ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 1
Елісон Каннінгем
Від її хлопчика
За ночі ті, що недоспала, –
Мені сповна їх віддавала;
За руку, що мене вела, –
А стежка вся в ямках була;
За всі книжки, що ти читала;
За болі всі, що їх знімала;
За все, що ти дала мені
В ті дні, щасливі і сумні; –
Матусю друга, перша дружко,
Мій ангеле, моя ти служко,
Від хлопчика, що вже змужнів,
Прийми цю книжечку віршів.
Хто ж їх читає нині – всім
Таку ж дай, боже, няню їм;
Й дитині кожній, як рядки ці
З уст чує брата чи сестриці, –
В них тим же голосом озвись,
Що чарував мене колись.
To Alison Cunningham
From Her Boy
For the long nights you lay awake
And watched for my unworthy sake:
For your most comfortable hand
That led me through the uneven land:
For all the story-books you read:
For all the pains you comforted:
For all you pitied, all you bore,
In sad and happy days of yore:--
My second Mother, my first Wife,
The angel of my infant life--
From the sick child, now well and old,
Take, nurse, the little book you hold!
And grant it, Heaven, that all who read
May find as dear a nurse at need,
And every child who lists my rhyme,
In the bright, fireside, nursery clime,
May hear it in as kind a voice
As made my childish days rejoice!
R. L. S.
Дитячий сад віршів
І
В ліжко літом
Зимою я встаю вночі,
Вдягаюсь також при свічі;
А літом інша вже дурня:
Лягати слід при світлі дня;
Щоб з ліжка зріти вже, як дню
Дарують птахи метушню,
Й ще чути довго перед сном
Дорослих кроки за вікном.
Чи ж не засмутить це тебе:
Як небо чисте й голубе,
Й жде стільки ігор і пісень, –
Лягати в ліжко, як ще день?
A Child's Garden of Verses
І
Bed in Summer
In winter I get up at night
And dress by yellow candle-light.
In summer quite the other way,
I have to go to bed by day.
I have to go to bed and see
The birds still hopping on the tree,
Or hear the grown-up people's feet
Still going past me in the street.
And does it not seem hard to you,
When all the sky is clear and blue,
And I should like so much to play,
To have to go to bed by day?
ІІ
Думка
Як не радіти від знаття,
Що вдосталь їжі є й пиття,
З дітьми, що шлють подяки вість
З усіх, де люблять бога, місць.
ІІ
A Thought
It is very nice to think
The world is full of meat and drink,
With little children saying grace
In every Christian kind of place.
ІІІ
На березі моря
Як я біля моря був, татко
Мені дав дерев’яну лопатку,
Щоб у піску ямки копати;
Й порожніми були мої нори,
А потім їх заповнило море,
Наскільки змогло дістати.
ІІІ
At the Sea-side
When I was down beside the sea
A wooden spade they gave to me
To dig the sandy shore.
My holes were empty like a cup.
In every hole the sea came up,
Till it could come no more.
ІV
Нічні видіння
В кожну ніч одне й те саме:
Лиш загасить світло мама,
Натовп бачу, звук пісень
Чую; й чітко, наче вдень.
Королі, й вожді, й солдати,
Несучи речей багато,
Йдуть; й у кількості такій,
Що безсилий погляд мій.
Ще цього не зрів ніхто
Навіть в цирку-шапіто:
Люди й звірі – в караван
Поєднав їх барабан.
Спершу їхній рух повільний,
Потім – бистрий і свавільний;
Й поки ввійдем в царство сну,
Цих видінь не прожену.
ІV
Young Night-Thought
All night long and every night,
When my mama puts out the light,
I see the people marching by,
As plain as day before my eye.
Armies and emperor and kings,
All carrying different kinds of things,
And marching in so grand a way,
You never saw the like by day.
So fine a show was never seen
At the great circus on the green;
For every kind of beast and man
Is marching in that caravan.
As first they move a little slow,
But still the faster on they go,
And still beside me close I keep
Until we reach the town of Sleep.
V
Весь обов’язок дітей
Дитина мусить правду говорити,
Й коли хтось не дочув би – повторити;
І за столом поводитися гоже,
Принаймні, наскільки вона це зможе.
V
Whole Duty of Children
A child should always say what's true
And speak when he is spoken to,
And behave mannerly at table;
At least as far as he is able.
VІ
Дощ
Дощ падає на все довкіл:
На ліс, на поля неозорі,
На зонтики наші ось тут
І на кораблі у морі.
VІ
Rain
The rain is falling all around,
It falls on field and tree,
It rains on the umbrellas here,
And on the ships at sea.
Від її хлопчика
За ночі ті, що недоспала, –
Мені сповна їх віддавала;
За руку, що мене вела, –
А стежка вся в ямках була;
За всі книжки, що ти читала;
За болі всі, що їх знімала;
За все, що ти дала мені
В ті дні, щасливі і сумні; –
Матусю друга, перша дружко,
Мій ангеле, моя ти служко,
Від хлопчика, що вже змужнів,
Прийми цю книжечку віршів.
Хто ж їх читає нині – всім
Таку ж дай, боже, няню їм;
Й дитині кожній, як рядки ці
З уст чує брата чи сестриці, –
В них тим же голосом озвись,
Що чарував мене колись.
To Alison Cunningham
From Her Boy
For the long nights you lay awake
And watched for my unworthy sake:
For your most comfortable hand
That led me through the uneven land:
For all the story-books you read:
For all the pains you comforted:
For all you pitied, all you bore,
In sad and happy days of yore:--
My second Mother, my first Wife,
The angel of my infant life--
From the sick child, now well and old,
Take, nurse, the little book you hold!
And grant it, Heaven, that all who read
May find as dear a nurse at need,
And every child who lists my rhyme,
In the bright, fireside, nursery clime,
May hear it in as kind a voice
As made my childish days rejoice!
R. L. S.
Дитячий сад віршів
І
В ліжко літом
Зимою я встаю вночі,
Вдягаюсь також при свічі;
А літом інша вже дурня:
Лягати слід при світлі дня;
Щоб з ліжка зріти вже, як дню
Дарують птахи метушню,
Й ще чути довго перед сном
Дорослих кроки за вікном.
Чи ж не засмутить це тебе:
Як небо чисте й голубе,
Й жде стільки ігор і пісень, –
Лягати в ліжко, як ще день?
A Child's Garden of Verses
І
Bed in Summer
In winter I get up at night
And dress by yellow candle-light.
In summer quite the other way,
I have to go to bed by day.
I have to go to bed and see
The birds still hopping on the tree,
Or hear the grown-up people's feet
Still going past me in the street.
And does it not seem hard to you,
When all the sky is clear and blue,
And I should like so much to play,
To have to go to bed by day?
ІІ
Думка
Як не радіти від знаття,
Що вдосталь їжі є й пиття,
З дітьми, що шлють подяки вість
З усіх, де люблять бога, місць.
ІІ
A Thought
It is very nice to think
The world is full of meat and drink,
With little children saying grace
In every Christian kind of place.
ІІІ
На березі моря
Як я біля моря був, татко
Мені дав дерев’яну лопатку,
Щоб у піску ямки копати;
Й порожніми були мої нори,
А потім їх заповнило море,
Наскільки змогло дістати.
ІІІ
At the Sea-side
When I was down beside the sea
A wooden spade they gave to me
To dig the sandy shore.
My holes were empty like a cup.
In every hole the sea came up,
Till it could come no more.
ІV
Нічні видіння
В кожну ніч одне й те саме:
Лиш загасить світло мама,
Натовп бачу, звук пісень
Чую; й чітко, наче вдень.
Королі, й вожді, й солдати,
Несучи речей багато,
Йдуть; й у кількості такій,
Що безсилий погляд мій.
Ще цього не зрів ніхто
Навіть в цирку-шапіто:
Люди й звірі – в караван
Поєднав їх барабан.
Спершу їхній рух повільний,
Потім – бистрий і свавільний;
Й поки ввійдем в царство сну,
Цих видінь не прожену.
ІV
Young Night-Thought
All night long and every night,
When my mama puts out the light,
I see the people marching by,
As plain as day before my eye.
Armies and emperor and kings,
All carrying different kinds of things,
And marching in so grand a way,
You never saw the like by day.
So fine a show was never seen
At the great circus on the green;
For every kind of beast and man
Is marching in that caravan.
As first they move a little slow,
But still the faster on they go,
And still beside me close I keep
Until we reach the town of Sleep.
V
Весь обов’язок дітей
Дитина мусить правду говорити,
Й коли хтось не дочув би – повторити;
І за столом поводитися гоже,
Принаймні, наскільки вона це зможе.
V
Whole Duty of Children
A child should always say what's true
And speak when he is spoken to,
And behave mannerly at table;
At least as far as he is able.
VІ
Дощ
Дощ падає на все довкіл:
На ліс, на поля неозорі,
На зонтики наші ось тут
І на кораблі у морі.
VІ
Rain
The rain is falling all around,
It falls on field and tree,
It rains on the umbrellas here,
And on the ships at sea.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію