
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.23
22:47
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
2025.10.23
21:56
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
2025.10.23
20:59
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
2025.10.23
20:53
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
2025.10.23
20:14
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
2025.10.23
17:49
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві
2025.10.23
13:27
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
2025.10.23
10:29
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
2025.10.23
10:20
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
2025.10.23
09:26
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
2025.10.23
06:14
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
2025.10.22
22:21
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
2025.10.22
21:52
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
2025.10.22
17:22
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
2025.10.22
15:49
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
2025.10.22
13:09
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
Моя втрачена юність
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію