Так, це гарно, Олександре, але я тут захотів додати ще одну ізюминку до задуму автора, який мене надихнув, і переніс закінчення слова в наступний катрен.

Дякую, дякую, дякую, Ярославе, за цей чудовий відгук! Така висока оцінка від Майстра поетичного пера багато для мене важить.
А знаєте, відколи я дізнався з коментаря Юлі Шешуряк, що в сучасній поезії не схвалюються дієслівні, іменникові і т.д. рими, особливо в одних відмінках, відтоді і стараюся уникати їх. Результат - мені тепер дуже легко пишуться вірші без цих остогидлих рим, деяким з яких вже не одне століття.) Так що перебування у Поетичних Майстернях для мене не пройшло даремно.)
Цікаво, але я теж не знаю, хто автор вірша, який мене надихнув. Бачив тільки, як до нього звертаються "Леонід".
Просто я пишу тільки у момент натхнення, а не вимучую із себе тексти, як у анекдоті про Пушкіна і ще одного поета. ) Гадаю, так і треба.
Ще раз дякую щиро, друже!

О, я дуже добре пам'ятаю цю історію - мені дали статус "Майстер-клас" після Вашого схвалення моєї пародії на Ваш вірш, а невдовзі забрали після потужної критики Сергія Осоки моєї пародії на вірш Ярослава Петришина. ) Бувало, після того, коли я собі дозволяв критикувати вірші інших авторів, вони мені відповідали: "А ти хто такий? Ми тут з Майстер-класами, а ти який нещасний "Любитель поезії".) Сиди і не рипайся, твоє місце під столом." )))
Так що все у Ваших руках, пане Ярославе - якщо бажаєте, можете звернутись до Редакції Майстерень, аби мені повернули втрачений статус. А то отримаю колись Нобелівську премію з літератури, а на Поетичних Майстернях так і залишусь "любителем поезії".)))

Та не переймайтесь так, пане Ярославе - я, буває, зазираю сюди і не знаю, сміятись чи плакати з суцільних шедевральних нетлінок деяких майстер-класівців.)