– У тебе очі зелені, в них колір весни і жита.
– А в тебе вони сині - сині, немовби небо відкрите.
– У тебе в очах сльозина, чому ти її зронила?
– Бо маю любов у серці, і щастям заполонилась...
– Чому ж ти так плачеш, сестро, що душу твою тривожить?
– За тебе радію дуже, то й стримати сліз не можу.
– Сестричко моя хороша, ти будеш завжди зі мною.
– Ми будем стояти, рідна, одна за одну горою.
Уверх ростемо ми разом, бо маєм одне коріння,
Одного ми роду діти, з одного зросли насіння.
В одної очі зелені, а в другої сині-сині.
Це сестри землі моєї, родин своїх берегині.