ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Маркіяна Рай
2017.10.17 13:38
У півтон одягнувши оклик душі: почекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються
За блакиті моєї й за нашого неба край.
Не вженешся за ним, - дороги мої сміються.

Віддаляється тінь, чи образ, чи то лиш мара,
Наслідивши в мені глибоким відбитком кр

Любов Бенедишин
2017.10.17 11:59
Вишивала бісером
І була веселою…
Гойдалку підвісила
Високо під стелею.

Гойда-гойда-гойдечки…
Кляті злидні-хвойдочки
Обступили, каються.

Ірина Вовк
2017.10.17 11:27
М. М.Сінельніков «Хвилюючі спогади»: С.96 "До хвилюючих спогадів відношу я зустріч з «Малоросійським театром» на початку 80-их років минулого століття. Колектив талановитої молоді, очолюваний Марком Лукичем Кропивницьким. Тут я вперше узнав, що таке

Ярослав Чорногуз
2017.10.17 00:06
Усміхнулося сонце і прОзиром*
Огорнуло пейзажні дива.
Мов одлите із золота озеро,
Де смарагду - оздоба жива.

Ти засмійся в гіллі мені, іволго,
Звесели неповторну цю мить.
Хай багрянець із денця красивого

Вікторія Лимарівна
2017.10.16 21:46
Квапиться осінь–вбрання ще не має.
Барви шепочуть на листях тополі.
Сукню весільну знайти поспішає.
Ось і блукає, самотня, у полі!
Хоче вона собі кращої долі!


В пошуках– колір зелений втрачає!

Оксана Логоша
2017.10.16 20:42
Переболіло. Перетужила.
Солона осінь тече по жилах.
Пішла марою, дощем укрита.
Солона осінь тече із ритвин.
Тече і стигне-береться струпом.
О пізня ноче! О темінь глупа!
Я вже не плачу-немає солі-
Піду позичу в чужої долі.

Ірина Вовк
2017.10.16 20:41
БІОГРАФІЯ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ. Додатки С.9 Геніальна українська артистка Марія Костянтинівна Заньковецька народилася в хуторі Заньки, Ніжинського повіту, на Чернігівщині, 22 липня 1860 року, в родині дрібного, збіднілого поміщика Адасовського. Стара б

Ірина Вовк
2017.10.16 20:36
З АВТОБІОГРАФІЇ АРТИСТКИ ДЕРЖАВНОГО НАРОДНОГО ТЕАТРУ МАРІЇ КОСТЯНТИНІВНИ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ С. 16 «Народилася я в 1860 році 22 липня в селі Заньки, Чернігівської губернії, Ніжинського повіту, в старій дворянській сім’ї поміщика Костянтина Адасовсько

Олександр Сушко
2017.10.16 17:27
Нема про що писати. Цуцик здох.
Злостивець кряче "Вичерпались теми".
Але мене почув, урешті, Бог,
Наснажив на романа у поемі.

За музою далеко не ходив -
За стінкою варнякають сусіди.
В "закоханих" розчахнуті роти,

Маркіяна Рай
2017.10.16 17:16
Ти хворієш, поете! Глупо
Зануряти перо в отруту!
Точно муза цілує скупо -
Кличеш пристрасть давно забуту.

Воском скрапує мить, регоче,
Тінь вірша зазирає в очі,
Щось являє тобі пророче,

Маркіяна Рай
2017.10.16 17:08
Тепло-карим, у горіхову ніч,
коли вітри колисанки свистіли,
і медово пролитим затишком небо вдягаючи не спішили зорі до ранків,
коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
й серед викорчуваних днів їх впізнава

Іван Потьомкін
2017.10.16 16:42
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Олександр Сушко
2017.10.16 15:57
Прокинувся. Квітник. Пахтить садок.
Муркоче солодяточко на вушко.
Сідай, кохана, хутко у візок,
В амурних справах я удатний служка.

Спускаємося радісно з гори,
Возносимося у захмарні висі.
Усе, що є, любов моя, бери!

Ніка Новікова
2017.10.15 22:49
Тепле з полину коло. Далі – холодний вир.
Стій і мовчи у ньому. Стій і очам не вір.
Біле зіркове око витріщить Сон-гора,
Вийде до тебе перший. Скаже тобі: пора.
Дай мені руку, скаже. Хай проведу туди,
де у вогонь ходили ще до землі й води.
Там запит

Ірина Вовк
2017.10.15 21:43
Авторами пісні зазначають імена двох відомих людей - Романа Купчинського та Левка Лепкого, а музика їх побратима - Антіна Баландюка написана під гітарне виконання. Історія пісні нам окреслює образ хорунжого Федора Черника (1894-1918), який у свої 24 роки

Ігор Шоха
2017.10.15 21:32
Вертаюся до імені одного.
Не забуваю, поки воду п’ю,
і мов перепливаю течію:
мої дороги і її тривоги –
уявне і не явне дежавю.

***
Я заплющую очі щоночі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Македонський Бицюк
2017.10.13

Вячеслав Даниленко
2017.10.13

Вікторія Лимарівна
2017.10.11

Валерія Соколова
2017.10.10

Галина Онацька
2017.10.08

Тарас Рільке
2017.10.07

Ґейко Марґо
2017.10.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Вірші

 Богородиця "НЕОПАЛИМА КУПИНА"
Усіх поглине ця трясовина,
і поростуть на куп’ях очерети,
і лиш Неопалима Купина
тебе опалить виміром четвертим.
І там, на дні, у цій трясовині,
де морок, твань і вічна малярія,
душа твоя космічна не змаліє,
молись Неопалимій Купині!
Молись не за зірки, а за сузір’я,
земне тяжіння і небесну вись,
і навіть за брудне своє ганчір’я,
за гаддя в кублах – все одно молись.
Бо ти людина в цій трясовині,
бо у вогні твоє нутро солоне…

Ти вір Неопалимій Купині,
не погорить вона і не потоне!

(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)

Одна із моїх поетичних збірок має назву "...І все ж - НЕОПАЛИМА" (поезії 1998-2001).
Чому «н е о п а л и м а»?..
…Тому, що ікона Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» - моя покровителька, день її вшанування, 4 вересня, збігається з днем мого народження.
… Тому, що символіка «Неопалимої Купини» глибинно архаїчна, багатопластова і об’ємно функціональна, вона сягає корінням у міфологію Стародавнього Світу, країн Східного Середземномор’я, Близького Сходу, зокрема Шумеру та Вавілону-Аккадії.
Іконографія «Неопалимої Купини» наскрізь пронизана духом космосу та зороастризму: тут і образ-символ «буйнопелюсткової розетки» - немеркнучої зорі Ранкового Сходу в шумерів і, водночас, квітки Непорочності і Чистоти, традиційної праукраїнської Лелії; і «многоступенева драбина», що розділяє Небо і Землю, Світ Живих від Світу Мертвих, саме та, що помагає покійним піднятися на небо, подібно до єгипетської піраміди; і образ «Гори Безсмертного» («Красної Гори», яку знавала старожитня Україна-Русь), безсмертної Духової Криниці наших предків, капища їх воскреслих душ.
Отака вона, Пречиста Матір Божа «Неопалима Купина», що прийшла у християнство з глибини тисячоліть, захищена крильми херувимів та серафимів Нової релігії, рівно ж, як і подобою Бога-Отця в образі «неопалимого куща» перед старозавітним Мойсеєм.
… «Неопалима Купина» - це доля моєї прадідизни, яку топтали і не витоптали орди варварів протягом всієї її полум’яної історії існування. Це той похідний вівтар, перед яким вклякали сини і доньки мого народу, боронячи рідну землю від непрошених зайд. Це та пам’ять поколінь, яка передається малолітній дитині, аби відчула вона, де її коріння, і не була безбатченком на власній землі. Аби вміла молитися до Богородиці і просити у Неї заступництва не тільки для себе і своєї родини, а й для своєї історичної Батьківщини:

«Прибігаємо до Тебе, Царице наша,
і ревно Тя просимо –
заступи нас своїм омофором,
як заступила ти наших гетьманів,
що їхняя слава ввесь світ наповнила…
Влий і в наші серця
Ти надію великої радости.
І причини сили нашим змаганням.
І покрий нас від усякого зла.
Да устоїм перед ворогом
отчої віри і всего народу!
…І двигни наш нарід з неволі
до колишньої слави,
щоб і ми зажили хороброї слави героїв,
як і в цьому житті, так і в вічности…».

Вірую, що молитва, мовлена із чистих уст наших дітей, дійде до Небесної Цариці України, і вона обдарує усіх нас «неопалимою» іскрою все божої любові і ласки, та свідомої причетності до сакральної скарбниці українського етносу на благо служіння зневаженим духовним оберегам української національної ідеї.

ІРИНА ВОВК








Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-08-21 10:20:09
Переглядів сторінки твору 87
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.878 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.741 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.834
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2017.10.17 11:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-08-22 07:05:04 ]
"Усіх поглине ця трясовина,
і поростуть на куп’ях очерети,
і лиш Неопалима Купина
тебе опалить виміром четвертим."

Не всіх поглине: хтось утопиться, хтось повіситься, а дехто помре удома чи на полі бою.

"І там, на дні, у цій трясовині,
де морок, твань і вічна малярія," -


"душа твоя космічна не змаліє,
молись Неопалимій Купині!
Молись не за зірки, а за сузір’я,
земне тяжіння і небесну вись," - узагалі нонсенс! Навіщо молитися тому кущам чи дубам? Ми ж не язичники. А зірки самі по собі вже створюють сузір'я. То чому зіркам не можна молитися, а сузір'ям необхідно? Це що за викрутиси словесні?

"і навіть за брудне своє ганчір’я,
за гаддя в кублах – все одно молись.
Бо ти людина в цій трясовині,
бо у вогні твоє нутро солоне…" - повна ахінея. Гра слів, яка не потребує підтвердження сумнівної якості.

"Ти вір Неопалимій Купині,
не погорить вона і не потоне!" - навіщо мені вірити кущу? В кущ - се сяк так - з натяжкою можна вірити. А кущу?
Сміливо знімайте вірш з публікації. Школярські вправи, звичайно, потрібні, але ж є й міра.