Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
2026.01.21
05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
2026.01.21
01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
2026.01.20
10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
Моя втрачена юність
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
