Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.23
15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
2026.02.23
13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
2026.02.23
12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
2026.02.23
11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
2026.02.23
10:16
І
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
2026.02.23
07:30
Не знаю я шипи взялись відкіль.
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
2026.02.23
05:30
Це ж так треба любить Україну,
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.
2026.02.22
21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
2026.02.22
21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
2026.02.22
15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
2026.02.22
14:23
Леонід Радін (1860-1900)
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
2026.02.22
14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
2026.02.22
12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
2026.02.22
11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
2026.02.22
10:08
Нейлоновим пензлем малює любов —
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.
Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.
Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
2026.02.22
06:58
Діти міряють калюжі
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Пугачук (1967) /
Вірші
Пророче
Борщi смачнi варила, крутила огiрки.
Ростила помiдори, дiтей i справжні квiти,
ЧасОм в кiно ходила - частiше в магазин.
Не думала про щастя. А що про нього думать? -
Нема бiди, а значить, щасливим є життя -
Нам лишнiм не потрiбно морочити голiвку,
Придумувать проблеми на деякi мiсця.
Отак жила, допоки очей необережнiсть
Не кинула зненацька у паралельний свiт.
... Ти зустрiв мене на порозi -
Пiдхватив, закрутив, завiяв -
Ой, вiтре мiй, вiтре...
Лечу, лечу з тобою,
Довкіл туман біліє.
Затихло... Де ти, вітре?
Згубила… де ти є?..
А я де? Де я, друже?!!
Себе не чую зовсім…
Стою посеред поля, не знаю, йти куди,
Кругом туману пасми і вільги холод лютий.
Кругом стемніло раптом, ступити лячно крок.
Назад закрились дверi, вернутись можна тiльки,
Пройшовши цю дорогу з початку до кiнця.
Робити що - не знаю, дорiг не бачу в полi, -
Чекати буду вiтру, куди вiн понесе.
Дочекалась!!!
Пiдхватив - закрутив - завіяв -
Ой, вiтре мiй, вiтре...!!!
Вже йти нiде не хочу, - мiцнi твої обiйми,
Солодкi твої речi i жадiбнi вуста.
Як втримати нестримне, як вiтер упiймати,
Зв’язати i сховати, i бiльш не вiдпускать.
…Сховаєш чи за грати того, хто меж не знає,
Того, хто ходить вiльно по рiзних по свiтах?
Не хочу майструвати нi клiтку, нi хатину, -
Не втримає нiчого просторий твiй полiт.
Вiдкрию настiж серце - своє i закривати
Не буду бiльш нiколи - i викину ключi.
Приходь, лiтай, спиняйся - роби, що тобi любо.
А я - чекати буду щодень, щорiк, щовiк...
Тобі радiти буду щодень, щорiк, щовiк...
07.11.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пророче
перші рядки
Жила собi спокiйно, нiкого не чiпала,
Борщi смачнi варила, крутила огiрки.
Ростила помiдори, дiтей i справжні квiти,
ЧасОм в кiно ходила - частiше в магазин.
Не думала про щастя. А що про нього думать? -
Нема бiди, а значить, щасливим є життя -
Нам лишнiм не потрiбно морочити голiвку,
Придумувать проблеми на деякi мiсця.
Отак жила, допоки очей необережнiсть
Не кинула зненацька у паралельний свiт.
... Ти зустрiв мене на порозi -
Пiдхватив, закрутив, завiяв -
Ой, вiтре мiй, вiтре...
Лечу, лечу з тобою,
Довкіл туман біліє.
Затихло... Де ти, вітре?
Згубила… де ти є?..
А я де? Де я, друже?!!
Себе не чую зовсім…
Стою посеред поля, не знаю, йти куди,
Кругом туману пасми і вільги холод лютий.
Кругом стемніло раптом, ступити лячно крок.
Назад закрились дверi, вернутись можна тiльки,
Пройшовши цю дорогу з початку до кiнця.
Робити що - не знаю, дорiг не бачу в полi, -
Чекати буду вiтру, куди вiн понесе.
Дочекалась!!!
Пiдхватив - закрутив - завіяв -
Ой, вiтре мiй, вiтре...!!!
Вже йти нiде не хочу, - мiцнi твої обiйми,
Солодкi твої речi i жадiбнi вуста.
Як втримати нестримне, як вiтер упiймати,
Зв’язати i сховати, i бiльш не вiдпускать.
…Сховаєш чи за грати того, хто меж не знає,
Того, хто ходить вiльно по рiзних по свiтах?
Не хочу майструвати нi клiтку, нi хатину, -
Не втримає нiчого просторий твiй полiт.
Вiдкрию настiж серце - своє i закривати
Не буду бiльш нiколи - i викину ключi.
Приходь, лiтай, спиняйся - роби, що тобi любо.
А я - чекати буду щодень, щорiк, щовiк...
Тобі радiти буду щодень, щорiк, щовiк...
07.11.2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
