ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Тетяна Левицька
2025.12.02 22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Володимир Мацуцький
2025.12.02 12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав

Віктор Кучерук
2025.12.01 05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Серго Сокольник / Поеми

 Лис і Місяць. Маленька поема-діалог
Поема створена в співавторстві з поетесою Надією Капінос

Мов темна безодня замерзлі діброви...
І Місяць у небі фатально завис...
І промінь загляне навряд світанковий
У нору... Старий помираючий Лис,

Думками спливаючи, Місяцю скаже
Про час той далекий, коли лисеням
Тулився до мами... Змужнілий, уважно
Чекав, готувався до дивного дня

Коли, сонцесяйно-вогненна цариця,
Мов осені барви, до нього прийшла
Шукаючи щастя, тендітна Лисиця...
Та кляті мисливці... Густіє імла,

І сльози, останнього подиху сльози,
По тій, до якої тобі не дійти,
Хоча би собаки всі збились в облозі...
Хоча всі капкани б тобі обійти...

Його лисенята до іншого лісу
Шукати удачі давно подались...
Кому розказати?.. Кому пожалітись?..
Лиш місяць у небі уважно завис...

Він Місяцю скаже, як хоче туманом
По місячній стежці до неба зійти...
Та тіло ще важить... Ще рано... Ще рано...
А Місяць так дивно... Так тепло світив...
...............................................
...ховає ніч і обриси, і риси,
І срібло ллє на дно гірських криниць.
І чутно... Чутно... Б"ється серце Лиса
Під вічним сяйвом зоряних лисиць,

Які одвіку мчать кудись по колу
Стежками неба... Та сріблястих спин
Не бачить Лис - поСИвілий і кволий...
...Я - Місяць. І самотній, як і він.

Я- Місяць. І гойдатму до ранку
Чи сон...чи спогад? - те серцебиття...
Рудий малюк... Гайда впіймати мамку
За довгий хвіст!.. Нора, весна, життя,

Нора, весна, життя, кохання, постріл,
Нора, весна, життя, весна, життя...
А потім... потім... потім... потім... потім...
Самотній Лис. Як я... Без вороття...

...Все відбулось: і мрії, і кохання.
Він -сивий... Срібний - я... Немов брати...
І ця зима йому - мабуть остання:
Вже йдуть по сліду Вічності Хорти

На білосніжнім Божім полюванні-
Від нього смертним годі утекти.
А за межею - та, мов зірка рання,
Руда і сонцесяйна... як і ти,

Мій дивний Лисе... Справді, зачекалась
Тебе десь там - де ні рушниць, ні сліз.
Та поки поряд пострілу не сталось-
Я - срібний Місяць. Ти - мій Сивий Лис.


© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122510902

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-12-26 20:54:12
Переглядів сторінки твору 3036
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.10.12 16:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-12-26 22:25:11 ]
Дуже цікаве співставлення Образів Місяця і лиса і сонцесяйної лисиці, як філософсько-ліричні роздуми про життя Богів і людей...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-12-27 00:19:51 ]
О... Помітили й це...) Респект, Ярославе)