усіма його відгалуженими збоченнями,
сірою речовиною з ланцетним лоском,
розрідженими нейронами й розродженими злочинами,
маючи політосвітський диплом
й анархо-синдикалістські переконання,
трапляється асфіксія професійним
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17

Август Ина
2020.06.13

Лада Квіткова
2020.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Третій сон (пародія)

До снів моїх улюблених авторів:
Василь Дениско «Сон»
Мирослав Артимович «Приснився сон… (пародія)»

У Бурідана був осел,
Що пив водичку із джерел
Та на копички поглядав,
Що наросли із гарних трав.
Хотів смикнути він сінця
З якогось боку (чи кінця),
Як чує голос десь згори:
– Ой, Мирцю, і не говори,
Такий лаштуємо стриптиз,
Що можем гепнутися вниз.
Він заважати не посмів
Та й відійшов від пустунів.
Копичка ще одна була –
Над нею місячна імла
Серпанком ніжним уляглась.
Там ще компанія якась
Розпочинала свята хід:
– Василю, щастя до ста літ!
Скубнути вже хотів осел
Із цього місця дивних зел,
Як бачить – жінка із мечем!!!
Тьху… переплутав – з рогачем.
Осел із ляку заревів,
На нього зверху хтось злетів,
Слідом посипалось з копиць
Молодиків і молодиць…
Воно б нічого, та одна
Панянка – гола, як струна!..
Та жінка, що із рогачем,
Зайшлася голосним плачем:
– Та ти ж казав, що Василя
Вітати будеш у полях!
Та ти ж казав – корпоратив
Літературний оплатив.
Ой, щоб таке заримувать
До голої до букви «ять»?!!
Ой, зараз буде і тобі,
І цій панянці, і юрбі!..
Пан Мирослав неквапом взяв
Нагу панянку із отав,
Підвів до пана Василя –
То наш даруночок, мовляв –
Стриптиз нормальна ніби річ,
Та ще на сіні, та у ніч…
І тут стривожилась земля –
Кобіта пана Василя
У сон влетіла на снопі.
А чи на місяця серпі.
Пан Мирослав промовив: - …ля! -
Ослу так вчулося здаля.
А пан Василь чогось збілів,
Мабуть, печені переїв.
Його кобіта ніжно так
Поглянула на гультіпак…
– Позичте, пані, рогача –
Давно не грали ми в «квача» .
Тут пан Василь уверх злетів,
Зірок нахапав із світів,
Ув оберемок їх зібрав
І став вкладати серед трав.
Рогач вже тане ув імлі,
Снопи сюркочуть: - Люлі-лі…
Пан Мирослав в обіймах сну
Панянку чує голосну –
Вона співає: – От же, …ля,
Трави наїлося теля.
Яке теля? – То ж був осел,
Що пив водичку із джерел
Та на копички поглядав,
Що наросли із гарних трав.
Стоїть осел, чи то теля –
Щось не розгледжу звіддаля,
Радіє авторам обом,
Що частували добрим сном.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-20 13:04:27
Переглядів сторінки твору 1947
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.828 / 5.5  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2020.06.18 02:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 13:09:11 ]
Хто там з різочками - то в чергу, будь ласка, мої сіднички відчувають, що вона вже є. Однак тим, хто спровокував мене на цей сон, дозволяється без черги:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-20 16:46:58 ]
Неймовірно!!! Прихожу до стайні, а там – начебто, буцімто смерч пройшов… Вікна немає, двері хтось зірвав із петель, а ясла розтрощені геть і коня намає! А в степу чути веселе іржання… Поспішив туди. Дивлюся, а кінь мій гасає від одної копиці до иншої – певно шукає запахи – відомі лише йому – запахи своєї другині… Се, Ларисо, ніби ліричний вступ, щоб спробувати вербально передати настрій мій від прочитання Вашого неповторного вірша – винятково позитивні!!! Тут є все: шикарний сюжет з гармонійними вкрапленнями колоритних елементів патріархальної селянської культури, витончений гумор та іронія. І все це наскрізно пронизано флюїдальними струмами ДОБРОСТИ! Щиросердечно радію і дякую, дякую дужко Вам! А поки жінка з мечем, рогачем чи качалкою та рубелем в руках – не бачить – дозвольте, Ларисо, Вас цнотливо обійняти зо вдячністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 17:05:49 ]
А я боялась, що не сподобається... Бо Ваше ніжне дуже і тихе. Обійми мої відкриті для Вас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-20 14:00:04 ]
Вітаю, вітаю!!!! І нову пародистку, і згаданих авторів перших двох снів! :) Особливо пана Василя, гадаю, то йому приємний даруночок до нещодавно минулих уродин :)

Я б тільки радила замінити слово "мішати" на "завадити", адже воно у вірші кальковано вжито саме у такому сенсі:
Осел мішати не посмів = Осел завадити не смів (чи якось інакше зробіть це місце). Це не "різочка" - просто порада :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 14:17:04 ]
Повернулась. Не пручаюсь, просто питаю:
"МІШАТИ 2, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що заважати. — Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476); Пішла собі старенька додому. Галі наче легко зітхну лося. Усі їй мішали (Марко Вовчок, I, 1955, 155)"
Якби писала серйозну річ, то, безумовно, розмовне "мішати" не вліпила би. Але тут осел, та ще вночі, та ще у сні... ото, як він думав, так автор і записав.
Як Вам така логіка?))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 14:09:30 ]
До поради дослУхаюсь, буду думати. А відносно вітання, то почуваю себе мавпою, яка ніяк не може вибрати, чи то в пародистки піти чи то до байкерів податися по пораді кількох шанованих авторів під позаминулим твором. А..., піду лірику плакати)))
Дякую, Галино. Справді приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:17:24 ]
Овва!!!
А вихвалялась, що косити вміє,
Що ниву конюшиною засіє,
Але яка там буде конюшина в літі–
Коли спокусник-муз живе в кобіті!:))

Пречудово, Ларисо! Бог з нею - конюшиною, пишіть, поки "воно" пре з душі! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 14:52:40 ]
Тоді... засіємо словами поле,
Посходять вірші - теж хороше жито.
Яка різниця, де кохання квітне,
Аби буяло...))
Обіймаю і дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-06-27 13:42:11 ]
Не дочекалася косарів та вкладачів у копиці((( - прийшлось свого чоловіка просити, бо дощі гарні були і люцерна піднялася висока. Мо', на отаву дочекаюся пана Василя та пана Мирослава?..))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:20:38 ]
файнезно!!! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 22:18:13 ]
Дякую за гарний настрій, Ларисо!))
Маю надію, що це не остання Ваша пародія)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 01:49:06 ]
Ларисо, Ви розкриваєтеся все новими гранями. Вийшло щось таке новий жанр - суміш притчі, пародії з байкою, словом - байка-єбайка, вибачте за каламбур.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 14:59:25 ]
Прийдеться скоректувати свою травневу поїздку. Напочатку у Жовкву завітати, у однієї пані рогача позичити, потім до Ботанічного саду - маю бажання велике зустріти там одного пана, шанованого мною і товариством та старовинним знаряддям каламбур вибити і в кущі закотити... То до зустрічі, пане Ярославе!))
І таки дякую за приємний відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 18:30:48 ]
Не люблю сміх згори, але дуже поважаю та ціную усмішки любові. Мені приємно, що саме ними, теплими і лагідними, овіяно цей твір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-24 12:12:41 ]
Від обох авторів набралась, у творах, які навіяли цей сон. Від них і тепло і любов. Приємно було почути Ваші слова, вдячна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2016-04-24 06:20:39 ]
А знаєш - навіть не читаю
Я наче якось навпростець - вгАдую
А най, про все, нехай та зваба здригнесь
А тільки б у душі, в душі лише - світло