Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.24
23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
2026.08.24
20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
2026.08.24
18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
2026.08.24
12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
2026.08.24
11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
2026.08.24
07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
2026.08.23
22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
2026.08.23
21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
2026.08.23
19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
2026.08.23
18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
2026.08.23
15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
2026.08.23
14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Купрій (1976) /
Вірші
Щедрівки, колядки на новий лад
***
Коляд, коляд, коляда,
Різдво в хату загляда.
Діва Марія Христа породила,
В ясла поклала,
На сіні сповила.
Щоби мороз не завдав дитю лиха,
Щоби огріти дитя, волик дихав.
Янголи в небі лунко співають,
Божого сина в піснях прославляють.
Зірка небесна весь світ озорила,
Радість велику усім сповістила.
З хати до хати Христа прославляйте,
Піснею – колядкою друзів вітайте.
***
Коляд, коляд, посміхніться,
І на небо подивіться,
Звізда ясна засвітила,
Всьому світу сповістила:
Народилося дитятко.
Непорочне Янголятко,
Бог, Спаситель всього люду,
Славім його, добрі люди!
Хай молитву вашу чує,
Від біди й негод рятує.
Радійте! Бога прославляйте!
Мені ж гостинців жменьку дайте.
***
Коляд, коляд, коляда,
З хати в хату погляда,
Цілою юрбою,
З ясною звіздою.
Спішить поспішає,
Ваш дім не минає,
Торбинку носить,
Гостинців просить.
***
Коляд, коляд, колядин,
Я в селі такий один,
Всі провулки об блукав,
Доки дім ваш відшукав,
Бо казали, в цій господі,
Господиня і господар,
Мають руки золоті,
Все уміють руки ті:
Куховарити, білити,
Прати, шити та варити,
І кувати, і орати…
Тож пустіть мене до хати.
З моїм до вас приходом
Буде вам винагорода.
Пахне в хаті цій смачненько.
Пригостіть мене швиденько.
Дякувати красно буду
в наступнім році - не забуду.
***
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Радо вас віта малеча.
Господиню – красну пані
Й господаря у жупані.
Щедрик – ведрик, зустрічайте!
Щедро гостей пригощайте.
***
Щедрик, ведрик, хурделиця,
Сніг до долу стелиться,
З ніг збиває завірюха,
Вітрюган страшенно дмуха,
А я маленька, стою босенька,
Дрожу, замерзаю,
Господарів благаю:
Пустіть мене в хатку,
Пригрійте дитятко,
За сучасним звичаєм -
Пригостіть швидше чаєм.
***
Щедрик, ведрик, щедрую,
Паляницю носом чую,
Пиріжки крізь хату бачу,
І цукерочки в придачу.
Не жалкуйте печеного,
Не жалійте вареного,
Швидше виносьте,
Пригощайте гостю.
***
Щедрик, ведрик, щедрівочка..
Я маленька дівочка,
Рясненька спідничка,
Рум`яненьке личко,
Нікого не знаю,
Ходжу все блукаю,
Пустіть мене в хатку,
Пригрійте дитятко,
Не проганяйте,
Солодощів дайте.
Нехай ваша хатка
Цвіте у достатку.
***
Сію, вію, засіваю,
Рідну землю прославляю.
Сам Господь мене послав,
Щоб вас щиро привітав,
Щоб у полі та в коморі
Усього було доволі,
Щоб ваш стіл від страв ломився,
Щоб господар не журився,
Посміхалась господиня,
Як Свята Діва Марія,
Ангели оберігали,
І завжди допомагали.
***
Сію, сію, засіваю,
Урожай гарний збираю:
Овес, жито та пшеницю,
Горох, мак та сочевицю,
Кукурудзу, рапс, насіння,
Гречку, рис… Нема терпіння.
Враз втомився від роботи,
З понеділка до суботи,
Вже натруджена така
Оніміла враз рука.
Та для рішення цих бід
Маю діловий підхід.
Свою частку урожаю -
На цукерку обміняю.
***
Сію, вію, зерна не жалію,
Притрушу всю хату,
Щоб жили багато.
@Тетяна Купрій-Кримчук, 2015.
Літературно - художнє видання
"Молитва за Цілюще Слово",
м. Рівне, 2018.
#поезія_тетяни_купрій_кримчук
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Щедрівки, колядки на новий лад
***
Коляд, коляд, коляда,
Різдво в хату загляда.
Діва Марія Христа породила,
В ясла поклала,
На сіні сповила.
Щоби мороз не завдав дитю лиха,
Щоби огріти дитя, волик дихав.
Янголи в небі лунко співають,
Божого сина в піснях прославляють.
Зірка небесна весь світ озорила,
Радість велику усім сповістила.
З хати до хати Христа прославляйте,
Піснею – колядкою друзів вітайте.
***
Коляд, коляд, посміхніться,
І на небо подивіться,
Звізда ясна засвітила,
Всьому світу сповістила:
Народилося дитятко.
Непорочне Янголятко,
Бог, Спаситель всього люду,
Славім його, добрі люди!
Хай молитву вашу чує,
Від біди й негод рятує.
Радійте! Бога прославляйте!
Мені ж гостинців жменьку дайте.
***
Коляд, коляд, коляда,
З хати в хату погляда,
Цілою юрбою,
З ясною звіздою.
Спішить поспішає,
Ваш дім не минає,
Торбинку носить,
Гостинців просить.
***
Коляд, коляд, колядин,
Я в селі такий один,
Всі провулки об блукав,
Доки дім ваш відшукав,
Бо казали, в цій господі,
Господиня і господар,
Мають руки золоті,
Все уміють руки ті:
Куховарити, білити,
Прати, шити та варити,
І кувати, і орати…
Тож пустіть мене до хати.
З моїм до вас приходом
Буде вам винагорода.
Пахне в хаті цій смачненько.
Пригостіть мене швиденько.
Дякувати красно буду
в наступнім році - не забуду.
***
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Радо вас віта малеча.
Господиню – красну пані
Й господаря у жупані.
Щедрик – ведрик, зустрічайте!
Щедро гостей пригощайте.
***
Щедрик, ведрик, хурделиця,
Сніг до долу стелиться,
З ніг збиває завірюха,
Вітрюган страшенно дмуха,
А я маленька, стою босенька,
Дрожу, замерзаю,
Господарів благаю:
Пустіть мене в хатку,
Пригрійте дитятко,
За сучасним звичаєм -
Пригостіть швидше чаєм.
***
Щедрик, ведрик, щедрую,
Паляницю носом чую,
Пиріжки крізь хату бачу,
І цукерочки в придачу.
Не жалкуйте печеного,
Не жалійте вареного,
Швидше виносьте,
Пригощайте гостю.
***
Щедрик, ведрик, щедрівочка..
Я маленька дівочка,
Рясненька спідничка,
Рум`яненьке личко,
Нікого не знаю,
Ходжу все блукаю,
Пустіть мене в хатку,
Пригрійте дитятко,
Не проганяйте,
Солодощів дайте.
Нехай ваша хатка
Цвіте у достатку.
***
Сію, вію, засіваю,
Рідну землю прославляю.
Сам Господь мене послав,
Щоб вас щиро привітав,
Щоб у полі та в коморі
Усього було доволі,
Щоб ваш стіл від страв ломився,
Щоб господар не журився,
Посміхалась господиня,
Як Свята Діва Марія,
Ангели оберігали,
І завжди допомагали.
***
Сію, сію, засіваю,
Урожай гарний збираю:
Овес, жито та пшеницю,
Горох, мак та сочевицю,
Кукурудзу, рапс, насіння,
Гречку, рис… Нема терпіння.
Враз втомився від роботи,
З понеділка до суботи,
Вже натруджена така
Оніміла враз рука.
Та для рішення цих бід
Маю діловий підхід.
Свою частку урожаю -
На цукерку обміняю.
***
Сію, вію, зерна не жалію,
Притрушу всю хату,
Щоб жили багато.
@Тетяна Купрій-Кримчук, 2015.
Літературно - художнє видання
"Молитва за Цілюще Слово",
м. Рівне, 2018.
#поезія_тетяни_купрій_кримчук
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
