Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
20. Невже не гріх?
(Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 20)
Як тільки, Отче, веселиться цар!
В його мольбах Ти знову не відмовив.
Вінець золотощирий, Божий дар,
отримав він за підле своє слово…
Просив собі він ласого життя
і довгих літ такого існування.
Здійснилося – настало майбуття
і справдились найліпші сподівання!
Хвала та велич линуть звідусіль,
і золото дощем спадає з неба…
Досягнута його завітна ціль,
але взиває знову він до Тебе:
„Десницею своєю ворогів
повергни, Отче, порази стрілою,
щоб, не дай Бог, повернення боргів
ніхто не зажадав з них за спиною.
Поглине хай усіх невірних ад,
простому люду шлях лише до пекла!“
Розвіявся вже обіцянок чад,
але свята надія ще не смеркла…
Дітей і внуків, і нащадків їх
чекає що до сьомого коліна?
Невже таким царям уже не гріх
простий народ тримати за скотину?!
22.01.2018
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!
3. Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.
4. Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
5. Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
6. Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
7. бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
8. Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
9. Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
10. На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
11. Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
12. Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
13. бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
14. Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)