ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.21
11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
2025.10.21
06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
2025.10.21
00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
2025.10.20
22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
2025.10.20
15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
2025.10.20
11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
2025.10.20
11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
2025.10.20
09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
2025.10.20
09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Михайлик /
Критика | Аналітика
Про вельбучних і не тільки…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про вельбучних і не тільки…
Шановне товариство!
Хочу внести деякі роз"яснення у нещодавню і трішки дивну, якщо поглянути зі сторони, дискусію між мною і Світланою-Майєю Залізняк, стосовно вжитого нею у певному контексті слова «вельбучний». (див. http://maysterni.com/publication.php?id=124685 ).
Саме слово «вельбучний» нічим не завинило ( я про це писала у одному зі своїх коментарів, що не маю нічого проти нього як такого). І якщо читати вірш пані Світлани «Бракне координат» http://maysterni.com/publication.php?id=124674 поза контекстом подій на «Поетичних майстернях» останнього часу, то справді може скластися враження, що моя заувага була надуманою.
Однак, якщо зважити, що після 02.05.2017 – дати опублікування мого допису про поховання нашого колеги* у с.Вельбівному на Рівненщині, на «ПМ» відбувалися певні поетичні баталії між деякими авторами-чоловіками*, а 9.05.2017 з»являється вірш «Бракне координат», у якому є деякі образи, що перегукуються з тими «батальними» (перша і друга строфи):
Ярмарку марнославства
Не обійти за день.
Поні бреде гривастий,
Злізе на нього пень...
Хвацько заткне за пояс
Лавровінець сухий.
Крекче: " ...були запої...".
Стоптані лопухи.
Читаючи третю строфу, у мене виникла асоціація з віршиком про мишеня однієї з авторок* на ПМ:
Миші гризуть папірчик.
Бавиться мишеня.
Віник мете - запічний.
Клаптики... реготня...
І так далі… асоціації, образи, лексика… впізнавання:) :) :
Ось королівни голі.
Шерехи тренів, рук...
Подіум - бараболі.
Тиша... прослави гук...
Де ж у юрмі хлоп`ятко,
Що прокричить крізь джаз,
Вилізши аж на ятку:
"Голі... соромлю вас!"...
Нащо пишнота цвілі
Сливці із-під поли?
Трони проіржавілі.
П`яти в цятках смоли.
Дотепно, іронічно, з гумором! Чудово!!!
Поки не спіткнулась об строфу:
Принци - слони вельбучні.
Завдано крайній мат.
Ховзько словесній тучі,
Бракне координат.
Перлів, єдвабу - гори.
Дятел римує... стриж...
Пагоном мандрагори
Хижо повзе престиж.
Мозок зразу видав асоціативне : ВЕЛЬБучні – ВЕЛЬБівне…
Згадалося, що 03.05.2017 друг* померлого колеги-поета з Вельбівного опублікував на ПМ вірш і статтю, де дуже тепло і високо оцінив талант покійного…
І тут це слово. Чомусь воно мене кольнуло…
Замислило мене: Чому саме тут і саме у цей час авторка його вжила? Адже останнє вживання його нею на цьому сайті датується ще 2009 роком:
«www.maysterni.com/publication.php?id=41149
5 груд. 2009 р. - Час...він - вельбучний дідо... Добрий. Суворий. Я про нього писала "Малево". Є на поезії орг. (якщо цікаво...) Час вручає скептику, але її ...»
ось таке посилання видає опція «пошук» на ПМ у віконечку у правому верхньому кутку екрану.
А ще ж далі іде рядок: завдано крайній мат. Два слова з чіткою смисловою конотацією смерті. "Крайній" - межовий, "мат" - шаховий термін, невідворотний програш.
Отож вернімося до моїх роздумів: "Що це? гадала я – заздрість? До «слави» покійного?.........
Можливо, я не маю рації, можливо занадто асоціативно мислю, занадто багато уява… можливо… але моя інтуїція мене ще ніколи не підводила.
Так, визнаю, я погарячкувала, коли написала вимогу до авторки забрати слово «вельбучний» з того тексту. Звичайно, коли цей вірш буде опублікований у книзі, чи деінде, він сприйматиметься нейтрально, зовсім по-інакшому, аніж у інформаційному контексті ПМ початку травня 2017 року.
Тому у цьому аспекті кажу до пані Світлани-Майї Залізняк: «ВИБАЧТЕ!»
Щодо моїх асоціативних роздумів – це моє право читача і я їх не перекреслюю.
Сподіваюся, що «конфлікт» нарешті вичерпано.
16.05.2017
Хочу внести деякі роз"яснення у нещодавню і трішки дивну, якщо поглянути зі сторони, дискусію між мною і Світланою-Майєю Залізняк, стосовно вжитого нею у певному контексті слова «вельбучний». (див. http://maysterni.com/publication.php?id=124685 ).
Саме слово «вельбучний» нічим не завинило ( я про це писала у одному зі своїх коментарів, що не маю нічого проти нього як такого). І якщо читати вірш пані Світлани «Бракне координат» http://maysterni.com/publication.php?id=124674 поза контекстом подій на «Поетичних майстернях» останнього часу, то справді може скластися враження, що моя заувага була надуманою.
Однак, якщо зважити, що після 02.05.2017 – дати опублікування мого допису про поховання нашого колеги* у с.Вельбівному на Рівненщині, на «ПМ» відбувалися певні поетичні баталії між деякими авторами-чоловіками*, а 9.05.2017 з»являється вірш «Бракне координат», у якому є деякі образи, що перегукуються з тими «батальними» (перша і друга строфи):
Ярмарку марнославства
Не обійти за день.
Поні бреде гривастий,
Злізе на нього пень...
Хвацько заткне за пояс
Лавровінець сухий.
Крекче: " ...були запої...".
Стоптані лопухи.
Читаючи третю строфу, у мене виникла асоціація з віршиком про мишеня однієї з авторок* на ПМ:
Миші гризуть папірчик.
Бавиться мишеня.
Віник мете - запічний.
Клаптики... реготня...
І так далі… асоціації, образи, лексика… впізнавання:) :) :
Ось королівни голі.
Шерехи тренів, рук...
Подіум - бараболі.
Тиша... прослави гук...
Де ж у юрмі хлоп`ятко,
Що прокричить крізь джаз,
Вилізши аж на ятку:
"Голі... соромлю вас!"...
Нащо пишнота цвілі
Сливці із-під поли?
Трони проіржавілі.
П`яти в цятках смоли.
Дотепно, іронічно, з гумором! Чудово!!!
Поки не спіткнулась об строфу:
Принци - слони вельбучні.
Завдано крайній мат.
Ховзько словесній тучі,
Бракне координат.
Перлів, єдвабу - гори.
Дятел римує... стриж...
Пагоном мандрагори
Хижо повзе престиж.
Мозок зразу видав асоціативне : ВЕЛЬБучні – ВЕЛЬБівне…
Згадалося, що 03.05.2017 друг* померлого колеги-поета з Вельбівного опублікував на ПМ вірш і статтю, де дуже тепло і високо оцінив талант покійного…
І тут це слово. Чомусь воно мене кольнуло…
Замислило мене: Чому саме тут і саме у цей час авторка його вжила? Адже останнє вживання його нею на цьому сайті датується ще 2009 роком:
«www.maysterni.com/publication.php?id=41149
5 груд. 2009 р. - Час...він - вельбучний дідо... Добрий. Суворий. Я про нього писала "Малево". Є на поезії орг. (якщо цікаво...) Час вручає скептику, але її ...»
ось таке посилання видає опція «пошук» на ПМ у віконечку у правому верхньому кутку екрану.
А ще ж далі іде рядок: завдано крайній мат. Два слова з чіткою смисловою конотацією смерті. "Крайній" - межовий, "мат" - шаховий термін, невідворотний програш.
Отож вернімося до моїх роздумів: "Що це? гадала я – заздрість? До «слави» покійного?.........
Можливо, я не маю рації, можливо занадто асоціативно мислю, занадто багато уява… можливо… але моя інтуїція мене ще ніколи не підводила.
Так, визнаю, я погарячкувала, коли написала вимогу до авторки забрати слово «вельбучний» з того тексту. Звичайно, коли цей вірш буде опублікований у книзі, чи деінде, він сприйматиметься нейтрально, зовсім по-інакшому, аніж у інформаційному контексті ПМ початку травня 2017 року.
Тому у цьому аспекті кажу до пані Світлани-Майї Залізняк: «ВИБАЧТЕ!»
Щодо моїх асоціативних роздумів – це моє право читача і я їх не перекреслюю.
Сподіваюся, що «конфлікт» нарешті вичерпано.
16.05.2017
*Я свідомо не називаю імен і прізвищ інших фігурантів. Хто в контексті подій на ПМ – той зрозуміє. А хто сторонній – тому і не треба у це все вникати).
**Я видалила всі дискусійні коментарі зі сторінки з дописом про сумну звістку, оскільки їм там не місце. Пані Світлана їх ретельно перекопіювала на свою сторінку http://maysterni.com/publication.php?id=124685 .
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2269 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2269 seconds