ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2017.12.15 22:05
Які п'янкі у тебе... Ні, та ні!
Твої цілунки не бентежать більше.
Не очі, ні! Не еротичні вірші....
П'янять мене оці солодкі вишні.
Натрусиш у полумисок мені?..

Марія Дем'янюк
2017.12.15 15:31
Все буде так як завжди:
Місяць,зорі, небо...
Тільки без тебе!
Улюблений святковий торт,
Солодкі апельсини,
І Дід Морз радіє без упину...
Тільки без тебе!!
На склі вікна сніжинки паперові,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.15 14:57
Призабула, що таке любов...
Падають каркаси, град, колоси.
О жаго моя, ти де? Агов...
Так весталка храму, що в облозі,
Відчиняє двері всім вітрам.
Там за планом будуть каруселі.
Надрукую фото в Instagram...
І пошлю ідилію за Делі.

Іван Потьомкін
2017.12.15 14:55
Почти всех, кто в это время – начало седьмого – отправляется на работу или подработки, я знаю в лицо. Вот человек десять румынских рабочих. Все как один курят. Чтобы не попасть в их дымовую завесу, стараюсь подойти к автобусной остановке не прямо, а в об

Петро Скоропис
2017.12.15 12:51
Я би волив жить, Фортунатус, в полісі, де ріка
висовувалась би з-під мосту, що із рукава – рука,
і щоб вона впадала в затоку, у всі п’ять пальців,
як Шопен, що нікому не показував кулака.

І щоб там була Опера, і щоб в ній ветеран-
тенор в арії М

Ігор Шоха
2017.12.15 11:24
За обрії білого світу
поволеньки котиться віз
до осені нашого літа,
до гаю, у коло беріз.

Було у нас біле і чорне –
сніги, заметілі, рілля,
де іноді доля пригорне,

Любов Бенедишин
2017.12.15 09:46
В долині зла, як на долоні,
Пасе війна залізних коней…

Кривавий схід. Пекельні кола.
Небес журба високочола:
Під жовто-синьою габою –
Герої зрадженої Трої.

Олександр Бобошко Заколотний
2017.12.15 08:55
Аскетів не люблять. Панують черевані.
(Крізь них не пролізти у жодну з потрібних ніш).
Купюрами смітять направо, наліво… тощо –
і їм віддають серця жінки чарівні.


2

Ігор Шоха
2017.12.14 22:42
Життя минає, мов кіно,
як течія в ріці.
Але живемо все одно,
коли спускаємось на дно
при самому кінці.

***
Коли описую ясу,

Іван Потьомкін
2017.12.14 18:18
«Тиждень вже минає – дружини немає.
Як без жінки жити? Слід її провчити».
На другому тижні жінка входить в хату,
А старий давай-но лайкою стрічати.
Тільки заікнувся, з ким вона гуляла,
Жінка - за качалку, а старий - під лавку.
Жінка - за лопату, ст

Олександр Сушко
2017.12.14 15:34
Аж під хмари злітають орли,
Еверестом здираються шерпи.
Чумаки! Розпрягайте воли!
Будем сало із бульбою жерти!

Після пляшки - у космос гуртом.
Після другої - висохне море.
Нам пороблено. Взято в полон.

Лариса Пугачук
2017.12.14 14:24
з марева пухнастої ніжності
висотати радість тонку
згорнути в клубочок щастя
і з нього вив'язувати тепло

вагітність любов'ю
простір заповнює тихо

Сергій Гупало
2017.12.14 11:03
Йди за мною у дощ, органічний, як доторки уст
І логічний опісля єднально-інтимних історій.
А не можеш – чекай: я з тобою іще розберусь,
Віднайду почуття, що і досі відверті, прозорі.

Гострота символічна дощу електронно тече.
Розуміємо: близькості т

Микола Соболь
2017.12.14 06:18
Світлина – радісне дитинство.
Мене ще не торкнувся гріх.
Ні меркантильності, ні втіх,
Ані підлоти, ані свинства.

Все чітко визначене днями –
Там у «чомучках» я тону
І на мої оті, – чому?

Володимир Бойко
2017.12.13 23:26
А потім не буде нічого
І вічна простелеться путь.
Тоді заволаєш до Бога,
Та буде вже пізно.
Мабуть.

Олександр Козинець
2017.12.13 19:59
Дві жінки вростають одна в одну теплом.
Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
Між ними, насправді, усе вже давно відбулось.
Та це не важливо. Між ними – близькість.
Вона визрівала з їхніх різних світів,
Ніжних доторків, що й непомітні ніком
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Влад Войтич
2017.12.12

Сокор Сокор
2017.12.07

Валентин Коллар
2017.12.06

Ілейко Василь Муххабі
2017.12.02

Сергій Волинський
2017.11.23

Юлія Вільна
2017.11.21

Макс Личко
2017.11.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Вірші

 Богородиця "НЕОПАЛИМА КУПИНА"
Усіх поглине ця трясовина,
і поростуть на куп’ях очерети,
і лиш Неопалима Купина
тебе опалить виміром четвертим.
І там, на дні, у цій трясовині,
де морок, твань і вічна малярія,
душа твоя космічна не змаліє,
молись Неопалимій Купині!
Молись не за зірки, а за сузір’я,
земне тяжіння і небесну вись,
і навіть за брудне своє ганчір’я,
за гаддя в кублах – все одно молись.
Бо ти людина в цій трясовині,
бо у вогні твоє нутро солоне…

Ти вір Неопалимій Купині,
не погорить вона і не потоне!

(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)

Одна із моїх поетичних збірок має назву "...І все ж - НЕОПАЛИМА" (поезії 1998-2001).
Чому «н е о п а л и м а»?..
…Тому, що ікона Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» - моя покровителька, день її вшанування, 4 вересня, збігається з днем мого народження.
… Тому, що символіка «Неопалимої Купини» глибинно архаїчна, багатопластова і об’ємно функціональна, вона сягає корінням у міфологію Стародавнього Світу, країн Східного Середземномор’я, Близького Сходу, зокрема Шумеру та Вавілону-Аккадії.
Іконографія «Неопалимої Купини» наскрізь пронизана духом космосу та зороастризму: тут і образ-символ «буйнопелюсткової розетки» - немеркнучої зорі Ранкового Сходу в шумерів і, водночас, квітки Непорочності і Чистоти, традиційної праукраїнської Лелії; і «многоступенева драбина», що розділяє Небо і Землю, Світ Живих від Світу Мертвих, саме та, що помагає покійним піднятися на небо, подібно до єгипетської піраміди; і образ «Гори Безсмертного» («Красної Гори», яку знавала старожитня Україна-Русь), безсмертної Духової Криниці наших предків, капища їх воскреслих душ.
Отака вона, Пречиста Матір Божа «Неопалима Купина», що прийшла у християнство з глибини тисячоліть, захищена крильми херувимів та серафимів Нової релігії, рівно ж, як і подобою Бога-Отця в образі «неопалимого куща» перед старозавітним Мойсеєм.
… «Неопалима Купина» - це доля моєї прадідизни, яку топтали і не витоптали орди варварів протягом всієї її полум’яної історії існування. Це той похідний вівтар, перед яким вклякали сини і доньки мого народу, боронячи рідну землю від непрошених зайд. Це та пам’ять поколінь, яка передається малолітній дитині, аби відчула вона, де її коріння, і не була безбатченком на власній землі. Аби вміла молитися до Богородиці і просити у Неї заступництва не тільки для себе і своєї родини, а й для своєї історичної Батьківщини:

«Прибігаємо до Тебе, Царице наша,
і ревно Тя просимо –
заступи нас своїм омофором,
як заступила ти наших гетьманів,
що їхняя слава ввесь світ наповнила…
Влий і в наші серця
Ти надію великої радости.
І причини сили нашим змаганням.
І покрий нас від усякого зла.
Да устоїм перед ворогом
отчої віри і всего народу!
…І двигни наш нарід з неволі
до колишньої слави,
щоб і ми зажили хороброї слави героїв,
як і в цьому житті, так і в вічности…».

Вірую, що молитва, мовлена із чистих уст наших дітей, дійде до Небесної Цариці України, і вона обдарує усіх нас «неопалимою» іскрою все божої любові і ласки, та свідомої причетності до сакральної скарбниці українського етносу на благо служіння зневаженим духовним оберегам української національної ідеї.

ІРИНА ВОВК








Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-08-21 10:20:09
Переглядів сторінки твору 127
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.746 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.834
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2017.12.14 12:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-08-22 07:05:04 ]
"Усіх поглине ця трясовина,
і поростуть на куп’ях очерети,
і лиш Неопалима Купина
тебе опалить виміром четвертим."

Не всіх поглине: хтось утопиться, хтось повіситься, а дехто помре удома чи на полі бою.

"І там, на дні, у цій трясовині,
де морок, твань і вічна малярія," -


"душа твоя космічна не змаліє,
молись Неопалимій Купині!
Молись не за зірки, а за сузір’я,
земне тяжіння і небесну вись," - узагалі нонсенс! Навіщо молитися тому кущам чи дубам? Ми ж не язичники. А зірки самі по собі вже створюють сузір'я. То чому зіркам не можна молитися, а сузір'ям необхідно? Це що за викрутиси словесні?

"і навіть за брудне своє ганчір’я,
за гаддя в кублах – все одно молись.
Бо ти людина в цій трясовині,
бо у вогні твоє нутро солоне…" - повна ахінея. Гра слів, яка не потребує підтвердження сумнівної якості.

"Ти вір Неопалимій Купині,
не погорить вона і не потоне!" - навіщо мені вірити кущу? В кущ - се сяк так - з натяжкою можна вірити. А кущу?
Сміливо знімайте вірш з публікації. Школярські вправи, звичайно, потрібні, але ж є й міра.