ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2017.08.17 23:57
Двоє загубились під дощем,
десь отут, між небом і землею.
Він не міг надихатися нею,
а вона - напитися з очей...

День молився краплями дощу.
і гули вітри сумні і дикі.
Він збирав в букети слів гвоздики

Юрій Лях
2017.08.17 22:39
Над хмарами, над хмарами,
мов птахами, літали ми.
І змахами, мов сагами,
кохання написали ми.

І сяяло з небес воно,
І лило в жили хміль-вино.
Нам ложе - з хмар, та всеодно,

Вітер Ночі
2017.08.17 21:07
Говорим все чаще о погоде –
Нет других у нас с тобой проблем.
«Летний зной» давно уже не в моде,–
Проще избегать тревожных тем.

Кофе вреден, пьешь его с опаской,
Шоколад – каприз хмельного рта.
С головой пропасть в любовных ласках

Іван Потьомкін
2017.08.17 20:57
Гай Фабрицій Лусцин – цю історичну постать найчастіше пов’язують з уславленим Пірром. З тим, кого уславлений Ганнібал ставив вище над себе,чиє застереження: «Якщо ми отримаємо ще одну таку перемогу над римлянами, то остаточно загинемо» не втратило своєї

Микола Дудар
2017.08.17 20:44
Я облию тебе наймилішим із
світла
і всаджу на стілець під вербовим шатром
будем тихо печаль відгортати від літа
предосінній етюд - саме впору обом
і тепло наше спільне підійметься вгору
там далеко-далеко такі ж як і ми…
а як вийде на берег загубле

Лариса Пугачук
2017.08.17 20:26
Хороша студiя. Наче й невеличка, але простора i свiтла. Вперше зайшовши в цю квартиру, вiдразу побачила, що з неї можна зробити. Нi, не так — що вона зробить з неї. Останнiй поверх висотки. Вище тільки небо. Виробила потрiбнi документи по переплануванню

Петро Скоропис
2017.08.17 12:40
Узимку смеркає зразу після обіду.
У цю пору голодних неважко мати за ситих.
Зівок заганяє в барлогу словесну форму.
Сухе, знерухоміле світло, з виду –
сніг – обрікає вільхи, які обсипав,
на безсоння та на досяжність зору

уві млі. Розі і неза

Анонім Я Саландяк
2017.08.17 11:39
Аргумент дванадцять (спроба простої логічної схеми) З Канта. Математика і філософія в реальному світі... ... найпростіший приклад, якщо іде про математику: число два... Два додати два дорівнює чотири, чотири поділити на два дорівнює два, чотири

Ірина Вовк
2017.08.17 06:37
О земле вкраїнська…
Розкішная земле вольготно козацької слави.
Тебе осіяло від сходу до заходу сонце премудре стоглаве,
Тебе ізорали волами, засіяли диво-словами…
То ж чим проростеш?

- Синами-орлами… дівками-зірками...
всебожих нащадків мали

Микола Соболь
2017.08.17 06:37
Книжки не модно стало купувати,
Живити душу нічим. Злидні!
А кажуть, що колись були багаті
Та все проїли, стали – бідні.
Душа вона вимолює і хоче
Шматочка хліба на ім’я – духовність.
А тіло упирається охоче: –
Ось ковбаса! Не до книжок натомість…

Микола Дудар
2017.08.16 22:57
Безмовний міжпланетний діалог
ми мордами торкаємось об всесвіт
я вірю що у нас єдиний Бог -
одна із тисячі подібних бесід…

У нього завжди кістка на обід
і він такої ж як і я окраси
ось тільки лап чотири, вуха, хвіст

Марія Дем'янюк
2017.08.16 21:37
На синій дзвоник прилетіла бджілка -
Вітально уклонилася голівка,
І стала квітка радісно дзвеніти:
У синє небо надсилати звуки-міти...

Церковний дзвін розлився по містечку -
Небесна радість кожному сердечку.
Летів високо...З небом поріднився...

Олександр Сушко
2017.08.16 17:43
Підкинула хлібець нога,
Розтоптано пахку скоринку.
Не відчуваємо гріха -
Голодного не чули крику.

Не бачили сирих могил,
Незнані із ботви узвари...
Мій рід залишився без крил-

Катя Тихонова
2017.08.16 16:02
Її втома була схожа до втоми старого трамваю,
Що поволі по рейках тягнув свої зимні вагони.
Здається він є і ніхто його не помічає,
Окрім тих, що чекають на нього під парасолями втоми…

Вона далеко від своєї зупинки, та річ не в тому
Вона взагалі да

Ірина Вовк
2017.08.16 15:55
ПЕТРА І ПАВЛА (12 липня за н. ст.) "Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, А сам Господь-Бог пшеничку сіє, А святий Ілля заволочує". До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до початку жнив, звідси і пі

Катя Тихонова
2017.08.16 15:23
Світ ходить навшпиньки по довгих своїх коридорах,
Він сам у собі – задихається від метастазів –
Рубцюються шрамами вбивства, насильства, образи
Але не одразу, на жаль, не стираються в порох –
Ні спогади дивні, протяжністю в сотні метрів,
Ні дотики б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Критика | Аналітика

 Про вельбучних і не тільки…
Шановне товариство!
Хочу внести деякі роз"яснення у нещодавню і трішки дивну, якщо поглянути зі сторони, дискусію між мною і Світланою-Майєю Залізняк, стосовно вжитого нею у певному контексті слова «вельбучний». (див. http://maysterni.com/publication.php?id=124685 ).

Саме слово «вельбучний» нічим не завинило ( я про це писала у одному зі своїх коментарів, що не маю нічого проти нього як такого). І якщо читати вірш пані Світлани «Бракне координат» http://maysterni.com/publication.php?id=124674 поза контекстом подій на «Поетичних майстернях» останнього часу, то справді може скластися враження, що моя заувага була надуманою.

Однак, якщо зважити, що після 02.05.2017 – дати опублікування мого допису про поховання нашого колеги* у с.Вельбівному на Рівненщині, на «ПМ» відбувалися певні поетичні баталії між деякими авторами-чоловіками*, а 9.05.2017 з»являється вірш «Бракне координат», у якому є деякі образи, що перегукуються з тими «батальними» (перша і друга строфи):

Ярмарку марнославства
Не обійти за день.
Поні бреде гривастий,
Злізе на нього пень...

Хвацько заткне за пояс
Лавровінець сухий.
Крекче: " ...були запої...".
Стоптані лопухи.

Читаючи третю строфу, у мене виникла асоціація з віршиком про мишеня однієї з авторок* на ПМ:

Миші гризуть папірчик.
Бавиться мишеня.
Віник мете - запічний.
Клаптики... реготня...

І так далі… асоціації, образи, лексика… впізнавання:) :) :

Ось королівни голі.
Шерехи тренів, рук...
Подіум - бараболі.
Тиша... прослави гук...

Де ж у юрмі хлоп`ятко,
Що прокричить крізь джаз,
Вилізши аж на ятку:
"Голі... соромлю вас!"...

Нащо пишнота цвілі
Сливці із-під поли?
Трони проіржавілі.
П`яти в цятках смоли.

Дотепно, іронічно, з гумором! Чудово!!!

Поки не спіткнулась об строфу:

Принци - слони вельбучні.
Завдано крайній мат.
Ховзько словесній тучі,
Бракне координат.

Перлів, єдвабу - гори.
Дятел римує... стриж...
Пагоном мандрагори
Хижо повзе престиж.

Мозок зразу видав асоціативне : ВЕЛЬБучні – ВЕЛЬБівне…
Згадалося, що 03.05.2017 друг* померлого колеги-поета з Вельбівного опублікував на ПМ вірш і статтю, де дуже тепло і високо оцінив талант покійного…
І тут це слово. Чомусь воно мене кольнуло…
Замислило мене: Чому саме тут і саме у цей час авторка його вжила? Адже останнє вживання його нею на цьому сайті датується ще 2009 роком:

«www.maysterni.com/publication.php?id=41149
5 груд. 2009 р. - Час...він - вельбучний дідо... Добрий. Суворий. Я про нього писала "Малево". Є на поезії орг. (якщо цікаво...) Час вручає скептику, але її ...»

ось таке посилання видає опція «пошук» на ПМ у віконечку у правому верхньому кутку екрану.
А ще ж далі іде рядок: завдано крайній мат. Два слова з чіткою смисловою конотацією смерті. "Крайній" - межовий, "мат" - шаховий термін, невідворотний програш.

Отож вернімося до моїх роздумів: "Що це? гадала я – заздрість? До «слави» покійного?.........

Можливо, я не маю рації, можливо занадто асоціативно мислю, занадто багато уява… можливо… але моя інтуїція мене ще ніколи не підводила.

Так, визнаю, я погарячкувала, коли написала вимогу до авторки забрати слово «вельбучний» з того тексту. Звичайно, коли цей вірш буде опублікований у книзі, чи деінде, він сприйматиметься нейтрально, зовсім по-інакшому, аніж у інформаційному контексті ПМ початку травня 2017 року.

Тому у цьому аспекті кажу до пані Світлани-Майї Залізняк: «ВИБАЧТЕ!»

Щодо моїх асоціативних роздумів – це моє право читача і я їх не перекреслюю.
Сподіваюся, що «конфлікт» нарешті вичерпано.

16.05.2017

*Я свідомо не називаю імен і прізвищ інших фігурантів. Хто в контексті подій на ПМ – той зрозуміє. А хто сторонній – тому і не треба у це все вникати).
**Я видалила всі дискусійні коментарі зі сторінки з дописом про сумну звістку, оскільки їм там не місце. Пані Світлана їх ретельно перекопіювала на свою сторінку http://maysterni.com/publication.php?id=124685 .


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-16 18:02:28
Переглядів сторінки твору 1650
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.105 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.006 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.07.25 19:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2017-05-17 17:17:10 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=120471


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-05-17 19:13:49 ]
Василь Симоненко

* * *

Впало сонце в вечірню куряву,
Тиша виповзла за село.
Нашорошилось небо буряно
І погрозами загуло.

Ніч підходила з гуркотіннями,
Ніч несла божевілля й страх,
Плазувала потворними тінями
У нервово пружних кущах.

Ніч кричала мені, розтерзана,
Оперезана громом навхрест.
І у зойках її березових
Закипався гучний протест.

Хмари дибились волохато,
Місяць в небі петляв, як кіт,
Вихор всівся на сіру хату
І загвинчував стріху в зеніт.

Та встає перламутровий ранок
Крізь холодний і злісний рев,
І проміння зализує рани
В закатованих ніччю дерев.

Безпорадні агонії злості,
Злість гармонії не порве!
Сонце ходить до нас не в гості,
Сонце з нами живе!

Вирина воно ранками з куряви,
На потрав'я обтрушує пил,
І пливе, й ховрахів обурює,
Повне ніжності й повне сил.

16.01.1962


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 17:03:31 ]
КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.


Ліна Костенко


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2017-05-20 18:30:41 ]
…Колючі язики, жорстокі очі,
Пекуче і безжалісне «прання»…
Що вам до мого "хочу", чи "не хочу",
До сну, безсоння, чи до мого дня?

Що можете ви знати про ті ночі,
Коли криваві сльози серце точать,
Коли повітря здавлює горлянку,
І задрімаєш тільки на світанку?

Дай Боже не зазнати вам фортуни,
Коли змовкають найдзвінкіші струни,
Коли чорніє сніг, і день із ніччю
Плетуть химеру фантасмагоричну…

Вам ніж у серце – усмішка постійна,
І муляє чийсь успіх чи талан?
Бо ваші душі – заздрості повії,
І заздрість – головний ваш бог і пан.

О, ви моральні! І у ваших клунках
Зразки моралі всякі, по ґатунках:
«Для себе», «для близьких», «далеким», «іншим»…

Хто їде джипом, а чи ходить піший -
шахрайську шістку, де кривава мітка,
здає у прикуп солодкава плітка…

2000(2013) Галина Михайлик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-21 15:05:38 ]
* * *
Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
Усіх міщан ощирені лаї
Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.

І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.

Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.

Ліна Костенко


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2017-05-21 22:10:16 ]
«Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
Усе тобі сторицею колись –
животворяща крапля, чи отруйна…

Не знати зла – чи то вже є добро?
Чи навпаки: зло – то добра відсутність?
Душа – мов глек: коли доверху дном –
утрачено її первíсну сутність.

Промов, послухай, подивись: відкрий
свої чуття, впусти у серце Бога!
Роби добро, причасного налий
у глек душі. Тоді – і від порога...

15.06.2015 Галина Михайлик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-21 23:23:18 ]
"Отож хвала вам!
Бережіть снагу...".

Яка ж радість-утіха буде Вам від мого коментаря у прозі...
Авжеж... уверх дном, Галино... і я про це писала тут кілька днів.
Здалося Вам, не запитали.
Поставили спрожогу посилання на мій вірш. Направили на мене стрілу підозри. Написали: "Бог судія".
Прийшли допомагачі.
Мене ще й винною зробити коритить, виховувати багнеться. Слова мої маловживані, я дивна.
Справді: догори дригом... Вибачилися...і знову...
Я залишила дві поезії Ліни Костенко...про згинання у дугу вольтову...про силу.
Я вже у тому віці... коли пізно мінятися на догоду, тим паче, не маю бажання лестити...підтанцьовувати.
Мої поняття про добро, честь, красу душі та світу кардинально різняться від чиїхось. Це провокує, бо всі самобутні приречені на небайдужість.
Вітер Ночі написав сьогодні на моїй сторінці: "...все нормальные ушли в 2012 году".
Лишаю сайт саме зараз - на спроможних його облаштувати по-своєму.
Бажаючих чимало. А я направлю енергію в інші русла). Готуватиму нову книгу.
Мої дзбани, амфори... лишаться моїми, ділити нам нема чого.
А вам - поріг, піч...каганці. І дзеркало. Зазирайте, та пильнуйте. Бо перевертнів тут чимало. Я сторінку свою лишила. Все написала. Не гукайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2017-05-24 12:10:56 ]
Навіть не знаю, що ще від мене треба п.Світлані...
Чого я маю радіти? Того, що вона йде?
Кожен має свою вільну волю.

Я, наприклад, зараз мало буваю на цьому сайті, рідко публікуюсь,коментую, бо такий зараз у мене період - роблю щось інше.
Про відхід колеги вирішила написати, бо тут на ПМ є його сторінка, вміщено багато творів, є деякі колеги, які не спілкуються на інших ресурсах, а тільки тут...

Отож,деякий час зазирала сюди, щоб відповісти на коментарі. Заодно і переглядала твори в анонсовій колонці.
Дещо кинулось у вічі. Замислило. Я вже про це написала, роз"яснила, тричі написала вибачення, видалила дражливі коментарі, надала доступ для коментування на своїй сторінці усім бажаючим.

Бажаючі постили різні вірші у коментарях. Запостила і я свій вірш на своїй сторінці. Філософський, споглядальний, не адресований нікому конкретно, написаний ще у 2015 році.
Знову якісь ображання, гримання дверми, знову якісь претензії до мене...

Дивно....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-24 12:21:32 ]
Мені від вас анічогісінько не треба, п.Галино.
Це Вам заманулося притулити посилання на мій вірш на сторінку про смерть.
Мабуть, я з іншої планети.
На моїй ДИВНЕ те, що Ви зробили...
Ще й вимагали викинути слово вельбучний із мого тексту, нечувано...
І претензії мої виправдані.
Вибачення написане вами, прочитала. Аби лише воно щирим було.
Тему вичерпано.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2017-05-24 12:54:44 ]
Дякую.
На все добре!


1   2   3   Переглянути все