Вийшло трохи гостро, але прийми достойно це, друже Олександре. Тобі є над чим замислитись і над чим працювати і твоїй талановитій творчості!))

Ні, Ярославе! Не сприймаю я критики твоєї. Бо гостро не означає грубо і вульгарно. Та й писати сатиру на сатиру якось не по-дорослому. Ти вже не раз, і не два переходив на особисте. І що з того вийшло? Сприйми цей недвозначний натяк як пораду небайдужого друга. Пройде років десять і ця розмова на ПМ. нічого окрім посмішки не викличе. А от указувати як і що писати - це вже перебор. Цей сайт - місце публічне, не тільки для геніїв. З повагою, Олександр

А я, вибач, не сприйняв твоєї критики. Тобі не подобається, що я пишу про природу і кохання і мордую цим терплячих читачів, то хіба, вибач, ти, не натякаєш мені що треба писати про чиряки і ротяки, тобто, по суті теж вказуєш мені, щО треба робити. Вибач, дорогий, я тебе привів на цей сайт, а ти вже сам вказуєш досвідченішому автору, що і як робити, і ще й обурюєшся, коли у відповідь отримуєш критику?! Те, що ти називаєш грубим і вульгарним, воно є у тебе, насамперед, а у мене воно є гіперболізованим, щоб ти сам себе, як у дзеркалі, побачив і збагнув, що так робити не варто.
Якщо ж ти затявся на своєму, то маєш недостатнє почуття гумору, антиестетичне сприйняття світу і ображаєшся на очевидне. А хто геній чи гній - то колись люди скажуть, а не ми - самі на себе!
Вибачай, якщо образив, інакше не вмію. Там, де я був не правий, там я вибачився, корона не спала. А тут - вибач, стоятиму на своєму і антиестетичні вірші будуть критикуватися в той чи інший спосіб.
З повагою

Не обурююся я, Ярославе. Це розчарування. Продовжуй у тому ж дусі, а я на особисте переходити не буду. З повагою

Знаєш, Сашо, я не вірю у ці казочки, що твір, коли написаний, живе самостійним життям і його вже ніби можна відділити від автора. Брехня! Твір зв"язаний, як дитя з батьком чи матір"ю невидимими узами із своїм творцем і є віддзеркаленням його душі, його "я" чи одного з його "я". Чи ти бачив, Сашо, хоч одну пародію, де б автор її не перевтілювався у автора оригіналу? Тобто не торкався його особистості? Нема жодної, де б цього не було!
Тебе вразила таки гострота, певна жорсткість цієї пародії. Вважай це, друже, образно кажучи, хірургічним втручанням, як казав "хірург" Мягков: я спершу роблю людям боляче, щоб потім їм було добре. Так і пародист чинить. А той, хто "сладкодрищенські" пародії пише, той іноді робить автору ведмежу послугу, бо не лікує, а годує його честолюбство, пиху!
Так що не розчаровуйся, а тримайся, друже. Лікуйся від душевних нечистот і все буде добре!))